Концепція реформування Державної екологічної інспекції

AvatarОпубліковано at 10.09.2019
243 0

КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ

ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ УКРАЇНИ

Державна екологічна інспекція України (далі-Держекоінспекція) відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 19.04.2017 № 275, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Проте за такого статусу та підпорядкування Держекоінспекція не може ефективно виконувати свої повноваження та бути повноцінним центральним органом виконавчої влади з питань реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства.

Фактичне підпорядкування Держекоінспекції Міністру екології та природних ресурсів не дозволяє об’єктивно і ефективно здійснювати державний екологічний нагляд (контроль), що створює загальну негативну оцінку діяльності державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища.

Причини неефективної діяльності та проблеми, що потребують розв’язання

 Основними причинами неефективної діяльності Держекоінспекції є:

дублювання функцій державного екологічного нагляду (контролю) іншими центральними органами виконавчої влади, які всупереч вимогам законодавства поєднують у собі функції з надання послуг, господарські та контрольно-наглядові функції;

відсутність відповідного рівня повноважень щодо реалізації Держекоінспекцією функцій державного нагляду (контролю) у сфері екології та природних ресурсів, що систематично призводить до безвідповідальних грубих порушень природоохоронного законодавства;

низький рівень довіри до Держекоінспекції з боку суспільства, що зумовлено відсутністю відповідного рівня її повноважень і провокує до приниження статусу державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища під час виконання ними власних повноважень;

 підпорядкування Держекоінспекції Міністерству екології та природних ресурсів України, що зумовлює втручання Міністерства у її діяльність та створює конфлікт інтересів.

Така недосконала система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища підтримується олігополістичною ринковою моделлю як у сфері користування природними ресурсами, так у сфері охорони довкілля. Це породжує умови для мовчазної бездіяльності різних фінансових груп, представники яких зазвичай формують більшість парламенту уряду та судову гілку влади.

Яскравим прикладом зазначеного є те, що переважна більшість промислових об’єктів в Україні не мають відповідного рівня нагляду (контролю) за використанням природних ресурсів та його негативними наслідками, не кажучи вже про виконання вимог законодавства щодо захисту довкілля від викидів забруднюючих речовин. Підтвердженням є негативна екологічна ситуація у деяких промислових регіонах України, де власники потужних промислових підприємств навіть не планують вживати заходи щодо модернізації застарілого екологічного обладнання.

Історично створені відносини між менеджментом підприємств- забруднювачів та керівництвом природоохоронних органів полягають у корупційній складовій, що роками влаштовує обидві сторони.

Обмеженню повноважень та статусу Держекоінспекції значно сприяють вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», застосування яких у сфері екології та використання природних ресурсів є сумнівним. Завдяки вимогам цього Закону виконання своїх обов’язків із здійснення державного екологічного нагляду (контролю) державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища значно ускладнюються, в результаті чого порушникам природоохоронного законодавства вдається уникати покарання.

З огляду на неможливість природним шляхом подолати вплив промислового забруднення поверхневих і підземних вод, атмосфери, виснаження природних ресурсів, що становить реальну загрозу національній безпеці, основною причиною критичного стану навколишнього природного середовища є низький рівень реалізації екологічної політики в України.

На сьогодні у природоохоронній сфері дублюються повноваження  державного нагляду (контролю)у сфері використання та відтворення водних живих ресурсів, використання, відтворення лісу, ведення мисливського господарства і полювання тощо, що призводить до здійснення подвійного, проте не завжди ефективного контролю з боку органів державного нагляду (контролю).

 Негативний вплив дублювання функцій державного нагляду (контролю)

 Негативним явищем для Держекоінспекції є факти дублювання функцій державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, коли центральний орган виконавчої влади із здійснення функцій надання послуг, або господарських функцій не лише поєднує в собі функції державного нагляду (контролю), а ще й має значну перевагу перед Держекоінспекцією щодо їх здійснення.

