Що робити Держрибагентству і Уряду України з “Угодою про співробітництво між Урядом України тп Урядом Російської Федерації в галузі рибного господарства від 24. 09.92 р.

AvatarОпубліковано at 15.04.2020
106 0

Що робити Держрибагентству і Уряду України з «Угодою про співробітництво між Урядом України та Урядом Російської Федерації в галузі рибного господарства від 24.09.92 р.» 

Підписана ще в далекому 1992 р. Угода про співробітництво між Україною і РФ (далі Угода) була на той час формальним кроком «братніх» народів»,які розійшлися по своїх домівках, але поки ще на той час мали залишки теплоти у відносинах колись однієї непорушної родини.

Зрозуміло, що вже 6 років ця Угода не працює по причинах анексії Криму РФ та війни на сході України, яку теж підтримує РФ. Але, що ж цікавого було в Угоді та як вона допомогла сторонам розвивати своє рибне господарство до 2014 р.? Давайте проаналізуємо!

Основні меседжі Угоди затверджували тоді   

 http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_024

 дружні добросусідські відносини на взаємовигідній та рівноправній (???...) основі, враховуючи тривалі господарські зв’язки Сторін у галузі рибного господарства, в міжнародному співробітництві щодо використовування водних біоресурсів Світового океану.

Була згадана і Конвенцію ООН з морського права 1982 р. в контексті

прагнення розвитку своїх взаємовідносин на принципах поваги державного суверенітету і рівності, а також суверенних прав з метою розвитку, розробки та збереження водних біоресурсів, управління ними в межах економічних зон, суверенних прав щодо водних біоресурсів континентального шельфу (дивись статтю щодо «Конвенції з морського права 1982 р.»). http://fishindustry.com.ua/konvenciya-organizaci%d1%97-obyednanix-nacij-po-morskomu-pravu/

Угода визначаючи права кожної Сторони, які випливають з її першочергової заінтересованості в запасах анадромних видів риб та відповідальності за них.

Сторони домовилися також про:

  • Співробітництво і координацію зусиль в  питаннях розробки своєї рибогосподарської політики, практичної діяльності, наукових досліджень, оптимального використання і зберігання водних біоресурсів Світового океану, Азовського та Чорного і морів та в багатьох інших напрямках галузей рибного господарства обох країн (в разі розширення прийнятого переліку напрямків Сторони домовилися їх розширювати).
  • Розробку та узгодження заходів по регулювання промислу відповідних видів морських ресурсів.
  • Співпрацю згідно зі своїми міжнародними зобов’язаннями.
  • Інформацію, яку мають надавати про улови, а також надавати наукову, промислову і статистичну інформацією стосовно морських біоресурсів.
  • Обмін спеціалістами галузі рибного господарства.
  • Моніторинг і дослідження з питань оцінки стану риби їх запасів Чорного і Азовського морів з метою прогнозування загальних допустимих виловів.
  • Розробку спільних програм аквакультури і марикультури.
  • Сприяння співробітництву на рівноправній і взаємовигідній основі між своїми організаціями, підприємствами, незалежно від форм власності в створенні спільних підприємств по збереженню і відтворенню рибних ресурсів, їх промислу, обробці, а також маркетингу.
  • Проведення не менше ніж один раз на рік двосторонніх консультацій з метою виконання положень цієї угоди.

Цікавим в цій Угоді було положення, яке затверджує, що точки зору Сторін відносно їх прав і зобов’язань за договорами та іншими міжнародними угодами, в яких вони є Сторонами, а також їхнім позиціям чи поглядам стосовно питань, пов’язаних з морським правом повинні враховуватися Сторонами.

Ця Угода повинна діяти протягом п’яти років і буде автоматично продовжуватися на наступні п’ятирічні періоди, якщо одна із Сторін не денонсує Угоду шляхом письмового повідомлення іншої Сторони не пізніше, ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду.

Навіть смішно зараз казати про Угоду в часи, коли «Крим не наш» і кожен день на сході країни гинуть наші хлопці!

