ПРОДУКЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО РИБАЛЬСТВА
У 2022 році світове промислове рибальство виробило 92,3 млн тонн продукції (у живій вазі); з цього обсягу 91 млн тонн склали водні тварини, 1,3 млн тонн (у сирій вазі) – водорості, а близько 7700 тонн – інші продукти з водних біоресурсів, такі як корали, перли, мушлі та губки. Обсяг водних тварин, виловлених у секторі промислового рибальства, становив 91 млн тонн – це на 0,2 відсотка менше від середнього показника за попередні три роки (див. таблицю 1, стор. 4). У 2018 році було досягнуто пікового показника в 96,5 млн тонн, що збіглося з надзвичайно високим зареєстрованим обсягом вилову анчоуса Engraulis ringens у Перу та Чилі. У 2020 році обсяги вилову дещо знизилися через вплив пандемії COVID-19.
У 2022 році обсяги продукції промислового рибальства практично не змінилися порівняно з попереднім періодом, і таким чином, з кінця 1980-х років зберігався стан відносної стабільності, за якого виробництво коливалося в межах від 86 млн до 93 млн тонн на рік
Перше місце за обсягом виробленої продукції посів Китай – у країні було виловлено 13 млн тонн, або 14,3 відсотка від загальної маси водних тварин, виловлених у світі в 2022 році – це більше, ніж сукупний вилов країн, що займають друге та третє місця. Сім провідних виробників продукції промислового рибальства (Китай, Індонезія, Індія, Перу, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки та Вʼєтнам) постачили на світові ринки понад 48 відсотків цієї продукції, а 20 найбільших виробників – близько 73 відсотків.
Нижче подано актуальну інформацію про вилов у морських та внутрішніх водах (де було виловлено 87,5 відсотка та 12,5 відсотка від загального світового обсягу відповідно).
Морське промислове рибальство
У 2022 році загальний обсяг вилову водних тварин у морських районах становив 79,7 млн тонн, що на 0,7 відсотка менше, ніж у 2021 році, і на 5,5 відсотка нижче останнього пікового значення в 84,4 млн тонн у 2018 році, коли Перу та Чилі повідомили про досить високий вилов перуанського анчоуса.
Останніми роками динаміка вилову в морських водах як і раніше значною мірою визначається основними виробниками та видами, що добуваються у найбільших кількостях. Зокрема, на неї впливають продовження та заплановане скорочення вилову в Китаї, а також зміни чисельності основних видів, таких як перуанський анчоус, перуанська сардина-сардинопс (Sardinops sagax) та каліфорнійський ставрид (Trachurus symmetricus), популяції яких характеризуються високою мінливістю, зумовленою явищем Ель-Ніньо та іншими змінами в океанографічних умовах.
Промисел у морських районах ведеться повсюдно, але основна частка продукції добувається лише у невеликій кількості країн. У 2022 році, як і в попередні роки, 50 відсотків від загального вилову припадало на сім країн. Перше місце за виробництвом продукції цього підсектора займав Китай (14,8 відсотка), за ним слідували Індонезія (8,6 відсотка), Перу (6,6 відсотка), Російська Федерація (5,9 відсотка), Сполучені Штати Америки (5,3 відсотка), Індія (4,5 відсотка) та В’єтнам (4,3 відсотка).
Китай залишається провідним виробником продукції морського промислового рибальства у світі, проте його вилов скоротився на 17,9 відсотка – з 14,4 млн тонн у 2015 році до 11,8 млн тонн у 2022 році. Якщо Китай продовжить проводити політику обмеження вилову і після закінчення періодів, на які розраховані тринадцятий та чотирнадцятий плани розвитку,
П’ятирічні плани (2016–2020 та 2021–2025 роки) передбачають подальше зниження обсягів у найближчі роки, хоча у 2022 році ця країна поставила на світові ринки майже такий самий обсяг водних тварин, як і у 2021 році. Китай регулярно надає ФАО дані про вилов, однак останніми роками інформація щодо видів і районів промислу подається лише частково.
