Рибальство у внутрішніх водоймах (по матеріалах ФАО 2022 р.).
Продуктивність та стійкість до зовнішніх впливів екосистем внутрішніх водойм насамперед визначається факторами довкілля, найбільш важливими з яких є температура, водотоки та різка зміна вмісту поживних речовин, обумовлене сезонним збільшенням та зменшенням водних систем.
Водні види, що мешкають у цих екосистемах, використовують для виживання фактори мінливості чи стабільності, що залежать від розташування цих систем. Арктичні та високогірні райони, території з помірним та тропічним кліматом, озера, річки, водно-болотні угіддя та заплави мають свої особливості. Продуктивність рибних запасів чи конкретних популяцій, що мешкають у внутрішніх водоймах, тісно пов’язана з якістю та кількістю води, а також з площею та здоров’ям місць проживання, де протіка єжиттєвий цикл риби і зв’язком між цими місцями.
Тропічні заплави, що належать до найбільших районів рибальства у внутрішніх водоймах у світі, забезпечують засоби до існування, продовольчу безпеку та харчування безлічі людей, виживання, темпи зростання водних видів та розміри запасів, здатних відновлюватися після піків смертності. Вони ж визначаються міжрічною мінливістю паводків. Якою б значною не була інтенсивність промислу у цих системах, вона рідко є основним фактором, що визначає стан ресурсів. Що ж стосується ізольованих популяцій, що мешкають в озерах та невеликих річках районів з помірнимі арктичним кліматом, то вони можуть бути дуже вразливі для перелову, хоча вплив на середу проживання, нерестовищ і зв’язок між водоймами можуть залишатися важливими або навіть головними факторами, що визначають їхнє здоров’я.
Великі райони рибальства у внутрішніх водоймах, що знаходяться в тропічних басейнах, можуть характеризуватися великою кількістю видів та експлуатуватися рибальськими господарствами. Багато з цих великих районів проживання промислової риби знаходяться в найменш розвинених країнах та країнах з низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства, які мають лише обмежені людські та фінансові ресурси для моніторингу та регулювання таких районів. Навіть у низці розвинених країн внутрішні водойми залишаються поза увагою, тому їх оцінка та моніторинг можуть вважатися низько пріоритетними завданнями або процесом, що тягне за собою не виправдані витрати в умовах, коли є безліч інших конкуруючих потреб.
Ще одна проблема, яка потребує вирішення, це транскордонний характер водозборів та річкових басейнів, оскільки їх межі не завжди відповідають встановленим кордонам країн або їх субнаціональних юрисдикцій.
Лише не багато великі річкові басейни, де здійснюється рибальство у внутрішніх водоймах, повністю перебувають у межах однієї країни. У великих країнах, розташованих на континентах та архіпелагах, вивантаження у внутрішніх водоймах надходить із кількох басейнів, на кожен із яких впливають різні фактори, що залежать від місцевості.
У перерахованих вище ситуаціях дані про сукупний обсяг країни вилову не дають точної, інформативної, переконливої картини стану промислу у внутрішніх водоймах країн. Важливо, що у багатьох країнах об’єктом моніторингу є лише найбільші райони промислу або пункти вивантаження, а стан районів, де промисел ведеться менш інтенсивно, оцінюється за приблизними даними або зовсім ігнорується, що також ускладнює розуміння істинного стану внутрішніх водойм і популяцій риби.
Який же підхід до відстеження стану рибальства у внутрішніх водоймах слід застосовувати у цих умовах для того, щоб виконувати зобов’язання щодо вирішення завдань ЦСР 1 (цілі сталого розвитку -ліквідації злиднів), ЦСР 2 (ліквідація голоду), а також вирішувати завдання, що побічно сприяють досягненню ЦСР 14 (збереження морських екосистем) та ЦСР 15 (збереження екосистем суші) стосовно внутрішнім водойм.
