Проект модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р.

AvatarОпубліковано at 02.03.2019
375 0

Проект

модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р.

(концепція)                       

 Вступ

 Водойми України (33837 одиниць, загальною площею біля 1.322.000 га, половина  Азовського моря 1.900.000 га та північно-західна частина Чорного моря 8.100.000 га) є одним з головних скарбів українського народу, тому підтримка їх у належному екологічному та рибогосподарському стані – є важливішою функцією держави.

У даному проекті розглянутий сучасний стан водних живих ресурсів (в.ж.р.) в водоймах України та розроблені основні інноваційні схеми  модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України в умовах повного їх занепаду.

В проекті також розглянуті  пропозиції щодо відновлення до фонового природного рівня водних живих ресурсів в природних водоймах України,  максимально можливого покращення екологічної ситуації на водоймах та закладення передумов для інтенсивного розвитку рибного господарства.

Реалізація проекту надасть можливість реанімувати екологічну і господарську складову водойм України, вивести рибогосподарські підприємства з довгострокової рецесії на начальну домінанту розвитку за допомогою нових радикальних підходів к організаційній модернізації моделі експлуатації водойм з переходом на більш високий рівень технологічного устрою, збільшенням інноваційної привабливості рибогосподарських підприємств водойм для вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшенням регуляторного впливу держави на всі організаційно-адміністративні процеси з  відпрацюванням законодавства з новими підходами до відновлення екологічного стану і розвитку рибогосподарського потенціалу водойм України, тощо.

Аналіз причин погіршення стану в.ж.р. в водоймах України та теоретичне обґрунтування необхідності проведення структурної модернізації моделі їх комплексної експлуатації

 

На при кінці  минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів в розвитку морського і океанічного рибальства,  рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури  (випуск рибної продукції цієї індустрії сягав більше 1,1 млн. тонн/рік). 

Однак вже у 90-х роках обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 10 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності  рибопромислових суден та рибогосподарських підприємств, судноремонтних підприємств, підприємств з переробки риби, збереження і реалізації продукції, науково дослідницькі та освітянські заклади, тощо.

 Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, які потребують  зараз значної модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни середньодушове споживання рибної продукції з 18 кг до 4 кг/рік.

Останніми роками це споживання значно збільшилося, але виключно за рахунок імпорту. Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 10 % у 1991 р. до 87 % у 2010 р.

Продукція рибальства у внутрішніх водоймах та аквакультури впала до 1% від загального споживання.  Продукція морського  рибальства впала з 70 %  до 4 %.  Такі показники не можуть задовольняти потреби населення на внутрішнього ринку, який додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його вартості.

Неефективні заходи (екологічні та виробничі) з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації у 2005-2009 рр., на фоні практичної відсутності фінансування галузей і рибного господарства з боку держави (з 1,3 млрд. грн. передбаченого фінансування галузі у 2005-2010  рр. було отримано не більше як 30 млн. грн.) не дали бажаних результатів. Поруч із скороченням робочих місць та зменшенням надходжень до державного бюджету, результатом  такої ситуації стало збільшення виробництва кількості видів рибної продукції недоступною для значної частини населення країни.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні фактори спаду економіки країни в цілому, затяжної рецесії галузі рибного господарства та погіршення екологічної ситуації на водоймах мають в своїй основі об’єктивне  походження:

  • Збільшення антропогенного тиску на водойми (забруднення, несанкціонований вилов водних живих ресурсів, вибір піску, будівництво у природоохоронних зонах водойм, сільськогосподарська експлуатація природоохоронних земель біля водойм, тощо).
  • Реструктуризація галузі рибного господарства по непрозорих схемах (продаж комерційним підприємствам основних рибовідтворювальних комплексів, тощо).
  • Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств аквакультури.
  • Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.
  • Припинення експедиційного лову у районах Світового океану, багатих  промисловими запасами риби й морепродуктів.
  • Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.
  • Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами та системою управління.

Комплекс цих та інших негативних факторів спричинив порушення роботи моделі рибогосподарської експлуатації водойм аквакультури. Водойми держави припинили виконувати свою господарську функцію та у більшості випадків вже не є рибогосподарськими водоймами у зв’язку зі значним забрудненням та знищенням в.ж.р. в них.

 У даний час Держрибагенство може контролювати не більше як 4%  потенціалу галузі. У нього не має механізмів впливу на інші 96 % продуктивних чинностей галузі. Держава не має можливості ринкового керування, а це і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Без системної допомоги Міністерства екології та природних ресурсів України Держрибагенство не в змозі стримувати антропогенний тиск на водойми та рибогосподарський їх занепад.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві та аквакультурі  не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією.  Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

            На даний момент є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  національне виробництво  та  імпорт. 

   Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала зі своїх водойм якісну, екологічно чисту продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 80-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського і океанічного рибальства.

Україна значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції.   Однак втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр., позбавлення України можливостей ведення промислу в водах за межами  її юрисдикції, економічних негараздів, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті ганебної приватизації, прийняття низки  законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, та інші), які не відповідають сучасним вимогам господарювання а також байдуже ставлення до екологічних проблем і забрудненості земель водного фонду практично не дають можливості підтримки водойм у належному екологічному і рибогосподарському стані, що в свою чергу стримує розвиток аквакультури в Україні.

Всі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р. зменшили можливість загального  вилову  риби і виробництво  рибопродукції  на 900 тис. тонн щорічно (а це 19,5 кг/рік на чоловіка -70 % загальної мінімальної потреби ).

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвий розвиток.

Відсутність відповідної уваги до цих процесів з боку держави та в наслідок стихійності та не координованості рибного імпорту, переслідувань лише бізнесових інтересів на національному ринку спостерігається сталий ріст цін на рибну продукцію при зниженні її якості, незважаючи на досить жорсткі  ветеринарні  вимоги під час перетину кордону України (у 2008 р. ветеринарні вимоги були значно послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибної продукції перешли у розряд недоступних дефіцитів для значної кількості населення країни, а раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту.

Показники виробничої діяльності та фінансові показники головних рибогосподарських підприємств – користувачів водойм України свідчать, що  рибогосподарські підприємства не мали можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

  1. Падіння природної рибопродуктивності водойм в результаті значного погіршення екологічних показників водного середовища, підвищення антропогенного впливу у вигляді забруднення водойм, значних неконтрольованих переловів в.ж.р. на фоні відсутності необхідного щорічного зариблення.
  2. Відмова уряду від безпосереднього керування процесами господарської експлуатації водойм.
  3. Обмеженість квот вилову риби та нераціональний їх розподіл не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні та правові порушення.
  4. Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, яка значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.
  5. Обмеженість оборотних коштів, яка не дає змоги підтримувати екологічний стан водойм на належному рівні, додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.
  6. Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності перш за все державної моделі технологічного устрою об’єднань рибогосподарських підприємств, їх оборотних коштів, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.
  7. Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд, які зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.
  8. Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.
  9. Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості централізованого придбання в повному обсязі ветеринарних препаратів,  добрива, кормів, спецодягу сіткових матеріалів, плавзасобів, спеціального обладнання, рибоводного інвентарю, тощо.
  10. Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в питання природоохоронного захисту та галузі рибного господарства України.
  11. Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на планомірність поставок рибної продукції, її асортимент, географії постачань, максимально вигідне використання природних ресурсів водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.
  12. Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм нереалізованими залишками рибопосадкового матеріалу.
  13. Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну за високими цінами, які не дають можливість конкурувати з браконьєрами в питаннях кінцевого ціноутворення продукту.
  14. Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.  
  15. Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.
  16. Процеси фіктивного банкрутства підприємств Держкомрибгоспу.
  17. Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.
  18. Ріст числа господарюючих суб’єктів, що ігнорують галузеву структуру.
  19. Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні  промислові запаси риби й морепродуктів.
  20. Припинення роботи по відтворенню водних живих ресурсів.
  21. Тощо.

В результаті такої недолугої рибогосподарської політики держави на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі незначного прибутку. Решта підприємств –  безнадійно збиткові !!!

З метою створення дієвих моделей комплексної експлуатації промислових водойм та закладення передумов для виведення з кризи галузі рибного господарства України було розроблено цей Проект (концепція),  якій  відповідає  стратегічним напрямкам державної екологічної політики України з максимальним використання її природних ресурсів.

Проект спрямований перш за все на створення сприятливих умов для значного покращення екологічної ситуації на водоймах, нарощування їх рибогосподарських потужностей і зростання національного виробництва дешевої рибної продукції для повного забезпечення всіх (в перше чергу найбідніших) прошарків населення в обсягах, достатніх для забезпечення мінімальних медичних норм (≈25 кг/рік на одну людину).

 Виходячи із зазначеної головної цілі роботи Міністерства екології та природних ресурсів України в питаннях  відновлення екологічного стану  та природних рибогосподарських можливостей водойм, а також беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства в сучасних умовах зі спрямуванням його на розвиток континентальної аквакультури і прибережної марикультури (морська аквакультура) та необхідність інтеграції їх у світові процеси, стратегічним завданням Міністерства екології та природних ресурсів України повинна стати повномасштабна модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р.,  яка допоможе:

  • Забезпечити стале покращення екологічної ситуації на водоймах України.
  • Забезпечити найбільш ефективне використання можливості водойм України по відновленню водних живих ресурсів до фонового природного рівня.
  • Забезпечити сталий розвиток рибогосподарських підприємств.
  • Пристосувати діюче законодавство до сучасних умов господарювання.
  • Залучити для розвитку рибогосподарських підприємств аквакультури кошти іноземних  і вітчизняних інвесторів.
  • Оновити основні фонди підприємств на основі широкого впровадження у галузеве виробництво досягнень науки і техніки, сучасних технологій вирощування, добутку, збереження, транспортування, переробки та реалізації рибопродукції.
  • Підвищити ефективність використання рибних запасів водойм шляхом раціонального управління ними, забезпеченням їх довгострокового збереження, відтворення і належної охорони.
  • Підвищити якість і розширення асортименту рибної продукції за рахунок промислових видів риб, видів що культивуються та аборигенних риб, вартість яких буде доступною для широких прошарків населення.
  • Гармонізувати законодавство України до норм ЄС.

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися виключно  за рахунок підвищення рибопродуктивності водойм з розвитком  національного виробництва.  Імпорт рибопродукції  потрібно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність та обмежувати  кількість ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Оподаткування національного виробництва рибопродукції необхідно проводити  по пільгових умовах, як  в головних країнах-експортерах.      Рибогосподарським підприємствам, особливо які вирощують рибопосадковий матеріал для відродження водойм, необхідно щорічно надавати пільгові кредити.

Висновки

 Проведення державою через Міністерство екології та природних ресурсів України модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р., сприятиме створенню на водоймі справжнього хазяїна – власника виробництва, зацікавленого у підтриманні водойм у належному екологічному стані, максимально можливому використанні продукційних можливостей водного середовища та прилеглих природоохоронних територій.

Ідеологія модернізації моделі комплексної

експлуатації водойм України

 Характеризуючи сучасний екологічний стан водойм України як стан, який вже у більшості випадків негативно впливає на здоров’я населення, а також додаткові обставини впливу світових процесів на  економіку країни в цілому, можна констатувати, що відродження водойм в цих вкрай несприятливих  умовах неможливе без повномасштабних радикальних кроків держави по організаційній модернізації моделі комплексної експлуатації водойм на фоні створення найбільш сприятливого законодавчого простору.

Модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України та її ідеологія  повинна сприяти:

  1. відновленню природного екологічного стану водойм;
  2. відродженню рибогосподарського потенціалу природних і штучних водойм;
  3. розвитку вітчизняної аквакультури та марикультури;
  4. розвитку господарсько-економічної інфраструктури на водоймах;
  5. розвитку рекреаційного напрямку комплексної експлуатації водойм;
  6. сприяння розвитку депресивних територій з водоймами;
  7. підвищенню рівня екологічної освіти та свідомості населення.

Стратегічні кроки модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України повинні бути наступними: 

  1. Створення необхідної законодавчої бази, яка змогла б забезпечити комфортні умови для відновлення екологічних параметрів стану водойм та створення об’єктивних передумов для розвитку галузей економіки держави. Для цього Міністерству екології і природних ресурсів України потрібно розробити «Загальнодержавну програму відновлення природних водойм України до 2030 р.», яка б визначила необхідні кроки держави на шляху відновлення екології водойм та їх природної рибопродуктивності, обсяги виробництва рибопродукції, джерела фінансування екологічних заходів, засоби досягнення мети та інші параметри. Повинні також бути скореговані Закони України, які стосуються оренди земель водного фонду, взаємовідносин з місцевими та іншими державними органами влади, спрощені механізми оформлення пакетів дозвільної документації суб’єктами господарювання на воді (в тому числі на морі), створені усі можливі законодавчі умови для збереження природоохоронної та господарської складової водойм України.
  2. Створення там, де можливо, єдиних державних майнових комплексів, які б включали до свого складу гідроспоруди, землі водного фонду (навіть коли водойми лежать на території декількох районних рад), природоохоронні землі навколо водойми, безпосередньо воду водойм, рибогосподарське майно (бази, причали, плавзасоби, тощо). Створені майнові комплекси повинні передаватися Держмайном України у користування ДП «Держводекологія» для подальшої передачі їх в довгострокову оренду на конкурсних засадах рибогосподарським та іншим підприємствам, сільрадам, громадам та іншим для максимально можливого використання природних можливостей водойм (рекреаційних, рибогосподарських, під забудови, під будівництво в зоні водойм підприємств, тощо).
  3. Створення у складі Міністерства екології та природних ресурсів України спеціалізованого Державного підприємства «Держводекологія» діяльність якого зосереджуватиметься на комплексній господарській експлуатації усіх 33837 водойм (≥1.322.000 га) України, включаючи Азовське та Чорне моря (більше 10 млн. га). ДП «Держводекологія» повинно на належному рівні організувати систему екологічної захищеності усіх водойм, забезпечити максимально ефективне використання природних можливостей водного середовища та рибогосподарську експлуатацію водойм (відновлення природного ареалу в.ж.р. з  постійною  його підтримкою на фоновому природному рівні, а також щорічне штучне оптимальне зариблення аборигенними та промисловими  видами риб).
  4. Створення на всіх не спускних водоймах України з площею понад 100 га (по визначенню Міністерством екології та природних ресурсів України) спеціальних природних рибних заказників (до 25% загальної території водойм) на яких буде постійно діяти заборона рибогосподарської експлуатації, аматорського лову та пересування.
  5. Розвиток аквакультури та марикультури на внутрішніх водоймах і Азовському та Чорному морях. Для цього ДП «Держводекологія» необхідно провести необхідні організаційні заходи і створити всі виробничі умови для заохочення більшості комерційних рибогосподарських підприємств працювати в єдиному технологічному просторі від створення і утримання ремонтно-маткового поголів’я промислових і цінних видів риб, їх інкубації, виробництва рибопосадкового матеріалу, до вилову переробки і реалізації готової рибопродукції під керівництвом головного підприємства.
  6. Перевід більшості рибогосподарських підприємств користувачів водних живих ресурсів, які виловлюють рибу в Азово-Чорноморському басейні, Дніпровському каскаді водосховищ та в інших крупних континентальних водоймах України з промислового лову на вирощування риби в умовах аквакультури та марикультури.
  7. Передача Постановою Кабінету Міністрів України 5-ти Бюджетних установ державних рибовідтворювальних комплексів (“Рибоводний завод “Лопушно”, “Кримський риборозплідник”, “Новокаховський рибоводний завод частикових риб”, Виробниче – експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка С.Т. Артющика”, “Херсонський – експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”), Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства і океанографії, Державного підприємства “Азовський центр ПівденНІРО” та ДП Одеський центр ПівденНІРО Державному підприємству «Держводекологія» Міністерства екології та природних ресурсів України.

«Загальнодержавна програма відновлення

природних водойм України до 2030 р.»,

Міністерство екології та природних ресурсів України

Державне агентство водного господарства України

Міністерство екології та природних ресурсів України в особі свого структурного підрозділу Державного агентства водного господарства України для виконання основних завдань по модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України, усуненню основних чинників негативного екологічного впливу на водойми та гальмуванню процесів розвитку  рибного господарства повинно у стисли терміни розпочати роботу щодо:

  • Приведення усіх норм діючого законодавства України в питаннях комплексної експлуатації водойм, дотримання екологічних і природоохоронних нормативів по відновленню природного і господарського стану водойм, тощо до норм ЄС та інших країн світу у відповідність сучасним вимогам з метою створення необхідного законодавчого клімату, який забезпечуватиме найбільш сприятливі умови для стрімкого економічного розвитку регіонів.

