«Особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів»

AvatarОпубліковано at 18.12.2019
378 0

Міністерство екології та захисту довкілля

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління

Реферат
по темі:

«Особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів»

Виконавець: студент 5-ї групи

Науковий керівник:
к.т.н. Тимошенко М.М.

м. Київ 2019 р.
Зміст
Стор.
1 «Особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів» 1
2 Вступ…………………………………………………………….. 1
3 Теоретичне обгрунтування необхідності здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів 1
4 Модернізація моделі комплексного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні 9
5 Очікувані результати…………………………………………. 23
6 Висновки……………………………………………………….. 25
7 Джерела інформації…………………………………………….. 26

Особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів

Вступ

Водойми України (33837 прісноводних водойм, загальною площею біля 1.322.000 га, половина Азовського моря 1.900.000 га та північно-західна частина Чорного моря 8.100.000 га до окупації Криму) є одним з головних скарбів українського народу, тому підтримка їх у належному екологічному та господарському стані – є важливішою функцією держави.
В контрольній роботі розглянутий сучасний стан водних біоресурсів в Україні, особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів та надані відповідні пропозиції щодо вдосконалання державними контролюючими органами своїх функцій у відповідній сфері.

Теоретичне обгрунтування необхідності здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів

