Громадська експертиза діяльності Держрибагентства за 2022-2023 рр. (Частина 3)

11. Наука

 Держрибагентство для вирішення завдань, що перед ним стоять (Положення про Держрибагентство п. 31, 32, 35, 40, 49, 53, 55, 60, 61, 62, 62-9, 62-14, 63), повинно було забезпечити галузь рибного господарства України науково-технічною підтримкою.

Напрямки наукового супроводження діяльності рибного господарства України:

Комплексні рибогосподарські дослідження і розроблення довгострокового прогнозу розвитку промислу риби та інших водних біоресурсів у відкритих районах Світового океану та виключних (морських) економічних зонах іноземних країн.

Дослідження водних біоресурсів з метою визначення обсягів їх можливого вилучення, розроблення рекомендацій з раціонального ведення промислу та охорони екосистем Азовського і Чорного морів, природних внутрішніх водойм та каскаду дніпровських водосховищ.  

Розроблення наукових основ управління рибальством, оптимального  використання, збереження і відтворення водних біоресурсів на базі екосистемного підходу.

Дослідно-конструкторські роботи із створення нових сіткоматеріалів, знарядь лову для океанічного і прибережного рибальства, створення екологічно чистих технологій вилову риби та інших гідробіонтів.

Дослідження проблем розвитку морської та прісноводної аквакультури штучного відтворення і вирощування різних видів риб та інших водних біоресурсів, опрацювання рекомендацій, обґрунтувань та технологій їх культивування.

Створення і поповнення інформаційної бази даних країни щодо водних біоресурсів, аквакультури та водного середовища.

Розроблення екологічно безпечних ефективних методів профілактики хвороб риб та їх лікування.

Створення високого генетичного потенціалу в рибництві шляхом проведення науково-дослідних і виробничо-експериментальних робіт із селекції та збереження генетичних ресурсів промислово цінних, рідкісних та зникаючих видів риб.

Розроблення нових ресурсозберігаючих технологій і комплексів обладнання  для переробки риби та інших водних біоресурсів з метою їх раціонального використання.

Проведення маркетингових досліджень, розроблення стратегії конкуренції, інтеграції та диверсифікації в рибному господарстві.

Розроблення рекомендацій щодо шляхів розв’язання сучасних економічних та соціальних проблем рибної галузі.

Сприяння розширенню сировинної бази для промислового рибальства у внутрішніх водоймах та виключній  (морській) економічній зоні України  шляхом науково обґрунтованого їх зариблення.

Опрацювання інвестиційних проектів, планів розвитку та реструктуризації підприємств, проектно-конструкторської та проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення рибогосподарських підприємств і об’єктів.

Співробітництво з науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами, організаціями, закладами інших країн і міжнародними організаціями у сфері раціонального та сталого використання водних біоресурсів на основі міжурядових і міжвідомчих договорів.

У 2023 р. на базі ДП “Інституту рибного господарства та екології моря” (ІРЕМ) та ДП Одеський центр “ПівденНІРО”, які ліквідувалися, 17.10. 23 р. було створено Державну наукову установу “Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії”.

Діяльність головної наукової установи Держрибагентства у 2023 р. Робоча група в рамках громадської експертизи не досліджувала.   

Важливим елементом функціонування рибогосподарського комплексу України в минулому було Державне підприємство “Науковий селекційно-генетичний центр рибництва” (НСГЦР) (дослідження та експериментальні розробки у сфері біотехнологій).

Центр окрім своєї наукової роботи координував роботу комерційних рибогосподарських підприємств – “племінних репродукторів” (вирощування племінного рибопосадкового матеріалу для зариблення водойм по всій країні).

Головна робота НСГЦР полягала у формуванні державних племінних ремонтно-маточних стад промислових видів риб за рахунок придбання чистокровних порід (рослиноїдних з Китаю і В’єтнаму, сигових, осетрових, лососевих зі США, Канади, Норвегії, Данії, Фінляндії, тощо), та виведенню нових високопродуктивних ліній, збереженні їх генофонду.

Держрибагентство, нажаль, відновленням роботи НСГЦР у 2022-2023 рр. не займалося, а тому і рибопосадковий матеріал в необхідній кількості для потреб галузі не вирощувався.

Взагалі не зрозуміло, чому на сайті Держрибагентства ДП “Науковий селекційно-генетичний центр рибництва” в переліку державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держрибагентства відсутній, а у Єдиному державному реєстрі записано, що НСГЦР – не перебуває у процесі припинення діяльності? Тобто він є діючим.

Що, Держрибагентство так опікувалося підтримкою галузевої науки, що загубило ціле наукове підприємство?

 В результаті рибогосподарські та рибопромислові водойми в Україні у 2023 р. залишилися без зарибку (ДП “Ірклівський риборозплідник рослиноїдних риб” був переданий Фонду Держмайна України у листопаді 2022 р. на приватизацію).

Про яке покращення показників роботи галузі може вестися мова при такому відношенні галузевої влади до науки?

Висновки по розділу 11. Наука:

Держрибагентство у 2022-2023 рр. не надавало необхідної уваги галузевій науці. Причини: війна з рф, недофінансування, реструктуризація галузі, а головне – цей напрямок діяльності галузі просто не має кому очолити в Держрибагентстві, забезпечити йому ідеологічну та практичну підтримку.

Пропозиції по розділу 11. Наука:

1. У переліку підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Держрибагентства не має “Центрального науково-дослідного інституту економіки рибного господарства України” (ліквідований у 2008 р.), а матеріали наукових досліджень, який він проводив вже застаріли та залишилися в окупованому Севастополі. Тому, для забезпечення наукової підтримки майбутнього сталого розвитку рибного господарства України доручитиДержавній науковій установі “Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії” створити необхідний науковий підрозділ ірозпочати розробку інноваційної моделі розвитку галузі рибного господарства та механізмів впровадження інноваційного менеджменту.

Напрямки діяльності наукового підрозділу:

Інноваційні складові світової та української економіки.

 Міжнародна рибопромислова та рибогосподарська політика.

 Пошук стратегічних пріоритетів галузі.

 Постійний аналіз поточного стану та тенденції розвитку галузі.

 Актуалізація стратегії рибного господарства.

 Моделювання розвитку рибного господарства.

 Розробка інноваційних моделей розвитку галузі рибного господарства України.

 Вивчення зарубіжного досвіду впровадження інновацій: механізмів розвитку та гальмування.

Інше.

12. З метою відновлення роботи ДП“Науковий селекційно-генетичний центр рибництва”, як важливої ланки галузі, особливо в період її підготовки до стрімкого сталого розвитку, підпорядкувати його Державній науковій установі “Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії”.
13. Міжнародна діяльність

 На виконання наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 7.02.2024 р. № 57 «Про проведення громадської експертизи Держрибагентства», а також відповідно до запиту Громадської ради при Державному агентстві України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 31.01.2024 р. № 24/7 заступником начальника відділу міжнародного співробітництва Артемом Огородником надана інформація щодо підпункту 9.2 пункту 9 Заходів, пов’язаних з підготовкою матеріалів для проведення громадської експертизи діяльності Держрибагентства за 2022–2023 роки, затверджених наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 7.02.2024 р. № 57 «Про проведення громадської експертизи Держрибагентства» (далі – Інформація від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства).

Інформація надана у вигляді pdf-файлу на 5 сторінках.

У документі зазначається, що «впродовж 2022–2023 рр. проводилася інтенсивна робота у напрямку залучення міжнародної технічної допомоги в рибогосподарський комплекс України… (с. 1)». В інформації від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства повідомляється про підготовку та реалізацію першого грантового циклу проекту ФАО «Комплексне, конкурентоспроможне та економічно раціональне створення ланцюжків доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарствах» (с. 1), про запити аквафермерів «на надання коштів для придбання автомобілів з рефрижератором, тракторів, контейнерів для перевезення живої риби, аераторів та супутнього обладнання, сонячних панелей і суміжнього устаткування та фільтраційного обладнання» (с. 1).

На жаль, інформація від Держрибагентства не містить відомостей про загальний обсяг залучених грантових коштів від ФАО, про кількість використаних коштів на сільське та рибне господарство, про кількість аквафермерів, які отримали грантову допомогу. Відсутність таких відомостей утруднює загальну оцінку ефективності роботи Держрибагентства у цьому напрямку.

На с. 2 Інформації від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства зазначається про реалізацію ФАО (?) інших проектів щодо підтримки рибної галузі України та подолання наслідків російської збройної агресії. Зокрема, йдеться про надання генераторів в 9 областях України, а також надання грошової допомоги рибалкам, що постраждали від підриву Каховської ГЕС.

Незрозумілим є питання участі Держрибагентства у роботі ФАО, не зазначені обсяги матеріальної допомоги рибалкам за участі Держрибагентства, надання генераторів.

Нижче, на с. 2 (четвертий абзац) наводиться позитивний приклад співпраці Держрибагентства з ФАО щодо закупівлі у 2023 р. бирок для маркувань знарядь добування водних біоресурсів і подальшої передачі їх Держрибагентству у 2024 р.

Наведено приклад продуктивної співпраці Офісу ефективного регулювання (BRDO) з проектом Інституційної та політичної реформи дрібномасштабного сільського господарства (IPRSA) (с. 2) стосовно напрацювання низки законодавчих актів України. Але в Інформації наведено приклади нормативно-правових актів, які не стосуються міжнародної діяльності України в галузі рибного господарства.

Нижче наведено інформацію про закордонні навчальні візити представників Держрибагентства до м. Мадрид (9–10 лютого 2023 р., Іспанія), представників Мінагрополітики, Держрибагентства, установ рибного господарства та українського бізнесу до м. Брюссель (15–16 червня 2023 р., Бельгія) (с. 2–3) для вивчення передового досвіду.

Враховуючи, що ці події відбулися понад рік тому, необхідно було вказати, які цілі були досягнуті (підписані договори, меморандуми, спільні публікації тощо), чим вони були корисні державі Україні саме з огляду очних зустрічей з зарубіжними колегами і бізнесом (не онлайн).

Нижче наводиться приклад підписання Меморандуму між Держрибагентством, Міністерством цифрової трансформації України, Фондом «Євразія», Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» для виконання завдань, визначених “Стратегією розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року”, у тому числі запровадження Електронної системи для цифровізації процеців управління галуззю рибного господарства України (с. 3).

На жаль, докладно ознайомитися з текстом Меморандуму не представляється можливим. Меморандум відсутній на сайті Держрибагентства у розділі «Міжнародно-правові акти» https://darg.gov.ua/_mizhnarodno_pravovi_akti_0_0_0_12916_1.html?search=%CC%E5%EC%EE%F0%E0%ED%E4%F3%EC, причому останній документ датується 2012 (!) роком. На нашу думку, надання такої інформації для експертів покращило розуміння загального рівня ефективності міжнародної діяльності Держрибагентства.  

В Інформації від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства на с. 3-4 йдеться мова про співробітництво України з Генеральною комісією з питань рибальства в Середземномор’ї (ГКРС) і про узгодження надання Україні технічної допомоги в 2024 році за напрямами: впровадження морських охоронюваних районів (шпрот, судак, хамса), заходи з пом’якшення впливу на вразливі види, управління рибопромисловими потужностями, контроль (спостереження за суднами, список ННН, бортовий журнал, Система дистанційного моніторингу), аквакультура та подання даних.