ü Передбачення у  Державному  бюджеті  України  коштів  для будівництва  наукових суден з портовою інфраструктурою  для  потреб  державної екологічної інспекції  і   науково-дослідних установ.ü Запровадження державного кадастру водних об’єктів та проведення  державного  моніторингу  рибних  та  інших водних живих ресурсів.ü Розроблення  нормативних  актів  щодо  проведення  оцінки земель водного фонду під водними об’єктами.ü Створення сприятливих  умов  для  залучення  інвестицій  у сферу   господарської експлуатації водойм, екологічного і природоохоронного захисту, спрямування  інвестиційної політики на відновлення та розвиток природного ресурсного потенціалу.ü Опрацювання механізмів   концентрації у ДП «Держводекологія»   коштів,   що   стягуються  з  порушників природоохоронного законодавства та користувачів водних біологічних ресурсів на рибо відтворювальні цілі.ü Створення державою на водних рибогосподарських об’єктах єдиних майнових комплексів.Майнові рибогосподарські  комплекси повинні створюватися взамін існуючої роздрібненої майнової  системи, де гідроспоруди знаходяться у Держмайні і Д.П. «Укрриба», землі водного фонду у селищних рад, райдержадміністрацій, у обласних управлінь водного господарства, тощо.  Крім того велика кількість водойм розташована на землях декількох районів.Оформлення оренди земель водного фонду в таких умовах стає  вкрай важким, вносячи безліч суперечок між всіма учасниками договірного процесу. Єдиний майновий рибогосподарський комплекс (гідроспоруди, землі водного фонду, майно рибогосподарських баз, тощо), який створюватиметься,  належатиме державі в особі Держмайна. Згідно домовленості Держмайно повинно передати функції експлуатації майнових комплексів ДП «Держводекологія», яке на основі тендерного відбору орендарів підписуватиме з ними  договори на довгострокову комплексну експлуатацію водойм. У такому разі процедура оформлення орендних відносин держави і рибогосподарських та інших підприємств набуде необхідної прозорості при одночасному спрощенні системи оплати (такий рішучій крок з боку держави необхідно підкріпити відповідними Постановами Кабінету Міністрів України з  внесенням поправок і доповнень у законодавство).

Для виконання цієї масштабної законотворчої роботи Міністерству екології та природних ресурсів України, Держрибагенству, Дерводагентству та інших необхідно створити спеціальну робочу групу з провідних фахівців і юристів.

Законодавча група повинна розробити Закон України про «Загальнодержавну програму відновлення природних водойм України до 2020 р.».

У цьому законі повинні бути урегульовані всі питання, які стосуються  земельних відносин, оренди земель водного фонду, відносин з владою всіх рівнів, природоохоронного законодавства, тощо.

Прийнятий Закон України про «Загальнодержавну програму відновлення природних водойм України до 2030 р.»  сприятиме:

–       втіленню стратегії модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України;-       покращенню екологічного та природоохоронного стану водойм;-       підвищенню природної рибопродуктивності водойм;-         регулюванню комплексу складних питань у взаємовідносинах між владою, підприємствами та громадами в питаннях експлуатації водойм;-         забезпеченню господарюючих суб’єктів фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, оновленню основних і оборотних фондів;-         зміцненню власного виробничого і науково-технічного потенціалу;-         розвитку   аквакультури, інтенсифікації  виробництва в тому числі за рахунок переорієнтації рибопромислових підприємств на вирощування риби;-         збільшенню  обсягів виробництва рибопродукції об’єктів аквакультури та іншою продукції, виробництво якої пов’язане з використанням водойм;-         забезпеченню високої якості, та розширення асортименту конкурентоспроможної рибопродукції, відповідно світовим стандартам; –         розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва у питаннях екологічного та природоохоронного захисту водойм; –         збільшенню зайнятості населення, поповнення доходів бюджету всіх рівнів та розвитку економіки України.Без приведення законодавства України у відповідність сучасним вимогам господарювання на водоймах, без модернізації моделі комплексної їх експлуатації та значного поліпшення екологічної ситуації, добитися  відновлення водойм та підвищення їх природної рибопродуктивності неможливо!!!

Міжвідомча координаційна рада

 з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України та її осередки в областях

З метою ефективного виконання функцій державного управління у сфері раціонального використання природних водойм України, підтримки їх екологічного стану на належному рівні, іхтіології, аквакультури (марикультури), рибальства, міжнародного співробітництва, тощо під керівництвом Міністерства екології та природних ресурсів України повинна бути створена спеціальна Міжвідомча координаційна ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України.

Одночасно в облдержадміністраціях необхідно створити відповідні осередки, які будуть проводити у життя рішення його центрального органу.

Міжвідомча координаційна ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України та її осередки в областях і АР Крим повинні бути постійно діючими дорадчими органами по координації виконання заходів, визначених  Закону України «Загальнодержавною програмою відновлення водойм України до 2030 р.”, та вироблення пропозицій щодо відтворення і вирощування риби та інших водних живих ресурсів, допомоги у процесі державної діяльності у сфері екології та раціональному використанню природних ресурсів України.

Міжвідомча координаційна ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України у своїй діяльності повинна керуватися Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно – правовими актами, а також своїм  Положенням.

         Міжвідомча координаційна ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України повинна:

  • вносити пропозиції щодо відновлення екологічного стану водойм та їх раціонального використання;
  • розробляти пропозиції щодо іхтіології, відтворення, використання  риби та інших водних живих ресурсів у природних  і штучно створених  водоймах України;
  • вносити пропозиції щодо виконання державних програм з відтворення риби та інших водних живих ресурсів України;
  • вносити пропозиції стосовно державних програм та проектів розвитку аквакультури, марикультури, рибальства;
  • розглядати проекти законодавчих і підзаконних актів з метою підвищення ефективності роботи в сфері державного управління природними ресурсами України;
  • організовувати взаємодію між державними структурами, науковими та фінансовими установами України щодо покращення екологічного стану водойм їх господарського використання, відтворення та вирощування риби та інших водних живих ресурсів, лову, тощо;
  • налагоджувати співробітництво з міжнародними природоохоронними організаціями;
  • вносити пропозиції щодо експорту та імпорту рибної продукції в Україні;
  • аналізувати роботу суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності щодо комплексної експлуатації водойм, екологічній та природоохоронній її складової, відтворення до фонового природного рівня риби та інших водних живих ресурсів, їх вирощування, охорони та ефективного  використання;
  • розглядати міжвідомчі питання стосовно використання земель водного фонду, водойм загального призначення, режимів експлуатації енергетичних водних об¢єктів ТЕС і АЕС, боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства на водоймах, ухилення від сплати податків, контрабанди рибопродукції, ветеринарних і санітарно-епідеміологічних питань, раціонального використання природних ресурсів України, соціальних питань, тощо;
  • аналізувати та оцінювати проведення гідротехнічних, днопоглиблюваних, бурових, вибухових, сейсмологічних робот, видобутку гравію та пісчано-черепашникової суміші,  інших видів робот на рибогосподарських водних об’єктах і  прибережних захисних смугах;
  • визначати пріоритетні напрямки наукових та прикладних досліджень в галузі комплексної експлуатації водойм та раціонального використання водних живих ресурсів;
  • розглядати науково – дослідні, проектно-конструкторські розробки, а також нормативно – методичні документи в галузі екології та природоохоронного захисту водойм, вивчення, охорони,  відтворення і раціонального використання риби та інших водних живих  ресурсів, тощо;
  • затверджувати обласні програми розвитку водойм, аквакультури та марикультури, рибопереробки, торгівлі рибопродуктами та іншої діяльності, пов’язаною з водоймами;(затверджується депутатами міського рівня)
  • утворювати експертні комісії та залучати для роботи фахівців центральних органів виконавчої влади, наукових і громадських організацій (за погодженням з їх керівниками).

Роботою Міжвідомчої координаційної ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України повинен  керувати її голова, який за посадою повинен бути Міністром екології та природних ресурсів України, членом Уряду.

Заступником голови повинен бути голова Державної екологічної інспекції або заступник Міністра.

До складу ради обов’язково повинні входити також відповідальні працівники Міністерства екології та природних ресурсів, Держрибагентства, Держводагентства,  інші представники державних органів виконавчої влади, наукові співробітники інститутів галузі рибного господарства, видатні громадські діячі галузі, провідні фахівці, тощо.

В обласних осередках склад представництва повинен віддзеркалювати типовий склад Міжвідомчої координаційної ради з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України з урахуванням місцевих особливостей. Очолювати ради на м’ясцях повинні заступники голови облдержадміністрацій по агропромисловому комплексу.( в АРК голова рескома природи)

Державне підприємство «Держводекологія»

Міністерство екології та природних ресурсів України, як  головний  орган центральної виконавчої влади в Україні, має відповідні обов’язки  і повноваження відносно контролю екологічного і природоохоронного стану водойм, їх рибопродуктивності, охорони, відтворення риби та інших в.ж.р. і максимально можливого загального господарського використання водойм як природного ресурсу держави.

Крім цього Міністерство екології та природних ресурсів України безпосередню приймає участь у визначенні стану природних ресурсів, здійсненні наукових програм та проведенні наукових робіт щодо вивчення гідробіонтів природних водних об’єктів України.

Робота міністерства по цій справі на даний час не є задовільною і результативною. Це відбувається за причин відсутності при Міністерстві екології та природних ресурсів України спеціалізованого державного підприємства «Держводекологія» (холдингова компанія з обласними філіями).

 Основною метою створення ДП «Держводекологія» є забезпечення галузевого відповідального комплексного виконання робіт на природних водних об’єктах, надання послуг суб’єктам підприємницької діяльності всіх форм власності, підприємствам, установам та організаціям щодо ведення науково – дослідної, промислової, технологічної, іншої господарської діяльності на природних водних об’єктах, за умови обов’язкового дотримання вимог екологічного та природоохоронного законодавства України.

Основні напрямки діяльності ДП «Держводекологія»:

  1. Проведення наукових робіт на водоймах.
  2. Проведення екологічного аудиту водойм.
  3. Паспортизація природних водойм України.
  4. Надання в оренду водойм.
  5. Розробка програм комплексного використання водойм, режимів.
  6. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм.
  7. Проведення екологічних заходів на водоймах.

Проведення наукових робот на водоймах

Для визначення реального стану запасів в.ж.р. у водоймах України, стану їх кормової бази, визначення лімітів їх вилучення, екологічного стану водного середовища та інших прикладних наукових досліджень, необхідно безперервно проводити моніторинг на основних промислових водоймах України.

Крім того, реальна практика показала, що для проведення цих робіт із залученням наукових установ, які знаходяться у складі Держрибагентства, не дає бажаних результатів тому, що Держрибагенство в першу чергу дбає про виконання плану вилову риби, а не опікується станом в.ж.р. в повному природному співвідношенні і його масовими показниками полово зрілих стад.

Тому  передача наукових установ Держрибагентства: Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства і океанографії, Державного підприємства “Азовський центр ПівденНІРО” та ДП Одеського центру ПівденНІРО спеціалізованому Державному підприємству «Держводекологія» Міністерства екології та природних ресурсів України є давно назрілою необхідністю.

Цілорічне проведення наукових робіт на природних водних об’єктах України, які в основному пов’язані з вилученням в.ж.р., буде вимагати від ДП «Держводекологія» створення власної матеріальної бази. Це дозволить позбавитись від чисельних випадків порушення природоохоронного законодавства щодо охорони, використання, відтворення риби та інших в.ж.р. при проведенні наукових робіт, а головне зосередити представників наукових установ на об’єктивні дослідження (сьогодні наукові установи, які здійснюють досліджують стан гідробіонтів на природних водних об’єктах, не мають власної матеріальної бази (суден, знарядь лову, тощо), тому замовляють виконання наукових робіт суб’єктам підприємницької діяльності – користувачам в.ж.р., що здійснюють промисловий лов, а це у свою чергу породило, систематичні, масштабні  порушення природоохоронного законодавства України, пов’язаного з приховуванням обсягів виловів, а також побудови кримінальних схем «узаконеного браконьєрства» на рибогосподарських водоймах). 

Для початку діяльності ДП «Держводекологія» можна не мати у власності основні засоби виробництва. Достатньо буде залучати плавзасоби, бази, транспорт та інше у рибогосподарських підприємств, але згодом необхідно придбати власні основні засоби за бюджетні та інші кошти.

Проведення наукових робіт проводитиметься під постійним і ретельним контролем Міністерства екології та природних ресурсів України.

Проведення екологічного аудиту водойм.                                                         

Відповідно до Закону  України   від  24  червня  2004  року № 1862-IV “Про екологічний аудит”, наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.01.2005  № 7, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України  28 лютого 2005 р. за № 271/10551 Про затвердження «Положення про ведення реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, що мають право на здійснення екологічного аудиту».

 Одна з функцій ДП «Держводекологія» буде надання послуг суб’єктам підприємницької діяльності, установам та організаціям всіх форм власності та громадянам по проведенню екологічного аудиту.

 Екологічний аудит – це незалежна, комплексна, задокументована оцінка дотримання суб’єктом підприємницької діяльності вимог в тому числі нормативів і нормативних документів в області охорони природного навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовка рекомендацій щодо покращення господарської, екологічної та природоохоронної діяльності.

Основними цілями екологічного аудиту є:

оцінка загального екологічного стану та економічної складової водного ресурсу;

– оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності господарюючого суб’єкту на природне навколишнє середовище;

установка відповідності вимогам нормативних актів, стандартам, правилам, постановам і приписам державних природоохоронних органів;

визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва;

підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

В більшості випадків водойми передавалися в оренду без відповідної (об’єктивної) екологічної оцінки та дослідження з боку Міністерства екології та природних ресурсів України.

В результаті доцільність та ефективність використання водойм,  як природних ресурсів країни, не може бути задовільною і потребує проведення ДП «Держводекологія» обов’язкового екологічного аудиту безпосередньо користувачами природних водних об’єктів (з подальшою розробкою проекту комплексної експлуатації цих водойм).

Паспортизація природних водойм України

Екологічний стан водойм України характеризується як складний, з високим рівнем антропогенного навантаження, особливо рибогосподарського та комплексного призначення, на фоні значного забруднення та накопичення шкідливих відходів і надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти та свідомості населення.

Паспортизація водойм є функцією Міністерства екології та природних ресурсів України, яка передбачає повне визначення реального стану природних водних об’єктів (за категоріями – стави спускні, не спускні, які потребують капітального ремонту, під сховом, водойми комплексного використання,  рекреаційні, водойми депресивних територій, тощо) шляхом залучення до цієї роботи багатьох наукових установ, лабораторій, органів місцевого самоврядування, інших установ та організацій в Україні з необхідним об’ємом бюджетного фінансування.

Проведення паспортизації природних водних об’єктів України є обов’язковим заходом для євроінтеграції України, оскільки в більшості країн Євросоюзу така паспортизація вже проведена.

Проведення екологічного аудиту водойм, що використовуються в оренді дозволить провести паспортизацію за рахунок користувачів цих водойм та створити їх вичерпну інформаційну базу.

Надання в оренду водойм.

В системі Державного агентства рибного господарства України (Держрибагентства) немає системи і структури надання в оренду водойм – як єдиного майнового комплексу (разом – вода, земля водного фонду, природоохоронна зона, гідроспоруди, рибогосподарські будівлі). Державне підприємство Держрибагентства «Укрриба» по договору з Фондом державного майна України є управляючим підприємством певної кількості гідроспоруд на водоймах, які і надає в оренду, чи на утримання суб’єктам підприємницької діяльності з аквакультури.

Разом з тим, наданих ДП «Укрриба» водойм в оренду рибогосподарським підприємствам, налічують не більше 400 одиниці з 33837 (173 суб’єкта рибництва), що знаходяться на території України.

Велика кількість водойм України (за даними облдержадміністрацій в різного роду оренді  знаходиться 18048 водойм, загальною площею 331556,4 га, а 15789 водойм, загальною площею 300582 га в оренду ще не роздані) знаходяться на територіях сільських і селищних і районних рад, які своїми рішеннями передають водойми суб’єктам підприємницької діяльності, без погодження Міністерством екології та природних ресурсів, без відповідного екологічного та рибогосподарського дослідження, і оцінки доцільності та необхідних параметрів їх експлуатації.

При цьому ДП «Укрриба», сільські і селищні, районні ради та Держводагентство не досліджують і не вимагають від користувачів – орендаторів водних об’єктів їх раціонального використання, задовольняючись лише сплатою за оренду.

Адже така політика сьогодні не є державницькою, оскільки, за даними наукових установ середня рибопродуктивність при екстенсивному рибництві (без годування при повному полікультурному зарибленні) в Україні складає до 10 риби з гектару, але за вищезазначених обставин цей показник, за даними органів статистики, складає лише 3,7 центнерів з гектару.

Така ситуація, крім негативного впливу на продовольчу безпеку держави, свідчить про значний тіньовий обіг рибної продукції, а не розроблення і не виконання режимів СТРГ (спеціальних товарних рибних господарств) при цьому веде до тотального, неконтрольованого вилучення водних живих ресурсів природних водних об’єктів та підрив їх екосистеми.