Аналіз причин погіршення екологічного і господарського стану водойм України. На при кінці минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів в розвитку морського і океанічного рибальства, рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури (випуск рибної продукції цієї індустрії сягав більше 1,1 млн. тонн/рік).
На даний час обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 15 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності рибопромислових суден та рибогосподарських підприємств, судноремонтних підприємств, підприємств з переробки риби, збереження і реалізації продукції, науково дослідницькі та освітянські заклади, тощо.
Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, які потребують зараз значної модернізації.
Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни середньодушове споживання рибної продукції з 18 кг до 1,4 кг/рік (власне українське виробництво).
Останніми роками це споживання значно збільшилося, але виключно за рахунок імпорту. Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 10 % у 1991 р. до 87 % у 2018 р.
Продукція рибальства у внутрішніх водоймах та аквакультури впала майже до 5 % від загального споживання. Продукція морського рибальства впала з 70 % до 4 %. Такі показники не можуть задовольняти потреби населення на внутрішнього ринку, який додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його вартості і відновленням екологічного стану рибогосподарських водойм.
Неефективні заходи (екологічні та виробничі) з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації у 2005-2018 рр., на фоні відсутності необхідного фінансування галузі рибного господарства з боку держави не дали бажаних результатів. Поруч із скороченням робочих місць, зменшенням надходжень до державного бюджету, зменьшенням волової продукції рибного господарства погіршувалася екологична та біологічна складова водройм майже по всіх маркерах.
Всі зовнішні та внутрішні глобальні фактори спаду економіки країни в цілому, затяжної рецесії галузі рибного господарства, погіршення екологічної ситуації на водоймах та критичний стан водних біоресурсів мають в своїй основі об’єктивне походження:
 Збільшення антропогенного тиску на водойми (забруднення, несанкціонований вилов водних біоресурсів, вибір піску, будівництво у природоохоронних зонах водойм, сільськогосподарська експлуатація природоохоронних земель біля водойм, тощо).
 Реструктуризація галузі рибного господарства по непрозорих схемах (продаж комерційним підприємствам основних рибовідтворювальних комплексів, тощо).
 Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств аквакультури.
 Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.
 Припинення експедиційного лову у районах Світового океану, багатих промисловими запасами риби й морепродуктів.
 Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.
 Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами та системою управління.
 Тощо.
Комплекс цих та інших негативних факторів спричинив порушення роботи моделі рибогосподарської експлуатації природних водойм, водойм аквакультури та марикультури.
Водойми держави вже не виконують свою господарську функцію та у більшості випадків вже припинили бути рибогосподарськими водоймами у зв’язку зі значним забрудненням та зменшенням риби та інших водних біоресурсів в них.
На даний час Держрибагентство може здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавство про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів, контролюючи не більше як 4% рибогосподарського потенціалу держави. У нього не має механізмів впливу на інші 96 % продуктивних чинностей галузі. Держава не має можливості ринкового керування, а це і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України та її водойм.
Висновок: без системного комплексного здійснення державою нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів та іншою допомоги держави, Держрибагентство не в змозі само надалі стримувати антропогенний тиск на водойми та рибогосподарський їх занепад.
Приведені негативні тенденції, які спозтерігаються в екологічному стані водойм, при оцінці стану водних біоресурсів, в національному рибальстві та аквакультурі не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією. Ці тенденції набувають загрозливого характеру, негативно впливають на економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту, створюють загрозливі умови для життя населення України.
На даний момент є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції: національне виробництво та імпорт.
Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала зі своїх водойм якісну, екологічно чисту продукцію за доступними цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 80-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни, морського прибережного, морського і океанічного рибальства.
Україна значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції. Однак втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр., позбавлення України можливостей ведення промислу в водах за межами її юрисдикції, економічних негараздів, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті ганебної приватизації, прийняття низки законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, та інші), які не відповідають сучасним вимогам господарювання а також байдуже ставлення до екологічних проблем і забрудненості земель водного фонду практично не дають можливості підтримки водойм у належному екологічному, гідробіологічному та рибогосподарському стані, що в свою чергу стримує розвиток аквакультури в Україні (яка залежить від стану водних біоресурсів та їх різноманіття).
Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув суттєвий розвиток (але це антиукраїнський напрямок розвитку, який знижує продовольчу незалежність і безпеку держави в секторі рибопродукції).
В існуючих сучасних українських умовах особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів виникают з наступних причин:
1. Падіння природної рибопродуктивності водойм в результаті значного погіршення екологічних показників водного середовища, підвищення антропогенного впливу у вигляді забруднення водойм, значних неконтрольованих переловів риби та інших водних біоресурсів на фоні відсутності необхідного щорічного зариблення.
2. Відмова уряду від безпосереднього нагляду (контролю) за процесами господарської експлуатації водойм, на яких здійснюється рибництво та промисел по Режимах СТРГ (спеціальних товарних рибних господарств).
3. Обмеженість квот вилову риби та нераціональний (корумпований) їх розподіл не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні та правові порушення.
4. Вирощування молоді в водоймах по екстенсивній технології, яка значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм, зменшує обʼєми зарибку, негативно впливає на фінансовий стан підприємств і як наслідок складає обєктивні передумови для корупційних схем при державному зарибленні водойм навіть при ретельному нагляді (контролі) цих процесів.
5. Обмеженість оборотних коштів рибогосподарських підприємств, яка не дає можливості підтримувати екологічний стан водойм на належному рівні, додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства. А це, в кінцевому результаті, веде до злочинної змови підприємств з органами державної влади, які по закону повинні ретельно здійснювати державний нагляд і (контроль) в сфері використання водних біоресурсів.
6. Відсутність повносистемних наукових досліджень в питання природоохоронного захисту водойм та галузі рибного господарства України.
7. Витрат на закупівлю пального за високими цінами та сплати офіційних податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну, що в свою чергу не дає можливості конкурувати в питаннях кінцевого ціноутворення продукту з браконьєрами, які вступають в злочинну змову з представниками наглядових (контролюючих) державних органів.
8. Згортання діяльності (примусове, корупційне) багаторічних користувачів водних біоресурсів на фоні зростання числа господарюючих суб’єктів, що ігнорують галузеву структуру.
Висновок: в результаті відсутності тривалого часу у держави стратегічного погляду на екологічний і природоохоронний стан водойм, а також зваженої довгострокової політики, на даний час лише деякі підприємства галузі працюють у режимі незначного прибутку. Решта підприємств – безнадійно збиткові !!!
Виходячи із зазначеної головної цілі держави в питаннях відновлення екологічного стану та природних рибогосподарських можливостей водойм, а також беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства в сучасних умовах та необхідність інтеграції їх у світові процеси, стратегічним завданням держави повинно стати повномасштабна модернізація моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України з безумовним здійсненням державою нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів.
Державний нагляд (контроль) на належному рівні в умовах початку розвитку капіталістичної форми господарювання на водоймах допоможе:
 Забезпечити стале покращення екологічної та гідробіологічної ситуації на водоймах України.
 Покращити якість питної води, підземних вод, водопостачання для потреб населення, технологічної води підприємств, води для зрошувальних систем.
 Забезпечити найбільш ефективне використання можливості водойм по відновленню водних біоресурсів до фонового природного рівня.
 Забезпечити сталий комплексний розвиток водойм.
 Пристосовувати діюче законодавство до сучасних умов господарювання, враховуючи їх постійні зміни.
 Залучити для відновлення водних біоресурсів та розвитку рибогосподарських водойм кошти іноземних і вітчизняних інвесторів.
 Підвищити ефективність використання рибних запасів водойм шляхом раціонального управління ними, забезпеченням їх довгострокового збереження, відтворення і належної охорони.
 Підвищити якість і розширення асортименту рибної продукції за рахунок промислових видів риб, видів що культивуються та аборигенних риб, вартість яких буде доступною для широких прошарків населення.
 Гармонізувати законодавство України до норм ЄС.
Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно досягатися виключно за рахунок підвищення рибопродуктивності водойм з розвитком національного виробництва.
Імпорт рибопродукції потрібно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність та обмежувати кількість ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).
Висновок: здійснення належним чином державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів дасть можливість державі реанімувати екологічну і господарську складову водойм України, покращити гідробіологічний стан водойм, процесів очищення скидних каналізаційних і паводкових вод і як наслідок вивести рибогосподарські підприємства з довгострокової рецесії на начальну домінанту розвитку за допомогою нових радикальних підходів к організаційній модернізації моделі комплексної експлуатації водойм з переходом на більш високий рівень технологічного устрою, збільшити інноваційну привабливість рибогосподарських та інших підприємств усіх форм власності для вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшити регуляторний вплив держави на всі організаційно-адміністративні процеси з відпрацюванням законодавства з новими підходами до відновлення екологічного стану і розвитку господарського потенціалу водойм України, тощо.

