Проект створення Державної холдингової компанії (ДХК) “Риба Украни” на базі державних підприємств і бюджетних установ Держрибагентства

Опубліковано at 24.05.2020
3473 0

Проект

створення Державної холдингової компанії (ДХК) «Риба України» на базі державних підприємств та бюджетних установ Держрибагентства

Обґрунтування доцільності створення

ДХК «Риба України

Сучасний стан галузі рибного господарства України можна охарактеризувати як стан повного занепаду, який знаходиться нижче теоретично можливого рівня довгострокового існування.

В середині 90 років 20-го століття Україна досягла значних успіхів в розвитку морського і океанічного рибальства,  рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури  (випуск рибної продукції цієї індустрії сягав більше 1,12 млн. тонн/рік). 

Однак вже к 2020 року обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 15 разів. Було втрачено 240 одиниць океанічного рибопромислового флоту України, низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності  рибопромислових суден та рибогосподарських підприємств, судноремонтних підприємств, зруйнована система обласних рибокомбінатів, підприємств з переробки риби, збереження і реалізації продукції, науково дослідницькі та освітянські заклади, тощо. Був втрачений контроль над Кримськими рибопромисловими підприємствами (70 % від загальних потужностей рибопромислового флоту).

 Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, які потребують  зараз значної модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни середньодушове споживання рибної продукції з 20 кг до 1,7 кг/рік.

Останніми роками це споживання значно збільшилося, але виключно за рахунок імпорту. Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 10 % у 1991 р. до 87 % у 2019 р.

Такі показники не можуть задовольняти потреби населення на внутрішнього ринку, який додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його вартості.

Неефективні заходи (екологічні та виробничі) з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації у 2005-2019 рр., на фоні практичної відсутності фінансування галузей і рибного господарства з боку держави не дали бажаних результатів.

Поруч із скороченням робочих місць та зменшенням надходжень до державного бюджету, результатом  такої ситуації стало збільшення виробництва кількості видів рибної продукції недоступною для значної частини населення країни.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні фактори спаду економіки країни в цілому, затяжної рецесії галузі рибного господарства та погіршення екологічної ситуації на водоймах мають в своїй основі об’єктивне  походження:

  • Збільшення антропогенного тиску на водойми (забруднення, несанкціонований вилов водних живих ресурсів, вибір піску, будівництво у природоохоронних зонах водойм, сільськогосподарська експлуатація природоохоронних земель біля водойм, тощо).
  • Реструктуризація галузі рибного господарства по непрозорих схемах (продаж комерційним підприємствам основних рибовідтворювальних комплексів, тощо).
  • Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств аквакультури.
  • Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.
  • Припинення експедиційного лову у районах Світового океану, багатих  промисловими запасами риби й морепродуктів.
  • Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.
  • Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами та системою управління.

Комплекс цих та інших негативних факторів спричинив порушення роботи моделі рибогосподарської експлуатації водойм аквакультури. Водойми держави припинили виконувати свою господарську функцію та у більшості випадків вже не є рибогосподарськими водоймами у зв’язку зі значним забрудненням та знищенням рибогосподарського потенціалу в них до рівня неможливості їх промислової експлуатації.

 У даний час Держрибагенство може контролювати не більше як 4%  потенціалу галузі. У нього не має механізмів впливу на інші 96 % продуктивних чинностей галузі. Держава не має можливості ринкового керування, а це і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Без системної допомоги Міністерства енергетики та захисту довкілля України Держрибагенство не в змозі стримувати антропогенний тиск на водойми та їх рибогосподарський занепад.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві та аквакультурі  не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією.  Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

  На даний момент є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  національне виробництво  та  імпорт. 

   Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала зі своїх водойм якісну, екологічно чисту продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено на початку 90-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського і океанічного рибальства та рибальства у виключних (морських) економічних зонах іноземних кран..

Україна значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції.   Однак втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр., позбавлення України можливостей ведення промислу в водах за межами  її юрисдикції, економічних негараздів, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті ганебної приватизації, прийняття низки  законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, та інші), які не відповідають сучасним вимогам господарювання а також байдуже ставлення до екологічних проблем і забрудненості земель водного фонду практично не дають можливості підтримки водойм у належному екологічному і рибогосподарському стані, що в свою чергу стримує розвиток аквакультури та промислового рибальства у внутрішніх водоймах  Україні.

Всі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р. зменшили можливість загального  вилову  риби і виробництво  рибопродукції  на 1 037 000 тис. тонн щорічно (а це 24,7 кг/рік на одну людину – 100 % загальної мінімальної потреби ).

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвого розвитку.

Відсутність відповідної уваги до цих процесів з боку держави та в наслідок стихійності та не координованості рибного імпорту, переслідувань лише бізнесових інтересів на національному ринку спостерігається сталий ріст цін на рибну продукцію при зниженні її якості, незважаючи на досить жорсткі  ветеринарні  вимоги під час перетину кордону України (у 2008 р. ветеринарні вимоги були значно послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибної продукції перешли у розряд недоступних дефіцитів для значної кількості населення країни. Раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту (курятину, яку довго споживати неможна через невідповідність хімічного складу комбікормів, що їм згодовують).

Показники виробничої діяльності та фінансові показники головних рибогосподарських рибопромислових та інших підприємств галузі свідчать, що  всі без виключення підприємства не мали можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

  1. Падіння природної рибопродуктивності водойм в результаті значного погіршення екологічних показників водного середовища, підвищення антропогенного впливу у вигляді забруднення водойм, значних неконтрольованих переловів водних біоресурсів на фоні відсутності необхідного щорічного зариблення.
  2. Відмова уряду від безпосереднього керування процесами господарської експлуатації водойм.
  3. Обмеженість квот вилову риби та нераціональний їх розподіл не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні та правові порушення.
  4. Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, яка значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.
  5. Обмеженість оборотних коштів, яка не дає змоги підтримувати екологічний стан водойм на належному рівні, додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.
  6. Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності перш за все державної моделі технологічного устрою об’єднань рибогосподарських підприємств, їх оборотних коштів, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.
  7. Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд, які зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.
  8. Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.
  9. Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості централізованого придбання в повному обсязі ветеринарних препаратів,  добрива, кормів, спецодягу сіткових матеріалів, плавзасобів, спеціального обладнання, рибоводного інвентарю, тощо.
  10. Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в питання природоохоронного захисту та галузі рибного господарства України.
  11. Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на планомірність поставок рибної продукції, її асортимент, географії постачань, максимально вигідне використання природних ресурсів водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.
  12. Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм нереалізованими залишками рибопосадкового матеріалу.
  13. Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну за високими цінами, які не дають можливість конкурувати з браконьєрами в питаннях кінцевого ціноутворення продукту.
  14. Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.  
  15. Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.
  16. Процеси фіктивного банкрутства державних підприємств галузі.
  17. Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.
  18. Ріст числа господарюючих суб’єктів, що ігнорують галузеву структуру.
  19. Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні  промислові запаси риби й морепродуктів.
  20. Припинення роботи по відтворенню водних біоресурсів.
  21. Тощо.