46-ї сесія ГКРС відбулася 6–10 листопада 2023 року (м. Спліт, Хорватія) – понад півроку тому. Яка технічна допомога вже надана ГКРС Україні на момент надання Інформації? Чому у наданій інформації немає відомостей про звернення секретаріату ГКРС до Держрибагентства (серпень 2023 р.) щодо залучення України до наукового проекту з розвитку рекреаційного рибальства? Що зроблено у цьому напрямку за 7 місяців?

На с. 4 Інформації від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства зазначено, що у 2023 році ФАО в Україні проведено закупівлю кормів і проводяться заходи щодо їх розподілу між суб’єктами аквакультури. З наданої інформації незрозуміло, які кошти були залучені для купівлі кормів, які саме корми? Які результати цього розподілу серед аквакультурщиків, географія отримувачів (масштаби підтримки аквакультури)?

На с. 4 наводиться інформація про підписання між Держрибагентством та «Всесвітнім фондом дикої природи-Україна» (WWF-Україна) Меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю. 18 жовтня 2023 року WWF-Україна спільно з Одеським осетринницьким комплексом здійснив на Одещині зариблення р. Дунай понад 2,5 тис. особинами осетрових видів риб. Для розуміння ефективності проведеного міжнародного заходу Держрибагентством необхідно було навести вартість зарибку і проведених заходів.

Нижче наведені відомості про сплату за Україну іншими країнами членських внесків за 2022, 2023 рр.

На с. 4 Інформації (підпункт 12.9 пункту 12 заходів) повідомляються дані щодо чисельності працівників відділу. Зазначено, що у першому півріччі 2022 р. штатна чисельність складає 5 працівників, фактична – 2; у другому півріччі 2022 р. фактична чисельність – 3 працівника. Така ж фактична чисельність залишається впродовж усього 2023 р.

Враховуючи важливість сучасних міжнародних взаємин Держрибагентства, інтенсифікацію роботи з отримання грантової допомоги від інших країн, імплементації низки нормативних міжнародних актів вважаємо, що фактична кількість співробітників відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства є недостатньою для виконання поставлених перед державною установою завдань.

Крім цього, в Інформації, наданій робочій групі Громадської ради для проведення громадської експертизи відділом міжнародного співробітництва Держрибагентства, відсутні наступні відомості:

– про членство України в міжнародних організаціях, у тому числі CCAMLR та інших, про вилов морських водних біоресурсів, про сплату до місцевих бюджетів коштів за спеціальне використання ВБР (інформація є у Звіті т.в.о. Голови Держрибагентства за 2022, 2023 рр.);

– про здійснення державного нагляду (контролю) у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України (пп. 3 пункту 4 Положення про Держрибагентство);

– про кількість виданих дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції (пп. 17 пункту 4 Положення про Держрибагентство);

– про здійснення в межах повноважень, передбачених законом, підготовки пропозиції щодо укладення та денонсації договорів, укладає міжнародні договори України міжвідомчого характеру, забезпечує виконання узятих Україною зобов’язань за міжнародними договорами з питань, що належать до компетенції Держрибагентства, представляє Україну в роботі міжнародних організацій у сфері рибного господарства (пп. 50 пункту 4 Положення про Держрибагентство);

– про забезпечення підготовки, перепідготовки, дипломування та сертифікації фахівців у сфері рибного господарства (крім членів екіпажів суден) згідно з вимогами міжнародних договорів України, інших нормативно-правових актів (пп. 54 пункту 4 Положення про Держрибагентство);

– про участь у розробленні і здійсненні заходів з нарощування експортного потенціалу рибної галузі, відновлення традиційних та освоєння нових ринків збуту продукції (пп. 59 пункту 4 Положення про Держрибагентство).

Немає в отриманій Інформації від відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства відомостей про міжнародні заходи, спрямовані на активізацію євроінтеграційних процесів у галузі рибного господарства України:

– про участь Держрибагентства у навчальному візиті з питань розвитку двосторонніх відносин у сфері рибного господарства з Естонською Республікою (30 квітня – 5 травня 2023 року, м. Таллінн, https://griml.com/psug2);

– про участь української делегації у Конференції «Аквакультура як ключовий фактор сталої продовольчої безпеки – Україна, Молдова, Грузія» на запрошення Генерального директорату Європейської Комісії з морських справ та рибальства (https://griml.com/XHAj9, https://griml.com/F6PGW);

– про зустріч 23 червня 2023 заступника Міністра аграрної політики та продовольства України і т.в.о. Голови Держрибагентства з представниками Асоціації рибопереробників і торговців ЄС та Європейської федерації національних організацій імпортерів і експортерів риби (AIPCE-CEP) (https://griml.com/lJvPX);

– про розробку проекту Закону України «Про прийняття Україною Угоди про створення Генеральної комісії з рибальства у Середземномор’ї», який спрямований на забезпечення виконання положень статей 407, 408 та 409 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС;

– про перебіг забезпечення виконання Україною положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема її статей 295, 407 – 410 та 413, а також імплементацію в українське законодавство положень Регламентів ЄС.

Висновки по розділу 12. Міжнародна діяльність:

В результаті аналізу діяльності відділу міжнародного співробітництва Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у 2022, 2023 рр. отримані наступні висновки.

1. Громадській раді при Державному агентстві України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм надана неповна інформація про діяльність відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства. Це утруднює ефективне оцінювання роботи Держрибагентства у цьому напрямку за 2022–2023 рр.
2. Інформація про міжнародну діяльність, викладена на офіційному сайті Держрибагентства, розміщується непослідовно, на різних гілках, доступ до неї утруднений. Інформація у розділі «Міжнародно-правові акти» не оновлюється кілька років.
3. ВІнформації, наданій робочій групі Громадської ради для проведення громадської експертизи відділом міжнародного співробітництва Держрибагентства, відсутні численні відомості про участь Держрибагентства в різних міжнародних заходах, що свідчить про недостатню увагу до важливості освітлення поточної діяльності Держрибагентства, її структурування, у тому числі й на власному сайті.
4. Фактична кількість співробітників відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства (3 працівники) є недостатньою для виконання поставлених перед центральним органом виконавчої влади завдань, враховуючи важливість сучасних міжнародних взаємин Держрибагентства, інтенсифікацію роботи з отримання грантової допомоги від інших країн, імплементації низки нормативних міжнародних актів.

Пропозиції по розділу 12. Міжнародна діяльність:

1. Покращитироботу відділу міжнародного співробітництва Держрибагентства в напрямку максимально можливого освітлення роботи на офіційному сайті Держрибагентства (відомості про участь Держрибагентства в різних міжнародних заходах, поточної діяльності, її структурування, тощо).
2. Доукомплектувати відділ міжнародного співробітництва Держрибагентства, збільшенням чисельності співробітників до 5 чоловік.

13. Інвестиційна привабливість підприємств галузі

 

Робота Держрибагентства у 2022-2023 рр. в напрямку підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі регламентувалася Законом України «Про інвестиційну діяльність» (18.09.1991 р. № 1560-XII), а для іноземного інвестора Законом України «Про режим іноземного інвестування» (19.03.1996 р. № 93/96-ВР).

В громадській експертизі аналіз інвестиційної привабливості підприємств галузі проводився по низці показників: індексу інвестиційної привабливості, податковим умовам, впливу судової ситеми на бізнес (особливо в СТРГ і аквакультурі),  настроїв рибопромислових і рибогосподарських підприємств, умов ведення промислу і вирощування риби під час війни, легкості ведення бізнесу в регіонах, по прогнозах бізнесу, впливу на бізнес влади усіх рівнів, “підтримки” підприємств галузі Держрибагентством, тощо.

До речі, у 2023 р. середній індекс інвестиційної привабливості усіх підприємств України у середньому дорівнювався 2,48 (з 5 можливих).

Середній індекс інвестиційної привабливості рибопромислових і  рибогосподарських підприємств (в тому числі СТРГ) у 2023 рр. дорівнювався лише 0,25 (з 5 можливих). А це практична повна відсутність інвестиційної привабливості.

Ніхто не хоче і не буде вкладати “живі гроші” у “мертву галузь”! В даному випадку це стосується вже працюючих галузевих підприємств. В перспективі інвестори (вітчизняні та іноземні) зацікавлені в розвитку галузі після війни, але треба зазначити, що будь який розвиток рибного господарства України буде неможливим без забезпечення на законодавчому рівні усіх маркерів інвестиційної привабливісті рибопромислових та рибогосподарських підприємств.

Немає інвестицій – не має будь якого, навіть найменшого розвитку галузі рибного господарства України!

Головне завдання Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм під час війни з рф та після її завершення – це забезпечення продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції (максимально можливе не даний час), яке досягається:

1. Створенняму інвесторів (українських та іноземних)позитивного уявлення про підприємства рибного господарства в які доцільно інвестувати за допомогою покращення конкретних показників інвестиційної привабливості.
2. Створення умов (перш за все законодавчих), які забезпечуватиме інвестиційну привабливість рибогосподарських підприємств.
3. Створеннямкомфортних умов роботи на промислі, в СТРГ, в аквакультурі.

Формування інвестиційної привабливості підприємств галузі необхідно для забезпечення нарощування об’ємів виробництва, підвищення конкурентоспроможності та якості рибопродукції, створення умов для структурної перебудови підприємств, їх основних виробничих фондів, створення необхідної сировинної бази, покращення умов праці, тощо для забезпечення сталого розвитку рибогосподарських підприємств з одночасним вирішенням соціальних проблем та покращенням екологічної та природоохоронної складової виробництва.

Сталий, інтенсивний, довготривалий розвиток рибного господарства України можливий лише за умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств галузі, як сукупності чинників, аналіз яких вказуватиме інвесторам на бажаність вкладання коштів в той чи інший рибогосподарський об’єкт для гарантованого отримання відповідного прибутку.

Інвестиційна привабливість підприємств галузі, як узагальнена характеристика з позиції перспектив сталого розвитку, обсягу та можливостей збуту власної рибопродукції, ефективності використання активів та їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стійкості, як доцільність вкладення в підприємство вільних фінансів, повинна стати для керівників підприємств рибного господарства основним фінансово-економічним орієнтиром при здійсненні їх господарської діяльності.

Основою формування інвестиційної привабливості підприємства повинно стати постійне визначення факторів опосередкованого впливу та факторів безпосереднього впливу підприємства на інвестиційну привабливість з відповідною класифікацією.

Держрибагентство повинно було розробити “Методику визначення стану інвестиційної привабливості підприємств рибного господарства України” та підвищення його рейтингу.

Методика оцінювання інвестиційної привабливості підприємств рибного господарства повинна включати  в  собі поняття, абсолютні та порівняльні методи визначення привабливості підприємств як об’єктів інвестування та базуватися на вже прийнятих в Україні положень про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств та методик   оцінки інвестиційної привабливості підприємств за допомогою яких формується узагальнений показник їх фінансового стану та інтегральна оцінка, як об’єктивний індикатор інвестиційної привабливості.

Треба зазначити, що інвестування та кредитування дрібних підприємств галузі практично неможливо. Це пов’язано з тим, що для інвесторів це дрібниці, які створюють зайві ризики, а для кредиторів майже відсутні високоліквідні застави для надання кредитів.