Модернізація моделі комплексного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні

Характеризуючи сучасний екологічний і гідробіологічний стан водойм України як стан, який у більшості випадків негативно впливає на здоров’я населення, а також додаткові обставини впливу світових процесів на економіку країни в цілому, можна констатувати, що відродження водойм в цих вкрай несприятливих умовах неможливе без повномасштабних радикальних кроків держави по модернізації моделі комплексної експлуатації водних біоресурсів України на фоні створення найбільш сприятливого законодавчого простору.
Сьогодні вже неможливо сподіватися на розвиток, наприклад рибного господарства держави, не впроваджуючи відповідні повномасштабні заходи відносно покращення екологічного і гідробіологічного стану водойм до безпечного рівня, коли споживання риби та інших водних біоресурсів вже не складатимуть загрози для здоров’я 42-ох мільйонного населення України.
Модернізація моделі комплексного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні повинна сприяти:
1. боротьбі (ефективній) з корупційними схемами, які створювалися в центральних органах виконавчої влади і на місціх з метою отримання незаконних прибутків;
2. відновленню природного екологічного стану водойм та площ водозбору;
3. покращенню гідробіологічного стану водойм;
4. відродженню рибогосподарського потенціалу природних і штучних водойм;
5. розвитку вітчизняної аквакультури та марикультури;
6. покращенню водоочистки щодо питної та технологічної води для промислових підприємств, підземних вод, води для зрошувальних систем, тощо;
7. розвитку господарсько-економічної інфраструктури на водоймах;
8. розвитку рекреаційного напрямку комплексної експлуатації водойм;
9. сприяння розвитку депресивних територій з водоймами;
10. підвищенню рівня екологічної освіти та свідомості населення;
11. тощо.
Стратегічною ціллю модернізації моделі комплексного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні повинні стати створення такої законодавчої бази, яка б забезпечила всі необхідні та комфортні умови рибопромисловим і рибогосподарським підприємствам для відновлення екологічного, гідрологічного та біологічного стану водойм, а для державних наглядових (контролюючих) органів зручні та доступні умови їх роботи.
Така модернізація модели нагляду (контролю) створить об’єктивні передумови для розвитку національних галузей економіки, пов’язаних безпосередньо з водними біоресурсами держави.
Державі необхідно також зробити наступне:
1. Скорегувати Закони України, які стосуються оренди земель водного фонду, взаємовідносин з місцевими та іншими державними органами влади, спростити механізми оформлення пакетів дозвільної документації суб’єктами рибного промислу та господарювання на воді (в тому числі на морі), створити усі можливі законодавчі умови для збереження природоохоронної та господарської складової водойм України, тощо.
2. Створити на всіх не спускних водоймах України з площею понад 500 га (по визначенню Міністерством енергетики та природокористування України) спеціальних природних рибних заказників (до 25% загальної території водойм) на яких буде постійно діяти заборона рибогосподарської експлуатації, аматорського лову та пересування.
3. Розвивати аквакультуру та марикультуру на внутрішніх водоймах і Азовському та Чорному морях. Для цього Держрибагентству необхідно провести необхідні організаційні заходи і створити всі виробничі умови для заохочення більшості комерційних рибогосподарських підприємств працювати в єдиному технологічному просторі від створення і утримання ремонтно-маткового поголів’я промислових і цінних видів риб, їх інкубації, виробництва рибопосадкового матеріалу, до вилову переробки і реалізації готової рибопродукції під державним наглядом (контролем).
4. Перевести більшість рибогосподарських підприємств користувачів водних біоресурсів, які виловлюють рибу в Азово-Чорноморському басейні, Дніпровському каскаді водосховищ та в інших крупних континентальних водоймах України з промислового лову на вирощування риби в умовах аквакультури та марикультури (при безпосередній підтримки з боку держави).
Пропозиції.
З метою недопущення подальшого негативного екологічного впливу на водойми та гальмування процесів розвитку водогосподарської та рибогосподарської діяльності підприємств усіх форм власності Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство енергетики та захисту довкілля України, Державна екологічна інспекція та Держрибагентство для виконання основних завдань по модернізації моделі комплексного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні повинні у стисли терміни розпочати роботу щодо:
 Розробки «Національної програми модернізації моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України», яка б на рівні Закону України затвердила комплекс законодавчих, організаційних, виробничих та інших засобів, які забезпечуватимуть необхідний екологічний та біологічний захист водойм, умови для розвитку систем водопідготовки питної і технологічної води, водоочищення скидних та зливових вод, а також сприятимуть стрімкому розвитку господарства, пов’язаного з водними ресурсами, рибного господарства, рибопереробки, торгівлі рибопродуктами, тощо.
 Приведення усіх норм діючого законодавства України в питаннях комплексної експлуатації водойм, дотримання екологічних та інших природоохоронних нормативів по відновленню природного і господарського стану водойм, тощо до норм ЄС та інших країн світу у відповідність сучасним вимогам з метою створення необхідного законодавчого клімату, який забезпечуватиме найбільш сприятливі умови для стрімкого економічного розвитку регіонів і підприємств, пов’язаних з використанням водних ресурсів держави.
 Передбачення у Державному бюджеті України коштів для будівництва наукових суден з портовою інфраструктурою для потреб Державної екологічної інспекції та науково-дослідних установ.
 Запровадження державного кадастру водних об’єктів та проведення державного моніторингу водних біоресурсів.
 Розроблення нормативних актів щодо проведення оцінки земель водного фонду.
