Громадська експертиза діяльності Держрибагентства за 2022-2023 рр. (Частина 2)

Опубліковано at 28.04.2024
58 0

3. Аквакультура

 Провести повноцінний аналіз діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. у сфері аквакультури в рамках громадської експертизи не представляється можливим у зв’язку з тим, що працівниками Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення не було надано необхідних матеріалів по запиту Громадської ради при Держрибагентстві.

В Держрибагентство через Громадську раду (що зазначено у відомості засідання робочої групи № 2) направлено лист від 07.03.2024 р про уточнення запитань, необхідних для проведення громадської експертизи в розділі «аквакультура». Відповіді не отримано. Повторно, було направлено лист від 25.03.24 р . Жодної реакції теж не має.

Для якісного проведення громадської експертизи по розділу “Аквакультура” необхідно було фахово обговорити в широкому колі керівників рибогосподарських підприємств проблеми в аквакультурі. Необхідно також було з’ясувати яким чином Держрибагентство у 2022-2023 рр. їх вирішувало.  

Для підготовки необхідних матеріалів проводились засідання фокус-груп, в засіданні яких брали участь представники рибогосподарських підприємств Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та Івано-Франківської областей.

Протягом періоду, що аналізується, з відкритих джерел відомо про зміни до Закону України «Про аквакультуру» (№ 2989-IX від 21.03.2023). Проєкт цього закону розроблявся Офісом ефективного регулювання BRDO без консультацій з громадськістю. В тому варіанті, який прийнято Верховною Радою, закон не обговорювався.

Пропозиції, які вносились представниками галузевої громадськості не враховувались. Зміни до закону стосувалися ст. 14 – оренди гідротехнічних споруд на водних об’єктах, призначених для аквакультури.

В змінах до ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» не враховані реальні обставини орендних відносин. Як результат – жодного договору оренди гідротехнічних споруд протягом року не було укладено. Більш того, і не може бути укладено за обставин, що запропонувало BRDO.

Аналізуючи документи для проведення громадської експертизи, які надані Держрибагентством на запит Громадської ради, можна зробити висновок, що у наданих документах відсутнє будь яке згадування про аквакультуру, крім назви «Управління наукового забезпечення, іхтіології та аквакультури».

З наданих Держрибагентством документів для проведення громадської експертизи можна зробити наступні висновки:

Документ 1. Надана недостовірна інформація щодо відсутності пропозицій громадськості до наведених законодавчих та нормативно-правових актів. Асоціація рибоводів «СОЮЗ» та інші члени Громадської ради подавали конкретні, реальні, визначені багаторічним досвідом пропозиції до Закону України «Про аквакультуру», Водний, Земельний, Податковий кодекси, Закон України «Про оренду» та інших.

Пропозиції до “Правил любительського рибальства” теж не були враховані, через що зросла соціальна напруга стосовно загального водокористування, зокрема, любительського (рекреаційного) рибальства, на орендованих водних об’єктах аквакультури.

Право орендаря-рибовода на продукти власного виробництва – вирощену рибу, порушене та знехтуване. Статті “Правил любительського та спортивного рибальства 1999 р.” передбачали об’єднання риболовів-любителів, рибальські квитки, навчання рибалок-початківців, що є у нормативно-правових актах більшості цивілізованих країн світу. Але в Україні це не прийнято.

Пропозиції громадськості враховані не були.

Документ 2, 3. Кількість працівників апарату управління Держрибагентства – 148 чоловік (по штату роспису 217), які працюють, отримують заробітну плату – близько 65 млн. грн. на рік. В той же час не зрозуміло, чому при такій чісельності Держрибагентство замовляє розробку законодавчої та нормативно-правової документації у сумнівних організацій таких як BRDO, в яких експерти з рибної галузі та аквакультури взагалі відсутні.

Документ 4. Інформація щодо режимів СТРГ по областях України не достовірна. Так, у Вінницькій області, наприклад, реально здійснюється тільки 2 режими, замість заявлених 6.

Взагалі у Вінницькій області 54 водосховища, на яких можливо здійснювати режим СТРГ. Ще два роки тому діяло 30 Режимів. Відсутність документів на здійснення рибогосподарської діяльності не означає відсутності такої діяльності.

Майже на всіх означених водосховищах виловлюється риба, а запобігти цьому не можна. Умови отримання режимів СТРГ занадто складні та не вигідні рибогосподарським підприємствам.

Документ 8. Щодо залучення міжнародної технічної допомоги, в першу чергу Офісу ефективного регулювання BRDO. Нажаль, жодного змістовного нормативно-правового документу, який би сприяв розвитку рибного господарства, запропоновано не було.

Да і як міг Офісу ефективного регулювання BRDO, який не пов’язаний з галуззю рибного господарства, врегулювати надскладні питання взаємовідносин з безліччю впливових стейкхолдерів (органи влади усіх рівнів, правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, ННН-рибалки та інші), написати необхідні закони, які чекають рибалки, втомлені незрозумілими і шкідливими законами та нормативно-правовими актами?

Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” (23 травня 2017 р. № 2059-VIII) (Стаття 3. п.3-2, абзац 6) зобов’язує проходити процедуру оцінки впливу на довкілля при інтенсивній аквакультурі (з годуванням) з продуктивністю 10 тонн/рік і вище або на територіях природно-заповідного фонду.

Така сувора норма закону, при малій продуктивності аквакультурного або марикультурного господарства, практично унеможливлює проходження процедури оцінки впливу на довкілля.

Для вирощування 10 тонн/рік при інтенсивній аквакультурі або марикультурі необхідно мати водойму у 10-20 га. Це дуже мало для ведення рентабельного господарства.

Сама процедура оцінки впливу на довкілля є дорогою для нових підприємств. Крім того, необхідно проходити громадські слухання по цьому питанню з місцевим населенням, яке усе життя займалося браконьєрством на цій водоймі. Тому вони не дають і не дадуть свою згоду на отримання  “водойм їх особистої власності”.

А це суттєвий бар’єр для інтенсивного розвитку рибного господарства (їх в Україні приблизно 15 000 з площею 10 га і вище, а це більша площа ніж під Режимами СТРГ в декілька разів).

Громадська ради при Держрибагентстві звернулася до керівництва Держрибагентства (лист від 27.06. 2023 р. № 18/3) з проханням переконати Міндовкілля усунути цю статтю із закону, яка унеможливлює розвиток аквакультури і марикультури в Україні.

Держрибагентство формально написало листа до Міндовкілля  (26.07.2023 р. № 3-6. 2.2-5/4320-23), однак його при цьому не переконувало у необхідності зміни законодавства, а підтримало сторону Міндовкілля, що і стало основою для відмови у перегляді статей, які унеможливлюють розвиток рибного господарства України.

Звітність по 1- А- аквакультура (річна) за 2022-2023 рр.

Нажаль, звітність по аквакультурі не повна та викликає багато запитань с точки зору фахівців рибництва. Багато явних нестиковок і підтасувань. Та і сама форма розроблена таким чином, що заповнити її чесно неможливо (її розробляли не рибоводи, а кабінетні працівники, які не розуміються на аквакультурі). Так, наприклад:

 

Площа ставів (інших водойм) в аквакультурі

 

Таблиця 2

Види ставів

Кількість

(штук)

Площа

(га)

Вирощувальні (усі види)

1297

14722

Нагульні

1298

31307

Інші

1485

4402

 

Показники по основних видах риб

 

Таблиця 3

 

Види риб

Корми

(тонн)

Маточне стадо

Молоді

(тис.

штук)

Вилов (тонн)

Кількість

(штук)

Вага

(тонн)

Короп

25936

35436

135,4

31973

7123

Товстолоб білий

0

5340

20,5

36327

1551

Товстолоб строкатий

0

6316

30,6

38389

1458

Білий амур

0

3715

19,5

32088

472

Карась сріблястий

745

38596

14,5

50389

1316

Білуга

15,8

340

8,2

0

1,6

Стерлядь

15,8

10551

27,9

621

1,2

Осетри

103,2

17163

12,7

18074

1,4

Веслоніс

0,9

198

1,8

0

0

Севрюга

16,4

50

0,3

6000

0

 Навіть з тих загальних показників можна зрозуміти, що:

– коропів на площі 31307 га можна було виростити і без згодування 25936 тонн кормів (середня природна рибопродуктивність водойм під аквакультурою по Україні складає близько 200 кг/га);

– карася сріблястого (інвазійний вид) взагалі навіщо вирощувати та згодовувати йому 745 тонн кормів?

– при таких величезних показниках зарибленої молоді потрібно було, навіть при 50% промисловому поверненні, отримати в рази більше товарної риби.

Що це за звітність? Навіщо вона така взагалі потрібна? Як по ній можна робити аналіз? Як складати плани на майбутнє?..

Зрозуміло, що форма 1-А -аквакультура (річна) – це сума сотен звітів і тому можуть бути неточності, але територіальним управлінням Держрибагентства необхідно ретельніше підходити до аналізу заповнених форм при їх отриманні та вимагати від підприємств аквакультури правдивих звітів (більш ретельний аналіз звітів по формі 1-А аквакультура (річна) за 2022-2023 рр. в цій громадській експертизі не наводиться у зв’язку з великим обсягом аналітичного матеріалу).  

Для збільшення обсягів вирощування товарної риби та інших водних біоресурсів в аквакультурі Держрибагентству необхідно було працювати в напрямку організації наступних заходів:

  1. Створенняєдиної системи селекції в рибництві на основі розвитку спеціалізованих племзаводів і репродукторів високопродуктивних порід та видів риб під контролем селекційно-генетичного центру рибництва (СГЦР- якого вже не має).
  2. Оновленнягенофонду плідників рослиноїдних та інших перспективних цінних видів риб шляхом завезення їх чистих ліній з інших країн (Китаю, Європи…).
  3. Забезпеченнярибницьких підприємств країни плідниками з високопродуктивними  властивостями.
  4. Вирощуванняякісного рибопосадкового матеріалу цінних видів риб.
  5. Сприяння рибним господарствам у забезпеченні їх гранульованими стартовими, продукційними, в тому числі повнораціонними і лікувальними рибнимикомбікормами.
  6. Сприяннярозширенню полікультури вирощуваних риб для підвищення ефективності використання біологічного потенціалу водойм за рахунок (рослиноїдних, коропових,  осетрових, частикових, кефалевих та інших видів риб).
  7. Проведеннябіотехнологічної оцінки (градації)ставкового фонду.  
  8. Застосування інтенсивних технологій вирощування риби з використанням збалансованих повноцінних рибних комбікормів (в тому числі лікувальних), а також кормів, вироблених в господарствах.
  9. Сприянняоновленнюосновних  фондів, впровадження  передових ресурсозберігаючих технологій та обладнання, реконструкція і модернізація діючих господарств і виробництв.
  10. Забезпеченняналежної якості води в ставках, запобігання забрудненню водойм стічними водами промислових підприємств, населених пунктів, полів, ферм.
  11. Сприянняздійсненню профілактичних та лікувальних ветеринарно-санітарних заходів.
  12. Сприяннязбільшенню періоду  реалізації живої риби протягом року, вдосконалення фірмової торгівлі продукцією з риби та інших водних біоресурсів.

Усіма проблеми аквакультури в Україні повинно опікуватися Держригентство, згідно свого Положення (п. 53. – здійснює державне регулювання в сфері аквакультури, забезпечує формування раціонального ринку рибопродукції аквакультуи, здійснення науково-технологічної політики селекції в аквакультурі).

Під час війни з рф Держрибагентство повинно було взяти на себе навіть більше, ніж прописано в його Положенні.

Інакше зупинити довготривалу стагнацію аквакультури не можна.

Для значного збільшення виробництва продукції аквакультури Держрибагентство повинно було у 2023 р. (діюче керівництво Держрибагентства працює з серпня 2022 р.) прийняти усі необхідні заходи для допомоги підприємствам аквакультури (які здатні вирощувати рибопосадковий матеріал), організувати його вирощування в рік аквакультури по максимуму (не має зарибку – не має збільшення об’ємів продукції аквакультури).

Нажаль, нічого не робилося. Тільки – семінари та “круглі столи”. Практичної допомоги в організації рибогосподарської діяльності в аквакультурі не було.

А тому результати за 2023 р., хоча і збільшені на декілька відсотків, але виключно за рахунок самої звітності.

