ПРОДУКЦІЯ АКВАКУЛЬТУРИ
Показники та динаміка виробництва в цілому
У 2020, 2021 і 2022 роках обсяг виробництва продукції аквакультури у світі продовжував зростати, і ця тенденція збереглася, незважаючи на пандемію COVID-19. Зростання в різних регіонах, країнах і на різних територіях було нерівномірним; зокрема, спостерігалися значні відмінності у масштабах виробництва та розподілі господарств, технологіях вирощування, ефективності виробництва та використанні ресурсів.
У 2022 році в світовій аквакультурі було вироблено 130,9 млн тонн продукції – це рекордний показник, на 8,1 млн тонн вищий за рівень 2020 року (122,8 млн тонн). Загальна вартість реалізованої господарствами продукції того ж року склала 312,8 млрд дол. США, що на 34,2 млрд дол. США більше, ніж у 2020 році (278,5 млрд дол. США).
У 2022 році було добуто 94,4 млн тонн водних тварин (у еквіваленті живої ваги) на суму 295,7 млрд доларів США, 36,5 млн тонн водоростей (морських і мікроводоростей у сирому вигляді) на суму 17 млрд доларів США, а також 2700 тонн морських раковин і перлів на 138,5 млн доларів США.
Світовий обсяг штучно вирощених водних тварин уперше в історії перевищив обсяг продукції промислового рибальства, який становив 91 млн тонн. Крім того, показник 2022 року (94,4 млн тонн) перевищив річний обсяг продукції промислового рибальства за всі роки, починаючи з 1950-го, за винятком 2018 року, коли в природних умовах було виловлено 96,5 млн тонн водних тварин.
У 2022 році обсяг штучно вирощених водних тварин зріс на 6,7 млн тонн (7,6%) порівняно з 2020 роком. Основну частину цього приросту забезпечила Азія.
У 2022 році загальний обсяг продукції світової аквакультури склав 87,9 млн тонн, що на 204% більше, ніж у 2000 році (43 млн тонн). Середньорічний темп зростання виробництва становив 5,2%. Кількість штучно вирощених водних тварин за цей період зросла з 32,4 млн тонн до 62 млн тонн (на 191%), а виробництво водоростей збільшилося більш ніж утричі.
Основний приріст виробництва припав на кісткових риб (58,1%), за ними слідували ракоподібні (24,6%), молюски (15,6%) та інші види водних тварин (1,8%). Виробництво штучно вирощених водоростей у 2022 році досягло 36,5 млн тонн, що на 1,4 млн тонн (4,1%) більше, ніж у 2020 році. Зростання було обумовлене розширенням виробництва в Китаї, Малайзії, Танзанії, Росії, Філіппінах та інших країнах, проте водночас зафіксовано падіння в Індонезії, Південній Кореї, Японії та деяких інших країнах.
За регіональним розподілом найбільша частка аквакультурного виробництва припадає на Азію – 87,9% (5,9 млн тонн), далі йдуть Латинська Америка та Карибський басейн (7,3%), Європа (3,5%), Африка (0,8%), Північна Америка (0,4%) та Океанія (0,2%).
Статистика ФАО охоплює 208 країн і територій. Однак значна частина держав не подає дані, що ускладнює оцінку реальних масштабів виробництва. У 2022 році приблизно половина країн-виробників аквакультури не надала звітності. За оцінками ФАО, у цих країнах було вироблено 13,3 млн тонн водних тварин і 736 900 тонн водоростей, тоді як у тих, що подали дані, – 81,1 млн тонн і 35,8 млн тонн відповідно.
Африка була єдиним регіоном, де у 2020 році зафіксовано скорочення виробництва через зменшення вилову в Єгипті та Нігерії. У 2022 році обсяг штучно вирощених водних тварин у Африці становив трохи більше 2,3 млн тонн.
(2,2 відсотка) більше, ніж у 2020 році (таблиця 3). Чистий приріст був забезпечений головним чином за рахунок внутрішньої аквакультури, насамперед у Гані, Замбії, Об’єднаній Республіці Танзанія та Руанді.
У 2022 році в Єгипті було вироблено на 2,2 відсотка (39 500 тонн) менше продукції аквакультури, ніж у 2020 році (1,6 млн тонн), що було зумовлено незначними спадами виробництва протягом останніх двох років. У Нігерії виробництво у 2021 році відновилося, а потім знову знизилося до рівня нижче показників 2020 року.
У країнах, що не мають виходу до моря, виробництво зменшилося більш ніж на 10 відсотків порівняно з рівнем 2020 року: у Малаві – на 23,9 відсотка, в Уганді – на 18,2 відсотка, а у Зімбабве – на 60,7 відсотка.
