ЕКСПЕРТНИЙ АНАЛІЗ
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ
СИСТЕМНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
(Системний огляд проблем, інституційних дисбалансів та шляхів модернізації галузі відповідно до європейських і міжнародних стандартів)
Стаття 12.
ПРАВОВА ПРИРОДА СТРГ
як форми колективного управління водними біоресурсами
(у контексті acquis Європейського Союзу)
10. січня 2026 року м. Київ
Адресовано:
депутатам Верховної Ради України;
працівникам Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України;
працівникам Держрибагентства;
учасникам Робочої групи з розвитку рибного господарства;
експертам та науковцям галузевих інституцій;
представникам галузевої громадськості, працівникам рибного господарства та профільним органам державного управління.
Мета статті: надати системний експертно-правовий аналіз правової природи спеціальних традиційних рибопромислових господарств (СТРГ) як колективної форми управління публічними водними біоресурсами, у контексті принципів acquis Європейського Союзу. Стаття покликана:
пояснити, чому діяльність СТРГ легальна та відповідає європейській практиці колективного управління ресурсами;
сформувати єдиний правовий наратив для судів, контролюючих органів, прокуратури та керівників СТРГ;
спростувати поширені помилкові тлумачення СТРГ як «привілею», «монополії» чи «особливого режиму»;
підкреслити значення колективних функцій СТРГ для сталого управління водоймами та інтеграції інтересів різних користувачів;
слугувати практичним інструментом для захисту керівників СТРГ та адаптації української моделі рибного господарства до стандартів ЄС.
Правова природа спеціальних традиційних рибопромислових господарств (СТРГ) як колективної форми господарювання у сфері управління публічними водними біоресурсами (anti-prosecutor paper):
Колективність суб’єктів традиційного рибопромислового господарства визначається не кількістю юридичних осіб, а характером управління водними біоресурсами.
СТРГ може бути одним підприємством, однак у своїй діяльності воно управляє публічним ресурсом, виконує делеговані державою функції та діє не лише у власному інтересі, а в інтересах екосистеми й інших користувачів (стиейкхолжерів).
Колективність за функцією, а не за формою власності – відповідає принципам європейського права у сфері рибного господарства.
Цей документ пояснює, чому діяльність спеціальних (традиційних) рибопромислових господарств (СТРГ) відповідає принципам Regulation (EU) No 1379/2013 та Regulation (EU) No 1380/2013, які становлять основу Спільної рибної політики Європейського Союзу.
Документ сформульований як правова позиція (anti-prosecutor paper) і призначений для практичного застосування: під час перевірок контролюючими органами, у взаємодії з прокуратурою та ДБР, при судовому захисті керівників СТРГ, у процесі адаптації української моделі рибного господарства до acquis ЄС.
Основні тези:
1. СТРГ – не є привілейованою формою господарювання і не надає його керівникам чи власникам виключних прав на водні біоресурси.
Наявність спеціального режиму діяльності СТРГ пояснюється підвищеним обсягом відповідальності, а не пільгами. Будь-які дії СТРГ здійснюються в межах законодавства та під контролем держави.
2. СТРГ – це легальна форма колективного управління ресурсом
Колективність СТРГ полягає не в кількості підприємств, а в характері функцій, які воно виконує: управління публічним природним ресурсом, охорона та відтворення біоресурсів, дотримання локальних режимів використання, балансування інтересів різних користувачів водного об’єкта.
Саме виконання цих функцій робить СТРГ колективним суб’єктом управління за своєю правовою природою, навіть якщо воно представлене одним підприємством.
3. Прямі аналоги з Producer Organisations (PO) в ЄС
У праві Європейського Союзу аналогічну роль виконують Producer Organisations (PO), передбачені Regulation (EU) No 1379/2013.
PO: визнаються легітимними суб’єктами політики, виконують функції колективного планування, несуть відповідальність за стабільність ринку та ресурсу.
Ані PO, ані СТРГ не є «картелями» або формами привілею, а є інструментами реалізації публічної державної політики у сфері рибного господарства.
4. Ключові принципи acquis ЄС, яким відповідає СТРГ
Діяльність СТРГ відповідає таким принципам права ЄС:
Subsidiarity – управління здійснюється на максимально наближеному до ресурсу рівні;
Stakeholder involvement – професійні користувачі залучаються до управління;
Market organisation – діяльність спрямована на стабільність використання ресурсу, а не хаотичну експлуатацію.
