И ещё раз про нас “нияких” и Китай, с его стремительно развивающимся рыбным хозяйством

AvatarОпубліковано at 18.06.2019
387 0

И ещё раз про нас – «нияких»  и Китай с его  стремительно развивающимся рыбным хозяйством

Каковы же наши достижения в отрасли рыбного хозяйства Украины за последние 28 лет независимости?

Ниже приведены видержки из анализа состояния отрасли рыбного хозяйства  Украины, проведенных Министерством экологии и природных ресурсов Украины (мовою оригіналу)

Аналіз стану галузі рибного господарства 1991-2017 років

Сучасна система управління водними біоресурсами в Україні не досконала, застаріла та потребує реформування і модернізації.

Вимоги національного законодавства щодо охорони, використання, відтворення водних біоресурсів є недосконалими та такими, що не відображають стратегічних пріоритетів суспільства, спрямованих на європейську інтеграцію та дієвої адаптації до європейського законодавства.

Разом з популярними висловленнями про європейську інтеграцію прийняття сучасної, західної моделі державного управління, в Україні продовжується використання застарілої пострадянської системи, яка удосконалена злочинною владою протягом 2010-2013 років та продовжує існувати в деяких галузях економіки.

Подальша політична лібералізація правового поля держави щодо збереження та використання природного біорізноманіття призводить лише до затягування відповідних реформ та створює помилкову думку щодо правильності розвитку деяких напрямків вітчизняного сільського господарства та забезпечення продовольчої безпеки.

Так, аналіз стану галузі рибного господарства України 1991-2017 років свідчить про значне падіння виробництва та рівня споживання рибної продукції на душу населення у зазначений період, що відбувається за умови збереження старої моделі державного управління.

      Наслідками використання застарілої моделі державного управління щодо охорони, використання та відтворення водних біоресурсів стало і значне погіршення сталості розвитку рибогосподарської галузі. У період 1991-2017 років спостерігається значне одночасне падіння соціальної, економічної та ресурсної складової. Завдяки цьому на рибогосподарських підприємствах суттєво знизився рівень заробітних плат, що сприяє відтоку кваліфікованих кадрів і створює умови для розвитку корупційних зав’язків та тіньового рибного ринку.

                 Аналізуючи статистичні дані щодо споживання водних біоресурсів на душу населення у рік, то за 2017 рік обсяг ринку рибних товарів та водних біоресурсів України склав 470 тис. тон, що дорівнює 10,7 кг.

За даними Публічного звіту Держрибагентства, у 2017 році рибною промисловістю України вироблено біля 94,2 тис. тон риби та товарів з водних біоресурсів, що дорівнює 2,2 кг на душу населення.

В структурі вітчизняного виробництва рибних товарів у 2017 році промисел Азово-Чорноморського басейну склав 42,7 тис. тон, підприємства аквакультури виробили 16 тис. тон, підприємства СТРГ – 7,8 тис. тон, 19,5 тис. тон виловлено у внутрішніх водоймах що загалом дорівнює 86 тис. тон.

Спеціальне використання водних біоресурсів на територіях ПЗФ

Невирішеним досі залишається питання здійснення промислового рибальства в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ). Відповідно до чинного законодавства на території ПЗФ для здійснення спеціального використання водних біоресурсів необхідно отримати дозвіл Департаменту екології обласних адміністрації. Для цього слід звернутись до спеціальної адміністрації об’єкта ПЗФ для отримання довідки про ознайомлення з режимом ПЗФ. А після цього – до Департаменту Управління екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації за отриманням дозволу на спецвикористання природних ресурсів об’єкта ПЗФ у межах затвердженого Мінприроди ліміту. Забюрократизована та складні процедура, а також прогалини в законодавстві не дозволяють отримати відповідні документи. Що призводить до фактичної зупинки легального промислу та «кришування»  браконьєрства.

При проведенні неодноразових спільних нарад Держрибагентства та Мінекології розглядались питання щодо необхідності внесення відповідних змін до діючого законодавства, які б мали врегулювати зазначене питання, зокрема, щодо внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року № 801 «Про затвердження Порядку видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу». На жаль, ніяких щонайменших спроб керівництвом Держрибагентства у зазначеному напрямку не зроблено.

Скасування спільного наказу Мінагрополітики і Мінприроди                                   від 11.11.2005 № 623/404 та прийняття постанови Кабінету Міністрів України         від 25.11.2015 № 992 ще більше ускладнило ситуацію із врегулюванням питань спеціального використання водних біоресурсів в межах природно-заповідного фонду України. Відсутності  дієвого та зрозумілого механізму для отримання рибодобувними підприємствами можливості законного здійснення діяльності в межах ПЗФ призводить до незаконного і неконтрольованого знищення рибних запасів та зростанню соціальної напруги.

Стан використання водних біоресурсів внутрішніх водойм

Зауважимо, що доля промислу внутрішніх водойм, яка за даними Держрибагентства складає 19,5 тис. тонн, дорівнює 0,46 кг на душу населення.

Отже, частка споживання українцями риби та інших водних біоресурсів, які видобуваються у внутрішніх водоймах України дорівнює 4,9% від загального обсягу споживання, що не може суттєво впливати на забезпечення продовольчої безпеки.

Вартує уваги, що ринкова вартість виловлених водних біоресурсів внутрішніх водойм (19,5 тис тонн) складає біля 390 млн. грн., а з урахуванням того, що переважна більшість суб’єктів господарювання – користувачів внутрішніх водойм є платниками фіксованого податку, цей напрямок                                не містить значного обсягу виробництва для оподаткування та наповнення державного бюджету України, у порівнянні з іншими напрямками рибогосподарської діяльності.

Разом з тим, Держрибагентство основну увагу своєї діяльності приділяє саме заходам із державного нагляду (контролю) промислу на внутрішніх водоймах. На ці потреби витрачаються основні кошти державного бюджету, передбачені на утримання Держрибагентства в сумі 402 млн. грн. В той же час, за даними Держрибагентства загальна сума збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних біоресурсів у 2017 році, нарахована державними інспекторами Держрибагентства складає 90,5 млн грн. При цьому у публічному звіті Держрибагентства не зазначено яка сума реально відшкодована до державного бюджету України.

