Огляд продукції світового промислового рибальства (по матеріалах ФАО 2020)

AvatarОпубліковано at 18.01.2021
39 0

Огляд продукції світового промислового рибальства (по матеріалах ФАО 2020 р.)

В останні 40 років світове промислове рибальство розвивається відносно стабільно з річним виловом у 86÷96,4 млн тонн.

Основну частку цього обсягу склала продукція морського рибальства, де в 2018 році в морях було виловлено 84,4 млн тонн риби, а вилов у внутрішніх водоймах склав понад 12 млн. тонн.

Китай зберіг за собою перше місце з виробництва продукції промислового рибальства. У 2018 році на нього припадало близько 15% загальносвітового обсягу вилову.

Сім провідних виробників продукції промислового рибальства (В’єтнам, Індонезія, Китай, Перу, Російська Федерація і Сполучені Штати Америки) поставили на світові ринки майже 50% цієї продукції. а 20 найбільших виробників – майже 74% .

В Індонезії обсяг продукції морського рибальства на початку 2000-х років становив менше 4 млн тонн, а в 2018 році перевищив 6,7 млн ​​тонн, хоча тут зростання цього показника частково пояснюється поліпшенням стану справ зі збиранням та поданням даних.

У 2018 року сім країн з найвищим обсягом вилову в морських водах поставили на світовий ринок понад 50% загальної кількості продукції; 15% світового обсягу припадало на Китай (таблиця 2), а на наступних місцях знаходилися Перу (8%), Індонезія (8%), Російська Федерація (6%), Сполучені Штати Америки (6%), Індія (4%) і В’єтнам (4%).

Китай залишився на першому місці в світі за обсягом видобутку в секторі морського рибальства, але його власні обсяги вилову скоротилися: у період з 2015 по 2017 рік тут видобувалося в середньому 13,8 млн тонн риби на рік, а в 2018 році – 12,7 млн тонн.

Згідно представленої Китаєм інформації, обсяг вилову, що відносяться на експедиційний лов, склав в 2018 році 2,26 млн тонн, але розбивка по районам лову і видам була представлена ​​тільки по продукції, реалізованої на внутрішньому ринку країни (близько 40% обсягу продукції експедиційного лову) .

У глобальній базі даних ФАО з морського рибальства відображені дані про вилов понад 1700 видів, при цьому 85% продукції припадає на кісткових риб; в самих значних обсягах видобувається риба дрібних пелагічних видів.

В 2018 році на першому місці за обсягами вилову знову опинився перуанський анчоус, видобуток якого в попередні роки знижувалася, а в 2018 році перевищила 7,0 млн тонн. На другому місці знаходився минтай (Theragra chalcogramma – 3,4 млн тонн), а на третьому – смугастий тунець (Katsuwonus pelamis; 3,2 млн тонн).

У 2016 році в Китаї була проведена третій національний перепис в питаннях присвячених рибальству та аквакультурі.

Спираючись на результати перепису, міжнародні стандарти та методики, Китай переглянув свої ретроспективні дані по сільському господарству, тваринництву, аквакультурі і рибальства за період до 2016 року. За допомогою зібраних в ході перепису великих даних були скориговані райони аквакультури, а також статистичні дані з виробництва насіння, зайнятості, флоту і іншими показниками.

Скориговані цифри дозволили отримати більш повне і всебічне уявлення про сектор рибальства і аквакультури і його масштабах і уточнити розраховані раніше показники виробництва риби в Китаї за 2016 рік. Спираючись на дані за 2016 рік, Китай скорегував цифри по виробництву продукції рибальства та аквакультури за 2012-2015 роки відповідно до відносними показниками виробництва, наведеними в річних звітах кожної провінції за кожен відповідний рік.

Результати коригування варіювалися в залежності від видів, районів і секторів, і, за винятком водних рослин, загальним результатом стало зниження загального обсягу продукції рибальства та аквакультури Китаю за 2016 рік приблизно на 13,5% (5,2 млн тонн).

