Десятиліття по відновленню екосистем та проблематики біорізноманіття (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2).
Дії відновлення вразливих видів та довкілля. Взаємодія ФАО з багатосторонніми екологічними організаціями, що займаються описом та відновленням видів, перебувають під загрозою зникнення. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (СІТЕС), що набула чинності в 1975 р., є багатостороннім договором щодо охорони зникаючих рослин і тварин та недопущення їх потрапляння на міжнародний ринок, що може загрожувати їх виживанню у дикій природі.
Це важливий документ, оскільки продукти рибальства та аквакультури є одним з найбільш проданих продовольчих товарів у світі, та обсяг торгівлі продовжує зростати.
Види, включені в будь-який із трьох додатків СІТЕС, користуються різним ступенем захисту. В даний часдо додатків СІТЕС13 включено майже 2 400 морських, що становить менше 10% усіх видів, включениху СІТЕС, та близько 40% видів тварин, включених до СІТЕСУ. В останні десятиліття кількість водних видів, включених до Додатку СІТЕС, помітно виросло.
Види, включені до Додатку II, можуть на законних підставах ставати предметом міжнародної торгівлі, але для здійснення угод з ними потрібне документальне підтвердження законності торгівлі та гарантії стійкості, надані країною-експортером. З 2003 р. у Додаток II додавалися переважно акули та скати, а також деякі види молюсків та голкошкірих. СІТЕС продовжує співпрацювати в рамках Меморандуму про взаєморозуміння, підписаного у 2006 р., у якому закріплені зобов’язання за рішенням наукових та технічних питань, пов’язаних зі складанням переліків та виконанням положень СІТЕС, а також щодо сприяння нарощуванню потенціалу країн дляс прияння стійкій торгівлі.
Щоб з’ясувати, які види є предметом торгівлі, повідомляється в СІТЕС, коли, в якому обсязі та як часто надсилається ця інформація, ФАО та партнери, включаючи ЮНЕП, проаналізували прямі експортні операції, про які сторони СІТЕС повідомляли вперіод із 1990 по 2016 рік. Аналіз показав, що кількість повідомлень про торгівлю морськими видами, включенимиу Додаток II СІТЕС, виріс у сім разів. Спільно із СІ-ТЕС ФАО продовжує визначатие фективні заходи контролю торгівлі переліченими у СІТЕС видами та вносить пропозиції щодо можливого усунення проблем, що зберігаються. СІТЕС розглядали нові види включення до Додатків на Конференції Сторін, яка відбулася у Панамі у листопаді 2022 р.
Що стосується пропонованих водних видів, переважно розглядалися акули, скати, вугри, морські огірки, акваріумні риби та інші види. Національні плани дій щодо акул та морських птахів. Здійснення міжнародних планів дій (МПД) ФАО та розробка національних планів дій (НПД) – незмінно актуальні заходи вирішення проблем цілеспрямованого вилову акул і прилову як морських птахів так і акул.
У рамках сприяння членам у розробці необхідних документів ФАО створила базу даних із регулярно оновлюваною інформації про досягнутий сектор рибальства, прогрес у збереженні акул та інших видів. Вона є єдиною службою для тих, хто шукає інформацію про пов’язані з акулами заходи щодо управління та керівництва, введених СІТЕС, Конвенцією щодо збереження мігруючих видів диких тварин, регіональними рибогосподарськими органами та національною владою, і включає як обов’язкові, так і не обов’язкові заходи щодо збереження та управління, плани дій та національні закони.
Управління рибальством на порайонній основі в інтересах вирішення глобальних цільових завдань у галузі біорізноманіття. Необхідність включення ефективних заходів щодо збереження морського середовища у загальні, єдині стратегії раціональної експлуатації океанів як ніколи висока, і збереження морського середовища стає критично важливим елементом будь-яких зусиль сталого розвитку. Зокрема, світова спільнота зацікавлена у створенні морських районів, що охороняються (ОМР) та розроблення інших інструментів управління на порайонній основі (УРПО), оскільки ці механізми допомагають зберігати біорізноманіття, відновлювати продуктивність океанів та зміцнювати продовольчу безпеку. Використання УРПО в морських та прибережних зонах регулюється глобальними та регіональними угодами, а зобов’язання щодо ъх використання були підтверджені в рамках багатьох міжнародних процесів. Порядок денний на період до 2030 р. задає орієнтири для дій на національному та регіональному рівні у рамках ЦСР (збереження морських екосистем).