В результаті такої недолугої рибогосподарської політики держави на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі незначного прибутку. Решта підприємств –  безнадійно збиткові !!!

З метою створення дієвих моделей комплексної експлуатації промислових водойм та закладення передумов для виведення з кризи галузі рибного господарства України було розроблено цей Проект (концепція),  якій  відповідає:

  • Стратегічним напрямкам державної екологічної політики України з максимальним використання її природних ресурсів.
  • Зобовязанням галузі рибного господарства України в забезпеченні продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.
  • Зобовязанням галузі рибного господарства відносно відновлення та підтримки на належному рівні рибогосподарського потенціалу водойм України.

Проект спрямований перш за все на створення сприятливих умов для значного покращення екологічної ситуації на водоймах, нарощування їх рибогосподарських потужностей і зростання національного виробництва дешевої рибної продукції для повного забезпечення всіх (в перше чергу найбідніших) прошарків населення в обсягах, достатніх для забезпечення мінімальних медичних норм (≈23,7 кг/рік на одну людину).

Виходячи із зазначеної головної цілі роботи Міністерства енергетики та захисту довкілля України в питаннях  відновлення екологічного стану  та природних рибогосподарських можливостей водойм, а також беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства в сучасних умовах зі спрямуванням його на розвиток континентальної аквакультури і прибережної марикультури (морська аквакультура) та необхідність інтеграції їх у світові процеси, стратегічним завданням Міністерства енергетики та захисту довкілля України повинно стати повномасштабна перебудова організаційно-виробничого устрою галузі на фоні модернізації моделі комплексної експлуатації водойм України,  яка допоможе:

  • Забезпечити стале покращення екологічної ситуації на водоймах України.
  • Забезпечити найбільш ефективне використання можливості водойм України по відновленню водних біоресурсів до фонового природного рівня.
  • Забезпечити сталий розвиток рибогосподарських підприємств.
  • Пристосувати діюче законодавство до сучасних умов господарювання.
  • Залучити для розвитку рибогосподарських підприємств аквакультури кошти іноземних і вітчизняних інвесторів.
  • Оновити основні фонди підприємств на основі широкого впровадження у галузеве виробництво досягнень науки і техніки, сучасних технологій вирощування, добутку, збереження, транспортування, переробки та реалізації рибопродукції.
  • Підвищити ефективність використання рибних запасів водойм шляхом раціонального управління ними, забезпеченням їх довгострокового збереження, відтворення і належної охорони.
  • Підвищити якість і розширення асортименту рибної продукції за рахунок промислових видів риб, видів що культивуються та аборигенних риб, вартість яких буде доступною для широких прошарків населення.
  • Гармонізувати законодавство України до норм ЄС.

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися виключно  за рахунок підвищення рибопродуктивності водойм з розвитком  національного виробництва.

Імпорт рибопродукції  потрібно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність та обмежувати  кількість ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Оподаткування національного виробництва рибопродукції необхідно проводити  по пільгових умовах, як  в головних країнах-експортерах.      Рибогосподарським підприємствам, особливо які вирощують рибопосадковий матеріал для відродження водойм, необхідно щорічно надавати пільгові кредити.

Окрім безлічі негативних факторів руйнування рибного господарства додатково серйозну проблему економіки держави та галузі рибного господарства задають світова фінансово економічна криза, яка поступово насувається в результаті пандемії СOVІD-19 та інші чинники негативного впливу.

 В цих вкрай несприятливих зовнішніх та внутрішніх умовах неможливо перебудувати галузь рибного господарства України і поставити її рейки стрімкого сталого розвитку без повномасштабних радикальних кроків з боку держави.

Перш за все. держава та Держрибагентство повинні створити таке законодавче поле, яке навіть в умовах світової фінансово-економічної кризи здатне забезпечити необхідні умови для реорганізаційної перебудови галузі та створення сприятливого інвестиційного клімату для внутрішніх та зовнішніх інвесторів.

Ідеологія сталого розвитку галузі рибного  господарства України  повинна спрямовуватися  перш за все на:

  1. Відродження рибогосподарського потенціалу водойм України (екологічне очищення, відновлення біорізноманіття, максимально можливе збільшення промислового стада).
  2. Розвиток власних рибогосподарських, рибопромислових, рибопереробних, логістичних, торгівельних, допоміжних та інших підприємств.
  3. Покращення соціально-економічної складової галузі, зниження соціальної напруги в рибогосподарських регіонах.

Стратегічні завдання держави по структурній перебудові та сталого розвитку галузі рибного господарства України повинні концентруватися на:

  • Зосередженні в єдиному управлінському центрі залишків усіх державних рибогосподарських, рибопромислових, наукових, підприємств і підприємств інфраструктури галузі шляхом об’єднання всіх підприємств в холдинг Державна холдингова компанія «Риба України» (ДХК «Риба України»). Це дасть можливість організувати єдиний технологічний цикл виробництва не тільки між державними підприємствами, а й одночасно і між комерційними рибогосподарськими підприємствами, які мають діючі виробничі потужності і представляють реальний інтерес для розгортання масштабної Державної програми по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України та інтенсивного розвитку рибного господарства (згідно Закону України «Про державно приватне партнерство» 2404-VI, від 10.2019 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2404-17 ).
  • Розробки необхідної законодавчої бази, яка зможе забезпечити комфортний розвиток галузі не тільки в умовах світової фінансової кризи, але й після її подолання. Для цього треба прийняти Закон України «Державна програма розвитку рибного господарства до 2030 р.», яка б визначила обсяги необхідного виробництва, джерела фінансування, засоби досягнення мети та інші параметри розвитку галузі. Ця Програма повинна скорегувати Закони України, які стосуються оренди земель водного фонду, взаємовідносин з місцевими та іншими державними органами влади та органів місцевого самоврядування, спрощення механізмів оформлення пакетів дозвільної документації суб’єктами господарювання на воді (в тому числі на морі), а також створення єдиних майнових рибогосподарських комплексів для облегшення взаємодії з державними інституціями. Кабінету Міністрів України необхідно при цьому надати ДХК «Риба України» право постійного користування: Дніпровським  каскадом, водосховищами, водоймами, озерами, лиманами та іншими  внутрішніми водоймами,  відповідно спеціального переліку, а також усіма  гідроспорудами  та майновими комплексами,  які зараз знаходяться на обліку у Д.П. «Укрриба» та Держмайна України.

