Як же структурно перебудувати галузь рибного господарства України?

AvatarОпубліковано at 21.05.2019
680 0

Як же структурно перебудувати галузь рибного господарства Україн?

 Продукція з риби та інших водних живих ресурсів містить комплекс необхідних складових для повноцінного харчування людини (незамінні амінокислоти, вітаміни А, Д, В-12, мікроелементи: фосфор, кальцій, магній, кобальт, калій, йод, мідь та інші, які регулюють рН і осмотичний тиск клітин організму, забезпечують роботу серцево-судинної, дихальної, нервової системи та головного мозку), причому деякі з них відсутні в будь-яких інших продуктах. Тривала нестача цих елементів веде до необоротних психічних захворювань, особливо у дітей. Тому насищення українських ринків дешевою і якісною рибопродукцією значною мірою визначає сталий розвиток галузі рибного господарства, забезпечення продовольчої безпеки держави та здоров’я і довголіття її 46 міліонного населення.

Разом з іншими підрозділами агропромислового комплексу держави, рибне господарство забезпечує відповідний внесок у вирішення проблем економічної незалежності, всебічного розвитку економічної потужності країни, зайнятість та зростання добробуту громадян.

Наявність цього комплексу, його потенціал та  ефективна діяльність усіх її напрямків  є гарантом  наповнення державного бюджету і підтримки відповідного міжнародного іміджу держави.

Галузь рибного господарства України в структурі агропромислового комплексу, стратегія її сталого розвитку – є важливішою функцією держави.

Приєднання України до СОТ  потребує поглиблення знань у цій сфері з одночасною активізацією наукових досліджень.

У даному проекті розглянутий сучасний стан рибного господарства України у всіх сферах його діяльності та розроблені основні інноваційні моделі структурної перебудови галузі в умовах повного її занепаду на фоні світової фінансово-економічної кризи.

Необхідно, щоб кожний фахівець постійно не тільки розглядав, а й наполегливо працював над пропозиціями щодо виводу галузі з довгострокової рецесії на начальну домінанту розвитку за допомогою нових радикальних підходів в організаційній перебудові галузі з переходом на більш високий рівень технологічного устрою, збільшенням інноваційної привабливості рибогосподарських підприємств для вітчизняних та іноземних інвесторів, збільшення регуляторного впливу держави на всі організаційно-адміністративні процеси з беззаперечним відпрацюванням законодавчої складової структурної перебудови, нових підходів до відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України, тощо.

Теоретичне обґрунтування

необхідності проведення структурної перебудови галузі рибного господарства України 

 На при кінці  минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів в розвитку морського і океанічного рибальства,  рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури  (випуск продукції цієї індустрії сягав близько 1,1 млн. тонн/рік). 

Однак вже у 90-х роках обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 6 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності  рибопромислових суден та рибогосподарських підприємств, судноремонтних підприємств, підприємств з переробки риби, збереження і реалізації продукції, науково дослідницькі та освітянські заклади, тощо.

 Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, яка потребує зараз серйозної реконструкції і модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни середньодушове споживання рибної продукції з 18 кг до 4 кг/рік.

Останніми роками це споживання значно збільшилося, але виключно за рахунок імпорту. Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 10 % у 1991 р. до 85 % у 2009 р.

Продукція рибальства у внутрішніх водоймах та аквакультури впала до 1% від загального споживання.  Продукція морського  рибальства впала з 70 %  до 5 %.  Такі показники не можуть задовольняти потреби населення на внутрішнього ринку в умовах світової фінансової кризи, яка додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибо продукції з одночасним зменшенням його вартості.

Неефективні заходи з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації у 2005-2009рр, на фоні практичної відсутності фінансування галузі рибного господарства з боку держави (з 1,3 млрд. грн. передбаченого фінансування галузі у 2005-2009  рр. було отримано не більше як 25 млн. грн.) не дали бажаних результатів. Поруч із скороченням робочих місць та зменшенням надходжень до державного бюджету, результатом  такої ситуації стало збільшення виробництва кількості видів рибної продукції недоступною для значної частини населення країни.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні фактори спаду економіки країни в цілому і затяжної рецесії галузі рибного господарства мають у своїй основі  суб’єктивне походження:

                                                                     

  • Відмова уряду від безпосереднього управління галуззю рибного господарства (ліквідацією у 2000 році Державного комітету рибного господарства України).
  • Реструктуризація галузі по непрозорих схемах.
  • Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств.
  • Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.
  • Припинення експедиційного лову у районах Світового океану, багатих  промисловими запасами риби й морепродуктів.
  • Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.
  • Скасування дотацій на вирощування рибопосадкового матеріалу.
  • Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами та системою управління.
  • Тощо.