 Створення сприятливих умов для залучення інвестицій у сферу господарської експлуатації водойм, екологічного і природоохоронного захисту, спрямування інвестиційної політики на відновлення та розвиток природного ресурсного потенціалу.
 Опрацювання механізмів концентрації коштів, що стягуються Державною екологічною інспекцією з порушників природоохоронного законодавства та користувачів водних біоресурсів на рибовідтворювальні цілі.
 Створення державою на водних рибогосподарських об’єктах єдиних майнових комплексів. Майнові рибогосподарські комплекси повинні створюватися взамін існуючої роздрібненої майнової системи, де гідроспоруди знаходяться в Держмайні і у розпорядженні Д.П. «Укрриба», а землі водного фонду у селищних рад, райдержадміністрацій, у обласних управлінь водного господарства, тощо. Крім того велика кількість водойм розташована на землях декількох районів. Всі ці недосконалі державні системи володіння майном створюють умови для масових корупційних зловживань і перешкоджають органам центральної виконавчої влади здійснювати належний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні.
Оформлення оренди земель водного фонду в таких умовах стає вкрай важким, вносячи безліч суперечок між всіма учасниками договірного процесу. Єдиний майновий рибогосподарський комплекс (гідроспоруди, землі водного фонду, майно рибогосподарських баз, тощо), який створюватиметься, належатиме державі в особі Держмайна. Згідно домовленості Держмайно повинно передати функції експлуатації майнових комплексів на довгостроковій основі рибогосподарським та іншим підприємствам усіх форм власності.
У такому разі процедура оформлення орендних відносин держави і рибогосподарських та інших підприємств набуде необхідної прозорості при одночасному спрощенні системи оплати (такий рішучій крок з боку держави необхідно підкріпити відповідними Постановами Кабінету Міністрів України з внесенням поправок і доповнень у законодавство).
Громадськість, громадські організації, громадські ради при центральних органвах виконавчої влади, ЗМИ (підвищення рівня екологічної освіти та свідомості населення).
З метою більш ретельного державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні громадяни та їх об’єднання інші громадські формування, громадські ради при державних органах виконавчої влади та заходи масової інформації у встановленому законом порядку повинні мати право:
• брати участь в розгляді місцевими радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною водойм, їх експлуатації, відтворенням водних біоресурсів, тощо;
• виконувати роботу по використанню і охороні водойм та відтворенню водних біоресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян за погодженням з місцевими радами та іншими державними органами;
• брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних біоресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правив і заходів та вносити пропозиції з цих питань;
• проводити громадську екологічну експертизу у вигляді оцінки впливу на довкіппя, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, які пов’язані з використанням водойм у порядку, що визначається законодавством;
• здійснювати громадський контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних ресурсів;
• одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерел забруднення та використання вод, про плани і заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних біоресурсів;
• подавати до суду позов про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам в разі забруднення, засмічення та нецільового використання водойм;
• здійснювати інші функції щодо використання і охорони водойм та відтворення риби та інших водних біоресурсів відповідно до діючого законодавства.
Контроль (нагляд) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні, використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного та земельного законодавства.
Державній контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів здійснюється Міністерством енергетики та захисту довкілля, іншими державними органами відповідно до законодавства Україні.
Громадський контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади – Державною екологічною інспекцією України.
Громадські екологічні та інші організації, Громадські ради та ЗМІ (засоби масової інформації) повинні відігравати важливу функцію народного контролю дії влади у регіонах і в її центральних виконавчих органах. Саме діючи громадські організації перші «б’ють у всі дзвони», коли наступають критичні моменти, в яких влада або бездіяльна, або її дії навмисно направлені проти потреб держави і всупереч чинного законодавства (особливо це стосується ганебних кадрових призначень, примусового створення корупційних схем у різних сферах діяльності галузевих підрозділів органів центральної виконавчої влади, некомпетентних наказів, тощо).
Ефективним напрямком діяльності громадських організацій є активна їх участь у проведенні рейдів по охороні водойм (в якості громадських інспекторів) від браконьєрів та порушників екологічного законодавства, участь у проведенні рейдів по ринках, місцях продажу нелегально виловленої риби, нелегальних цехів по переробки риби.
ЗМІ також можуть надати допомогу громадськості, Державної екологічної інспекції України та її Держрибоохороні по освітленню роботи, яка відстоює інтереси держави щодо захисту водойм від порушників екологічного законодавства та популяризації загальноукраїнських заходів, спрямованих на екологічне відродження водойм України і відтворення їх біоресурсів.
Доцільним було б створення на одному з центральних телеканалів спеціальної, щотижневої передачі про аматорську та професійну рибалку, з напрямком на екологічне виховання населення, особливо підліткової молоді і студентів (з державним фінансуванням в межах Національної програми).
Передача повинна освітлювати проблеми охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні як раз у світі взаємодії між державою, населенням і користувачами водних біоресурсів, освітлювати проблеми відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України, буди орієнтованою на молодь, виховання якої є для країни найголовнішим завданням.