Тільки спеціально створена для розвитку рибного господарства України ДХК «Риба України», яке згідно статуту матиме величезні  можливості для цього, здатне зрушити рибне господарство з тривалої кризи.

  • Створенні нових суб’єктів рибогосподарської діяльності, які зможуть організувати ефективну рибогосподарську експлуатацію крупних природних і штучних водойм країни на максимально можливому рибогосподарському рівні (відновлення природного ареалу водних біоресурсів з постійною  його підтримкою, а також щорічне штучне оптимальне зариблення частиковими, рослиноїдними короповими, камбальними, кефалевими,  осетровими та іншими видами промислових  риб). Це перш за все Дніпровський каскад, крупні водосховища, лимани, затоки, Азовське та Чорне моря. Цими об’єктами можуть стати консорціуми рибогосподарських підприємств, яким надаватимуться великі водойми в довгострокову концесію.
  • Створенні на всіх водосховищах Дніпровського каскаду та інших крупних водоймах (по визначенню науковими закладами, Держрибагентства і Міністерством енергетики за захисту довкілля України спеціальних природних рибних заказників (до 20 % загальної території водойм) в яких буде постійно заборонена рибогосподарська експлуатація і аматорський лов, окрім створення штучних умов для риборозведення і охорони водних біоресурсів.
  • Розвитку аквакультури та марикультури на внутрішніх водоймах, Азовському та Чорному морях. Для цього ДХК «Риба України» необхідно провести спеціальні організаційні заходи і створити всі виробничі умови для заохочення більшості комерційних підприємств працювати в єдиному технологічному просторі від формування і утримання ремонтно-маткового поголів’я промислових і цінних видів риб, їх інкубації, виробництва рибопосадкового матеріалу, до вилову переробки і реалізації готової рибопродукції під наглядом і керівництвом головного підприємства.
  • Розвитку морського і океанічного рибопромислового підприємства (будівництво і придбання рибопромислових суден, розвиток портової інфраструктури, тощо).
  • Розвитку сучасних рибопереробних підприємств, продукція яких повинна відповідати вимогам Міжнародних стандартів якості ISO 900022000 та інших і  бути конкурентоспроможним експортним товаром.
  • Розвитку в Україні мережі оптово-роздрібної торгівлі (логістичні центри, холодильники, живорибні бази, рибні супермаркети, ресторани, тощо).
  • Відновлення роботи «Техрибводу», «Селекційного центру» та інших державних науково-виробничих підприємств.
  • Залучення до спільної роботи спеціалізованих транспортних засобів для перевозки живої, охолодженої, замороженої товарної риби, рибопосадкового матеріалу, кормів, тощо.
  • Допомоги у відновленні допоміжних підприємств галузі (комбікормові заводи, фабрик сіткових матеріалів, знарядь лову,судноремонтних, тощо).

Державна холдингова компанія (ДХК) «Риба України» – це холдингова компанія, яка утворена у формі акціонерного товариства, де держава володіє 100 %  акцій.В ДХК «Риба України» входитимуть  державні підприємства (в тому числі наукові) та бюджетні установи Держрибагентства.Діяльність холдингу регламентується:   

Законом України «Про холдингові компанії» 3528-IV, від 01.01.2016 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-15Указами   Президента України.

Рішеннями Верховної Ради України. 

Постановами і Розпорядженнями Кабінету міністрів України.

Наказами Міністра енергетики та захисту довкілля України. 

Наказами Голови Держрибагентства. 

Положенням про Держрибагентство. 

Законами та нормативно-правовими актами держави Україна. 

Статутом ДХК «Риба України».

Компанії, що входять в ДХК «Риба України» укладають комерційні угоди від свого імені. Однак право вирішення основних питань, які стосуються їх діяльності, належить холдинговій компанії.ДХК «Риба України»:·    

Розробляє загальну концепцію розвитку холдингу.·      

Виробляє єдину тактику та стратегію сталого розвитку.· 

Формує єдину стратегію інвестиційної та фінансової діяльності.·  

Централізує управління державними підприємствами і бюджетними установами.· 

Виконує функції збуту готової продукції і закупівлі матеріальних ресурсів.·

Здійснює зовнішньоекономічну діяльність.·     

Проводить реорганізацію державних підприємств і наукових організацій.

На даний час жодне державне підприємство та бюджетні установи Держрибагентства ефективно не працюють.

Замість зосередження на досконалості законодавства, нормативно-правової системи, регуляторних та інших функцій, які притаманні  центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства, чиновники Держрибагентства керують державними підприємствами і бюджетними установами. Звісно, що ефективність такої роботи мінімальна, а зважаючи на корупційне підґрунтя, негативна, яка веде ці підприємства і установи до банкрутства і повної руйнації.

Менеджмент ДХК «Риба України» навпаки полягатиме в проведенні більш ефективного керівництва всіх державних підприємств і бюджетних установ ніж попереднє управління ними Держрибагентством.

Висновки:

Проведення Міністерством енергетики та захисту довкілля України і Держрибагентством перебудови організаційно-виробничого устрою галузі у вигляді створення ДХК «Риба України» на фоні модернізації моделі комплексної експлуатації водойм країни сприятиме перш за все:

  1. Забезпеченню продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції
  2. Розробці законодавчої бази галузі, яка пристосована до нової організаційної структури підприємств Держрибагентства та рибного господарства.
  3. Відновленню рибопромислового флоту України.
  4. Розробці єдиного технологічного ланцюга по всіх напрямках роботи галузі, опираючись на новий Закон України «Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.».
  5. Створенню в галузі справжнього державного лідера сталого розвитку рибного господарства України, який як потужний виробничий локомотив потягне за собою всі комерційні підприємства, які зацікавлені в розвитку в напрямку збільшення об’ємів їх виробництва.
  6. Відновленню екологічного стану рибопромислових і рибогосподарських водойм та прилеглих природоохоронних територій.
  7. Відновленню біорізноманіття водних біоресурсів, максимально можливому використанню продукційних можливостей водойм.
  8. Забезпеченню інноваційної привабливості підприємств галузі.
  9. Розвитку прикладної галузевої науки та підтримки нею процесу сталого розвитку рибного господарства.