Це – не досягнення! Ще 25 років тому на тих самих водоймах об’єм продукції аквакультури в Україні сягав 145 000 тонн/рік. Зараз – лише 15 300 тонн/рік…

Забезпечення сталого розвитку аквакультури потреує надзвичайних заходів і високого рівня кваліфікації працівників апарату Держрибагентства. А цього необхідного рівня, нажаль, не має…

Висновки по розділу 3. Аквакультура:

Держрибагентство об’явило 2023 р. “Роком аквакультури”. Однак, окрім “круглих столів”, ніяких організаційних кроків по збільшенню виробництва рибопродукції аквакультури не зроблено. 

Не зрозуміло, чому Держрибагентство байдуже відноситься до проблем розвитку аквакультури, тим більш у рік, який воно само оголосило “Роком аквакультури”..? Без заходів по організації технологічних ланцюжків вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби по всій Україні, ніякого збільшення виробництва продукції аквакультури не буде.

Держрибагентство повинно було у 2022-2023 рр. проводити саме ці організаційні заходи. Так, до війни з рф попереднє керівництво галузі теж нічого не робило. Однак, тоді не було і війни, а рибогосподарські підприємства мали можливість самостійно організовувати свій бізнес. Зараз ситуація в галузі критична і тому потребує збільшення зусиль Держрибагентства і усіх рибогосподарських підприємств у рази.

Форма 1-А-аквакультура (річна) не відповідає сучасним потребам галузі. По ній не можна проводити аналіз і планування розвитку аквакультури в Україні.

Держрибагентство не виконує основні завдання, які містить “Положення про Держрибагентство”, затвердженого Постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 895 (надалі Положення). 

Відповідно пункту 4.1. Положення, Держрибагентство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові аграрної політики та продовольства.  

Пропозиції, що надаються представниками суб’єктів аквакультури, Держрибагентством не враховуються.

В той же час усі розроблені BRDO законопроєкти приймаються без зауважень. 

Відповідно пункту 4.35 Положення про Держрибагентство моніторинг стану рибогосподарських водойм відсутній, достовірні дані в Державному реєстрі рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) відсутні.

Відповідно пунктів 4.43,  4-62-1,  4.62-2,  4.62-14,  4.62-15 Положення та статті 18 Закону України «Про аквакультуру» не розроблено Порядок рибогосподарської меліорації, Порядок надання дозволів на днопоглиблювальні роботи в рибогосподарських водних об’єктах, не сформовані Програми рибогосподарської меліорації по регіонах та забезпечення їх матеріально-технічною базою.

Не розроблені та не прийняті Програми розвитку рибного господарства та аквакультури по регіонах, Програми не обговорювались з аквакультурною спільнотою регіонів.

Відсутні показники діяльності суб’єктів аквакультури, що свідчать про стан підприємств аквакультури. Не здійснювався аналіз регуляторного впливу прийнятих нормативно-правових та законодавчих актів на реформування, розвиток, позитивні зміни в аквакультурі протягом 2022-2023 рр.

Протягом періоду, що аналізується, не враховувались пропозиції від Громадської ради при Держрибагентстві та громадськості щодо системного та дієвого реформування галузі

Законодавчі та нормативно-правові акти, що були розроблені, в тому числі за допомогою BRDO, не дієві, не реальні, не сприяють розвитку аквакультури, а деякі з них відверто наносять шкоду галузі.

Пропозиції порозділу 3. Аквакультура:

  1. Форму 1-А-аквакультура (річна) вдосконалити таким чином, щоб її просто було заповняти і робити аналіз стану аквакультури.
  2. Звернутися ще раз до Міндовкілля з проханням переглянути статті Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (23 травня 2017 р. № 2059-VIII) (Стаття 3. п.3-2, абзац 6) з обгрунтованою аргументацією усунення цієї статті із закону.
  3. Галузева влада повинна негайно відмовитисявід послуг BRDO, як від організації, яка не має ніякого фаху, щоб розробляти закони для галузі рибного господарства України.

Гроші, Евросоюзу повинні витрачатися раціонально, бо їх нам більше ніхто не дасть. Розробка законів та нормативно-правових актів – це праця колективу найкваліфікованих працівників галузі з десятками років практичного досвіду.

BRDO, розробкою законопроєктів для галузі рибного господарства України без погодження з громадськістю наноситимуть непоправну шкоду, яку роками доведеться виправляти. Хто за це відповість?

  1. Марикультура

Марикультура в Україні повинна складати значну частину в загальному об’ємі вирощеної рибопродукції (морські риби: осетрові, камбалові, кефалеві, лососеві та інші, молюски, ракоподібні, водорості).

Потенційні можливості марикультури українського морського узбережжя галузевою наукою визначаються у сотні тисяч тонн на рік, що значно більше, ніж виробництво рибопродукції в умовах континентальної аквакультури.

Однак, за останні десятиліття виробництво продуктів марикультури повністю припинилося (про що свідчать офіційні звіти). В той же час в інших країнах світу марикультура динамічно розвивається, забезпечуючи своє населення якісною рибою та морепродуктами, які мають, крім того 100% експортний потенціал.

Аналіз ситуації, при якій марикультура в Україні повністю припинила своє існування, показує, що головна причина гальмування розвитку криється у недосконалому українському законодавстві (загальному та галузевому), яке десятиліттями формувалося навколо морських акваторій без урахування необхідності розвитку марикультури, для якої повинні бути створені особливі комфортні законодавчі умови.

Висновки по розділу 4. Марикультура:

Максимально можливе спрощення процедури отримання дозволів на використання ділянок морських акваторій та земельних ділянок на узбережжя (під бази) для здійснення марикультури – прямих шлях для створення умов інвестиційної привабливості підприємств марикультури і як результат – сталий стрімкий її розвиток.

Держрибагентство за період 2022-2023 рр. не зробило необхідних дієвих кроків для створення умов (законодавчих), які б дозволили рибогосподарським марикультурним господарствам отримати акваторії морських вод та земельні ділянки на узбережжя (бази) для здійснення марикультури.

Без вирішення проблеми швидкого і комфортного надання в оренду рибогосподарським підприємствам марикультури морських ділянок (лиманів, заток, континентальних водойм із солоною водою), забезпечити будь який розвиток марикультури в Україні не можна!

Пропозиції по розділу 4. Марикультура

  1. Організаційним механізмом надання рибогосподарським підприємствам на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою та акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури повинен бути наступний Порядок:

 Кабінет Міністрів України доручає Держрибагентству сформувати спеціальну комісію з представників профільних наукових закладів що здійснюють свою наукову діяльність по відповідній профільній морській тематиці, представників Держрибагентства, представників органів влади в сфері земельних відносин, облдержадміністрацій (військових), органів місцевого самоврядування, інших фахівців, які мають відношення до сфери рибного господарства, земельних відносин, тощо.

 Комісія здійснює пошук рибогосподарських об’єктів для цілей марикультури, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, які за своїми географічними, екологічними, гідробіологічними, кліматичними, геометричними та іншими чинниками та параметрами відповідають усім критеріям сталого розвитку марикультури, а також здійснює пошук земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз в безпосередній близькості до ділянок моря, де планується робота рибогосподарських об’єктів марикультури.

На кожний рибогосподарський об’єкт з морською водою, ділянку акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України складається відповідний Паспорт рибогосподарської водойми (ділянки моря). На кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури розробляються свій пакет документів згідно вимог земельного та водного кодексів України.

 На кожний рибогосподарський об’єкт з морською акваторією розробляється своє біологічне обґрунтування, яке визначатиме характеристики об’єктів марикультури, технології вирощування, параметри підприємств марикультури, які може витримати екосистема даної морської ділянки без ознак виснаження водних біоресурсів і негативного впливу на довкілля (біологічне обґрунтування та методики їх розробки розробляються науковими інститутами сфери рибного господарства України).

  1. Фінансування робіт щодо розробки пакетів документів на земельні ділянки на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури, витрат на розробку біологічних обґрунтувань, паспортів, рибогосподарських водних об’єктів марикультури, ділянок морських акваторій для цілей марикультури, а також проходження централізованої процедури оцінки впливу на довкілля включаючи громадські слухання (Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” 23.05.2017 р. № 2059-VIII)повинно здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету.

Для цих цілей можна використати компенсаційні кошти НАЕК “Енергоатом” за нанесення збитків рибогосподарського комплексу Миколаївської області від будівництва Ташликської ГАЕС (розпорядення КМУ № 242-р від 17.06.2002 р.).

 Після укладання Договору експлуатації ділянки під марікультуру комерційне підприємство, яке виграло тендер на експлуатацію морської ділянки сплачує державі витрати за підготовку документації.

  1. Кабінет Міністрів України повинен визначити державне підприємство Держрибагентства, яке має відповідні можливості для проведення процедури надання в оренду рибогосподарським підприємствам водних об’єктів марикультури (ДП “Укрриба”).
  2. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України цьому державному підприємству разом з усіма Паспортами  рибогосподарських водойм, ділянками моря для цілей марикультури, пакетами документів на кожну земельну ділянку на узбережжі моря, а також всіма біологічними обґрунтуваннями з узгодженнями в державних інстанціях координат розташування в морі ділянок під марикультуру, передаються права на здійснення процедур надання в оренду рибогосподарським підприємствам цих водних об’єктів, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури за процедурою визначеною Кабінетом Міністрів України.
  3. Надання в оренду рибогосподарських об’єктів з морською водою та ділянок морських акваторій для цілей марикультури, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз здійснюється на підставі виграних рибогосподарськими підприємствами відкритих аукціонів за порядком визначеним Мінагрополітики (підприємства, які виграють аукціони  виплачують державі усі витрати на підготовку пакету документів)

Інший алгоритм надання в оренду ділянок під марикультуру та земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз, враховуючи діюче законодавство України працювати не буде!

Громадська рада при Держрибагентстві неодноразово протягом 2022-2023 рр. пропонувала керівництву Держрибагентства саме такий алгоритм вирішення проблеми розвитку марикультури в Україні.  

Однак, Держрибагентство продовжує ігнорувати усі пропозиції своєї громадської ради по цьому питанню.

Примітка – враховуючи відсутність дієвих результативних кроків з боку Держрибагентства щодо забезпечення умов для розвитку марікультури в Україні, за період 2022-2023 рр. не створено жодного марікультурного господарства.

 Держрибагентству необхідно звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням розробити та затвердити “Порядок надання на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою та акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури”.  

  1. Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ)

 Об’єктивні передумови для розвитку спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) у внутрішніх водоймах України:

– наявність великих природних водойм із високим рівнем кормової бази для видів риб, що мають попит на ринку;

– постійний попит на прісноводну рибу на місцевому (кулінарні традиції і туризм), національному (традиційне споживання прісноводної риби в країнах центральної Європи, що не мають виходу до моря) або міжнародному рівні;

– економічна залежність від промислу в деяких районах, де не має інших видів господарської діяльності (видалені прибережні регіони, сільська місцевість, дельта Дунаю, тощо).

Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) сьогодні вдало поєднують в собі елементи випасної аквакультури та промислового рибальства та є дієвим прикладом реальних вітчизняних інвестицій в галузь рибного господарства шляхом проведення рибоводно-меліоративних заходів.

найголовніше та найбільш фінансово затратне з них є зариблення рибогосподарських водних об’єктів. як виконавці відтворення, СТРГ фактично забезпечують більшість щорічного вселення молоді рослиноїдних та інших видів риб в усі державні водні об’єкти.

слід зауважити, що на відміну від підприємств аквакультури, підприємства СТРГ не є власниками водних біоресурсів, які перебувають у водоймі, а мають розраховувати лише на гарантовані державою на певний термін риболовні права.

право власності на водні біоресурси вони набувають, відповідно до ст.37 закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”, лише з моменту потрапляння водних біоресурсів до знарядь лову. тобто, ризики ведення бізнесу для них значно вищі і значною мірою залежать від ступеню державного регуляторного впливу контролюючих органів та прогнозованості економічної політики.

Правова невизначеність користування рибогосподарськими водними об’єктами спеціальними товарними рибними господарствами

Негайного вирішення потребує питання запровадження механізму (порядку) втілення законодавчої норми, щодо надання в користування рибогосподарських водних об’єктів для СТРГ.

Сьогодні погодження режиму рибогосподарської експлуатації надає спеціальним товарним рибним господарствам тільки статус користувача водними біоресурсами, не більше.

З цього приводу, у багатьох представників контролюючих органів (у тому числі і правоохоронних) під час перевірок виникають питання правомірності (законності) користування рибогосподарськими водними об’єктами СТРГ без наявності орендних відносин.