Застаріла система штрафів за порушення правил рибальства і недоліки судової системи не впливають на зменшення кількості таких правопорушень, дають змогу порушникам уникати відповідальності та не сприяють наповненню бюджетів різних рівнів.

Відповідно до КУпАП за незначне порушення правил рибальства (частина третя статті 85) передбачено попередження або накладення штрафу на громадян від 34 до 170 грн, на посадових осіб від 170 до 510 грн; за грубе порушення правил рибальства (частина четверта статті 85, наприклад, рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел і т.д.) передбачений штраф 340-680 грн. з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, на посадових осіб 510-850 гривень з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Так протягом останніх трьох років  накладені штрафи на громадян за частиною третьою статті 85 КУпАП коливаються від 34 до 170 грн., тобто від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а накладені постановами суду за частиною 4 статті 85 коливаються від 170 до 680 грн., тобто від 10 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як мінімальний розмір штрафу за вказаною статтею 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведені розміри адміністративних штрафів встановлено ще у 2003 році та 14 років залишаються незмінними.

Для порівняння, за період з 2003 по 2017 рік показник інфляції склав 580,8 %, тобто вартість риби та рибної продукції зросла майже ушестеро.

Слід зазначити, що за статтею 85-1 КУпАП, «Виготовлення, збут, зберігання чи реклама заборонених знарядь добування (збирання) об’єктів тваринного або рослинного світу» визначено розмір штрафу від 9 до 21 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто від 153 гривень до 357 грн.) з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення.

Однак, при накладанні стягнення за незаконну торгівлю водними живими ресурсами інспекторами не вказувався розмір шкоди, нанесений водним живим ресурсам, оскільки на сьогодні брак механізму законодавчого врегулювання підтвердження законності походження водних біоресурсів, що потрапляють  до торговельної мережі для реалізації.

Але жодним з нормативно-правових актів України не передбачено механізму підтвердження легальності походження окремих партій вилучених риб та інших видів водних біоресурсів, зокрема водних біоресурсів, що вилучаються за незаконну торгівлю ними. Як наслідок, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у таких випадках не нараховується.

Згідно із таксами для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209, розмір шкоди обраховується тільки за водні ресурси, виловлені у незаконний спосіб.

Таким чином, до торговельної мережі можуть потрапляти та бути легалізованими водні біоресурси, набуті незаконним шляхом, тобто виловлені браконьєрами або приховані при здійсненні дозволених видів промислу.

Крім того, на сьогодні відсутня будь-яка система моніторингу комерційних операцій з водними біоресурсами, вилученими з природних водойм, за якої надходження на ринок сировини понад обсяг легального вилучення ставали б відомими для контролюючих органів.

Окремою проблемою також є законодавча неврегульованість питання розпорядженням органами рибоохорони вилученими водними біоресурсами, що призводить до недоотримання державою можливих доходів та не є стримуючим фактором щодо зменшення правопорушень у галузі рибного господарства.

Частиною четвертою статті 85, статтями 88-1 та 164 КУпАП передбачено можливість конфіскації незаконно добутих об’єктів тваринного або рослинного світу, а в деяких випадках і знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника.

Відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.98 № 1340 (далі – Порядок № 1340), конфіскація можлива лише за рішенням суду.

Конфісковане майно зберігається органами (суб’єктами господарювання), що здійснили вилучення або зберігають його у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами, при цьому продукти харчування, що швидко псуються, за умови проведення належної експертизи за рішенням створеної комісії, можуть безоплатно передаватися закладам охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення населення, військовим формуванням і на благодійні цілі (пункт 12 Порядку № 1340).

Конфіскація риби могла б бути ефективним стримуючим фактором для порушників. Адже залишена порушнику риба аж ніяк не стимулює його утриматися надалі від аналогічного порушення.

Також не сприяють додатковим надходженням до бюджетів такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах України, які з 2011 року не переглядалися, притому, що ринкова вартість риби та рибної продукції зросла у 3-4 рази.

Таким чином, порушники, які незаконно виловлюють водні біоресурси, навіть за умови їх подальшої конфіскації сплачують замалу  суму збитків реальній вартості риби.

Це призводить до неефективності проведених інспекторами контрольних заходів, оскільки порушники залишену їм на зберігання рибу продовжують реалізовувати і надалі без необхідних документів, незважаючи на встановлення факту порушення та накладання штрафу.

З огляду на те, що вилучена риба при незаконній торгівлі залишається порушнику, відповідальність за даний вид правопорушення не є незначною, що, своєю чергою, не сприяє його викоріненню.

Отже, замалий розмір штрафів за порушення правил рибальства не сприяє їх припиненню, а низький рівень відшкодування завданих збитків та накладених штрафів, можливість уникнення відповідальності не забезпечує достатнього впливу на порушників природоохоронного законодавства та не сприяє наповненню бюджетів різних рівнів. Як наслідок, лише за орієнтовними оцінками бюджетами різних рівнів недоотримане щонайменше 10 млн гривень щорічно.

Система органів рибоохорони (рибоохоронний патруль), що існує, фактично не здатна виконувати покладені на неї функції та є одним із основних джерел корупції в рибній галузі.

Неефективність роботи органів рибоохорони, застарілість матеріально-технічної бази, недостатність фінансового забезпечення, а також корупція, що існує в галузі, є основними проблемами. Відповідно до абзацу 9 статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання. На даний час Державним агентством рибного господарства України та Державною екологічною інспекцією України дублюються функції при проведенні державного контролю (нагляду) дотриманням вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів.

Крім того, відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція, а у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство.

Тоді як функції державного контролю (нагляду) дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання і відтворення водних біоресурсів більше характерні для Держекоінспекції, фактично діяльність Держрибагентства та її територіальних органів зосереджена на здійснення такого контролю та забезпеченні діяльності новоутвореного Рибоохоронного патруля, що не є характерним для такого органу центральної виконавчої влади, як агентства.