Структура ДХК «Риба України»

На даний момент Держрибагентство має в свій власності 21 державне підприємство і 6 бюджетних установ.

 

№ п/п

Державне підприємство

та бюджетні установи галузі

Місце розташування

Державні підприємства

1

Державне підприємство Погребищенське районне державно-кооперативне сільськогосподарське об’єднання по рибництву “Погребищерибгосп”

Вінницька область

2

Державне підприємство “Служба капітана Маріупольського морського рибного порту”

Донецька

область

3

Державне підприємство “Інститут рибного господарства та екології моря”

Запорізька область

4

Державне підприємство “Українська рибна торгівельна компанія”

м. Київ

5

Державне підприємство “Науково-виробниче підприємство “Керчмолюск”

м. Київ

6

Державне підприємство “Севастопольський морський рибний порт”

м. Київ

7

Державне підприємство “Сервіс”

м. Київ

8

Державне підприємство Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості “Укррибпроект”

м. Київ

9

Державне підприємство “Науковий селекційно-генетичний центр рибництва”

м. Київ

10

Державне підприємство “Укрриба”

м. Київ

11

Державне підприємство “Центр моніторингу та безпеки риболовних суден”

м. Київ

12

Державне підприємство “Миколаївське морське агентство”

м. Миколаїв

13

Державне підприємство “Південний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по розвитку флоту рибного господарства”

м. Миколаїв

14

Державне підприємство “Одеський центр Південного науково-дослідного інституту мосрького рибного господарства та океанографії”

м. Одеса

15

Державне підприємство “Морська адміністрація Чорноморського рибного порту”

м. Одеса

16

Державне підприємство “Експериментальний кефалевий риборозплідник”

Одеська область

17

Державне підприємство «Дністровський риборозплідник»

Одеська область

18

Червонооскільське державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство

Харківська

 область

19

Державне підприємство “Іркліївський розплідник рослиноїдних риб”

Черкаська область

20

Державне підприємство “Акваресурси”

Черкаська область

21

Компанія “Fishing Company S.A.”

3rd floor, Yamraj Building, Market Square, P.O. Box 3175, Road Town, Tortola, British Virgin Islands

Бюджетні установи

1

Державна установа “Іхтіопатологічна лабораторія”

м. Київ

2

Бюджетна установа “Методично-технологічний центр з аквакультури”

м. Київ

3

Державна установа “Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика”

Херсонська область

4

Державна установа “Новокаховський рибоводний завод частикових риб”

Херсонська область

5

Державна установа “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”

Херсонська область

6

Державна установа “Рибоводний форелевий завод “Лопушно”

Чернівецька область

Статут Державної холдингової компанії «Риба України»

 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.  Державна холдингова компанія  «Риба України» (далі – ДХК) створена відповідно до Наказу Голови Держрибагентства від __.__.____ № ____ та зареєстровано __.__._____.

1.2. Основним напрямом діяльності ДХК є управління майновими правами держави, в тому числі корпоративними, переданими їй в управління відповідно до мети та предмету діяльності ДХК.

1.3 ДХК належить до сфери управління Держрибагентства (як уповноваженого органу управління).

1.4 ДХК здійснює діяльність відповідно до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, законів України «Про акціонерні товариства», «Про управління об’єктами державної власності», «Про холдингові компанії в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про оренду державного та комунального майна», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про засади запобігання і протидії корупції», нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку та інших чинних нормативно-правових актів України.

1.5. Статут ДХК (далі – Статут) визначає порядок, умови діяльності та ліквідації ДХК, предмет та мету його діяльності, склад та компетенцію органів управління, контролю ЛХК та інші положення стосовно ДХК. Статут є установчим документом, яким ДХК керується у своїй діяльності.

  1. НАЙМЕНУВАННЯ ТА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТОВАРИСТВА

2.1. Найменування ДХК.

2.1.1. Повне найменування Товариства: Державна холдингова компанія «Риба України».

2.1.2. Скорочене Найменування: ДХК «Риба України»

2.2.3. Місцезнаходження ДХК «Риба України» – м. Київ.

  1. МЕТА І ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

3.1. Основними цілями та завданнями діяльності ДХК є:

  • забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України;
  • забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції;
  • відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України;
  • відновлення різноманіття водних біоресурсів;
  • відновлення екологічного стану водойм.

3.2. Предметом діяльності ДХК є:

  • управління роботою державних підприємств та бюджетних установ Держрибагентства;
  • розробка законодавчих і нормативно-правових актів галузі рибного господарства України;
  • ведення рибогосподарської, рибопромислової, рибопереробної, торгівельної, наукової та іншої діяльності, яка пов’язана з галуззю рибного господарства України (допоміжні підприємства, будівництво суден рибопромислового флоту,  відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України відновлення різноманіття водних біоресурсів, відновлення екологічного стану водойм, створення інфраструктури торгівлею рибопродуктів та інших видів діяльності не заборонених законодавством).

3.2.1. Окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законодавством, Товариство може здійснювати після виконання відповідних вимог чинного законодавства України та одержання спеціального дозволу (ліцензії).

3.2.2. ДХК має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов’язаній з предметом та метою його діяльності. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ДХК користується повним обсягом прав суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

  1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ДХК

4.1 ДХК є господарським суб’єктом – державною холдинговою компанією і має організаційно-правову форму  холдингова компанія (Код 550).

4.2. ДХК є юридичною особою публічного права та суб’єктом господарювання державного сектору економіки.

4.3. ДХК є суб’єктом управління об’єктами державної власності, створено на базі відокремленої частини державної власності.

4.4. ДХК набуває цивільні права та обов’язки юридичної особи з дати його державної реєстрації.

4.5. ДХК має самостійний баланс, рахунки в фінансових установах, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, а також інші елементи суб’єкта господарської діяльності.