Так, 18.01.2024 у ZOOM-форматі відбулося засідання громадської ради при Держрибагентстві, на якому учасниками висвітлено проблему неврегульованості питання правомірного користування СТРГ рибогосподарськими водними об’єктами. проблематика полягає у тому, що при розробленні та погодженні режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкту суб’єкт господарювання (СТРГ) не вирішує питання правомірного користування водним об’єктом. фактично загальні положення водного та земельного кодексів України спонукають СТРГ до взяття в оренду водних об’єктів та земельних ділянок під ними. Але не всі водні об’єкти (водосховища комплексного призначення) можна взяти в оренду.

У сфері діяльності «аквакультура» питання користування водоймою та земельною ділянкою урегульовано законом України «про аквакультуру», в той же час у сфері діяльності «спеціальні товарні рибні господарства» такого регулювання не має.

Положення ст. 13 закону України «про тваринний світ» передбачає, що Держрибагентство повинно подавати спеціальним органам документи для подальшої передачі суб’єктам СТРГ рибогосподарських водних об’єктів у користування, але Держрибагентство запевняє, що такого механізму не має.

Дана правова невизначеність створює перепони для законної діяльності СТРГ та призводить до судових спорів про повернення водойм їх власникам зі сплатою значних штрафів за усі роки користування водоймою, які сплатити не здатне жодне підприємство.

Також керівництво Держрибагентства, відповідаючи на запитання щодо бездіяльності з початку 2023 р. у вирішенні вказаного питання, доповідає, що існує проект закону про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства № 8119 від 10.10.2022 р., який повністю вирішує дані проблеми.

Ознайомившись на офіційному сайті ВРУ (режим доступу: https://itd.rada.gov.ua/billinfo/bills/card/40577) із даним проектом закону, зауважимо, що даний законопроект не вирішує питання користування СТРГ рибогосподарськими водоймами, зважаючи на наступне:

 розділ 3 «особливості залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах (а.20, стаття 17) передбачає, що субʼєктами залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах (далі – інвесторами) є зареєстровані в Україні юридичні особи, фізичні особи підприємці, які є стороною договору про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах та здійснюють такі інвестиції відповідно до умов цього договору. тобто фактично режим буде замінено договором.

 у статті 20 вказано не необхідність розроблення науково-біологічного обґрунтування на певний водний об’єкт – продубльовано положення “інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах” (наказ державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008  № 4 (інструкція).

 у статті 22 проекту закону вказано на основні умови договору про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах.

 у статті 22 проекту закону передбачено, що право на укладення договору буде продаватися на аукціонах.

Звертаємо увагу на те, що:

– жодного слова про оформлення права користування водоймою та земельною ділянкою під нею для СТРГ не має, про статус такої водойми нічого не вказано, фактично договір про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах замінить стару інструкцію, а прогалини в законодавстві залишаться;

– при розробленні даного законопроекту його творці вирішили не переймати досвід Держлісагентства, яке у відповідності до ст. 13 Закону України «про тваринний світ» та статей 21, 22 Закону України «про мисливське господарство та полювання», надає у користування мисливські угіддя на підставі договору, форма якого затверджена наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 17 вересня 2020 року № 149.

У предметі вказаного договору чітко передбачено, що певні мисливські угіддя (ділянки суші та водного простору) надаються у користування для ведення мисливського господарства, натомість, як вбачається із законопроекту № 8119 від 10.10.2022, його предметом є винятково залучення інвестицій, а не питання надання у користування рибогосподарського водного об’єкту. 

Як слідує із назви законопроекту № 8119 та його тексту, останній направлено лише на залучення інвестицій (повторна купівля режиму СТРГ, у яких відібрали водойми, про що описано нижче), а не на вирішення існуючих прогалин у регулювання діяльності СТРГ.

Звертаємо увагу, що внаслідок протиправної бездіяльності Держрибагентства, починаючи з 2019 р. більшість суб’єктів господарювання лишилися водойм, на яких здійснювали діяльності відповідно до режиму, а саме (даний перелік не є вичерпним):

 cправа № 902/777/21 за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури до приватного підприємства «Сазан» про повернення земельної ділянки водного фонду (Клекотинське водосховище на території Мурафської об`єднаної територіальної громади).

 справа № 904/5895/21 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до товариства з обмеженою відповідальністю «Карачунівське рибоводне господарство» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов`язання повернути майно (Карачунівське водосховище).

 справа № 916/3539/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до товариства з обмеженою відповідальністю “Сінергія-Е” про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання вчинити певні дії (Заплазьке (Бобрицьке) водосховище).

 справа № 916/1136/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю КПЛ-Лтд про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсним договору оренди (Кричунівський став № 1).

 справа № 922/70/23 за позовом Дергачівської окружної прокуратури Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибгосп Лозовеньківський» про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення об’єкта водного фонду (Лозовеньківське водосховище).

 справа № 906/17/22 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Акватрейд» про скасування дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів; повернення з користування земельних ділянок та вод-них об`єктів (водосховища Лісне та Корнинське).

 справа № 922/493/22 за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Простори Слобожанщини», м. Харків про звільнення об’єкту водного фонду та земельних ділянок під ним (Мирошниківське водосховище).

 справа № 912/1888/21 за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибодобувна компанія «Рибгосп» про зобов’язання усунути перешкоди у користуванні майном та повернення водного об`єкта (Іскрівського водосховища на р. Інгулець).

 справа № 922/2718/23 за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури до приватного підприємства «Атос-Культурне рибне господарство» про відновлення становища шляхом звільнення об’єкту водного фонду та земельної ділянки під ним (Муромське водосховище).’

 справа № 922/4806/21 за позовом керівника Куп’янської окружної прокуратури Харківської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Промтех» відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом звільнення та повернення об`єкта водного фонду та земельних ділянок під ним (Великобурлуцьке водосховище).

 справа № 922/3463/23 за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури до приватного підприємства «Атос-Культурне рибне господарство» про відновлення становища, яке існувало до порушення (Трав’янське водосховище).

 справа № 912/685/23 за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури до фізичної особи-підприємця Санжари Олександра Вікторовича про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, зобов`язання припинити використання майна та повернути майно (водойма 26 га, розташована в адмінмежах Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області).

 справа № 904/198/23 за позовом Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Саксагані» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, зобов’язання повернути майно (Макортівське водосховище).

 справа № 916/2571/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай Акваресурс» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (озеро Кагул).

 справа № 911/2272/19 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське рибне господарство» про зобов’язання повернути майно (водний об’єкт став «Германівський»).

До більшості з вказаних справ Держрибагентство було залучено у якості відповідача або третьої особи, яка не має самостійних вимог на предмет спору, тобто Держрибагентство було обізнане із даними судовими спорами.

Більш того, правові підстави позовів у вказаних справах однакові. Загальні положення водного та земельного кодексів України, закону України «Про аквакультуру» встановлено обов’язок оформити право користування водними об’єктами та земельними ділянками під ними. А ось режим рибогосподарської експлуатації не дає підстав підприємствам СТРГ для користування водним об’єктом.

На даний час рішення по вказаних справах про повернення водних об’єктів їх власникам набрало законної сили, тобто суб’єкти господарювання втратили не тільки водойми, на яких здійснювали діяльність, а й втратили усі кошти, які було витрачені на зариблення охорону, господарську діяльність, утримання рибоприймальних пунктів, інвентарю, обладнання, плавзасобів, спецодягу, заробітну плату, податки, тощо.

Хто відповість за ці колосальні втрати рибогосподарських підприємств, які розорені? Держрибагентство? Мінагрополітики? Кабінет міністрів України? Хто?..

Так, усі 100 % позовів прокуратури проти СТРГ були задоволені, а суди прийняли рішення про звільнення водойм.

А де Держрибагентство? Чому не створює супротив прокуратурі?

Відповідно до “Положення про державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм” (постанова Кабінету міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 895 (зі змінами та доповненнями):

– пункти 2-3. основними завданнями Держрибагентства є внесення на розгляд міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

Проте, дане завдання в частині регулювання користування водоймами СТРГ не виконується.

пункти 1, 4. Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх міністрові аграрної політики та продовольства України.

однак, листом від 01.04.2024 № 2-6.2.3-16/1903-24 Держрибагентство повідомило, що дані повноваження віно також не виконує, окрім направлення на розгляд верховної ради України законопроекту «Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства» (від 10.10.2022 no 8119), – який ніяк не вирішує питання створення механізму за абз. 11 ч. 1 ст. 13 закону України “Про тваринний світ” в частині подання документів, та зовсім не вирішує дану прогалину.

Бездіяльність Держрибагентства щодо виконання своїх повноважень на прикладі окремого СТРГ. ТОВ «Фіш-торг» здійснював діяльність зі спеціального використання водних біоресурсів на Старогниличанському водосховищі Чугуївського району Харківської області (КВЕД 03.22 – прісноводне рибництво) на підставі режиму рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, дозволів № 30 від 21.06.2018 та № 31 від 21.06.2018 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об’єктах (їх частинах) вид спеціального використання: промислове рибальство та любительське рибальство.

Проте, у зв’язку із поданням прокуратурою до господарського суду Харківської області позову про звільнення водойми (справа № 922/1168/23).

З цього приводу ТОВ «Фіш-торг» звернулося до Держрибагентства із заявою за № 19 від 20.03.2023, що стосувалася виконання Держрибагентством повноважень, які передбачені ст. 13 закону України “Про тваринний світ”, а саме щодо подання документів з питань надання у користування рибогосподарських водних об’єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об’єктів.

У відповідь Держрибагентством надано лист 30.03.2023 та повідомлено, що до повноважень Держрибагентства не належить підготовка та подання документів з 2-х питань надання у користування рибогосподарських водних об’єктів органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь та об’єктів.

Пізніше ТОВ «Фіш-торг» направив до Держрибагентства ще один лист від 04.05.2023 та додав до нього такі документи: копія статуту, копія виписки, копія режиму рибогосподарської експлуатації Старогниличанського водосховища, копія дозволу № 30 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об’єктах (їх частинах), копія дозволу № 31 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських об’єктах (їх частинах).

Тобто, ствердження Держрибагентства про неподання ТОВ «Фіш-торг» жодних документів не відповідає дійсності. у відповідь на даний лист Держрибагентство знову листом від 17.05.2023 №2- 6.2.3-16/2791-23 повідомлено, що згідно із вимогами статті 9 закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та “Положення про державне агентство меліорації та рибного господарства України” (постанова кабінету міністрів України від 30 вересня 2015 року no 895), до повноважень Держрибагентства не належить вирішення питань, зазначених у вашому запиті.

не погоджуючись із протиправною бездіяльністю Держрибагентства, ТОВ «Фіш-торг» подало до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву, яка була предметом розгляду даного складу суду. рішенням харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі № 520/10283/23 позовні вимоги ТОВ «Фіш-торг» задоволено в повному обсязі та вирішено:

визнати протиправною бездіяльність державного агентства меліорації та рибного господарства України щодо невиконання вимог абз. 11 ч. 1 ст. 13 закону України “Про тваринний світ” в частині подання документів з питань надання у користування ТОВ «Фіш-торг» рибогосподарського водного об`єкта Старогниличанського водосховища Чугуївського району Харківської області, органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування такого об`єкту.

 – зобов`язати державне агентство меліорації та рибного господарства України виконати вимоги абз. 11 ч. 1 ст. 13 закону України “Про тваринний світ” в частині подання документів з питань надання у користування ТОВ «Фіш-торг» рибогосподарського водного об`єкта – Старогниличанського водосховища Чугуївського району Харківської області, органам, які уповноважені приймати рішення про надання у користування такого об`єкту.

Ухвалою другого адміністративного апеляційного суду 29.12.2023 р. у відкритті апеляційного провадження Держрибагентству відмовлено.

Ухвалою Верховного суду від 12.02.2024 у відкритті касаційного провадження відмовлено.  

Правова невизначеність прийнятих та діючих нормативно-правових актів діяльності СТРГ

У постанові Кабінету міністрів України № 1347 від 22.12.2023 “Деякі питання здійснення спеціального використання водних біоресурсів” немає жодної згадки про такий напрям спеціального використання водних біоресурсів, як спеціальні товарні рибні господарства, хоча це один із видів промислового рибальства.