У країнах Африки – основних виробниках кісткових риб, які поступово переходять на садкову марикультуру, обсяг виробництва порівняно з 2020 роком також знизився: у Тунісі – на 11,6 відсотка (незважаючи на рекордні показники 2021 року), а на Маврикії – більш ніж наполовину (на 53,2 відсотка). У країнах Латинської Америки та Карибського басейну в 2022 році було вирощено 4,3 млн тонн водних тварин – це на 448 300 тонн (12,8 відсотка) більше, ніж у 2020 році (3,8 млн тонн). Такий приріст був здебільшого забезпечений за рахунок Еквадору (348 400 тонн, 71,4 відсотка) та Бразилії (108 000 тонн, 22,1 відсотка), за ними йшли Колумбія (25 600 тонн, 5,2 відсотка), Чилі (22 700 тонн, 4,6 відсотка), Боліваріанська Республіка Венесуела (12 600 тонн, 2,6 відсотка) та більшість дрібних виробників у регіоні. У Чилі, найбільшому виробнику в регіоні, обсяг виробництва зріс всього на 1,5 відсотка. При цьому в Мексиці та на Кубі спостерігалося значне скорочення виробництва – відповідно на 59 000 тонн (16,9 відсотка) та 10 500 тонн (40,66 відсотка) порівняно з 2020 роком. У 2021 році в Перу було вироблено більше продукції, ніж у попередній період, але в 2022 році показник знизився на 2 відсотка порівняно з 2020 роком: значний ріст виробництва морських креветок та кісткових риб не компенсував зниження обсягу збору штучно вирощуваного гребінця на 44,2 відсотка.
У Північній Америці загальний обсяг виробництва штучно вирощуваних водних тварин у 2022 році зріс до 644 500 тонн, що на 4,3 відсотка більше порівняно з показником 2020 року (618 000 тонн). Обсяг виробництва у Сполучених Штатах Америки у 2022 році зріс порівняно з 2020 роком на 6,7 відсотка (до 478 100 тонн), а в Канаді зменшився на 2 відсотка (до 166 500 тонн). Це значно менше за історичний максимум цих країн (у США – 607 600 тонн у 2004 році, а в Канаді – 200 800 тонн у 2016 році).
В Азії у 2022 році було вироблено 83,4 млн тонн штучно вирощуваних водних тварин, що на 5,9 млн тонн (7,6 відсотка) більше порівняно з показником 2020 року – 77,5 млн тонн. Лідером за цим показником залишався Китай, на який припало 55,4 відсотка (3,3 млн тонн) приросту продукції аквакультури в регіоні. На другому місці опинилася Індія, де було вироблено 10,2 млн тонн штучно вирощуваних водних тварин (порівняно з 8,6 млн тонн у 2020 році) – таким чином, країна забезпечила 27,1 відсотка (1,6 млн тонн) приросту аквакультури в Азії. За цими двома лідерами йшли В’єтнам, Бангладеш і Індонезія, на які в сумі припало 14,1 відсотка приросту (826 400 тонн). Таїланд і Філіппіни були єдиними країнами, що входили до першої десятки найбільших виробників в Азії, де виробництво в 2022 році скоротилося порівняно з 2020 роком – на 5,8 відсотка (49 900 тонн) і 1 відсоток (10 400 тонн) відповідно.
Щодо інших виробників в Азії, то на заході Азії виробництво головним чином зросло завдяки Туреччині, а в Центральній Азії – завдяки Узбекистану та Киргизії.
В Європі у 2022 році було вирощено 3,5 млн тонн водних тварин, що на 232 100 тонн (7,1 відсотка) більше порівняно з показником 2020 року (3,3 млн тонн). Цей приріст забезпечили в основному Норвегія (158 200 тонн, 68,1 відсотка) та Російська Федерація (49 200 тонн, 21,2 відсотка). Ще 68 200 тонн (29,4 відсотка) забезпечили Фарерські острови, Ісландія, Греція, Франція, Італія, Ірландія та Хорватія разом узяті (країни розташовані в порядку спадання за обсягом виробництва). У 17 європейських країнах обсяги виробництва за той самий період знизилися в загальному на 47 800 тонн – найбільше зниження було в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, після чого йшли Німеччина, Болгарія, Данія та Україна.
В Океанії виробництво водних тварин збільшилося на 4,5 відсотка, або на 10 100 тонн – з 225 100 тонн у 2020 році до 235 200 тонн у 2022 році. Така динаміка була в основному обумовлена підвищенням виробництва в Австралії на 22 відсотка на тлі зниження на 10,5 відсотка в Новій Зеландії. Загальний обсяг виробництва в решті 18 острівних країн і територій регіону був значно меншим і залишився незмінним порівняно з оцінковим показником 2020 року (3800 тонн).
Регіональний розподіл обсягів виробництва продукції аквакультури відображає значні розбіжності на рівні країн. На рисунку 9 показано розподіл виробництва за прикладом шести видів, по сегментах аквакультури, де, як правило, домінує невелика кількість великих виробників.