4.6. ДХК самостійно здійснює господарську діяльність (обирає контрагентів, встановлює цінову політику та інше), веде оперативний, податковий та бухгалтерський облік, складає звітність, отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій відповідно до чинного законодавства, установчих документів, фінансових та інвестиційних планів.

4.7. ДХК несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

4.8. ДХК не відповідає за зобов’язаннями Держави та Держрибагентства як Уповноваженого органу управління. Держава та Держрибагентство не несуть відповідальності за зобов’язаннями ДХК, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

4.9. До Держави та Держрибагентства не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій ДХК, крім випадків, прямо передбачених законом (зокрема, в частині відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних порушень). До ДХК та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення Державою та Держрибагентством протиправних дій, крім випадків, прямо передбачених законом (зокрема, в частині відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних порушень).

  1. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ТОВАРИСТВА

5.1. ДХК у порядку та у спосіб, які встановлено чинним законодавством та Статутом Товариства:

5.1.1.  отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій, визначає свою інвестиційну, комерційну, фінансову, кредитну політику і планує здійснення усіх видів своєї діяльності з урахування річного фінансового та, за наявності, інвестиційного планів, в т.ч. плану на середньострокову перспективу;

5.1.2.  визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, затверджує штатний розпис;

5.1.3. набуває та відчужує (придбає, створює, отримує та надає у користування, купує, продає, одержує та відчужує внаслідок уступки, міни, бере та надає в оренду та / або лізинг, одержує та надає в заставу та / або іпотеку, набуває внаслідок дарування та в інший спосіб) майно, в тому числі майнові та немайнові права;

5.1.4. набуває особисті немайнові права,

5.1.5. випускає, розміщує, купує та продає цінні папери, похідні (деривативи) та набуває права на них в Україні та за її межами;

5.1.6. одержує кредити, позики та позички в будь-якій валюті та будь-якій формі;

5.1.7. укладає угоди, договори, контракти, вільно обирає їх предмет та інші умови, видає доручення, вчиняє інші правочини;

5.1.8. захищає свої права та інтереси в будь-яких справах, що розглядаються будь-якими компетентними особами (судами, третейськими та арбітражними судами, в т.ч. іноземними);

5.1.9. виступає засновником, учасником, акціонером, членом інших юридичних осіб, засновує об’єднання та бере участь в об’єднаннях з іншими особами, сплачує вклади (внески) до статутних (складених) капіталів відповідно до вимог чинного законодавства України;

5.1.10.  створює на території України та за її межами філії та представництва, інші відокремлені підрозділи, дочірні підприємства на праві державної власності. Створені ДХК філії та представництва, дочірні підприємства можуть наділятися належними ДХК основними засобами та обіговими коштами;

5.1.1. затверджує статути Підприємств (приймає рішення на загальних зборах про затвердження статутів) та здійснює контроль за дотриманням вимог статутів Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків;

5.1.12. організовує, проводить конкурси з визначення керівників Підприємств, призначає на посаду та звільняє з посади керівників Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків, укладає і розриває з ними контракти, здійснює контроль за дотриманням їх вимог;

5.1.13.  погоджує призначення та звільнення заступників директорів унітарних Підприємств, керівників юридичної служби та головного бухгалтера та розподіл обов’язків між ними, відповідно до вимог законодавства за поданням директорів таких унітарних Підприємств;

5.1.14. погоджує директорам унітарних Підприємств відпустки, закордонні відрядження та відрядження в Україні;

5.1.15.   вирішує питання щодо покладання виконання обов’язків директора унітарного Підприємства у разі його тимчасової відсутності;

5.1.16.  контролює виконання та забезпечення унітарними Підприємствами заходів щодо створення умов праці відповідно до законодавства про охорону праці;

5.1.17. забезпечує розроблення і затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років), стратегічні плани розвитку Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків, та здійснювати контроль за їх виконанням;

5.1.18. забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок Підприємств;

5.1.19.  розробляє річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років), стратегічні плани розвитку ДХК та подає їх на затвердження Держрибагентства;

5.1.20.  проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів підприємств та організацій, що належать до сфери управління ДХК, та вживати заходів до поліпшення їх роботи;

5.1.21веде облік об’єктів державної власності, що перебувають в управлінні ДХК, здійснювати контроль за ефективним використанням та збереженням таких об’єктів;

5.1.22.  здійснює управління корпоративними правами та іншим переданим в управління майном Держави;

5.1.23.  виявляє майно, яке тимчасово не використовується, та вносить пропозиції щодо умов його подальшого використання;

 5.1.24.  дає згоду на передачу об’єктів державної власності до статутних капіталів господарських товариств, що створюються за участю Держави;

5.1.25. підприємствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків, погоджує договори про спільну діяльність, комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів, а також погоджує здійснення залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), здійснення надання гарантій, здійснення поручительства за такими зобов’язаннями;

5.1.26.  забезпечує проведення інвентаризації майна Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків;

5.1.27.  здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство підприємствам та організаціям, що належать до сфери управління ДХК;

5.1.28.  надає орендодавцям об’єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі;

5.1.29. організовує контроль за використанням орендованого державного майна; контролювати виконання орендарями інвестиційних і технічних програм розвитку орендованих об’єктів державної власності, якщо такі передбачені договором оренди;

5.1.30.  погоджує плани реструктуризації та санації об’єктів державної власності, плани реструктуризації та санації об’єктів державної власності у випадку створення за їх участю нових суб’єктів господарювання;

5.1.31.  забезпечує відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) Підприємствами;

5.1.32.  забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об’єктів державної власності відомостей про об’єкти державної власності для формування і ведення зазначеного реєстру;

5.1.33. надає Держрибагентству, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за затвердженою ним формою інформацію про:

– фінансово-господарську діяльність кожного окремого суб’єкта господарювання державного сектору економіки, який перебуває у сфері його управління;

–  стан об’єктів державної власності, зокрема корпоративних прав держави, що перебувають в його управлінні;

5.1.34.   забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих документів та внутрішніх положень державних підприємств, господарських структур;                              

5.1.35.   забезпечує проведення інвентаризації майна Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків, відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку;

5.1.36. забезпечує проведення екологічного аудиту Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків, у тому числі тих, що передаються в оренду;

5.1.37 забезпечує збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних органів управління Підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків;

5.1.38. забезпечує оформлення прав на земельні ділянки та уточнення меж земельних ділянок державних підприємств та об’єктів нерухомості (будівлі, споруди);           

5.1.39 здійснює захист майнових прав ДХК та Держави;

5.1.40набуває та реалізовує інші права, не заборонені чинним законодавством.             