З метою розмежування прав, завдань і обов’язків Держрибагентства та Держекоінспекції, з урахуванням специфіки контролю, кадрового та матеріального забезпечення необхідно внести зміни до положень про відповідні установи.

Варто зазначити, що під час опрацювання державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища матеріалів у кримінальному провадженні № 120180000000157 від 30.05.2018, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 249 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України встановлено, що у супереч вимог чинного законодавства державне підприємство «Інститут рибного господарства та екології моря» (м. Бердянськ) здійснив у 2017 році науковий лов бичків азовських у забороненому для ІРЕМ відкритому районі Азовського моря, в якому виловив бичків загальною кількістю 164 824 кг. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209     «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання), або знищення цінних видів водних біоресурсів», збитки завдані державі попередньо склали близько 320 млн. грн.

Цей факт свідчить про не ефективні функції державного нагляду (контролю) використання водних біоресурсів з боку Держрибагентства, оскільки зазначена наукова установа йому ж і підпорядкована.

Загалом, за результатами останніх років Державними органами рибоохорони не зафіксовано випадків виявлення порушень природоохоронного законодавства державними підприємствами та бюджетними установами Держрибагентства, попри виявлення грубих порушень зазначених установ державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

За інформацією фахових експертів та громадських організацій рибної галузі, щорічно приховується від обліку та оподаткування до 70% ринку водних біоресурсів виловлених у внутрішніх водоймах. Насамперед, це пов’язано з їх незаконним промислом. Обсяг цього тіньового рибного ринку внутрішніх водойм може сягати 600 млн. грн. Таким чином, промисловий лов водних біоресурсів внутрішніх водних об’єктів не лише створює ринок нелегальної рибної продукції сумнівної якості, але й конкуренцію для підприємств аквакультури, яким складно конкурувати за ціновою політикою з рибною продукцією браконьєрського походження.

Жодна країна Європейського Союзу та США не використовує для промислового видобування водні біоресурси внутрішніх прісноводних водойм для забезпечення потреб внутрішнього ринку, дозволяючи підприємствам аквакультури забезпечувати потреби громадян у споживанні прісноводних видів риб.

Стан та потенціал об’єктів аквакультури

 В той же час, господарюючі суб’єкти аквакультури (які вирощують водні біоресурси у штучних умовах), за умови виконання вимог чинного законодавства, потенційно в змозі забезпечити значне перевищення виробництва об’єктів промислу не лише за якісними та кількісними показниками але й за видовим складом.

Це повинно стати основним завданням центрального органу виконавчої влади з питань рибного господарства та рибної промисловості.

Ставковий фонд, що в більшості перебуває в оренді фермерів-рибоводів використовується для вирощування товарної риби (короп, товстолобик, амур, щука тощо). Такі малі фермерські господарства, як правило не звітують перед Держрибагентством щодо власного виробництва, за умови відсутності відповідного рівня державного нагляду (контролю) з боку Держрибагентства.     За даними звіту Держрибагентства таких господарств в Україні нараховується біля 4 тисяч. Разом з тим, за інформацією Федерації роботодавців України та рибоводно-фермерської Асоціації «Союз» малих фермерських господарств з штучного вирощування водних біоресурсів в Україні нараховується понад 10 тисяч.

Враховуючи загальну кількість малих фермерських господарств з аквакультури, існує значний обсяг не облікованих рибних товарів а внутрішньому ринку, контроль за якими має здійснювати Держрибагентство.

За даними публічного звіту Держрибагентства вирощування товарної риби протягом 2017 року складає більше 16 тис. тон, що дорівнює середньої рибопродуктивності ставкового фонду біля 80 кг/га.

Підприємства аквакультури мають значний потенціал для розвитку суттєвого збільшення виробництва товарної рибної продукції. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.01.2013 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.02.2013 за № 240/22772 «Про затвердження Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України» розрахована рибопродуктивність при екстенсивному (випасному) та інтенсивному (з годівлею) веденні господарства, визначені зони рибопродуктивності, які дорівнюють 5-10 ц/га та 14-20 ц/га відповідно.

Таким чином, враховуючи загальний ставковий фонд України площею біля 200 тис. га, відповідно до зазначеного наказу Мінагрополітики товарне виробництво водних біоресурсів в аквакультурі повинно сягати 100-200 тис. тон при екстенсивному рибництві та 280-400 тис. тон при інтенсивному веденні господарства.

Держрибагентство не здійснює контроль за виконанням вимог зазначеного наказу Мінагрополітики, в результаті чого рибогосподарські водні об’єкти використовуються не ефективно.

Враховуючи показники рибопродуктивності ставкового фонду, отримані за рахунок виконання вимог наказу Мінагрополітики від 30.01.2013 № 45, виробництво товарної рибної продукції, яке повинно сягати 100-400 тис тон, планові показники спеціальних товарних рибних господарств, які мають дорівнювати 35 тис тон, фактичний промисел Азово-Чорноморського басейну в обсязі 42,7 тис тон, загальне виробництво національного товаровиробника в Україні складатиме від 180 до 480 тис. тон товарної рибної продукції, що дорівнюватиме від 4,5 до 12 кг на душу населення, без врахування промислу на внутрішніх водоймах (0,4 кг) та імпортованої рибної продукції.

Стан відтворення водних біоресурсів

Однією з найважливіших складових розвитку рибної галузі України, збільшення вилову та покращання якісних показників виробленої продукції є своєчасне проведення заходів із відтворення водних біоресурсів

Постійні зволікання у плануванні процесів щодо роботи комісій та вчасного затвердженні обсягів фінансування заходів із відтворення водних біоресурсів не дає можливість підприємствам-учасникам конкурсу планувати графіки зариблення та вчасно (в межах бюджетного періоду) і ефективно використати бюджетні кошти, що в свою чергу безпосередньо відображається на вчасності та якості всіх складових і на кінцевому результаті та безпосередньо на подальшу можливість вижити даним водних біоресурсів.

