Доступність для харчування риб (мінеральних речовин, кальцію, магнію, міді, фосфору) (Частина 12)
Визначення доступності мінеральних елементів методично складніше, ніж органічних речовин. Простий спосіб визначення “видимої перетравності ” шляхом розрахунку різниці між кількістю речовини, з’їденого з кормом і виділеного з екскрементами, у застосуванні до мінеральних елементів мало об’єктивний.
Це пов’язано, по-перше, з тим, що в травний тракт з крові надходить значна кількість мінеральних речовин (таких як кальцій, натрій, фосфор, калій та ін.), які необхідні для створення оптимальних умов травлення. По-друге, через кишечник з організму виділяються мінерали, що надійшли осмотичним шляхом (переважно двовалентні). В результаті цих процесів відносний вміст мінеральних речовин в екскрементах риб нерідко виявляється тією чи іншою мірою вище, ніж було в кормі.
У результаті коефіцієнти, визначені за формулою перетравності, характеризують сумарний ефект резорбції мінералів їжі та виділення в травний тракт ендогенних мінералів, що спотворює уявлення про те, яка частина мінералів корму всмокталася у травному тракті. У разі значного перевищення рівня ендогенних мінералів в екскрементах над з’їденим кормом, розрахунки за формулою перетравності дають негативні значення, що свідчить про перевищення екскреції ендогенних фракцій над резорбцією аліментарних.
Інші методи вивчення перетравності мінеральних елементів, такі як балансовий метод, метод радіоактивних індикаторів, фістульний, крім перерахованих недоліків, мають свої додаткові (трудомісткість, необхідність спеціального обладнання, особливих форм солей тощо), а також не дають об’єктивної інформації про абсорбцію мінералів кормів у риб.
За відсутності досконалішого методичного підходу використовують метод інертних речовин. Для судження про динаміку процесів всмоктування та екскреції в ході травлення “видиму” перетравність мінералів визначають протягом усього травного тракту, умовно розділивши його на п’ять частин. При виявленні ендогенної екскреції елемента за показник доступності ми умовно приймали середню з максимальних резорбційних величин, що спостерігалися в досвіді на різних ділянках травного тракту. При малих кількостях елемента у воді розрахунки проводили за вмістом в екскрементах.
Доступність для харчування риб кальцію та магнію.
Кальцій. Коефіцієнти доступності для коропа кальцію дев’яти кормових засобів, визначені вказаним способом, свідчать про значне перевищення екскреції кальцію над його резорбцією. Так як риби не можуть жити і рости, не отримуючи кальцію, а в умовах експериментів вони нормально зростають, можна припустити, що високий рівень ендогенної екскреції пов’язаний з видаленням з організму кальцію, що надійшов осмотичним шляхом.
Було досліджено основні види сировини: фуражне зерно, бобові, макухи та шроти. Позитивні коефіцієнти видимої доступності кальцію були отримані в дослідах з ячменем (19%), вівсом (5%) та гірчичним макухою (32%). Доступність кальцію комбікормів перебувала в діапазоні 0-39%.
Досліджуючи всмоктування кальцію у риб за допомогою хронічних фістул на кишківнику, показали, що короп може витягувати з корму до 40% цього елемента. Для інших видів риб є поодинокі та фрагментарні відомості. Отриманим методом інертних речовин, райдужна форель може витягувати з комбікормів з високим вмістом рибного борошна (рецепти типу РГМ) 26-30% кальцію, а осетров – близько 33%.
Аналіз представлених матеріалів дає підстави вважати, що метод інертних речовин за умов нормальної та високої мінералізації води мало придатний визначення риб доступності кальцію. Причина – надходження осмотичним шляхом значних кількостей цього елемента та їх виділення через травний тракт.
Метод буде корисним під час проведення експериментів за умов низькомінералізованих вод. Вивчаючи поглинання з води радіоактивного кальцію рибами, які попередньо голодували чи отримували корм, він показав, що у обох випадках кількість Са, спожитого із води, зберігалося одному рівні.
Молодь осетра залежно від етапу розвитку споживала з води у 3-4 рази більше кальцію, ніж із кормів. Потреба у кальції прісноводних риб на 95% задовольняється за рахунок осмосу.
Магній. У коропів доступність магнію при харчуванні зерном злаків перебувала в межах 25-48% (у середньому 38%), бобовими – 35-60%, макухами та шротами – 23-47% (у середньому 35%), комбікормами – близько 40%.
Екскреція відзначаєтьс під час випробування соєвого шроту. Непрямим чином це свідчить про менші обсяги проникнення магнію в організм коропів у вигляді осмосу проти кальцієм.
В експериментах з лососевими рибами кількість магнію, що видобувається з пшениці, може досягати 80%, з кукурудзи – 36%, а з рибного борошна – 50-70%.
Мідь з рослинної сировини доступна для лососевих досить добре (40-96%), з рибного борошна – в межах 22-85%, з комбікормів типу РГМ – на 22-32%, доступність цинку комбікормів становить 0-55%, марганцю – близько 12%.