Зариблення при цьому, як правило, не проводиться, що в свою чергу призводить до негативного впливу на загальний екологічний та рибогосподарський стан водойми.

Враховуючи викладене, ДП «Держводекологія» наказом Міністра екології і природних ресурсів України, має отримати усі повноваження на переукладення договорів оренди комплексного використання водойм Держводагентства зі всіма орендарями в Україні (в такому разі виникне необхідність перегляду доцільності діяльності зайвого посередника в особі ДП «Укрриба», який в силу своїх обмежених повноважень не може позитивно впливати на покращення екології, раціональне використання природних ресурсів та  розвиток аквакультури та марикультури в Україні).

Цей напрямок діяльності дозволить впорядкувати питання щодо єдиних державних тарифів, розмежування повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України з Держрибагентством, поставить під контроль міністерства ефективність використання природних водних ресурсів України.

Розробка програм комплексного використання водойм.

На даний час, враховуючи вкрай складну екологічну ситуацію на водоймах, а також практично повну відсутність дієвого централізованого контролю за дотриманням усіх нормативних актів, стандартів, правил, постанов і приписів державних природоохоронних органів, які регулюють усі питання господарювання на водоймі і межах природоохоронних зон, назріла необхідність доручити спеціальному державному підприємству ДП «Держводекологія» розробку програм комплексного використання водойм.

Це державне підприємство повинно розробляти для підприємств, установ, організацій та громадян України, хто хоче придбати в оренду водойми або їх частину у природоохоронній зоні, програми комплексного екологічного або рибогосподарського використання природних водних об’єктів України.

Створення ДП «Держводекологія» дозволять представникам бізнесу, громадським та іншим організаціям, установам а також громадянам на законних підставах замовляти підприємству зазначені програми і отримувати в експлуатацію водойми (частини водойм), землі водного фонду, водоохоронні, рекреаційні зони біля водойм за умови періодичного проведення відповідних, затверджених проектом екологічних заходів та робіт.

Цей напрямок також передбачає розробку екологічних програм для рибогосподарського, аматорського, спортивного рибальства на природних водних об’єктах України з метою покращення екологічного стану водойм, збільшення привабливості міст для активного відпочинку та розвитку зеленого туризму.

Одним з першочергових питань цього напрямку також буде заохочення суб’єктів підприємницької діяльності – користувачів в.ж.р. на переведення свого бізнесу з промислового лову риби в природних водних об’єктах на штучне вирощування та виробництво рибної продукції в умовах аквакультури та марикультури в тих же самих, чи вже в інших водоймах.

При цьому риболовним підприємствам, яки погодяться на перехід до вирощування риби в умовах аквакультури чи марикультури ДП «Держводекологія», за спеціальним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України (через Постанову Кабінету Міністрів України) повинні надаватися пільгові умови щодо оплати оренди водойм та природоохоронних територій, допомоги в придбанні на льотних умовах рибопосадкового матеріалу, комбікормів, садків, плавзасобів та інших засобів виробництва, за допомогою коштів держбюджету, які виділятимуться під відповідну державну екологічну програму.

Діяльність щодо екологічної оцінки режимів спеціального рибогосподарського використання (СТРГ) природних водних об’єктів України, з наданням відповідних екологічних висновків доцільності, ефективності та реальності їх виконання, також має бути одним з напрямків роботи ДП «Держводекологія».

Така діяльність державного підприємства «Держводекологія» дозволить згодом (за необхідністю) поставити питання щодо доцільності перепідпорядкування Держрибагентства до Міністерства екології та природних ресурсів України, оскільки основна виробнича діяльність на водоймах контролюватиметься і спрямовуватиметься саме міністерством, а рибогосподарські підприємства масово звертатимуться до ДП «Держводекологія» щодо переведення бізнесу на аквакультуру чи марикультуру та його постановку і розвиток на запропонованих умовах.

Відновлення рибогосподарського потенціалу (дивись спеціальні розділи)

Відновлення  природного рівня рибогосподарського потенціалу водойм  України неможливий без систематичної спрямованої роботи стосовно повномасштабного полікультурного їх зариблення аборигенними та промисловими видами риб.

Завдання контролю підтримки природних ресурсів на належному екологічному і господарському рівні та організація робіт у напрямку відновлення водойм повинні бути покладені на Міністерство екології та природних ресурсів України в особі ДП «Держводекологія».

Основна причина за якої усі функції відновлення природного стану риби і в.ж.р. у водоймах України повинні бути покладені Кабінетом Міністрів України на Міністерство екології та природних ресурсів України є те, що Держрибагенство, яке повинно виконувати функцію відновлення природного та рибогосподарського потенціалу водойм України, фактично не зацікавлено у підтриманні на природному рівні усього видового полікультурного спектру в.ж.р., особливо аборигенних малоцінних видів риб, тому що це державне відомство цікавить лише збільшення виловів промислових риб, незважаючи на занепад туводних форм іхтіофауни.

Міністерство екології та природних ресурсів України навпаки в своїй діяльності керується виключно державною природоохоронною позицією стосовно збереження всього видового спектру риби та інших в.ж.р. як елементів цілісної водної екосистеми зі всіма харчовими ланцюжками.

Тому є необхідність у створенні по Україні системи рибовідтворювальних комплексів для вирощування зарибку аборигенних риб. Для повноцінного відновлення в.ж.р. у водоймах України доцільно доручити ДП «Держводекологія» організацію проведення комплексних рибомеліоративних заходів відносно облаштування нерестових ділянок на водоймах необхідними рибоводними пристосуваннями для природного нересту (всі ці заходи повинні бути прописаними у проектах комплексної експлуатації водойм).

Обов’язковій передачі під управління Міністерства екології і природних ресурсів України підлягатимуть п’ять бюджетних установ – рибовідтворювальних комплекси Держрибагентства: “Рибоводний завод “Лопушно”, “Кримський риборозплідник”, “Новокаховський рибоводний завод частикових риб”,      Виробниче – експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка С.Т. Артющика”, “Херсонський – експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”.

Перепрофілювання цих рибовідтворювальних комплексів на виробництво не тільки рослиноїдних та коропових видів риб, але й на  аборигенний видовий перелік, складе необхідні передумови для інтенсивного комплексного зариблення водойм і швидкого рибогосподарського відновлення (звичайно, за умов екологічної чистоти водойм).

З метою реалізації проекту з будівництва рибовідтворювального комплексу в Миколаївської області (46,7 млн. грн. компенсаційних коштів від будівництва Ташликської ГАЕС), а також для отримання власного рибопосадкового матеріалу для біологічної меліорації водойм і каналів, забезпечення зарибком підприємств аквакультури та зариблення природних водних об’єктів, ДП «Держводекологія» повинна побудувати власні державні рибовідтворювальні заводи,  стаціонарні та пересувні лабораторії, тощо.

Необхідно також розглянути питання заохочення низки комерційних рибогосподарських підприємств аквакультури для сумісної роботи по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України.

Для цього необхідно для них розробити низку пільг та розробити єдину технологічну схему роботи рибогосподарських підприємств (по принципу корпорації) при якій одні підприємства вирощують зарибок, а інші вирощують рибу і розплачуються з виробниками рибопосадкового матеріалу.

Це надасть можливість здійснювати зариблення водойм, проведення комплексних досліджень природних водних об’єктів та використовувати отримані дані для ведення статутної діяльності ДП «Держводекологія».             

Проведення екологічних заходів на водоймах.

Для поліпшення економічних та екологічних умов користування водоймами в Україні Міністерству екології та природних ресурсів України доцільно:

  1. прискорити створення правової бази щодо користування водоймами, Програми розвитку водного господарства, законів “Про питну воду і безпечне водопостачання” та “Про безпеку гідроспоруд”, регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення риби та інших водних живих ресурсів;
  2. змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид в них забруднюючих речовин.
  3. припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст. 55, пункт 8);
  4. посилити контроль обсягів водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних об’єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування;
  5. створювати водоохоронні зони вздовж рік, їх притоків, на територіях, які прилягають до акваторій озер, водосховищ та інших водойм. Під водоохоронні зони, як правило, відводять заплавні землі, схили (понад 5°), що прилягають до заплав, а також яри, які вклинюються безпосередньо у річкові долини. Там, де ріки починаються, водоохоронна зона повинна включати всю мережу ярів вище витоків. До водоохоронних зон слід віднести також повністю осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із заплавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверхневий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі. Залежно від довжини ріки, її повноводності ширина водоохоронної зони повинна становити 300÷500 м, а прибережної смуги 50÷100 м. На великих водосховищах ширину водоохоронної зони доцільно встановлювати до 1,5÷2 км; На цій території треба заборонити застосування мінеральних і органічних добрив та пестицидів, скидання забруднених стічних вод від тваринницьких комплексів і ферм, зрошення стічними водами. Крім того, у водоохоронних зонах не повинні будуватися нові тваринницькі комплекси і ферми або розширюватися наявні склади для мінеральних добрив і пестицидів, організовуватися вигони для тварин, стоянки для автотранспорту і сільськогосподарської техніки.

ДП «Держводекологія» та її обласні філії повинні постійно контролювати дотримання усіх екологічних вимог та нормативів, а також виконання усіх природоохоронних заходів (в тому числі розчищення водойм від мулу як одного з основних заходів відновлення первісного стану водойм), які розроблені у проекті комплексної експлуатації водойм, наданих у оренду.

Діяльність державного підприємства «Держводекологія» відбуватиметься відповідно до чинного законодавства України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства екології та природних ресурсів України, Статуту підприємства, інших законодавчих та нормативних актів України.                                           

Громадськість, громадські організації, громадські ради, ЗМИ

 (підвищення рівня екологічної освіти та свідомості населення)                               

Громадяни та їх об’єднання інші громадські формування, громадські ради при державних органах виконавчої влади та заходи масової інформації у встановленому законом порядку мають право:

  • брати участь в розгляді місцевими радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною водойм, їх експлуатації, відтворенням риби та інших водних живих ресурсів, тощо;
  • виконувати роботу по використанню і охороні водойм та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян за погодженням з місцевими радами та іншими державними органами;
  • брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правив і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
  • проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, які пов’язані з використанням водойм у порядку, що визначається законодавством;
  • здійснювати громадський контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних ресурсів;
  • одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерел забруднення та використання вод, про плани і заходь щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
  • подавати до суду позов про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та нецільового використання водойм;
  • здійснювати інші функції щодо використання і охорони водойм та відтворення риби та інших в.ж.р. відповідно до законодавства.

Контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних живих ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. Державній контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних ресурсів здійснюється, Міністерством екології та природних ресурсів України та іншими державними органами відповідно до законодавства Україні.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною водойм та відтворенням водних ресурсів визначається Воднім Кодексом та іншими актами законодавства.

Громадський контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних живих ресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Державній облік водокористування через ДП «Держводекологія» здійснюватиметься з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність.

             Громадські екологічні та інші організації мають  відігравати важливу функцію народного контролю дії влади у регіонах і в її центральних виконавчих органах.

Саме діючи громадські організації перші «б’ють у всі дзвони», коли наступають критичні моменти, в яких влада або бездіяльна, або її дії навмисно направлені проти потреб держави і всупереч чинного законодавства (особливо це стосується ганебних кадрових призначень, примусового створення корупційних схем у різних сферах діяльності галузевих підрозділів Держрибагентства, некомпетентних наказів, тощо).

Громадська Рада Держрибагентства повинна чітко відстежувати усі рухи керівництва Держрибагентства, оперативно надавати їм свою оцінку, підключати у разі потреби інші громадські організації галузі, добиватися відповідних фахових експертиз, надавати свої пропозиції щодо розгляду різних питань, спрямованих на поліпшення функціонування рибогосподарського комплексу України і таким чином дієво впливати на розвиток всієї галузі.

Регіональні громадські організації повинні приймати активну участь у роботі Міжвідомчих координаційних рад з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України і буди авангардом у рішенні всіх регіональних питань розвитку.

Вони повинні відслідковувати всі дії, які відбуваються у регіонах і приймати відповідні організаційні та інші заходи для усунення всіх недоліків роботи з боку рибогосподарських підприємств. Їх спільні зусилля з рибогосподарськими організаціями і владою повинні максимально сприяти інтенсивному розвитку  рибного господарства.

Дуже ефективним напрямком діяльності громадських організацій є активна їх участь у проведенні  рейдів по охороні водойм (в якості громадських інспекторів) від браконьєрів та порушників екологічного законодавства, участь у проведенні рейдів по ринках, місцях продажу нелегально виловленої риби, нелегальних цехів по переробки риби.

В разі неможливості вирішення питання на регіональному рівні, громадські організації повинні повідомляти  про це Громадську Раду Держкомрибгоспу та інші громадські організації галузі.

Важливою подією у роботі  громадськості стане робота  Інтелектуального центру екологічного захисту та відновлення природних ресурсів водойм України.

Але його створення і плідна робота щодо сприяння відродження водойм і розвитку рибного господарства України зможе принести свої плоди у разі створення  потужної  громадської організації з чіткою дисципліною виконання рішень її центральних керівних органів, яка своїми рішучими, оперативними, загальноукраїнськими, скоординованими діями зможе швидко і діюче впливати на хід будь яких подій у цій сфері.

Робота  цієї надпотужної громадської організації повинна бути також спрямована на консолідацію інтелектуальної складової процесу модернізації моделі комплексної експлуатації українських водойм, надання об’єктивних оцінок досягнень у сфері відродження водойм, внесків пропозицій у розробку окремих інноваційних проектів, поліпшення роботи організаційної складової процесу відродження, та інше.

Значний вклад у виховання населення (особливо підліткової молоді) екологічного світосприймання, дбайливого, турботного відношення до національних природних багатств України, популяризації вживання рибопродуктів власного виробництва можуть внести Засоби масової інформації (ЗМІ).

ЗМІ також можуть надати допомогу громадськості та Держрибоохороні по освітленню роботи, яка відстоює інтереси галузі щодо захисту водойм від порушників екологічного законодавства та популяризації загальноукраїнських заходів, спрямованих на екологічне відродження водойм  України і відтворення їх біоресурсів.

Доцільним було б створення на одному з центральних телеканалів спеціальної, щотижневої передачі  про аматорську та професійну рибалку, з напрямком на екологічне виховання населення, особливо підліткової молоді і студентів.

Передача повинна освітлювати проблеми галузі рибного господарства як раз у світі взаємодії між державою, населенням і користувачами біоресурсів, освітлювати проблеми відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України, буди орієнтованою на молодь, виховання якої є для країни найголовнішим завданням.      

 Бюджетне фінансування,  кошти ДП «Держводекологія»,  іноземні  та інші інвестиції                  

 Головні складові кризової ситуації, яка склалася на водоймах України є:·         Відсутність в державі дієвої моделі комплексної експлуатації водойм, яка б відповідала сучасним вимогам господарювання на водоймах.·         Відсутність збалансованого законодавства, яке б змогло забезпечити комфортне середовище для екологічного і господарського відродження водойм України.·         Зменшення обсягів капіталовкладень у розвиток  рибного господарства і відновлення в.ж.р. за період незалежності. Бюджетне фінансування рибогосподарського комплексу України зменшилися порівняно з 1990 роком більш ніж у двадцять п’ять разів. В результаті фактичного припинення фінансування галузі її стан суттєво погіршився і почався загальний спад обсягів виробництва (-75 %), а відсутність доступу до кредитів через високі банківські ставки, неефективність  системи оподаткування і страхування,  зростання загальної заборгованості підприємств галузі довели практично усі рибогосподарські підприємства до стану банкрутства.

Фінансування процесу модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України повинно відбуватися за рахунок:

  • Бюджетних коштів, відпущених на реалізацію «Загальнодержавної програми відновлення природних водойм України до 2030 р.».
  • Бюджетних коштів, відпущених на реалізацію «Національної програми відновлення водних живих ресурсів України до 2030 р.».
  • Власних коштів ДП «Держводекологія», особливо у частині вирощування рибопосадкового матеріалу та його реалізації.
  • Компенсаційних коштів за нанесення збитків водоймам і рибному господарству при будівництві енергетичних та інших об’єктів, днопоглиблювальних робот, тощо.
  • Власних коштів комерційних рибогосподарських підприємств.
  • Інвестиційних коштів іноземних і внутрішніх інвесторів.
  • Благодійних коштів на відновлення водних живих ресурсів.
  • Спеціальних фондів.

Найбільші фінансові ресурси надходитимуть від іноземних та вітчизняних інвесторів у вигляді позабюджетних інвестицій і кредитів. Але старіння виробничих фондів рибогосподарських та інших підприємств не в змозі забезпечити майнові застави для одержання кредитів.

