Біорізноманіття (по матеріалах ФАО – 2024 р.) (Частина 23)
Ряд глобальних угод щодо біорізноманіття стосуються сектору рибальства та аквакультури. Конвенція про біологічне різноманіття (КБР) — це багатостороння угода, спрямована на збереження біорізноманіття, забезпечення сталого та справедливого використання його компонентів і рівноправного розподілу вигод від використання генетичних ресурсів. Згідно з концепцією КБР на період до 2050 року «Життя в гармонії з природою» у 2022 році відбулася зустріч Сторін Конвенції, на якій було підготовлено остаточний варіант нової рамкової програми з описом перспектив розвитку світу в інтересах людини та природи. Країни будуть орієнтуватися на цю програму, що отримала назву «Куньмінсько-Монреальська глобальна рамкова програма в області біорізноманіття» (ГРПБ), під час розробки національних стратегій і планів дій щодо збереження біорізноманіття. Крім того, ця програма впливатиме на виконання інших багатосторонніх угод, спрямованих на збереження природи (таких як СІТЕС та Угода щодо БПНЮ), а також на зусилля бізнес-структур і громадянського суспільства щодо збереження природи.
У нинішній ситуації, коли для збереження, відновлення біорізноманіття та інвестицій в цій галузі необхідні масштабні перетворення, ця нова програма забезпечує більш тісний зв’язок із цілями КБР. Основні цілі рамкової програми полягають у зменшенні загроз для біорізноманіття та забезпеченні задоволення соціально-економічних потреб населення. У ній визначено чотири загальні цілі та 23 завдання, що дозволяють досягти широкого спектра результатів в інтересах людей і природи, охоплюючи питання екосистем, видів і генетичного різноманіття, рівноправного розподілу вигод, що надаються природою, а також створення сприятливих умов для здійснення ГРПБ.
На сьомій асамблеї Глобального екологічного фонду в 2023 році члени одноголосно ухвалили створення Фонду Глобальної рамкової програми в галузі біорізноманіття для фінансування реалізації ГРПБ. Однією з відмінностей ГРПБ від попередніх планів в рамках КБР є те, що багато з 23 завдань стосуються рибальства та аквакультури, а також систем виробництва харчової продукції з водних біоресурсів загалом. Частину цих завдань планується вирішити до 2030 року, інші — до 2050 року. Завдання 1-3 стосуються просторового управління, включаючи планування, відновлення та охорону водних просторів.
Орієнтуючись на збереження певних видів, завдання передбачають зниження ризику зникнення (завдання 4), підвищення стійкості, безпеки та законності використання диких видів і торгівлі ними (завдання 5) і розширення заходів стримування та пом’якшення наслідків інвазивних чужорідних видів (завдання 6). Завдання 7 та 8 спрямовані на боротьбу з забрудненням і зміною клімату, а решта завдань (9-13) — на підвищення ефективності управління виробничими системами та забезпечення справедливого і рівноправного розподілу вигод від використання біорізноманіття.
Питання приоритетного врахування факторів біорізноманіття в галузевому регулюванні фігурує лише в завданні 12, але залишається важливим наскрізним аспектом більшості завдань, особливо завдань 10-23, спрямованих на зміцнення стійкості та незворотності екосистемних послуг до зовнішніх впливів, застосовних до всіх видів підприємницької діяльності.
Для розробки загальної концепції розвитку рибальства та аквакультури та сприяння вирішенню описаних вище завдань ФАО запитує у зацікавлених сторін зворотний зв’язок щодо можливостей своєчасного реалізування положень ГРПБ стосовно систем виробництва харчової продукції з водних біоресурсів і перешкод для такої діяльності. Порівняння та документування пріоритетів сектору допоможе зрозуміти, які інвестиції необхідні для перегляду політичних заходів і практичних методів у сфері рибальства та аквакультури. Запропоновані країнами показники будуть використовуватися для моніторингу глобального прогресу в реалізації ГРПБ протягом наступного десятиліття та в подальший період. КБР, міжнародні організації, НПО, наукові та ділові кола і організації громадянського суспільства будуть покладені завдання забезпечити чітку узгодженість цих показників.
Для сприяння місцевим організаціям у справі збереження біорізноманіття та для впровадження гнучких методів управління, необхідних для здійснення ГРПБ і підготовки глобальної звітності, важливими є регулярний обмін даними та інформацією (включаючи знання корінних народів) і передача технологій. Усі установи ООН, корінні народи та місцеві громади закликають країни, які наразі переходять до реалізації своїх національних планів щодо збереження біорізноманіття, прагнути до амбітної мети щодо забезпечення раціональної експлуатації 100 відсотків рибних ресурсів (КБР, 2019).
Мета щодо забезпечення раціональної експлуатації 100 відсотків рибних ресурсів, що передбачає вжиття заходів для покращення становища в галузі біорізноманіття, таких як підтримка здоров’я рибних запасів, відновлення екосистем і забезпечення засобів до існування для населення на принципах рівноправності, закріплена в програмі ФАО «Блакитна трансформація» (ФАО, 2022). Для досягнення цілей і вирішення завдань рамкової програми та досягнення бажаних змін необхідне фінансування, пропорційне амбіціям ГРПБ, і забезпечення рівноправного розподілу цих ресурсів; для цього потрібні скоординовані дії в глобальних масштабах.
