Комбікорми для риб. Гідролізні дріжджі (гіприн), вуглеводневі дріжджі (паприн, БВК) у харчуванні для риб (Частина 23)
Як продуцент найбільш часто використовують штам Candida tropicalis, який культивують при 34-36°С і pH середовища 5,0-5,5. Дріжджі вирощують на таких відходах харчової промисловості, як зернова та картопляна барда, молочна сироватка, луги після вапняної сепарації меляси на цукрових заводах та варіння целюлози. Застосовують також гідролізати з нехарчової рослинної сировини (стрижні качанів кукурудзи, соняшникову лушпиння, бавовняне лушпиння, тощо.
Для оптимізації хімічного складу субстратів культивування до них додають як легкодоступне для мікроорганізмів джерело азоту аміачну воду, сульфат амонію, сечовину, діамоній фосфат, а також фосфорні солі калію та інші сполуки.
Хімічний склад гідролізних дріжджів залежить від виду субстрату, якісного та кількісного складу добавок та технології культивування. В абсолютно сухій речовині біомаси дріжджів вміст сирого протеїну може становити 36-47% (у тому числі близько 7% нуклеїнових кислот), ліпідів – 1-7%, золи – 6-10%.
Дріжджі багаті і на вітаміни, особливо В2, В3, В4 і В5. У складі ліпідів переважають життєвоважливі для риб поліненасичені жирні кислоти (55% від загальної суми), зокрема лінолева — 34%, і, що особливо важливо, — ліноленова — 11%. Спеціальні експерименти з випробування одного виду гіприну в монодієті показали, що перетравність його сухої речовини у коропа від 50 до 60%, у форелі – 72%.
Подібних відомостей щодо інших видів риб не виявлено. Щодо сирого протеїну даних більше. У коропа, форелі та осетрових перетравність знаходиться в діапазоні 70-90% з максимумом для форелі. Доступність незамінних амінокислот у форелі також вища (76-95%), ніж у коропа (56-89%). Для форелі лімітує амінокислотою є метіонін (45% потреби); у коропа, крім метіоніну (швидко 48%), – треонін (швидко 42%) і гістидин (швидко 66%). Для молоді осетрових відчувається лише нестача метіоніну (швидко 74%), інші амінокислоти перевищують їх потреби (101-166%).
Результати вивчення ролі гіпріна в поживності форельового гранульованого комбікорму, що складається із звичайних компонентів, дозволили виявити специфічні властивості цього виду сировини.
У серії спеціальних експериментів, у яких 10% гіприну заміщалося на інертний окис хрому, було виявлено оригінальну реакцію організму риб. Перетравність сирого протеїну компонентів, що залишилися, зросла на 30%, легко і важкогідролізованих вуглеводів – на 10 і 30%. На цій підставі було зроблено висновок, що гіприн у дослідженій кількості здатний гальмувати перебіг травних процесів у форелі. Одночасно спостерігали зниження швидкості зростання риб та збільшення витрат корму на приріст маси у 2 рази.
У телі форелі відмічено різке підвищення вмісту білка та жиру при скороченні води. У світлі цих даних фізіологічний вплив дози, що дорівнює 10% гіприну, слід розглядати як ростостимулюючий агент, що призводить до “розрідження” приросту риб за рахунок накопичення вологи в організмі.
Тому при розробці норм включення гіпріна в рецептуру комбікормів завжди слід враховувати цю його особливість та умови вирощування риб. Відомо, що з понижених температурах води у тілі риб накопичується значно більше вологи, ніж за високих. Тому в умовах тепловодних господарств дози гіприну в комбікормах можуть бути значно вищими, ніж в умовах холодноводних. У комбікорми для основних об’єктів аквакультури гіприн включають у кількості від 2 до 20%.
У продукційних кормах молоді ставкових коропових риб його вміст зазвичай становить 2-7%, загалом 4%, за умов тепловодних господарств як молоді, так товарних риб – 10-20%. У кормах для форелі, що вирощується в умовах холодноводних господарств, його зазвичай вводять у кількості 3-8%, в умовах тепловодних – 6-15%; для лососів – 8-10%, сигів – 10%, осетрів – 10-14%.