Виникають сумніви стосовно ефективності та подальшої доцільності заходів із відтворення басейну Дніпра рослиноїдними видами риб (товстолобик, білий амур) за рахунок коштів державного бюджету.

Обсяг бюджетного фінансування державних рибовідтворювальних заводів Держрибагентства у 2018 році складає 61 млн. гривень, які в основному витрачаються на відтворення рослиноїдних видів риб (товстолобик, білий амур, короп). Разом з тим, промислове повернення вселених рослиноїдних видів басейну Дніпра у 2017 році склало біля 700 тонн, ринкова вартість яких складає лише14 млн. гривень.

Крім цього, за даними багатолітніх спостережень науковців Херсонської гідробіологічної станції Національної академії наук України інтродукція далекосхідних видів риб (товстолобик, амур) у водосховища басейну Дніпра є не ефективною, як з рибогосподарської точки зору, так і з екологічної. Відповідно до інформації науковців, зазначені види риб мають занизький відсоток виживання та є конкурентом аборигенним видам риб.

Державні рибовідтворювальні заводи доцільно надати на приватизацію та переорієнтувати для штучного відтворення аборигенних видів риб за державним замовленням.

Стан збереження Держрибагентством анадромних видів риб

Окремо треба відзначити діяльність Державного агентства рибного господарства України щодо, вжиття заходів із забезпечення збереження запасів анадромних видів риб (російський осетер, білуга, севрюга) у виключній (морській) економічній зоні України, що відповідно до статті 9 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» входить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

За результатами перевірки правоохоронними органами, спільно із спеціалістами Державної екологічної інспекції України державної установи «Дніпровський експериментальний рибовідтворювальний осетровий завод ім. академіка С. Артющика», у серпні-вересні 2018 року, попри щорічне бюджетне фінансування в обсязі 17 млн. грн.., заходів із забезпечення збереження запасів анадромних видів риб у виключній (морській) економічній зоні України, спеціалізована бюджетна установа не здійснює. Це поставило під загрозу існування зазначених червонокнижних видів (руський осетер, севрюга, білуга). Заводом здійснюється зариблення пониззя річки Дніпро одомашненою формою стерляді не відомого походження, яка не є анадромним видом риб, до того ж без врахування її біологічних особливостей, що призводить до зариблення природного водного об’єкта не життєстійкою молоддю. Це підтверджується відсутністю в приловах промислових підприємств Дніпровсько-Бузької естуарної системи молоді осетрових видів, яка відзначалася у минулі роки, під час зариблення цим заводом річки Дніпро молоддю анадромних осетрових риб.

Крім цього, викликають сумніви у можливості існування на зазначеному підприємстві особин російського осетра віком 16 років наважкою 2,6 кг (за такий час російський осетер дніпровської популяції повинен мати наважку щонайменше 12-13 кг). Даний факт ставить під сумнів об’єктивність звітності ДУ «Дніпровський експериментальний рибовідтворювальний осетровий завод ім. академіка С. Артющика» та цільове використання їм бюджетних коштів.

Слідство у даному кримінальному провадженні наразі триває.

Діяльність спеціальних товарних рибних господарств

Спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ) – діяльність, яка включає комплекс заходів, основною метою яких є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об’єкта (його частини) шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання видів водних біоресурсів, які раніше перебували у рибогосподарському водному об’єкті (його частині).

Відповідно наказу Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2008 за № 64/14755, штучне розведення, вирощування, вселення водних живих ресурсів, проведення меліоративних робіт тощо повинні виконуватись  користувачем згідно з Режимом та Інструкцією про  порядок  проведення  робіт  з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2004 № 215,  зареєстрованою  в  Міністерстві  юстиції України 13.09.2004 за № 1142/9741. Використання водних біоресурсів має здійснюватися згідно з Режимом та відповідно до вимог Інструкції про порядок  спеціального використання риби та інших  водних  живих  ресурсів,  затвердженої спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 № 623/404, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України  06.12.2005 за №  1458/11738. Однак, Режимами СТРГ фактично підмінюються вимоги вищенаведених наказів стосовно обсягів зариблення, знарядь лову, дозвільних документів, періодів лову тощо.

В багатьох випадках, під час реалізації незаконно виловлених водних біоресурсів контролюючим органам під час перевірки надаються документи походження СТРГ.

За даними, отриманими від Державного агентства рибного господарства України та територіальних органів Державної екологічної інспекції України виконання вимог режимів СТРГ у 2013-2017 роках із зариблення водойм в середньому складало 55% від планових показників, з вилову водних біоресурсів в середньому 20% від планових показників і дорівнює 7,8 тис тон (0,16 кг на душу населення).

 За інформацією публічного звіту Держрибагентства у 2017 році діяло 612 таких господарств на загальній площі 142 тис. га, з яких вилов проводили лише 296. Разом з тим, за даними територіальних органів Держекоінспекції станом на 01.01.2018 року загальна кількість СТРГ дорівнює 547, з яких дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів має лише 294, а звітували за результатами виконання режимів у 2017 році 336 користувачів. Не з’ясовано причина відсутності дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів у 40 користувачів СТРГ, які звітували про рибогосподарську діяльність, а також щодо відсутності звітів та дозволів у 211 користувачів. Різниця у кількості СТРГ між офіційними даними Держрибагентства (612) та територіальними органами Держекоінспекції (547) є суттєвою, оскільки різниця у 65 водних об’єктів, які перебувають (або не перебувають) у використанні може суттєво впливати на стан навколишнього природного середовища.

Звертаємо особливу увагу на СТРГ придунайських водойм, які, станом на 2018 рік мають площу 63 тис гектарів, що становить майже половину усіх СТРГ в Україні (142 тис га).

Середня фактична рибопродуктивність цих водойм дорівнює 46 кг/га, що є наднизьким показником з фактичної рибопродуктивності у СТРГ в Україні (134 кг/га), не зважаючи на найпривабливіші для рибопродуктивності кліматичні умови. Проте, попри невиконання вимог законодавства жодний з режимів СТРГ придунайських водойм не скасований Держрибагентством.