Тому громадськість і наголошує на тому, що аукціони (які тільки розділяють підприємства галузі) ніколи не забезпечать розвиток рибогосподарських і рибопромислових підприємств, ніколи не створять умови інвестиційної привабливості, тому це шлях в нікуди! Лише об’єднання підприємств галузі може зацікавити інвесторів і кредиторів.

Держрибагентство повинно було надавати в установленому порядку пропозиції, рекомендації, консультації підприємствам галузі з метою визначення стану інвестиційної привабливості кожного підприємства рибного господарства та підвищення його інвестиційного рейтингу.  

Держрибагентство для зменшення наслідків дії ризиків, які  постійно супроводжують діяльність підприємств галузі та які відштовхують інвесторів від прийняття позитивних рішень по інвестуванню підприємств галузі, повинно було розробити відповідний документ.

Стратегія подолання виявлених ризиків в цьому документі після аналізу інвестиційної привабливості підприємств повинно спрямовуватися на концентрацію зусиль у подоланні негативних наслідків від основних ризиків: системних (політичних, екологічних, правових, інфляційних, законодавчих, інших) та несистемних (виробничих, фінансових, форс-мажорних, інших).

У реальній ситуації, в умовах ринкової економіки, що постійно змінюється, виникатимуть нові непередбачені ризики, тому індивідуальний облік, аналіз і планування дій, які повинні спрямовуватися на їх нівелювання, повинні стати основним елементом Програми сталого розвитку рибного господарства України.

Висновки по розділу 13. Інвестиційна привабливість підприємств галузі:

Нажаль, Держрибагентство у 2022-2023 рр питаннями підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі не займалося, про свідчить аналіз діяльності Держрибагентства, проведений в рамках громадської експертизи.

Держрибагентство також мало би у 2022-2023 рр. створити спеціальну постійно діючу Робочу групу по управлінню ризиками.

Нехтування питаннями підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі та ризиками, які їх супроводжують, вже приводить до масового скорочення чисельності рибопромислових підприємств, значного зменшення підприємств, які працюють по Режимах СТРГ, та підприємств аквакультури.

При цьому Держрибагентство розвалу галузі не заважало, а лише створювало умови для її повного занепаду.

Пропозиції по розділу 13. Інвестиційна привабливість підприємств галузі:

Держрибагентству:

– Розпочати масштабну роботу по забезпеченню умов для підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі (законодавство, розробка методики оцінки інвестиційної привабливості, її класифікація, визначення стану інвестиційної привабливості кожного підприємства рибного господарства та підвищення його інвестиційного рейтингу), як запоруки сталого розвитку галузі рибного господарства України.

– Створити спеціальну групу, яка на підставі динамічного та оперативного аналізу стану інвестиційної привабливості підприємств галузі повинна зайнятися розробкою пропозицій та рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі, вносячи постійні зміни до “Плану нівелювання ризиків”.

14. Робота основних підрозділів Держрибагентства

 Громадська експертиза діяльності Держрибагентства за 2022-2023 рр. в частині ефективності роботи його основних підрозділів оцінювалася на підставі:

– відповідей (матеріалів), які надані керівництвом цих підрозділів на запитання Громадської ради при Держрибагентстві, сформульованих у Запиті на проведення громадської експертизи (лист № 27/4 від 31.01.2024 р.), щодо оцінки власної роботи, що вдалося, а що ні;

– власної (суб’єктивної) оцінки діяльності основних підрозділів та здатності вирішувати ними поточні питання, рішення яких вимагали реальні обставини;

– здатності керівників основних підрозділів Держрибагентства протидіяти вимогам керівництва Держрибагентства (незаконним з точки зору держслужбовця) при розробці тих чи інших документів, коли власні думки та погляди на вирішення проблем не співпадали з баченням керівництва (ст. 9, п.6 Закону України про державну службу 10.12.2015 р. № 889-VIII).

– бачення керівництва підрозділів щодо забезпечення умов сталого розвитку рибного господарства (думки, плани. пропозиції, тощо).

Штатна чисельність  працівників Держрибагентства – 217.

Фактична чисельність працівників Держрибагентства – 148.  

Витрати на утримання апарату Держрибагентства усього за 2022 р. – 66 786 803, 54 грн.

Витрати на утримання  апарату Держрибагентства усього за 2023 р. – 65 268 570,55 грн.

Апарат Держрибагентства у 2022-2023 рр. був недоукомплектований (у 2023 р. не було 69 працівників – 32%). Таке значне зменшення працівників апарату, особливо по лінії  Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення, негативно впливало на якість роботи головного підрозділу Держрибагентства.

Громадська рада при Держрибагентстві у своєму Запиті на проведення громадської експертизи (лист до Держрибагентства № 27/4 від 31.01.2024 р.) просила основні підрозділи Держрибагентства  надати:

інформацію про чисельність працівників підрозділу;

звіти про роботу за 2022 р. та 2023 р.;

заходи підрозділу щодо забезпечення сталого розвитку рибного господарства.

На перше і друге запитання відповіді були надані, хоча і в не в повному обсязі. Тому якісно оцінити роботу підрозділів не має можливості.

На третє питання жоден з основних підрозділів Держрибагентства  відповідь не дав.

Бачення керівників підрозділів алгоритмів забезпечення сталого розвитку рибного господарства – є головними маркерами по яких потрібно судити про їх особисту здатність усвідомлювати масштаби проблем галузі та їх особисту здатність розробляти відповідні заходи по усуненню проблем на майбутнє.

Щодо перспектив сталого розвитку при проведенні експертизи, то тут Робоча група по проведенню громадської експертизи взагалі не отримала жодного документа.

Нажаль, Громадська рада при Держрибагентстві при проведенні громадської експертизи в межах обмежених можливостей і наданих їй повноваень, не може провести повноцінне дослідження здатності керівників підрозділів Держрибагентства виконувати свої функціональні обов’язки.

Не має можливості також оцінити  здатність працівників основних підрозділів Держрибагентства відповідати вимогам до держслужбовців відповідно до Закону України “Про державну службу” (10.12.2015 р. № 889-VIII).

В той же час, організоване ігнорування відповідей на третє запитання  Громадської ради при Держрибагентстві (заходи підрозділу щодо забезпечення сталого розвитку рибного господарства) свідчить лише про те, що усі підрозділи отримали відповідну (неправомірну) команду від керівництва.

Стаття 5. Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” (08.07.2011 р. № 3677-VI)  наголошує, що завданням державної політики у галузі рибного господарства перщ за все є забезпечення продовольчої безпеки держави (в сектоі рибопродукції).

А що ж дійсно відбувається? Щорічне зменшення виробництва власної рибопродукції. У  2023 р. воно складало < 1 кг/людину за рік, що в 25 разів менше ніж мінімальна річна медично обгрунтована норма споживання рибопродукції. В той же час відповідальні працівники Держрибагентства не мають навіть уяви як спасати галузь рибного господаства України, тим більше забезпечити законодавчі умови для її сталого розвитку. Як це розуміти? Чому вони тоді взагалі займають свої посади та отримують гроші від держбюджету під час війни з рф?

У Запиті на проведення громадської експертизи Громадська рада при Держрибагентстві просила надати їй “План реформування галузі рибного господарства України” (який розпочався з серпня 2022 р., у разі наявності), а також інформацію про підстави його розробки (які регламентуючі документи).

Однак, Держрибагентство “План реформування галузі рибного господарства України” Робочій групі по проведенню громадської експертизи не надало. Чому? А тому, що його не має! Тоді як Держрибагентство проводило реформи у 2022-2023 рр? На підставі чого? Як такі речі оцінювати в рамках громадської експертзи?

Необхідно також відмітити, що при проведенні громадської експертизи представники структурних підрозділів Держрибагентства всупереч статті 5 “Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади”, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976. саботували надання необхідних для експертизи матеріалів, а саме:

Не має відповідей на питання, які поставила громадськість.

По наданих відповідях не можна об’єктивно судити про діяльність Держрибагентства за 2022-2023 рр.

Багато відповідей не відповідають дійсності, особливо в частині пропозицій по законодавству та протидії корупції.

Не має жодної відповіді на запитання відносно бачення майбутнього розвитку галузі рибного господарства України, тощо.

При цьому керівництво Держрибагентства ще намагалося змусити голову робочої групи по проведенню громадської експертизи не включати у відомість перелік претензій до представників Держрибагентства, які синхронно не відповідали на запитання,  поставлені Держрибагентству в Запиті на проведення громадської експертизи.

Такий організований саботаж при проведенні громадської експертизи свідчить про те що представникам Держрибагентства була дана відповідна незаконна команда.

Крім того, Держрибагентство листом від 10.04.2024 р. № 3-11.1-16/2109-24 (додаток № 1) намагалося втрутитися в процес проведення громадської експертизи (тиснути на голову робочої групи) з метою перешджання її проведенню, що також є прямим документальним доказом порушенням статті 5  “Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади”, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976.

Підготовка, перепідготовка, дипломування та сертифікація фахівців у сфері рибного господарства»

Робочою групою по проведенню громадської експертизи здійснений аналіз діяльності Держрибагентства з напрямів (тем) для підвищення кваліфікації державних службовців апарату та територіальних органів Держрибагентства за спеціальними професійними (сертифікатними) та короткостроковими програмами.

Відповідно до інформації, розміщеній на сайті Держрибагентства (https://darg.gov.ua/_pidvishchennja_kvalifikaciji_0_1072_menu_0_1.html), пріоритетні напрями (теми) підвищення кваліфікації за спеціальними професійними (сертифікатними) програмами підвищення кваліфікації розглядаються для категорій осіб:

– працівників, до функціональних обов’язків яких належать питання щодо охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства;

– працівників, до функціональних обов’язків яких належать питання щодо меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

– бухгалтерський облік в установах і організаціях державного сектору за національними стандартами (для державних службовців бухгалтерських служб);

– організація та проведення ефективних обговорень із зовнішніми стейкхолдерами з питань впровадження реформ (для державних службовців категорії «Б» і «В»).

Пріоритетними напрямами (темами) підвищення кваліфікації за спеціальними короткостроковими програмами підвищення кваліфікації є:

– організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про використання та охорону земель;

– організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних біоресурсів;

– актуальні питання щодо реалізації державної політики у сфері охорони праці та цивільного захисту.

(https://darg.gov.ua/_pidvishchennja_kvalifikaciji_0_1072_menu_0_1.html)На цій гілці сайту  немає будь-яких приєднаних файлів, відомостей про процедуру підвищення кваліфікації, уповноважені наукові підприємства, наказів про проведення таких заходів, результатів підвищення кваліфікації, зразків сертифікатів, відгуків/рецензій зовнішніх стейкхолдерів тощо .

Тому оцінити кадрову політику Держрибагентства, наявність чи ефективність підвищення кваліфікації державних службовців апарату та територіальних органів Держрибагентства у 2022–2023 рр. неможливо.

Робота територіальних підрозділів Держрибагентства по розробці Програм розвитку рибного господарства регіонів

Робоча група в рамках громадської експертизи провела аналіз Програм розвитку рибного господарства по регіонах України, які розроблялися територіальними підрозділами Держрибагентства для затвердження обласними радами на період 5-7 років.

Програми грунтувалися на затвердженою Кабінетом Міністрів України “Стратегії розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.” (02.05.2023 р. № 402-р).

Проаналізувавши Програми розвитку рибного господарства по декількох регіонах Робоча група дійшла висновку, що усі Програми розроблені без наукових досліджень, обгрунтувань, рекопендацій, грошових оцінок, тому розраховувати на якість цих програм не можна.