Оцінка обсягу продукції аквакультури країни була знижена на 7,0% (3,4 млн тонн), а оцінка продукції промислового рибальства – на 10,1% (1,8 млн тонн). Крім того, переглянуті дані представили ще ряд країн, в результаті чого загальносвітова статистика ФАО за 2016 рік також була скоригована в бік зниження. Так, показники по глобальному обсягом виробництва продукції промислового рибальства були знижені на 2%, а показники за обсягом виробництва продукції аквакультури – на 5 %.

Крім перерахованого, були переглянуті показники виробництва водних рослин в Китаї; це коригування відображає зниження сухої маси на 8% в 2016 році.

Китай як і раніше залишається на першому місці за обсягами виробництва риби. У 2018 році в країні було вироблено 62,2 млн тонн риби (47,6 млн тонн – на підприємствах аквакультури і 14,6 млн тонн – в секторі промислового рибальства

Показники по Китаю за 2006 рік були переглянуті в бік зниження більш ніж на 10%, що відображає скорочення виробництва продукції промислового рибальства більш ніж на 2 млн тонн і зниження виробництва продукції аквакультури більш ніж на 3 млн тонн. В результаті світове виробництво промислового рибальства було скориговано у бік зниження на 2%, а виробництво продукції аквакультури – на 8%.

Потім були переглянуті статистичні дані по Китаю за 1997-2005 роки та з урахуванням цих змін були скориговані подаються ФАО статистичні показники виробництва продукції рибальства та аквакультури за цей період. Більш детальна інформація про зміни в статистиці за 1997-2006 роки та про роботу, проведену ФАО спільно з владою Китаю, наводиться в виданнях доповіді “Стан світового рибальства і аквакультури” за 2008, 2010 і 2012 роки.

Частина видів, що входять в чотири найбільш цінні групи – тунці, головоногі, креветки і омари, в 2017 і 2018 роках добувалися в рекордних обсягах; рівень видобутку інших дещо знизився порівняно з максимальним об’ємом, досягнутим в попередні п’ять років. Обсяги видобутку тунця і тунцових видів, які росли вже не перший рік, в 2018 році піднялися до історичного максимуму – понад 7,9 млн тонн; цей показник був головним чином досягнуто за рахунок вилову в західній і центральній частинах Тихого океану: в середині 2000-х років він становив 2,6 млн тонн, а в 2018 році перевищив 3,5 млн тонн.

Близько 58% обсягу вилову в цій групі доводилося на смугастого тунця і желтоперого тунця (Thunnus albacares). Вилов головоногих в 2017 і 2018 роках скоротився в порівнянні з максимальним об’ємом, досягнутим в 2014 році (4,9 млн тонн) після майже безперервного зростання протягом останніх 20 років, але залишався відносно високим – близько 3,6 млн тонн.

Головоногі молюски відносяться до швидкозростаючим видам, на які істотно впливає мінливість навколишнього середовища; ймовірно, саме цим пояснюються коливання їх вилову, в тому числі зниження вилову трьох основних видів кальмарів – кальмара Гумбольдта (Dosidicus gigas), аргентинського іллекса (Illex argentinus) і тихоокеанського кальмара (Todarodes pacificus).

До рекордних рівнів – понад 336 000 тон – в 2017 і 2018 роках виріс вилов креветок, в першу чергу за рахунок триваючого відновлення обсягів видобутку аргентинської червоної креветки (Pleoticus muelleri) в результаті введення владою Аргентини ефективних заходів регулювання. Зростання вилову цього виду компенсував скорочення вилову інших основних видів креветок, зокрема креветки акіамі (Acetes japonicus) і південній шорсткою креветки (Trachypenaeus curvirostris). Вилов омарів, як і раніше, перевищив 300 000 тон; в 2016 році був зареєстрований найвищий улов – 316 000 тон. Вилов американського омара (Homarus americanus) постійно збільшувався з 2008 року, і в даний час на його частку припадає більше половини загального обсягу вилову видів цієї групи; це підвищення врівноважує скорочення вилову другого за обсягом видобутку виду – норвезького омара (Nephrops norvegicus).

В районах з помірним кліматом в період 1988-1997 років двічі були досягнуті пікові обсяги вилову – близько 45 млн тонн. Після цього вилов залишається стабільним і становить від 37,5 млн тонн до 39,6 млн тонн на рік.