Фінансування. Головні складові кризової ситуації, яка склалася на водоймах України є:
• Відсутність в державі дієвої моделі комплексної експлуатації водойм та нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні, яка б відповідала сучасним вимогам господарювання на водоймах.
• Відсутність збалансованого законодавства, яке б змогло забезпечити комфортне середовище для екологічного і господарського відродження водойм України.
• Зменшення обсягів капіталовкладень у розвиток підприємств, напряму пов’язаних з водоочищенням, рибним господарством і відновленням водних біоресурсів за період незалежності. Бюджетне фінансування рибогосподарського комплексу України зменшилися порівняно з 1990 роком більш ніж у двадцять п’ять разів. В результаті фактичного припинення фінансування галузі її стан суттєво погіршився і почався загальний спад обсягів виробництва, а відсутність доступу до кредитів через високі банківські ставки, неефективність системи оподаткування і страхування, зростання загальної заборгованості підприємств галузі довели практично усі рибогосподарські підприємства до стану банкрутства.
Фінансування процесу модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України та дієвого нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні повинно відбуватися за рахунок:
 Бюджетних коштів на відновлення рибогосподарських водойм.
 Компенсаційних коштів за нанесення збитків водоймам і рибному господарству при будівництві енергетичних та інших об’єктів, днопоглиблювальних робот, тощо.
 Власних коштів комерційних рибогосподарських та інших підприємств.
 Інвестиційних коштів іноземних і внутрішніх інвесторів, спрямованих на екологічне відновлення водойм і розвиток биоресурсного потенціалу.
 Благодійних коштів на відновлення водних біоресурсів.
 Спеціальних фондів.
 Тощо
Фонди.(екологічні, компенсаційні, технологічні, благодійні, тощо…)
На нинішньому етапі розвитку економіки України всі рибогосподарські підприємства мають незначні можливості фінансувати власне виробництво з чистого прибутку (особливо рибопромислові підприємства).
Тому модернізація моделі комплексної експлуатації водних ресурсів України, відновлення їх господарського і рибогосподарського потенціалу на фоні покращення екологічного і природоохоронного стану при належному державному нагляді (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні не буде ефективною без допомоги спеціальних фондів на її підтримку (технологічних, екологічних, компенсаційних, благодійних, венчурних, лізингових, тощо).
Ці механізми залучення і використання фінансових ресурсів зможуть допомогти господарським, рибогосподарським та іншим підприємствам що експлуатуватимуть водойми і використовують її воду, планово розвиватися без особливих коливань, концентруючи спільні фінансові ресурси для впровадження свої проектів, маючи при цьому можливість розраховуватися за оренду, кредити, тощо.
Екологічні, компенсаційні, венчурні та інші фонди можуть формуватися за рахунок держбюджету, коли при будівництві об’єктів промисловості і енергетики були нанесені збитки рибному господарству країни (будівництво АЕС, ГАЕС, ТЕС, інших об’єктів поблизу водойм, нафтових терміналів, каналів для портів, намив пісочного ґрунту на річках для будівництва, тощо), коли необхідно проводити спільні екологічні проекти (наприклад постійне розчищення гирла Молочного лиману, протоки Тилігульського лиману та інших), а також за рахунок інших надходжень.
Лізинговий фонди формуватиметься для придбання водогосподарськими та рибогосподарськими підприємствами, які експлуатують водойми технологічного обладнання, транспорту, тощо.
Технологічні фонди мають утворюватися у випадках необхідності концентрації ресурсів для будівництва водоочищувальних споруд або проведення спільних заходів з рибогосподарськими підприємствами щодо відтворювання водних біоресурсів, усунення «вузьких місць» в спільному технологічному ланцюжку виробництва рибопродукції, тощо.
Благодійні фонди можуть бути утворені з коштів юридичних і фізичних осіб, які прагнуть внести свій вклад в покращення екологічної ситуації на водоймах держави, у розвиток галузей економіки, пов’язаних з водоймами і які зацікавлені в покращення соціальних умов окремих груп населення при будівництві різних об’єктів, тощо.
Державна екологічна інспекція України. Державна екологічна інспекція України в силу покладених на неї завдань зобов’язана здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні за всіма процесами господарської діяльності на водоймах та розробляти необхідні пропозиції відносно вдосконалення законодавства у цій сфері.
Структурна модернізація моделі комплексної експлуатації водойм України та державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні в основному повинна спрямовуватися на природне господарське екологічне відновлення водойм та інтенсивний розвиток на них аквакультури з підвищенням їх рибогосподарського потенціалу. Активізація процесів упорядкування господарської діяльності на водоймах буде дуже скоро вимагати від Державної екологічної інспекції України більш дієвого державного контролю усіх заходів, які проводитимуть на водоймах.
Підвищення ефективності роботи Державної екологічної інспекції України передбачатиме посилення нагляду (контролю) за впровадженням низки організаційних заходів, для чого необхідно:
ɮ Забезпечити дієвий нагляд (контроль) за ресурсним потенціалом держави у сфері використання водойм.
ɮ Забезпечити раціональне використання водних біоресурсів на основі наукових даних з моніторингу динаміки чисельності популяцій аборигенних та промислових видів риб.
ɮ Забезпечити державний наглід (контроль) дотримання вимог чинного законодавства щодо охорони, використання, відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у внутрішніх водоймах, територіальному морі, на континентальному шельфі, у виключних (морських) економічних зонах України та іноземних держав, а також у відкритому Океані відповідно до міжнародних договорів.
ɮ Посилити державний контроль за використанням ліцензій, лімітів, квот, інших дозвільних документів на промисловий вилов риби у рибогосподарських водоймах України, а також контроль вилучення риби і інших водних біоресурсів.
ɮ Регулювати діяльність іноземних юридичних та фізичних осіб на рибогосподарських водних об’єктах, які знаходяться в межах юрисдикції України, відповідно до міжнародних договорів.
ɮ Контролювати виконання заходів щодо збереження сприятливих умов для існування та відтворення водних біоресурсів під час проведення робіт на континентальному шельфі, рибогосподарських водних об’єктах, прибережних захисних смугах і водоохоронних зонах, які можуть негативно впливати на стан гідробіонтів.
ɮ Припиняти в установленому порядку (до усунення порушень) ведення промислу та інших робіт, під час проведення яких порушуються правила рибальства та інші вимоги щодо охорони водних біоресурсів, середовища їх існування, умов відтворення та шляхів міграції.
ɮ Контролювати вживання заходів щодо попередження захворювань водних біоресурсів та ліквідації епізоотій; визначення розміру збитків, завданих рибі та водним біоресурсам.
ɮ Забезпечити постійний національний моніторинг суден рибопромислового флоту України.