Більш детальний аналіз по окремих питаннях проведемо на прикладі “Програми розвитку рибного господарства Миколаївської області на 2024-2028 рр.” (типова для усіх областей України).

Очікувані результати

виконання Програми розвитку рибного господарства Миколаївської області на 2024-2028 рр.

 

Таблиця 5

№ з/п	Показники	Прогнозовані результати виконання Програми (по роках)
		2024	2025	2026	2027	2028
1	Обсяги вилову аборигенних видів риб при проведенні робіт із вселення водних біоресурсів (тонн)	137,6	146,4	156,1	165,8	291,3
2	Зменшення рівня боаконьєрства (% до попереднього перілду)	5	10	12	15	15
3	Покращення кількісного та якісного складу іхтіофауни (% до попереднього перілду)	20	20	20	20	20
4	Збільшення частки виробництва аквакультури (% до попереднього перілду)	20	60	100	100	100
5	Збільшення рибалок-любителів (% до попереднього перілду)	10	15	15	20	20
6	Збільшення кількості рідкісних та зникаючих видів риб в т.ч. занесених до Червоної книги України (% до попереднього перілду)	5	5	5	5	5

 Як можна до десятих тонн/рік прогнозувати вилов риб через рік після вселення зарибку)? Такого не може спрогнозувати ніхто. Це мало прогнозовані процеси, які залежать від багатьох чинників: суми градусо-днів вегетаційного періоду у конкретному році (± 30%), якості самого рибопосадкового матеріалу, рибопродуктивності водойм, антропогенного навантаження на водойму, рівня ННН-рибальства, кількості риболовів любителів, тощо.

1. Як можна прогнозувати до відсотка зменшення рівня ННН-рибальства (браконьєрства)на період до 5 років? Які заходи пропонує влада для запобіганню цього негативного явища? Невідомо… Як показала практика збільшення фактів ННН-рибальства навіть у 2 рази може відбутися введенням змін до законів або нормативно-правових актів. І де ж будуть ваші зростаючі відсотки тоді?
2. Як може покращитися кількість і одночасно якість іхтіофауни за воєнний 2024 р.? Без вирощування якісного рибопосадкового матеріалу, значного покращення якості води, покращення екології? За рахунок чого? Цього в Програмі не має.
3. Збільшення частки виробництва аквакультури (від 20 до 100% за 3 роки)? За рахунок чого? Що ви змінили, щоб досягти таких величезних показників?
4. Збільшення рибалок-любителів в середньому на 5% на рік Де ви їх будете брати під час війни і після неї? Вирощувати? Чи що? А навщо? Що, в Положенні про Держрибагентство прописано збільшувати кількість рибалок любителів? Функція Держрибагентства – регулювання взаємовідносин між рибалками любителями, владою, користувачами водних біоресурсів, орендарями водойм.
5. Збільшення кількості рідкісних та зникаючих видів риб,в т.ч. занесених до Червоної книги України на 5 % щорічно. Хто це писав? Хто це пропустив? Збільшення можливе лише через будівництво нових спеціалізованих рибовідтворювальних заводів. Відновити старі можна буде теоретично через 3–5 років після війни (при наявності відповідних інвестицій).

Програма написана в кабінеті і не має жодного відношення до реалій галузі рибного господарства регіону. Програма написана таким чином, щоб було що показати! Галочка і не більше. З неї сміються усі рибалки і не рибалки області.

Це окозамилювання! І так у кожній області. Що робить Держрибагентство при цьому? Як воно збирається зупинити розвал галузі, не кажучи вже про розвиток, тим більше сталий?

Хто за це відповість? Воєнні адміністрації не розуміються на цьому. У них своїх турбот вистачає. А чому ж Держрибагентство та його територіальні органи створюють лише видимість роботи? А може вони не здатні робити нічого корисного?

Висновки по розділу 14. Робота основних підрозділів Держрибагентства:

Нажаль, громадська експертиза в межах, знов таки своїх повноважень, не мала можливості провести “фотографування робочого дня” працівників основних підрозділів для об’єктивної оцінки завантаженості працівників основних підрозділів, взаємодії між собою, формування планів роботи на день, тиждень, місяць, квартал, рік, на перспективу та на способи контролю за виконанням цих планів.

Але, якщо судити по реальних результатах роботи галузі за 2022-2023 рр., за яку вони відповідають, то можна з впевнено стверджувати, що керівні кадри основних підрозділів Держрибагентства не відповідають вимогам до держслужбовців їх рангу, а також не відповідають вимогам до профільних фахових спеціалістів, які повинні мати необхідну освіту.

У керівництва основних підрозділів та Держрибагентства вцілому не має бачення майбутнього, не має програми стабілізації прогресуючої стагнації галузі, не має програми забезпечення  умов для її сталого розвитку.

Положення про Держрибагентство (затверджене постановою Кабінету Міністрів України 30.09.2015 р. № 895) визначає перелік основних завдань (69 пунктів) та регламентую організацію діяльності центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства.

Однак, експерти по проведенню громадської експертизи, враховуючи надані відповіді на “Запит Громадської ради при Держрибагентстві…” прийшли до висновку, що в Держрибагентстві не має документу (або документ є, але по ньому ніхто не працює), який регламентує відповідальність конкретних підрозділів апарату за те чи інше завдання Держрибагентства.

Відсутність затвердженої наказом по Держрибагентству чіткої відповідальності середньої ланки управління Держрибагентством, створює умови для одноосібного ручного керування рибним господарством,, процвітання корупції та інших негативних явищ, які унеможливлюють будь який розвиток галузі. Інакше як пояснити повну безініціативність відповідальних працівників апарату, які виконують лише конкретні вказівки керівництва?

Програми розвитку рибного господарства по регіонах розроблені таким чином, що не має конкретики. Лише загальні слова. Працювати по таких програмах не можна. Як можна оцінювати в кінці реалізації програми ступень її виконання, коли не має кінцевих маркерів досягненн результатів?

“Стратегія розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.” (02.05.2023 р. № 402-р) теж не має показників, які повинні досягнути регіони за період до 2030 р. Так вади однієї програми унеможливлюють подальшу якісну розробку регіональних програм, а це означає розвиток рибного господарства залишиться лише на папері…

Пропозиції по розділу 14. Робота основних підрозділів Держрибагентства:

1. У зв’язку із систематичними кадровими проблемами  Держрибагентства, пропонуємо переглянути  структуру управління  в бік скорочення кількості підрозділів, оптимізувати розподіл функціональних обов’язків та відповідальності між працівниками (така оптимізація дозволить зменшити витрати коштів з держбюджету та скоротити штат).
2. Провести переатестацію працівників основних підрозділів Держрибагентства на відповідність займаних ними посад із галученням представників Громадської ради при Держрибагентстві з правом дорадчого голосу. Головним критерієм відбору працівників Держрибагентства повинно стати їх спроможність розробляти нову законодавчу і нормативно-правову базу.
3. Наказом Держрибагентства затвердити зони відповідальності департаментів, управлінь, відділів, секторів, згідно Положення про Держрибагентство.
4. Доопрацювати регіональні програми розвитку рибного господарства з підключенням до цього процесу усі регіональні інтелектуальні потужності. Доповнення та поправки до Програм відіслати на затвердження областними радам.

15. Проблеми галузі

Висновки і пропозиції по громадській експртизі діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а також відповідність вимогам основних її завдань за період 2022-2023 рр. (згідно Положення про Держрибагентство) не матимуть дієвого впливу на покращення системи управління рибогосподарським комплексом країни без постановки діагнозу хвороб галузі (основних проблем), які заважають та навіть унеможливлюють її сталий розвиток.

Сама ж розбудова галузі рибного господарства України неможлива без розробки і затвердження основоположних (доктринальних) законів функціонування та перспективного розвитку.

Головні проблеми галузі:

Перша

Держава, яка від імені українського народу здійснює управління рибним господарством України на правах власника, не виконує свої основні функції, а саме не забезпечує галузь:

 Необхідними законодавчими актами та нормативно-правовою базою для комфортного функціонування рибогосподарських підприємств в різних політичних та економічних умовах, особливо в критичні воєнні періоди. Держрибагентство в умовах відсутності довгострокових, середньострокових та короткострокових цілей та завдань галузі, затверджених законами України, не може стабілізувати ситуацію і забезпечити  необхідні умови для сталого розвитку галузі.

 Необхідним фінансуванням. Усі напрямки розвитку рибного господарства, робота органів рибоохорони, відновлення рибопромислового флоту, програм щодо відтворення водних біоресурсів, тощо фінансуються по остаточному принципу. Недофінансування державних рибовідтворювальних комплексів, обмеженість коштів на закупівлю рибопосадкового матеріалу з рибогосподарських підприємств що вирощують зарибок, в межах державних програм зариблення водойм України, а також коштів на перевезення зарибку до місць зариблення, породили багаторічну практику фальсифікацій результатів зариблення природних водойм з системою «відкатів». В той же час недостатнє зариблення природних водойм в останні 20 років, при постійному перелові рослиноїдних та частикових риб, знизили показники промислової рибопродуктивності водойм до мінімальних позначок.

 Усіма необхідними умовами інвестиційної привабливості рибогосподарських підприємств для іноземних і вітчизняних інвесторів, які б могли інвестувати значні кошти в сучасні високотехнологічні індустріальні рибні господарства, в модернізацію існуючих рибогосподарських підприємств аквакультури та марікультури, будівництво річного, морського та океанічного рибопромислового флоту, в підприємства рибопереробки, логістичну мережу галузі, тощо.

Друга

Галузь рибного господарства України розглядається державою виключно як бюджетоутворююча галузь, яка повинна не вирощувати рибу і годувати населення України, а лише наповнювати її скарбницю (держбюджет), не розуміючи того, що людина, яка є рушійною силою та творцем матеріальних благ для країни, без забезпечення споживання необхідної кількості рибопродуктів (медично-обґрунтована мінімальна норма споживання рибопродуктів 23,7 кг/рік), не зможе на належному рівні виконувати необхідну роботу та підтримувати своє  здоров’я (Стаття 3. Конституції України).

Держава повинна переглянути своє ставлення до галузі та до її рибопродукції, як до такої, яка в першу чергу повинна підтримувати  здоров’я населення, а вже потім  наповнювати державний бюджет.

Галузі рибного господарства України в умовах стагнації та поступового руйнування необхідна: відміна аукціонів на вилов водних біоресурсів, зниження непосильної орендної плати за використання водойм і гідроспоруд, зниження податкового тиску, спрощення процедури підписання договорів, здійснення поточного кредитування рибогосподарських підприємств, фінансування будівництва рибопромислового флоту, нова (колективна) організація промислу на великих водойах та багато іншого без чого її сталий розвиток буде неможливим.

Без нарощування об’ємів виробництва вартість рибопродукції буде лише зростати!

Третя

На даний час роботу територіальних органів рибоохорони не можна назвати такою, яка відповідає усім вимогам їх власного Положення.

Хронічне недофінансування (техніка, паливно-мастильні матеріалі для автотранспорту і патрульних катерів, запчастини, спецодяг, оптика, тощо) не дає можливості не тільки проводити регламентне патрулювання водойм, а й навіть контролювати ситуацію на суші, де розташовані підприємства, які використовують воду або скидають відпрацьовану брудну технологічну воду у рибогосподарські водойми.