Наприклад, статтями 9 та 10 спеціального Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (ВР №3677-IV редакція від 08.07.2011) передбачено надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості (далі-Держрибагентство) повноваження із здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, які фактично зарегульовують ведення галузевого бізнесу та суттєво перевищують повноваження державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції, надані їм вимогами статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

При цьому, вимогою Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» Органи рибоохорони є правоохоронними органами, які, для виконання їх повноважень, держава забезпечує транспортними засобами, приладами спостереження, зброєю, відео- і фототехнікою, спецодягом тощо на відміну від державних інспекторів «Держекоінспекції», які є звичайними державними службовцями.

Разом з тим,загальна сума збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних біоресурсів у 2018 році (при загальній чисельності державних інспекторів рибоохорони 563 особи), складає 27,9 млн. грн. Цей показник більше, ніж утричі знижений у порівнянні з 2017 роком (90,2 млн. грн.), що свідчить про посилення корупційних схем у 2018 році, у зв’язку з чим – неефективну роботу Держрибагентства у сфері здійснення державного нагляду (контролю) з питань охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, при бюджетному фінансуванні у 2018 році- 402 млн. грн.

Для порівняння – згідно з результатами роботи державних інспекторів Держекоінспекції, лише у двох кримінальних провадженнях у 2018 році (№1201800000000157 від 30.05.2018, за фактом вчинення кримінального правопорушення під час промислу риби в Азовському морі, передбаченого частиною другою статті 249 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, та №12018000000000258 від 26.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактами розтрати бюджетних коштів службовими особами ДУ «Виробничо- експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика»),в межах компетенції нараховано збитків, завданих навколишньому природному середовищу, на загальну суму 2,22 мільярда грн. при штатній чисельності державних інспекторів Держекоінспекції та її територіальних органів за напрямком тваринного світу та біоресурсів – 99 осіб).

При цьому, загальне бюджетне фінансування Державної екологічної інспекції України у 2018 році по всіх напрямках державного нагляду (контролю) (водні ресурси, повітря, надра, рослинний світ, тваринний світ, біоресурси, ринковий нагляд, тощо) склало 392,5 млн. грн.

Відповідно до оцінок експертів, загальний обсяг неоподаткованих фінансових ресурсів, які збираються за незаконний промисел водних біоресурсів Держрибоохороною, дорівнює 140 млн. грн. на рік.

Подібна ситуація відбувається і в інших напрямках з використання природних ресурсів, тому необхідно провести перегляд всіх контрольних функцій органів державного нагляду (контролю) з метою упорядкування, скорочення та усунення дублювання таких функцій.

Заходи із державного реформування системи державного нагляду (контролю), започатковані урядом у 2014-2018 роках

 Враховуючи викладене, державна політика із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів потребує відповідного реформування, що в основному передбачено низкою нормативних актів, прийнятих урядом в період 2014-2018 років, а саме – постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», розпоряджень Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 616-р «Про схвалення Концепціі реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», від 18.12.17 № 1020-р «Про схвалення Стратегії реформування системи державного нагляду (контролю)», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018  № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2016 р. № 294) передбачено подальше реформування контрольно-наглядових органів.

Метою зазначених нормативних документів є:

на першому етапі (три роки) – забезпечення переорієнтації системи державного нагляду (контролю) з домінуючої на сьогодні карально-репресивної на превентивну і ризик-орієнтовану, визначення базових засад модернізації та удосконалення системи державного нагляду (контролю);

на другому етапі (два роки) – забезпечення створення системи державного нагляду (контролю), яка сприяє створенню сприятливого середовища для провадження господарської діяльності, розвитку малого і середнього підприємництва, залученню інвестицій, забезпечує уникнення або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку, збалансовано захищає інтереси громадян, суб’єктів господарювання та держави.

Реалізація цієї мети повинна призвести до створення ефективної державної системи запобігання екологічним правопорушенням і моніторингу стану навколишнього природного середовища, зниження тиску на бізнес-середовище, широке залучення громадськості до здійснення нагляду (контролю), утворення єдиного інтегрованого державного органу природоохоронного моніторингу та нагляду (контролю) – Служби.

Разом з тим, наразі не можна однозначно заявити про правильність деяких положень зазначених нормативних документів для ефективної моделі державного управління у сфері здійснення державного нагляду (контролю).

