Огляд світової аквакультури (по матеріалах ФАО 2020 р.)

AvatarОпубліковано at 19.01.2021
35 0

Огляд світової аквакультури (по матеріалах доповіді ФАО 2020 р.).

Виробництво та динаміка росту. Згідно даним світової статистики по аквакультурі, опублікованими ФАО, обсяг виробництва продукції аквакультури в світі в 2018 році знову зріс до рекордного рівня – 114,5 млн тонн в живій вазі, що в цінах первинного продажу склало 263, 6 млрд $. Загальний обсяг виробництва складався з 82,1 млн тонн водних тварин (250,1 млрд $), 32,4 млн тонн водоростей (13,3 млрд $) і 26 000 тонн декоративних раковин і перлів (179 000 $. ).

Серед водних тварин переважали кісткові риби (54,3 млн тонн, 139,7 млрд $.), що вирощуються у внутрішніх водоймах (47 млн ​​тонн, 104,3 млрд $), а також в центрах морської та прибережної аквакультури (7 , 3 млн тонн, 35,4 млрд $).

Крім кісткових риб, вирощувалися молюски, переважно двостулкові (17,7 млн ​​тонн, 34,6 млрд $); ракоподібні (9,4 млн тонн, 69,3 млрд $), морські безхребетні (435 400 тонн, 2 млрд $), водні черепахи (370 000 тон, 3,5 млрд $),  жаби (131 300 тонн, 997 млн $).

У період 2001-2018 років світовий обсяг виробництва штучно вирощуваних водних тварин зростав в середньому на 5,3% на рік. В 2017 році темпи зростання знизилися до 4%, а в 2018 році склали всього 3,2%. Низькі темпи зростання обсягів виробництва в секторі аквакультури останнім часом були обумовлені уповільненням розвитку сектора в Китаї.: зростання виробництва продукції аквакультури в цій країні, яка є найбільшим виробником, в 2017 році склав лише 2,2%, а в 2018 році – 1,6%. В той час як в інших країнах світу сектор в ці два роки продовжував демонструвати помірні темпи зростання – відповідно 6,7% і 5,5%.

Світове виробництво штучно вирощуваних водоростей, в основному морських, в останні роки зростало відносно повільно, а в 2018 році навіть знизилося на 0,7%. Ця зміна головним чином пояснюється повільним зростанням виробництва тропічних морських водоростей і скороченням виробництва в Південно-Східній Азії. Обсяги виробництва морських водоростей, що ростуть у воді помірної температури і холодній воді, продовжують рости.

В світі активно розвивається селекція і культивування водних тварин і рослин для декоративних цілей. У ряді країн розвинене товарне виробництво крокодилів, алігаторів і кайманів; вони вирощуються на шкури і м’ясо. Даних про виробництво декоративних водних рослин недостатньо. Дані по штучно вирощуваних крокодилам і т.д. надаються лише за частиною країн-виробників і стосуються не ваги тварин, а тільки їх кількості. Тому в даному розділі вони не розглядаються.

Якщо в 1980-х і 1990-х роках виробництво водних тварин в світі зростало високими темпами (10,8% і 9,5%), то в третьому тисячолітті його збільшення сповільнилося. У 2001-2010 роках середньорічні темпи зростання становили 5,8%, а в 2011-2018 роках – всього 4,5%. На тлі уповільнення зростання виробництва в масштабах всього світу в ряді країн, включаючи таких великих виробників, як Індонезія (12,4%), Бангладеш (9,1%), Єгипет (8,4%) і Еквадор (12%), виробництво в період 2009-2018 років продовжувала зростати високими темпами.

Вклад сектора аквакультури в сумарне виробництво продукції рибного господарства у світі щодо основних видових груп, аквакультура все значніше випереджає промислове рибальство за обсягом виробництва продукції.

 У 1970 році була досягнута мета “вирощувати більше, ніж добувати в дикій природі”. В 1986 році ця мета була досягнута щодо прісноводних риб, в 1994 році – по відношенню до молюсків, в 1997 році – по відношенню до діадромних риб (мігруючих від прісного середовища до морського), а в 2014 році – по відношенні до ракоподібних.