Не врахована специфічність даного виду промислового рибальства. як наслідок, СТРГ наразі не мають чітко законодавчо прийнятої постановою  Кабінетом міністрів України процедури отримання дозволу на промислове рибальство (або відмови в його отриманні), надання звітності про обсяги вилову водних біоресурсів, а головне, не зрозуміло яким чином проводити оплату за спеціальне використання водних біоресурсів, у зв’язку з тим, що стара інструкція № 125 втратила чинність, а нова постанова Кабінету міністрів України не передбачає сплату за спецзбір для СТРГ.

такі прогалини в цьому нормативно-правовому акті вже зараз ставлять під загрозу надходження коштів до держбюджету від СТРГ.

 Висновки по розділу 5. Спеціальні товарні рибні господарства

Законопроект “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства” (від 10.10.2022 № 8119) не вирішує питання позовів органів прокуратури щодо набуття СТРГ права користування рибогосподарськими водними об’єктами.

Створення спеціальних товарних рибних господарств через запропонований механізм проведення аукціонів негативно вплине на розвиток СТРГ та суттєво зменшить інвестиційну привабливість даного сектору економіки.

Постанова Кабінету міністрів України № 1347 розроблена без участі професійної громадськості та потребує внесення змін з урахуванням діяльності СТРГ.

“Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах” (№ 4 від 15.01.2008) є застарілою, недосконалою, не відповідає викликам часу та приписам чинних законодавчих актів, тому потребує негайного оновлення.

В першу чергу, це стосується процедур погодження, призупинення та скасування режимів рибогосподарської експлуатації та проведення перевірок діяльності СТРГ.

Відповідно п.7 ч.6. закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлені порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявністю підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Держрибагентство є орган державного нагляду (контролю), тому скасування режимів рибогосподарської експлуатації (СТРГ) має відбуватись лише на підставі рішень адміністративного суду за відповідним позовом Держрибагентства (після проведення планового чи позапланового заходу), а самі перевірки діяльності СТРГ з дотримання вимог згаданого вище закону.

“інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах” не відповідає приписам чинного законодавства, гальмує розвиток СТРГ та містить численні корупційні ризики.

Також ця інструкція не містить механізму щодо охорони користувачем водних біоресурсів у рибогосподарському водному об’єкті (СТРГ), його прав та обов’язків під час охорони.

Держрибагентство самоусунулось від вирішення проблем діяльності спеціальних товарних рибних господарств. в той же час СТРГ перебувають у стадії глибокої стагнації, без будь-яких перспектив розвитку.

Прийняті за попередні роки нові законопроекти не вирішують проблем СТРГ, а навпаки, погіршують їх стан, ставлячи під загрозу само існування СТРГ як напрямку спеціального використання водних біоресурсів.

Галузь рибного господарства України, як ніколи, потребує нових фахових досвідчених керівників, здатних у важкі часи воєнного стану у стислі термін забезпечити розвиток СТРГ, тим самим забезпечити продовольчу безпеку та незалежність держави в секторі рибопродукції.

Пропозиції по розділу 5. спеціальні товарні рибні господарства

  1. внестина розгляд Міністра аграрної політики та продовольства України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства, а саме по:

– експлуатації водогосподарських об’єктів комплексного призначення в рамках діяльності спеціальних товарних рибних господарств.

– узагальненню практики застосування законодавства з питання:

1) надання у користування водогосподарських об’єктів в рамках діяльності спеціальних товарних рибних господарств;

2) користування водоймами СТРГ, які провадять діяльність відповідно до режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта.

  1. ініціюватироботу щодо вдосконалення законодавчих актів, актів президента України та Кабінету міністрів України, нормативно-правових актів міністерств (в тому числі земельного та водного кодексів України,  “інструкції про порядок здійснення штучного розведення,  вирощування риби, інших водних живих ресурсів  та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах” (наказ Держкомрибгоспу № 4 від 15.01.2008 р.)та інших в частині регулювання питання надання у користування водогосподарських об’єктів СТРГ, питання передачі у користування водосховищ комплексного призначення в рамках діяльності СТРГ в режимі рибогосподарської експлуатації водного об’єкта тощо та подачі таких пропозицій на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства України.
  1. Відновлення рибопромислового флоту

В найближчі десятиліття розвиток галузі рибного господарства України не зможе досягти рівня, при якому країна лише за рахунок розвитку власної аквакультури, марикультури, СТРГ зможе забезпечити продовольчу безпеку і незалежність держави в секторі рибопродукції. 

Рибопродукції необхідно вживати не менш як 23,7 кг/рік на одну людину. Це науково доведена норма часів СРСР. Існуюча сьогодні норма 20 кг/рік суттєво занижена і не відповідає об’єктивним показникам чесних неупереджених медичних досліджень радянських часів.

Рибопромисловий флот (240 одиниць на 2000 р.), який раніше виловлював риби та морепродуктів у 1998 р. 1,120 000 тонн (при населенні України на той час  50 млн. чоловік), практично забезпечував потреби держави в цьому харчовому сегменті.

Але, роки пройшли і Україна втратила майже усі позиції в міжнародних риболовних і наукових організаціях не сплачуючи навіть деякі щорічні внески. Україні зараз потрібно разом з відновленням флоту зміцнити позиції у всіх світових риболовних організаціях. Без цього квоти в майбутньому на вилов риби у Світовому океані для України будуть недосяжними.

В той же час за останні 25 років поки ми не ловили рибу  запаси основних промислових виді риб у Світовому океані  значно зменшилися. В таких умовах відновити українські квоти в повному обсязі проблематично. Не можна гаяти часу. Україні необхідно включитися в міжнародну конкурентну (по правилах) боротьбу за майбутні біоресурси Світового океану. І це потрібно робити зараз, а не через 5-10 років.

Хто матиме в достатній кількості доступ до водних біоресурсів – той диктуватиме свої правила та умови на міжнародному рівні.

Законна частка водних біоресурсів Світового океану – це найважливіше надбання будь якої держави, яке гарантовано дозволяє жити, розвиватися, радіти життю, ростити здорових дітей і процвітати на довги роки!

В той же час запаси водних біоресурсів Світового океану, в результаті надмірної його експлуатації на протязі останніх десятиліть, продовжують поступово знижуватися. Якщо нам зараз не зробити певні зусилля на рівні держави по відстоюванню своїх законних квот на вилов водних біоресурсів Світового океану, тоді і не буде сенсу відновлювати рибопромисловий флот України.

Ретельне дослідження сировинної бази Світового океану є основою для затвердження міжнародних квот на окремі види риб в майбутньому. Від цього залежатиме структура рибопромислового флоту, яку ми маємо відновити (риболовні, транспортні, рибопереробні, пошукові, заправники та інші види суден експедиційного лову).

Також необхідно паралельно будувати або реконструювати  порти і портопункти для логістичного прийому виловленої та привезеної риби для реалізації та переробки.

Яка ж повинна бути державна стратегія відновлення та розвитку рибопромислового флоту України? Це перш за все:

Визначення основних напрямків формування державної політики в області інноваційного оновлення і розвитку рибопромислового флоту з урахуванням стратегічних завдань галузі.

Програмне-цільове прогнозування за допомогою інтегрування цілей, рішень галузевих проблем, мінімізація ризиків, гармонізація ресурсів і завдань, оптимізація економічних та адміністративних важелів управління, тощо.

Реалізація стратегії відновлення та розвитку рибопромислового флоту України повинна створити економічні передумови для сталого нарощування об’ємів виробництва рибопродукції до 2050 р.

Раціональне використання світовим співтовариством водних біоресурсів Світового океану за допомогою управління рибальством, забезпечить вилов повноцінного білку на рівні ≥ 100 млн. тонн/рік. Частка України в такому разі може досягати більше 800 000 тонн/рік (а це повне річне задоволення потреб населення України в рибопродукції за рахунок океанічної риби та морепродуктів).

Ресурсне забезпечення рибопромислового флоту України (теоретичне гарантоване) залежатиме від політичного, економічного, ресурсного та інших складових в межах:

– Світовий океан – не менш як 800 тис. тонн/рік (без урахування крилю ≥ 500 тис. тонн/рік).

– Виключні економічні іноземних держав – 120 тис. тонн/рік.

– Азово-Чорноморський басейн – 100 тис. тонн/рік.

Однак, ситуацію із запасами водних біоресурсів, окрім переловів. погіршують ще два чинники:

  1. ННН – рибальство(незаконне, непідзвітне, неконтрольоване). Цим незаконним промислом грішать не тільки міжнародні рибальські флібустьєри, а навіть і такі розвинуті рибопромислові країни: Японія, Китай, Індонезія та інші. Кількість незаконно добутої риби сягає понад 40 % від об’єму міжнародних квот.
  2. Підвищеннятемператури Світового океану з одночасним зниженням рН океанської води (закислення океану).

Ці чинники роблять перспективне прогнозування запасів промислових видів риб майже неможливими. Популяції промислових видів риб у всьому світі за останні 20 років суттєво зменшилися, хоча деякі види виявили більшу стійкість, ніж інші. Вилов комерційно важливої ​​риби впав в середньому на 25 %, але з початку 21-го століття в деяких регіонах вилов зменшився ще більше – навіть на 35 %.

Загальна картина основної групи промислових видів риб показує постійне зменшення на 2÷5 % за рік загального об’єму популяцій в залежності від виду риб та регіону. В цьому переліку є і особливі види риб, які показують стійкий рівень запасів навіть під тиском підвищених температур та зниження рН океанської води, але не можна однозначно стверджувати, що подібний стан високого рівня популяцій промислових видів риб може залишатися і надалі.

Найбільші втрати, які були виявлені в дослідженні, стосувалися Північного моря, Японського моря, деяких районів Тихого океану особливо навколо Японії, частини Атлантики, Середземномор’я та інших регіонів. Деяка стабілізація рибних популяцій була досягнута лише в регіоні Лабрадор-Ньюфаундленд, в Балтійському морі, Індійському океані та на північно-східному шельфі США.

Причини стабілізації популяцій риб – більш жорсткі санкції Канади, США та інших країн що стосуються збереження біоресурсів Світового океану. Дані з тропічних регіонів значно обмежені, що не дозволяє скласти загальну об’єктивну картину.

Ретельне дослідження сировинної бази Світового океану є основою для затвердження міжнародних квот на окремі види риб в майбутньому. Від цього залежатиме структура рибопромислового флоту яку ми маємо відновити (риболовні, транспортні, рибопереробні, пошукові, звіробійні, заправники та інші види суден експедиційного лову).

Нажаль, керівництво Держрибагентства на протязі 2022-2023 рр. нічого не робило для відновлення океанічного (дистанційного) рибопромислового флоту України, робота якого забезпечувала і має в майбутньому забезпечувати насичення українського ринку якісною рибопродукцією в повному об’ємі та асортименті.

Не зважаючи на певні зусилля Громадської ради при Держрибагентстві по переконанню керівництва Держрибагентства розпочати роботи в напрямку відновлення океанічного рибопромислового флоту України, як гаранта продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції, керівництво Держрибагентства, Мінагрополітики та Кабінет Міністрів України не мають навіть намірів відновлювати океанічний рибопромисловий флот України, про що свідчить головний документ розвитку галузі – “Стратегія розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року” (Розпорядження КМУ від 2 травня 2023 р. № 402-р.).

Так, Стратегією передбачено посилення співробітництва з  Генеральною комісією з рибальства у Середземномор’ї та підвищення ефективності використання промислових можливостей України у зоні дії міжнародних регіональних рибогосподарських організацій, членом яких є Україна (Комісія із збереження морських живих ресурсів Антарктики  (ККАМЛАР), з Організацією з рибальства в північно-західній частині  Атлантичного океану (НАФО), передбачена активізація співпраці із стороною ЄС в рамках виконання пріоритетів діяльності Європейського фонду мореплавства, рибальства та аквакультури  (EMFAF) та набуття повного членства в Генеральній комісії з рибальства у  Середземномор’ї та здійснення відповідних заходів на національному  рівні.

Але, немає головного – самих суден рибопромислового флоту України, які необхідно побудувати! Чим ловити? Є, нажаль, тільки видимість роботи, а не сама робота по відновленню рибопромислового флоту України.

Відсутність заходів по відновленню океанічного рибопромислового флоту України лише стимулює збільшення імпорту рибопродукції ( 91,8% рибопродукції на ринку Україні), а це постійні витрати дорогоцінної іноземної валюти та руйнування продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції.

Схвалення Кабінетом Міністрів України  “Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року” (Розпорядження КМУ від 2 травня 2023 р. № 402-р.) відбулося без погодження Громадської ради при Держрибагентстві!