Без ретельної оцінки вплив на рибальство у внутрішніх водоймах у плані положення з продовольством та біорізноманіттям, пов’язане з освоєнням водних ресурсів, зміною навколишнього середовища під впливом сільського господарства та промисловості, обезлісненням та деградацією ґрунтів, залишається не врахованим.
Останнім часом визнається, що обмеження впроведенні національних оцінок, а також враховуючи те, що рибні ресурси, що видобуваються у внутрішніх водоймах, зосереджених у басейнах, необхідна нова парадигма оцінки, яка передбачає об’єднанняі нформації з різних джерел, що часто збирається дистанційно та з використанням непрямих показників. При цьому інструменти та засоби комп’ютерного моделювання для цього немає.
У 2016 р. ФАО у співпраці з Геологічною службою СЩА та окремими експертами в галузі рибальства приступила до створення глобальної карти загроз для рибальства у внутрішніх водоймах з інформацією, що відображає 20 відомих факторів антропогенного впливу на водозбори та басейни з метою розробки зведеного показника загроз. Відповідні навантаження на рибні ресурси кожного басейну та суббасейну, що впливають на внутрішнє рибальство, були зважені відповідно до їхньої значущості для кожного басейну.
Перші результати, отримані за допомогою цієї моделі були представлені в публікації “Стан світового рибальства та аквакультури 2020 р.” (ФАО, 2020a) з наміром подати оновлені дані в публікації 2022 р. Згодом Геологічна служба США доопрацювала метод оцінки загроз та автоматизувала отримання результатів із застосуванням регресійної моделі, в якій використовувалися понад 150 шарів просторових даних щодо категорій загроз, що впливають на рибальство у внутрішніх водоймах.
Для цього підхід до зважування факторів було вдосконалено так, щоб зробити просторові дані інформативними та встановити для них відносну важливість. При оцінці використовувалися вагові коефіцієнти літератури, регресійні дерева з додаванням та думки експертів. Було проаналізовано понад 9 000 рецензованих статей про задокументовані погрози, у відповідь заходи та види впливу з 45 басейнів, найбільш важливих для рибальства у внутрішніх водоймах.
Результати аналізу були доповнені опитуванням 536 фахівців із внутрішнього рибальства з 79 країн, які мають знання про 93 басейни, яких попросили присвоїти бали загрозам на місцевому рівні стосовно районів промислу, відомих їм найкраще.
Система оцінки загроз повністю прозора і легко відтворювана. Вона дозволяє об’єктивно оцінювати рибальство у внутрішніх водоймах з високим рівнем достовірності. Особи, що відповідають за регулювання рибальства та інші користувачі, зможуть ознайомитись із узагальненими результатами оцінки на відповідному веб-порталі.
У більшості регіонів оцінки розподілилися таким чином. Отримані результати вказують на необхідність звернути увагу на більшість басейнів з середнім та високим рівнем деградації різних елементів навколишнього середовища і можуть служити базовими показниками для відстеження зміні, таким чином, використовуватися для покращення стану рибних ресурсів, що видобуваються у внутрішніх водоймах.
Аналіз окремих басейнів. Описуваний метод картування загроз дозволяє оцінити ризик для виробництва харчової продукції з водних біоресурсів, що виловлюються у внутрішніх водоймах
Розбивка по суббасейнах дозволяє побачити, як фактори, що впливають на різні частини басейну, можуть підвищувати загальний рівень загрози, і може показати, що різні частини басейну піддаються різному рівню впливу, щоб зрозуміти, де слід зосередити зусилля по збереженню та відновленню екосистем. Крім того, у різних частинах басейнів можуть здійснюватися різні види промислу і вони можуть піддаватися різним загрозам.