Однак, незважаючи на підвищення продуктивності підприємств аквакультури, обсяг штучного вирощування морської риби в майбутньому навряд чи перевищить обсяг вилову в морях. Вклад аквакультури в виробництво риби в світі постійно збільшувався і в 2016-2018 роках досяг 46,0% в порівнянні з 25,7 % в 2000 році.

Без урахування Китаю, який випереджає за обсягом виробництва інші країни, цей показник в 2018 році склав майже 29,7% в порівнянні з 12,7% в 2000 році. На рівні регіонів частка аквакультури в загальному виробництві риби в Африці, Північній і Південній Америці і Європі склала 16-18%, в Океанії – 12,7%. Внесок аквакультури в сумарне виробництво риби в Азії (без урахування Китаю) також збільшився. Так у 2000 році частка аквакультури тут становила 19,3%, а в 2018 році – 42%. В 2018 році в аквакультурі 39 країн, розташованих у всіх регіонах, крім Океанії, було вироблено більше водних тварин, ніж в секторі рибальства.

На підприємствах аквакультури цих країн, де проживає близько половини світового населення, було отримано 63,6 млн т риби, в той час як сумарний обсяг поставленої ними продукції рибальства склав 26 млн тонн. У 2018 році на частку аквакультури доводилося менше половини, але більше 30% загального обсягу виробництва риби ще в 22 країнах, включаючи такі країни з високим обсягом виробництва риби, як Індонезія (42,9%), Норвегія (35,2%), Чилі (37,4%), М’янма (35,7%) і Таїланд (34,3%).

З урахуванням того, що від 35 до 40% країн-виробників не надають інформацію, а одержувані Організацією дані не завжди достатньо повні і якісні , ФАО складно запропонувати більш ясну і детальну картину стану світової аквакультури і тенденцій її розвитку. У 2018 році ФАО отримала 119 звітів від країн, на які припадає 87,6% (71,9 млн тонн без урахування водних рослин) загального обсягу виробництва харчової риби.

Деякі країни, які не подали інформацію, регулярно публікують доповіді, що стосуються рибальства і аквакультури. ФАО використовувала ці доповіді для оцінки положення в таких країнах, на які припадає 12,4% від загального обсягу виробництва (10,1 млн тонн). Інші показники являють собою офіційні статистичні дані, в разовому порядку збираються низкою країн, офіційно не відреагували на заклик ФАО представити дані.

У чотирьох з 10 країн, які в 2018 році перебували на перших місцях в світі за обсягом штучно вирощуваної і дикої риби, частка продукції аквакультури перевищила 50% від загального обсягу виробництва риби:

Китай (76,5%), Індія (57%) , В’єтнам (55,3%) і Бангладеш (56,2%). В інших шести країнах у цій десятці частка продукції сектора виявилася нижче або істотно нижче 50% (Перу – 1,4%, Російська Федерація – 3,8%, Сполучені Штати Америки – 9%, Японія – 17%, Норвегія – 35,2%).

Аквакультура у внутрішніх водоймах. Більшість штучно вирощуваних водних тварин проводиться у внутрішніх водоймах; це переважно прісноводні водойми, тому в багатьох країнах-виробниках також використовується термін “прісноводна аквакультура”.

У ряді країн для аквакультури також використовуються водойми з солоною і лужної водою. В них вирощуються місцеві види, природним чином пристосовані до середовища, або інтродуковані види, які акліматизуються і виправдовують очікування фермерів.

Системи вирощування відрізняються високим різноманітністю з точки зору застосовуваних в них методів і засобів, а також інтеграції з іншими видами сільськогосподарської діяльності.

Найчастіше рибу розводять в виритих в землі ставках, але там, де дозволяють умови, для цих цілей також широко застосовуються лотки, наземні ємності, обгороджені ділянки водойм та садки. У районах, для яких такий спосіб є традиційним, риба вирощується в системах “риба-рис”.

Масштаби застосування подібної практики швидко розширюються, в першу чергу в Азії. Разом з тим в останні роки все ширше і все успішніше застосовуються інтегровані системи аквакультури. Їх розвиток допомагає не тільки підвищувати продуктивність і ефективність використання ресурсів, а й скорочувати вплив на навколишнє середовище.