На системне невиконання вимог режимів СТРГ Держрибагентство, навіть не зважаючи на звернення територіальних органів не реагує відповідно до вимог законодавства, яке передбачає внесення відповідних приписів про усунення порушень та скасування режимів. Це негативно впливає на стан навколишнього природного середовища та може свідчити про наявність корупційних схем у цьому напрямку рибогосподарської діяльності.

За попередніми підрахунками, за даними Держрибагентства ринкова вартість рибопосадкового матеріалу та загального обсягу вилову рослиноїдних риб в СТРГ фактично не відрізняється, що доводить економічну недоцільність цього бізнесу і ставить під сумнів об’єктивність звітності щодо зариблення та вилову.

            Державна екологічна інспекція України не може повною мірою впливати на діяльність СТРГ, оскільки відповідно до наказу Держкомрибгоспу від 15.01.2018 № 4 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украни 28 січня 2008 р. за № 64/14755 контроль за зазначеною діяльністю здійснюється територіальними органами Держрибагентства, а вимоги законодавства щодо обмеження функцій державного нагляду (контролю) господарської діяльності ускладнюють можливість виявлення порушень у даній сфері.Стан використання водних біоресурсів Азовського моряСпеціальне використання водних біоресурсів Азовського моря, яке відбувається протягом останніх років потребує ретельної уваги з боку керівництва держави та дієвих заходів щодо запобігання системних порушень природоохоронного законодавства.Вивчення матеріалів у кримінальному провадженні № 120180000000157 від 30.05.2018, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 249 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища України дозволяє стверджувати про системні порушення вимог природоохоронного законодавства з боку державного підприємства «Інститут рибного господарства та екології моря» (далі-ІРЕМ) Державного агентства рибного господарства України під час проведення наукових ловів бичків азовських за науковими програмами, затвердженими Держрибагентством.

За даними Звіту про виконання наукової роботи «Вивчення структури популяції бичка кругляка в Азовському морі» державної установи «Інститут морської біології НАН України» (д.б.н., ст. наук. співроб. В.О. Демченко 2016р): «Порівнюючи розмірно-масові показники в різні місяці досліджень слід вказати, що вони мали тенденцію до зниження. Зменшення середніх розмірів бичка кругляка може мати ряд негативних наслідків, а саме зменшення середніх розмірів, а відповідно й співвідношення вікових груп буде призводити до зменшення відсотку нерестуючих особин, що стрімко призведе до зниження     їх чисельності; малі розміри особин призводять до зменшення улову на одне промзусилля, що потребує більшої кількості заметів для досягання планового обсягу промислового вилучення. У зв’язку із специфікою знарядь лову це призводить до майже тотального руйнування донних біоценозів».

Відповідно до розмірних показників бичка кругляка в різні роки досліджень, середній розмір бичків зафіксований: 

у 2011 році l = 10,3 см;

у 2016 році l = 9,9 см;

у 2018 році l = 8,4 см.

Разом з тим, відповідно до підпункт 3 пункту 11 Режиму рибальства Азовського моря у 2018 році, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.12.2017 № 710, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2018 року за № 47/31499 мінімальний розмір бичка, допустимого до вилову (промисловий розмір) дорівнює 10 см.У 2018 році, у супереч вимог наказу Мінагрополітики від 04.01.2018 № 2 «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у 2018 році», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.01.2018 за № 58/31510, ІРЕМ запроваджує практику незаконного лову водних біоресурсів у заборонених для нього районах, про що свідчить лист Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства України від 12.02.2018 № 2-5-01/157-18, в якому йдеться про відсутність права на вилов бичків у відкритій частині Азовського моря де передбачене їх добування у межах загального ліміту.Крім цього, відповідно до матеріалів, за результатами проведення планової перевірки Державною Азовською морською екологічною інспекцією територіального органу Держрибагентства – Азовського рибоохоронного патруля (травень-червень 2018 року), промисловий лов бичків з 15.08 по 31.12.2017 здійснювали 29 суб’єктів господарювання у відкритій частині Азовського моря, за 5-ти кілометровою прибережною зоною. Загальний вилов бичків склав більше ніж 13 тис тон. Враховуючи те, що зазначений промисловий лов відбувався без попереднього розподілу ліміту між користувачами, що є порушенням вимог законодавства, увесь обсяг вилову відбувся в незаконний спосіб. Збитки завдані навколишньому природному середовищу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання), або знищення цінних видів водних біоресурсів», а також за результатами наукових досліджень проб бичків наданих слідчими незалежним від Держрибагентства науковим установам, збитки завдані державі від незаконного промислу у 2017 році попередньо можуть скласти близько 28 млрд гривень.

Слідство у даному кримінальному провадженні наразі триває.

Додатково зазначаємо, що за інформацією голови Асоціації «Приазов’я» Череповського В.П., наведеної у скарзі на адресу Держекоінспекції від 31.01.2018, а також відкритих інформаційних джерел, діяльність державного підприємства «Інститут рибного господарства та екології моря» Державного агентства рибного господарства України не є ефективною, негативно впливає на стан водних біоресурсів Азовського моря.

Так, за науковими програмами та обґрунтуваннями ІРЕМ в період 1991-2000 років здійснювалися наукові лови осетрових видів риб, в результаті чого майже повністю знищена азовська популяція осетрових видів риб, за 2000-2005 роки за науковими обґрунтуваннями ІРЕМ та науковими ловами було фактично знищено промислове стадо судака азовського, у 2005-2012 роках, за науковим супроводом ІРЕМ промислу піленгасу, він практично повністю виловлений.

Таким чином, діяльність Інституту рибного господарства та екології моря не є ефективною для рибогосподарського використання та навколишнього природного середовища Азовського моря, яка породжує корупцію та легалізує браконьєрство під виглядом наукових програм.