Комплекс цих негативних факторів спричинив порушення системи управління рибним господарством як цілісним комплексом, втрату традиційних районів рибальства в закордонних водах, фактичне припинення робот по відтворенню рибних запасів і відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України, фінансову неспроможність і стагнацію рибогосподарських підприємств, інноваційну відсталість при старінні устаткування та технологій, занепад традиційних рибогосподарських регіонів, продовольчу залежність від дорогого імпорту риби і рибопродуктів, падіння споживання риби на душу населення.

В даний час Держкомрибгосп може контролювати не більше як 5%  потенціалу галузі. У нього не має фактично механізмів впливу на інші 95% продуктивних чинностей галузі. Держава не має можливості ринкового керування, а це і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві та аквакультурі  не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією.  Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

На даний момент є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  національне виробництво  та  імпорт. 

Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала якісну продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 80-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського і океанічного рибальства.

Україна значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції.   Однак втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр.  за рахунок позбавлення України можливостей ведення промислу у водах за межами  її юрисдикції, економічних негараздів, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті ганебної приватизації, а також прийняття низки  законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, та інші), які не відповідають сучасним вимогам господарювання, практично не дають можливості розвитку рибогосподарських підприємств.

Всі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р. зменшили можливість загального  вилову  риби і виробництво  рибопродукції  на 800÷900 тис. тонн щорічно (а це 17,4 кг/рік на чоловіка).

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвий розвиток.

Відсутність відповідної уваги до цих процесів з боку держави та в наслідок стихійності та не координованості рибного імпорту, переслідувань лише бізнесових інтересів на національному ринку спостерігається сталий ріст цін на рибну продукцію при зниженні її якості, незважаючи на досить жорсткі  ветеринарні  вимоги під час перетину кордону України (у 2008 р. ветеринарні вимоги були значно послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибної продукції перешли у розряд недоступних дефіцитів для значної кількості населення країни, а раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту.

Показники виробничої діяльності та фінансові показники головних рибогосподарських підприємств України свідчать, що  рибогосподарські підприємства не мали можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

  1. Обмеженість квот вилову риби та нераціональний їх розподіл не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні правопорушення.
  2. Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, який також значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.
  3. Обмеженість оборотних коштів не дає змоги додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.
  4. Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності оборотних коштів рибогосподарських підприємств, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.
  5. Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.
  6. Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.
  7. Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості централізованого придбання в повному обсязі ветеринарних препаратів,  добрива, кормів, спецодягу сіткових матеріалів, плавзасобів, спеціального обладнання, рибоводного інвентарю, тощо.
  8. Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в галузі рибного господарства України, які Державним департаментом рибного господарства України та Держкомрибгоспом не проводилися і які в свою чергу мали б надавати підприємствам обґрунтований орієнтир для впевненого розвитку.
  9. Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на планомірність поставок рибної продукції, її асортимент, географії постачань, максимально вигідне використання природних можливостей водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.
  10. Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм нереалізованими залишками рибопосадкового матеріалу.
  11. Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну за високими цінами, які не дають можливість конкурувати з браконьєрами в питаннях кінцевого ціноутворення продукту.
  12. Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.
  13. Відмова уряду від безпосереднього керування рибним сектором економіки. 
  14. Відсутність реструктуризації в галузі.
  15. Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.
  16. Недолік цілеспрямованості у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенцій.
  17. Процеси фіктивного банкрутства підприємств Держкомрибгоспу.
  18. Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.
  19. Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами галузі.
  20. Ріст числа господарюючих суб’єктів, що ігнорують галузеву структуру.
  21. Безліч структурних перебудов, їх непрозорість та змін керівництва галуззю що порушують механізми її керування як цілісним господарським комплексом.
  22. Відсутність механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.
  23. Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні  промислові запаси риби й морепродуктів.
  24. Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл, розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків.
  25. Втрата традиційних районів рибальства в закордонних водах.
  26. Припинення роботи по відтворенню водних живих ресурсів.
  27. Неспроможність фінансової системи держави і стагнація рибогосподарських підприємств.
  28. Відсталість держави  в питаннях інноваційної політики при старінні устаткування й технологій.
  29. Рецесія  традиційних рибогосподарських регіонів.
  30. Залежність держави від імпорту риби.
  31. Відсутність механізмів впливу Держкомрибгоспу на  95 % продуктивних чинностей галузі.

В результаті такої недолугої рибогосподарської політики держави на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі незначного прибутку. Решта підприємств –  безнадійно збиткові !!!