Так що ж було зроблено по цих пунктах угоди? Перш за все зроблена спільна Російсько-Українська комісія (РУК) по Азовському морю. Комісія працює і досі, але в останні роки спостерігається здача інтересів України в плані змінення квот на вилов риби в Азовському морі на користь РФ, Причини цього негативного явища для країни повинні розглядатися спеціальними компетентними органами.

В інших частинах Угоди в останні 28 років не відбувається нічого…

Так навіщо нам ця Угода? Ми можемо обійтися без неї?

Позиція української влади відносно подальшої долі Угоди повинна базуватися на необхідності створення державою сприятливих умов для виконання  галуззю рибного господарства України своїх безумовних обов’язків по забезпеченню продовольчої безпеки та незалежності в секторі рибопродукції.

Для впевненого визначення правильної позиції України Кабінету Міністрів України Міністерству енергетики та захисту довкілля України та Держрибагентству необхідно переглянути рибогосподарський, рибопромисловий, рибопереробний, науковий потенціал обох країн, проаналізувати моделі довгострокових прогнозів розвитку галузей, політичну складову та інше, включаючи людські фактори, історію взаємовідносин та в кінці кінців здоровий глузд.

«Темрява безглуздих взаємовідносин» з часами розвіється, а що далі робити, що їсти будемо?

По-перше розглянемо науковий потенціал Росії і України в області рибного господарства.

        1. Азово-Черноморский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («АзНИИРХ»)

  1. Атлантический филиал ФГБНУ «ВНИРО» («АтлантНИРО»)
  2. ФГБНУ «ВНИРО»
  3. Филиал по пресноводному р/х ФГБНУ «ВНИРО» («ВНИИПРХ»)
  4. ФГБНУ «Госрыбцентр»
  5. Камчатский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («КамчатНИРО»)
  6. Волжско-Каспийский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («КаспНИРХ»)
  7. Магаданский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («МагаданНИРО»)
  8. Полярный филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ПИНРО» им. Н.М. Книповича)
  9. Сахалинский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («СахНИРО»)
  10. Тихоокеанский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ТИНРО»)
  11. Санкт-Петербургский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ГосНИОРХ»)
  12. Красноярский филиал ФГБНУ«ВНИРО» («НИИЭРВ»)
  13. Алтайский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («АлтайНИРО»)
  14. Байкальский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («БайкалНИРО»)
  15. База исследовательского флота филиал ФГБНУ «ВНИРО» («БИФ ВНИРО»)
  16. Вологодский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ВологодНИРО»)
  17. Волгоградский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ВолгоградНИРО»)
  18. Тюменский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («Госрыбцентр»)
  19. Новосибирский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ЗапСибНИРО»)
  20. Карельский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («КарелНИРО»)
  21. Новгородский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («НовгородНИРО»)
  22. Нижегородский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («НижегородНИРО»)
  23. Псковский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ПсковНИРО»)
  24. Пермский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ПермНИРО»)
  25. Саратовский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («СаратовНИРО»)
  26. Татарский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ТатарстанНИРО»)
  27. Уральский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («УралНИРО»)
  28. Хабаровский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ХабаровскНИРО»)
  29. Якутский филиал ФГБНУ «ВНИРО» («ЯкутскНИРО»)

А тепер порівняємо з нашим потенціалом:

  1. Інститут рибного господарства НААН України. Підпорядкований не Держрибагентству а Національній Академії Аграрних Наук України. Ви скажіть, що він може зробити корисного для галузі, коли його керівництво Держрибагентству не підпорядковуються. Все що вони роблять – то це дещо яку послугу щоб відчепилися і все. Нема грошей – нема діла! Як таке могла статися в нашій державі?
  2. Державне підприємство “Інститут рибного господарства та екології моря” (ІРЕМ).
  3. Державне підприємство “Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії” (ПівденНІРО).

Останні два державних підприємства не є науково-дослідними інститутами рибного господарства. Уся їх робота спрямована лише на виживання, що створює підґрунтя для зловживань і корупції.

