Доступність зольних елементів для харчування та вплив різних факторів на травлення їжи риб (Частина 13)

Доступність зольних елементів для харчування риб та вплив різних факторів на травлення їжі у риб (Частина 13)

У групу зольних елементів входять поєднані мінеральні речовини, які залишаються після спалювання та прожарювання продуктів при вільному доступі повітря. Переважну частину золи складають оксиди наступних макроелементів (у порядку зниження вмісту): кальцію, магнію, калію, натрію.

Як зазначалося вище, через осмотичного проникнення в організм риб значних кількостей мінералів, особливо двовалентних, і видалення їх надлишку через травний тракт, величина доступності аліментарних мінералів маскується ними, а також їх обмінними фракціями в екскрементах. Тому тією чи іншою мірою показники перетравності занижуються.

На цій підставі індикаторний метод визначення перетравності зольних елементів не можна визнати досить коректним. Однак через відсутність більш надійних способів доводиться задовольнятися наявними даними хоча б для орієнтовної характеристики процесу.

Основна кількість відомостей міститься в таблицях третього розділу, де дано опис поживних властивостей різної сировини. При харчуванні коропів зерном у п’яти випадках із десяти відмічено перевищення на 20-60% екскреції зольних елементів над їхньою резорбцією. Найвищі показники доступності (до 90%) відзначені під час харчування риб пшеницею, і навіть її зародками (32%); ячменем та сорго.

Екструзія пшеничних висівок, сорго та кукурудзи більшою чи меншою мірою справила сприятливий вплив на перетравність золи. Однак при екструдуванні ячменю дія була зворотною. Що стосується доступності зольних елементів зерна злаків для інших видів риб, то нам відомі лише дані щодо сорго для форелі (5%) та відомості Н.А. Абросімової [цит. по Щербині та ін., 1985] по пшениці у осетрових – від екскреції до 46% доступності.

При харчуванні коропів соняшниковим, ріпаковим та гірчичним шротами виявлено переважання екскреції над резорбцією. Показник доступності золи соєвого шроту був дуже малий (8%). Після екструзії він зріс до 37%. Аналогічна дія екструзія вплинула на доступність зольних елементів перерахованих вище шротів.

У той же час у форелей, що харчувалися гранульованими соняшниковим та соєвим шротами, доступність елементів золи виявилася в 3-7 разів вищою, ніж у коропів. У осетрів, які отримували соєвий шрот, переважала екскреція, соняшникова – резорбція, причому її показники були порівняні з показниками форелі.

Зольні елементи рибного борошна є переважно продуктами окислення гидроксиапатита. Вони містяться в кількостях, що в 2-3 рази перевищують їх вміст у рослинній сировині. Показник доступності золи рибного борошна у коропів становить у середньому близько 10%, і лише у кількох випадках він зростає до 24 і 34%.

У форелі та осетрових їх доступність була значно більшою (30-60%), що також можна пов’язати з кращою розчинністю мінеральних солей у кислому середовищі шлунків. Велика кількість зольних елементів м’ясо-кісткового борошна з тієї ж причини виявилося слабко доступним для форелі (9%).

У коропа спостерігалася їхня екскреція, яка змінювалася резорбцією лише після екструзії. З крилової муки форель витягувала близько 40% мінералів; у коропа екскреція перекривала їхню резорбцію. Загалом наведені дані дозволяють говорити, що мінерали золи мають показники доступності суттєво нижчі, ніж мінерали органічних речовин. Це пов’язано з низкою причин.

По-перше, у багатьох випадках мінеральні елементи рослинних або тваринних компонентів комбікормів перебувають у погано розчинній або нерозчинній формах фітатів або органічних сполук (наприклад, з лізином та іншими амінокислотами).

По-друге, за певних концентрацій у воді ряд елементів надходить в організм осмотичним шляхом і їх надлишок виділяється через кишечник.

По-третє, обсяги їх реальної резорбції до певної міри маскуються надходженням із внутрішнього середовища організму в шлунок і кишечник разом із травними соками мінеральних елементів, необхідних для нормального травлення; нерідко кількість останніх можна порівняти з вмістом у кормі або перевищує його.