Ці принципи прямо закріплені у Regulation (EU) No 1380/2013 та 1379/2013 і є базою європейської моделі рибного господарства.
Практичні наслідки для керівника СТРГ
1. Які дії є легальними
Керівник СТРГ діє легально, коли: здійснює промисловий вилов у межах встановлених лімітів і режимів, організовує охорону водних біоресурсів у межах господарства, бере участь у заходах з відтворення риби , згідно НБО і Режиму СТРГ, впроваджує внутрішні правила сталого використання водного біоресурсу, співпрацює з органами влади та надає необхідну інформацію.
Ці дії не є самоуправством, а формою виконання делегованих функцій.
2. Які дії потребують узгодження
Узгодженню з уповноваженими органами підлягають: зміна режимів використання водного об’єкта, відступ від затверджених лімітів або правил, впровадження нових форм користування ресурсом, будь-які дії, що виходять за межі чинних дозволів.
СТРГ не діє замість держави, а діє разом з нею.
3. Практичне значення документа для правової оцінки діяльності керівника СТРГ
Цей документ не є нормативно-правовим актом і не встановлює прав чи обов’язків для суб’єктів господарювання або органів державної влади.
Він підготовлений як експертна аналітично-правова позиція, метою якої є роз’яснення правової природи діяльності суб’єктів традиційного рибопромислового господарства з урахуванням принципів acquis Європейського Союзу та сучасної європейської рибної політики.
Документ систематизує правову логіку функціонування СТРГ, виходячи не з формальних ознак організаційно-правової форми, а з характеру здійснюваних функцій управління публічним ресурсом. цьому контексті він спростовує поширене, але юридично необґрунтоване тлумачення СТРГ як «привілею», «винятку з правил» або «монополії», наголошуючи, що діяльність СТРГ за своєю суттю не спрямована на отримання неправомірних переваг.
Положення документа ґрунтуються на принципах Regulation (EU) No 1380/2013 (зокрема subsidiarity, stakeholder involvement, shared responsibility) та Regulation (EU) No 1379/2013 (організація ринку, колективне планування, роль організацій виробників), які застосовуються як орієнтири у процесі адаптації законодавства України до права Європейського Союзу. У праві ЄС саме ці принципи визначають легітимність колективних форм управління природними ресурсами незалежно від кількості суб’єктів чи форми власності.
У практичному вимірі документ може використовуватися як допоміжне джерело правового аналізу під час перевірок, службових розглядів, прокурорської оцінки та судового розгляду справ, пов’язаних із діяльністю СТРГ. Він дозволяє коректно кваліфікувати дії керівника СТРГ як реалізацію делегованих публічних функцій у сфері охорони, відтворення та сталого використання водних біоресурсів, а не як прояв приватного інтересу чи зловживання правом.
Таким чином, документ не замінює закон і не підміняє собою державне регулювання, але формує послідовну правову рамку тлумачення діяльності СТРГ, яка відповідає європейським підходам до управління публічними ресурсами.
Він сприяє єдності підходів з боку судів, правоохоронних та контролюючих органів і зменшує ризик довільної або спрощеної оцінки діяльності СТРГ виключно через призму формальних ознак.
СТРГ – це не привілей і не виняток із загальних правил, а сучасна форма управління публічним ресурсом, що базується на принципах відповідальності, локального знання екосистеми та партнерства з державою і відповідає європейській моделі рибного господарства.
Іншими словами. У випадку СТРГ об’єктом колективного господарювання є не приватні активи, а водойми комплексного призначення (або водні об’єкти) загального користування, де держава делегує СТРГ функції контролю, охорони, відтворення та сталого використання.
Різниця між СТРГ та іншими стейкхолдерами
Інші користувачі: приватні рибалки, комерційні підприємства, які працюють у межах своїх прав, але не мають делегованих державою функцій управління водоймою.
СТРГ: діє як оператор комплексного водного об’єкта, виконує регламентовані державою функції, відповідає за сталий стан екосистеми, інтегрує інтереси різних користувачів.
СТРГ – це форма колективного господарювання, яка реалізується через управління комплексними водними об’єктами на основі делегованих державою функцій. Колективність визначається не кількістю учасників, а характером управлінських функцій і відповідальністю перед екосистемою та іншими користувачами.