У 2022 році Китай повідомив, що у віддалених районах було добуто 2,3 млн тонн продукції, але детальну інформацію щодо видів і районів промислу надав лише стосовно вивантажень у Китаї (північно-західна частина Тихого океану, район 61). Для заповнення відсутніх даних щодо вилову в інших районах промислу були використані відповідні дані регіональних рибогосподарських організацій (РРГО), після чого до бази даних ФАО було внесено ще 1,3 млн тонн продукції у категорії «морські риби інші» в районі 61. Внаслідок цього, як можна припустити, загальний обсяг вилову за цим районом і за групою видів «інші риби та водні тварини» (див. рисунок 15) виявився завищеним.
Будучи найбільшим виробником продукції морського промислового рибальства, Китай повинен продовжити роботу щодо забезпечення своєчасного надання інформації та коректного розподілу статистичних даних про вилов за районами промислу, залучивши до цього процесу відповідні офіційні установи.
На регіональному рівні у 2022 році на країни Азії припадало 50,0% продукції світового промислового рибальства. За ними йшли країни Латинської Америки та Карибського басейну (15,6%), Європи (16,7%), Африки (9,2%), Північної Америки (6,5%) та Океанії (2,0%).
Глобальна база даних ФАО з морського промислу містить інформацію про вилов понад 3000 видів (включно з віднесеними до категорії «інші»). У 2022 році близько 85% загального обсягу продукції, виловленої в морських водах, становили кісткові риби, головним чином дрібні пелагічні риби, за якими слідували тріскоподібні, тунці та тунцеподібні види.
З 2010 року найбільше виловлюються одні й ті самі три види. У 2022 році перше місце за обсягами вилову посідав перуанський анчоус – 4,9 млн тонн на рік, що відповідає тенденції останніх років, хоча це дещо менше, ніж у 2018 році, коли було виловлено рекордну кількість цієї риби – понад 7,0 млн тонн. На другому місці опинився минтай (Gadus chalcogrammus) – 3,4 млн тонн, на третьому – смугастий тунець (Katsuwonus pelamis) – 3,1 млн тонн (таблиця 7).
У 2022 році вилов трьох із десяти видів, які добуваються в найбільших обсягах (усі вони належать до кісткових риб), – європейської сардини (Sardina pilchardus), смугастого тунця та жовтоперого тунця (Thunnus albacares) – був близький до рекордних показників.
Зокрема, вилов тунця, однієї з найцінніших груп, продовжував зростати, і в 2022 році його обсяг досяг 8,3 млн тонн, що стало історичним максимумом. Вилов інших високоцінних груп, таких як головоногі молюски, креветки та омари, у 2022 році також залишився на рекордному рівні.
Внаслідок пандемії COVID-19, запроваджених у зв’язку з нею обмежень і припинення доступу до експортних ринків, найбільше знизився вилов омарів; однак згодом обсяги їх вилову відновилися, а в 2022 році зросли до понад 290 000 тонн, хоча й не досягли показників, які були в роки безпосередньо перед пандемією.
Центрально-Західну частину Тихого океану (район 71)
та Південно-Східну частину Тихого океану (район 87).
Північно-Західна частина Тихого океану (район 61) залишається на першому місці за виловом серед основних районів промислу ФАО – 18,6 млн тонн, або 23,3 відсотка від загальносвітового вилову у 2022 році, головним чином завдяки двом найбільш продуктивним видам – минтаю та перуанській сардині-сардинопсу (Sardinox sagax).
Навіть без урахування перерозподілу 1,3 млн тонн через видобуток Китаю у віддалених районах, у цьому районі був зафіксований рекордний обсяг виробництва, який значно перевищив вилов у Західно-Центральній частині Тихого океану (район 71). Цей район у 2022 році посів друге місце (13,8 млн тонн, або 17,3 відсотка від загальносвітового вилову).
Третє місце за обсягом вилову у 2022 році посіла Південно-Східна частина Тихого океану (район 87) – тут у 2022 році було добуто 9,0 млн тонн продукції, або 11,3 відсотка від загального світового обсягу.