Недоліки реформування системи державного екологічного нагляду (контролю), запровадженого урядом

 Ліквідація Держекоінспекції та створення Державної природоохоронної служби України постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 750 («Деякі питання Державної природоохоронної служби України») – є передчасним рішенням, оскільки на час його прийняття не прийнято законодавчого акту щодо повноважень Державної природоохоронної служби України, що фактично зупиняє державний екологічний нагляд та контроль в Україні.

Відповідно до проекту Закону України «Про природоохоронну службу України» № 9336 (внесений народним депутатом Дирівим від 23.11.2018 на розгляд  до Верховної Ради України) переважну більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства центрального органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у разі, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам, центральний орган виконавчої влади утворюється як служба.

У випадку, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство.

У випадку, якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція.

Таким чином, центральний орган виконавчої влади має утворюватись не як Служба, а як Інспекція.

Логічним та природнім є те, що спочатку Верховною Радою України має бути остаточно прийнятий Закон України «Про Державну природоохоронну службу України» в новій редакції, який і надає повноваження Кабінету Міністрів України та зацікавленим органам центральної виконавчої влади у певні терміни вносити зміни до законодавчої бази та можливість прийняття відповідних нормативних актів.

Крім того, згідно з думкою науковців та експектів, поєднання в одному відомстві функцій моніторингу та здійснення державного нагляду (контролю) також є недосконалою моделлю державного управління. Насамперед це стосується створення корупційних ризиків, які можуть виникати під час здійснення зазначених поєднаних функцій у одному відомстві.

Конфлікт інтересів посадових осіб, що здійснюватимуть моніторинг довкілля та державних інспекторів з охорони довкілля, які мають здійснювати функції державного нагляду (контролю), в одному відомстві може бути використаний керівним складом органу для незаконного збагачення.

Таким чином, з метою здійснення функції державного моніторингу навколишнього природного середовища  цією КОНЦЕПЦІЄЮ пропонується створення державного підприємства – госпрозрахункового центра державного моніторингу в підпорядкуванні Міністерства екології та природних ресурсів України, з можливістю надання платних послуг органам державної влади, науковим установам, юридичним та фізичним особам.

Необхідно зазначити, що саме Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Відповідно до положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 32 основними завданнями Мінприроди є:

реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, геологічного вивчення та раціонального використання надр, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, охорони та раціонального використання земель, збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, охорони атмосферного повітря, а також збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди.

Таким чином, саме апарат Мінприроди повинен здійснювати зведення та аналіз даних моніторингу стану навколишнього природного середовища та більш глобально і стратегічно, порівняно з Держекоінспекцією, використовувати отриману інформацію.

Реальна мета реформування Держекоінспекції

 Метою реформування Держекоінспекції є удосконалення реалізації функцій державного екологічного нагляду (контролю) шляхом відокремлення функцій державного нагляду (контролю) у:

Держрибагентства (у сфері охорони, використання та відтворення водних біоресурсів);

Держлісагентства (у сфері охорони, використання та відтворення рослинного та тваринного світу);

Держгеонадра (у сфері охорони та використання земельних ресурсів та надр), а також Держгеокадастр, Держпродспоживслужба, Укртрансбезпека з їх концентрацією в Держекоінспекції.

Крім цього, Концепція реформування передбачає:

утворення єдиного інтегрованого державного органу нагляду (контролю) та передача йому всіх контрольних функцій, визначення його повноважень відповідно до вимог Директиви № 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення);

реформування системи управління сферою нагляду (контролю) з метою створення інтегрованої системи, спроможної забезпечити реалізацію реформ у сфері природоохоронної діяльності;

внесення змін до законодавства в частині посилення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень і злочинів проти навколишнього природного середовища, а також під час використання природних ресурсів;

У рамках дерегуляції передбачається забезпечити:

ліквідацію дублювання функцій з нагляду (контролю) центральних органів виконавчої влади;

перехід від системи тотального планового нагляду (контролю) до системи попередження порушень природоохоронного законодавства і здійснення контролю на основі ризик-орієнтовних показників;

відокремлення Держекоінспекції від підпорядкування Міністру екології та природних ресурсів та створення незалежної системи державного нагляду контролю від посадових осіб Мінприроди.

Структура повноважень Держекоінспекції за реформою наведена на малюнку 1.