Європейський правовий контекст (acquis ЄС)
1. Regulation (EU) No 1380/2013
(Спільна рибна політика Європейського Союзу -Common Fisheries Policy, CFP)
Регламент (ЄС) № 1380/2013 формує фундамент сучасної європейської моделі управління рибним господарством і водними біоресурсами. Його ключова особливість полягає у відході від виключно централізованого адміністративного управління до моделі багаторівневого та партнерського врядування (multi-level governance).
У межах CFP прямо або системно закріплено такі принципи, релевантні для правової природи СТРГ:
1) Subsidiarity (субсидіарність)
Управлінські рішення мають прийматися на максимально наближеному до ресурсу рівні, з урахуванням локальних екологічних, соціальних та економічних особливостей. Це означає, що ЄС визнає обмеженість виключно «центрального» управління та легітимує участь локальних операторів у режимах використання, охорони та відтворення ресурсу.
У цьому контексті СТРГ повністю відповідає логіці CFP, оскільки функціонує як локальний інституційний оператор водного об’єкта, що володіє практичним знанням екосистеми та несе безпосередню відповідальність за її стан.
2) Stakeholder involvement (залучення заінтересованих сторін)
CFP виходить із того, що сталий стан рибних ресурсів неможливий без участі професійних користувачів у розробці, імплементації та контролі режимів рибогосподарської експлуатації.
Регламент системно впроваджує механізми участі операторів ринку, виробників, локальних спільнот у дорадчих і виконавчих процесах.
СТРГ у цій логіці не є «звичайним суб’єктом господарювання», а виступає інституціоналізованим стейкхолдером, інтегрованим у систему публічного управління ресурсом.
3) Shared responsibility (спільна відповідальність)
CFP закріплює модель, за якої держава не «передає» ресурс у приватне користування, а формує режим спільної відповідальності за його стан держава встановлює рамки, ліміти, політику та контроль, а користувачі беруть участь у реалізації, охороні, моніторингу та відтворенні.
Саме ця модель і становить правову основу діяльності СТРГ: СТРГ не заміщує державу, а діє як партнерський виконавець публічних функцій у сфері управління водними біоресурсами.
Висновок до Regulation (EU) No 1380/2013:
У праві ЄС колективні та функціонально наділені форми управління водними біоресурсами є не відхиленням від норми, а структурним елементом сучасної рибної політики.
Відтак модель СТРГ за своєю суттю відповідає базовим принципам CFP і не може розглядатися як «особливий режим» поза логікою європейського права.
2. Regulation (EU) No 1379/2013
(Спільна організація ринків продукції рибальства та аквакультури -CMO)
Регламент (ЄС) № 1379/2013 розвиває інституційну частину CFP і вводить ключовий для європейської моделі інструмент -організації виробників (Producer Organisations, PO).
Ані ринок, ані держава окремо не здатні забезпечити сталість ресурсу. Тому право ЄС створює гібридні інституції, які поєднують приватну господарську діяльність із публічними функціями.
Регламент визначає PO як легальні та офіційно визнані об’єднання виробників, суб’єктів реалізації політики CFP, інструмент колективного планування виробництва, стабілізації ринку та раціонального використання ресурсу.
Право ЄС прямо визнає, що в секторі рибного господарства колективна організація виробників є необхідною умовою реалізації екологічних, соціальних та економічних цілей.
В цій логіці СТРГ має розглядатися не як «виняток», а як національна форма інституціоналізації колективної дії у сфері управління публічним ресурсом.
Інституційний висновок для тлумачення СТРГ у праві України
У системі acquis ЄС легітимність суб’єкта у сфері рибного господарства визначається не кількістю учасників, не формою власності, не приватним характером підприємства, а характером функцій, які він виконує у межах публічної політики.
Саме тому у праві ЄС один суб’єкт може виконувати колективні функції, господарююча організація може бути одночасно оператором ринку і елементом системи управління ресурсом, делегування публічних завдань не перетворює суб’єкта на «привілейований», а навпаки – ідвищує стандарт його відповідальності.
СТРГ у цьому контексті є функціональним аналогом інституцій, передбачених CFP і CMO, нструментом реалізації державної політики, локальним оператором екосистеми та формою колективного управління публічним ресурсом.