Згідно з останніми даними щодо цього району, спостерігається зміна тенденції, яка від початку 1990-х років до 2016 року йшла на спад, на протилежний тренд, переважно завдяки збільшенню вилову перуанського анчоуса. Коливання вилову в районі 87 також зумовлені характерною для апвелінгових районів високою міжрічною варіативністю популяцій, особливо перуанського анчоуса, на який припадає 50–70 відсотків загального вилову в цьому районі, а також гігантського кальмара (Dosidicus gigas).
Рекордний вилов у 2022 році також був зафіксований у таких районах промислу:
– Центрально-Східна Атлантика (район 34) – 5,5 млн тонн.
Цей район характеризується широким біорізноманіттям, яке включає пелагічні види, що мешкають у прибережних і морських водах, а також прибережні та глибоководні придонні види. У 2022 році тут продовжилася тенденція до зростання вилову, що спостерігається з 1970-х років, зокрема збільшився вилов європейської сардини.
Статистика вилову за основними районами промислу ФАО за останні чотири роки, а також за виловом у морях за останні десятиліття представлена в таблиці 8.
Частка різних районів промислу у загальному обсязі вилову в морських водах значно варіюється залежно від району; так, понад 50 відсотків вилову в морських водах у 2022 році припало на Північно-Західну частину Тихого океану (район 61).
Центрально-західна частина Тихого океану (район 71) – 13,8 млн тонн. Тут у великих обсягах виловлюються тунцеві, зокрема два найбільш продуктивні види, що мешкають у цьому районі – смугастий тунець і жовтоперий тунець. Крім того, у цьому районі виловлюють дрібні пелагічні види, такі як сардини, анчоуси та сигарні ставриди. Однак значна частка продукції, виловленої в цьому районі, традиційно належить до категорії «інші морські риби» (у 2022 році – 23 відсотки) та до інших загальних категорій.
Західна частина Індійського океану (район 51) – 5,7 млн тонн. Найбільшу частку вилову в районі становили тунці та тунцеподібні види; у дещо менших обсягах виловлювали дрібну пелагічну рибу та змішані популяції риб (переважно рифових). З 1950-х років обсяги вилову в Індійському океані загалом стабільно зростали, зокрема за рахунок вилову у східній частині Індійського океану (район 57); однак в останні роки через зниження інтенсивності промислу вилов скоротився.
У зв’язку з підписанням у 2023 році Угоди на основі Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права про збереження та сталий розвиток морського біологічного різноманіття в районах за межами національної юрисдикції зростає інтерес до раціональної експлуатації ресурсів відкритого моря. Це частково пов’язано із загальною стурбованістю щодо надмірного вилову, а частково – з бажанням глибше розуміти ситуацію з експлуатацією видів у цих районах.
Згідно з визначенням, райони відкритого моря знаходяться за межами виключних економічних зон (ВЕЗ), тобто на відстані понад 200 морських миль від берега, і охоплюють майже дві третини світового океану. На жаль, оцінити стан рибного промислу у відкритому морі неможливо, оскільки у глобальній статистиці промислового рибальства ФАО не проводиться розмежування між промислом у ВЕЗ і промислом у відкритому морі. В щорічних запитах щодо надання даних країнам пропонується повідомляти ФАО про обсяги промислового рибальства з розбивкою за видами та районами промислу. Основні промислові райони ФАО були визначені у 1950-х роках, задовго до встановлення меж ВЕЗ, через що ці два показники не можна порівнювати безпосередньо.
Висновки щодо основних тенденцій вилову у відкритому морі можна зробити шляхом аналізу вилову океанічних (епіпелагічних і глибоководних) видів, які можуть мешкати у відкритому морі. Загальний обсяг вилову цих видів зріс: у 1950-х роках він становив 1 млн тонн, а у 2022 році зріс приблизно до 11 млн тонн, причому з кінця 1970-х років зростання вилову, особливо глибоководних видів, було більш стабільним. Це зумовлено появою нових технічних засобів, які полегшують промисел на великих глибинах, а також необхідністю освоювати нові ресурси.