Мал. 1. Структура повноважень Держекоінспекції

 

Відсутність                                                  відсутність впливу

 

                                                                                передача функції державного

                                                                                                                 нагляду (контролю)

       
 

Функції здійснення державного моніторингу

 

 

Держрибагентство

Держлісагентство

Держгеонадра

Держгеокадастр

Держпродспоживслужба, Укртрансбезпека

 

 

Підпорядкування Держекоінспекції

 Враховуючи наявний конфлікт інтересів Міністерства екології та природних ресурсів України по відношенню до фактично підпорядкованої йому Державної екологічної інспекції України, яка не спроможна об’єктивно здійснювати заходи із державного нагляду (контролю) об’єктів, що перебувають у сфері управління Міністерства та з інших питань, існує необхідність розглянути питання про підпорядкування Держекоінспекції Міністерству внутрішніх справ України, надавши йому статус правоохоронного органу; або визначити статус Держекоінспекції, як СПЕЦІАЛЬНИЙ з підпорядкуванням безпосередньо Кабінету Міністрів України.

З цією метою необхідно у стислі терміни провести консультації із зацікавленими органами державного виконавчої влади на базі Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.  

Обґрунтування та доцільність надання Держекоінспекції статусу центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом

 Відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999 «Про систему центральних органів виконавчої влади», де було передбачено, що центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань.

Особливість спеціального статусу Держекоінспекції полягає, зокрема, в тому, що всі питання його правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають повноваження і порядок їх діяльності.

Критерій виділення центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом з-поміж інших центральних органів виконавчої влади за Законом відсутній.

Слід зазначити, що законодавством України не визначено чіткі критерії віднесення того чи іншого державного органу до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом та й взагалі правовий статус цих органів, їхні ознаки, можливі випадки утворення тощо. Аналіз вищезазначених актів, а також положень нормативно-правових актів, які закріплюють правовий статус конкретних центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, дає можливість визначити деякі їхні особливості.

 Перша особливість полягає в тому, що центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом мають специфічні завдання та функції. До прикладу, Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об’єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до статті 50 Конституції України – «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Відповідно до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства.

Таким чином, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів повноваження якого поширюються на всі без виключення центральні органи виконавчої влади, до яких належить і Мінприроди.

Враховуючи викладене, спеціальний статус Держекоінспекції є обґрунтованим та доцільним.

Мал. 2. Варіант надання спеціального статуту Держекоінспекції та її підпорядкування Кабінетові Міністрів України

Доцільність підпорядкування Держекоінспекції до МВС України

 Враховуючи необхідність підвищення рівня поваги серед населення, а також посилення взаємодії Держекоінспекції з правоохоронними органами доцільне її підпорядкування МВС у наступний спосіб:

створення окремого центрального органу виконавчої влади у вигляді інспекції зі статусом правоохоронного органу, підпорядкованого Міністру внутрішніх справ України;

включення нового правоохоронного органу (Держекоінспекції) до єдиної системи державного нагляду (контролю) з відповідним централізованим управлінням, внутрішньою безпекою та взаємодією з іншими органами, підпорядкованими МВС – Нацполіція, СНС, Держприкордонслужба;

можливе приєднання до Держекоінспекції (або взаємодія) підрозділу Національної поліції на водному та повітряному транспорті (для здійснення функцій державного екологічного нагляду (контролю) на внутрішніх водних об’єктах та прибережній частині морських акваторій);

створення окремого підрозділу Держекоінспекції для здійснення державного нагляду (контролю) водних біоресурсів та навколишнього природного середовища у виключній морський економічній зоні України Чорного та Азовського морів (наразі такого підрозділу в Держекоінспекції неіснує).

Переваги від приєднання Держекоінспекції будуть наступні:

економія коштів державного бюджету за рахунок суттєвого скорочення штату інспекторського складу та використання матеріальної бази МВС;

зручність користування системою зв’язку та іншої комунікації МВС;

підвищення статусу та поваги до працівників нової Держекоінспекції у складі МВС;

мінімізація випадків корупції та зловживань з боку працівників Держекоінспекції завдяки внутрішньому контролю загальної системи МВС, тощо.