5.2. ДХК зобов’язане:

5.2.1. дотримуватись вимог чинного законодавства України;

5.2.2.  забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати та сплату податків, інших загальнообов’язкових платежів;

5.2.3.  приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначені перспектив свого розвитку та виборі контрагентів;

5.2.4.   розробляти та здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення ефективної господарської діяльності Товариства;

5.2.5.  складати та виконувати річні фінансові та, за наявності, інвестиційні плани, в т.ч. на середньострокову перспективу;

5.2.6. здійснювати бухгалтерський, оперативний облік і вести фінансову та статистичну звітність згідно із законодавством;

5.2.7. додержуватися фінансової дисципліни;

5.2.8.  створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;

5.2.9. проводити інвентаризацію належного йому майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності та статистичної інформації згідно із законодавством;

5.2.10. додержуватися вимог законодавства про державну таємницю;

5.2.11.  виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

5.2.12.  надавати Держрибагентству інформацію щодо діяльності ДХК.

5.3.  До компетенції ДХК належать, зокрема, повноваження делеговані йому Держрибагентством, цим Статутом та іншими актами, в порядку передбаченому (п. 10 ч. 1 ст. 6) Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

  1. МАЙНО ДХК

6.1. Майно ДХК становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена в балансі ДХК і формується з джерел, не заборонених законодавством України.

6.2. Майно ДХК передане йому як внесок до Статутного капіталу перебуває у державній власності і закріплюється за ДХК на праві господарського відання.

6.3. Джерелами формування майна ДХК є:

6.3.1. матеріальні та нематеріальні внески Держави, передані йому у господарське відання;

6.3.2.  доходи, отримані від надання послуг, виконання робіт, реалізації товарів та майна, іншої господарської діяльності ДХК;

6.3.3. кредити, позики та позички;

6.3.4.   кошти та / або майно, надані в якості міжнародної технічної допомоги;

6.3.5. благодійні внески, пожертвування будь-яких осіб;

6.3.6. інші джерела, не заборонені законодавством України.

6.4. ДХК, може належати на праві господарського відання:

6.4.1.  майно, в тому числі кошти, вклади, будинки, споруди, транспортні засоби, устаткування, цінні папери, частки, паї, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше;

6.4.2. доходи, одержані у результаті здійснення господарської діяльності;

6.4.3. нематеріальні цінності, майнові та немайнові права, включаючи об’єкти інтелектуальної власності, що створені або набуті ДХК внаслідок господарської діяльності;

6.4.4. інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

6.5.  ДХК самостійно здійснює, відповідно до Статуту та чинного законодавства України, мети та предмету своєї діяльності, право володіння, користування і розпорядження закріпленим за ним майном, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством.

6.6. Майно передане Державою до Статутного капіталу ДХК не може бути відчужене, або перебувати в заставі, використано для формування статутних капіталів будь-яких підприємств до завершення процесу приватизації ДХК (у випадку його здійснення).

6.7. Особливості правового статусу майна переданого ДХК на праві господарського відання (окрім переданого Державою до Статутного капіталу):

6.7.1. право господарського віддання виникає з моменту підписання акту прийому-передачі такого майна, а за його відсутності – відповідного рішення про передачу майна ДХК:

6.7.2. у випадку передачі ДХК до сфери управління іншого органу управління, ДХК зберігає право господарського відання на закріплене за ним майно;

6.7.3.  майно ДХК використовується відповідно до затвердженого фінансового плану;

6.7.4. ДХК відчужує майно, що належить до його основних фондів лише за попередньою згодою Держрибагентства на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. ДХК розпоряджається в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством;

6.7.5. ДХК відчужує об’єкти нерухомого майна за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України;

6.7.6.  ДХК забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до відчуження, передачі в заставу або використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств акцій (часток, паїв) або майна, внесених до Статутного капіталу ДХК, до завершення процесу його приватизації;

6.7.7. корпоративні права держави, надані ДХК в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження цих корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав Держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації;

6.7.8. ДХК не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим особам, крім випадків, передбачених законодавством.

6.8.  Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна ДХК несе саме ДХК, якщо інше не передбачено цим Статутом або чинним законодавством України.

  1. ПОРЯДОК РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ І ПОКРИТТЯ ЗБИТКІВ ТОВАРИСТВА

7.1.   Чистий прибуток розподіляється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням особливостей діяльності ДХК.

7.2.  ДХК, за підсумками календарного року, зобов’язано спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Держрибагентство приймає рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів у строк та у розмірі встановлених чинним законодавством.

7.3. За рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні ДХК:

7.3.1. створюється та поповнюється спеціальні цільові фонди, призначені для покриття витрат пов’язаних з діяльністю ДХК: амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд споживання (оплати праці), резервний капітал та інші фонди ДХК;

7.3.2. накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки);

7.3.3.   здійснюється розвиток ДХК, вдосконалення технологічних та організаційних процесів діяльності, підвищення якості товарів, послуг та виконання робіт.

7.4. ДХК створює резервний капітал у розмірі 15 (п’ятнадцять) відсотків від розміру Статутного капіталу ДХК шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку ДХК або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого розміру Резервного капіталу розмір щорічних відрахувань за рішенням Держрибагентства не може бути меншим ніж 5 (п’ять) відсотків суми чистого прибутку ДХК за рік. Резервний капітал створюється для покриття збитків ДХК. Кошти резервного капіталу використовуються виключно за призначенням згідно з рішенням Держрибагентства.

7.5.  Амортизаційний фонд створюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), які в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживної вартості.

7.6. Фонд розвитку виробництва створюється за рахунок коштів відрахувань від чистого прибутку в порядку, передбаченому законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази ДХК. Спрямування коштів фонду визначається кошторисом.

7.7. Фонд споживання (оплати праці) створюється в розмірах, які визначаються згідно із законодавством.

  1. СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ТА АКЦІЇ ТОВАРИСТВА

8.1. Статутний капітал ДХК формується за рахунок належних Державі акцій (часток, паїв) відповідних господарських товариств, а також додаткових вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності ДХК. Відповідне майно вноситься в Статутний капітал ДХК в якості вкладу, внесеного в результаті придбання акцій.