В цій Стратегії немає головного – перспективи та надії на розвиток галузі рибного господарства України!

Примітки:

  1. В галузі рибного господарства України залишилося декілька суден (Компанія «Fishing Company S.A.), які суттєво не впливають на загальні показники вилову водних біоресурсів.
  2. Робота по відновленню рибопромислового флоту в період 2022-2023 рр. не проводилася.

Висновки по розділу 6. Відновлення рибопромислового флоту:

  1. Галузь рибного господарства держави тільки за рахунок розвитку власної аквакультури (марікультури), СТРГ, промислу у внутрішніх водоймах, Азово-Чорноморському басейні та індустріальних рибних господарств, забезпечити народ України рибопродукцією в необхідному об’ємі (23,7 кг/рік на одну людину) не зможе ні за яких обставин(для цього в Україні не має необхідних природних ресурсів).
  2. Забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції можливе лише (виключно)за рахунок відновлення океанічного рибопромислового флоту із загальною потужністю по вилову не менш як 800 тис. тонн/рік.
  3. Без відновлення рибопромислового флоту, який раніше добував ≥ 85 % всієї рибопродукції, галузь рибного господарства України не може гарантовано нагодувати населення України дешевою та якісною рибопродукцією в необхідному об’ємі.

Пропозиції по розділу 6. Відновлення рибопромислового флоту:

  1. Для значного збільшення об’ємів вилову риби і крилю у Світовому океані необхідно:

поглиблювати двосторонні зв’язки з прибережними державами, які мають значний невикористаний біологічний ресурс (Перу, Нова Зеландія, Марокко, Мавританія Намібія, Ангола, тощо);

зміцнювати позиції України в міжнародних організаціях (ФАО, риболовних НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, ККАМЛАР, наукової організації — ІКЕС), а також вступити до SPRFMO (риболовної організації південної частини Тихого океану. тощо).

  1. Створитипри Держрибагентстві спеціальну “Робочу групу по відновленню рибопромислового флоту України”.
  2. Розпочатипроєктування та будівництво крупнотоннажних суденекспедиційних рибопромислових ескадр, враховуючи необхідність їх одночасного початку роботи. Для цього необхідно залучити іноземних і вітчизняних інвесторів та забезпечити їм всебічну підтримку на законодавчому рівні.
  3. Для централізованого якісного і гарантованого забезпечення менеджменту і отримання суттєвих фінансових прибутків бажано, щоб увесь рибопромисловий флот майбутнього належав як державі Україна, так і комерційним рибопромисловим і рибопереробним підприємством на підставі Закону України «Про державно-приватне партнерство» (№ 2404-VI від 01.07.2010 р. )    
  4. Рибопромисловий флот Азово-Чорноморського басейну доцільно спроектувати і поступово будувати як єдину українську рибопромислову ескадру з урахуванням загально допустимого вилову у виключній (морській)економічній зоні України.
  5. Модернізація фізично зношених та морально застарілих суден, які працюватимуть в Азово-Чорноморському басейні недоцільназ точки зору окупності капітальних витрат в залишковому терміні експлуатації.

7 Для комерційних рибопромислових підприємств, які будуватимуть рибопромислові судна за власні кошти, по кредитах, або лізингу,  для повноцінної їх експлуатації  необхідно законодавчо закріпити сировинні ресурси на повний період окупності з необхідною пролонгацією для забезпечення максимально можливої виробничої загрузки суден, комфортної впевненості на майбутнє.

  1. Держрибагентство, повинно забезпечити регулювання типового і чисельного складу суден рибопромислового флоту на державному рівні, згідно вимог розробленого і прийнятого для цього нормативно-правового акту, який визначить порядок організації робіт по державному регулюванню.
  2. Державне регулювання повинно передбачати проведення державної експертизи проектної і фінансової документації по будівництву рибопромислового флоту для визначення відповідності суден стратегії розвитку рибного господарства та їх промислової ефективності відносно певного виду водних біоресурсів, доцільності використання суден на промислі, їх виробничо-економічного потенціалу, відповідності техніко-економічних характеристик суден, умовам експлуатації, виробничо-економічним показникам промислової діяльності, фінансово-економічним умовам будівництва, сучасному рівню інноваційного технічного оснащення промислового суднобудування.
  3. Боротьба за водні біоресурси у Світі на фоні наслідків  загальноекономічної кризи, світової напруги у зв’язку з віроломним нападом рф на Україну, війни на Близькому Сході та інших місцях, повинна стати пріоритетом для Держрибагентства, якому необхідно шукати нові підходи до  стратегічного планування розвитку рибопромислового суднобудівництва та шукати нові перспективні морепродукти з високими фінансовими показниками промислу.
  4. Універсальні рибопромислові судна повинні забезпечувати цілорічний промисел різноманітних водних біоресурсів в широкому спектрі кліматичних умов з можливістю виробництва максимально можливого асортименту рибопродукції.
  5. Базою для розробки «Стратегії розвитку рибопромислового флоту України до 2030 р.»повинні бути:

– «Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм» (який необхідно розробити разом з «Доктриною розвитку галузі на період до 2050 р.»).

Закон України «Про розвиток меліорації, рибного господарства та продовольчих програм до 2030 р.» (необхідно розробити).

Закон України “Про відновлення рибопромислового флоту України на період до 2030 р.” (необхідно розробити).

  1. Відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р., враховуючи масштабність інвестиційних проектів будівництва суден, можливе лише за умов повної державної підтримки по всіх  напрямках.

Рибопромисловий флот України повинен будуватися за державні та комерційні кошти. Для виконання усіх пропозицій, наданих в громадській експертизі по відновленню рибопромислового флоту України Наказом Держрибагентства необхідно створити спеціальну  Робочу групу (окрему, враховуючи спеціфіку) по розробці Закону України ““Про національну програму відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р.”.

Ми можемо, ми повинні відновити рибопромисловий флот України, але для цього потрібна воля влади!

Воля народу України є завжди!

  1. Відтворення водних біоресурсів

 Робота рибовідтворювальних заводів Херсонскої області.

Віроломний напад рф на Україну 24 лютого 2022 р. дозволив агресору вже з перших днів війни окупувати два рибовідтворювальних завода Херсонської області:

ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика».

ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”.

На даний час:

– ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» звільнений від окупантів, але обстріли заводу з лівого берега Дніпра продовжуються. Тому Херсонська обласна військова адміністрація забороняє допуск працівників заводу на територію підприємства для здійснення виробничих заходів по відновленню заводу та вирощуванню осетрового рибопосадкового матеріалу.

– ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб” продовжує знаходитися під окупацією рф.

Стан майна обох заводів не відомий (стави, насосне, технологічне, інкубаційне обладнання та інше). Не відомо також в якому стані знаходяться заводські ремонтно-маточні стада осетрових, рослиноїдних коропових та частикових риб, якшо вони взагалі залишилися не ушкодженими при підтопленні заводу після підриву Каховської ГЕС

Побоювання за їх стан грунтується на тому, що є велика ймовірність їх розграбування російськими загарбниками та загибелі від голоду (годування відсутнє, рівень ставів ймовірно впав до критичних позначок без можливості підкачування свіжої води).

Держрибагентство чекає закінчення війни для проведення інвентаризації майна заводів.

Відсутність зариблення пониззя Дніпра у 2022-2023 рр. вже негативно позначається і позначатиметься в майбутньому на полікультурі промислового стада (відсутність різновікових груп риб, зменшення кількості і різноманіття молоді промислових риб, тощо).

Ситуація погіршилася в результаті спуску окупантами води з Каховського водосховища. В результаті стрімкого поводку значна частина прісноводних біоресурсів опинилася у Чорному морі де з часом загинула.

Заводи по відтворенню осетрових і промислових видів риб знаходяться у такому стані, який унеможливлює будь яку виробничу діяльність по вирощуванню рибопосадкового матеріалу до кінця війни.

Є велика вірогідність того, що заводські ремонтно-маткові стада риб взагалі зникли або знаходяться в неробочому стані, тому в наступні роки відновлення діяльності заводів буде проблематичним.

Відсутність штучного зариблення промисловими видами риб (осетровими, рослиноїдними, короповими, частиковими) пониззя Дніпра у 2022-2024 рр., а вірогідно ще декілка років після війни, вкрай негативно позначиться на стані іхтіофауни заповідних акваторій НПП “Нижньодніпровський” та Дніпровсько-Бузького лиману, – основного рибопромислового району півдня України.

Приватизація ДП “Іркліївський риборозплідник рослиноїдних риб”.

Наказом Фонду державного майна України № 1190 від 13.10.2022 р. прийнято рішення приватизувати єдиний майновий комплекс державного підприємства «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» шляхом продажу на аукціоні з умовами.

Після продажу останнього державного підприємства по вирощуванню рибопосадкового матеріалу коропових, рослиноїдних та інших видів промислових риб держава втратить можливість вести планову рибогосподарську діяльність на Кременчуцькому водосховищі (225 000 га). Кременчуцьке водосховище зариблювати не буде чим.

Раніше ДП. «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб» щорічно вирощував до 1000 тонн рибопосадкового матеріалу, що забезпечувало на постійному, відносно прийнятному рівні рибопродуктивність водосховища. Після приватизації і відсутності щорічного зариблення структура рибопримислового стада водосховища повністю зміниться в сторону малоцінної і смітної риби, що в рази знизить економіку рибопромислових підприємств і загальні показники галузі рибного господарства України.

Таке рішення держави лише руйнує галузь… Як таке могло відбутися? Де обгрунтування необхідності приватизації ефективно працюючого підприємства галузі?

Громадська рада при Держрибагентстві ще на початку 2023 р. запропонувалі Держрибагентству розробити в якості невідкладних організаційно-адміністративних заходів “Програму відновлення роботи рибовідтворювальних заводів Херсонської області”, яка б дала можливість не втрачаючи часу на очікування закінчення війни і створення сприятливих умов, розпочати відновлювані роботи з формування нових заводських ремонтно-маточних стад осетрових та звичайних промислових видів риб (рослиноїдних, коропових, частикових), та по можливості проводити інкубацію з наступним вирощуванням рибопосадкового матеріалу.

Такі заходи допомогли б після деокупації Херсонської області на 2-3 роки прискорити час виходу заводів на планові показники по вирощуванню рибопосадкового матеріалу для відновлення іхтіофауни пониззя Дніпра (35 000 га), Каховського водосховища (215 000 га), Дніпровсько-Бузького лиману (110 000 га) та осетрових видів риб Північно-Західної частини Чорного моря.

Ігнорування Держрибагентством пропозицій Громадської ради при Держрибагентстві щодо розробки та реалізації “Програми відновлення роботи рибовідтворювальних заводів Херсонської області”, яка б мала діяти під час війни з рф відтермінувало початок відновлюваних робіт цих заводів вже, як мінімум, на три роки.

Подальше затягування з розробкою та реалізацією Програми окрім втрати додаткового часу, ще й ускладнить та загальмує сам процес відновлення водних біоресурсів, навіть, якщо будуть для цього створені сприятливі умови.

Приватизація ДП “Іркліївський риборозплідник рослиноїдних риб” вкрай негативно позначиться на відновленні водних біоресурсів промислових прісноводних водойм України. Це – державний злочин!

Нажаль, ні Держрибагентство, ні Мінагрополітики не зреагували на пропозиції Громадської ради при Держрибагентстві.

Вселення водних біоресурсів за 2022 р.

План вселення – 59,4 млн. екз.

Виконання плану вселення – 10,2%

План вилову – 14599,5 тонн

Факт вилову – 3420 тонн

Виконання плану вилову – 23,4%

Площа водойм – 134,6 тис. га

Вселення водних біоресурсів за 2023 р.

План вселення – 60,5 млн. екз.

Виконання плану вселення – 17,0%

План вилову – 15356,5 тонн

Факт вилову – 4337,8 тонн

Виконання плану вилову – 28%

Площа водойм – 136,4 тис. га

 

Виконання планів зариблення в областях,

які далекі від бойових дій

Таблиця 4

№ з/п

Область

2022 р.

% виконання

2023 р.

% виконання

1

Вінницька

50

39

2

Житомирська

0

0

3

Івано-Франківська

0

0

4

Київська

33

40

5

Кіровоградська

47

7

6

Львівська

11

37

7

Миколаївська

27

27

8

Одеська

10

41

9

Хмельницька

48

72

 

Середній відсоток виконання плану зариблення

25,1

29,2

 

Аналіз зариблення водойм за 2022-2023 рр. показує, що на окупованих рф територіях та прифронтових територіях, звичайно, зариблення не проводилося. Але чому відбулося різке падіння зариблення в інших областях, далеких від бойових дій?