З метою виходу з кризи галузі рибного господарства України в умовах світової фінансової кризи було розроблено цей Проект (концепція),  якій  відповідає  стратегічним напрямкам державної політики України в галузі рибного господарства, прийнятим на Першому Всеукраїнському форумі працівників галузі рибного господарства України (грудень 2009 р.).

Проект спрямований перш за все на створення сприятливих умов для значного нарощування рибогосподарських потужностей водойм і зростання національного виробництва дешевої рибної продукції для повного забезпечення всіх (в перше чергу найбідніших) прошарків населення в обсягах, достатніх для забезпечення мінімальних медичних норм (≈20÷25 кг/рік на одну людину).

Виходячи із зазначеної головної цілі роботи галузі – забезпечення продовольчої безпеки країни, та беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства в умовах світової фінансової кризи, необхідність інтеграції його в світові процеси, що відбуваються у всіх його складових: прісноводне, морське, океанічне рибальство, вирощування риби і морепродуктів у внутрішніх водоймах, збереження і транспортування риби, переробка і її реалізація,  експорт та імпорт рибопродукції  – стратегічним завданням галузі повинна стати її повномасштабна структурна перебудова,  яка допоможе:

  • Використовувати з найбільшою ефективністю можливості водойм України по природному і штучному відновленню.
  • Забезпечити сталий розвиток рибогосподарських підприємств.
  • Пристосувати діюче законодавство до сучасних умов господарювання, забезпечивши оптимальні умови розвитку галузі рибного господарства України.
  • Залучити для розвитку рибогосподарських підприємств кошти іноземних  і вітчизняних інвесторів.
  • Оновити основні фонди підприємств на основі широкого впровадження у галузеве виробництво досягнень науки і техніки, сучасних технологій добутку, збереження, транспортування і переробки риби.
  • Підвищити ефективність використання рибних запасів шляхом раціонального управління ними, забезпеченням їх довгострокового збереження, відтворення і належної охорони.
  • Підвищити якість і розширення асортименту рибної продукції, доступною для широких прошарків населення.
  • Розвивати міжнародне і науково-технічне співробітництво та зовнішньоекономічні зв’язки в галузі рибного господарства, здійснювати євро інтеграційні процеси.
  • Гармонізувати законодавство України, у тому числі до норм ЄС та інших провідних країн світу.

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися  за рахунок розвитку  національного виробництва.  Імпорт рибопродукції  потрібно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Оподаткування національного виробництва рибопродукції необхідно проводити  по пільгових умовах, як  в головних країнах-експортерах. Рибогосподарським підприємствам, особливо які вирощують рибопосадковий матеріал для відродження водойм, необхідно щорічно надавати пільгові кредити.

Проведення  структурної перебудови в галузі повинна сприяти створенню справжнього власника виробництва, зацікавленого у випуску якісної рибної продукції для національного ринку.

Для цього треба використовувати інструменти реструктуризації підприємств такі як акціонування, передача у власність або у довготермінову оренду засобів і знарядь виробництва, врегулювання питання власності та оренди рибогосподарських водойм різними за формою власності користувачами.

Втілення нового підходу до управління галуззю повинно базуватися  на відкритості та справедливості в прийнятті рішень, участі в законотворчій роботі всіх працівників галузі, протидії  і боротьбі з минулим стилем управління і господарюванням у галузі, такими як здирництво, хабарництво,  непрозорість прийняття рішень, надання привілей наближеним і переслідування конкурентів.

Головною метою структурної перебудови галузі рибного господарства України повинно стати будівництво такої інноваційної моделі устрою галузі, яка зможе забезпечити створення сприятливого законодавчого,  фінансового і виробничого простору для стрімкого розвитку національного виробництва конкурентоспроможної, якісної рибопродукції та її реалізації на ринку України та поза її межами.

Ідеологія структурної перебудови галузі рибного господарства

 Характеризуючи сучасний стан галузі рибного господарства України як стан повного занепаду, який знаходиться нижче теоретично можливого рівня існування, а також додаткові обставини негативного впливу світової фінансової кризи на  економіку країни у цілому, можна констатувати, що відродження галузі в цих вкрай несприятливих  умовах неможливе без повномасштабних радикальних кроків держави по організаційній перебудові галузі на фоні створення найбільш сприятливого законодавчого простору.

Структурна перебудова галузі рибного  господарства України, її ідеологія  повинна бути спрямована  перш за все на:

  1. відродження рибогосподарського потенціалу водойм України;
  2. розвиток власних рибогосподарських підприємств.