Усі рибогосподарські підприємства, маючи низький прибуток і уповільнений оборот капіталу, потребують тривалих строків кредитування, що робить підприємства рибного господарства непривабливими для банків і інших фінансових інституцій.

Процентні ставки вітчизняних банків економічно невигідні, а закордонних інвесторів і кредиторів стримує як  відсутність гарантій з боку українського уряду, так і неналежне законодавче забезпечення в країні.

Ці негативні моменти у фінансуванні процесів відродження водойм через механізми модернізації моделі комплексної їх експлуатації повинні бути переглянуті  Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством аграрної політики і Держрибагентством.

Головною фінансовою підтримкою  держави повинно стати:

  • кредитування рибогосподарських підприємств, які вирощують рибопосадковий матеріал для зариблення водойм України в рамках «Загальнодержавної програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» (через спеціальні фонди);
  • кредитування промислових рибогосподарських підприємств, які бажають перевести свою рибогосподарську діяльність з промислового лову риби на її вирощування в умовах аквакультури та марикультури;

Безперебійне фінансування «Загальнодержавної програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» ефективно стимулюватиме процеси екологічного та рибогосподарського відновлення водойм України. 

 Фонди

(екологічні, компенсаційні, технологічні, благодійні, тощо…)

 На нинішньому етапі розвитку економіки України можливості самофінансування виробництва з чистого його прибутку незначні, особливо серед рибопромислових підприємств.

Тому прискорена модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р., відновлення їх рибогосподарського потенціалу на фоні покращення екологічного і природоохоронного стану, не буде можливою та ефективною без допомоги спеціальних фондів на її підтримку (технологічних, екологічних, компенсаційних, благодійних, венчурних, лізингових, тощо), які як механізми залучення і використання фінансових ресурсів зможуть допомогти рибогосподарським та іншим підприємствам що експлуатуватимуть водойми, планово розвиватися без особливих коливань, концентрувати спільні фінансові ресурси для впровадження свої проектів, розраховуватися по оренді, кредитах тощо.

Екологічні, компенсаційні, венчурні та інші фонди можуть формуватися за рахунок держбюджету, коли при будівництві об’єктів промисловості і енергетики були нанесені збитки рибному господарству країни (будівництво АЕС, ГАЕС, ТЕС, інших об’єктів поблизу водойм, нафтових терміналів, каналів для портів, намив пісочного ґрунту на річках для будівництва, тощо), коли необхідно проводити спільні екологічні проекти (наприклад постійне розчищення гирла Молочного лиману, протоки Тилігульського лиману та інших), а також за рахунок інших надходжень.

 Лізинговий фонди формуватиметься для придбання рибогосподарськими та іншими підприємствами, які експлуатують водойми технологічного обладнання, транспорту, тощо.

Технологічні фонди мають утворюватися у випадках необхідності концентрації ресурсів для будівництва або проведення спільних заходів з ДП «Держводекологія» і рибогосподарських підприємств щодо відтворювання риби і водних живих ресурсів, усунення «вузьких місць» в спільному технологічному ланцюжку виробництва рибопродукції,  або для випадків, коли у рибогосподарських підприємств немає можливості в строк повернути кошти ДП «Держводекологія» за наданий водний ресурс або рибопосадковий матеріал.

Благодійні фонди можуть бути утворені з коштів юридичних і фізичних осіб, які прагнуть внести свій вклад в покращення екологічної ситуації на водоймах держави, у розвиток галузей економіки, пов’язаних з водоймами і які зацікавлені в покращення соціальних умов окремих груп населення при будівництві різних об’єктів, тощо.

Фінансування ДП «Держводекологія» процесів модернізації моделі комплексної експлуатації водойм треба організувати таким чином,  щоб допоміжні фонди ефективно сприяли екологічному та рибогосподарському відродженню водойм, а витрати проводилися при цьому гласно та на відкритій тендерній основі по найбільш якісних інноваційних проектах.

 Водойми депресивних територій, зелений туризм, рекреація

Водойми депресивних територій – це водойми, які в даний час відрізняються нижчими, ніж в середньому по країні, екологічними та природоохоронними показниками, стримують соціально-економічний розвиток навколо них своєю господарською занедбаністю і забрудненням.

Забезпечення довгострокового економічного прогресу депресивних територій неможливо без відновлення екологічного стану водойм і прилеглих природоохоронних територій (у даному проекті розглядається тільки вищезгадані питання).

Сталий розвиток при цьому повинен здійснюватися на основі відновлення і охорони природних ресурсів для майбутніх поколінь. В той же час соціальна деградація суспільства призводить до поступової деградації довкілля і навпаки.

Одним з прикладів заходів щодо покращення екологічного стану водойм може стати робота ДП «Держводекологія» по очищенню водойм від мулу та органічних відходів. Сапропель при цьому буде використовуватися як ефективне органічне добриво для депресивних ґрунтів. Це значно підвищить їх рівень родючості, покращить гідрологічний режим водойм і збільшить кількість чистої прісної води.

Велике значення у справі відновлення депресивних водойм будуть мати заходи щодо розвитку на них рекреаційного туризму, відповідних послуг та інше (активне відновлення сил, відпочинок, проводження часу, яке дозволяє людині абстрагуватися від повсякденних турбот, розслабитися).

Водні рекреаційні ресурси водойм України  включають моря, озера, річки, водосхо­вища, ставки та інші природні і штучні водойми, які придатні для водних видів відпочинку, туризму і спорту.

Основними показниками, що визначають цінність водоймищ для ре­креації, є їх чистота, величина, глибина, доступність. Найбільше ре­креаційне значення мають теплі моря, озера, водосховища, великі річки з температурою води +17 °С впродовж 2-4 місяців. Чим більшою є во­дойма, тим ширший діапазон її рекреаційного використання.

Рекреаційна цінність водойм визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів.

Зелений туризм або екологічний туризм (екотуризм на водоймах) — це новий для Україні тип відпочинку на водоймах, під час якого відпочиваючі мають змогу пізнавати природу, культуру та історію краю, займатися активним відпочинком тощо. Екотуризм дає змогу відпочити від суєти великих міст, забути про своє щоденні клопоти і насолоджуватися природою в екологічно чистих краях.

Для умов для розвитку екологічного туризму на водоймах у проектах комплексного використання водойм, які замовлятимуть користувачі водних ресурсів, треба передбачати заздалегідь в тому числі і можливість з часом окремими комерційними підприємствами включати окремі проекти щодо екологічного туризму на водоймах. Це в першу чергу стосується великих водойм з красивими краєвидами, багатою історією, чистим довкіллям.  

Державна екологічна інспекція України

Державна екологічна інспекція України в силу покладених на неї завдань зобов’язана здійснювати державний контроль за всіма процесами господарської діяльності на водоймах та розробляти необхідні пропозиції відносно вдосконалення законодавства у цій сфері.

 Важливішим моментом у роботі Державної екологічної інспекції є на даний час негайна підготовка відповідних документів для заборони Кабінетом Міністрів України ввезення та продаж будь яких ліскових сіток китайського, російського, фінського та інших виробників, використання браконьєрами яких має на водоймах України вкрай негативне, руйнівне дійство (відповідна заборона діє вже у Росії).

Наявність в руках браконьєрів саме цих дешевих, доступних, результативних по вилову риби сіток одноразового використання зробила на всіх без винятку водоймах України  практично рибну пустелю.

Заборона повинна супроводжуватися спеціальними рейдами Державної екологічної інспекції України разом з МВС, Держрибоохороною і громадськістю по ринках та риболовних магазинах з вилученням сіток і відбором торгівельної ліцензії у продавців, які будуть порушувати відповідну Постанову Кабінету Міністрів України.

Рибопромислові підприємства, які раніше використовували подібні знаряддя лову будуть купувати вже нові знаряддя лову на українській фабриці сіткових матеріалів по спеціальних дозволах Держрибагентства.

Структурна модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України до 2020 р. в основному спрямовуватиметься  на природне господарське екологічне відновлення водойм та інтенсивний розвиток на них аквакультури з підвищенням їх рибогосподарського потенціалу. Активізація процесів упорядкування господарської діяльності на водоймах буде дуже скоро вимагати  від Державної екологічної інспекції більш дієвого державного контролю усіх заходів, які проводитимуть на водоймах.

Підвищення  ефективності  роботи Державної екологічної інспекції України передбачатиме посилення контролю за впровадженням низки організаційних заходів, для чого необхідно:

  • Забезпечити дієвий контроль за ресурсним потенціалом держави у сфері використання водойм.
  • Забезпечити раціональне використання водних живих ресурсів на основі наукових даних з моніторингу динаміки чисельності популяцій промислових видів риб.
  • Забезпечити державний контроль дотримання вимог чинного законодавства щодо охорони, використання, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у внутрішніх водоймах, територіальному морі, на континентальному шельфі,  у  виключних (морських) економічних зонах України та іноземних держав, а також  у відкритому Океані відповідно до міжнародних договорів.
  • Посилити державний контроль за використанням ліцензій, лімітів, квот, інших дозвільних документів на промисловий вилов риби у рибогосподарських водоймах України, а також контроль вилучення риби і інших водних живих ресурсів.
  • Регулювати діяльність  іноземних  юридичних  та  фізичних осіб на рибогосподарських водних об’єктах, які знаходяться в межах юрисдикції України, відповідно до міжнародних договорів.
  • Контролювати виконання заходів щодо збереження сприятливих умов для існування та відтворення водних живих ресурсів під час проведення робот на континентальному шельфі,  рибогосподарських  водних об’єктах, прибережних захисних смугах і водоохоронних зонах, які можуть негативно впливати на стан гідробіонтів.
  • Припиняти в установленому порядку (до усунення порушень) ведення промислу та  інших  робот, під  час проведення яких порушуються правила рибальства та інші вимоги щодо охорони водних живих ресурсів, середовища їх існування, умов відтворення та шляхів міграції.
  • Контролювати вживання заходів щодо попередження захворювань водних живих ресурсів  та  ліквідації  епізоотій;  визначення  розміру  збитків,  завданих рибі та водним живим ресурсам.
  • Забезпечити постійний національний моніторинг суден рибопромислового флоту України.
  • Забезпечити дієвий контроль за оптовою внутрішньою та зовнішньою торгівлею рідкісними видами риб, та такими, що зникають, зокрема осетровими, а також видами риб, які знаходяться під режимом торгівельного контролю міжнародних рибогосподарських організацій.
  • Покращити матеріально-технічне забезпечення органів екологічної інспекції, забезпечити потреби інспекцій в сучасних суднах і плавзасобах, в автотранспорті, засобах зв’язку та оргтехніки тощо.
  • Залучати до своєї роботи громадські природоохоронні організації та ЗМІ.

  Контролювання рибальства повинно передбачати також проведення попередніх  організаційно-технічних заходів щодо:

  • Розмежування промислового  і  аматорського  рибальства  з  метою  максимально ефективного використання потенційних можливостей заток, лиманів, водосховищ, озер і річок.
  • Опрацювання науковими організаціями спільно з екологічною інспекцією біологічних обґрунтувань про зміну промислової міри цінних видів риб, способів та знарядь лову.
  • Здійснення контролю оперативного регулювання рибальства таких як зміна місць лову, строків лову деяких видів риб, розміру вічка на сітках, знарядь лову, введення короткочасних заборон на відлов риб.
  • Впровадження нових організаційних форм аматорського рибальства, розроблених відповідно до чинного законодавства з урахуванням усіх особливостей водойм, пори року, здійснення на водоймі промислового лову, особливостей соціального характеру і традицій місцевого населення, з урахуванням заходів відносно відновлення рибогосподарського потенціалу водойм, розробки конкретно для кожної водойми своїх правил з уточненням місць де дозволена рибалка, на які знаряддя, скільки дозволено і якої риби, чи є даний рибалка активним членом громадської екологічної організації, яка приймає участь у роботі по відновленню водних живих біоресурсів водойм та багато іншого, що може дієво регулювати умови аматорського лову не заважаючи промисловому рибальству.

Організація дієвого контролю з боку Державної екологічної інспекції України за всіма технологічними процесами щодо:

  1. Створення в кожній обласній екологічній інспекції спеціальні міжвідомчі оперативні групи контролю (із залученням офіційних представників СЕС, Ветеринарного нагляду, рибінспекції, громадських організацій природоохоронного спрямування, влади, ЗМІ, та інших), які б регулярно проводили рейди по орендованих водоймах, транспорті, торгівельній мережі, рибопереробних підприємствах і контролювали якість рибопродукції шляхом відбору проб з проведенням відповідних аналізів якості рибопродукції в лабораторіях СЕС, Ветеринарної служби, Держстандарту, проводили постійні консультації по технологіях зберігання, транспортування, реалізації, та дотриманням вимог правил торгівлі і діючого законодавства безпосередньо на підприємствах, в містах зберігання і реалізації рибопродукції.

Доцільним буде також створення в кожній області пересувних оперативних лабораторій експрес аналізу якості рибопродукції. Ця лабораторія змогла б оперативно відстежувати якість продукції по основних радіоактивних, хімічних та біологічних показниках, які можна швидко зробити в умовах оперативної роботи безпосередньо на місті торгівлі або зберігання рибопродукції. 

Важливою роботою створених оперативних груп буде також відстеження походження риби (відстеження усього ланцюжка від вирощування і вилову до транспортування, переробки, збереження і реалізації), перевірки всієї дозвільної документації на торгівлю та перевірки ланцюжків технологічного процесу на дотримання усіх норм діючого законодавства України.

У разі потреби усі підприємства, які мають суттєві порушення, які представляють загрозу здоров’я населення та мають кримінальний відтінок повинні офіційно зачинятися до кінця слідчих дій і усунення недоліків.

  1. 2. Розроблення відповідних Сертифікатів походження риби, які мають виписувати рибогосподарські підприємства по вирощуванню та вилову риби для уникнення попадання в роздрібну торгівлю риби невідомого походження та браконьєрської риби, а також для виведення рибопродукції з тіньового обігу. Основне призначення цього документу – визначення точного місце вилову, яким підприємством виловлювалася риба, екологічний стан водойми, умови вирощування, та інше.
  2. Створення в кожній обласній екологічній інспекції і в центральному апараті спеціальних відділів (або сектори) аналізу правопорушень, пов’язаних з комплексним використанням водойм, транспортуванням рибопродукції, її збереженням та реалізацією.

Основою задачею відділів буде заведення та всебічний глибинний аналіз електронних досьє (паспортів) на підприємства і всіх підприємців, які пов’язані з комплексним використанням орендованих водойм.  Досьє буде постійно поповнюватися інформацією оперативному контролю, аналізом слідчих дій з боку податкової інспекції, міліції, природоохоронної прокуратури для прийняття відповідних відповідальних рішень з метою усунення правопорушень, в першу чергу пов’язаних зі здоров’ям громадян України.

Планова плідна робота екологічної інспекції, її міжвідомчих оперативних груп, лабораторій якості рибопродукції, та відділів аналізу правопорушень матиме  радикальний вплив на усунення правопорушень, пов’язаних з комплексним ефективним використанням природних водойм України, покращенням їх екологічного стану, вирощуванням, переробкою і реалізацією рибопродукції.

Від кропіткої загальної роботи усіх підрозділів Державної екологічної інспекції України, злагодженості дій між нею, ДП «Держводекологія» зі всіма її структурними підрозділами, органами місцевого самоврядування, Держрибагентством, всіма орендарями водойм, рибогосподарськими підприємствами, громадськістю, ЗМІ і населенням залежатиме напряму кінцевий результат по відновленню екологічного первісного та рибогосподарського потенціалу наших водойм.

Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм

 За останні 15-20 років водойми України зазнали тяжке антропогенне навантаження, пов’язане не тільки з  екологічними  негараздами і погіршенням стану довкілля, а й комплексом негативних факторів законодавчого, соціального, морального і адміністративного впливу, в результаті чого різко зменшилися популяції аборигенних, промислових, цінних і зникаючих видів риб.

В більшості водойм України популяції промислових видів риб  знаходяться за межею їх можливостей для самостійного відновлення, навіть якщо створити сприятливі умови для їх реанімації. Це стосується цілого ряду частикових, кефалевих, камбальних видів риб, а також осетрових, які вже давно занесені у Червону Книгу.

Не промислові аборигенні види риб, які займають своє місце в кормовому ланцюжку біоти водойм, теж зазнали значний тиск та пригнічення, що значною мірою негативно вплинуло на біологічне різноманіття та загальну біомасу риби та інших водних живих ресурсів.

Значний антропогенний вплив на водойми значно скоротив  площі  природних нерестовищ та зменшив  їх загальну рибопродуктивність.  Забруднення  води продуктами життєдіяльності людини, руйнування дна та багаторічне неприродне накопичення мулу у водоймах (ерозія ґрунту в результаті обробки землі на площах водозбору) призвело   до   зменшення кормової  бази, площ  нагулу, погіршало умови відтворення риб та інших водних живих ресурсів (це стосується не тільки континентальних водойм України, а й Азово-Чорноморського басейну, фактичні біопродуктивні можливості якого вже давно не відповідають природним)

Враховуючи величезний рибогосподарський потенціал водойм України прийняття «Загальнодержавної програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» буде своєчасним і необхідним кроком держави щодо відновлення екологічного стану і рибогосподарського потенціалу водойм України.