Нові промислові ділянки після скорочення можливостей через розширення юрисдикцій та виснаження ресурсів у прибережних районах. Продукція промислового рибальства у внутрішніх водоймах У 2022 році сумарний улов у внутрішніх водоймах світу склав 11,3 млн тонн, що на 0,3 відсотка менше, ніж у 2021 році. У 2020 році рибальство у внутрішніх водоймах зазнало значних збитків через пандемію COVID-19, але останні тенденції виробництва продукції промислового рибальства у внутрішніх водоймах в більшості випадків обумовлені зменшенням улову в Китаї в останні роки. В іншому, згідно з офіційно представленими даними, світове виробництво продукції промислового рибальства у внутрішніх водоймах залишається відносно стабільним і лише незначно знизилось порівняно з рекордним рівнем 2018 року (12,1 млн тонн). З 2020 року Китай перестав бути провідним виробником риби у внутрішніх водоймах. У 2022 році його обігнали Індія та Бангладеш (1,9 млн тонн та 1,3 млн тонн відповідно). Китай все ще входить до трійки країн з найбільшими обсягами риби, виловленої у внутрішніх водоймах (у 2022 році — 1,2 млн тонн), але внаслідок політичних заходів Міністерства сільського господарства та сільських справ Китаю, зокрема, заборони на ловлю риби в водах річки Янцзи на десять років для збереження живих водних ресурсів, офіційні показники скоротилися майже на 47 відсотків (з 2,2 млн тонн у 2017 році). Скорочення улову у внутрішніх водоймах Китаю було компенсовано розширенням аквакультури та рибальства за допомогою штучно вирощених ресурсів, тому загальний обсяг продукції, виловленої Китаєм у внутрішніх водоймах за цей період, зріс. Без урахування Китаю незначне зростання улову у внутрішніх водоймах останніми роками було обумовлене збільшенням виробництва в ряді основних країн-виробників, зокрема таких, як Бангладеш, Індія та Об’єднана Республіка Танзанія. Однак оцінити довгострокову тенденцію у виробництві продукції промислового рибальства у внутрішніх водоймах важко. Зростання показників улову за останні 20 років частково пояснюється вдосконаленням систем подання звітності та оцінки на країновому рівні, а не фактичним збільшенням улову. За таким ростом показників можуть ховатися тенденції до відсутності росту улову у внутрішніх водоймах або до його зменшення. Багато національних систем збору даних по внутрішнім водоймах досі не забезпечують достовірних та якісних даних, а в ряді країн такі системи взагалі відсутні, внаслідок чого обсяги улову в таких водоймах занижуються — ця проблема характерна навіть для деяких великих виробників. Дані про улов у любительському та натуральному рибальстві, як правило, занижуються або повністю відсутні в офіційній статистиці. Багато країн також не повідомляють ФАО про улов у внутрішніх водоймах або надають неповні дані. Тому нещодавно ФАО провела роботу з оцінки можливостей використання альтернативних методів для усунення цих прогалин та покращення своєї статистики по рибальству у внутрішніх водоймах (вставка 2). Також досі не вирішено давно назрілій проблемі відсутності детальної інформації про промислове рибальство у внутрішніх водоймах на рівні видів. Незважаючи на підвищення ефективності моніторингу щодо внутрішніх водойм у багатьох країнах, дані про 50 відсотків світової продукції промислового рибальства у внутрішніх водоймах надаються лише по найзагальнішій категорії “прісноводні риби інші” (Actinopterygii); цей показник залишається практично незмінним протягом останніх 20 років. Однак частка неідентифікованої продукції значно варіюється по країнах та регіонах — від 10 відсотків в Європі до більш ніж 60 відсотків у ряді країн Азії. Вилов однієї з основних видових груп — карпів, звичайних вусачів та інших карпових — стабільно зростає; в середині 2000-х років він становив близько 0,7 млн тонн на рік, а в 2022 році — майже 1,8 млн тонн; в останні роки вилов у внутрішніх водоймах зростає головним чином саме за рахунок цієї групи. В останні роки зріс і вилов тилапій та інших цихлід — з менше ніж 0,7 млн тонн до більше ніж 0,8 млн тонн на рік. Вилов прісноводних ракоподібних залишався стабільним (на рівні від 0,4 до 0,45 млн тонн на рік), але в останні роки знизився і в 2022 році склав всього 0,27 млн тонн, що в основному пов’язано зі скороченням улову у внутрішніх водоймах Китаю. Вилов у внутрішніх водоймах забезпечується меншим числом виробників, ніж вилов у морських водах. Багато великих виробників здійснюють промисел у районах, де розташовані обширні водойми або річкові басейни. У 2022 році більше 75 відсотків від загального обсягу улову у внутрішніх водоймах припадало на 14 країн, тоді як та сама частка улову в морських водах — на 19 країн.
