Стан рибних ресурсів. (Частина 8)
Рибальство у внутрішніх водоймах
На частку рибальства у внутрішніх водоймах припадає понад 12 відсотків риби, що доставляється в порти світу. Особливо важливу роль воно відіграє в країнах, що розвиваються, які не мають виходу до моря (КРНМ), і в країнах із низьким рівнем доходу та дефіцитом продовольства (КНДДП).
У КРНМ виловлюється 21 відсоток риби, здобутої у внутрішніх водоймах світу (у 2021 році – 2,4 млн тонн), що надає цій галузі особливого значення з точки зору забезпечення засобів до існування населення цих країн, продовольчої безпеки та боротьби з бідністю. Майже 70 відсотків рибалок, які займаються натуральним господарством, ведуть рибальство у внутрішніх водоймах, часто поєднуючи його з іншими видами діяльності або використовуючи в періоди низького попиту на робочу силу.
Рибальство у внутрішніх водоймах широко поширене, а використовувані в ньому ресурси відрізняються значним розмаїттям. Вилов ведеться не лише у великих озерах, водосховищах, річках і заплавах, а й у болотах, струмках, ставках, каналах, канавах і на рисових полях. У цих водоймах переважає дрібномасштабне рибальство: на нього припадає 99 відсотків загального обсягу продукції рибальства у внутрішніх водоймах. Цей сегмент також характеризується різноманітністю рибальських господарств, методів промислу, механізмів регулювання та виробничо-збутових ланцюгів.
Основними постачальниками продукції рибальства у внутрішніх водоймах є країни, на території яких розташовані великі водойми або річкові басейни. Країни Азії – Індія, Китай, Бангладеш і М’янма – є чотирма провідними виробниками риби, виловленої у внутрішніх водоймах, і на Азію припадає майже дві третини світового виробництва продукції цього сегмента рибальської галузі.
У тропічних заплавних зонах, пов’язаних з озерами та річковими басейнами, мешкають найбільші у світі популяції риби, яка є об’єктом рибальства у внутрішніх водоймах. Вони відіграють важливу роль у забезпеченні засобів до існування, продовольчої безпеки та харчування населення. У цих системах, що характеризуються мінливими умовами середовища, виживаність і темпи зростання організмів часто більшою мірою залежать від міжрічної варіативності паводків, ніж від розміру та продуктивності популяцій. При цьому можуть змінюватися обсяги та видова структура вилову.
Рибні ресурси внутрішніх водойм відрізняються від морських ресурсів за розподілом і характером. Через особливості водного середовища багато популяцій мешканців внутрішніх водойм мають життєві цикли, що дозволяють їм відновлюватися після високого рівня смертності, спричиненого динамічними та непередбачуваними умовами. Оскільки в цій галузі зайнято багато людей, рибні ресурси часто експлуатуються вкрай інтенсивно, проте ще більш суттєву роль у їх продуктивності та стійкості відіграють екологічні фактори.
В озерах і річках помірного клімату або Арктики складається інша картина: тут більш ізольовані популяції можуть бути вразливими до надмірного вилову, але навіть у таких умовах важливу роль у стані рибних запасів відіграють інші фактори, такі як зв’язки між водоймами, якість води та стан нерестовищ.
Рибальство у внутрішніх водоймах також відрізняється своєю різноманітністю. В одних регіонах воно є цілорічним заняттям, в інших має сезонний або епізодичний характер і доповнює інші види діяльності, що приносять дохід, або ведеться в періоди низького попиту на робочу силу. Ця діяльність і її внесок у забезпечення засобів до існування є визнаним фактом, але кількісних даних і звітності щодо рибальства у сезонних водоймах, малих річках і струмках, а також у малопродуктивних водно-болотних угіддях, зокрема щодо післяпромислової діяльності, все ще недостатньо.
Рибальство у внутрішніх водоймах робить значний внесок у скорочення бідності в багатьох країнах і регіонах, проте воно переважно дрібномасштабне, розпорошене та часто ведеться у віддалених районах, що ускладнює його комплексну оцінку.
Стан ресурсів промислового рибальства у внутрішніх водоймах і їхня роль у забезпеченні продовольчої безпеки, засобів до існування та економічного добробуту передусім залежать від стану водного середовища. Воно часто відзначається мінливістю, а населення пристосовується до цих природних змін і розумно використовує сезонні та міжрічні коливання. Однак ці зміни відбуваються дуже швидко, що створює унікальні проблеми.
Вони можуть бути наслідком конкуренції між користувачами різного масштабу за водні ресурси, необхідні для сільського господарства, промисловості, споживання людиною та рекреаційної індустрії.
Малі масштаби й значна розпорошеність популяцій, які є об’єктом рибальства у внутрішніх водоймах, кожна з яких може зазнавати впливу локальних факторів у різних поєднаннях, створюють специфічні труднощі. Тому загальнонаціональна статистика виробництва (у тих регіонах, де вона ведеться), як правило, не надає достовірних даних, необхідних для їхньої оцінки.
Не всі можливості для отримання засобів до існування та економічні вигоди, пов’язані з рибальством у внутрішніх водоймах, враховуються під час регулярного моніторингу. Крім того, важливий внесок у життя домогосподарств і громад, який важко піддається кількісній оцінці, роблять натуральне господарство, аматорське та епізодичне рибальство, а також неформальний товарний обмін. Водночас результати оцінки глобальних загроз показують, які фактори впливу можуть призводити до зменшення цього внеску. Таким чином, оцінку загроз можна використовувати як основу для аналізу того, як зміни у внутрішньому водному середовищі можуть впливати на вигоди та можливості, що забезпечуються рибальством у внутрішніх водоймах.
Для вирішення проблем, що стоять перед сектором, необхідно мати можливість розглядати стан ресурсів, які є об’єктом рибальства у внутрішніх водоймах, у контексті загальних змін. Цими міркуваннями та розумінням взаємопов’язаного характеру середовища у внутрішніх водоймах був зумовлений вибір річкового або водозбірного басейну як оптимального масштабу для оцінки загроз, що дозволяє оцінити вплив не лише змін у землекористуванні, якості води та інфраструктурі, а й змін клімату. Такий підхід було прийнято під час розробки глобальної карти загроз для ресурсів, які використовуються у рибальстві у внутрішніх водоймах, у якій брала участь ФАО у співпраці з Геологічною службою Сполучених Штатів.
За результатами аналізу 20 типів антропогенних загроз було розроблено показники сукупної загрози для рибних запасів внутрішніх водойм. У межах моніторингу дрібномасштабного рибальства у внутрішніх водоймах, яке відрізняється розпорошеністю, сезонним та епізодичним характером, аналізується інформація з різних джерел, включаючи непрямі показники.
Це дозволяє отримувати прозорі та відтворювані дані щодо загроз для цієї галузі. Згідно з останніми результатами вибірки, до якої були включені всі великі басейни, визнані важливими для рибальства у внутрішніх водоймах, ресурси 47 відсотків басейнів експлуатуються з “низькою інтенсивністю”, 40 відсотків – із “помірною інтенсивністю” і 13 відсотків – із “високою інтенсивністю”. Категорії інтенсивності встановлювалися за шкалою від 1 до 10, де 1–3 бали означають низьку інтенсивність, 4–7 балів – помірну інтенсивність, а 8–10 балів – високу інтенсивність. Отримані результати можна використовувати для пріоритизації заходів у контексті інтегрованого управління водними ресурсами.