Слід зазначити, що за поживними властивостями в годуванні риб гіприн значно поступається ряду інших продуктів мікробіосинтезу (паприну, еприну, гаприну), про що буде сказано нижче.
Вуглеводневі дріжджі (паприн, БВК) у харчуванні для риб. Субстрат для цього виду дріжджів – зазвичай, рідкі очищені парафіни нормальної будови (н-парафіни чи алканы). Найкращою сировиною є низькомолекулярні парафіни з кількістю вуглецевих атомів 11-14. Їх виділяють у рідкому вигляді із відповідних фракцій нафти на нафтопереробних заводах і потім піддають очищенню.
Значно найгірший ефект дає використання високомолекулярних парафінів. Важлива перевага н-парафінів як субстрату культивування полягає в тому, що з одиниці їхньої маси можна отримати в 2 рази більше продукції дріжджів, ніж з тієї ж кількості вуглеводної сировини. На н-парафінах здатні розмножуватися та синтезувати білок не лише дріжджі, а й бактерії. Однак у промисловому виробництві найкращими продуцентами виявилися дріжджі пологів Candida та Torulopsis.
Технологія виробництва алканових дріжджів аналогічна процесу на вуглеводній сировині і включає ті ж стадії: приготування живильного середовища, вирощування посівного матеріалу та товарних дріжджів, їх виділення, промивання та сушіння. При безперервному процесі культивування після виділення дріжджів живильне середовище складається з 80-85% культуральної рідини та 15-20% води. Концентрація н-парафінів підтримується лише на рівні 1,5-2,0%. Як джерело азоту додатково вводиться аміачна вода (20-25% аміаку) і підтримуються необхідні концентрації сульфату амонію та мікроелементів (FeCl3, MnS04, CuS04, KI, Na2MoO4).
Температура середовища, при якій відбувається максимальне накопичення біомаси Rhodotorula становить 30-32°С, для роду Candida – 28-34°С, зокрема для C.guilliermondii – 28-30°С, С. tropicalis – 28-34°С. . Оптимум pH середовища – 5-6.
Однак для запобігання розвитку патогенних бактерій промислове культивування ведуть у більш кислому середовищі. За хімічним складом, зокрема білка, ці дріжджі подібні до природної їжі молоді риб (зоопланктоном і бентосом). Згідно з літературними джерелами, різні партії алканових дріжджів для абсолютно сухої речовини містять 44-63% сирого протеїну, у тому числі 6-8% нуклеїнових кислот, 5-8% жиру, від 10 до 39% вуглеводів, 6-9% золи. з багатим набором мікроелементів та вітамінів, особливо В2, В3, В4, В5.
Крім цього, у їх складі може міститися до 2,5% залишкових н-парафінів, що є субстратом культивування. Остання обставина раніше викликала побоювання тваринників та медиків, і про фізіологічну дію залишкових н-парафінів велися тривалі дискусії.
Однак, згідно з даними, у дозах, що застосовуються, вони є біогенними елементами і не надають токсичного впливу. Відома їхня позитивна роль у регуляції перекисного окислення ліпідів, стабілізації клітинних мембран та підвищенні їх антиоксидантної активності. Було з’ясовано, що у малих кількостях н-парафіни присутні у тканинах тварин та харчових продуктах.
Паприн багатий на незамінні амінокислоти. У сумі вони становлять 43-48% від білка. Особливістю жирнокислотного складу є нижчий, ніж у ширина, рівень полієнових кислот (44 проти 55%), причому в їх складі переважає гексадекатрієнова кислота (16:3 п-4), що рідко зустрічається в інших видах кормової сировини.
Вміст незамінної для риб ліноленової кислоти всього 3,5%, лінолевої – 11%, арахідонова кислота-відсутня. Крім того, є жирні кислоти з непарним числом вуглецевих атомів, фізіологічна роль яких метаболізм тварин обговорювалася вище.
Побоювання з приводу їхньої шкідливої дії для організму риб у невисоких концентраціях не обґрунтовані. Результати медико-біологічної оцінки паприна як кормового засобу показали відсутність токсичної, канцерогенної, коканцерогенної, лейкозогенної, мутагенної, тератогенної, ембріотоксичної та гонадотоксичної дії.