Чому Держрибагентство не задіяло увесь свій адміністративний ресурс для виправлення ситуації із зарибленням у 2023 р., коли були у розпорядженні усі важелі впливу?

В той же час держава, маючи величезні проблеми з відтворенням водних біоресурсів у рибогосподарських водоймах України, замість підтримки останнього діючого державного підприємства (Іркліївський розплідник рослиноїдних риб), проводить його приватизацію…? Тобто,  автоматичне перепрофілювання. Про який розвиток можна взалі мріяти, коли сама держава на корню знищує галузь?

Один тільки Іркліївський розплідник рослиноїдних риб може за рік вирощувати  у 3 рази більше рибопосадкового матеріалу ніж потреби річних планів зариблення.

Яке це управляння галуззю? Це її знищення!

Держрибагентство у 2022-2023 рр. нічого не зробило не те щоб для розвитку, а навіть стабілізації ситуації в напрямку відтворення водних біоресурсів в промислових водоймах України.

Висновки по розділу 7. Відтворення водних біоресурсів:

  1. Держрибгентство на протязі 2022-2023 рр. відтворенням водних біоресурсів у рибогосподарських водоймах України не займалося.
  2. Планів виправлення ситуації в майбутньому, враховуючи надані матеріали на запит Громадської ради при Держрибагентстві для проведення громадської експертизи теж не має.
  3. Передача Іркліївського розплідника рослиноїдних риб від Держрибагентства до Фонду Держмайна України є великою помилкою держави, яка унеможливить подальший розвиток рибного промислу і аквакульитури в континентальних водоймах України.

Пропозиції по розділу 7. Відтворення водних біоресурсів:

  1. Держрибагентству розробити “Програму відновлення роботи рибовідтворювальних заводів Херсонської області” (далі Програма).Складність  реалізації цієї Програми полягатиме в тому, що в умовах відсутності державного бюджетного фінансування увесь процес формування, утримання та експлуатації ремонтно-маточних стад цінних та промислових видів риб доведеться проводити в рамках вимог вегетативного сезону, тобто з дотриманням певних термінів на усі технологічні та рибоводні процеси.
  2. Формування ремонтно-маточних стад осетрових та промислових  видів риб повинно відбуватися після затвердження Програми з розрахунками параметрів заводських ремонтно-маточних стад для відновлення осетрових видів риб Північно-Західної популяції Чорного моря, прісноводної стерляді для пониззя Дніпра, веслоноса для осетрової аквакультури, промислових риб: білий і пістрявий товстолобик, білий і чорний амури, коропи, сазани, частикові види риб (соми, щука, судак тощо). Розрахунки повинні проводитися  також по полікультурі стад, необхідних площ ставів для утримання ремонтно-маточного поголів’я, необхідної кількості рибних повнораціонних комбікормів (по розміру і призначенню)для утримання стад, тощо.
  3. “Програма відновлення ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» повинно містити:

 Проєкт реконструкції, ремонту, модернізації та відновлення усіх виробничих та адміністративних ділянок заводу”. Новий осетровий завод повинен бути побудований на технології Установок замкнутого водопостачання (УЗВ), для можливості цілорічного утримання заводських ремоньно-маточних стад осетрових видів риб.

– “Проєкт відновлення ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб”.

  1. В межах Програми необхідно підписати договори з державними та комерційними рибогосподарськими підприємствами аквакультури та марікультури на вилов з природного середовища та утримання ремонтно-маточних стад (бажано з тими, хто має для цього  виробничі потужності).
  2. Держрибагентство паралельно з розробкою Програми повинно розробити проєкт Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.

Без прийняття цього закону ніяке відновлення осетрових видів риб (анадромних) у виключній (морській) економічній зоні та інших водоймах України буде неможливе.

  1. Повернути «Іркліївський розплідник рослиноїдних риб від Фонду держмайна України в підпорядкування Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, з розробкою для риборозплідника особистого Плану розвитку для максимального збільшення об’ємів вирощування рибопосадкового матеріалу для рибогосподарських водойм України.
  1. Рибопереробка, якість рибопродукції

 Статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (далі – Закон) визначено, що рибне господарство – галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції.

Відповідно до статті 5 Закону зазначено, що завданням державної політики у галузі рибного господарства є, між іншого – забезпечення продовольчої безпеки держави та забезпечення раціонального використання об’єктів промислу, покращення та розширення асортименту продукції їх переробки. 

Проте, продовольча безпека не забезпечується, покращення та розширення асортименту продукції переробки Держрибагентством не здійснюється.

Стаття 10 Закону визначає, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження: безперешкодного доступу до території (у тому числі об’єктів природно-заповідного фонду) і приміщень підприємств, установ та організацій, які здійснюють добування (вилов), утримання, зберігання або переробку водних біоресурсів, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Проте, відповідного рівня контролю за утримання, зберігання або переробку водних біоресурсів Держрибагентством не здійснюється.

Стаття 14. Закону визначає, що наукове забезпечення рибного господарства здійснюють рибогосподарські та інші спеціалізовані науково-дослідні установи (наукові спостерігачі), наукові підприємства та організації, селекційні центри, основними завданнями яких є, між іншого – проведення наукових досліджень з оцінки стану, вивчення біології та середовища існування водних біоресурсів, розроблення нових ресурсозберігаючих технологій і технологій переробки водних біоресурсів; розроблення та удосконалення методів виробництва з водних біоресурсів харчових, лікувально-профілактичних препаратів, біологічно активних речовин, кормів і харчових добавок для населення та сільськогосподарських тварин. маркетингові дослідження у рибному господарстві, промисловому рибальстві, розроблення стратегії подальшої діяльності суб’єктів рибного господарства, промислового рибальства та охорони водних біоресурсів, підвищення їх конкурентоспроможності, забезпечення інтеграції у міжнародні організації; створення інвестиційних проектів, планів розвитку, реконструкції та реструктуризації підприємств.

Проте, ця пряма норма Закону Держрибагентством не виконується.

Стаття 21 Закону визначає, що Державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, з метою забезпечення: реалізації державної політики у галузі вивчення, охорони, відтворення, раціонального використання водних біоресурсів, їх переробки та ведення аквакультури; підтвердження походження водних біоресурсів (сертифікат законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування для експорту продуктів лову, сертифікат реекспорту імпортованих продуктів лову, форма підтвердження переробки імпортованих продуктів лову для їх експорту).

Проте, ця норма Закону виконується не ефективно.

Пункт 60 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм свідчить, що “Держрибагентство “…бере участь у заходах з контролю якості та безпеки продуктів рибальства, харчової продукції під час її виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання та утилізації”.

Виловлені водні біоресурси у промислових водоймах України,  водоймах СТРГ або вирощені в аквакультурі (марікультури в Україні зараз не має), потрапляють до кінцевого споживача у вигляді живої риби або продукції рибопереробки (охолоджена, в’ялена, копчена, солона, рибні пресерви і консерви, сушена, напівфабрикати, рибна кулінарія, рибні фаст-фуди, тощо).

Жива риба та рибопродукція є швидкопсувним товаром, тому головна вимога до підприємств галузі  це забезпечення високої якості кінцевого продукту, що неможливо без гарантій безпечності рибної сировини.

Одним із основних критеріїв формування якості,  гарантування безпечності рибної сировини і відповідно, продукції з неї – є середовище існування риби, тобто показники якості води у водних об’єктах різних типів, басейнів УЗВ, тощо (зона відповідальності підприємств галузі та Держрибагентства).

Якість риби повинна забезпечуватися на всіх етапах виробничого процесу: від формування ремонтно-маточних стад промислових риб, інкубації ікри, вирощування рибопосадкового матеріалу, вирощування та вилову товарної риби, її транспортування на рибоприймальні пункти, переміщення риби до живорибних і рибних баз, підприємств рибопереробки, торгової мережі.

Інших шляхів отримання для переробної промисловості  безпечної рибної сировини, а для  споживача – якісної рибопродукції не існує!

Навіть простий перелік чинників, які псують рибу та рибопродукцію з неї (особливо в теплий період року), вже зобов’язує рибогосподарські, рибопромислові рибопереробні, транспортні, логістичні та торговельні підприємства постійно приділяти увагу якості риби та рибопродукції з неї на кожному етапі виробничого процесу.

Нехтування цими правилами веде до зміни технологічних властивостей рибної сировини, споживних властивостей рибопродукції, розвитку небезпечних токсикоінфекцій, ботулізму, різного роду гострих кишкових інфекцій внаслідок споживання рибних товарів.

Невиконання вимог галузевого законодавства чиновниками Держрибагентства веде до постійної загрози отруєння людей неякісною рибопродукцією невідомого походження.

Так, традиційно спостерігаються непоодинокі випадки незаконного вилову водних біоресурсів, що безпосередньо повязано з якістю та безпечністю рибної сировини.

Транспортування та зберігання незаконно виловленої риби здебільшого здійснюється без дотримання вимог температурного режиму,  Обсяг незаконно вилученої рибної сировини ННН-рибалками у невідомих місцях лову досягає тисяч тонн на рік, але, звісно, санітарно-ветеринарний контроль цієї риби держава не здійснює.

А це напряму впливає на якість та безпечність рибопродукції в процесі її реалізації, що в свою чергу значно підвищує ризики для здоров`я населення (в деяких випадках призводить навіть до тяжких наслідків отруєння споживачів ботулотоксинами).

Суб`єкти аквакультури, що прагнуть уникнути оподаткування, приховують виробництво певної частки власної рибної продукції, яка не проходить відповідного санітарного та ветеринарного контролю. Ця риба також потрапляє на споживчий ринок з можливими негативними наслідками.

Непоодинокі випадки корупційної змови суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у спеціальних товарних рибних господарствах (СТРГ) з представниками органів державної рибоохорони, щодо приховування реального вилову, систематично зменшуючи (штучно) дані по вилову.

Такі дії також призводять до втрати контролю якості та безпечності рибної продукції, оскільки приховані водні біоресурси не проходять відповідний контроль і потрапляють до споживача.

Відсутність розвитку переробки рибної сировини та повна байдужість до цього питання Держрибагентства фактично сприяє ризикам захворювання громадян від споживання неякісної рибної сировини, в тому числі інвазійними хворобами, оскільки обробка риби передбачає не лише додатковий лабораторний контроль якості, але й термообробку, засолення, маринування риби, що в свою чергу гарантує загибель паразитів та їх личинок в м’ясі риб та інших морепродуктах.

На більшості ринків та торгових мережах України незаконно виловлені водні біоресурси, що не пройшли відповідний ветеринарний контроль, реалізуються з використанням фальшивих (підставних) первинних документів походження риби, які браконьєри та торгові мережі купують у суб’єктів аквакультури, або у користувачів водних біоресурсів, що здійснюють промисел за виділеними їм частками лімітів (квот). Непоодинокі випадки, коли велика партія риби (наприклад 1000 кг) реалізується за документами, що видані на дрібну партію (наприклад 20 кг), що призводить не лише до приховування від оподаткування, але і загрози отруєння неякісною рибною продукцією.

Крім цього, імпортна рибна продукція, яка потрапляє на ринок України також є сумнівної якості, іноді з простроченим терміном придатності, заражена личинками паразитів анізакід з недотриманням вимог щодо її походження якості та безпечності.

Разом з тим, що повноваження контролю за якість належать до Держпродспоживслужби, Держрибагентство, як орган з реалізації державної політики у цій сфері повинен здійснювати нагляд регулювання певних процесів щодо наповнення вітчизняного рибного ринку та забезпечення продовольчої безпеки в частині риби і морепродуктів.

Висновки по розділу 8. Рибопереробка, якість рибопродукції:

Держрибагентство як орган центральної виконавчої влади в галузі рибного господарства України, згідно Закону та свого Положення, зобов’язане тримати питання якості та безпечності водного середовища існування гідробіонтів, рибної сировини та рибопродукції на постійному контролі.

Однак, протягом 2022-2023 рр. робота в напрямку забезпечення якості рибопродукції на необхідному рівні не проводилася.

За період 2022-2023 рр. питання якості рибопродукції та гарантування безпечності риби, рибної сировини та рибопродукції на необхідному рівні не піднімалися, що свідчить про некомпетентність посадових осіб, або свідоме нехтування вимогами чинного законодавства України.