Вразливість та соціально-економічні показники районів рибальства також залежать від їхнього просторового розподілу, що теж необхідно враховувати. Крім того, ув’язування інформації про стан окремих районів рибальства у внутрішніх водоймах із всесвітньою картою погроз допоможе закласти основу та послужить засобом підготовки змістовної звітності про перебіг роботи по досягненню міжнародних цілей, зокрема, щодо вирішення завдань, що стосуються рибальства у внутрішніх водоймах, а також надасть сприяння у досягненні ЦСР у вигляді визнання важливості рибальства у внутрішніх водоймах для продовольчої безпеки ряду країн та територій субнаціонального рівня та допоможе зрозуміти, які дії щодо відновлення екосистем потрібні. Для регулярного комплексного аналізу рибних ресурсів увнутрішніх водоймах знадобляться не тільки відповідальне ставлення та додаткові ресурси, які дозволять проводити оцінку довідкових районів рибальства на регулярній основі, а також згоду на подання звітності у рамках загальної структури.
В результаті ФАО отримає можливість узагальнювати не лише дані аналізу стану морських запасів, а також інформацію про стан рибних ресурсів у внутрішніх водоймах. Перевага цього підходу полягає в тому, що в ньому використовуються доступні глобальні дані, що дозволяє охопити країни, які можуть мати дуже обмежені можливості для збору та подання даних ФАО.
Обравши кілька довідкових басейнів у кожному регіоні, можна отримати уявлення про стан рибних ресурсів у різних частинах світу. Але для адаптації і більш точної інтерпретації результатів необхідно звіряти їх із реальною ситуацією, використовуючи дані з місць, знання місцевого населення та, по можливості, додаткові дані на місцях. Це особливо важливо при аналізі великих басейнів складної структури з різноманітним складом експлуатованих рибних ресурсів. Ув’язування карт загроз із даними про рибальство на субнаціональному рівні дозволить краще проаналізувати та готувати більш детальні плани на рівні країн з особливою увагою до районів, де потрібно глибше вивчити первинні загрози та їх зв’язок із видобутком та біорізноманіттям водних видів.
Таким чином національні установи, що займаються питаннями рибальства, зможуть визначати важливі райони промислу у внутрішніх водоймах (і важливі елементи водного біорізноманіття), яким загрожує небезпека і цілеспрямовано пріоритизувати заходи щодо моніторингу та регулювання. Якщо в тому самому водоймищі здійснюються різні види промислу, які по-різному реагують на одні й ті самі фактори або реагують на різні фактори (наприклад, промисел великих хижих видів та дрібних пелагічних риб у одному і тому ж водоймищі або промисел видів, постійнощо живуть у заплаві, і мігрують у великій річці), вплив на різні групи зацікавлених сторін може бути неоднаковим, і необхідно ретельно підходити до інтерпретації результатів.
Ще одним етапом підготовки більш докладною звітності можуть стати підбір та систематичне відстеження низки довідкових районів рибальства в найбільш продуктивні басейни. Вивчаючи кожен з цих районів, можна отримати важливу інформацію про ситуації в аналізованому басейні, які можуть послужити основою для розробки цілеспрямованих заходів регулювання.
Крім того, дані можна використовувати під час підготовки звітності , яка дозволить ФАО продовжувати доопрацьовувати глобальну оцінку. Важливо також відстежувати стан різних екологічних гільдій (таких як мігруючі види, дрібні пелагічні види, великі та довго живучі види, не аборігенні види).
Аналізуючи довідкові райони, як правило, можна отримувати інформацію про важливі види, стан яких вже відстежується, але якщо вивчення уловів дає можливість отримати інформацію про стан всіх видів у гільдії, то проводити аналіз довідкових районів не обов’язково.
Що ж робиться в Україні? Коли реально будуть досліджувати запаси в.б.р., регулювати використання сировинної бази галузі, створювати сприятливі умови праці для рибалок, розширювати терміни промислу? Та ви що? Тільки АУКЦІОНИ та розпилювання останнього сировинного біджету водойм…
Коли в державі ця бездарна галузева політика закінчиться?