 Рибогосподарський водний фонд України

          Таблиця 1

 п/п

Водойми

Площа

(га)

Примітка

1.

Внутрішні водойми

200.000

Стави, річки. водосховища

2.

Дніпровський каскад

690.000

Шість водосховищ

3.

Лимани і озера

432.000

Прісні  та солені

 

Усього:

1.322.000

Робоча площа ≈ 1.000.000 га

5.

Чорне море

8.100.000

Континентальний шельф

6.

Азовське море

1.900.000

Українська половина моря

 

Усього моря:

10.000.000

 

 

Разом:

11.322.000

 

Примітка:

  • Всього водойм в Україні 33837 одиниць та частини Азовського і Чорного морів;
  • В Україні протікає 71183 річки, довжина яких становить 248264 км , та  8073 озер. Із цього фонду переважна більшість водойм може використовуватися для вирощування риби.
  • Для вирощування товарної риби в штучних умовах використовується 18048 водойм з площею 331556,1 тис. гектарів             

Розробка і реалізація «Загальнодержавної програми відновлення природних водойм України до 2030 р.»,  пов’язана з необхідністю:

  • Виконання зобов’язань перед світовою спільнотою відносно повного відновлення екологічного стану водойм і підвищення їх рибопродуктивності до фонового природного рівня, збереження всієї видової різноманітності риб та інших водних живих ресурсів в природних водоймах України, включаючи цінні, промислові та рідкісні види риб.
  • Збереження генофонду рідкісних, цінних і промислових видів риб шляхом формування державних ремонтно-маткових стад в контрольованих умовах (в ставках, річках, водосховищах, відгороджених частинах лиманів, штучних спорудах та інших водоймах).
  • Створення умов для інтенсивного розвитку аквакультури, значного  нарощування виробництва рибної продукції  за рахунок підвищення природної рибопродуктивності водойм, шляхом повномасштабних полікультурних зариблень цінними і промисловими видами риб, а також масштабне переорієнтування рибопромислових підприємств на вирощування риби в умовах аквакультури та марикультури.

В реалізації «Програми відновлення природних водойм України до 2020 р.» в рамках чинного законодавства братимуть участь рибогосподарські підприємства всіх форм власності і напрямів діяльності під керівництвом Міністерства екології та природних ресурсів в особі ДП «Держводекологія»

«Програма відновлення природних водойм України до 2030 р.» повинна складатися на підставі екологічного аудиту, моніторингу стану водних живих ресурсів  всіх промислових водойм і моніторингу стану виробничих потужностей державних і комерційних підприємств, які мають відповідні можливості для робот по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України.  

Параметри відтворювання, терміни і масштаби меліоративних і природоохоронних заходів повинні складатися відповідно доцільності і реального фінансування (бюджетного, за рахунок прибутків ДП «Держводекологія та фондів».

При створенні «Програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» для кожного значного водного об’єкту повинна складатися особиста Програма відновлення. Бажано, щоб вона була погоджена додатково з місцевими органами влади з урахуванням регіональної специфіки і затверджена Міжвідомчою координаційною радою з питань експлуатації водойм,  аквакультури і рибальства України та її регіональними підрозділами.

Бажано, щоб в процесі складання Програми з основними рибогосподарськими підприємствами-виконавцями були складені з ДП «Держводекологія» договори або протоколи про наміри, визначені параметри і напрямки співпраці.

Реалізація «Програми відновлення природних водойм України до 2020 р.» вимагатиме вироблення державою особливого механізму управління підприємствами різних форм власності під керівництвом ДП «Держводекологія», забезпечення необхідної взаємодії з місцевими органами влади, силовими відомствами, державною рибоохороною, підрозділами Міністерства екології та природних ресурсів України та іншими державними закладами.

Тому для реалізації Програми необхідно на основі довгострокових договірних відносин використовувати величезний виробничий потенціал  комерційних підприємств по вирощуванню рибопосадкового матеріалу, формуванню ремонтно-маткових стад цінних і промислових видів риб, їх охороні, виконанню  необхідних меліоративних і природоохоронних робіт на водоймах та інше.

Основним принципом побудови механізму відновлення екологічного стану водойм та природного фонового рівня риби та інших водних живих ресурсів повинно стати створення державного підприємства. Відповідального за комплексну експлуатацію всіх водойм України.

ДП «Держводекологія» будуть надані усі повноваження щодо організації комплексної експлуатації водойм на всіх водних об’єктах держави з наданням права постійного користування землями водного фонду. Це стане виробничим фундаментом розвитку галузей, пов’язаною з експлуатацією водойм.

 ДП «Держводекологія»  разом з комерційними підприємствами проводитиме комплекс меліоративних, природоохоронних та інших заходів щодо покращення екологічного стану водойм, створення умов для природного нересту риб, охороні плідників і молоді, створення необхідної кількості маткових стад цінних, рідкісних та промислових видів риб з проведенням повномасштабного штучного їх відтворення, до повного відновлення усього видового різноманіття у водоймах України.

Проведення у життя цих заходів допоможе відновити екологічний стан водойм, їх рибогосподарський потенціал що складе необхідні передумови для подальшого інтенсивного розвитку економіки України. 

ДП «Держводекологія» необхідно розробити  механізм заохочення комерційних підприємств брати участь у роботі по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України тому, що ці роботи не приносять реальних коштів підприємству, а меліоративні заходи, утримання державних ремонтно-маткових промислових стад та заходи по штучному вирощуванню біологічного різноманіття риби і водних живих ресурсів потребують значних фінансових та виробничих ресурсів.

Виходом з цього становища може бути лише впровадження єдиної технологічної схеми господарювання під керівництвом ДП «Держводекологія», в якій частина комерційних рибогосподарських підприємств буде займатися відновленням водних живих ресурсів (меліорацією, створенням штучних умов для нересту, утриманням державних ремонтно-маткових стад цінних, промислових, рідких і цінних видів риб, та тих, що потребують штучного утримання, утриманням цехів та рибовідтворювальних заводів, виросних рибних господарств, тощо), а друга група підприємств виловом, рибопереробкою, реалізацією.

Створення спеціалізованих технологічних, екологічних та благодійних фондів спеціального призначення допоможе оплачувати роботи неприбуткових підприємств, зайнятих відновленням риби та інших водних живих ресурсів за рахунок частини прибутків інших комерційних підприємств, які знаходяться наприкінці технологічного ланцюга.

ДП «Держводекологія» буде створена як головна холдингова управляюча компанія, яка зможе свої державні рибогосподарські підприємства і підприємства своїх партнерів з іншими формами власності забезпечити водоймами, технологіями, необхідним законодавчим простором, науковою, юридичною, кадровою, технологічною, методичною, адміністративною підтримкою та захистом від неправомірних дій на всіх рівнях державної влади.

 Комерційні рибогосподарські підприємства повинні будуть у свою чергу неухильно виконувати договірні відносини з ДП «Держводекологія» та затверджені  плани робот, строго дотримуючись технологічних схем виробництва. 

 Збереження    біологічного    різноманіття і нарощування запасів покращання видового складу риби та інших водних живих ресурсів на фоні покращення екологічного стану водойм повинно також передбачати:« Прийняття відповідних законодавчих  актів  щодо  фінансування заходів по відтворенню в.ж.р. з державного  бюджету.« Вирощування молоді  промислових видів риб на    всіх виробничих      потужностях, придатних для вирощування на основі   бюджетного  відшкодування відповідних витрат.« Будівництво нових    рибовідтворювальних    комплексів    для вирощування молоді осетрових,  кефалевих, камбальних, лососевих, частикових, коропових, рослиноїдних та інших видів риб.« Проведення рибоводно-меліоративних  робот  на   водосховищах, лиманах,  озерах  і річках для поліпшення загального екологічного стану водойм, нерестилищ і місць нагулу молоді аборигенних видів риб.« Збільшення обсягів вирощування та зариблення природних водойм і  водосховищ  аборигенними  видами риб.« Проведення біологічної меліорації водосховищ і водойм  шляхом  зариблення білим  та  чорним  амурами, ленським осетром.« Створення кріобанку статевих продуктів самців рідких та зникаючих видів риб з метою збереження їх генофонду.« Проведення акліматизації  нових перспективних видів промислових риб та інших водних живих ресурсів з розробленням необхідної для цього законодавчої бази.

Рибні заповідники і рибні заказники

З метою створення найбільш сприятливих умов для природного відновлення всього видового різноманіття риби і водних живих ресурсів та забезпечення необхідного рівня державної рибоохорони на  крупних рибогосподарських об’єктах країни повинні бути організовані рибні заказники, а де необхідно і рибні заповідники з усіма відповідними заборонними наслідками для населення, туризму, аматорського лову.

Рибні заказники доцільно створити на тих водоймах, на яких зберігатимуться державні ремонтно-маткові стада цінних і промислових видів риб. Враховуючи величезну вартість цих стад, заповідний статус водойм допоможе організувати належну державну і відомчу рибоохорону і проведення усіх необхідних екологічних та природоохоронних заходів на водоймах та в безпосередній їх близькості.

Площа цих заказників може коливатися в межах  20÷25 %  від загальної площі водойми, а у разі потреби і більше. В основному це будуть мілководдя верховин, заток, шпилів. 

На цих водоймах необхідно розробити відповідні спеціальні Режими експлуатації  з урахуванням специфіки господарювання на заповідних територіях. Території на яких здійснюватиметься промисловий  лов, необхідно обмежити, особливо коли використовуватимуться активні  знаряддя лову для уникнення шкідливого навантаження на біоценоз водойми. Також необхідно ув’язати проекти експлуатації водойм  з об’єктивними показниками їх біопродуктивності.

Режими експлуатації заповідників і заказників повинні строго регламентувати усі дії як з боку ДП «Держводекологія», відповідними комерційними рибогосподарськими підприємствами, органами місцевого самоврядування та населенням.

Природоохоронні зони заповідників і заказників повинна мати розширені параметри, а на площах водозбору заповідних водойм  адміністративними заходами необхідно категорично заборонити користування всіма ядохімікатами (виключення можуть складати тільки мінеральні добрива і то за узгодженням з державною екологічною інспекцією).

На деяких великих водоймах, таких як пониззя  Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Тилигульскому, Березанському, Дністровському, Молочному, інших лиманах, у Кархиницький затоці та на других частинах Азовського та Чорного морів з найбільшими негативними наслідками  антропогенного впливу (в результаті чого практично повністю були знищені промислові і маткові стада промислових риб), доцільно організувати повну, або часткову заборону лову риби і водних живих ресурсів на 3÷5 років, залишаючи лише дозвіл на наукові дослідження та аматорський лов в певні пори року на обмеженій території з особистими правилами лову.

Подібні екстремальні заборонні заходи з боку держави дієво вплинуть на збереження та відновлення аборигенних видів риб, промислових частикових, осетрових, камбальних, кефалевих та інших цінних промислових видів риб, особливо на фоні активного проведення ДП «Держводекологія» заходів щодо природного і штучному їх відтворення.

Відновлення осетрових видів риб

На сьогодні Україна вже не в змозі  виловити осетрових навіть для штучного розмноження їх на Дніпровському осетровому рибовідтворювальному заводі імені академіка С.Т. Артющика. Так у 2008-2010 рр. було інкубовано лише по дев’ять-десять здорових самок російського осетра та по дві-три самки севрюги невеликих розмірів.

Білуга, як самий цінний вид осетрових риб вже практично не зустрічається більше десяти років (в Україні білуга занесена у Червону Книгу, тому діє заборона навіть на її штучне відтворення).

Для  планового відтворення осетрових видів риб тільки у Чорному морі треба вирощувати не менш як 25 млн. штук/рік осетрової  молоді покатих навішувань (3÷10 грамів). Стільки же треба вирощувати на Азовському морі, де Україна не має осетрових заводів. Росія має на Азовському морі декілька відтворювальних осетрових заводів, але вони працюють на 10 % своєї виробничої потужності і теж  не забезпечують потреби Азовського моря (браконьєрський тиск настільки великий, що навіть тяжко прогнозувати а скільки ж треба осетрового зарибку взагалі, бо практично уся молодь виловлюється забороненими знаряддями лову, нажаль під «дахом відповідальних чиновників Держрибагентства»).

Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка С.Т. Артющика має виробничу потужність до 2 млн. штук/рік. Тому потрібна негайна реконструкція заводу з підвищенням потужності до 25 млн. штук /рік.

Таку потужність можна досягнути лише за умов озброєння заводу надсучасним обладнанням, з використанням Установок замкненого водопостачання, значного розширення басейнової частини заводу, площі водойм для вирощування живого корму, малькових ставів та формування державних ремонтно-маткових осетрових стад, які експлуатуватимуться в штучних умовах.

Для цього к заводу треба приєднати не менш як 1000 га маткових водойм таких як став Березанського лиману (відгороджена частина Березанського лиману 980 га), який має відповідні можливості водного середовища для доместикації і утримання осетрових ремонтно-маткових стад.

 Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка С.Т. Артющика треба негайно Постановою Кабінету Міністрів України пере порядкувати Міністерству екології та природних ресурсів, де його максимальна потужна експлуатація більше відповідатиме задачам цього державного органу центральної виконавчої влади, а також матиме більшу користь для відновлення природних ресурсів водойм України.

На Азовському морі вилов осетрових риб заборонений в 1999 році. На Чорному морі  заборонений вилов осетрів з 1978 року. Проте вилов осетрових риб браконьєрами продовжується і дотепер. Їх чисельність знаходиться нижче межі виживання. Відтворювальні потужності осетрових заводів  не дозволяють навіть зупинити падіння чисельності, не кажучи вже про можливість самостійного природного відновлення.

Треба негайно добитися від держави офіційної відміни заборони на відтворення білуги. Затримання цієї постанови буде мати тяжкі наслідки для популяції зникаючої ціннішої риби наших вод, яка сама собі не в змозі знайти відповідні умови для природного нересту.

Враховуючи надскладне становище в осетрівництві, кон’юнктуру ринку, ресурси держави та необхідність повного відновлення осетрового потенціалу України, державі треба  негайно приступити до:

  • Реконструкції Дніпровського осетрового рибовідтворювального заводу імені академіка С.Т. Артющика та інших ділянок по відтворюванню (на Дунаї, Дністрі, тощо).
  • Будівництва нового осетрового завод на Азовському морі, потужністю 25 млн. штук/рік молоді осетрових.
  • Формування ремонтно-маточних стад осетрових видів риб для збереження генофонду і для заводського відтворення.
  • Відновлення природних популяцій осетрових видів риб у рибогосподарських водоймах України.
  • Прийняття відповідної державної програми для відновлення осетрових видів риб в водоймах України.

Відновлення природної популяції осетрових видів риб потребує від держави і народу особливого та позитивного ставлення кожної людини до проблем відродження осетрових видів риб, без якого ніяке відродження екологічного стану водойм та їх рибогосподарського потенціалу неможливо!!!

Відновлення камбальних видів риб.

В останні кілька десятиліть відбувалось різке зменшення кількості промислових стад цінної морської риби  камбали-калкан. Десятилітня заборона промислового лову камбали  трохи збільшила популяцію, але суттєво не вплинула на процеси її відновлення  тому, що заходів штучного відтворення впроваджено в цей час не було.

Головними причинами зниження популяції є:

  • Руйнація дна моря траловими знаряддями лову.
  • Активний промисел дрібних видів риб (кілька, тюлька, хамса, тощо), які складають кормову базу камбали-калкан.
  • Підвищення попиту на камбалу калкан на Європейському ринку що привело до масового незаконного її вилучення.

За даними наукових досліджень і прорахунків біомаса статевозрілих особин 8-10-ти річного віку Чорноморської камбали калкан для повноцінного щорічного відновлення повинна складати не менш як 25.000 тонн. Зараз ми маємо стадо з відповідними ваговими параметрами не більш як 2.500 тонн. Тому не можна очікувати реальних результатів зростання популяції за рахунок її самовідтворення.

Щоб відновити природну популяцію камбали необхідно:

  • Посилити контроль вилучення та експорту камбали-калкан користувачами.
  • Ввести 3-5 річну заборону на вилов камбали калкан.
  • Визначити в Чорному та Азовському морях найбільш придатні місця для нересту та розвитку молоді камбали-калкан і ввести на них заборонні заходи щодо промислового лову в цих районах.
  • Розпочати будівництво нових заводів по відтворенню камбали-калкан на узбережжі Азовського та Чорного морів, потужністю не менш як 25-50 млн. штук/рік (п’ятачків 1÷5 грамів) та підрослих личинок ≥500-1000 млн. штук/рік кожний з використанням сучасних та ефективних технологій (УЗВ, басейни, штучне годування, тощо).
  • Розпочати пошук принципово нових дешевих технологій вирощування молоді камбали-калкан у водоймах поблизу моря, які мають сприятливі умови для вирощування на природних кормах.