Принципове значення acquis ЄС для «anti-prosecutor paper»
З урахуванням acquis ЄС:
діяльність СТРГ не може тлумачитися виключно крізь призму приватного інтересу;
виконання охоронних, відтворювальних, регуляторних та координаційних функцій є юридично нормальною моделлю сучасного рибного господарства;
наявність спеціального режиму діяльності не є ознакою привілею, а є наслідком інтеграції суб’єкта у систему публічного управління ресурсом.
У праві ЄС саме такі інституційні форми визнаються базовими для реалізації рибної політики. Тому українська модель СТРГ не потребує «виправдання» – она потребує коректного правового тлумачення.
Правові ризики хибної кваліфікації СТРГ (типові помилки слідства і контролю)
Хибне тлумачення правової природи СТРГ є системним джерелом конфліктів у сфері рибного господарства. Воно створює неправомірні кримінально-правові ризики для керівників СТРГ і водночас руйнує інституційну модель управління водними біоресурсами.
1. Підміна статусу СТРГ «звичайним підприємством». Найпоширеніша помилка -зведення СТРГ до приватного бізнесу. При цьому ігнорується, що СТРГ діє у спеціальному публічно встановленому режимі, виконує делеговані функції охорони, відтворення та управління ресурсом і несе підвищену екологічну відповідальність. Наслідок -помилкова кваліфікація дій як «самоуправства» чи «зловживання».
2. Формалізм замість функціонального аналізу. Колективність помилково ототожнюється з кількістю юридичних осіб. У праві ЄС колективність визначається функціями управління публічним ресурсом. Ігнорування цього призводить до хибних тверджень про «приватизацію» або «монополізацію» водойм.
3. Хибна конкуренційно-правова логіка. Діяльність СТРГ інколи помилково оцінюється як «картельна». Такий підхід не враховує, що СТРГ не контролює ринок, а реалізує публічно встановлений режим управління екосистемою. Саме для таких моделей у праві ЄС створено PO.
4. Криміналізація управлінських дій. Охорона, локальні режими, координація користувачів і моніторинг помилково трактуються як «перевищення повноважень», хоча за своєю суттю це виконання делегованих функцій.
5. Екосистемний ризик. Дестабілізація СТРГ веде до вакууму відповідальності, зростання тіньового вилову та втрати інструментів охорони й відтворення.
Фінальний узагальнюючий висновок (для судів, правоохоронних і контролюючих органів)
СТРГ не є привілейованими суб’єктами і не володіють водними біоресурсами. Вони діють у межах публічно встановленого режиму та під контролем держави.
Правова природа СТРГ визначається не організаційною формою, а функціями управління публічним ресурсом: охороною, відтворенням, локальним регулюванням і координацією користувачів.
У цій частині СТРГ відповідають принципам acquis ЄС (subsidiarity, stakeholder involvement, shared responsibility) і є функціональним аналогом інституцій Спільної рибної політики ЄС.
Оцінка дій керівника СТРГ має здійснюватися системно -з урахуванням делегованих функцій, режимів використання, науково-біологічних обґрунтувань та актів органів влади.
Для правозастосування це означає:
дії керівника СТРГ презюмуються як реалізація публічно санкціонованих функцій, доки не доведено інше;
втручання без аналізу правової природи СТРГ створює ризик порушення принципу правової визначеності та публічного інтересу;
СТРГ слід розглядати як елемент системи управління ресурсами, а не як «привілей».
Підсумок
СТРГ – це не виняток із правил, а інституційна форма реалізації державної політики у сфері рибного господарства.
Воно поєднує господарську діяльність із публічними функціями управління екосистемою та відповідає європейській моделі колективного управління природними ресурсами. Його правова природа виключає автоматичну криміналізацію управлінських рішень і вимагає функціонального, а не формального підходу.
P.S.
Цей документ – не теорія і не декларація.
Це – практичний правовий орієнтир і захисна рамка для керівників СТРГ та органів правозастосування.
Він формує єдиний правовий наратив, знімає ризики хибної кваліфікації та підтверджує, що СТРГ – це інструмент сучасної рибної політики, а не об’єкт криміналізації.
Колективне управління ресурсом – це: законність, прозорість і відповідність європейській моделі розвитку.
Віктор Скарлат
Голова Громадської ради при Держрибагентстві
експерт з питань розвитку рибного господарства