Для опрацювання цього варіанту реформування Держекоінспекції треба надати доручення відповідним підрозділам МВС України з метою опрацювання разом зі спеціалістами у природоохоронній сфері проекту Закону України «Про Державну природоохоронну службу» (№ 9336 від 23.11.2018) для приведення його до вимог відповідного законодавства та внести відповідні пропозиції до нового складу Комітету ВРУ з екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, який наразі готовий до відокремлення Держекоінспекції від Мінприроди.

Враховуючи факт приєднання до Держекоінспекції органів Держрибоохорони в повному обсязі (650 інспекторів), разом з матеріальною базою, а також наявність штатних державних інспекторів Держекоінспекції (1200 осіб) разом з територіальними органами та власною матеріальною базою, виникне  необхідність скорочення 400-500 осіб.

Структура нової Держекоінспекції може бути залишена такою, яка існує наразі традиційно в Держекоінспекції, а може бути змінена за рішенням керівництва МВС.

Таким чином, орієнтовна структура Держекоінспекції у складі МВС виглядатиме відповідно малюнку 3.

Мал.3. Структура Держекоінспекції у складі МВС, отримання інформації, взаємодія та здійснення заходів державного нагляду (контролю).

 

       
 

МІНПРИРОДИ

 

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

 

 

                 

                   

Держекоінспекція

 

Національна академія наук України

 

Державне підприємство «Центр державного екологічного моніторингу»

 

                          інформація                                                      взаємодія

       
     
   
 

                                                                                   

господарські функції

       
 

Органи державної влади

Суб’єкти господарювання

Юридичні особи

Фізичні особи

Об’єкти природно-заповідного фонду

 

 

Функції здійснення

державного нагляду (контролю)

 

 

 Висновки

 Реформування державного нагляду (контролю) у сфері екології та охорони довкілля є наразі вкрай необхідним, що потребує суттєвого доопрацювання проекту закону України «Про державну природоохоронну службу» (№ 9336 від 23.11.2018) з врахуванням обов’язкового концентрування в новому органі всіх функцій державного екологічного нагляду (контролю).

Кабінету Міністрів України необхідно відмінити свою постанову від 14.08.2019 № 750 («Деякі питання Державної природоохоронної служби України») для розблокування функцій державного екологічного нагляду та контролю  в Україні.

В ході доопрацювання проекту закону України «Про державну природоохоронну службу» (№ 9336 від 23.11.2018) виправити вищезазначені недоліки та передбачити виведення з підпорядкування Міністрові екології та природних ресурсів України новоствореного центрального органу виконавчої влади у сфері державного екологічного нагляду (контролю).

Основним завданням реалізації запропонованої КОНЦЕПЦІЇ, є усунення корупційної складової, зумовленої поєднанням в одному відомстві господарський та контрольних функцій, дублювання контрольних функцій різними відомствами, керування в «ручному режимі» Мінприроди контрольно-наглядовим органом, що ускладнює ведення бізнесу та створення середнього класу в державі. 

 

 

 

 

 

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Концепція охорони морських біоресурсів у територіальних водах та у виключній морській еколономічній зоні України

Створено - 10.09.2019 0
Концепція охорони морських біоресурсів у територіальних водах та у виключній морський економічній зоні України Сучасний стан охорони морських біоресурсів та…

Програма охорони та відновлення природного навколишнього середовища Кінбурнської коси

Створено - 25.03.2020 0
Програма охорони та відновлення природного навколишнього середовища Кінбурнської коси Загальна частина Кінбурнська коса розташована в Очаківському районі Миколаївської області в…

Проект відновлення Кінбурнського рибного господарства

Створено - 25.03.2020 0
Проект відновлення  Кінбурнського рибного господарства  Преамбула   Разом з іншими підрозділами агропромислового комплексу держави, та іншими рибними господарствами України Кінбурнське рибне…

«Особливості здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів»

Створено - 20.10.2019 0
Міністерство екології та захисту довкілля Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Реферат по темі: «Особливості здійснення державного нагляду (контролю)…

Екологічний стан водойм Києва

Створено - 25.05.2020 0
Екологічний стан водойм Києва Антропогенне навантаження на водойми  Києва (≈ 500) пов’язане з постійним забрудненням навколишнього середовища різним сміттям хімічними…