Доступність фосфору для харчування риб. Особливий інтерес мають відомості про доступність фосфору. З одного боку, це пов’язано з високою потребою риб у цьому елементі, з іншого — надходженням його до організму риб переважно з їжею. Крім того, існують відмінності в здатності системи травлення окремих видів риб витягувати його з корму.
У безшлункових риб, що не мають солянокислого травлення, багато форм мінерального фосфору рослинного та тваринного походження не здатні розщеплюватися і абсорбуватися в кишечнику. Насамперед це стосується фосфору важко розчинних солей фітинової кислоти (фітатам). Для їх руйнування потрібен спеціальний фермент – фітаза, яка відсутня у багатьох видів риб, так само як і у птахів, свиней та інших сільськогосподарських тварин.
Наведено відомості про вміст загального та фітатного фосфору в рослинних компонентах комбікормів поряд з даними щодо його доступності для риб.
Відомо, що частку фітатного фосфору припадає близько половини його загального вмісту в насінних рослинах або значно більше. Доступність загального та фітатного фосфору у коропа виявилися дуже близькими до різниці між вмістом того та іншого в кормах. У ряді випадків показники доступності виявилися дещо більшими, ніж ця різниця. Очевидно, частина фітатів дедалі руйнується і їхній фосфор резорбується в кишечнику коропів.
Короп може витягувати з фігатів від 8 до 38% фосфору. За іншими видами риб (форелі, кижучу, канального сому) відомості поодинокі. Доступність фосфору фітатів у форелі нижча, ніж у коропа (0-19%), хоча можна було вважати, що соляна кислота шлунка повинна сприяти кращому розчиненню фітатів та вилученню з них фосфору.
Крім утворення міцних зв’язків з фосфором, фітинова кислота має й іншу негативну властивість – здатність пов’язувати дво- і тривалентні катіони інших мінералів, утворюючи фітат-мінеральні комплекси з цинком, марганцем, міддю, залізом, а також частково з магнієм і кальцієм, що, безсумнівно, позначається на доступності риб і цих елементів.
Наприклад, у зерні ячменю вміст фосфору фітатів становив 60-70% від загального, а доступність для коропа всього фосфору – 45%. У разі сорго це співвідношення становило – 70 та 44%, рису – 45 та 60%, пшеничних висівок – 85 та 11%, соєвого шроту – 70 та 38% тощо.
У цілому нині для коропа коефіцієнти доступності фосфору основних рослинних компонентів, за рідкісними винятками, були дуже низькими. Максимальний показник (79%) визначено нами для фосфору вітазара – макухи із зародків пшениці.
Доступність фосфору комбікормів коливалася близько 15-58%. Основна кількість фосфору рибного борошна (70-80%), як правило, знаходиться у формі мінеральної солі – гідроксіапатиту Са10(РО4)6(ОН)2 – структурної основи кісткової тканини.
Він важко розчинний у лужному, нейтральному та слабокислому середовищі, властивому кишечнику безшлункового коропа. Внаслідок цього доступність фосфору обмежується в середньому 10-30% від його загального вмісту в борошні.
При окремих способах виготовлення рибного борощна виявлено дуже високе надходження ендогенного фосфору, яке маскує аліментарну резорбцію. В результаті виникає недостатність цього елемента у дієті. Зі збільшенням термінів зберігання рибного борошна кількість доступного для коропів фосфору внаслідок окисних та мікробіологічних процесів скорочується.
Форель та інші лососеві завдяки присутності в шлунку соляної кислоти здатні дещо краще розщеплювати гідроксиапатити рибного борошна та витягувати з них фосфор (33-74%).
Дуже добре як для коропів, так і для форелі доступний фосфор, що знаходиться в органічних сполуках, що легко розщеплюються, казеїну (97-91%), кальмарового борошна (85%), а також алканових і етанолових дріжджів.
У всіх видів риб найлегше засвоюється фосфор одноосновних солей. Доступність фосфору двоосновних солей нижче, особливо для безшлункового коропа, і ще нижче фосфору триосновних солей. Слід взяти до уваги, що використання трикальцій фосфату не виявляє очікуваної позитивної дії. Ефект його введення в корм коропів близький до нульового, а по ряду позицій негативний.
Зумовлено це переважно надлишком у солі кальцію, який порушує необхідне для риб співвідношення в їжі між ним і фосфором. З огляду на велику варіабельність показників доступності фосфору різних компонентів комбікормів (0-97%) і важливості цього елемента для організму, що росте, балансування кормосуміші слід проводити з урахуванням його доступності.
При виявленні дефіциту фосфору він має бути заповнений з допомогою інших джерел. В іншому випадку ретельно збалансований по органічних речовин комбікорм матиме поживність значно нижче очікуваної. Особливо важливо зважати на цю обставину при вирощуванні молоді та товарних риб в індустріальних умовах, де вони повністю позбавлені природної їжі. Цікаво відзначити, що з експлуатації рециркуляційних систем вміст у воді кальцію зростає більш ніж на 40%. Відповідно потрібно збільшення та кількості доступного фосфору в кормі приблизно на 20%. Для підбору компонентів у комбікорми слід використовувати мінеральні премікси.
(Дивись далі Частину 13)