Зазначена інформація Асоціації «Приазов’я» частково підтверджується даними досліджень державної установи «Інститут морської біології НАН України»:

Стан наукових досліджень водних біоресурсів

Варто відзначити, що Державне агентство рибного господарства України використовує підлеглі наукові установи здебільшого для визначення запасів (промислових лімітів) водних біоресурсів для ведення промислу та забезпечення продовольчої безпеки за рахунок іхтіофауни природних водних об’єктів, діяльність яких в результаті перетворюється на приховане під наукові цілі браконьєрство.

Разом з тим, в Держрибагентстві не запроваджено жодної ефективної наукової програми спрямованої на вивчення хвороб риб, забруднення рибогосподарських водних об’єктів, якості та безпечності рибної сировини, розвитку технологій аквакультури, переробки водних біоресурсів для підвищення доданої вартості рибної сировини, маркетингу а також популяризації вітчизняної рибної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, що визначено до повноважень Держрибагентства вимогами Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Підтвердженням не прозорої та сумнівної діяльності державних наукових установ Держрибагентства є факти викритих кримінальних правопорушень державними інспекторами з навколишнього природного середовища щодо порушень природоохоронного законодавства України в особливо великих розмірах.

За результатами планової перевірки Державною екологічною інспекцією Північно-Західної частини Чорного моря 20.05.2017 державного підприємства «Одеський центр Південного наукового-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» («Одеський центр ПівденНІРО»), який підпорядкований Держрибагентству, виявлено порушення природоохоронного законодавства у вигляді незаконного вилову водних біоресурсів. Сума завданих державі збитків від незаконного лову склала 405 141 грн. 75 коп., збитки від втрати потомства оцінююся у 11 668 082 грн. 40 коп. Таким чином, загальна сума збитків нанесених державі оцінюється у 12 073 224 грн. 15 коп.

 Державною екологічною інспекцією України направлено заяву про злочин до Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Слідство у даному кримінальному провадженні триває.

Відповідно до звернення Слідчого управління Головного слідчого управління Національної поліції України в Запорізькій області від 06.07.2018 № 6352/6/03-2018 до Державної екологічної інспекції України щодо участі її спеціалістів у необхідних слідчих діях по кримінальному провадженню № 120180000000157 від 30.05.2018, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 249 та частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, Держекоінспекція, у липні – серпні 2018 року, в межах компетенції бере участь у слідчих діях. За попередніми підрахунками сума збитків нанесених державі державним підприємством «Інститут рибного господарства та екології моря», (який також підпорядкований Держрибагентству) оцінюється у 320 000 000 гривень.

Слідство у даному кримінальному провадженні триває.

Таким чином, наукові дослідження, які передбачають вилов водних біоресурсів з метою визначення їх запасів в багатьох випадках перетворюються на незаконне використання в заборонених районах, у заборонені періоди, забороненими знаряддями лову. Це відбувається, в тому числі, за умови залучення науковими установами до спів виконання наукових робіт рибопромислові підприємства, які зацікавлені в першу чергу в отриманні надприбутків за рахунок вилову найбільш цінних видів риб у значних обсягах.

З метою забезпечення об’єктивних та прозорих наукових досліджень стану іхтіофауни рибогосподарських водних об’єктів необхідне надання науковим установам Держрибагентства відповідного наукового статусу та матеріального забезпечення.

Навіть поверхневий огляд ситуації в галузі рибного господарства України, оснований на аналізі Міністерства екології і природних ресурсів України показує, що галузь сповзає у «прірву небуття».

Це зараз я не приводив факти повного знищення 230 суден океанічного рибопромислового флоту, який добував 850 тис тонн/рік риби…

А сейчас давайте проанализируем рыбное хозяйство Китая, которые в даже более худших условиях ещё 30 лет тому назад, смогло нарастить своё производство рыбопродукции в десятки раз.

Рыбное хозяйство Китая в последние 20 лет занимает лидирующее положение в мире по общему вылову и выращиванию (аквакультуре) водных биоресурсов.

Так, если  в 1990 гг. Китай стал мировым лидером с объемом вылова и производства продукции аквакультуры немногим более 11 млн т, то в 2001 г. этот показатель достиг 44 млн тонн, т.е. увеличился в 4 раза.

Характерным является то, что Китай – единственная страна в десятке ведущих рыболовных держав, у которой доля аквакультуры в годовом объеме производства водных биоресурсов превысила показатели промышленного лова в естественных морских и пресных водоемах.

В настоящее время аквакультура дает до 27 млн тонн, или более 62 % от общего годового производства. Ежегодный прирост в последнее десятилетие превышает 2 млн тонн водных биоресурсов. Таких темпов в истории рыбного хозяйства не удалось достичь ни одной стране. Все это позволило увеличить потребление рыбы и других водных продуктов до 33 кг на душу населения (рис. 1) и тем самым обеспечить продовольственную безопасность страны.

Важное значение в развитии этого направления имеют решительное проведение реформ, политики открытости, настойчивое следование стратегии оживления рыбного хозяйства за счет применения достижений науки и технологии, устойчивого развития в целях рационального использования и сохранения ресурсов рыболовства, продуманное проведение политики развития аквакультуры, как основной составляющей рыбного хозяйства.

За этими политико-экономическими выводами, приведшими к росту производства аквакультуры, морского и пресноводного рыболовства, стоит большая организационная и практическая работа как центральных, так и провинциальных органов исполнительной и законодательной власти, а также большого коллектива ученых и практиков рыбного хозяйства Китая.

Общий объем продукции Китая в 2001 г. составил 43,82 млн тонн. Морское рыболовство – 14,4 млн тонн. Рыболовство во внутренних водоемах – 2,16 млн тонн; аквакультура – 27,26 млн тонн, в том числе марикультура – 11,32 млн тонн и выращивание в пресноводных водоемах – 15,4 млн тонн.

Потребление рыбопродукции в Китае на одного человека в год достигло 33 кг ещё в 2001 г.