Мінімальна зарплата інспекторів рибоохорони, які працюють в тяжких умовах (вночі, в будь яку пору року і при будь якій погоді, з постійним ризиком озброєної конфронтації з порушниками закону) та необхідність закуповувати паливно-мастильні матеріали, запчастини та інше, частіше за свої кошти, ніж за кошти держави, змушують їх постійно знаходити незаконні способи компенсації власних витрат (ловити самим незаконно рибу, «кришувати» ННН-рибальство – браконьєрські бригади, збирати «данину» та інше) .

Такі кримінальні дії інспекторів дають змогу отримувати «легкі гроші», практично без будь якого контролю з боку держави.

Ситуація до сьогоднішнього дня ускладнювалась ще й тим, що інспектори рибоохорони працювали в умовах «фінансової піраміди», коли під загрозою негайного звільнення було необхідно щомісячно збирати немалі суми грошей з усіх користувачів водних біоресурсів та «організованих браконьєрів з ННН-рибальства» і відсилати їх “догори”.

Інші проблеми галузі

Сфера управління:

Відсутність ефективного державного управління водними ресурсами (біоресурсами), яке має відповідати демократичному устрою та ринкової економіки, з розмежуванням повноважень і відповідальності між органами місцевого самоврядування і центральними органами виконавчої влади в області використання водних ресурсів (біоресурсів), екологічного контролю виробництва, тощо. 

Непрозорість та не відкритість роботи більшості підрозділів Держрибагентства України, особливо органів рибоохорони.

Непрозорість Держмайна України при процедурі передачі державного майна у власність та можливої зміни цільового призначення водойм.

Відсутність ефективної системи державного нагляду (контролю) за підприємствами галузі.

Персонал територіальних органів рибоохорони має низьку мотивацію щодо виконання свої службових обов’язків. Необхідно оптимізувати розподіл повноважень, який дасть можливість зменшити чисельність персоналу територіальних органів рибоохорони без зниження якості роботи.

Проблема незадовільного збору звітів щодо виробництва продукції аквакультури за формою № 1А – аквакультура (річна) та інших звітів. Суб’єкти аквакультури в більшості випадків свідомо чи несвідомо порушуючи норми законодавства щодо звітності, викривляють показники роботи галузі, унеможливлюючи проведення фахового аналізу, маркетингових досліджень та іншого для прийняття відповідних адміністративних та виробничих рішень щодо покращення роботи галузі. Однією з причин такого відношення суб’єктів аквакультури до своїх обов’язків щодо звітності про виробничу діяльність – є відсутність у законодавстві засобів покарання порушників.

Проблеми загального характеру: 

Необхідність систематизації та максимально ефективної експлуатації залишків державного майна в галузі рибного господарства, яке використовується не належним чином і в більшості не за призначенням. В окремих випадках за допомогою штучно створених умов, деякі державні корупціонери навмисно доводили державні підприємства до банкрутства, що призвело до їх повного знищення або розкрадання. Результатами такої безпорадної політики є зникнення майже усього океанічного рибопромислового флоту, обласних рибокомбінатів, рибопереробних підприємств, комплексів з відтворення цінних та промислових видів риб, Державного підприємства «Техрибвод»,  «Селекційно-генетичного центру рибництва», тощо.

Зношеність основних фондів та матеріально-технічної бази усіх без винятку підприємств галузі.

Необхідність підвищення соціальної відповідальності та культури рибалки.

Необхідність постійного проведення заходів щодо екологічного та природоохоронного виховання населення, особливо дітей.

Дерегуляція рибного промислу:

 Неефективність чинного принципу розподілу квот на вилов водних біоресурсів у внутрішніх та територіальних водах (на аукціонах), який гальмує розвиток промислу та веде до банкрутства традиційних рибогосподарських підприємств.

 Складність регуляторного процесу, який гальмує розвиток нових та роботу традиційних рибопромислових підприємств галузі.

 Короткий термін дії  виділених квот (по резульитатах аукціонів- – один рік) на вилов водних біоресурсів також стримує розвиток рибопромислових підприємств.

 Відсутність механізмів саморегуляції на рибопромислових ділянках, коли рибалки мали б законні права на регламентований вилов водних біоресурсів та були зацікавлені в підтримці сталої популяції промислових стад риб.

 Необхідність відміни санітарно-ветеринарних правил, коли усі рибалки на одній водоймі здають рибу на перевірку (на водоймах загальнодержавного значання це зона відповідальності самої держави, а не рибалок).

Аквакультура (основні проблеми):

Відсутність єдиного державного екологічного моніторингу по всіх водоймах України, включаючи моніторинг шкідливих, забруднюючих  підприємств на природоохоронних території та територій водозборів, з наданням необхідної інформації господарюючим об’єктам (до заключення договорів оренди та постійно в процесі експлуатації водойм). 

Складність процедури отримання в оренду земель водного фонду для риборозведення (особливо в умовах, коли оренду необхідно погоджувати з органами місцевого самоврядування).

Неможливість на даний час приватизації або довгострокової оренди гідротехнічних споруд орендарями водних об’єктів, які мають довгострокові договори оренди водойм. (приватизація гідротехнічних споруд дасть можливість врегулювати використання активної складової частини водойми та збільшити інвестиційну привабливість рибницьких господарств). Суб’єкти аквакультури в разі приватизації  будуть заохочені постійно підтримувати гідроспоруди у робочому стані.

Вартість оренди земель водного фонду перевищує науково обґрунтовану її ціну для рибогосподарських підприємств (існуюча вартість унеможливлює рентабельне ведення рибогосподарської діяльності, якщо дотримуватися податкового законодавства)

Складність взаємовідносин між усіма стейкхолдерами: власниками гідроспоруд, власниками земель водного фонду, територіальними громадами (іноді хазяїном однієї водойми є декілька територіальних громад), рибалками спортсменами та любителями, регіональними підрозділами, Агентства водного господарства України, як власниками води, ДП «Укрриба», як проміжною ланкою між Держмайном України та орендарем, тощо. 

Відсутність кредитування на пільгових умовах у вегетативний період рибогосподарських підприємств, унеможливлює закупівлю рибопосадкового матеріалу в необхідних об’ємах, проведення комплексу меліоративних робіт на водоймах (вапнування, внесення добрив, скошування жорсткої рослинності), біологічної меліорації водойм (формування полікультури з хижаками), проведення біологічної реабілітації водойм (альголізація водойм спеціальними високопродуктивними штамами мікроводоростей), годування риби звичайними та повнораціонними комбікормами, максимально використовуючи рибопродуктивні можливості водойм (зараз ця ефективність в більшості випадків не перевищує 25-30 %).

Відсутність можливості підприємств аквакультури, (у зв’язку з високими цінами) закуповувати рибоводний інвентар та обладнання, плавзасоби, спецодяг, очеретокосарки, сіткоматеріали, тощо. Таке положення значно ускладнює роботу підприємств аквакультури, суттєво знижуючи їх виробничі та економічні показники.  

Відсутність високоякісних рибних комбікормів (стартових, продукційних, лікувальних)  вітчизняного виробництва за доступними цінами, стримує розвиток аквакультури. Ця проблема особливо відчувається там, де є можливість інтенсифікувати вирощування риби у водоймах з ущільненими посадками, в садкових і басейнових рибних господарствах, тощо.

Україна, вирощуючи у великій кількості зернові культури, має величезний потенціал для вирощування риб. Лише з одного мільйона тонн зерна (а це всього 2 % від загального щорічного врожаю пшениці, ячменю, кукурудзи, проса) при кормовому коефіцієнті 4, можна виростити 250 000 тонн  коропа, піленгасу, линю та інших видів риб.

Відсутність в Держрибагентстві єдиної технологічної системи управління аквакультурою: від формування ремонтно – маточних стад промислових видів риб, інкубації ікри, вирощування рибопосадкового матеріалу, управління виловом риби на всіх промислових ділянках, переміщенням риби, її збереженням, переробкою та реалізацією рибопродукції.

Відсутність роботи державного Селекційного-генетичного племінного центру рибництва. Без формування державних та комерційних племінних ремонтно маточних стад промислових видів риб, з подальшою плановою повномасштабною інкубацією, вирощуванням мальку та рибопосадкового матеріалу, розвивати аквакультуру в Україні не можна!

Відсутність організованої планової закупівлі риби в різні пори року живорибними і рибними базами, іншими оптовими покупцями, що робить підприємства аквакультури не рентабельними в силу того, що більшість рибогосподарських підприємств аквакультури вимушено реалізують свою рибу восени в кінці  вегетативного сезону, коли риби багато і вона має мінімальну вартість.

Робота переважної більшості рибогосподарських підприємств по екстенсивній технології вирощування риби, яка не використовує рибопродуктивні можливості водойм. Інтенсивне вирощування риби дозволить на тих самих водоймах отримувати в декілька разів більше риби ніж при екстенсивній технології.

Експлуатація орендарями найбільш продуктивних і якісних водойм, не по призначенню, а з точки зору адміністративного ресурсу, для аматорського лову риби, відпочинку та інших власних потреб, абсолютно не піклуючись про необхідність максимально можливого використання обмеженого природного ресурсу держави. Ця ситуація набула в деяких регіонах загрозливого характеру, де орендарями водойм стали не рибоводи, які хочуть вирощувати рибу, а депутати всіх рівнів, керівники органів державної та місцевої влади, керівники силових відомств, організованої злочинності, тощо.

Необхідність проведення спеціальних організаційних заходив щодо створення усіх виробничих умов для заохочення більшості комерційних рибогосподарських підприємств працювати в єдиному технологічному просторі від створення і утримання ремонтно-маткового поголів’я промислових і цінних видів риб, інкубації ікри з них, виробництва рибопосадкового матеріалу, до вирощування, вилову переробки і реалізації готової рибопродукції.

Відсутність Закону України “Про розвиток рибного господарства України на період до 2030 р.”

Відсутність механізму взяття в оренду частини водойми для здійснення аквакультури.

Зменшення кількості спеціальних форм первинної документації для суб’єктів аквакультури.

Складність процедури оформлення земельних ділянок під аквакультуру.

Значна вартість ввізного мита на імпортні корми, яка повинна бути зменшена до нуля.

Відсутність державної програми страхування підприємств аквакультури.

Відсутність якісного племінного рибопосадкового матеріалу.

Необхідність зміним методики розрахунку орендної плати

Та багато іншого що стосується імпорту, екпорту, мита,   гармонізації законодавства з ЕС, навчання працівників аквакультиури, тощо.

Індустріальні рибні господарства:

Розвиток індустріальних рибних господарств в Україні хоча і набув деяких зрушень, але він стримується деякими причинами об’єктивного характеру, а саме:

Собівартість  риби, яка вирощувалася в умовах Установок замкненого водопостачання (УЗВ), значно вище за рибу з відкритих водойм.

Асортимент риб, які можна з прибутком вирощувати в УЗВ обмежується лише осетровими, камбальними, лососевими видами риб, а також ракоподібними (креветка). Найбільш прибутковим є вирощування осетрових видів риб на ікру. Але для цього необхідно при належній температурі, якості води, наявності відповідного якісного корму, вирощувати рибу не менш як 5-7 років, що без належного сталого фінансування, отримати якісну ікру в значних об’ємах не можна!

Реалізація чорної ікри на ринку України малоефективна і в наступні 10-15 років буде проблемною по ціні у зв’язку з низькою фінансовою спроможністю населення.