Виробники риби у внутрішніх водоймах – країни з менш розвиненою економікою: так, понад 90 відсотків вилову у внутрішніх водоймах припадає на Азію та Африку; країнам-виробникам у цих регіонах важко здійснювати моніторинг рибальства у внутрішніх водоймах, оскільки воно має розсіяний характер, їм важко керувати, а його відстеження вимагає великих ресурсів. З середини 1990-х років понад 60 відсотків продукції промислового рибальства у внутрішніх водоймах стабільно видобувається в країнах Азії (у 2022 році – 7,2 млн тонн), серед яких п’ять провідних виробників, на яких припало понад 50 відсотків вилову у внутрішніх водоймах у 2022 році. Але в багатьох азіатських країнах рибальство у внутрішніх водоймах доповнюється або витісняється аквакультурою.
В Африці складається інша картина. У 2022 році цей регіон поставив на ринки 3,3 млн тонн продукції рибальства у внутрішніх водоймах, що складає близько 29 відсотків світового показника в цьому секторі; для багатьох африканських країн рибальство у внутрішніх водоймах – важливий фактор забезпечення продовольчої безпеки, а роль аквакультури не так значна. У багатьох країнах Африки, що не мають виходу до моря, на промислове рибальство у внутрішніх водоймах припадає від 80 до 100 відсотків загального обсягу виробництва водних тварин. Це великий обсяг, але водночас у багатьох країнах континенту (таких, як Демократична Республіка Конго, Нігерія та Чад) для сектора характерна висока невизначеність, що вказує на гостру необхідність впровадження в ньому ефективних методів моніторингу та регулювання.
Якість статистичних даних ФАО по промисловому рибальству
Основним, хоча й не єдиним, джерелом даних, що використовуються для ведення та оновлення баз даних ФАО з промислового рибальства, є звітність країн. Таким чином, якість статистики ФАО в значній мірі залежить від точності, повноти та своєчасності даних, що збираються національними рибогосподарськими установами та щорічно подаються в ФАО. Подані дані далеко не завжди є повними, послідовними та відповідають міжнародним стандартам звітності, і ФАО у співпраці з членами організовує їх збір та обробку. Як не сумно, у багатьох випадках країни не реагують на настійні рекомендації ФАО вирішувати виявлені проблеми з офіційними даними. У таких випадках і за наявності суперечностей у даних ФАО надає розрахункові показники або вносить коригування на основі найбільш якісних даних.
Одержаних з інших авторитетних офіційних джерел (включаючи дані, що публікуються РРХО або отримані за допомогою стандартних методик). Залишається і проблема несвоєчасного надходження в Організацію даних від держав-членів або повної відсутності таких даних, що впливає на якість виконуваних на рівні ФАО оцінок загального обсягу продукції промислового рибальства. Затримки у напрямку заповнених анкети ускладнюють для ФАО обробку, перевірку та аналіз статистичних даних (особливо за останній рік) перед офіційною щорічною публікацією даних (зазвичай у середині березня). Значна частина статистичних даних про продукцію промислового рибальства надається найбільшими виробниками, що забезпечує достовірність виконуваних ФАО оцінок продукції світового промислового рибальства, але Організація продовжує висловлювати занепокоєння щодо проблем з поданням або якістю даних по ряду країн, де виробляється великий обсяг продукції сектора.