Пресноводная аквакультура в Китае базируется на культивировании водных объектов в пресных водоемах и морской воде. Диапазон объектов аквакультуры весьма широк: рыба, ракообразные, моллюски, земноводные и водоросли. В пресноводной аквакультуре преобладают, прежде всего, карп, толстолобики, белый и черный амур, лещи, угри. Следует особо отметить, что основные объемы выращивания получены в фермерских рыбоводных хозяйствах. При этом используются практически все водоемы – от самых маленьких дворовых прудиков площадью в несколько квадратных метров до судоходных каналов, которые разделены сетными перегородками на участки. При прохождении баржи сетка вручную опускается и сразу же поднимается, что предотвращает уход рыбы из отгороженного участка.

В последние годы, благодаря тесному сотрудничеству с российскими учеными, в Китае стали разводить и выращивать радужную форель, осетровых и сиговых рыб. Идет поиск таких объектов выращивания, которые в наибольшей степени соответствуют климатическим и гидрохимическим условиям водоемов той или иной провинции. Последнее имеет большое значение, так как территория Китая и пресноводные пространства находятся в различных климатических зонах.

Необходимо подробнее остановиться на выращивании осетровых рыб. За короткий период в Китае практически с нуля создано масштабное товарное осетроводство. В настоящее время в рыбоводных хозяйствах выращивается до 8 тыс. т товарных осетровых. Обычная товарная масса осетровых  составляет 1,2 кг. Наилучшие результаты (продуктивность и потребительский спрос) получены при выращивании сибирского осетра, несколько хуже – бестера и амурского осетра. Из общего объема выращивания 60% составляет амурский осетр, а остальная часть – сибирский осетр и бестер.

Осетровые рыбы продаются в большинстве городов и становятся обычной рыбой для крупных рыбных ресторанов. При росте объемов выращивания осетровых произошло резкое снижение его  40 $/кг в 1997 г. до 8 $/кг в настоящее время.

В ряде хозяйств созданы маточные стада осетровых, но собственный посадочный материал выращивают только от производителей амурского осетра, выловленных в р. Амур и ее притоках. Живые эмбрионы других видов осетра импортируются.

Особенности китайского рыбоводства – интеграция с другими отраслями сельского хозяйства (птицеводство, особенно выращивание уток, а также свиноводство и рисоводство).

Благодаря интегрированному рыбоводству и широко применяемой поликультуре (8–10 видов рыб, использующих различную кормовую базу), удается получать высокую рыбопродуктивность. На малых водоемах до 0,2 га она достигает в пересчете 30÷50 тонн/га.

Аквакультура, сохраняя в Китае высокие темпы развития с одновременной переориентировкой на культивирование тех объектов, которые удовлетворяют потребителей с высокими доходами и могут быть направлены на экспорт, имеет большой потенциал для наращивания объемов производства.

Вместе с тем основное назначение пресноводной аквакультуры – удовлетворение широкого внутреннего спроса населения Китая, и особенно ее континентальной части с большим сектором сельского хозяйства. Именно здесь формируются и осуществляются производство пресноводной аквакультуры и потребление большей части ее продукции. Проблемы, с которыми сталкивается аквакультура Китая, – это состояние окружающей среды, и прежде всего загрязнение водного фонда в результате антропогенного фактора, а также природных катастроф.

Морская аквакультура (марикультура) в Китае имеет не меньшее значение, чем пресноводная. Особенно велика ее роль в прибрежных районах, где наряду с занятостью населения она обеспечивает крупные приморские города, такие, как Шанхай, Далянь и др., высококачественной свежей продукцией: рыбой, ракообразными, моллюсками и водорослями. Располагая прибрежной зоной, протянувшейся на 18 тыс. км, Китай интенсивно развивает марикультуру, увеличив ее объемы с 450 тыс. тонн в 1980 г. до 11 млн т в 2001 г.

Такие впечатляющие результаты получены прежде всего за счет значительного расширения акваторий марикультурных хозяйств и научно-обоснованного подбора объектов культивирования. Большое значение в морских хозяйствах придается выращиванию, кроме рыбы, также креветок, мидий, гребешков и водорослей; ведутся работы по выращиванию различных видов крабов. Так же, как и в пресноводной аквакультуре, в марикультуре китайские специалисты и практики широко применяют поликультуру. Во многих хозяйствах одновременно выращиваются креветки, крабы, двухстворчатые моллюски и водоросли, а в ряде случаев – и рыба. Успешно осуществляется в коммерческих целях выращивание угрей, морских окуней и других рыб в плавучих морских садках с последующей их поставкой на рынки внутри страны.

Наряду с этим в Китае начали создаваться “подводные рифы” для культивирования устриц, голотурий, медуз и абалон. Марикультура постепенно продвигается от мелководного побережья в глубоководную часть.

Рассматриваются в перспективе проекты по созданию морских хозяйств по выращиванию короткоцикличных видов рыб (анчоусовых), что позволит в случае успеха резко нарастить производство марикультуры!!!

Хотя в марикультуре относительно пресноводной аквакультуры “чистых площадей” для расширения производства значительно больше, тем не менее, китайские специалисты придают большое значение охране окружающей среды как основы устойчивого функционирования марикультуры. Несомненно, следует ожидать, что в ближайшие десятилетия марикультура в 200-мильной экономической зоне Китая выйдет по объему производства на первое место, обойдя аквакультуру в пресноводных водоемах.

Рыболовство в естественных внутренних водоемах (реки, озера, пруды) базируется, прежде всего, на ихтиофауне крупнейших рек Китая – Хуанхэ, Янцзы и пограничного Амура. Также имеет значение рыбоводство на крупнейших озерах – Дунтинху (6000 км²), Цинхай (4200 км²), Поянху (2700 км²) и других.

Суммарный вылов во внутренних водоемах за последнее десятилетие возрос с 1,0 млн тонн (1993 г.) до 2,2 млн тонн (2001г.). Хотя рост в 2,2 раза является весьма впечатляющим, вместе с тем, по мнению китайских ученых, в настоящее время рыбаки подошли к естественному пределу вылова, а по ряду рыбных запасов произошло падение из-за чрезмерной эксплуатации и ухудшения условий воспроизводства в связи с загрязнением водной среды.