В інших районах з помірним кліматом обсяги вилову протягом останніх десяти років залишалися досить постійними; єдиним винятком стало скорочення обсягу виробництва в районах 41 і 81 (південно-західна Атлантика і південно-західна частина Тихого океану) в результаті помітного скорочення вилову країнами, провідними експедиційний лов головоногих в південно-західній Атлантиці і різних видів в південно-західній частині Тихого океану.

У тропічних районах обсяги вилову в 2017 і 2018 роках продовжували зростати; найвищі показники були досягнуті в Індійському океані (райони 51 і 57) і Тихому океані (район 71) – 12,3 млн і 13,5 млн тонн відповідно.

Вилов в Індійському океані, особливо в районі 57 (східна частина Індійського океану), стабільно підвищується з 1980-х років; в основному він росте за рахунок дрібних пелагічних видів та великих пелагічних видів (тунців), а тиакож креветок.

Ріст вилову в районі 71 (центрально-західна частина Тихого океану) головним чином забезпечується за рахунок промислу тунця.

В останні 20 років особливо помітно збільшився обсяг вилову смугастого тунця (з 1,0 млн тонн до понад 1,8 млн тонн).

Вилов інших основних видових груп залишається стабільним, а видобуток дрібних пелагічних видів в останні роки навіть скоротилася. В районі 31 (західна частина Центральної Атлантики) вилов з середини 2000-х років залишався відносно стабільним і коливався від 1,4 млн тонн до 1,6 млн тонн на рік. Загальна динаміка тут в значній мірі визначається здобиччю Сполученими Штатами Америки заливного менхедена (Brevoortia patronus) – виду сімейства оселедцевих, який переробляється в рибну муку і риб’ячий жир. На його частку припадає 35% загального об’ему вилову в зонах апвеллинга значно розрізняються по роках.

На загальний улов в таких зонах серйозно впливає обсяг видобутку в промисловому районі 87 (південно-східна частина Тихого океану), де поширеність перуанського анчоуса багато в чому визначається океанографічними умовами, які створюються під впливом “Ель-Ніньо”. Відповідний улов становить 50-70% загального улову в районі 87. У цьому районі з середини 1990-х років зберігається довгострокова тенденція до зниження уловів, навіть з урахуванням коливань обсягів вилову перуанського анчоуса. У 1994 році річний улов тут становив понад 20 млн тонн, а в останні роки знизився до рівня близько 7-10 млн тонн; основним фактором цього зміни стало скорочення улову двох основних видів: перуанського анчоуса і перуанської ставриди (Trachurus murphyi). При цьому з 2000-х років відчутно зростає улов такого цінного виду, як кальмар Гумбольдта; це зростання частково компенсував зниження улову інших видів.

В районі 34 (східна частина Центральної Атлантики) вилов збільшувався майже без коливань і в 2018 році досяг рекордного рівня в 5,5 млн тонн.

В районі 47 (південно східна Атлантика) спостерігається протилежна тенденція: обсяг вилову тут поступово знижується.

У районі 77 (східний край центральної частини Тихого океану) улов залишається стабільним на рівні від 1,6 млн до 2 млн тонн в год.

В промислових районах Антарктики (48, 58 і 88) зареєстрований найвищий улов з початку 1990-х років – 331 000 тон. Основу промислу в цьому регіоні становить антарктичний криль (Euphausia superba), обсяги вилову якого на початку 1990-х років знизилися, в кінці 1990-х років становили менше 100 000 тонн, а в 2018 році піднялися до 313 000 тон. Улов другого по значущості виду – патагонського кликача (Dissostichus eleginoides) – залишався відносно стабільним і становив від 10 500 до 12 200 тонн в год.

Продукція рибальства у внутрішніх водоемах. Світовий обсяг продукції рибальства у внутрішніх водоймах стійко ріс з року в рік і в 2018 році досяг максимального рівня – понад 12 млн тонн. Підвищилася і частка продукції рибальства у внутрішніх водоймах в загальносвітовому обсязі вилову. В кінці 1990-х років вона становила 8,0%, а в 2018 році – 12,5%; це зростання компенсував скорочення вилову в морях порівняно з кінцем 1990-х років.