У завданні 14.5 міститься заклик до країн зберегти що найменше 10% прибережних та морських територій. У Стратегічний план у галузі біорізноманіття на 2011–2020 рр. було включено Айтінське цільове завдання 11 в галузі біорізноманіття, в якій сформульовано заклик до 2020 р. зберегти не менше 10% прибережних і морських районів за рахунок ефективного та справедливого управління, існування екологічно репрезентативних та тісно пов’язаних між собою систем охоронюваних районів та застосування інших ефективних природоохоронних заходів на порайонній основі, таким чином приділяючи особливу увагу потенціалу використання управління на порайонній основі для досягнення подвійної мети – збереження біорізноманіття та забезпечення отримуваних вигод для людей.
Міжнародний інтерес до УПРО зростає. Так сторони КБР ведуть переговори щодо Глобальної рамкової програми в галузі біорізноманіття на період після 2020 р., включаючи проект цільового завдання щодо збільшення охоплення ЗМР і ДЕП , для того щоб пысля 2030 р. експлуатація 30% відсотків Світового океану здійснювалася за допомогою засобів просторового контролю.
Ці цілі та завдання були доповнені Закликом до дій за підсумками Конференції ООН з океану 2017 р., в якому всім зацікавленим сторонам настійно рекомендувалося в терміновому порядку здійснювати збереження та раціональне використання океанів, морів та морських ресурсів на користь сталого розвитку, зокрема, підтримувати використання ефективних та належних інструментів управління на порайонній основі, включаючи морські райони та інші комплексні, міжсекторальні підходи.
Міжнародні керівні принципи регулювання глибоководного промислу у відкритому морі – дії щодо збереження та відновлення вразливих морських екосистем. Потенційна дія глибоководного промислу на морське дно, де мешкають на вразливі види займає важливе місце в обговореннях, присвячених Світовому океану, з 1990-х років.
У 2008році ФАО прийняла Міжнародні керівні принципи регулювання глибоководного промислу у відкритому морі, спрямовані на розширення застосування комплексних заходів управління донним рибальством у відкритому морі на порайонній основі. Їхнє прийняття повністю змінило підходи до управління донним промислом та стимулювало створення нових регіональних рибогосподарських організацій у північній та південній частинах Тихого та Індійського океанів.
До 2015 р. управління більшістю великих районів донного промислу у відкритому морі здійснювалося за допомогою юридично обов’язкових механізмів. Комісія з рибальства у північно-східній частині Атлантичного океану стала першим органом, який визначив УМЕ у північно-східній частині Атлантики та заборонив донний промисел у них 2005 р. Це, зокрема: визначення районів донного промислу, де промисел може здійснюватися відповідно до узгодженими заходами управління (зелені зони).
Введення суворих протоколів розвідки для лову риби за межами існуючих районів промислу (помаранчеві зони), заборона донного промислу в районах УМЕ (Червоні зони) і прийняття протоколів дотику для захисту невиявлених УМЕ (всі зони).
Ці правила безпосередньо доповнюють проект Рамковоъ програми КБР на період після 2020 р. ,забезпечуючи ефективну експлуатацію не менше ніж 30% морських ландшафтів загалом за допомогою порайонних заходів збереження (цільові завдання 1, 3 та 4) і є прикладом профілактичних підходів до глибоководному лову з цілями охорони та підтримки світового біорізноманіття.
Більшість РФМО ввели заходи з донної ловлі у відкритому морі на всій підвідомчій їм території, і вони підкріплюються іншими заходами, що стосуються лову дрібних пелагічних риб та тунця. Таким чином, Міжнародні керівні принципи регулювання глибоководного промислу у відкритому морі (ФАО, 2009) спрямовані на розширення застосування порайонних заходів, відповідноз якими донний промисел допускається в районах, де вплив на біорізноманіття незначний, але забороняється в районах із крихкою біорізноманіттям.
Ці заходи стимулюють глибоководний промисел на користь забезпечення харчування, доходу та зайнятості і при цьому усувають негативний вплив на біорізноманіття, сприяючи цим стійкому використання рибних ресурсів та виконання цільових задач КБР зі збереження біорізноманіття.
(Дивись далі Частину 3)