А тепер порівняємо потенціал двох Сторін.  30 науково-дослідних інститутів Росії проти 0 науково-дослідних інститутів України.

Це не просто ганьба, це жах!!! Який може бути розвиток рибного господарства України в таких печерних умовах?

По-друге порівняємо сировинну базу Росії і України в області рибного господарства. Сировинна база Азовському моря повинна ділитися порівно («по братерські») тому, що море є загальним без фактичного розподілу. Але в останні роки Україна на РУК (Російсько-Українська комісія) склала свої позиції на користь РФ.

Площа прісноводного водного фонду Росії складає понад 73 000 га, а України 1 322 000 га. Тому і сировинна база  прісноводних водойм РФ в 55 разів більше ніж в нашій країні. Сировинну базу морів де Україна не присутня порівнювати нема чого.

По-третє порівняємо виробничий потенціал Росії і України в області рибного господарства.

Об’єми виробництва рибопродукції Росії та України в 2019 р. (тис тонн)

№ п/п

Країни

Рибний промисел

Аква –

культура

Мари –

культура

Разом

Кг на 1 люд./рік

1

Росія

5 000

237

13

5 250

36

2

Україна

52

18

0

70

1,66

З таблиці видно, що Росія забезпечила своїх громадян рибопродукцією майже в 1,5 рази більше мінімальної норми споживання на одну людину на рік. Україна за той же час в 15 разів менше мінімальної норми споживання на одну людину на рік.

Це означає, що галузь рибного господарства Росії в 21 раз більш ефективніша за українську галузь (36 кг/рік : 1,66 кг/рік = 21). Звісно, що  порівнювати необхідно тільки аквакультуру і марикультуру, яка в Росії виростила рибопродукції по 1,72 кг/рік на 1 людину, що можна зіставляти з Україною (1,66 кг/рік на 1 людину).

З відновленням рибопромислового флоту України ми і самі розберемося і Росія і Угода з нею нам не потрібні.

Дивись «Обґрунтування необхідності прийняття Закону України “Про відновлення рибопромислового флоту України до 2050 р.» http://fishindustry.com.ua/obgruntuvannya-neobxidnosti-prijnyattya-zakonu-ukra%d1%97ni-pro-vidnovlennya-ribopromislovogo-flotu-ukra%d1%97ni-do-2050-r/  

А що р робити з аквакультурою і марикультурою, розвитком індустріальних рибних господарств, садковою аквакультурою УЗВ, рибопереробкою, збутом зайвої рибопродукції в майбутньому та іншим?

Націоналістичні інтереси це звичайно добре і про них не можно забувати при тому, що претензій до РФ більше ніж можна собі уявити. Росіяни зомбовані негативом по відношенню до українців, а в наших Душах сидить глибока ниюча образа за смерті, поранення, біженців, руйнування економіки, знущання над нашими громадянами, роками не минаюча тривога в серці та інше, образа, яка не пройде ще десятиліття…

Але ж ми розумна нація з великим історичним минулим і багатим досвідом, яка повинна бути мудрішою, у всякому разі наше керівництво держави. Не можна буде після конфлікту на Донбасі та після повернення Криму роками відсторонятися від можливості розвивати хоча б взаємовигідні партнерські стосунки  (звичайно не дружні, бо їх вже не буде мабуть ніколи).

Як ми можемо в майбутньому використовувати рибогосподарський потенціал Росії на свою користь? Я бачу  такі основні перспективи нашого з Росією співробітництва в наступному:

  • Росія має велику кількість осетрових, сигових, лососевих, частикових заводів з чисельними стадами промислових видів риб, які Україна рано чи пізно буде вимушена відновляти в наших водоймах. Співробітництво з РФ допоможе Україні зробити це в най стислі терміни.
  • Україна зможе і повинна використати величезний науковий, виробничий, технологічний і інформаційний потенціал галузі рибного господарства РФ на свою користь. Це стосується в першу чергу формування племінних стад промислових видів риб та їх селекційно-генетичного відбору, розвитку індустріальних рибних господарств з УЗВ і садками, освоєння нових прогресивних технологій вирощування риб, питань профілактики і боротьби з хворобами риб, розвитку марикультури, тощо.
  • Росія може допомогти з навчанням кадрів галузі рибного господарства.
  • Україна зможе скористатися допомогою РФ в розробці законодавчої бази галузі, скорегованою як під стандарти Євросоюзу, так і під законодавство Росії (де це можливо). Україна повинна використовувати своє географічне положення та історичний зв’язок з РФ на свою користь. Саме в цьому полягає вищий пілотаж української дипломатії.
  • Росія може допомогти Україні не тільки з будівництвом рибопромислового флоту, а й з тим, щоб Україна отримала міжнародні квоти на вилов риби в самих багатих та перспективних районів Тихого океану (Північному та Північно-Західному). Ці райони традиційно експлуатують лише Росія, США, Японія. В одних цих районах Україна без імпорту рибопродуктів вже зможе в перспективі закрити всі свої нагальні потреби. Дивись «Сырьевые запасы мирового океана». http://fishindustry.com.ua/syrevye-zapasy-mirovogo-okeana/
  • Україна зможе скористатися допомогою України у відновленні осетрових видів риб Північно-західної частини Чорного моря та всього азовського моря. Дивись «Обґрунтування необхідності написання Закону України «Про збереження осетрових видів риб» http://fishindustry.com.ua/obgruntuvannya-neobxidnosti-napisannya-zakonu-ukra%d1%97ni-pro-zberezhennya-osetrovix-vidiv-rib/
  • Україна може скористатися величезним фінансовим потенціалом російських інвесторів, які за умов нормальних взаємовідносин могли б плідно співпрацювати.
  • Росія є величезним ринком рибопродуктів. Купівельна спроможність росіян дозволяє вже сьогодні українським рибопромисловим, рибогосподарським і рибопереробним підприємствам розглядати рибний ринок північного сусіда як ємкій та стабільно-перспективний.
  • Росія і Україна зможуть розробляти і втілювати у життя спільні рибогосподарські проекти на взаємну користь.
  • Росія і Україна зможуть разом протистояти навалі інвазійних видів біоресурсів Азовського і Чорного морів.
  • Росія і Україна мають також інші переваги співробітництва, які почнуть проявлятися одразу після початку співпраці.

Висновки.

Надія на західних партнерів в перспективі розвитку нашого рибного господарства марна. Не тіште себе надією, що прийде «Дядя Сем» і почне розвивати наше рибне господарство. У нього свого піклування по всьому Світу буде достатньо, особисто після фінансово-економічної кризи посткороновірусної епохи.. Так, він допомагав нам фінансами, зброєю та іншим, але не більше ніж для стримування агресії.  Коли настане довгоочікуваний мир – ми будемо з жалем спостерігати повне забуття західними партнерами наших фінансово-економічних інтересів (вони і зараз нас душать безглуздими вимогами через різні фонди та банки, знищуючи залишки незалежності).

Питання сталого забезпечення національної продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції повинні переважувати над усіма образами і націоналістичними Світоглядами.

Україна та її особисті національні економічні і фінансові інтереси повинні диктувати умови владі при формулюванні державних рішень.

Україна вже зараз, незважаючи на війну та всі тяжкі несносні образи,  повинна вивчати Росію як майбутнього надійного довгострокового партнера в галузі рибного господарства і готувати нову стратегічну Угоду, яка допоможе вивести її рибне господарство з довготривалої рецесії на позитивну домінанту швидкого сталого розвитку в ім’я українського народу та його світлого майбутнього.   

Представники влади! Думайте , думайте, думайте! В ваших руках майбутнє України – життя наших дітей і онуків!!!

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Политика развития отрасли рыбного хозяйства Украины на примере Китая

Створено - 21.03.2019 0
Политика развития отрасли рыбного хозяйства Украины Многие государственные лидеры, формирующие сегодня стратегическую политику развития своего государства, все чаще рассматривают аквакультуру…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 15 – громадські організації)

Створено - 20.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 15- громадські організації) На даний час…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів) Новому…