З даних про постійне нарощування вилову у внутрішніх водоймах можна зробити невірні висновки у зв’язку з зазначений зростання може бути обумовлений вдосконаленням звітності та оцінки на рівні країни, а не фактичним збільшенням обсягу отриманої продукції.

Системи збору даних по внутрішніх водойм часто не дають достовірної інформації або взагалі відсутні, і навіть вдосконалені методи представлення даних не завжди дозволяють показати реальний стан справ в окремих країнах.

В Китаї, який є провідним виробником продукції рибальства у внутрішніх водоймах, обсяг вилову в останні 20 років був відносно постійним – в середньому близько 2,1 млн тонн на рік, а загальний обсяг вилову в значній мірі виріс за рахунок підвищення показників в ряді інших країн з високим обсягом вилову – Індії, Бангладеш, М’янмі та Камбоджі.

Продукція, що поставляється більшістю країн, які повідомляють про зниження обсягів вилову у внутрішніх водоймах, становить відносно невелику частку світового виробництва, але деякі з них, зокрема, Бразилія, В’єтнам і Таїланд, поставляють значну частку продовольства на національні та регіональні ринки.

Продукція промислового рибальства у внутрішніх водоймах надходить від меншого числа виробників, ніж продукція морського рибальства; основну частку цієї продукції забезпечують країни, на території якої знаходяться великі водойми або річкові басейни. Якщо основна частка вилову в морях в 2018 році припадала на 25 країн, то більше 80% продукції рибальства у внутрішніх водоймах було вироблено в 16 країнах. Крім того, виробники основної частки продукції у внутрішніх водоймах більш сконцентровані географічно і по більшій частині розташовані в Азії, де рибальство у внутрішніх водоймах – найважливіше джерело продовольства для багатьох місцевих громад.

Із середини 2000-х років дві третини світового обсягу вилову у внутрішніх водоймах припадає на Азію. В цьому регіоні знаходяться шість найбільших виробників, чиї улови у внутрішніх водоймах у 2018 році склали 57% загального обсягу.

В Африці, на яку припадає 25% світового вилову, продукція рибальства у внутрішніх водоймах грає важливу роль в забезпеченні продовольчої безпеки, особливо в країнах, що не мають виходу до моря, і країнах з низьким рівнем доходу. Сумарний вилов у внутрішніх водоймах Європи, Північної і Південної Америки становить 9% світового обсягу.О

85% вилову у внутрішніх водоймах припадає на чотири основні видові групи. Основна частка приросту вилову у внутрішніх водоймах припадає на першу з них – “коропи, звичайні усачи і інші коропові”; вилов видів цієї групи постійно зростає: в середині 2000-х років він становив приблизно 0,6 млн тонн на рік, а в 2018 році перевищив 1,8 млн тонн.

Річні обсяги вилову видів, що входять в другу за величиною групу – “тиляпії”, – протягом усього розглянутого періоду перебували на рівні від 0,7 млн ​​до 0,85 млн т. Обсяг вилову прісноводних ракоподібних і молюсків також залишався відносно стійким (0,4 млн – 0,45 млн тонн на рік).

Розрізняються за якістю і повноті і дані по морському та внутрішньому рибальства: як правило, в звітності по морського рибальства надаються повніші дані за видами, ніж в звітності по рибальству у внутрішніх водоймах. Дані не завжди надаються своєчасно, а в ряді випадків не надаються зовсім, що впливає на якість і повноту виконуваних ФАО розрахунків за загальним обсягом промислового рибальства.

В останні роки не всі країни відповідають на запитальники ФАО, що викликає занепокоєння. У 2018 році частина показників по улову ряду країн з високим обсягом виробництва продукції промислового рибальства були визначені шляхом розрахунку. Така ситуація склалася внаслідок недостовірності даних або неподання даних Організації.

Нажаль керівництво нашої  держави не бачить необхідність розвитку дистанційного промислу!

Нас – не чують! Мабуть ми не переконливі…, або їм це не потрібно…

В них же все є !!!

 

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Рыбное хозяйство Болгарии

Створено - 23.05.2020 0
Рыбное хозяйство Болгарии Анализ рынка Болгарии. Общий макроэкономический срез по рынку. Общее количество экономически активных лиц на данный период в…