Відновлення в повному обсязі камбальних видів риб в Азово-Чорноморському басейні  при наявності необхідного фінансування і впровадженні передових  технологій вирощування надасть можливість  вже через  5  років збільшити видобуток цінної експортної риби до 10000 тонн/рік.

Відновлення піленгасу

Піленгас, основна харчова ніша якого знаходиться в донних шарах детриту, при оптимальному зарибленні дуже позитивно впливає на  загальний іхтіологічний стан водойм.

Зважаючи на те, що піленгас за останнє десятиліття став однією з основних промислових риб Азово-Чорноморського басейну, основним завданням «Національної програми відновлення водних живих ресурсів України  до 2020 р.» по піленгасу буде значне, у декілька разів збільшення його популяції в прісноводних та морських водоймах України.

За умов штучного щорічного отримання 250.000.000 штук посадкового матеріалу піленгасу (1-2 грами) для Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм України, промислові ліміти цих на вилов цих риб можуть бути за декілька років доведені до позначки у 50.000 – 100.000 тонн/рік.

 Відтворення піленгасу в межах «Програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» можливо такими засобами:

  • Створенням сприятливих умов для природного відтворення, шляхом проведення меліоративних робіт у Молочному лимані (постійне розчищення гирла), Сівашу, Утлюкській затоці та інших водоймах де проходить природний нерест піленгасу.
  • Здійсненням більш ефективного комплексу заходів щодо припинення несанкціонованого (прихованого) та браконьєрського вилову.
  • Відтворенням молоді на всіх рибовідтворювальних заводах, ділянках і морських фермах. Доцільно також підрощувати молодь у ставках і затоках поблизу лиманів і морів, де б вони могли за літо набирати до 20 грамів ваги і бути недосяжними для хижаків.

Піленгас дуже пластична риба, яка може пристосовуватися до різноманітних умов водного середовища, навіть прісної води. Тому буде доцільно  Міністерству екології та природних ресурсів України розглянути питання дозволу на вселення піленгасу у водосховища Дніпровського каскаду та інші водойми.

Розведення піленгасу як цінної харчової риби не потребує великих  коштів, але впровадження ДП «Держводекологія» діючих заходів щодо його відтворення може суттєво вплинути на покращення загальної промислової ситуації  Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм України.

Відтворення судаку.

Судак цінна промислова риба яка має 100 % експортний потенціал. Загальна вагова частка судаку у загальному улові раніше складала приблизно 5-10%. В останні роки неконтрольований вилов судаку  майже знищив промислові  його запаси у більшості водойм України. Хижацький вилов судаку в Азовському морі при повній відсутності меліоративних і відтворювальних заходів, привів до розмноження по всій акваторії моря дрібного бичка, який складав раніше його основний харчовий раціон. Така заміна цінної промислової риби на дрібну відбувається по всіх без винятку водоймах України.

Вагові показники статевозрілих особин судака в останні роки по  всіх водоймах знизилися з 2-3 кг до 0,8-1,2 кг.

«Програма відновлення природних водойм України до 2020 р.» в розділі збереження та відновлення цієї важливої меліоративної і харчової риби, яка має промислове значення в усіх рибогосподарських водоймах України, повинна бути позначена низка рибоводних та організаційних заходів щодо:

  • Введення трьох-річної заборони на вилов судаку по всіх водоймах України, або суттєве (у 10 разів) зменшення квот на його вилов на протязі 3-5 років.
  • Проведення інтенсивних меліоративних заходів які повинні поліпшити його природного відтворювання.
  • Організації штучного вирощування зарибку на рибоводних заводах та риборозплідниках у промислових масштабах (вирощування товарного судаку в штучних умовах неможливо у зв’язку з біологічними особистостями виду і відсутністю таких технологій).

 Введення державою заборонних заходів щодо обмеження промислового вилову судаку, а також впровадження ДП «Держводекологія» низки ефективних меліоративних та відтворювальних заходів  в межах «Програми відновлення природних водойм України до 2030 р.» дозволить за п’ять – шість  років  повністю відновити популяції цієї цінної промислової риби у водоймах України.

Відтворення аборигенних, частикових, лососевих, сигових та інших видів риб.

Відтворення аборигенних, частикових, лососевих, сигових та інших видів риб в природних водоймах України відбуватиметься за загальними правилами, нормами, технологіями, які існують і діють в Україні. Винятком буде лише відтворення повного спектру аборигенних видів риб, які не мають промислового значення, але займають своє законне місце в харчовому ланцюжку водойм.

Враховуючи значну кількість видового різноманіття риб в водоймах України, важливість збереження оптимального їх співвідношення «Програма відновлення природних водойм України до 2030 р.» має передбачити загальні положення і принципи відтворення, які стосуються аборигенних,  промислових та цінних видів риб.

Основні промислові водойми повинні мати свої окремі  програми відновлення, де будуть прописані конкретні заходи щодо поліпшення екологічного стану водойм та стану їх водних живих ресурсів і передбачати:

  • Організацію рибних заказників і рибних заповідників на всіх водоймах з площею понад 100 га.
  • Введення заборони лову риби на окремих ділянках водойми які мають сприятливі умови щодо нересту, вирощування молоді та нагулу.
  • Боротьбу з будь якими проявами браконьєрства.
  • Проведення повномасштабних природоохоронних заходів на водоймах.
  • Проведення відтворювальних заходів на містах нересту.
  • Організацію нових форм аматорського рибальства.
  • Організацію відтворення всього видового різноманіття водних живих ресурсів включаючи туводні види.
  • Проведення меліоративних заходів щодо боротьби з медузою-гребневиком мнєміопсисом у Азовському морі. 
  • Тощо.

«Програма відновлення природних водойм України до 2030 р.» стане дієвим знаряддям відновлення екологічного стану водойм та в.ж.р., їх раціонального використання в майбутньому за умов беззаперечного  дотримання норм природоохоронного законодавства.

Взагалі відновлення всього видового спектру в.ж.р. в водоймах України можливий лише за умов передачі Кабінетом Міністрів України усіх функцій по відновленню Міністерству екології та природних ресурсів України .

     

           Рибогосподарська діяльність ДП «Держводекологія» 

 

Для розвитку аквакультури та марикультури на водних об’єктах країни,  збільшення обсягів вирощування і вилову товарної риби ДП «Держводекологія» разом зі всіма рибогосподарськими підприємствами всіх форм власності повинна здійснюватися наступні заходи відносно:

–  Забезпечення рибницьких підприємств різних фізико-географічних зон країни високопродуктивними районованим зарибком аборигенних видів риб.

–  Оновлення генофонду існуючих стад плідників (наприклад осетрових з Росії),  та інших перспективних промислових і цінних видів риб.

–  Вирощування якісного рибопосадкового матеріалу промислових та цінних видів риб у необхідних обсягах.

–   Розширення полікультури вирощуваних риб для підвищення ефективності використання природного біологічного потенціалу водойм за рахунок аборигенних, нових промислових та цінних видів риб (веслоносу, буффало, канального  сому, пеляді, осетрових видів риб, піленгасу, чорного амуру, тощо).

–  Проведення біотехнологічної оцінки (градації, паспортизації) ставового фонду і на її основі адресне застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування риби у полікультурі з доведенням частки рослиноїдних риб до 50-70 % з метою ефективного використання природної кормової бази та обґрунтованого використання  дволітнього або трьохлітнього циклу вирощування товарної продукції  в залежності від типу водойм для збільшення розмірів та середньої штучної ваги товарної риби.

Забезпечення рибницьких господарств ДП «Держводекологія» і рибогосподарських підприємств – партнерів повнораціонними гранульованими рибними комбікормами, лікувально-профілактичними їх типами, а також кормами, виробленими власними силами з вирощуваних зернових та олійних культур на орендованих або наданих у користування землях сільськогосподарського призначення.

Забезпечення належної якості води в рибницьких ставах, запобігання забрудненню водойм сміттям та стічними водами промислових підприємств, змивами з населених пунктів, полів та тваринницьких ферм.

Здійснення комплексу профілактичних, лікувальних, ветеринарних та  санітарних заходів.

Збільшення періоду реалізації живої риби протягом року, вдосконалення фірмової торгівлі власною рибною продукцією з розвитком оптової торгівлі.

Обсяги  вирощування  і  вилову  товарної  риби в континентальних водоймах і марикультурі після модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України можуть набути значної динаміки росту (наприклад у В’єтнамі за 10 років в умовах сприятливого законодавчого простору обсяги вирощування риби зросли більше ніж у 20 разів).

На річках, озерах, водосховищах, ставах

Рибогосподарська діяльність ДП «Держводекологія» зі всіма її окремими рибовідтворювальними комплексами, заводами, цехами, дільницями, які їй будуть підпорядковані, на усіх водних об’єктах України строго регламентуватимуться Планами розвитку рибного господарства окремих областей, розробленими відповідно чинному законодавству та загальної стратегії розвитку рибного господарства України і затвердженими Міжвідомчою  координаційною радою з питань експлуатації водойм, аквакультури і рибальства України та її осередками в областях.

Розробка Планів розвитку повинна проводитися з безпосередньою участю фахівців ДП «Держводекологія» і містити обов’язкові невідкладні заходи стосовно відновлення рибогосподарського потенціалу водних об’єктів регіонів.

Стави, водосховища гідроспоруди та інше майно яке буде Держмайном України передане ДП «Держводекологія», повинно задіятися в повному обсязі.  Для цього треба провести прозорий конкурсний відбір рибогосподарських підприємств для подальшого складання з ними договорів комплексної оренди водойм та підібрати для цього найкращі водні об’єкти.

Основним напрямком рибогосподарської діяльності ДП «Держводекологія» на першому етапі стане повномасштабне вирощування рибопосадкового матеріалу аборигенних, промислових та цінних видів риб (рослиноїдних, частикових, кефалевих, коропових, осетрових, лососевих та інших).

Деякі регіони не матимуть можливості вирощування рибопосадкового матеріалу в необхідній кількості. Тому необхідно передбачити збільшення обсягів вирощування зарибку для інших регіонів.

Взагалі вирощування зарибку треба проводити з максимальною інтенсивністю, незважаючи на обмеження реального попиту з боку рибогосподарських підприємств тому, що зариблення величезних площин українських водойм потребує рибопосадкового матеріалу набагато більше, ніж можуть виростити наші рибовідтворювальні господарства (теоретичні потреби галузі у зарибку на 1.322 тис. га приблизно 300-400 млн. штук/рік вагою понад 10.000 тонн).

Одним з головних завдань ДП «Держводекологія» на найближчі роки повинно стати переорієнтування низки товарних рибних господарств у кожному регіоні, які мають відповідні виробничі можливості, в рибогосподарські підприємства для вирощування рибопосадкового матеріалу, а промислові підприємства у підприємства з аквакультури і марикультури.

На виробничій базі цих господарств, необхідно терміново розпочати роботу по формуванню державних ремонтно-маткових стад аборигенних, промислових та цінних видів риб, які можна штучно відтворювати, а також розпочати будівництво сучасних універсальних інкубаційних цехів із застосуванням установок замкненого водопостачання  (УЗВ) з можливістю проведення необхідної водопідготовки, штучного регулювання температури в басейнах де дозрівають плідники, в інкубаційних апаратах, басейнах де вирощується молодь, з необхідним водообміном, біологічною фільтрацією, контрольованим газовим середовищем, можливістю насичення киснем, тощо.

 Такі технічно озброєні цехи з різноманітними інкубаційними апаратами, підключеними до системи життєдіяльності зможуть штучно розтягнути терміни нересту, збільшити різноманіття відтворювальних видів риб, провести інкубацію у декілька етапів і таким чином суттєво збільшити універсальність і потужність рибовідтворювальних комплексів.

Рибопосадковий матеріал, який вирощуватиметься восени рибогосподарськими підприємствами розподілятиметься головною компанією згідно Плану розвитку між товарними рибними господарствами  з одночасною оплатою, з відстрочкою, або оплатою за зарибок, який проводитиметься через спеціальні фонди ДП «Держводекологія».

На Дніпровському каскаді, лиманах

Рибогосподарська діяльність ДП «Держводекологія» на Дніпровському каскаді і лиманах буде мати свої особливості у зв’язку з тим, що ці водні об’єкти мають значні розміри і розташовані на територіях декількох областей.

Жодне рибогосподарське підприємство України на даний час не має виробничих можливостей самостійно впроваджувати заходи по стабілізації екологічного стану та відновленню водних живих ресурсів і ефективно господарювати на водосховищах Дніпровського каскаду та лиманах більше 10.000 га.

Тому  ДП «Держводекологія» для ефективного екологічного відновлення водойм господарювання на водоймах на яких будуть також розташовані рибні заказники і заповідники буде змушена розробити спеціальну систему колективної співпраці (по принципу консорціуму). Ця система для кожного конкретного водосховища та лиману повинна передбачати:

  • Проведення конкурсного підбору рибогосподарських підприємств за розробленою методикою з суворими вимогами до рибогосподарських підприємств – кандидатів на співпрацю з ДП «Держводекологія» (це – наявність позитивної рибогосподарської історії роботи на цих водоймах, сучасної рибогосподарської бази з причалами, приймальними пунктами, холодильниками, плавзасобами, знаряддями лову, тощо).
  • Розробку  Режимів експлуатації  рибних заповідників і заказників, а також Режиму експлуатації  водойми у цілому. Загальні квоти на вилов риби у водосховищі або у лимані щорічно будуть спускатися Міністерством екології та природних ресурсів України після науково обґрунтованого висновку по видах риб і об’ємів допустимого лову у цьому році. В той же час розподіл квот буде проводитися відкрито з урахуванням реального вкладу цього підприємств у відновлення екологічного стану водойми і його рибних запасів.  
  • Розробку технологічної схеми колективного господарювання. Виходячи з виробничих можливостей рибогосподарських підприємств різного спрямування, від підприємств, які формують і утримують державні маткові стада промислових видів риб, рибовідтворювальних підприємств, вирощувальних, садкових з штучним годуванням, рибопереробних, підприємств, які утримуватимуть рибу у холодильниках і до оптово-роздрібної торгівлі.

ДП «Держводекологія» разом з цими підприємствами  розроблятиме плани сумісного господарювання. Плани передбачатимуть максимальне використання біопродуктивних можливостей водойм, а також фінансову систему розрахунків усіх підприємств між собою, таким чином, щоб кожне рибогосподарське підприємство в цій схемі мало можливість для розвитку і не залишалося без відповідної оплати за роботу на своїй виробничій ділянці.

На державних підприємствах по вирощуванню зарибку

В результаті приватизації  риборозплідних  підприємств (які не можна було в свій час приватизувати), було втрачено державою сім потужних підприємств загальною потужністю 17,8 млн. штук молоді на рік.

Всі ці підприємства у часи СРСР будувалися за рахунок компенсаційних коштів за нанесені збитки рибному господарству при будівництві водосховищ Дніпровського каскаду і служили виключно для підтримки необхідного рівня рибних ресурсів в цих водоймах.

На даний час загальна система відтворювання зруйнована, а приватизовані підприємства частково переорієнтовано на виробництво товарної риби.

Загальна площа водосховищ Дніпровського каскаду складає біля 690.000 га. Для повномасштабного якісного зариблення цих водойм щорічно знадобиться не менш як 250 млн. штук молоді (в ідеалі це 500 млн. штук/рік). Середня вага зарибку залежатиме від виду риб і сягатиме 3÷100 грамів (Міністерству екології та природних ресурсів України необхідно терміново затвердити нові нормативи зарибку водойм України з більш низькими ваговими параметрами).

Тому ДП «Держводекологія» з метою ефективного використання каскаду буде приймати необхідні заохочувальні кроки зі свого боку для залучення у роботу по єдиній технологічній схемі виробництва на водосховищах Дніпровського каскаду приватизовані рибовідтворювальні комплекси, а також інші рибогосподарські підприємства.

Для інтенсифікації виробництва рибної продукції на Дніпровському каскаді необхідно обов’язково переглянути технологічну схему зариблення дворічками аборигенних та рослиноїдних риб, яка себе на даний час вже не оправдовує у зв’язку з тим, що за останні роки прес хижаків на молодь значно зменшився, а цьогорічки в умовах простору водойм Дніпровського каскаду навесні швидко набирають вагу і стають недосяжними для малочисельних хижаків.

Тому Міністерству екології та природних ресурсів України треба негайно підготувати необхідні процедурні документи на відміну застарілої та вкрай шкідливої технологічної схеми вирощування риби на великих водоймах.