ɮ Забезпечити дієвий контроль за оптовою внутрішньою та зовнішньою торгівлею рідкісними видами риб, та такими, що зникають, зокрема осетровими, а також видами риб, які знаходяться під режимом торгівельного контролю міжнародних рибогосподарських організацій.
ɮ Покращити матеріально-технічне забезпечення органів Державної екологічної інспекції України, забезпечити потреби інспекцій в сучасних суднах і плавзасобах, в автотранспорті, засобах зв’язку та оргтехніки тощо.
ɮ Залучати до своєї роботи громадські природоохоронні організації та ЗМІ.
Державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні повинен передбачати також проведення попередніх організаційно-технічних заходів щодо:
Þ Розмежування промислового і аматорського рибальства з метою максимально ефективного використання потенційних можливостей заток, лиманів, водосховищ, озер і річок.
Þ Опрацювання науковими організаціями спільно з Державною екологічною інспекцією України біологічних обґрунтувань про зміну промислової міри цінних і промислових видів риб, способів та знарядь лову.
Þ Здійснення контролю оперативного регулювання рибальства таких як зміна місць лову, строків лову деяких видів риб, розміру вічка на сітках, знарядь лову, введення короткочасних заборон на відлов риб.
Þ Впровадження нових організаційних форм аматорського рибальства, розроблених відповідно до чинного законодавства з урахуванням усіх особливостей водойм, пори року, здійснення на водоймі промислового лову, особливостей соціального характеру і традицій місцевого населення. Ці форми повинні враховувати заходи відносно відновлення рибогосподарського потенціалу водойм, правил рибальства з уточненням місць де вона дозволена, на які знаряддя, скільки дозволено і якої риби, чи є даний рибалка активним членом громадської екологічної організації, яка приймає участь у роботі по відновленню водних біоресурсів та багато іншого, що може дієво регулювати умови аматорського лову не заважаючи промисловому рибальству.
Особливості державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні з боку Державної екологічної інспекції України полягають у спостереженні за всіма технологічними процесами на водоймах, при транспортуванні та реалізації водних біоресурсів:
• відновлення водойм, їх розчищення від мулу, сміття, забруднюючих речовин;
• зариблення, здійснення контрольного вилову, акліматизації, рибництва, утримання і відтворення у неволі чи напіввільних умовах з комерційною та іншими цілями;
• меліоративного вилову малоцінних і хижих видів риб, шкідливих водних організмів;
• достовірності звітних даних про обсяги використання рибних та інших водних біоресурсів;
• охорони, використання, відтворення риби та інших водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України;
• штучного розведення, вирощування риби, інших водних біоресурсів та їх використання в СТРГ (спеціальних товарних рибних господарствах);
• порядку та умов здійснення промислового, любительського, спортивного, наукового рибальства на водних об’єктах України, забезпечення рибозахисними обладнаннями водозабірних споруд;
• проведення рибозахисних заходів на водозабірних та інженерних спорудах меліоративних систем та вивчення технічного стану рибозахисного обладнання;
• Тощо.
Доцільним буде також:
створення в кожній обласній Державній екологічній інспекції спеціальні міжвідомчі оперативні групи контролю (із залученням офіційних представників Держпродспоживслужби, громадських організацій природоохоронного спрямування, місцевої влади, ЗМІ, та інших), які б регулярно проводили рейди по орендованих водоймах, транспорті, торгівельній мережі, рибопереробних підприємствах і контролювали якість рибопродукції шляхом відбору проб з проведенням відповідних аналізів якості рибопродукції в лабораторіях Держспоживслужби. Сама Держспоживслужби повинна постійно проводили консультації по технологіях зберігання, транспортування, реалізації, та дотриманням вимог правил торгівлі і діючого законодавства безпосередньо на підприємствах, в містах зберігання і реалізації рибопродукції. Важливою роботою створених оперативних груп буде також відстеження походження риби (відстеження усього ланцюжка від вирощування і вилову до транспортування, переробки, збереження і реалізації), перевірки всієї дозвільної документації на торгівлю та перевірки ланцюжків технологічного процесу на дотримання усіх норм діючого законодавства України. Усі підприємства, які мають суттєві порушення, які представляють загрозу здоров’я населення та мають кримінальний відтінок повинні офіційно зачинятися до кінця слідчих дій і усунення недоліків.
Створення в кожній області пересувних оперативних лабораторій експрес аналізу якості рибопродукції. Ця лабораторія змогла б оперативно відстежувати якість продукції по основних радіоактивних, хімічних та біологічних показниках, які можна швидко зробити в умовах оперативної роботи безпосередньо на місті торгівлі або зберігання рибопродукції.
Створення при Державній прикордонній службі України спеціального Відділу охорони морських біологічних ресурсів (ВОМБІР). Основна задача відділу – це державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні в економічній (морській) зоні держави, де Державна екологічна інспекція України не має технічних засобів державного нагляду (контролю).
Створення в кожній обласній Державній екологічній інспекції і в центральному апараті спеціальних відділів (або секторів) аналізу правопорушень, пов’язаних з комплексним використанням водойм, транспортуванням рибопродукції, її збереженням та реалізацією. Основою задачею відділів буде заведення та всебічний глибинний аналіз електронних досьє (паспортів) на підприємства і всіх підприємців, які пов’язані з комплексним використанням орендованих водойм. Досьє буде постійно поповнюватися інформацією оперативному контролю, аналізом слідчих дій з боку податкової інспекції, міліції, природоохоронної прокуратури для прийняття відповідних відповідальних рішень з метою усунення правопорушень, в першу чергу пов’язаних зі здоров’ям громадян України.
Планова плідна робота екологічної інспекції, її міжвідомчих оперативних груп, лабораторій якості рибопродукції, та відділів аналізу правопорушень матиме радикальний вплив на усунення правопорушень, пов’язаних з комплексним ефективним використанням природних водойм України, покращенням їх екологічного стану, вирощуванням, переробкою і реалізацією рибопродукції.
Від кропіткої загальної роботи усіх підрозділів Державної екологічної інспекції України, злагодженості дій між нею, органами місцевого самоврядування, Держрибагентством, всіма орендарями водойм, користувачами водних біоресурсів, рибогосподарськими підприємствами, громадськістю, ЗМІ і населенням напряму залежатиме кінцевий результат по відновленню екологічного первісного водогосподарського та рибогосподарського потенціалу наших водойм.
Очікувані результати
На даний час практично всі водойми України відчувають тиск антропогенного навантаження у вигляді екологічного забруднення, яке суттєво загрожує здоров’ю громадян.