До теперішнього часу в літературі немає відомостей та методичних підходів, які б дали можливість досить коректно розділити в хімусі та екскрементах мінерали харчового, ендогенного та осмотичного походження.

Тим часом знання цих співвідношень дозволило б провести відповідні розрахунки та внести поправки до показників доступності мінеральних елементів та корму в цілому.

 Показники видимого перетравлення (або екстрекції) зольних елемнтів різних видів сировини та комбікормів для риб, % від з’їденого 

Примітка:

1. Перед чертою – гранульована сировина.
2. За чертою – екструдована сировина.
3. Е – переваження екстрекції над розорбцією.

Вплив різних факторів на травлення їжі у риб. На здатність організму риб витягувати з їжі поживні речовини впливає ряд аліментарних чинників, зокрема співвідношення поживних речовин раціоні, тобто. у загальній кількості їжі, що з’їдається за добу. З органічних полімерів найбільш виражене позитивне вплив на перетравність всіх поживних речовин надає збагачення раціону жирами. У коропів це явище спостерігається у разі підвищення вмісту загальних ліпідів у дієті з 2 до 10%, у форелі — з 4 до 15%. Наявність у раціоні коропів суміші тваринних жирів та соняшникових фосфатидів (4:1) у кількості 5-10% стимулювало активність травних ліпаз і протеаз. В результаті перетравність білка зросла з 58 до 83%, ліпідів з 26 до 78%. Одночасно підвищилася конверсія білка та корму загалом.

Світова практика останніх десятиліть використовує збагачення кормів ліпідами для підвищення не тільки їхньої енергетичної, а й загальної поживності. До факторів, що позитивно впливають на травлення та засвоєння кормів, відноситься і фосфор. Введення його в раціони для молоді коропів у вигляді 1-3% легкозасвоюваних одно-або двозаміщених солей калію, натрію, амонію призводить до збільшення перетравності корму на 3-15%.

В основному це відбувається за рахунок посилення абсорбції білка (до 13%), фосфату та інших мінералів (1,5-2,0 раза). Одночасно активізується зростання риб на 20–47%. На 32% скорочується потреба риб у їжі.

Кормові коефіцієнти знижуються на 39%. Зменшується як абсолютна, і відносна екскреція фосфору з фекаліями (з 23 до 10 р на 1 кг приросту риб), що у 1,5-2,0 разу знижує небезпека забруднення цим елементом води індустріальних господарств.

Пригнічуючий вплив, особливо у лососевих риб, може мати надлишок клітковини. Аналогічний ефект викликається високим рівнем сирого крохмалю. Підвищення його вмісту в кормі форелі з 20 до 40% призводить до зниження перетравності загальних вуглеводів на 36%, білка – на 7%. Крім того, негативний ефект викликають наявність у сировині інгібіторів протеїназ (сої та продуктів її переробки) та амілаз (пшениці), отрут різної природи, таких як держсипол (бавовник), таніни (сорго), та інші антиживильні фактори.

Технологія виробництва корму. 

Різні способи підготовки сировини перед включенням до комбікорму, спрямовані на підвищення доступності поживних речовин для організму тварин і руйнування антиживильних факторів, здатні надавати певний вплив на клітинну архітектоніку та хімічну структуру сировини, властивості поживних речовин, на їхню перетравність. До них відносяться ступінь подрібнення сировини, термічна, термомеханічна, гідротермічна та інші види обробки. Кожен спосіб має свої позитивні та негативні сторони. 

Величина раціону та тривалість годування.

Кількість їжі їжі визначає швидкість її проходження травним трактом і може впливати на ступінь перетравлення корму в цілому і його окремих частин. У форелей при 11°С відмінності у величині раціонів рівних 0,4-0,8% маси риб не впливали на показники перетравності. У той самий час доза раціону 1,6% достовірно знижувала перетравність сухої речовини з 70 до 67% переважно з допомогою вуглеводів, доступність яких скорочувалася з 58 до 46%.

У канального сома при дворазовому збільшенні дози та наближенні її до оптимальної відбувалося зменшення перетравності всіх органічних речовин на 7-20%, причому максимально – перетравності вуглеводів.