В 2018 році під внутрішніх водоймах було вирощено 51,3 млн тонн водних тварин, або 62,5% штучно вирощеної харчової риби в світі (у 2000 році частка аквакультури у внутрішніх водоймах становила 57,9%). Частка кісткових риб в складі продукції аквакультури у внутрішніх водоймах поступово скорочувалася. В 2000 році на них припадало 97,2% загального обсягу, а в 2018 році – 91,5% (47 млн ​​тонн). Ця тенденція стала наслідком нарощування виробництва тварин, що відносяться до інших видовим групам, в першу чергу прісноводних ракоподібних, включаючи креветок, раків і крабів.

У внутрішніх водоймах вирощуються значні обсяги морських видів креветок, таких як Білоніг креветка. Ці види розводяться як в прісних водоймах, так і в водоймах з солоною лужної водою в ряді посушливих районів, наприклад в пустелі Гобі в Сіньцзяні (Китай) – найвіддаленішому від моря місці на Землі.

Прибережна аквакультура і марикультура. Прибрежна аквакультура займає важливе місце в житті прибережних співтовариств багатьох країн, що розвиваються, забезпечуючи їх засобами для існування і роботою, а також сприяти їхньому економічному розвитку. Вона передбачає розведення риби в повністю або частково штучних спорудах в районах, прилеглих до моря, таких як прибережні ставки і закриті лагуни

У прибережних водоймах солоність води менш постійна, ніж в морях, її коливання визначаються в залежності від пори року і місцевості кількістю опадів або випаровуванням.

Аквакультура в сучасних і традиційних прибережних водоймах практикується майже у всіх регіонах світу, але в основному в Південній, Південно-Східної та Східної Азії і Латинській Америці, де вирощуються ракоподібні, кісткові риби, молюски та, рідше, морські водорості.

У багатьох азіатських країнах, а останнім часом також і в країнах Латинської Америки, Європи і Північної Америки, накопичуються спеціалізовані знання і створюються установи, які надають підтримку підприємствам морської та прибережної аквакультури; що ж стосується африканських країн, то в більшості з них, незважаючи на амбіційні прогнози регіонального і національного рівнів, сектор розвивається з відставанням.

Для прискорення розвитку морської аквакультури в Африці необхідні продумані заходи політики і планування, підкріплені сприятливими умовами для формування інфраструктури, а також технічні знання і інвестиції.

Марикультура, або морська аквакультура – це вирощування риби в море, тобто в морській водному середовищі. Виробничий цикл деяких видів, які вирощуються з рибопосадкового матеріалу, одержуваного в природному середовищі, повністю здійснюється в морі.

Види, які виводяться з рибопосадкового матеріалу, одержуваного в інкубаторах і розплідниках, випускаються в водойми для марикультури тільки на етапі підрощування. Оскільки в  звітності ФАО країни зазвичай об’єднують дані про виробництво продукції прибережній аквакультури і марикультури, відокремити показники першої від другої представляється скрутним. Особливо складно розділити дані по кісткових риб, які найчастіше вирощуються як в лиманах, так і в садках, що знаходяться в морі, в першу чергу в Азії.

У решті регіонів солоноводні кісткові риби переважно вирощуються в морі; винятками з цього правила є центри аквакультури Єгипту і господарства, які займаються вирощуванням, наприклад, тюрбо, в Європі.

В 2018 року господарства марикультури і прибережної аквакультури в сукупності справили 30,8 млн тонн водних тварин (106,5 млрд $). Незважаючи на розвиток технологій вирощування кісткових риб, провідне становище в морській і прибережній аквакультурі займають молюски; кісткові риби і ракоподібні виробляються в менш значних обсягах. Молюски в раковинах в 2018 році склали 56,2% продукції морської та прибережної аквакультури (17,3 млн тонн). На рибу (7,3 млн тонн) і ракоподібних (5,7 млн ​​тонн) доводилося в цілому 42,5% виробленої продукції.

Виробництво продукції аквакультури з застосуванням і без застосування кормів. В світової аквакультурі виробництво із застосуванням кормів випереджає за темпами зростання виробництво без їх застосування. Частка продукції, виробленої без застосування кормів, в загальному обсязі виробництва штучно вирощуваних водних тварин продовжувала знижуватися з 43,9% у 2000 році до 30,5% в 2018 році, хоча в абсолютному вираженні річний обсяг її виробництва продовжував зростати.