Цей радикальний рішучий крок з боку держави допоможе збільшити потужність рибовідтворювальних підприємств не менш як у п’ять разів за рахунок переведення виросних водойм другого порядку на вирощування цьогорічок з одночасним збільшенням нагульної продуктивності водосховищ каскаду і більш стрімкого росту дворічок, а також унеможливить порушення законодавства у цій сфері (зариблення дворічками, як вкрай нерентабельним заняттям, призвело до махінацій зі звітністю та масштабним розкраданням державних коштів рибогосподарськими підприємствами з мовчазної позиції Держрибагентства).

Треба також розглянути питання вселення у водосховища Дніпровського каскаду веслоносу (осетроподібний вид риб, який харчується переважно зоопланктоном, фітопланктоном  та детритом).

Веслонос є  перспективним об’єктом для вселення у водосховища, який  не має можливості для самостійного розмноження в умовах водосховищ каскаду.

Враховуючи його величезний потенціал індивідуального росту (3÷7 і більше кг/рік), ті обставини, що він дуже легко виловлюється неводними знаряддями лову, не задаючи шкоди аборигенним та іншим видам риб, а також гарні гастрономічні якості м’яса і ікри (ікра нагадує ікру севрюги), цей вид осетроподібних риб значно покращить загальну цінність водойм Дніпровського каскаду і надасть можливість додатково отримувати цінну рибну продукцію за рахунок полікультурного зариблення (на ≥ 200 кг/га).

На теплих водах енергетичних об’єктів АЕС і ТЕС

У Радянські часи всі енергетичні об’єкти АЕС і ТЕС, яки мали водойми – охолоджувачі були задіяні спеціальною постановою Уряду у роботу по вирощуванню риби.

Після Чорнобилю була відповідна заборона на вирощування риби у водоймах-охолоджувачах АЕС, яку зараз необхідно після проведення необхідного наукового обґрунтування негайно скасувати.

Площа цих об’єктів відносно невелика, але умови вирощування риби на них відповідають умовам тропіків (18-20ºС узимку, 25-33ºС влітку). Крім того кожен з цих енергетичних об’єктів має скидні канали з проточністю до 50 м³/сек., з глибинами до 3 м, шириною до 25-30 м.

Всі ці геометричні та фізичні показники водних об’єктів, оптимальні рибоводні температури води у всі пори року, її якість і достатня проточність створюють майже ідеальні умови для вирощування різноманітних видів риб у садках (особливо для вирощування молоді риб).

 Найбільш раціональним і вигідним при цьому є вирощування зарибку осетрових видів риб (бестер, ленський осетер), а також канального сома, а взимку форелі. У перспективі вважається, що буде вигідним вирощування африканських кларієвих сомів з поверхневим диханням.

Коли всі ці рибні об’єкти перейдуть під керівництво ДП «Держводекологія», доцільним буде переорієнтування водойм-охолоджувачів АЕС у перші роки  на вирощування рибопосадкового матеріалу осетрових, лососевих, вугоревих, сомових та інших цінних видів риб для подальшого зариблення водойм України і розподілення їх розподілення по рибогосподарським підприємствам.

Незважаючи на те, що за останні десятиліття енергетичні водні об’єкти не використовувалися, відбудова їх рибогосподарської інфраструктури і розвиток на них садкових, басейнових, нагульних господарств вважається найбільш ефективним напрямком розвитку аквакультури.

На садкових господарствах аквакультури та марикультури

Інтенсивний розвиток аквакультури (внутрішні водойми) і марикультури (Азово-Чорноморський басейн) в майбутньому насамперед буде залежати від розвитку садкових рибних господарств.

Штучне вирощування риби у садках має свої беззаперечні переваги, які зроблять широкий спектр садкової рибопродукції конкурентоспроможною. Це перш за все можливість вирощування риби в контрольованих умовах, технологічність процесу вирощування, якість ветеринарного забезпечення,  вирощування при значній щільності посадки риби (до 100 кг/м² садків, або 1000 т/га) із забезпеченням її якості, організації належної охорони,  а також можливістю цілорічного постачання риби в торгівельну мережу будь якої ваги.

К недолікам садкового способу вирощування можна віднести більшу собівартість за рахунок вартості кормів, обмеження асортименту (не всі види риб можна вирощувати у садках), і необхідність первісного вкладання коштів у будівництво садкового рибного господарства.

Враховуючи беззаперечні переваги садкових рибних господарств аквакультури і марикультури по відношенню до рибних господарств, технологія яких базується на екстенсивній технології вирощування риби, усунення вищезгаданих недоліків відкриє практично необмежені простори для інтенсивного нарощування обсягів виробництва рибопродукції по інтенсивній технології:

  • Зменшення вартості кормів на 30 % при одночасному покращенні якості (зменшення кормового коефіцієнту, розширення асортименту для вирощування різних видів риб у різних умовах та цілий набір лікувальних кормів) можна добитися за рахунок будівництва ДП «Держводекологія» сучасного комбікормового заводу разом зі світовими лідерами у кормовиробництві (ВіоМар, Стреттінг, Аллер Аква, Реху Райсио, Коппенс та ін.).
  • Збільшення доходів населення у майбутньому дозволить значно розширити асортимент рибопродукції садкового виробництва (зараз рентабельним є тільки вирощування у садках осетрових видів риб та форелі, надалі знову зможе стати рентабельним вирощування коропа, з розвитком тепловодних садкових господарств – канального сома, африканських кларієвих сомів, тіляпії мозамбікської, пангасіусу, тощо, а з розвитком морських садкових господарств рентабельним стане вирощування камбали-калкан, камбали-тюрбо, кам’яного окуня, сигових, лососевих і навіть екзотичних видів риб).
  • Залучення інвестицій для ДП «Держводекологія» у садкове вирощування риби допоможе значно знизити собівартість і вартість рибопродукції за рахунок масовості її виробництва і чесної конкуренції

На Азовському та  Чорному морях

Не зважаючи на те, що морське прибережне рибальство дає лише 35 тис. тонн/рік, воно залишається важливою складовою економіки держави і має у разі відновлення екологічного стану морів та рибогосподарського фонового рівня до природних показників, значні перспективи для стрімкого росту.

Наведені вище фінансово-економічні, організаційні, адміністративні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися негативно на екологічному стані морів, забрудненні дна сміттям, індустріальними відходами, мільйонами кілометрів ліскових сіток, та іншим.

Негаразди з екологічним становищем, а також повномасштабне браконьєрське знищення риби та інших водних живих ресурсів (в тому числі і рибогосподарськими підприємствами під «дахом» держрибоохорони) за останні 10 років привели до катастрофічного падіння чисельності аборигенних, промислових та цінних видів риб в Азово-Чорноморському басейні

Умови для розвитку марикультури є практично по всьому українському узбережжю Чорного і Азовського морів. В морських садках та відгороджених частинах морів, заток та лиманів можна вирощувати білугу, російського осетра, севрюгу, камбалу калкан, морського окуня, лососеві, сигові та інші види риб, а також мідії, устриці, та інше практично в необмеженій кількості.

В Чорному морі в межах 12-мильної зони (від чорноморського узбережжя Криму до узбережжя Херсонської, Миколаївської та Одеської областей) перспективи розвитку марикультури ДП «Держводекологія» не мають практично обмеження щодо умов вирощування,  діючого законодавства України і можливості виділення відповідної берегової території для облаштування її рибних ферм.

Обмеження в даному разі може стосуватися виключно питань фінансування, розвитку потужностей сучасного спеціалізованого рибного комбікормового заводу, можливостей рибопереробки, платоспроможністю населення щодо оплати рибної частки харчового кошика, а також експортних можливостей продуктів рибництва.

В Азовському морі розвиток марикультури буде суттєво стримуватися невизначеністю межі водних територій із Росією (неможна планувати розвиток своєї марикультури на довгостроковий термін коли в безпосередньої близькості до наших берегів російські рибальські судна без будь якого нагляду з нашої сторони необмежено ловлять рибу забороненими засобами лову,  а механізму стримування правопорушень немає, або навпаки за дрібні правопорушення російська сторона може арештовувати наші рибальські судна і утримувати їх на невизначений термін).

Неможна також проводити і повномасштабні дорогі зариблення однією стороною коли обидві сторони як легальні рибалки так і браконьєри неконтрольовано знищують біоресурси моря.

Не вирішеними для обох сторін залишаються і питання боротьби з медузою мнеміопсісом, які знищують кормову базу моря (це один з головних напрямків діяльності ДП «Держводекологія» на Азовському морі).

Для розвитку марикультури обох країн і повноцінної та ефективної експлуатації  спільного моря всі ці проблеми, в тому числі і розвиток інкубаційно-виросних можливостей обох країн, спрямованих на вирощування рибопосадкового матеріалу риб Азовського моря (осетрових, кефалевих, частикових…), повинні бути вирішені з Росією в найближчі часи.

Для швидкого розвитку ДП «Держводекологія» марикультури доцільно молодь осетрових риб, яка буде вирощена в умовах прісноводних УЗВ заводу (0 ‰) розподілити по лиманним та садковим господарствам для екстенсивного нагулу та інтенсивного  товарного вирощування на м’ясо та ікру (обов’язковим елементом цих господарств повинно стати адаптаційна установка, яка допоможе пристосувати зарибок до соленої води від 0 до 17 ‰).

Така технологічна схема зможе за стислий термін створити потужний якісний стрибок всіх видів морських риб.

На рибоводних заводах з використанням УЗВ

Розвиток аквакультури через 5-10 років неможливо буде уявити без масштабного будівництва і експлуатації високотехнологічного методу вирощування осетрових, лососевих, камбальних видів риб в умовах Установок замкненого водопостачання (УЗВ).

Цей метод набув вже належного розвитку в США, Канаді, Японії, країнах ЄС.

Вирощування в УЗВ дає можливість вирощувати значну кількість риби (до 100-1000 тонн/рік і більше) не маючи навіть водойми. Щільність посадки риби може коливатися від 50÷200 кг/м² басейну.

Основними вимогами при будівництві УЗВ буде наявність земельної ділянки (на 100 тонн/рік рибопродукції земельна ділянка разом з УЗВ і допоміжними приміщеннями не буде перевищувати 0,2 га), свердловини з відповідним дебетом води, електроенергії з необхідною потужністю, каналізації, або власних очищувальних гідроспоруд.

К недолікам УЗВ можна віднести їх значну первісну вартість, необхідність безперебійного енергопостачання, підвищену собівартість рибопродукції за рахунок енергозатрат, інженерного забезпечення, штучного годування риби, тощо.

К перевагам УЗВ можна віднести повністю контрольовані умови вирощування (температура води, газове середовище, концентрація кисню, водообмін, чистота технологічної води), можливість ветеринарного обслуговування, технологічність, швидкість вирощування, цілорічне планове отримання рибопродукції високої якості.

Підвищення доходів населення країни, розвиток підприємств по випуску українського обладнання для УЗВ (теплові і  циркуляційні насоси, дизель-генератори, труби, запірна арматура, фітинги, генератори кисню, аератори, електричне обладнання, повітродувки, біофільтри, пластикові басейни, інкубаційне обладнання, обладнання лабораторій, нестандартне обладнання, тощо), створення рибної біржі, а також розвиток власного комбікормового виробництва надасть можливість значно зменшити собівартість продукції УЗВ і зробить її конкурентоспроможною на внутрішньому і зовнішньому ринку.

ДП «Держводекологія» за підтримки держави повинно стати передовим авангардом в будівництві УЗВ, з тим розрахунком, щоб надати необхідний поштовх інерційності інвесторів в плані вкладання коштів у високотехнологічні перспективні проекти галузі рибного господарства, які допоможуть вивести її з глибинної економічної кризи.

Підприємства рибопереробки і торгівлі

Рибопромисловий флот України і внутрішні рибогосподарські підприємства не можуть зараз забезпечити потреби рибопереробної промисловості. Ціни на ввезену рибу високі, а рівень її реалізації на внутрішньому ринку визначається виключно платоспроможністю населення.

Український рибальський флот спеціалізуються на видобутку малоцінних видів – сардинели, сардини та скумбрії, які використовуються тільки як сировина для рибних консервів. Але і ці улови  (більше 90 %) залишаються за кордоном в оплату експлуатаційних витрат флоту в іноземних рибальських зонах.

В той же час ринкова ніша заповнюється продукцією зі Скандинавії  і Росії. Океанічна риба стає дорогим імпортним товаром і все більше переходить у розряд недоступних для середньостатистичного українського споживача. 

Стратегія збуту продукції рибопереробки українських виробників орієнтується на експортні поставки у Росію. В той же час за кордон вивозиться переважно продукція нижнього цінового сегмента, яка в умовах України як раз і відповідає купівельної спроможності українського населення.

В Україні недостатньо використовуються нерибні види харчових ресурсів Азово-Чорноморського басейну – молюски, водорості, морська трава.  Ліміти та ці ресурси дозволяють щорічний вилов до 15 тис. тонн тільки мідій, однак пропозиції вітчизняної продукції з них та інших молюсків (устриць, рапанів) поки ще відсутні.

Не задовольняється попит комбікормової промисловості на кормове рибне борошно, обсяг виробництва якого за остання 17 років зменшився більш ніж у 20 разів при невисокій якості.

Ринок свіжої та свіжомороженої риби представлений в основному рослиноїдними видами риб, коропом, частиковими та піленгасом. Ринок солоної рибної продукції формується за рахунок оселедця, кільки та хамси. Ринок копченої риби має розширений асортимент по багатьох позиціях і видах оброблення, нарізки та упакування.

Взагалі на рибопереробних підприємствах спад  виробництва (на 80 %) пов’язаний із скороченням  обігових  коштів підприємств, кількості сировини, застарілим виробничим фондом, недосконалою кредитною системою, та системою оподаткування, зниженням платоспроможності  населення. 

Політика держави, яка проводитиметься через  Міністерство екології та природних ресурсів України  у вигляді роботи ДП «Держводекологія» спрямовуватимеся на створення  власних високотехнологічних сучасних рибопереробних підприємств, які на основі власної дешевої рибної сировини випускатиме якісну конкурентоспроможну рибопродукцію.

Живорибні бази та бази з торгівлі охолодженою рибою допоможуть ДП «Держводекологія» плавно урівняти низькі ціни на живу рибу восени і на початку зими та високі ціни навесні і влітку, забезпечити безперебійність і асортиментність поставок у роздрібну торгову мережу, високу її якість, належні ветеринарні і санітарні умови,  а також допоможуть звільнити значні площі зимувальних водойм рибогосподарських підприємств для провадження на них технологічної обробки і підготовки до нового вегетативного сезону.

Доцільним вважається проектування живорибних баз з використанням Установок замкненого водопостачання. Це насамперед покращить якість риби, яка буде зберігатися без годування в низькотемпературних умовах (1÷6 ºС), у контрольованому газовому середовищі, при високій щільності посадки (до 200-500 кг/м³), але з достатнім рівнем кисню у воді, чистотою і належною проточністю. Такі живорибні бази можна буде будувати навіть у центрах міст без водойм, на малій площині (щільність посадки буде  від 100÷250 кг/м³ басейну).

Перехід ДП «Держводекологія» на нову технологію повсюдної торгівлі живою та охолодженою рибою буде також вимагати наявність достатньої кількості спеціалізованого автотранспорту для перевезення і торгівлі живою та охолодженою рибою безпосередньо з коліс (на колгоспних ринках та по спеціальному дозволу мерій міст на відведених майданчиках біля домівок).

Також буде необхідність обладнання тисяч спеціалізованих крамниць та інших торгових точок по всій Україні спеціальним устаткуванням для торгівлі живою та охолодженою рибою з дотриманням всіх відповідних технічних і санітарних вимог.

Міжнародні проекти

Усі сумісні міжнародні проекти на території України між ДП «Держводекологія», інвесторами та іноземними партнерами, реалізація яких спрямовуватиметься на екологічне відродження водойм України, розвиток рибогосподарського потенціалу, аквакультури (марикультури), рибопереробки і торгівлі рибопродуктами повинні знаходити всебічну і дієву підтримку з боку держави.

Одним з прикладів такого співробітництва було б створення сумісного підприємства з В’єтнамом або Китаєм щодо вирощування і утримання ремонтно-маткового поголів’я цінних видів риб.

Доцільним було б створення з тим же В’єтнамом сумісного підприємства по вирощуванню, переробки і реалізації пангасіусу та інших видів риб, особливо на теплих водах енергетичних об’єктів (така зацікавленість з боку В’єтнамських рибогосподарських підприємств існує, підписаний Меморандум про співпрацю в цьому напрямку). Реалізація цього проекту (>20 млн.$) значно покращила б ситуацію у секторі дешевих і доступних рибопродуктів.