Стан водних біоресурсів, як і галузь рибного господарства знаходиться у стані глибокої затяжної рецесії. Галузь відступила від своєї переважної національної ознаки – нарощування власного видобутку водних біоресурсів, власного розширеного виробництва харчової і технічної продукції, відтворення рибних запасів. Країна втратила статус морської рибальської держави, ставши імпортером сировини та готової рибної продукції, тим самим виявилася вигідним інвестором зарубіжних партнерів і конкурентів.
Власне виробництво рибопродукції стало нерентабельним та пов’язаним з безліччю проблем, які не можуть бути вирішеними окремими рибогосподарськими підприємствами в силу специфіки експлуатації водойм на яких декілька власників.
В той де час, проведення керівництвом держави модернізації моделі комплексного державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні зможе забезпечити проведення реверсивних процесів в екологічному стані водойм і відновленню їх господарського потенціалу, а саме:
 Створити необхідні законодавчі, виробничі, адміністративні, фінансові та інші необхідні умови для гарантованого забезпечення можливості проведення масштабних заходів щодо екологічного відновлення водойм.
 Провести необхідні адміністративні з експлуатації водойм, аквакультури і рибальства в областях, які сприятимуть організації екологічного відновлення водойм, комплексній експлуатації водойм, розвитку аквакультури і рибальства.
 Сприяти проведенню комплексу наукових робіт стосовно вивчення природних запасів водних біоресурсів у водоймах, їх екологічного стану, стану кормової бази, лімітів вилучення та інше.
 Допомогти проведенню обов’язкового екологічного аудиту усіх водойм для незалежної, комплексної, задокументованої оцінки дотримання суб’єктом підприємницької діяльності вимог в тому числі нормативів і нормативних документів в області охорони природного навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовка рекомендацій щодо покращення господарської, екологічної та природоохоронної діяльності.
 Провести паспортизацію природних водних об’єктів України, яка є обов’язковим заходом для євроінтеграції України та створити їх вичерпну інформаційну базу.
 Проводити організоване, за допомогою проведеної оцінки впливу на довкілля (ОВД) та розроблених проектів комплексної експлуатації водойм, надання їх в оренду рибогосподарським підприємствам та іншим господарникам, які забажають комплексно експлуатувати ці водойми.
 Розробити для кожної водойми спеціальний «Паспорт її комплексної експлуатації», з урахуванням усіх складових господарського використання від процесів екологічного очищення до вирощування риби, будівництва, рекреаційних заходів, тощо.
 Відновити наскільки це можливо увесь полікультурний спектр аборигенних видів риб в водоймах України (за останні 20 років 28 видів риб – більше половини, зникли назавжди з водойм України).
 Відновити рибогосподарський потенціал прісноводних водойм, річок, озер, водосховищ, заток, лиманів і морських територіальних вод України шляхом повномасштабних полікультурних зариблень промисловими, цінними, рідкими видами риб і тих, що потребують відновлення, а також створення сприятливих штучних умов для їх повного самостійного відновлення.
 Проводити екологічні та природоохоронні заходи на водоймах та прибережних природоохоронних територіях, які значно покращують екологічний стан акваторій (розчищення водойм від мулу, засмічення дна, залишкової рослинності, сміттям, тощо).
 Створити додаткові робочі місця (особливо у місцях традиційного рибного промислу) та підвищити життєвий рівень працівників.
 Збільшити завантаження виробничих потужностей берегових рибопереробних підприємств та підприємств, які займаються виготовленням лікувальної, кормової та іншої технічної продукції.
 Знизити собівартість рибопродукції вітчизняного виробництва.
 Створити сприятливе інвестиційне середовище для всіх вітчизняних виробників рибопродукції.
 Стимулювати розвиток інших галузей національної економіки, пов’язаною з використанням водойм (екологічний туризм, рекреаційний комплекс, тощо).
 Стимулюватиме розвиток депресивних територій.
 Підвищувати середній рівень споживання риби, рибопродукції на душу населення.
 Тощо.
Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство енергетики та природокористування, Державна екологічна інспекція України, Держрибагентство та народ України, приклавши певні зусилля у напрямку відродження господарського і рибогосподарського потенціалу водойм України (законодавство, фінансування, адміністративна підтримка, плідна праця на місцях, а також екологічне природоохоронне виховання населення), зможуть при належному державному нагляді (контролі) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні щорічно очікувати позитивні результати від максимально ефективної експлуатації водних ресурсів України зі всіма економічними, екологічними, природоохоронними та соціальними наслідками.
Висновки
1. Природні та штучні водойми держави – є найбільшим скарбом українського народу. Вони дають людям головне: – воду для пиття, побуту, технологічного застосування практично у всіх сферах виробництва.
Водойми є місцем різноманітного відпочинку і відновлення сил (купання, пересування плавзасобів, ловля риби, екологічний туризм, бази відпочинку, санаторії, тощо), тому і є першоосновою для комфортної життєдіяльності всього населення України.
Але в силу специфічності їх найнижчого знаходження на географічному ландшафті місцевості, вони, в результаті гравітації, стають місцем куди змиваються усі розлиті отруйні і забруднюючі речовини, мул з оброблених хімікатами і добривами сільськогосподарських полів під час дощу зі всієї площі водозбору, каналізаційні стоки міст, і селищ, неочищені стоки промислових підприємств, паливо-мастильні матеріали та інше. Крім того, багато сміття лежить на дні в результаті злочинного забруднення водойм населенням в силу їх обмеженого екологічного і природоохоронного виховання.
Забруднення поверхневих вод спричиняє поступово і небезпечне погіршення якості підземних вод – основного питного джерела людей. Від того в якому екологічному і господарському стані знаходяться водойми, напряму залежатиме сталий економічний і соціальний розвиток України та здоров’я його 42- х мільйонного населення.
2. Для вирішення комплексу питань, пов’язаних з відновленням водойм України і створенню при цьому комфортного законодавчого простору для ефективного комплексного господарського їх використання, Кабінету Міністрів України потрібно радикально модернізувати модель комплексної експлуатації водойм України та організації дієвого державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні зі всіма її складовими. Саме це повинно стати своєчасним адміністративним кроком держави, який дозволить проводити ефективну державну політику в області екологічного відродження водойм та їх комплексної ефективної експлуатації.
3. Україна на даний час має усі політичні, економічні, адміністративні, природні, кадрові та інші ресурси для того, щоб здійснювати належний державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів в Україні систематично і цілеспрямовано проводити екологічне та гідробіологічне відновлення своїх водойм та створювати на них об’єктивні передумови сталого екологічного, економічного та соціального розвитку господарської інфраструктури.