Загальний обсяг виробництва без відгодівлі досяг в 2018 році 25 млн тонн. В цей обсяг увійшли 8 млн тонн риб-фильтраторів, вирощених у внутрішніх водоймах – здебільшого білого товстолобика (Hypophthalmichthys molitrix) і строкатого товстолобика (Hypophthalmichthys nobilis) і 17 млн ​​тонн морських безхребетних, в основному двостулкових молюсків, які вирощуються в морях, лагунах і лиманах

В господарствах, що діють за принципом полікультури, вирощуються не тільки види, що вимагають використання корму, а й фільтратори, які можуть збирати залишки корму відповідного типу і якості.

Для вирощування певних видів, наприклад строкатого товстолобика (південь Китаю), морського держака (східні і північно-східні прибережні райони).

Вирощувані водні види на підприємствах аквакультури відрізняються широким розмаїттям кліматичних та екологічних умов зростання.

По даними ФАО, в 2018 році в господарствах аквакультури країн і територій, які представляють звітність, проводилися в цілому 622 одиниці продукції, які для цілей статистики були позначені як “видові позиції”. До цього числа входять 466 окремих видів, 7 міжвидових гібридів кісткових риб, 92 видові групи на рівні пологів, 32 видові групи на рівні родин та 25 видових груп.

За період з 2006 по 2018 рік загальна кількість зареєстрованих ФАО видових позицій, які є предметом комерційної аквакультури, зросла на 31,8% – з 472 до 622. Таке зростання стало результатом зусиль Організації з пошуку інформації та вдосконалення представлення даних країнами-виробниками.

Відсутність даних про них в глобальній виробничій статистиці ФАО пояснюється труднощами, що виникають при зборі даних на місцях, укрупненням даних про видах, які вносяться в стандартний перелік видів в національній статистичній системі, а також конфіденційністю даних відповідно до положень законодавства країн.

Обсяги виробництва аквакультури визначаються обмеженим числом “основних” видів або груп видів. У розведенні кісткових риб більше 90% обсягу продукції припадає на 27 видів і груп видів, причому 83,6% загального обсягу припадає на 20 найбільш широко використовуваних видів. Вирощування ракоподібних, молюсків та інших тварин набагато поступається рибництву за різноманітністю відів.

В 2018 році продукція аквакультури (32,4 млн тонн) склала 97,1% загальносвітового виробництва зібраних в природному середовищі і вирощених водоростей. Морські водорості вирощуються в порівняно невеликому числі країн, серед яких переважають країни Східної і Південно-Східної Азії. Світовий обсяг виробництва морських водоростей за період 2000-2018 років збільшився більш ніж втричі – з 10,6 до 32,4 млн тонн.

В останні роки зростання сповільнилося, але не припинився; основним його чинником в останні десять років стало активне виробництво в Індонезії тропічних морських водоростей (Kappaphycus alvarezii і Eucheuma spp.), з яких отримують карагенан (Е-407 стабілізатор харчовий).

 Індонезія наростила виробництво морських водоростей з менш 4 млн тонн в 2010 році до більш ніж 11 млн тонн в 2015-2016 роках; в 2017-2018 роках виробництво залишилося приблизно на тому ж рівні.

В силу міркувань конфіденційності є лише невеликий обсяг даних про малі господарства, які займаються розведенням морських водоростей. Вирощування морських водоростей приваблює все більш пильну увагу як вид діяльності, що наносить мінімальний збиток клімату і навколишнього середовища, який може бути елементом біоекономікі.

В 2018 році в світі було вирощено 32,4 млн тонн водоростей. Деякі їх види (напр., Undaria pinnatifida, Porphyra spp. і Caulerpa spp., культивовані в Східній і Південно-Східної Азії) використовуються майже виключно для споживання в їжу, і тільки продукція низької якості, поряд з відходами переробного виробництва, використовується в нехарчових цілях, наприклад, йде на корми для штучно вирощуваного морського вушка.

Штучне вирощування мікроводоростей підходить під визначення діяльності в рамках аквакультури. Однак воно, як правило, строго регулюється і контролюється на національному або місцевому рівні окремо від аквакультури. В Китаї недавно був проведений національний перепис аквакультури, в ході якого респондентам було поставлено запитання, пов’язане з розведенням мікроводоростей. Проте результати цього перепису ще не внесені в національну систему збору та подання даних по аквакультурі.