8.2.  Статутний капітал ДХК становить ________ (________) гривень 00 копійок.

8.3.   Статутний капітал ДХК складається виключно з простих іменних акцій та поділений на ________ (________) штук простих іменних акцій, кожна з яких номінальною вартістю ________ (________) гривень 00 копійок.

8.4. ДХК має право збільшувати Статутний капітал лише після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

8.5. Розмір Статутного капіталу може бути збільшено.

8.6. Збільшення Статутного капіталу ДХК із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій. Збільшення Статутного капіталу ДХК без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

8.7. Збільшення Статутного капіталу ДХК для покриття збитків не допускається.

8.8. Забороняється використовувати для формування Статутного капіталу ДХК кошти, одержані в кредит та під заставу, крім визначених законом випадків.

  1. ОРГАНИ ДХК

9.1. Органами управління ДХК є:

9.1.1 функції з управління корпоративними правами Держави виконуються безпосередньо ДХК без Держрибагентства;

9.1.2.  Виконавчий орган управління ДХК– Генеральний директор (далі за текстом – Виконавчий орган).

9.1.3.  Органом ДХК, який здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності ДХК, є Держрибагентство.

 УПОВНОВАЖЕНИЙ ОРГАН УПРАВЛІННЯ

10.1. Єдиним акціонером Товариства від моменту його утворення до завершення процедури приватизації або припинення є Держава в особі Держрибагентства.

10.2. Держава в особі Держрибагентства має однакову сукупність прав, включаючи право:

10.2.1.   брати участь в управлінні ДХК через своїх представників з усіх питань, які належать до компетенції Держрибагентства, встановлювати представника для участі в органах ДХК;

10.2.2. одержувати інформацію про діяльність ДХК;

10.2.3. одержати, у разі ліквідації ДХК майно ДХК згідно зі Статутом.

10.2.4.  реалізовувати інші права, встановлені цим Статутом та законодавством.                

10.3. Держрибагентство зобов’язано:

10.3.1. додержуватися Статуту;

10.3.2. виконувати свої зобов’язання перед ДХК, у тому числі пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими цим Статутом та власними рішеннями;

10.3.3.  не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність ДХК;

10.3.4.   нести інші обов’язки, встановлені чинним законодавством України, цим Статутом чи договором між акціонерами, укладеним в порядку, визначеному чинним законодавством України.

10.4. Правомочність Держрибагентства та прийнятих ним рішень визначаються відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

10.5. Держрибагентство має право приймати рішення з усіх питань діяльності ДХК, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів ДХК.

10.6. Рішення, прийняті Держрибагентством в межах його компетенції, обов’язкові для виконання всіма органами управління та посадовими особами ДХК.

10.7. До виключної компетенції Держрибагентства належить:

10.7.1. формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики ДХК;

10.7.2. визначення напрямів та порядку використання прибутку ДХК;

10.7.3. затвердження планів, виробничого та соціального розвитку ДХК;

10.7.4визначення основних напрямів діяльності Товариства;

10.7.5. внесення змін до Статуту;

10.7.6.                      прийняття рішення про зміну розміру (збільшення або зменшення) Статутного капіталу Товариства;

10.7.7.  прийняття рішення про розміщення цінних паперів, про форму існування цінних паперів ДХК, про дроблення або їх консолідацію акцій ДХК, про викуп та подальший продаж раніше викуплених ДХК розміщених ним цінних паперів;

10.7.8.  обрання та прийняття рішення про припинення повноважень Виконавчого органу ДХК;

10.7.9. прийняття рішення за наслідками розгляду звіту Виконавчого органу, звіту;

10.7.10. затвердження річного звіту ДХК;

10.7.11. затвердження положень про Виконавчий орган ДХК, а також внесення змін до них;

10.7.12.  прийняття рішення про зміну типу ДХК, припинення діяльності ДХК, її ліквідації, обрання ліквідаційної комісії або комісії з припинення, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу;  

10.7.13. прийняття рішення про притягнення посадових осіб ДХК до відповідальності, в тому числі за завдані ДХК збитки та звернення до компетентних органів щодо притягнення посадових осіб ДХК до відповідальності;

10.7.14. розподіл прибутку та збитків Товариства;

10.7.15.   затвердження річних фінансових та інвестиційних планів ДХК, інвестиційних планів на середньострокову перспективу;

10.7.16 затвердження ринкової вартості майна ДХК у випадках, передбачених чинним законодавством України;

10.7.17. обрання аудитора ДХК та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

10.7.18.  вирішення питань про участь ДХК у об’єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

10.7.19.  вирішення питань, передбачених чинним законодавством України, в разі злиття, приєднання, поділу, виділу з або перетворення ДХК;

10.7.20. визначення ймовірності визнання ДХК неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов’язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу власних акцій;

10.7.21. прийняття рішення про обрання оцінювача майна ДХК та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг;

10.7.22. прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарію, зберігача цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ними, встановлення розміру оплати їх послуг;

10.7.23.  прийняття рішень з будь-яких інших питань, віднесених до виключної компетенції Держрибагентства.

10.8.  Повноваження, віднесені до виключної компетенції Держрибагентства  не можуть бути передані іншим органам ДХК.

10.9.  У випадку, якщо чинним законодавством передбачено більш широке, ніж передбачене Статутом, коло повноважень, що належать до виключної компетенції Держрибагентства, здійснення відповідних повноважень Держрибагентства  не потребує внесення змін до цього Статуту. Будь-які такі повноваження, які були раніше передані до компетенції органів ДХК, вважатимуться відкликаними з дати набуття чинності відповідним законом.

  1. ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН ТОВАРИСТВА

11.1. Одноосібним виконавчим органом ДХК, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Генеральний директор.

11.2. У своїй діяльності Виконавчий орган підзвітний Держрибагентству.

11.3.  Виконавчий орган діє від імені ДХК в межах, встановлених Статутом і законодавством України.

11.4. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності ДХК, крім тих, що віднесені до виключної компетенції інших органів ДХК.

11.5. Виконавчий орган призначається строком на 5 (п’ять) років.