Також не піднімалися ці питання в розрізі необхідності сертифікації діяльності підприємств рибопереробки по Міжнародним стандартам якості ISO-9000-22000 та інші.

А без цього для України ринки рибопродукції Євросоюзу закриті.

Робота не здійснювалася також у напрямку організації контролю безпечності та якості рибної сировини та рибопродукції на рибопереробних підприємствах, при логістичних переміщення риби та рибопродукції від рибоприймальних пунктів (РПП) до живорибних і рибних баз, оптової та дрібнооптоаої торгівлі, що може свідчити про невиконання органом державного нагляду та контролю своїх обовязків, відповідно статті 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Відсутність стимулювання субєктів господарювання щодо створення рибопереробних виробництв з боку Держрибагентства і повна байдужість з цього питання свідчить про невідповідність займаним посадам та відсутність бажання поліпшення якості та безпечності кінцевого продукту з рибної сировини, а також щодо якості імпортованої рибної продукції.

Таким чином, враховуючи викладене, дозвільні документи: «Підтвердження законності вилучення водних біоресурсів з середовища їх існування та переробки продуктів лову», а також «Дозвіл на імпорт в Україну водних біоресурсів, продуктів харчування та переробки з них за кількістю та видовим складом» є за фактом формальними.

Крім цього всього, варто зауважити на тому, що в умовах війни з російськими окупантами, за умови некомпетентності на нехтування прямими вимогами законодавства з боку Держрибагентства, існує ризик потрапляння неякісної рибної продукції до раціону збройних сил України, що напряму ставить під загрозу національну безпеку Держави та нашу обороноздатність.

Пропозиції по розділу 8. Рибопереробка, якість рибопродукції:

Держрибагентству розпочати планову роботу в напрямку контролю за якістю рибопродукції: 

 розпочати роботу в напрямку контролю за безпечністю та якістю риби та середовища її існування, рибної сировини та рибопродукції, розробивши відповідний план заходів із залученням Держпродспоживслужби, наукових фахових закладів, досвічених експертів, громадськості, Громадської ради при Держрибагентстві, зацікавлених підприємств галузі;

 здійснити заходи щодо підвищення кваліфікації посадових осіб з питань якісного виконання ними своїх обов’язків та повноважень щодо визначених вище статей Закону;

 розробити оновлені посадові інструкції чиновників Держрибагентства з урахуванням зазначених питань та впровадити дієву систему контролю за виконанням ними своїх обов’язків та повноважень. Враховувати відповідну кваліфікацію працівників під час прийняття на роботу;

 розробити план-заходів щодо заохочення суб’єктів господарювання на створення рибопереробних підприємств, із залучення відповідних наукових установ та фахівців;

 посилити співпрацю з Міністерством охорони здоров’я, Держпродспоживслужбою, Держекоінспекцією, Держводагентством, за участі наукових установ та  уповноважених правоохоронних органів, створивши спільну робочу групу із зазначених проблемних питань;

 звернутися до Мінагрополітики та Кабінету Міністрів України щодо прийняття державної цільової програми (що передбачає бюджетне фінансування) з розвитку рибопереробної галузі України, яка передбачатиме грантове фінансування та пільове кредитування суб’єктів господарювання у цій сфері.

  1. Запобігання корупції

 Держрибагентство з метою своєї діяльності забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Держрибагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління (Положення про Держрибагентство п.5. 1.).

Призначення на посаду керівників територіальних органів Держрибагентства, згідно Положення, потребує особливої уваги тому, що від того, як організована робота в регіонах залежить стан галузі вцілому.

Корупційні зловживання в основному відбуваються на водоймах, де органи рибоохорони дозволяють (“кришують”) ННН-рибалок, які не отримали по різних причинах офіційні дозволи на вилов водних біоресурсів. Також під “уважним, насильницьким” контролем знаходяться і офіційні рибалки.

Звісно, що у рамках громадської експертизи доказати кримінальні дії інспекторів рибоохорони та керівництва територіальних управлінь неможливо. Але, до Громадської ради при Держрибагентстві роками, щомісячно, щонеділі, щоденно надходить інформація про зловживання на промислі від рибалок і керівників рибопромислових підприємств, частина яких є членами галузевих громадських організацій та Громадської ради при Держрибагентстві. 

Не реагувати далі на цей потік негативної для галузі інформації, яка носить ознаки кримінальних злочинів, Громадська ради при Держрибагентстві далі не може (хоча напряму ці зловживання можуть доказати лише антикорупційні та правоохоронні органи).

Підбір кандидатів на посаду керівників територіальних органів та їх заступників, а також їх призначення проводить керівництво Держрибагентства. А тому і відовідальність за кримінальні злочини керівництва територіальних управлінь повинні нести ті, хто їх призначив – тобто кекрівництво Держрибагентства.

Прикладом такого “не зрозумілого” призначення на посаду керівника Одеського територіального підрозділу Держрибагентства у серпні 2022 р. є призначення пана В. Грибенка, який вже мав на той час крімінальні провадження. Однак керівництво галузі це не зупинило.  

Громадська рада при Держрибагентстві попереджала про недопустимість подібних призначень. Але керівництво галузі уваги на це не звертало. В результаті незаконна “діяльність” В. Грибенка в Одеській області (як і очікувалося) була зупинена правоохоронними органами, про що свідчать його звільнення та карне переслідування.

 Останнім прикладом “працевлаштування” потенційного корупціонера є призначення В.Г. Криська на посаду голови Управління Держрибагентства по Тернопільскій області.

У вересні 2017 р. співробітники СБУ затримали за вимагання хабаря у 3000 $ В. Крисько, який тоді очолював постійну комісію облради Вінницької області з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та раціонального використання надр за сприяння затвердження дозвільних документів на видобуток піску в Ямпільському районі. Затримання при передачі хабаря відбувалося у робочому кабінеті (кримінальне провадження відкрито за ч. 3 ст. 368 КК України).

Питання. Як людину з такою біографією можна ставити головою територіального управління? Що це за кадрова політика? Хто править галуззю рибного господарства в Україні? Чому керівництво Держрибагентства йде на такі правопорушення? Що не має чесних незаплямованих кадрів? Закінчилися? А може хтось “зверху” дає злочинні вказівки? І до чого ж ми докатимося? Про який сталий розвиток може йти мова з такими кадрами ! Це – КАТАСТРОФА!

Нажаль, таке відбувається і по інших регіонах.

відсутність чіткої процедури скасування та погодження режиму рибогосподарської експлуатації водойми, яка довела до корупційних  зловживань керівництва галузі, розберемо на прикладі окремого рибогосподарського водного об’єкту.

печенізьке водосховище харківської області, площа водного дзеркала (8260га).

22.12.2022 р. – скасування режиму рибогосподарської експлуатації ТОВ “КСП Екобезпека” на підставі подання харківського рибоохоронного патруля без проведення попереднього заходу державного нагляду (контролю). привідом для скасування режиму став “недостатній рівень охорони водних біоресурсів”. що це за формулювання? хто має це визначати? на підставі якого нормативно-правового акту? тільки одне “скоропостіжне” скасування режиму можна трактувати як корупційне свавілля (властиве для влади, котра ніким не контролюється, коли не беруться до  уваги бажання та думки інших, брак законності, справедливості, спосіб  діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших, ні з чим, і  ні з ким не рахуючись, самовладдя, антисоціальний егоїзм, котрий порушує етичні правила).

26.12.2022 р. – якимось чином вже написаний новий режим рибогосподарської експлуатації та науково-біологічне обгрунтування до нього для тов “торго-вий дім кванта”. ніяких іхтіологічних, гідрохімічних досліджень та контрольних ловів не проводилось. як? так швидко? ця процедура в кращому випадку займає більше місяця. яка ж там якість цього режиму?

27.12.2022 р. – новий режим рибогосподарської експлуатації для тд кванта погоджений харківським рибоохоронним патрулем. що за космічні темпи? хто “проштовхує” рейдерське захоплення?

31.01.2023 р. – новий режим рибогосподарської експлуатації печенізького водосховища погодило держрибагентство…

але це ще не все:

20.11.2023 р. – держрибагентство погодило зміни та доповнення до режиму рибогосподарської експлуатації печенізького водосховища харківської області в якому обсяги зариблення у 2023 р. зменшили в порівнянні з основним режимом майже у 5 разів без будь-яких обгрунтувань.

за тиждень було ліквідовано СТРГ і погоджений новий режим рибогосподарської експлуатації на рибогосподарському водному об’єкті загальною площею 8260 га!

такого розгулу корупції галузь ще не знала!

це – класичний приклад рейдерського захоплення бізнесу за участю керівництва держрибагентства.  

це – неприкрита нічим корупція – без страху, обережності, з впевненістю у своїй безкарності! 

І таких прикладів у галузі за останні роки чимало.                                    

Висновки по розділу 9. Запобігання корупції:

Сектор з питань запобігання корупції свої функції об’єктивно виконувати не може у зв’язку з тим, що він безпосередньо підпорядковується керівництву Держрибагентства. Тобто він не може боротися із тими, хто дає йому  роботу.

Посадові особи Держрибагенства, які були призначені до Робочої групи по проведенню громадської експертизи та які готували відповіді на запит Громадської ради при Держрибагентстві надали не повну та неправдиву інформацію, що може свідчити про наявність особистої корупційної зацікавленості посадових осіб Держрибагенства у приховуванні цієї інформації.  

Порушення чиновників Держрибагентства в питаннях контролю за діяльністю СТРГ носять системний характер з явними ознаками корупційних зловживань.

Пропозиції по розділу 9. Запобігання корупції:

Посада завідувача “Сектору з питань запобігання корупції” в Держрибагентстві повинна бути:

– незалежною та функціонувати на утриманні одного з антикорупційних органів держави;

– або мати подвійну підпорядкованість (Держрибагентство – антикорупційний орган).

Інакше це марні витрати грошей держбюджету на фоні видимості роботи, а не самої роботи (але це, пропозиції до Кабінету Міністрів України).

Провести переатестацію начальників та їх заступників в територіальних органах Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

підготувати нову редакцію порядку здійснення спеціального вико-

ристання водних біоресурсів в режимі спеціальних товарних рибних

господарств.

провести незалежну наукову експертизу режиму рибогосподарської експлуатації печенізького водосховища харківської області та науково-біологічного обгрунтування до нього.

відділу запобігання корупції держрибагентства провести аналіз діяльності посадових осіб харківського рибоохоронного патруля щодо наявності корупційної складової під час погодження режиму рибогосподарської експлуатації печенізького водосховища харківської області та змін і доповнень до нього.

  1. Любительське (рекреаційне)рибальство

Перші змістовні роботи науковців, які були присвячені впливу любительського рибальства на стан рибних запасів, здійснені в СРСР впродовж 1960 – 1970-х років. Саме в ті часи активно відпрацьовувалась методологія визначення основних параметрів (характеристик) любительського рибальства на внутрішніх водоймах Радянського Союзу

Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х рр. в Україні певні аспекти любительського рибальства вивчав Укррибгосп УРСР. Для вивчення деяких аспектів любительського рибальства державні інспекції рибоохорони користувалися методичними вказівками 1979 року. На жаль, ця методика досліджень мала загальний, спрямовуючий характер і не передбачала низки нюансів, пов’язаних насамперед з істотними відмінностями між умовами риболовлі на водоймах різного типу і різних регіонів та стрімкого розвитку любительського рибальства.

На початок 1990-х років серйозні наукові дослідження любительського рибальства як різновиду природокористування в Україні були майже припинені. Органи рибоохорони спорадично вели формальний облік кількості рибалок-любителів на водоймах та на їх окремих ділянках. Визначення часу перебування рибалок на водоймах (бюджет часу), аналіз їх спорядженості, екіпірування, технічного забезпечення, визначення кількісних та якісних характеристик уловів були поверховими, неточними, несистематичними. У щорічних звітах регіональних облрибінспекцій дані про любительське рибальство не відображалися.

Тим не менше, громадськість брала участь у розробці перших в незалежній Україні Правил любительського і спортивного рибальства взамін застарілого зразка 1990 року. У 1998 році при Держкомрибгоспі України була створена робоча група з розробки нових Правил, до якої, крім працівників ДКРГУ, входили представники Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР), науковців. У 1998 р. за подачею Держкомрибгоспу України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства (1998), а нові Правила любительського і спортивного рибальства були затверджені у 1999 р.