Стратегічні завдання держави по структурній перебудові галузі рибного господарства України повинні бути наступними: 

  • Зосередження в єдиному управлінському центрі залишків усіх державних рибогосподарських підприємств і підприємств інфраструктури галузі шляхом створення Національної акціонерної компанії «Укрриба» із залученням в єдиний технологічний цикл виробництва таких комерційних рибогосподарських підприємств, які мають діючі виробничі потужності і представляють реальний інтерес для розгортання масштабної Державної програми по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України і інтенсивного розвитку рибного господарства.
  • Створення необхідної законодавчої бази, яка змогла б забезпечити комфортний розвиток галузі не тільки в умовах світової фінансової кризи, але й після її подолання. Для цього треба прийняти «Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства до 2020 р.», яка б визначила обсяги необхідного виробництва, джерела фінансування, засоби досягнення мети та інші параметри розвитку галузі. Повинні також бути скореговані Закони України, які стосуються оренди земель водного фонду, взаємовідносин з місцевими та іншими державними органами влади, спрощення механізмів оформлення пакетів дозвільної документації суб’єктами господарювання на воді (в тому числі на морі), а також створення єдиних майнових рибогосподарських комплексів для облегшення взаємодії з державними інституціями. Кабінету Міністрів України необхідно при цьому надати НАК «Укрриба» право постійного користування: Дніпровським  каскадом, водосховищами, водоймами, озерами, лиманами та іншими  внутрішніми водоймами,  відповідно спеціального переліку, а також усіма  гідроспорудами  та майновими комплексами,  які знаходяться на обліку у Д.П. «Укрриба» і Держмайні України.
  • Створення таких суб’єктів рибогосподарської діяльності, які б змогли організувати ефективну рибогосподарську експлуатацію крупних природних і штучних водойм країни на максимально можливому рівні (відновлення природного ареалу водних живих ресурсів з постійною  його підтримкою, а також щорічне штучне оптимальне зариблення частиковими, рослиноїдними короповими, камбальними, кефалевими,  осетровими та іншими видами промислових  риб). Це перш за все Дніпровський каскад, крупні водосховища, лимани, Азовське та Чорне моря.
  • Створення на всіх водосховищах Дніпровського каскаду та інших крупних водоймах (по визначенню науковими закладами, Держкомрибгоспом і Міністерством охорони природного навколишнього середовища) спеціальних природних рибних заказників (20-25% загальної території водойм) в яких буде постійно заборонено рибогосподарська експлуатація і аматорський лов, окрім створення штучних умов для риборозведення і охорони водних живих ресурсів.
  • Розвиток аквакультури і марикультури на внутрішніх водоймах і Азовському та Чорному морях. Для цього НАК «Укрриба» необхідно провести необхідні організаційні заходи і створити всі виробничі умови для заохочення більшості комерційних підприємств працювати в єдиному технологічному просторі від створення і утримання ремонтно-маткового поголів’я промислових і цінних видів риб, їх інкубації, виробництва рибопосадкового матеріалу, до вилову переробки і реалізації готової рибопродукції під керівництвом головного підприємства.
  • Розвиток морських і океанічних рибопромислових підприємств (будівництво і придбання рибопромислових суден, розвиток портової інфраструктури, тощо).
  • Розвиток сучасних рибопереробних підприємств, продукція яких повинна відповідати вимогам Міжнародних стандартів якості ISO 9000, та інших і  бути конкурентоспроможним  експортним товаром.
  • Створення єдиної по Україні Рибної біржі, яка зможе координувати попит і пропозицію, розподіл продажу риби і рибопродукції, створювати   конкуренцію і сприятливі фінансові умови для розвитку галузі.
  • Розвиток в Україні мережі оптово-роздрібної торгівлі (логістичні центри, холодильники, живорибні бази, рибні супермаркети, ресторани, тощо).
  • Розвиток та будівництво Д.П. «Техрибвод», Селекційного центру, Науково-дослідного племінного осетрового центру та інших державних науково-виробничих підприємств.
  • Створення спеціалізованого транспортного підприємства для перевозки живої, охолодженої, замороженої товарної риби, рибопосадкового матеріалу, кормів, тощо.
  • Допомога у відновленні допоміжних підприємств галузі (комбікормові заводи, фабрик сіткових матеріалів, знарядь лову,судноремонтних, тощо).

Ну. приблизно так… Це найгострюча тема для обговорення фахівцями на данноме відрізку падіння у прірву галузі рибного господарства України.

Будемо і надали розвивати цю тему.

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1 – законодавство)

Створено - 15.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1-законодавство) Так сталося, що восени 2019…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 10 – рибопереробка, якість)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 10 – рибопереробка,  якість) Стратегія розвитку…

«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на збереження водних біоресурсів»

Створено - 31.12.2019 0
«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на  збереження водних біоресурсів» Вступ  Водойми України (33837…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів) Новому…