11.6. Повноваження Виконавчого органу припиняються достроково у разі:

11.6.1. подання заяви про складання повноважень;

11.6.2.    смерті, визнання судом недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, в разі набрання чинності рішенням чи вироком суду, яким засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов’язків Виконавчого органу;

11.6.3. відкликанням за рішенням Держрибагентства;

11.7.  Виконавчий орган здійснює свої повноваження у порядку та в спосіб, встановлені чинним законодавством України, установчими та іншими внутрішніми документами ДХК з урахуванням меж виключної компетенції інших органів ДХК. Виконавчий орган, відповідно до власної компетенції:

11.7.1.  організовує та забезпечує належне виконання завдань та досягнення мети діяльності ДХК рішень органів ДХК відповідно до предмету його діяльності, а також здійснює належне оперативне управління діяльністю ДХК;

11.7.2. діє без довіреності від імені ДХК;

11.7.3. представляє ДХК у відносинах з будь-якими третіми особами;

11.7.4. розпоряджається майном ДХК;

11.7.5.   приймає рішення про вчинення правочинів на суму, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів ДХК за даними останньої річної консолідованої фінансової звітності ДХК, окрім правочинів щодо яких Виконавчий орган має заінтересованість;

11.7.6. приймає рішення про використання коштів фондів ДХК;

11.7.7. укладає та підписує правочини, забезпечує їх виконання;

11.7.8.   відкриває рахунки у фінансових установах та проводить операції по них;

11.7.9. видає обов’язкові для виконання та, з правом першого підпису, підписує фінансові, господарські, адміністративні, розпорядчі та інші документи, забезпечує їх виконання;

11.7.10.  приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію філій та представництв ДХК, інших відокремлених підрозділів, затвердження положень, на підставі яких вони здійснюють діяльність;

11.7.11.  визначає організаційну структуру ДХК, розподіляє функціональні обов’язки та контролює їх виконання, затверджує штатний розклад, розробляє правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджує посадові інструкції та положення про структурні підрозділи ДХК;

11.7.12.  приймає рішення про прийом на роботу та звільнення працівників ДХК, зміну істотних умов праці;

11.7.13. визначає у встановленому порядку форму та розмір заробітної плати, матеріального заохочення, стягнення, а також інші умови праці працівників ДХК, приймає рішення про притягнення працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

11.7.14.  визначає від імені ДХК умови колективного договору, укладає і забезпечує виконання колективного договору;

11.7.1. делегує свої повноваження іншим особам;

11.7.16.  забезпечує розробку річних фінансових та, за необхідності, інвестиційних планів, в т.ч. планів на середньострокову перспективу;

11.7.17.  організує ведення бухгалтерського обліку та подання звітності Товариства;

11.7.18. встановлює зміст та обсяг конфіденційної та службової інформації, комерційної таємниці ДХК та забезпечує їх захист;

11.7.19.приймає рішення про списання майна ДХК у встановленому порядку;

11.7.20.  призначає внутрішні ревізії, перевірки, інвентаризації, службові розслідування та приймає рішення за результатами їх проведення;

11.7.21. приймає рішень щодо доцільності здійснення будь-яких поточних фінансово-господарських операцій;

11.7.22. несе персональну відповідальність за діяльність ДХК.

11.7.23.  приймає рішення та здійснює дії спрямовані на реалізацію сфери компетенції ДХК, визначені в п. 5.1. Статуту, а також вирішує будь-які інші питання поточної діяльності ДХК і виконує інші функцій згідно Статуту.

11.8. У випадку, неможливості Виконавчим органом безпосередньо виконувати свої обов’язки (у зв’язку з відпусткою, перебуванням на лікуванні, інше) його права та обов’язки покладаються на іншу посадову особу ДХК відповідно до розподілу повноважень.

  1. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДХК

 12.1. ДХК припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

12.2.  Ліквідація ДХК здійснюється згідно законодавства, а також у разі:

12.2.1. ліквідації всіх державних підприємств і бюджетних установ Держрибагентства;

12.2.2. скасування відповідним органом Антимонопольного комітету України або Кабінетом Міністрів України дозволу на концентрацію, узгоджені дії суб’єктів господарювання;

12.2.3. прийняття Держрибагентством  рішення про ліквідацію ДХК.

12.3. Виділ Товариства відбувається за рішенням Уповноваженого Держрибагентства або Антимонопольного комітету України.

12.4. Порядок припинення (в тому числі ліквідації) та виділ ДХК визначається чинним законодавством України.

12.5.  ДХК є таким, що припинилося, з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про його припинення.

12.6. Відчуження майна ДХК в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації.

  1. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СТАТУТУ

13.1. Прийняття рішення про внесення змін до Статуту належить до виключної компетенції Держрибагентства.

13.2.  Зміни до Статуту набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

13.3. У випадку, якщо будь-яке внутрішнє положення ДХК або його частина перестає відповідати чинному законодавству України або Статуту ДХК, відповідне внутрішнє положення або частина такого внутрішнього положення втрачає чинність і не може застосовуватися з дати набрання чинності відповідною нормою законодавства України або положенням Статуту ДХК.

13.4. У випадку, якщо будь-яка частина Статуту ДХК перестає відповідати чинному законодавству України, відповідна частина Статуту втрачає чинність і не може застосовуватися з дати набрання чинності відповідною нормою законодавства України.

epa07886715 Ukrainian President Volodymyr Zelensky speaks during a press conference in Kiev, Ukraine, 01 October 2019. President of Ukraine Volodymyr Zelensky said that the Ukrainian side at the talks of the Trilateral Contact Group in Minsk responded to a letter from the OSCE Special Representative Martin Saydik, and agreed text of the so-called ‘Steinmeier formula’, as UNIAN inform agency reported. EPA-EFE/STEPAN FRANKO

Сподіваюсь, що саме цей крок влади України допоможе закласти необхідні передумови для сталого розвитку галузі рибного господарства України!!!

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Обгрунтування необхідності створення географічних інформаційних систем в області екологічного моніторингу водних ресурсів і водних біоресурсів України

Створено - 29.05.2020 0
Обгрунтування необхідності створення географічних інформаційних систем в області  екологічного моніторингу водних ресурсів і водних біоресурсів України Якість і загальний обʼєм…

«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на збереження водних біоресурсів»

Створено - 31.12.2019 0
«Формування у керівних кадрів органів державної влади України сталого екологічного світогляду, спрямованого на  збереження водних біоресурсів» Вступ  Водойми України (33837…