Були створені високоефективні стартові комбікорми для личинок та ранньої молоді коропа. У складі стартового корму, що отримав назву “Еквізо” (еквівалент зоопланктону), переважну частину займають паприн та його ферментолізат. “Еквізо” з успіхом використовувався і для годування личинок рослиноїдних риб, канального сома, осетрових, тиляпії.
Комбікорми для личинок та молоді частикових видыв риб (ЛС-81 і МС-84), які мали у своєму складі паприн, охоче споживали риби з різним типом харчування (планктофаги, бентофаги, хижаки. При вирощуванні посадкового матеріалу та товарного коропа в тепловодному рибництві в рецептури шифрів 12-80, 16-80, 16-82 паприн вводили в кількості 10-20%, рецептури для форелі – 10% .
Встановлено, що при вмісті на монодієті коропові, лососеві та осетрові риби здатні витягувати з цих дріжджів близько 90% сирого протеїну. Доступність незамінних амінокислот у коропа коливалася в діапазоні 80-97%, у форелі – 77-87%. Лімітуючою кислотою є метіонін. У форелі, згідно зі швидкими, він покриває 42% потреби, у коропа – 67%. Кількість інших незамінних амінокислот або наближається до величини потреби або перевищує її.
Значно гірше, ніж сирий протеїн, перетравлюються ліпіди паприну – на 52-78%, що з особливостями їх складу. Його вуглеводи добре доступні для коропа (65-82%), для форелі – дуже погано (12%), дещо краще – для осетрових (близько 40%). Із зольних елементів паприна риби одержують лише третину. Однак короп може витягувати з паприна 60-85% фосфору. За іншими видами риб подібних відомостей не виявлено.
За результатами рибоводних та фізіологічних досліджень була створена серія високоефективних повнораційних комбікормів для молоді та товарного коропа, що вирощується у ставках (рецепти ВБС-РЖ-81, або К-116, СБС-РЖ, ПКС-86, МБЯ) своєму складі 8-4% паприна, а рецепт ВБС-РЖ-85, що не містить рибного борошна, – 16%. На основі паприну розроблена ефективна рецептура К-ЗМ для вирощування товарних коропів у садках тепловодних господарств.
У спеціальній серії експериментів було показано залежність поживної цінності паприна від технології виготовлення. Зокрема, встановлено, що сушіння дріжджової маси на розпилювальних установках дає значно якісніший продукт, ніж при прямому нагріванні. Ферментолізат БВК є продуктом гідролізу алканових дріжджів під дією комплексу ферментних препаратів. У цьому комплексі основне місце займає протосубтилін Г-Зх. При певній експозиції, крім руйнування клітинних оболонок дріжджів, значна частина білка розщеплюється до пептидів і перетворюється на водорозчинний стан; різко зростає кількість низько та високомолекулярних пептидів та амінокислот.
Ці проміжні продукти розпаду білка є основою стартових комбікормів для личинок риб з коротким циклом розвитку та слабо сформованою системою травлення. Оптимальне співвідношення білкових фракцій у стартових кормах для личинок коропа має такий вигляд: водорозчинна фракція становить 36-50% від загальної кількості білка. У цій фракції вільні амінокислоти мають становити 3-6%, низькомолекулярні пептиди (ММ 150-700 Так) – 44-47%; високомолекулярні пептиди (близько 700 Так) – 53-56%. Оптимальне співвідношення низько та високомолекулярних фракцій 1:1.
У личинок коропа ці фрагменти білка досить легко засвоюються ще нерозвиненою на початкових етапах постембріогенезу травною системою та сприяють нормальному формуванню та функціонуванню підшлункової залози.
Надалі, при досягненні личинками коропа маси 60 мг, потреба в цих фракціях знижується і кількість ферменголізату в комбікормах скорочують, наприклад, з 35% в “Еквізо-1” до 15% в “Еквізо-2”. Після досягнення молоддю маси 1 г гостра потреба у ферментолізаті відпадає.
(Дивись далі Частину 24)