Джерела інформації:

1. Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984№8073-X
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2016 року № 808 «Про внесення змін до Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах…
4. Постанова КМУ від 30.09.2015 № 895 «Про затвердження Положення про Державне агентство рибного господарства України»
5. Закон України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 № 3055-ІІІ
6. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1993 № 1264-XII
7. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII
8. Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року № 162/95-ВР
9. Закон України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення» від 14 травня 1999 року № 662-XIV
10. Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року № 2894
11. Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. № 3677
12. Закон України «Про аквакультуру» від 9 вересня 2012 р. № 5293-V1

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Концепція реформування Державної екологічної інспекції

Створено - 10.09.2019 0
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ УКРАЇНИ Державна екологічна інспекція України (далі-Держекоінспекція) відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого…

Проект відновлення Кінбурнського рибного господарства

Створено - 25.03.2020 0
Проект відновлення  Кінбурнського рибного господарства  Преамбула   Разом з іншими підрозділами агропромислового комплексу держави, та іншими рибними господарствами України Кінбурнське рибне…

Екологічний стан водойм Києва

Створено - 25.05.2020 0
Екологічний стан водойм Києва Антропогенне навантаження на водойми  Києва (≈ 500) пов’язане з постійним забрудненням навколишнього середовища різним сміттям хімічними…

Влияние процессов изменения климата планеты на биоресурсы Мирового океана и рыбное хозяйство

Створено - 14.04.2020 0
Влияние процессов изменения климата планеты на биоресурсы Мирового океана и на рыбное хозяйство Парижское соглашение Рамочной конвенции  Организация объединённых наций…