Висока вартість електроенергії, яка унеможливлює розвиток індустріальних рибних господарств.

В той же час основні міжнародні оптові покупці коштовної ікри виставляють низку вимог до якості ікри, режиму та об’ємів її постачання на ринки Європи, США, Канади, Японії та країн Перської затоки. Виконати ці умови дрібні українські рибогосподарські підприємства не можуть з об’єктивних причин, тому, що це під силу лише потужним індустріальним рибним господарствам, річний обіг коштів яких, повинен бути в десятки разів більше.

Хоча в Україні і є всі необхідні умови для розвитку цього сучасного високотехнологічного напрямку рибництва (відносно низькі тарифи на електроенергію, розвинута промисловість, яка може виробляти основні вузли УЗВ, можливість формування ремонтно-маточного поголів’я осетрових видів риб, наявність висококваліфікованих кадрів та інше), але  без коштів серйозних іноземних та вітчизняних інвесторів, сталий розвиток індустріальних рибних господарств неможливий.

Марикультура:

 Відсутність “Порядку надання на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою та акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марікультури”.

 Відсутність будь якої можливості комерційних рибогосподарських підприємств отримати дозвіл від Кабінету Міністрів України на організацію мариіосподарства на шельфових ділянках Азово-Чорноморського басейну, з відповідним відведенням ділянки моря, заток або відкритих лиманів, а також ділянки на березі моря в безпосередній близькості від виробничої ділянки моря для організації баз з причалами, холодильниками, складами, виробничими та господарськими приміщеннями. Прецеденту в Україні відносно надання дозволу на експлуатацію частин моря і для облаштування баз ще не було…

 Відсутність державного або комерційного заводу по вирощуванню рибопосадкового матеріалу для господарств марікультури, який би мав власні ремонтно-маткові стада промислових видів морських риб (осетрових, камбальних, кефалевих, лососевих та інших видів). Без цього заводу розвиток марікультури в Україні взагалі неможливий.

 Відсутність в Україні комбікормових заводів, які б виробляли спеціальні високоефективні рибні комбікорми, які можна використовувати при інтенсивній технології вирощування риби в умовах марікультури. Не має також і розвинутих спеціалізованих підприємств, які були б спроможні вирощувати живий корм для морських риб в личинковому та мальковому періоді (особливо це стосується камбали калкан та осетрових риб), вирощувати мікроводорості (хлорелу, спіруліну, сценедесмус…), тощо.

Промисел на внутрішніх водоймах, Азовському та Чорному морях:

Обмеженість надійної та достовірної інформації щодо запасів водних біоресурсів та їх вилову в Азово-Чорноморському басейні та континентальних водоймах України.

Застарілість рибопромислових суден як морально, так і фізична, що негативно впливає на економіку промислу.

Відсутність розподілу між користувачами водних біоресурсів внутрішніх водойм «ділянок відповідальності», що значно погіршує ситуацію з порушниками законодавства і такими, що порушують режим тиші на воді, ННН-рибалками-браконьєрами, рибалками-любителями, відпочиваючими на воді, тощо.

Підвищення вартості паливно-мастильних матеріалів, яка значно знижує рентабельність рибопромислових підприємств.

Відсутність проведення на протязі багатьох років необхідних об’ємів планових регламентних робіт по меліорації водойм (постановка нерестових гнізд для різних видів риб, розчищення нерестових ділянок від сміття, скошування зайвої рослинності, тощо).  

Відсутність в більшості випадків сучасних рибоприймальних пунктів з необхідним обладнанням (сортувальних столів, ваг, тари, холодильників, внутрішнього складського обладнання, льодогенераторів, підйомно-транспортного обладнання та іншого) з можливістю ветеринарного огляду всієї партії риб та можливості переробки риби, яка цього потребує.

Складність та неврегульованість взаємовідносин між користувачами водних біоресурсів і Держрибагентством при отриманні квот на аукціонах, між територіальними органами рибоохорони в процесі промислової діяльності, а також відповідної звітності по результатах роботи.

Зменшення в останні роки кількості риби та її видового складу в Азовському морі не дають рибопромисловим підприємствам можливостей для розвитку. В Азовському морі в промислових масштабах залишилися тільки бичок, тюлька і хамса. Піленгас, камбала та судак зустрічаються тепер лише в одиничних екземплярах. Зараз, у зв’язку з війною з рф, Азовське море закрито для українських рибалок.

Порушення режимів промислової експлуатації Азовського моря в частині добичі риби активними знаряддями лову по всій акваторії водойми, замість промислу на спеціальних відокремлених ділянках.  Це призводить до того, що риби нема де нереститися і нагулювати вагу.

Створення таких суб’єктів рибогосподарської діяльності, які б змогли організувати ефективну рибогосподарську експлуатацію крупних природних і штучних водойм країни на максимально можливому рівні (відновлення природного ареалу водних біоресурсів з  постійною  його підтримкою, а також щорічне штучне оптимальне зариблення частиковими, рослиноїдними короповими, камбальними, кефалевими,  осетровими та іншими видами промислових  риб). Це перш за все каскад Дніпровських водосховищ, крупні водосховища, лимани, озера, Азовське та Чорне моря.

Необхідність створення на всіх водосховищах Дніпровського каскаду та інших крупних водоймах (по визначенню науковими закладами Держрибагентства України і Міністерства екології та природних ресурсів України) спеціальних природних рибних заказників (20-25% загальної території водойм) в яких буде постійно заборонено рибогосподарська експлуатація і любительський лов, окрім створення штучних умов для риборозведення і охорони водних біоресурсів.

Океанічне рибальство та відновлення рибопромислового флоту:

Зношеність та моральне старіння рибопромислового флоту України (за виключенням декількох суден, які працюють поза межами юрисдикції України).

Відсутність в останні 25 років наукових досліджень з питань океанічного рибальства України та аналізу проблем, які стримують інвестиційну привабливість цього напрямку рибогосподарської діяльності.

Відсутність реалізації методів політичного механізму підвищення інвестиційної привабливості океанічного рибальства України шляхом ратифікації регіональних конвенцій (НЕАФК, НАФО, тощо), та заключення двосторонніх міжурядових  договорів і угод в області рибальства з  низкою прибережних країн (Канадою, Новою Зеландією, Чилі, Перу, ПАР, Анголою, Королівством Марокко та іншими), що дозволить розширити доступ вітчизняних рибалок до біоресурсів Світового океану.

Відсутність системної роботи держави  щодо підвищення міжнародного статусу України, як рибопромислової держави і приєднання її до міжнародних рибопромислових організацій, а саме:

розробка Порядку ведення промислової діяльності в різних по юридичному статусу водах;

створення національної інспекційної системи для роботи в міжнародних водах у відповідності до міжнародних стандартів;

створення системи статистичної звітності по результатах промислу;

розробка системи моніторингу рибопромислових суден;

розробка механізмів стимулювання інвестиційної привабливості океанічного рибальства;

внесення змін до чинного законодавства, яке передбачає пільгове оподаткування;

гармонізація нормативних документів до норм Європейського Союзу та інших Міжнародних стандартів якості;

створення єдиної інформаційної системи океанічного рибальства.

Відсутність підготовчих робіт щодо розробки концепції  проектування та будівництва рибопромислового флоту України.

Руйнування більшості суднобудівних заводів України, які вже не в змозі без величезних фінансових капіталовкладень та виробничих зусиль в обмежені терміни організувати будівництво рибопромислового флоту по новітніх технологіях (розраховувати можна лише на роботу суднобудівних заводів в режимі верфі з велико вузловим складанням суден, де корпуси рибопромислових суден будуватимуться заводами, а начинку завозитимуть з провідних заводів Кореї, Японії, Китаю, Канади, тощо.  

Без відновлення рибопромислового потенціалу океанічного рибальства України, забезпечити сталу продовольчу безпеку держави в секторі рибопродукції не можна!

Відновлення водних біоресурсів:

Відсутність на даний час перспективної державної програми по відновленню водних біоресурсів України.

Відсутність діючого Наукового селекційно-генетичного племінного центру рибництва, який організовував би всі роботи по формуванню ремонтно-маточних стад промислових риб та відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України.

Корупція в органах рибоохорони, яка фальсифікує результати зариблення в сторону збільшення, з метою отримання незаконних фінансових прибутків.

Господарювання на великих водоймах:

Відсутність комплексу меліоративних заходів в останні роки на водоймах щодо облаштування нерестових гнізд для судаку, сому та інших видів промислових риб, що суттєво впливає на відновлення природного ареалу аборигенних і промислових видів риб а також значно знижує загальний рибопромисловий потенціал водойм.

Збільшення, навіть в умовах скорочення роботи промислових підприємств, антропогенного навантаження на водойми (ННН-рибальство – браконьєрство, забруднення стічними водами, систематичні перелови риб, господарська діяльність, наслідки агресивної війни рф проти України, тощо).

Відсутність досвіду в організації об’єднань  (консорціумів) рибопромислових і рибогосподарських підприємств, які разом могли б працювати по єдиному технологічному ланцюжку на великих водоймах України.

Складність взаємодій між рибопромисловими підприємствами, які об’єднаються для сумісної роботи, з територіальними органами рибоохорони, органами державної влади всіх рівнів, територіальними громадами, державними установами, підприємствами, які використовують воду для технологічних потреб, любительськими та спортивними рибалками, тощо.

Рибопереробка:

Застарілість та технологічна відсталість усіх рибопереробних підприємств України.

Відсутність сучасних потужних рибопереробних підприємств, продукція яких може відповідати вимогам Міжнародних стандартів якості  ISO 9001, ISO 22000, та інших і  бути конкурентоспроможним  експортним товаром.

Відсутність стабільної, в необхідному об’ємі та асортименті рибної сировини в усі пори року. Саме цей чинник є головним гальмом розвитку рибопереробних підприємств.

Логістика та торгівля рибопродуктами:

Відсутність в Україні розвиненої мережі живорибних і рибних баз, які б змогли рівномірно по місяцям року в максимально можливому асортименті забезпечувати роздрібну торгівельну мережу якісною рибопродукцією в усіх, навіть віддалених куточках України.

Відсутність необхідної кількості сучасних спеціалізованих риботорговельних підприємств (рибних супермаркетів, спеціалізованих рибних магазинів, тощо), які б могли торгувати не тільки продуктами рибопереробки, а й охолодженою і живою рибою.

Відсутність необхідної кількості спеціалізованого автотранспорту, оснащених необхідним кисневим обладнанням, для перевезення живої риби на далекі відстані.

Якість рибопродукції:

 Відсутність комплексу робіт, який має забезпечити належний контролю якості рибопродукції з боку держави на всіх ділянках від виробництва рибопродукції до кінцевої реалізації.

 Відсутність сертифікатів походження риби, без яких не можна визначити виробника, що значно підвищує ризики отримання неякісної рибопродукції.

 Відсутність в країні технології збереження рибопродукції в рідкому льоді, яка б значно підвищила якість рибопродукції зі значним терміном  збереженням охолодженої риби (до 10-14 днів в рідкому льоді, замість 2-3 днів у лускатому льоді).

Галузева наука:

Відсутність належного фінансування галузевої науки значно обмежує проведення академічних і прикладних наукових досліджень, що в свою чергу суттєво знижує об’єм необхідної корисної інформації, яка потрібна керівництву Держрибагентства в прийнятті важливіших рішень по всіх питаннях розвитку рибного господарства.