При  надмірному харчуванні проявляється і зворотний зв’язок між кількістю білка, що поглинається, і його перетравністю, що обумовлено скороченням часу контакту корму з травними соками і всмоктувальною поверхнею. Тривале харчування риб комбікормом одного складу, особливо за його недостатньої збалансованості, погіршує умови його використання в організмі риб.

У коропів та форелей, як правило, протягом 2,5-4,0 тижнів у міру адаптації організму до якості їжі перетравність сухої речовини зростає. Далі вона починає знижуватися, і особливо різко за невідповідності складу корму потребам риб.

На цій підставі був рекомендований режим змінних рецептур через кожні 1,5-2,0 місяця. Нині цей прийом із високим рівнем ефективності використовують у ряді тепловодних індустріальних господарств.

Абіотичні фактори.

Найбільший вплив на перетравність їжі надають температура і кисневий режим.

Температура. При її підвищенні з 16 до 27 ° С у коропів достовірно знижуються коефіцієнти перетравності білків, вуглеводів, що важко гідролізуються, і мінеральних елементів, а крохмалю і моносахаридів зростають.

Цей ефект можна розглядати як сукупну дію трьох процесів:

1 – посилення моторики кишечника;

2 – збільшення швидкості просування їжі, що скорочує час її ферментативної обробки;

3 – різке підвищення активності амілазу.

Аналогічний, але більш виражений ефект виявлений у форелі в діапазоні температур 12-16 ° С при одноразовому прийомі їжі, коли час перебування корму в травному тракті скоротилося на 10 годин.

У режимі дворазового годування впливу зміни температур від 7 до 11 °С та від 11 до 15 °С.

В той же час при зміні температури з 8 до 18 ° С у форелі при регулярному годуванні значно зростає перетравність крохмалю (желатинізованого на 25%, сирого на 33%), а ліпідів – значно менше (на 7 -8%), білка – незначно.

Гіпоксія. Акліматація коропів до низького вмісту кисню (1,8-2,0 проти 4-6 мг 02/л) не викликала істотних змін перетравності нутрієнтів, а концентрація 8-9 мг/л, навпаки, зменшила її.

У першому випадку це було пов’язано з погіршенням апетиту риб та уповільненням перистальтики, у другому – з більш активним харчуванням риб та посиленням моторики кишківника.

У форелі за умов гіпоксії (менше 60% насичення води киснем) перетравність сухої речовини спочатку слабко зменшувалася, потім із адаптацією (4-8 діб), збільшується.

Очевидно, гіпоксія у риб опосередковано впливає на перетравність поживних речовин: уповільнення моторики збільшує час травлення.

Забруднення води метаболітами. Накопичення у воді продуктів розкладання кормів та обміну речовин риб здатне негативно впливати на перетравність нутрієнтів.

Солоність. Травна система коропа масою 23-28 г реагує на присутність у воді хлористого натрію зниженням перетравності корму. При вмісті солі 500 мг/л вони спостерігали слабку тенденцію до зниження (з 61,9 у прісній воді до 59,6%). Збільшення її концентрації удесятеро викликало статистично значуще зменшення перетравності корму до 56%, а концентрація 10000 мг/л (10%о) – до 45%, тобто. на 28% стосовно його перетравності при вмісті риб у прісній воді.

Генотип. На прикладі коропів чотирьох генотипів (лускаті, голі, розкидані, лінійні) встановлено залежність перетравності та засвоєння харчових субстратів від спадкових особливостей. У лускатих коропів, носіїв спадковості дикого сазана, здатність перетравлювати комбікорми, особливо їх вуглеводні компоненти, менш виражена, ніж у риб з переважанням спадковості культурних коропів (голих, лінійних, розкиданих).

Причому, якщо в показниках перетравності між гримом останніми групами статистично достовірних відмінностей не виявлено, то за характером конверсії поживних речовин групи голих і лінійних виявили кращу здатність до засвоєння перетравлених речовин комбікормів, ніж розкидані і тим більше лускатих.

Вплив генотипу на активність травної діяльності також підтверджено на різних формах форелі та атлантичного лосося.

(Дивись далі Частину 14)