В целях восстановления запасов водных объектов в естественных пресных водоемах осуществляется комплекс мер, среди которых – искусственное воспроизводство, снижение уровня эксплуатации рыбных ресурсов и совершенствование правил рыболовства. Наряду с этим широко практикуются и экономические меры – например, сдача в долгосрочную аренду водоемов для семейного и коллективного пользования. Последняя мера находит все больше сторонников, особенно в сельской местности, и с учетом контроля государственных специальных структур за биотехникой восстановления запасов водных биоресурсов дает положительные результаты.

Морское рыболовство Китая, особенно в прибрежной полосе, традиционно использует запасы морских живых ресурсов Восточно-Китайского, Южного, Желтого морей и залива Бохайвань.

Вдоль всего побережья расположены более 700 гаваней и небольших портов, в которых базируются мелкие суда водоизмещением до 25 тонн (81% флота) и до 250 тонн (7 %). Крупные морские, океанические суда начали формироваться только в конце XX века, и их число не превышает 150 единиц. К тому же это, как правило, устаревшие суда классов БМРТ, БМРТА и “Супер-Атлантик”. Вместе с тем китайские рыбопромышленники государственных и акционированных компаний ведут проработку обновления своего морского, океанического флота с тем, чтобы расширить использование запасов морских биоресурсов в 200-мильных зонах иностранных государств и в открытой части Мирового океана.

По имеющимся данным китайские суда приступили к освоению запасов ставриды, скумбрии и кальмара в открытой, юго-восточной, части Тихого океана, используя положительный опыт в этом районе промысловых судов Советского Союза.

Основными объектами промысла в 200-мильной зоне Китая являются рыба-сабля, горбылевые (малый желтый, большой желтый и желтый горбыли), спинороги, скумбрия, илиша, тунцы и целый ряд мелких пелагических и донных рыб.

Существенную роль в морском прибрежном рыболовстве играют моллюски, ракообразные, медузы и водоросли. Основные орудия промысла – тралы (50% добычи), ставные (20%) и кошельковые (16–21%) невода, а также яруса. На протяжении последних 30 лет идет увеличение морского вылова Китаем, который составлял в 1978–1980 гг. 2,8–3,1 млн тонн и в 2000–2001 гг. достиг 14,3–14,7 млн. тонн, в том числе дальний океанический промысел – менее 1 млн. тонн гидробионтов.

Дальнейшее наращивание объемов добычи морского рыболовства Китая возможно только за счет освоения запасов открытой части Мирового океана, и прежде всего таких высокопродуктивных районов, как воды Южного и Тихого океанов.

Расширение же китайского рыболовства в 200-мильных зонах иностранных государств с использованием инструментов межправительственных и двухсторонних соглашений, а также договоренностей на уровне заинтересованных фирм не имеет долгосрочных перспектив в силу целого ряда причин, в частности, в силу общей мировой тенденции к освоению ресурсов 200-мильных зон национальным флотом и существенных затрат на обеспечение ввода флота в зону иностранных государств.

Пойдет ли Китай на широкомасштабное развитие своего промысла в открытых районах Мирового океана, покажет ближайшее будущее. Во всяком случае, Китай находится на начальном этапе этого процесса, и, вероятно, рыбопромышленные и властные круги определяют рыболовную политику в этом направлении.

Функционирование рыбного хозяйства Китая базируется на достаточно разработанной системе законов и норм, которые особенно быстро развиваются с введением 200-мильной экономической зоны и вступлением Китая в ВТО.

В 1986 г. принят первый базовый правовой акт – “Закон о рыболовстве Китайской Народной Республики”. В его развитие утверждено более 200 нормативных актов. В настоящее время готовится новая редакция “Закона о рыболовстве КНР”. Управление рыбным хозяйством Китая основано на централизованной вертикальной системе. Центральным правительственным органом является Бюро (директорат) по рыболовству (водным биоресурсам) Министерства сельского хозяйства КНР. Бюро-директорат имеет в своем подчинении рыболовные администрации в 30 провинциях и специальные для трех морей (бассейнов) – Южно-Китайского, Восточно-Китайского и Желтого.

Сформированы и активно функционируют различные ассоциации рыбопромышленников и рыбаков. Только во Всекитайской станции по внедрению науки и техники в аквакультуру работает более 30 тыс. человек. В них пока существенна роль государства, но она постепенно снижается в пользу неправительственных организаций. Планирование развития рыбного хозяйства осуществляется в пределах общей стратегии социально – экономического развития КНР.

В настоящее время с учетом достижений рыбного хозяйства Китая и продолжающегося кризиса в рыбном хозяйстве Украины, необходимо осмыслить прошедший период и, главное, наметить основные контуры сотрудничества на перспективу, которые были бы взаимовыгодными и интересными для обеих сторон.

Перспективные долгосрочные направления сотрудничества Украины и Китая видится мне как совместная разработка Закону України «Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.» и внедрение его в жизнь с участием КНР.

 

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 6 – Спеціальні товорні рибні господарства (СТРГ)

Створено - 17.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 6 – Спеціальні товарні рибні господарства…

«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на збереження водних біоресурсів»

Створено - 31.12.2019 0
«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на  збереження водних біоресурсів» Вступ  Водойми України (33837…

Политика развития отрасли рыбного хозяйства Украины на примере Китая

Створено - 21.03.2019 0
Политика развития отрасли рыбного хозяйства Украины Многие государственные лидеры, формирующие сегодня стратегическую политику развития своего государства, все чаще рассматривают аквакультуру…

Проект створення Державної холдингової компанії (ДХК) “Риба Украни” на базі державних підприємств і бюджетних установ Держрибагентства

Створено - 24.05.2020 0
Проект створення Державної холдингової компанії (ДХК) «Риба України» на базі державних підприємств та бюджетних установ Держрибагентства Обґрунтування доцільності створення ДХК…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1 – законодавство)

Створено - 15.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1-законодавство) Так сталося, що восени 2019…