ДП «Держводекологія» треба рухатися в напрямку пошуку міжнародних бізнес партнерів у виробництві рибних комбікормів, знарядь лову, обладнання для аквакультури і марикультури, розробки  Установок замкненого водопостачання (УЗВ) для вирощування цінних видів риб, пошуку енергозберігаючих технологій, особливо у секторі енергоємних технологій (УЗВ, водяні насоси для наповнення водойм, водоочищення тощо), проектуванні і будівництві рибовідтворювальних комплексів, будівництві сучасного рибопромислового флоту, підприємств рибопереробки, перевезень живої риби та багато іншого.

Міжнародне співробітництво з Росією, Китаєм та В’єтнамом  необхідно також у сфері селекції для оновлення усіх державних і комерційних ремонтно-маткових стад аборигенних, рідких, зникаючих видів, далекосхідних видів рослиноїдних риб та коропів (білий та строкатий товстолобики, білий і чорний амури, тощо).

За багато років безліч недбалих експериментів та безконтрольних схрещувань привели до виродження чистопородних ліній плідників промислових видів риб. Наслідками чого є наприклад суттєве зниження продуктивності рослиноїдних риб у наших водоймах. Заміни селекційного матеріалу потребує також американський веслонос, який вже має ознаки виродження (інбридинг) через близько родинні зв’язки.

Необхідно також проваджувати міжнародні проекти в питаннях акліматизації і відпрацюванні технології вирощування нових високопродуктивних видів риб у наших водоймах.

Багатообіцяючі перспективи можуть бути при пошуку міжнародних партнерів (Норвегії, Данії, Японії, Іспанії, Росії, того ж В’єтнаму і Китаю) у розвитку марикультури, де вітчизняні рибогосподарські підприємства ще не мають необхідного досвіду. Це насамперед стосується відновлення популяцій  та вирощування камбал калкан у Чорному морі в умовах морських садків, морського ляща, кам’яного окуня, лососевих, осетрових, та інших цінних видів риб.

Багато ідей напрацьовано у питаннях впровадження високотехнологічних і конкурентоспроможних технологій у сфері вирощування рибі та інших морепродуктів, їх видобутку, переробки, упакування, зберігання та транспортування на великі відстані, тощо.

Перспективними є взаємодії з міжнародними компаніями у вилові та переробки крилю у північній Атлантики (крилеве масло є ціннішим протеїновим компонентом при виробництві якісних комбікормів для вирощування цінних видів риб в садкових умовах аквакультури і марикультури, УЗВ).

Важливим  напрямком міжнародного співробітництва може стати Африка. Регіон Економічного співтовариства країн Центральної Африки має оптимальні умови для розвитку рибного господарства – високі рибоводні температури (24-28 °С), високу сонячну інсоляцію, безліч повноводних прісноводних водойм з високопродуктивною кормовою базою, багаті рибою та іншими біоресурсами води східної Атлантики, значні дешеві кадрові ресурси та бажання плідно працювати з Україною.

Країни регіону економічного співтовариства країн Центральної Африки вже висловили свої побажання співпраці з Україною у всіх напрямках відродження екологічного стану водойм, діяльності рибного господарства від лову, вирощування і переробки риби до розвитку інфраструктури рибної галузі, будування рибопромислового флоту і об’єктів торгівлі.

Також ці держави вкрай заінтересовані у допомозі з боку України (через ДП «Держводекологія») в безпосередньому управлінні їх державними проектами, у проектуванні рибогосподарських підприємств, у наданні Україною різних консалтингових, технологічних, посередницьких послуг, у закупівлі обладнання для рибогосподарських підприємств, закупівлі рибопосадкового матеріалу різних видів риб, навчанні фахівців рибної галузі в Україні, методичних послугах, розробки і втіленні нових технологій на їх підприємствах, тощо.

Перспективним є також сумісна робота ДП «Держводекологія» і міжнародних компаній в плані розчищення від мулу водойм. Сапропель і його нижчі багатовікові шари – сапрокол, багаті на макро і мікроелементи є чистою органічно-мінеральною сировиною і високо-цінується в Європі як добриво для сільськогосподарського використання і як мінеральна домішка у кормо виробництві (внесення до складу кормів 20 % підвищує вагу риби до 25-40 % і більше).

Успішний розвиток міжнародного напрямку співробітництва допоможе Україні прискорити екологічне відродження водойм і сталий розвиток їх рибогосподарського потенціалу, підніме загальний рівень культури рибогосподарського виробництва, допоможе інтегруватися в міжнародне технологічне, ринкове та інтелектуальне середовище і таким чином не тільки вирішити проблему забезпечення власного населення рибопродукцією, але й вивести Україну на передові сходинки держав-експортерів цієї продукції у Світі.

Загальні потреби України у рибопосадковому матеріалі

 Загальні потреби водойм України в рибопосадковому матеріалі

 Таблиця 2 

 

п/п

 

Види риб

Площа

водойм для зариблення

(тис. га.)

Кількість

зарибку на 1 га

(штук)

Всього на рік зарибку

(млн.

штук)

Вага

вилову

риби

 (тис. тонн)

Кількість

ремонтно-маткового поголів’я

(штук)

Вага

ремонтно-маткового

поголів’я

(тонн)

Площа

маткових водойм

(га) **

Аквакультура (1,222 млн. га)

1.

Білий амур

1.000

50

50

15

2.000

20

1000

2.

Чорний амур

1.000

15

15

5

1.000

10

100

3.

Білий товстолобик

1.000

300

300

150

30.000

300

1.000

4.

Строкатий товс/л.

1.000

200

200

100

20.000

200

1.000

5.

Короп   *

1.000

500

500

300

40.000

300

1.000

6.

Линь

1.000

25

25

2

2.000

5

10

7.

Карась

100

25

25

2

2.000

5

10

8.

Лящ

1000

50

50

10

2.000

3

10

9.

Рибець, тараня,…

500

200

100

8

50.000

37

200

10.

Сом (усі види)

1.000

50

20

2

10.000

100

1.000

11.

Щука

500

100

50

2

25.000

50

1.000

12.

Жерех

500

10

5

1

1.000

3

1.000

13.

Судак

1.000

100

100

10

15.000

100

1.000

14.

Сигові ***

900

200

180

50

100.000

500

2.000

15.

Буффало

500

200

100

15

10.000

80

1.000

16.

Риби для УЗВ

 

5

17.

Осетрові

900

100

90

10

2.000

50

1.000

18.

Веслонос

1.000

100

100

10

2.000

50

1.000

19.

Вугор

100

1000

100

1

1.000

2

100

20.

Форель (+ садки)*

100

100

20

10

20.000

60

21.

Лососеві

1.000

50

50

30

100.000

360

4.000

22.

Тріскові (налим)

100

100

10

1

1000

5

500

23.

Інші види риб

1

24.

Раки*

10

 

Всього:

1.200.000

х

1.900

750

х

2.200

х

 Примітка:

  1. * – з урахуванням інтенсивного вирощування у водоймах, садках, УЗВ (установках замкненого водопостачання);
  2. **- вирощування ремонтно-маткового поголів’я в монокультурі (рослиноїдні та деякі інші види риб у полікультурі);
  3. ***- зариблення вказано цьогорічкою, але в деякі водойми зариблення буде відбуватися мальками 1-2 місяці, а також личинкою, яка поставлена «на плав»;
  4. промислове повернення риб може сильно коливатися і складати від 0,1 % до 10÷30%;
  5. площа виросних водойм, які повинні бути задіяними ДП «Держводекологія» може сягати до 30.000÷50.000 га;
  6. загальна вага зарибку в кількості 1.900 млн. штук з вагою 1÷30 гр. буде складати приблизно 30.000 тонн/рік (це більше ніж кількість вирощеної в Україні товарної риби у 2010 році);
  7. в таблиці немає повного переліку аборигенних видів риб України у зв’язку з великою їх різноманітністю.

Потреби марикультури України в рибопосадковому матеріалі

 Таблиця 3 

 

п/п

 

Види риб

Площа

водойм для зариблення

(тис. га.)

Кількість

зарибку на 1 га

(штук)

Всього на рік зарибку

(млн. штук)

Вага

вилову

 (тис. тонн/

рік)

Кількість

ремонтно-маткового поголів’я

(штук)

Вага

ремонтно-маткового

поголів’я

(тонн)

Площа

маткових водойм

(га)

Марикультура

(південно-західна частина Чорного моря з глибинами до 100 м – 10 млн. га)

1.

Піленгас, лобан

10.000

25

250

30

2.

Осетрові

10.000

20

200

50

20.000

500

5.000

3.

Камбала калкан

10.000

50

500

10

4.

Лососеві

200

100

150.000

300

5.

Інші види риб

50

50

6.

Крев, мол, водорос.

10

 

 

Всього:

10.000

х

1.200

250

х

800

5.000

Марикультура

 (Азовське море з глибинами 7-13 м – 1,9 млн. га – українська частина)

1.

Піленгас

1.900

160

300

20

2

Осетрові

1.900

55

100

10

10.000

250

2.500

3

Камбала калкан

1.900

160

300

5

4

Інші види риб

1.900

500

15

50

500

5

Всього:

1.900

х

1.200

50

10.000

300

3.000

 

Разом:        

11.900

х

2.400

300

х

1.100

8.000

Повномасштабне виробництво ДП «Держводекологія» рибопосадкового матеріалу для зариблення Азовського моря і південно-західної частини Чорного моря сприятиме:

–   відновленню рибопромислового потенціалу Азово-Чорноморського басейну;

–  отриманню  додаткових квот на вилов промислових видів риб: піленгасу,  камбали калкан, бичка, частикових та інших.

 Очікувані результати

На даний час значна частина водойм України знаходиться під тиском антропогенного навантаження у стані значного екологічного забруднення, який в своєї більшості загрожує здоров’ю громадян.

Стан водних живих ресурсів, як і галузь рибного господарства знаходиться у стані глибокої затяжної рецесії. Галузь відступила від своєї переважної національної ознаки – нарощування власного видобутку водних живих ресурсів, власного розширеного виробництва харчової і технічної продукції, відтворення рибних запасів. Країна втратила статус морської рибальської держави, ставши  імпортером сировини та готової рибної продукції, тим самим виявилася вигідним інвестором зарубіжних партнерів і конкурентів.

Власне виробництво рибопродукції стало нерентабельним та пов’язаним з безліччю проблем, які не можуть бути вирішеними окремими рибогосподарськими підприємствами в силу специфіки експлуатації водойм на яких декілька хазяїв.

Але проведення керівництвом держави модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України до 2030 р. зможе забезпечити проведення  реверсивних процесів в екологічному стані водойм і поверненню їх комплексного господарського потенціалу.

Модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України до 2020 р.  заходи щодо організації міжвідомчих координаційних рад матиме важливі соціальні і екологічні наслідки, що надасть можливість:

  • Створити необхідні законодавчі, виробничі, адміністративні, фінансові та інші необхідні умови для гарантованого забезпечення можливості проведення масштабних заходів щодо екологічного відновлення водойм.
  • Провести необхідні адміністративні з експлуатації водойм, аквакультури і рибальства в областях та АР Крим, які сприятимуть організації екологічного відновлення водойм, комплексній експлуатації водойм, розвитку аквакультури і рибальства.
  • Сприяти проведенню комплексу наукових робіт стосовно вивчення природних запасів в.ж.р. у водоймах, їх екологічного стану, стану кормової бази, лімітів вилучення та інше.
  • Допомогти проведенню обов’язкового екологічного аудиту усіх водойм для незалежної, комплексної, задокументованої оцінки дотримання суб’єктом підприємницької діяльності вимог в тому числі нормативів і нормативних документів в області охорони природного навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовка рекомендацій щодо покращення господарської, екологічної та природоохоронної діяльності.
  • Провести паспортизацію природних водних об’єктів України, яка є обов’язковим заходом для євроінтеграції України, оскільки в більшості країн Євросоюзу та створити їх вичерпну інформаційну базу.
  • Проводити організоване, за допомогою проведеного екологічного аудиту і розроблених проектів комплексної експлуатації водойм, надання в оренду користувачам: рибогосподарським підприємствам та іншим господарникам, які забажають комплексно експлуатувати водойми.
  • Розробити для кожної водойми спеціальний паспорт її комплексної експлуатації, з урахуванням усіх складових господарського використання від процесів екологічного очищення до вирощування риби, будівництва, рекреаційних заходів і таке інше.

i    Відновити   наскільки це можливо увесь полікультурний спектр аборигенних видів риб (за останні 20 років 28 видів риб – більше половини, зникли назавжди з водойм України).i    Відновити рибогосподарський потенціал прісноводних водойм, річок, озер,  водосховищ, заток, лиманів і морських територіальних вод України шляхом повномасштабних полікультурних зариблень промисловими, цінними, рідкими видами риб і тих, що потребують відновлення, а також створення сприятливих штучних умов для їх повного самостійного відновлення. i    Проводити екологічні заходи на водоймах та прибережних природоохоронних територіях (розчищення водойм від мулу, засмічення дна, залишкової рослинності, сміттям, тощо).

  • Створити додаткові робочі місця (особливо у місцях традиційного рибного промислу) та підвищити життєвий   рівень працівників.

i    Збільшити завантаження  виробничих   потужностей   берегових рибопереробних  підприємств та підприємств, які займаються виготовленням лікувальної, кормової та іншої технічної продукції.i    Знизити собівартість рибопродукції вітчизняного  виробництва.i    Забезпечити не тільки виробництво високоякісної рибної продукції, але й втілити нові прогресивні технології у сфері продажу охолодженою рибопродукції із застосуванням рідкого льоду.i    Створити сприятливе інвестиційне середовище для всіх вітчизняних виробників рибопродукції.i    Стимулювати розвиток  інших  галузей національної економіки,  пов’язаною з використанням водойм (екологічний туризм, рекреаційний комплекс, тощо).i    Стимулюватиме розвиток депресивних територій.i    Підвищити через декілька років середній  рівень  споживання  риби, рибопродукції  на душу населення до 25  кг/рік і більше на одного мешканця України, тощо.

Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, працівники народ України, приклавши певні зусилля у напрямку відродження господарського потенціалу водойм України (законодавство, фінансування, адміністративна підтримка, плідна праця на місцях, а також екологічне природоохоронне виховання населення), зможуть щорічно очікувати позитивні результати від максимально ефективної експлуатації водойм зі всіма економічними, екологічними, природоохоронними та соціальними наслідками.

 Висновки

 Природні та штучні водойми держави – є найбільшим скарбом українського народу. Вони дають людям головне: – воду для пиття, побуту, технологічного застосування практично у всіх сферах виробництва.

Водойми є місцем різноманітного відпочинку і відновлення сил (купання, пересування плавзасобів, ловля риби, екологічний туризм, бази відпочинку, санаторії, тощо), тому і є першоосновою для комфортної життєдіяльності всього населення України.

Але в силу специфічності їх найнижчого знаходження на географічному ландшафті місцевості, вони, в результаті гравітації, становляться місцем куди змиваються усі розлиті отруйні і забруднюючі речовини, мул з оброблених хімікатами і добривами сільськогосподарських полів під час дощу зі всієї площі водозбору, каналізаційні стоки міст, і селищ, неочищені стоки промислових підприємств та інше. Крім того, багато сміття лежить на дні в результаті злочинного забруднення водойм населенням в силу їх обмеженого екологічного і природоохоронного виховання.

Забруднення поверхневих вод спричиняє поступово і небезпечне погіршення якості підземних вод – основного питного джерела людей. Від того в якому екологічному і господарському стані знаходяться водойми, напряму залежатиме сталий економічний і соціальний розвиток України та здоров’я його 46 –ти мільйонного населення.

  1. Для вирішення комплексу питань, пов’язаних з відновленням водойм України і створенню при цьому комфортного законодавчого простору для ефективного комплексного господарського їх використання, Кабінету Міністрів України потрібно радикально модернізувати модель комплексної експлуатації водойм України зі всіма її складовими (створення при Міністерстві екології та природних ресурсів України спеціалізованого Державного підприємства «Держводекологія» стане також своєчасним адміністративним кроком держави, який дозволить проводити державну політику в області екологічного очищення водойм та їх комплексної ефективної експлуатації).
  2. Україна на даний час має усі політичні, економічні, адміністративні, природні, кадрові та інші ресурси для того, щоб в межах Загальнодержавної програми відновлення водойм України до 2030 р.» систематично і цілеспрямовано проводити екологічне відновлення своїх водойм та створювати на них об’єктивні передумови сталого економічного і соціального розвитку господарської інфраструктури.

 

 

 

 

 

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Проблемы сохранности осетровых видов рыб Северо-западной части Чёрного моря

Створено - 27.04.2020 0
Проблемы сохранности осетровых видов рыб Северо-западной части Чёрного моря При проектировании ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т.…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів) Новому…

Как восстановить белугу?

Створено - 23.04.2020 0
Как восстановить белугу? Конец прошлого столетия ознаменовался тотальным «разгромом» богатейших запасов осетровых рыб Чёрного моря. Биотехнология искусственного воспроизводства осетровых рыб…