Втрата  після  анексії Криму провідних наукових закладів з їх величезним інформаційним потенціалом, які обслуговували галузь («ПівденНІРО» м. Керч, «ІНБЮМ» м. Севастополь, учбових закладів галузі).

Відсутність наукового закладу, який би займався економічними питаннями, маркетинговими дослідженнями, вивчав пріоритетні напрямки розвитку рибного господарства, інноваціями, новими технологіями, тощо.

Протидія корупції:

Зростання до останнього часу корупції в органах держрибоохорони. Це надзвичайно серйозна проблема, масштаби якої навіть важко уявити. Хоча нове керівництво Держрибагентства України офіційно припинило діяльність «фінансової піраміди» по збору коштів з користувачів водних біоресурсів, але це огидне явище викорінити ще не вдалося. Багаторічний досвід боротьби з корупцією в суспільстві свідчить про те, що коли корупція не відчуває на собі постійної масованої протидії, вона поступово оговтується і розростається, але вже в іншому витонченому вигляді, продовжуючи негативно впливати на правову і соціальну складову чесних працівників галузі, несе загрозу державі та її безпеці, знижує авторитету країни на міжнародному рівні, тощо.

Важкість боротьби з корупцією в органах рибоохорони в умовах мінімальної зарплати інспекторів, тяжкої праці з постійними ризиками для здоров’я і навіть життя, мінімального фінансування роботи на фоні безмежних можливостей для власного збагачення.

Прояви корупції в органах державної влади та управління. особливо при оформленні в оренду земель водного фонду для риборозведення.

Відсутність будь якої розробленої спеціально для Держрибагентства концепції або антикорупційної програми,  щодо заходів по боротьбі з корупцією та її непередбачуваними проявами.

Відсутність дієвого контролю з боку громадськості за тіньовими діями відповідальних державних посадовців, що створює необхідні передумови для розвитку корупції.

Інвестиційна привабливість підприємств галузі: 

Відсутність сукупності об’єктивних і суб’єктивних характеристик об’єктів інвестування, які обумовлювали б їх потенційний платоспроможний попит на інвестиції в рибогосподарські, рибопромислові, рибопереробні, допоміжні підприємства, а також підприємства логістичної інфраструктури та оптово-роздрібної торгівлі рибопродуктами. Вартість підприємств галузі, у зв’язку з моральним та фізичним зношенням основних фондів, дуже низька, потребує не стільки ремонту, скільки повного оновлення матеріальної бази. Власники підприємств намагаються вижати максимум з існуючих потужностей, не маючи можливості в умовах відсутності значних об’ємів рибопродукції, розрахуватися за нове обладнання, засоби виробництва, оборотні кошти, тощо.

Наявність на даний час корумпованої кризової галузі, яка десятиліттями з різних об’єктивних та суб’єктивних причин знищувалася, яка без термінового втілення потужних антикризових заходів має практично нулеві перспективи для розвитку, яка дотепер знаходиться у довгостроковій стагнації з мінімальними доходами і де усі її підприємства знаходяться на межі виживання або повної технічної та економічної руйнації. В такому вигляді не має ніякої інвестиційної привабливості галузі.

Відсутність в останні десятиріччя політичних та економічних умов для надходження наростаючого з кожним роком інвестиційного потоку фінансів в розбудову рибного господарства, відновлення біологічного та рибогосподарського потенціалу природних і штучних водойм, втілення різноманітних інноваційних високоефективних технологій в різноманітні сфери галузі, розвитку фундаментальної та прикладної рибогосподарської науки на фоні постійного виховання молодих, перспективних, кваліфікованих кадрів,  виховання екологічного світогляду населення (особливо у дітей), тощо.

Відсутність необхідної прозорості в діях Держрибагентства, органів державної влади всіх рівнів, органів місцевого самоврядування, особливо при наданні в оренду земель водного фонду, гідроспоруд та іншого держмайна.

Відсутність бажання крупних інвесторів мати справи з дрібними підприємствами галузі, які знаходяться в стадії стагнації і не в стійкому стані.

Відсутність чіткого, зрозумілого, діючого законодавства в Україні, яке б забезпечувало гарантований захист інвестицій.

Наявність в державі  високої криміногенної напруги у зв’язку з війною з рф.

Дерегуляція галузі:

Наявність  корупційних норм та різноманітних протизаконних витончених схем старого управління галуззю, які є постійним важким тиском на рибогосподарські, рибопромислові та інші підприємства галузі при розробки будь якого нормативного-правового акту з боку держави.

Відсутність на даний час в галузі дієвого дерегуляторного механізму та реальної боротьби з бюрократією чиновників, які в кожному регуляторному документі бачать свою власну вигоду.

Наявність надмірного регулювання в усіх сферах функціонування галузі, особливо в сфері видачі органами виконавчої влади всіх рівнів різних дозвільних документів та наданні адміністративних послуг. Держава та її чиновники повинні обслуговувати підприємців галузі, а не навпаки!

Відсутність постійної роботи саме по вдосконаленню регуляторних процесів в управлінні галуззю, а не бездумної дерегуляції. Така особиста позиція керівництва галузі повинна бути основана на тому, що усі виробничі процеси по вирощуванню і вилову риби відбуваються в природному водному середовищі (безцінне багатство народу України), має загальнодержавне значення і в той же час має крихке положення по відношенню до забруднення, ННН-рибальства та іншого антропогенного навантаження і тому потребує з боку держави постійного ретельного нагляду та розумної регуляції.

Любительське та спортивне рибальство (рекреація):

Любительське та спортивне рибальство не є частиною рибогосподарського комплексу держави. Однак, свою діяльність рибалки- любителі і спортсмени здійснюють на водних об’єктах – зони відповідного центрального органу виконавчої влади, тому регулювання взаємовідносин і регламенту діяльності на водоймах цих суб’єктів господарювання є відповідальною і важливою функцією Держрибагентства. Проблеми в цій сфері:

Порушення Правил любительського рибальства по всіх пунктах більшістю рибалок, яке веде до систематичних переловів і недотриманні правил вилучення риб, які нижче мінімально допустимих розмірів, що призводить до значних збитків рибному господарству.

Вилов дайверами взимку на ямах (без спеціальних дозволів територіальних органів рибоохорони, відповідно до п. 3.3. Наказу Голови Держкомрибгоспу № 19 від 15.02.99 р.) в місцях скупчення малорухливого промислового стада, старшовікових груп риб (в деяких природних водоймах маточні стада промисловий видів риб майже повністю знищені).

Відсутність розмежування промислового, любительського та спортивного рибальства з чітким визначенням територій лову та Правилами рибальства на водоймі, що значно заважає роботі рибогосподарських і рибопромислових підприємств.

Відсутність Рибальського квитка (посвідчення рибалки) позбавляє державу можливості:

        – здачі іспитів рибалками на знання “Правил любительського рибальства;

        – збору коштів за проходження навчання-інструктажу, «Рибальський квиток», та щорічних зборів за любительський та спортивний лов;

        – розпорядження зібраними коштами на вселення водних біоресурсів (зарибку), у водойми загальнодержавного використання (при обов’язковому контролі громадськості).

16. 1 Прогнози

 Основні напрямки:

1. Промисел океанічний.

Песимістичні прогнози. У разі відсутності роботи  держави у напрямку відновлення океанічного рибопромислового флоту України, інша частина галузі рибного господарства (промисел риби та інших водних біоресурсів в континентальних водоймах, в Азово-Чорноморському басейні, а також вирощування їх в аквакультурі, марікультурі, СТРГ), враховуючи обмежені водні ресурси країни, ніколи не зможе забезпечити в повному об’ємі продовольчу безпеку і тим більше продовольчу незалежність України в секторі рибопродукції.

Оптимістичні прогнози. У разі прийняття Закону України “Про відновлення рибопромислового флоту України…” та проведення необхідного комплексу організаційно-адміністративних заходів, спрямованих на заохочення інвесторів (закордонних та вітчизняних) вкласти кошти у розбудову нового океанічного рибопромислового флотиу України, держава зможе гарантовано на десятиліття забезпечити свою продовольчу безпеку і тим більше продовольчу незалежність України в секторі рибопродукції.

Боротьба на міжнародній арені за водні біоресурси Світового океану – це безальтернативний шлях до забезпечення народу України якісною рибопродукцією в необхідному об’ємі і асортименті.

1-А. Промисел Азово-Чорноморського басейну та континентальних водойм України.

Песимістичні прогнози. У разі продовження аукціонів на  право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), відбудеться  поступова втрата інтересу рибопромислових підприємств до видобутку водних біоресурсів на фоні зменшення рибопродуктивності водойм, продовження занепаду рибного промислу.

Оптимістичні прогнози. Відмова від аукціонів, об’єднання рибопромислових підприємств в асоціації (консорціуми) на великих водоймах, які працюватимуть по єдиному для цієї водойми Режиму СТРГ, сприятиме сталому розвитку рибного господарства України.

2. Аквакультура.

Песимістичні прогнози. У разі продовження дії Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (23 травня 2017 р. № 2059-VIII) (Стаття 3. п.3-2, абзац 6) та ігнорування розробки необхідних для галузі законів України відбуватиметься стагнація розвитку нових господарств аквакультури і марікультури.

Оптимістичні прогнози. У разі усунення Статті 3. п.3-2, абзац 6) Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (23 травня 2017 р. № 2059-VIII) та прийняття низки базових законів України (дивись розділ Законодавство), відбуватиметься розблокування перешкод на шляху розвитку нових господарств аквакультури та марікультури і як наслідок їх довготривалий швидкий розвиток.  

2-А. Марикультура.

Песимістичні прогнози. У разі відсутності  роботи  держави у напрямку розвитку марікультури (такої, яка дійсно необхідна для галузі), очікувати хоча б незначні позитивні зрушення в цьому напрямку роботи галузі не доводиться! Причина – помидковий підхід до розробки нормативно-правової бази марікультури в Україні, який практично унеможливлює не те, що розвиток, а навпаки банкрутуватиме рибогосподарські підприємства, які вирішили розвитатися в напрямку марікультури.

Оптимістичні прогнози. Розробка державою пакету необхідних документів для здійснення марікульиури, проведення відкритих тендерів на право експлуатації певних акваторій і ділянок суші для господарчих баз – единий шлях для сталого розвитку марікультури в Україні.

3. СТРГ.

Песимістичні прогнози. У разі продовження Держрибагентством політики нейтралітету або ще гірше відвертої підтримки позиції Офісу Генеральної прокуратури України по віднощенню до СТРГ (коли саме Держрибагентство є головним винуватцем у проблємі, яка виникла), чекати розвитку цього важливішого, перспективного напрямку роботи галузі марно! Якщо не усунути існуючи законодвчі неузгодження в перспективі усі СТРГ припинуть своє існування. 

Оптимістичні прогнози. У разі усунення існуючих законодавчих проблем в роботі СТРГ, можна розраховувати на поступовий розвиток цього напрямку роботи галузі.

Робота Держрибагентства по інших напрямках:

4. Відновлення водних біоресурсів

Песимістичні прогнози. У разі відсутності роботи держави у напрямку відновлення водних біоресурсів у природних рибогосподарських водоймах України, через декілька років відбуватиметься повна зміна іхтіофауни з оптимальної для конкретної водойми рибопромислової полікультури, на полікультуру водойми зі значним збільшенням в ній малоцінної смітної риби, що в свою чергу зробить ці водойми не рентабельними для експлуатації.