Паралельно з процесами, що здійснюються в рамках КБР та під егідою ГА ООН, у 2023 році держави-члени ООН прийняли міжнародний юридично обов’язковий документ щодо збереження та сталого використання морського біологічного різноманіття в районах за межами національної юрисдикції (РПНЮ) на базі Конвенції ООН з морського права — Угоду про БПНЮ. Райони, на які поширюється Угода, складають 64 відсотки загальної поверхні Світового океану і близько половини поверхні планети. Через розрізненість правових механізмів біорізноманіття в цих зонах виявилося вразливим до постійно зростаючих загроз, включаючи зміну клімату, забруднення пластиком, розливи нафти, перевилов риби, руйнування місць існування, а також закислення та шум океану.
Очікується, що Угода про БПНЮ створить умови для розширення глобальних зусиль щодо сталого використання морського біорізноманіття та дозволить спрямувати ресурси на всебічне сприяння його збереженню в РПНЮ, таким чином відкриваючи нову етап в управлінні океанами. Угода містить положення про морські генетичні ресурси, зокрема, стосовно справедливого і рівноправного розподілу вигод від їх використання; про створення системи заходів з управління рибними ресурсами на районній основі (ІУПО); про оцінку впливу на навколишнє середовище; про нарощування потенціалу та передачу морських технологій для надання допомоги сторонам, зокрема розвиваються країнам, у розвитку їх науково-технічного потенціалу для збереження та сталого використання БПНЮ. Крім того, в ній містяться чіткі положення про інституційні механізми, фінансові ресурси, здійснення діяльності, дотримання вимог та врегулювання спорів.
Один з основних принципів угоди полягає в тому, що вона не повинна перешкоджати діяльності існуючих організацій і реалізації існуючих ініціатив; передбачені нею заходи повинні сприяти підвищенню узгодженості та координації з профільними правовими документами та механізмами і з компетентними глобальними, регіональними, субрегіональними та галузевими органами, включаючи регіональні рибогосподарські органи. Таким чином, Угода може реалізуватися на основі існуючих політичних інструментів, процесів і напрацювань галузевих органів. Уряди повинні в найкоротші терміни ратифікувати нову угоду, оскільки для її набрання чинності необхідно подати на зберігання 60 документів про ратифікацію. Якщо до нової угоди не приєднаються держави, що здійснюють велику діяльність у відкритому морі, її ефективність також буде серйозно знижена.
Для успішного здійснення угоди необхідні співпраця та синергія між органами, наділеними відповідними повноваженнями, і ініціативами щодо впровадження в життя різних документів. Цілі Угоди про БПНЮ та ГРПБ частково збігаються: так, в обох документах ставиться мета до 2030 року забезпечити збереження 30 відсотків поверхні суші та моря на планеті шляхом створення охоронюваних районів та інших ІУПО. У ряді випадків забезпечення ефективного синергічного ефекту може виявитися більш складним завданням, для вирішення якого необхідне подальше уточнення змісту положення про те, що Угода «не повинна створювати перешкод», наприклад, шляхом зближення положень нової угоди з концепціями регіональних організацій з управління рибальством та з іншими правовими документами, механізмами та органами. Нарешті, для реалізації проекту необхідні фінансові ресурси в обсягах, значно більших, ніж ті, що виділяються на цілі управління океанами в даний час.
Слід зазначити, що наразі два міжнародні форуми розробляють юридично обов’язкові заходи щодо боротьби з забрудненням пластиком. 1. Зокрема, відбулося засідання Міжурядового комітету з ведення переговорів (МКП) під егідою ЮНЕП для розробки юридично обов’язкового документа щодо боротьби із забрудненням навколишнього середовища, зокрема морського середовища, пластиком — це буде документ, що охоплюватиме весь життєвий цикл пластика. На четвертій сесії МКП обговорювався переглянутий варіант документа, в який було включено положення про утилізацію відходів, безпосередньо спрямоване на вирішення проблеми знарядь лову з пластику, а також залишених, втрачених або іншим чином викинутих знарядь лову та аквакультури (ОУБОЛ). Під час обговорення одні члени наголосили, що в документі повинні міститися положення, що стосуються всього життєвого циклу знарядь лову та аквакультури.
І існуючої проблеми, спричиненої ними забрудненням, і запропонували альтернативні варіанти розміщення відповідних положень у тексті, тоді як інші члени закликали виключити ці положення з проекту документа.
2. Комітет з охорони морського середовища Міжнародної морської організації та його Підкомітет з попередження забруднення та заходів у зв’язку з ним розробляють конкретні заходи, передбачені Додатком X до Міжнародної конвенції з попередження забруднення з суден, з метою запобігання виникненню та зменшення кількості залишених і викинутих знарядь лову в морі.
Як правило, знаряддя лову виготовляються з пластикових полімерів, які представляють небезпеку або створюють проблеми у разі їх втрати, залишення або викидання в море. Покинуті, втрачені або викинуті знаряддя лову можуть спричиняти прямі та непрямі збитки і викликати деградацію морського середовища, біорізноманіття, комерційних та некомерційних видів, погіршення здоров’я людей, загострювати проблеми в галузі продовольчої безпеки і знижувати рівень життя. Крім того, вони становлять небезпеку для навігації, загрожують безпеці на морі і сприяють посилюванню проблеми забруднення океанів пластиком (ГЕСАМП, 2021).
ФАО активно бере участь у обох процесах, надаючи технічні консультації для ефективного вирішення проблем у галузі рибальства. ФАО виступає за створення системи маркування знарядь лову на основі Рекомендацій з маркування знарядь лову (ФАО, 2019) як найбільш ефективного управлінського заходу для запобігання та пом’якшення проблеми ОУБОЛ і її впливу на біорізноманіття, безпеку та засоби до існування рибалок.