Дослідження любительського рибальства наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років добре вписувалися у світові тренди наукового інтересу до стрімкого зростання популярності «зеленого» туризму (зокрема водних видів активного відпочинку, риболовного туризму, рекреаційного рибальства).

Дослідники любительського рибальства неодноразово звертали увагу на необхідність комплексного дослідження різних аспектів цього виду природокористування: не лише рибогосподарського, але й екологічного, соціального та економічного, юридичного, з інтеграцією відповідних методів дослідження.

На жаль, на початку 2020-х років в Україні послідовні дослідження любительського рибальства проводилися тільки на Дніпровському (Запорізькому) та Каховському водосховищах в адміністративних межах Дніпропетровської та Запорізької областей. Спорадичні дослідження любительського рибальства реєструються на водоймах Вінниччини, Київщини та Харківщини, на прибережних акваторіях Чорного моря, але ці дослідження до сих пір залишаються розрізненими й неповними.

Рекреаційне рибальство розвивається в Україні бурхливо, має надпотужний туристичний потенціал і може стати прибутковою галуззю економіки країни. Але на сучасному етапі майже не досліджено вплив любительського рибальства на гідросистеми всіх дніпровських водосховищ, на великі ріки України (Дунай, Дністер, Південний Буг), на іхтіокомплекси Чорного та Азовського морів, не вивчено соціальні та економічні аспекти любительського рибальства як сучасного соціального явища, яке має потужний та різнобічний вплив на водні екосистеми. Не визначено навіть масштаби впливу цього виду антропічної (людської) діяльності на водні біоресурси України.

Однак науковий інтерес до любительського рибальства як різновиду рекреації та природокористування постійно зростає. Питання рекреаційного рибальства починають розглядати у закладах вищої освіти України. Показовим є поява у 2010-х роках у навчальних робочих планах закладів вищої освіти аграрного спрямування України обов’язкової дисципліни «Аматорське та спортивне рибальство» для здобувачів вищої освіти освітнього ступеня «Магістр».

У 2022 році в Інституті рибного господарства НААН України (м. Київ) разом з науковцями ДДАЕУ (м. Дніпро) розроблена «Методика збору і обробки інформації з метою визначення стану любительського рибальства та обсягів вилучення водних біоресурсів рибалками-любителями на водоймах України» (під керівництвом проф. І. Ю. Бузевича). Планувалося, що таку методику використовували б усі науковці й рибоохоронні органи, які зобов’язані вести облік використання водних біоресурсів в Україні. Після попереднього розгляду методики на Громадській раді при Держрибагентстві (протокол № 5 від 16 червня 2022 р.), її розглянули на науково-промисловій раді Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Але в подальшому її затвердження до використання в практичній діяльності Держрибагентства не відбулося, тобто станом на 2024 р. облік любительського рибальства на рибогосподарських водоймах України органами рибоохорони проводиться не за затвердженою методологією. А це протирічить Завданню 1.1 “Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року”.

Приведення нормативно-правового регулювання галузі у відповідність із законодавством ЄС та принципами Спільної політики щодо рибальства ЄС та ініціативи «Європейський зелений курс»» (п. 3).

З прийняттям низки Законів України («Про аквакультуру», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та інших), різних законодавчих ініціатив (Кодексів, Указів, Розпоряджень тощо) багато положень Правил любительського та спортивного рибальства (1999) застаріли і перестали відповідати нормативним документам вищого рівня.

Фактично з 2010-х років тривали спроби громадськості підготувати зміни до існуючих Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства (1998) та Правил любительського і спортивного рибальства (1999). У період 2003 – 2011 рр. здійснювалися неодноразові спроби покращення державного управління у сфері охорони водних біоресурсів, контролю їх використання, регулювання любительського рибальства.

Проєкти Законів «Про рибне господарство та охорону водних живих ресурсів» № 3124 від 10.11.2003, «Про рибне господарство та регулювання рибальства» № 8133 від 09.09.2005, які крім інших розглядали також питання регулювання любительського рибальства в Україні, були відхилені.

У 2010 р. Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 1085 від 09.12.2010 р. запроваджена адміністративна реформа, яка не змогла вирішити питання охорони водних біоресурсів та ефективного контролю їх використання.

У 2011 році прийнято Закон України  «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» № 3677-VI від 08.07.2011, у якому не розглядалися питання управління та регулювання любительського рибальства.

Проекти оновлених Правил розглядалися у 2013, 2015, 2018, 2019 роках, у тому числі й у складах робочих груп при Держрибагентстві. Наприклад, у 2018 р. відповідно до статті 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», статті 17 Закону України «Про тваринний світ» громадськістю був підготовлений новий Порядок здійснення любительського рибальства. В цьому документі розглядалися два альтернативні способи досягнення встановлених цілей:

Залишити існуючі норми впровадження любительського рибальства у водних об’єктах України.

Прийняти нову редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року № 1126.

Прийняття нової редакції, на думку громадськості і науковців (Мухін, Новіцький 2019; Мухін, 2019, 2021), забезпечило б державний контроль за використанням водних біоресурсів при здійсненні любительського рибальства; раціональне використання та відтворення гідробіонтів шляхом забезпечення проведення суб’єктами господарювання обов’язкових біомеліоративних робіт на водних об’єктах, переданих у користування; можливість запобігати незаконному використанню гідробіонтів під час нелегальної організації любительського та спортивного рибальства як спеціального використання водних біоресурсів.

На жаль, у 2018 – на початку 2019 рр. просування нової редакції постанови Кабінету Міністрів України стосовно затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства загальмувало, у тому числі при недостатній ініціативі Держрибагентства та Мінагрополітики.

Наприкінці 2019 р. громадськість у черговий раз підготувала новий варіант Правил любительського і спортивного рибальства, який широко обговорювався в соціальних мережах, розглядався на засіданнях дорадчих органів Державного агентства рибного господарства (питання порядку денного громадської ради при ДАРГ). 6 січня 2022 р. узгоджений проєкт Правил любительського і спортивного рибальства–2022 був розміщений для обговорення на головній сторінці ДАМРГ (https://darg.gov.ua/_proekt_nakazu_minagropolitiki_0_0_0_11721_1.html).

Проєкт наказу оприлюднено також на офіційному вебсайті Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua). Але затвердження наказу ані в Державному агентстві меліорації та рибного господарства, ані в Міністерстві аграрної політики України за місяць так і не відбулося. А 24 лютого 2022 ро\. розпочалася російсько-українська війна…

Правила любительського та спортивного рибальства були затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України тільки 19 вересня 2022 року (наказ № 700), зареєстровані в Мінʼюстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748. Причому важлива роль затвердження Правил саме у 2022 р. належала саме громадськості, яка тримала справу розробки нових за 23 роки Правил під постійним контролем. Необхідно зазначити, що у 2023 р. Правила були піддані численним змінам і доповненням, що призвело навіть до зміни назви Правил – «Правила любительського рибальства».

На сьогодні питання щодо здійснення любительського і спортивного рибальства в Україні йдеться у Законах України:

«Про тваринний світ» (№ 2894-III від 25.06.1999 р.), «Про охорону навколишнього природного середовища» (№ 1264-ХII від 25.06.1999 р.), «Про природно-заповідний фонд України» (№ 2456-ХII від 16.07.1992 р.), «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» (№3677-VI від 08.07.2011 р.)., а також в інших підзаконних актах:

Водному кодексі України (Постанова Верховної Ради № 214/95-ВР від 06.06.1995 р.),

Правилах любительського рибальства // Затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022, № 700 (Зареєстровані в Мінʼюстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748)

Певні відсилки можна знайти у регіональних документах, наприклад, рішенні Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015 р. № 680-34/VI «Про Дніпропетровську обласну комплексну програму (стратегію) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016–2025 роки» зі змінами і доповненнями.

Питаннями любительського і спортивного рибальства в Україні, його організацією опікується Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство).

Згідно з проєктом Правил любительського та спортивного рибальства-2022 року, який був затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.09.2022, № 700 зі змінами та доповненнями, «любительське рибальство, у тому числі спортивне рибальство та підводне полювання, що перевищує встановлені Правилами рибальства обсяги безоплатного добування (вилову) водних біоресурсів, здійснюється за плату та в порядку спеціального використання водних біоресурсів, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 25.11.2015. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних біоресурсів на підставі дозволу на таке використання в рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах)».

Планувалося, що дозволи на право здійснення любительського рибальства на засадах спеціального використання водних біоресурсів можуть бути видані органами рибоохорони. За видачу дозволів справляється плата, розмір якої розраховується Держрибагентством за узгодженням з Мінфіном.

Але такий підхід мав певні слабкі ланки:

– механізм нарахування платні за спеціальне використання водних біоресурсів, який базується на середньостатистичному добовому вилові за видами впродовж одного виходу на риболовлю (через відсутність єдиної методики збору подібної інформації).

– кошти, отримані як плата за ресурс, надходять до держбюджету, що унеможливлює компенсацію негативного впливу любительської ловлі на конкретно взятій водоймі або групі водойм пропорційно риболовному навантаженню на них.

Як вихід громадськими організаціями, у тому числі й Громадською радою при Держрибагентстві, було запропоновано методологію застосування в любительському рибальстві електронного квитка рибалки, так званого «Е-квитка». Ця ідея отримала схвалення в Держрибагентстві, в 2022–2023 рр. була критично допрацьована і отримала певний подальший розвиток (презентації ідеї ««Е-квитка», круглі столи тощо).

На жаль, станом на квітень 2024 року «Е-квиток» як частина системи частково платного рекреаційного рибальства не впроваджена у рибному господарстві України. Це порушує Стратегічну ціль 3 Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року «Створення умов для розвитку рекреаційного рибальства», яка передбачає «створення системи частково платного рекреаційного рибальства, спрямованої на відтворення водних біоресурсів» у 2023 році (завдання 3.1 Стратегії).

Висновки по розділу 10. Любительське (рекреаційне) рибальство:

  1. Незважаючи на затвердження «Правил любительського та спортивного рибальства» наприкінці 2022 р. наказом Мінагрополітики, робота над Проєктом Правил з боку Держрибагентства здійснювалася повільно танеефективно, що відобразилося на строках затвердження Правил, подальших змінах та їх доповненнях.
  2. Впродовж 2022–2023 рр. Держрибагентство не затвердило до використання в практичній діяльності Держрибагентства «Методики збору і обробки інформації з метою визначення стану любительського рибальства та обсягів вилучення водних біоресурсів рибалками-любителями на водоймах України». Тобто станом на 2024 р. облік любительського рибальства на рибогосподарських водоймах України органами рибоохорони проводиться не за затвердженою методологією. А це протирічить Завданню 1.1 Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року «Приведення нормативно-правового регулювання галузі у відповідність із законодавством ЄС та принципами Спільної політики щодо рибальства ЄС та ініціативи «Європейський зелений курс»»(п. 3).
  3. Держрибагентством впродовж 2022-2023 рр. не впровадженийу рибному господарстві України «Е-квиток» як частина системи частково платного рекреаційного рибальства. Це порушує Стратегічну ціль 3 Стратегії розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 року «Створення умов для розвитку рекреаційного рибальства», яка передбачає «створення системи частково платного рекреаційного рибальства, спрямованої на відтворення водних біоресурсів» (завдання 3.1 Стратегії).

Пропозиції по розділу 10. Любительське (рекреаційне) рибальство:

  1. Продовжити роботу над вдосконаленням “Правил любительського та спортивного рибальства”.
  2. Доопрацювати та затвердити «Методику збору і обробки інформації з метою визначення стану любительського рибальства та обсягів вилучення водних біоресурсів рибалками-любителями на водоймах України».
  3. Впровадити у рибному господарстві України «Е-квиток» як частину системи частково платного рекреаційного рибальства.

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 3 – промисел в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах України)

Створено - 16.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 3 – промисел в Азово-Чорноморському басейні…

Громадська рада при Держрибагентстві у вирішенні сучасних проблем розвитку рибного господарства України

Створено - 30.04.2020 0
Громадська радаи при Держрибагентстві у вирішенні сучасних проблем розвитку рибного господарства України Сучасний стан рибного господарства України можна коротко охарактеризувати…

Обгрунтування необхідності створення географічних інформаційних систем в області екологічного моніторингу водних ресурсів і водних біоресурсів України

Створено - 29.05.2020 0
Обгрунтування необхідності створення географічних інформаційних систем в області  екологічного моніторингу водних ресурсів і водних біоресурсів України Якість і загальний обʼєм…