Причини припинення робіт по відновленню водних біоресурсів:

– відсутність державного фінансування;

– продаж через Фонд Держмайна України ДП “Іркліївський риборозплідник рослиноїдних риб”;

– зупинка на невизначений термін роботи ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» та ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”;

– відсутність роботи Держрибагентства по заохоченню рибогосподарських підприємств аквакультури перейти на вирощування рибопосадкового матеріалу для зариблення природних рибогосподарських водойм України.

Оптимістичні прогнози. У разі швидкого усунення причин припинення робіт по відновленню водних біоресурсів та здійснення щорічного планового зариблення водойм, відбудеться значне, стійке збільшення товарних запасів промислової риби в рибогосподарських водоймах, що позитивно вплине на економічний стан рибопромислових підприємств та показники роботи галузі.

5. Прогнози інвестиційної привабливості підприємств галузі

Песимістичні прогнози. Відсутність цільоспрямованої роботи Держрибагентства в напрямку створення умов для підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі, усунення причин головних ризиків при розбудові галузі, приведе рано чи пізно до того, що підприємства не будут відповідати критеріям інвестиційної привабливості. Коштів для стабілізації економіки підприємств та організації збільшення об’ємів власного виробництва рибопродукції – не буде! А без інвестицій галузь рибного господарства України не зможе ні за яких обставин стати на шлях сталого розвитку!

Оптимістичні прогнози. Створення у інвесторів (українських та іноземних) позитивного уявлення про підприємства рибного господарства та створення комфортного законодавчого простору  для ведення бізнесу на промислі, в СТРГ, аквакультурі – це запорука надходження необхідних інвестицій в галузь, що в свою чергу гарантовано забезпечить позитивну динаміку її розвитку.

6. Рибопереробка, якість рибопродукції.

Песимістичні прогнози. Продовження Держрибагентством ігнорування питань якості рибопроукції рано чи пізно приведе до трагедії з масовими отруєннями неякісною рибопродукцією.

Оптимістичні прогнози. Планова організаційна робота Держрибагентства в напрямку забезпечення якості рибопродукції на всіх етапах виробництва підвищить рівень безпеки цього важливішого харчового продукту, але в ніякому разі не виключить можливості

потрапляння до кінцевого споживача неякісного рибопродукту.

7. Протидія корупції.

Песимістичні прогнози. Продовження Держрибагентством ігнорування питань протидії корупції лише погіршить ситуацію з ННН-рибальством на водоймах, допустить у галузевому законодавстві статті, які сприятимуть процвітанню корупції, створить у працівників галузі стійке відчуття соціально-економічної несправедливості та зневіри у можливе процвітання рибного господарства України.

Оптимістичні прогнози. Планова організаційна робота Держрибагентства в напрямку протидії корупції на всіх рівнях галузевої влади створить стійкий бар’єр на шляху процвітання корупції та закладе необхідні передумови для нормальних (законних) взаємодідносин між всіма працівниками рибного господарства. України.

11. Наука

Песимістичні прогнози. Подальше недофінансування наукових установ зумовлятиме відставання фундаментальних і прикладних досліджень, вестиме до зменшення сировинної бази вітчизняного рибальства та погіршення стану рибогосподарських водойм, зниження рівня технологічної і технічної бази виробництва, що у свою чергу  знизить конкурентоспроможність власної рибопродукції на світовому ринку з одночасним зниженням обсягів виробництва.

Крім того, недофінансування наукових досліджень сприятиме значному відтоку високопрофесійних наукових кадрів, а відповідно і втрати разом з ними всіх наукових і виробничих напрацювань.

Оптимістичні прогнози. Повноцінне фінансування наукових досліджень у галузі рибного господарства гарантовано матиме позитивний ефект для забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.

17. Підсумкова оцінка діяльності Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання їм рішень, програм, реалізації владних повноважень

 Галузь рибного господарства України на даний час знаходиться у стані зятяжної рецесії з ознаками швидкого  незворотнього руйнування. В той же час керівництво Держрибагентства, не усвідомлюючи масштабів негативних проблем галузі рибного господарства України, у 2022-2023 рр. реалізовувало політику, яка не стримувала занепад галузі, не закладала основи майбутнього сталого розвитку, а навпаки, сприяла продовженню стагнації та падінню власного виробництва рибопродукції.

Плану виходу з кризи, затвердженого в якості програмного документу першочергових та подальших дій в галузі, керівництво Держрибагентства не має. В той же час приймалися закони та нормативно-правові акти, які громадськістю не були погоджені.

Про   прийняття деяких законодавчих актів Громадська рада при Держрибагентстві взагалі протестувала всіма можливими засобами, і тим не менш вони були або прийняті, або будуть прийняті, незважаючи на усі попередження громадськості про  їх негативні насдідки (законопроєкт № 7616 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів”, законопроєкт № 8119 ” Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства”, та інші).  

Така законотворчість Держрибагентства назавжди відлякує потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів, без фінансів яких навіть мріяти про розвиток не можна..

Після аналізу сучасного стану галузі рибного господарства України та аналізу діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. в рамках громадської експертизи, Громадська рада при Держрибагентстві вважає, що діюче керівництво та керівні кадри головних підрозділів Держрибагентства не мають необхідного фаху  для подолання викликів, з якими в останні роки зіткнулося рибне господарство України.

Крім того, Громадська рада при Держрибагентстві на протязі 2022-2023 рр. не бачила у працівників основних підрозділів Держрибагентства навіть натяку на бажання щось змінювати на краще. Ніякої ініціативи, креативності, пропозицій щодо забезпечення сталого розвитку галузі.

Головне те, що не було і не має спротиву “не правильним” діям керівництва Держрибагентства, як того вимагає Закон України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII.

Працівники Держрибагентства беззаперечно виконують будь які вказівки керівництва, навіть ті, які наносять шкоду галузі, що в кінці кінців привело до жахливого положення, в якому галузь опинилася.

Провина лежить на всіх працівниках Держрибагентства, які безпосередньо керували галуззю всупереч п. 2 “Положення про Держрибагентство” (Держрибагентство повинно вносити на розгляд Міністру аграрної політики та продовольства пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства).

Затягування з модернізацією  галузі рибного господарства України (реальною і такою, яка  дійсно необхідна для галузі) може привести до стану, коли її відновлення вже буде вкрай важким і довготривалим.

 Вихід рибного господарства України з глибокої рецессії буде неможливим, якщо Кабінетом Міністрів України не будуть призначені керівні кадри галузі (кризисні менедери), які здатні в стислі терміни вирішити головні проблеми галузі рибного господарства України.

Підсумкові висновки:

Громадська рада при Держрибагентстві на підставі аналізу та обгрунтованої оцінки, яку надала Робоча група по проведенню громадської експертизи, визнає діяльність Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації владних повноважень (відповідно до “Положення про Держрибагентство” (пунктів 2, 3,, 4.1-4.49, 4.51-53, 4.56-4.61, 4.66-4.69, 5-12) за період 2022-2023 рр., як незадовільну,,

Подальша робота Держрибагентства потребує суттєвого корегування вектору пропозицій, які вноситимуться Міністру аграрної політики та продовольства України щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, а також потребує допомоги Держрибагентству у здійсненні своїх повноважень.  

18. Експертні пропозиції щодо розв’язання суспільно-значущих проблем та підвищення ефективності діяльності Держрибагентства

 Кабінету Міністрів України

На підставі висновків громадської експертизи діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр., Громадська рада при Держрибагентстві вважає за необхідне запропонувати Кабінету Міністрів України:

Призначити на посаду Голови Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм профільного фахівця з відповідною освітою, який має позитивний досвід роботи на керівних посадах в галузі, має програму виходу галузі з кризи, а також який користується підтримкою громадськості та галузевих підприємств.  

 Нового Голову Держрибагентства призначити з урахуванням рекомендації громадськості, в першу чергу Громадської ради при Держрибагентстві.

Призначеному Голові Держрибагентства надати відповідні повноваження, які допоможуть йому в найближчі терміни виправити негативну тенденцію руйнації галузі та вивсти її на позитивну домінанту стрімкого довготривалого розвитку.

Держрибагентству (першочергові кроки):

1. СтворитиРобочу групу по розробці галузевого законодавства та нормативно-правової бази для нього.
2. Створитив рамках Робочої групи по розробці галузевого законодавства спеціальні підгрупи для розробки (в першу чергу) наступних законів та нормативно-правової бази для них:

– “Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм України”..

– Закону України “Про розвиток рибного господарства України на період до 2030 р.”.

– Закону України “Про відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р.”.

– Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.

3. Створитиновий постійно діючий консультативно-дорадчий орган – “Експертну раду, яка має стати основним інформаціно-аналітичним центром розвитку галузі рибного господарства України”.

Експертна рада” повинна складатися з відповідальних працівників Держрибагентства, фахівців галузі, вчених і не  тільки галузевих наукових закладів, громадськості (в тому числі членів Громадської ради при Держрибагентстві) тощо. 

Експертна рада” (фаховий позаштатний колектив радників) повинна перш за все розробити першочергові кроки по стабілізації економічної ситуації в галузі і намітити заходи щодо зупинки падіння об’ємів рибопродукції власного виробництва та створити об’єктивні законодавчі умови для сталого розвитку рибного господарства України по всіх напрямках окремо (саме це і є її основним завданням).

Рішення Експертної ради носитимуть дорадчий та рекомендаційних характер і мають бути для Голови Держрибагентства основою (орієнтиром) при прийнятті відповідальних державних рішень.

4. Провестипереатестацію відповідальних працівників Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства (дивись розділ “Робота основних підрозділів Держрибагентства”),а також начальників та їх заступників в територіальних Управліннях Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. До переатестації залучити представників Мінагрополітики, а також науковців галузевих інститутів та членів Громадської ради при Держрибагентстві, які матимуть право дорадчого голосу.

Після оновлення керівного складу Держрибагентства здійснити реорганізацію структурних  підрозділів Держрибагентства з метою підвищення ефективності їх роботи.

Для виконання Стратегічних цілей (Стратегії…) підібрати ефективний кадровий (штатний) склад підрозділів Держрибагентства.

Держрибагентству визначити відповідно до Стратегії розвитку рибного господарства до 2030 р. пріоритетні (першочергові) напрямки діяльності з врахуванням забезпечення продовольчої безпеки під час воєнного стану (на найближчі 3 роки).

5. З метою постійного вдосконалення роботи органу центральної виконавчої влади (включаючи територіальні підрозділи), на початку кожного року проводити відомчу експертизу діяльності Держрибагентства за минулий рік, створивши спеціальну робочу групу із відповідальних представників Держрибагентства, членів Громадської ради при Держрибагентстві, галузевих наукових закладів. Відомча щорічна експертиза допоможе швидко та ефективно корегувати перспективні плани розбудови галузі.

Громадська рада при Держрибагентстві сподівається, що проведена нею громадська експертиза діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. та її експертні пропозиції:

– враховуватимуться Держрибагентством під час підготовки програм соціально-економічного розвитку, державних цільових та регіональних програм, формування бюджетів відповідного рівня, вирішення питань поточної діяльності;

– допоможуть галузевій владі закласти усі необхідні передумови для сталого розвитку галузі рибного господарства України.

 Голова                                 Віктор СКАРЛАТ