По даними ФАО, в 2018 році в 11 країнах було вирощено 87 000 тонн мікроводоростей; з них 86 600 тонн було вироблено в Китаї. Мікроводорості, наприклад, Spirulina spp., Chlorella spp., Haematococcus pluvialis і Nannochloropsis spp. вирощуються як в особистих підсобних господарствах, так і силами великих комерційних підприємств; у багатьох країнах, де мікроводорості застосовуються в якості харчових добавок та іншого.

Реальні масштаби виробництва мікроводоростей в світі ширше, ніж це відображено в статистиці ФАО. Багато великих виробників, в тому числі Австралія, Ізраїль, Індія, Ісландія, Італія, Малайзія, М’янма, Сполучені Штати Америки, Франція, Чехія і Японія, не звітують ФАО.

Багато країн що розвиваються покладають великі надії на те, що активний розвиток аквакультури допоможе їм забезпечити продовольством швидкоростуче населення. Для досягнення цієї мети необхідні не тільки твердий намір державних органів сприяти розробці відповідної політики і стратегій, а й необхідні приватні і державні інвестиції зі співпрацею з комерційними підприємствами з орієнтацією на стале нарощування виробництва.

На першому місці за обсягами штучно вирощуваних водних тварин знаходиться Азія, де в останні два десятиліття виробляється майже 89% відповідної продукції. За той же період дещо збільшилися частки в загальносвітовому виробництві Африки, Північної та Південної Америки, і незначно скоротилися частки Європи і Океанії.

Серед найбільших виробників за останні двадцять років свої частки в регіональному і світовому виробництві в тій чи іншій мірі збільшили Бангладеш, В’єтнам, Єгипет, Індія, Індонезія, Норвегія і Чилі. Значно зріс рівень виробництва в Єгипті, а також в Нігерії, яка стала другим за обсягами виробником в Африці, при цьому частка Африки в світовому виробництві продукції аквакультури як і раніше невелика – близько 2,7%.

Починаючи з 1991 року Китай вирощує більше харчової продукції з водних біоресурсів, ніж всі інші країни світу разом узяті. З 2016 року в країні проводиться політика перебудови сектора аквакультури, що припускає перехід на більш екологічні методи, підвищення якості продукції, ефективності та результативності використання ресурсів, а також надання аквакультурі більшої значущості в економічному розвитку сільських районів і боротьби з бідністю в цільових регіонах.

Одним із результатів реалізації цієї політики стало зниження річних темпів зростання рибництва в 2017 і 2018 роках до 2,2% і 1,6% відповідно. Частка Китаю у світовому виробництві, яка в 1995 році становила 59,9%, в 2018 році скоротилася до 57,9%, і в найближчі роки очікується її подальше зниження. В останні роки інші країни з високим обсягом виробництва повідомляють про низькі ринкові ціни на основні види, що вказує на насичення ринків продукцією з них, як мінімум в певні сезони і в певних районах.

Рівень загального розвитку аквакультури значно варіюється між географічними регіонами та всередині них, виробництво певних груп видів головним чином зосереджено всього в декількох основних країнах. Основна частка виробництва кісткових риб в аквакультурі у внутрішніх водоймах припадає на країни, що розвиваються: Індію, Індонезію і Китай, тоді як кісткові види, особливо холодноводні лососеві, здебільшого вирощуються в марикультурі кількох країн – членів ОЕСР: Греції, Норвегії, Канаді, Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії, Чилі та Японії. У ряді країн Східної і Південно-Східної Азії, в першу чергу в країнах, щорічно піддаються впливу тайфунів, таких як В’єтнам, Китай і Філіппіни, кісткові риби частіше вирощуються в прибережній, а не морський аквакультурі.

Основу виробництва ракоподібних складають морські креветки, вирощувані , як правило, в прибережних районах. Для ряду країн, що розвиваються Азії та Латинської Америки їх вирощування є важливим джерелом отримання іноземної валюти.

Хоча Китай набагато випереджає інші країни за обсягом виробництва морських молюсків, в деяких країнах також проводиться значна кількість двостулкових молюсків. Це такі країни: Японія, Республіка Корея, Іспанія, Франція та Італія.

Як нам їх наздогоняти?

Керівництво держави!

Зробіть усе можливе і неможливе для розвитку аквакультури і марикультури в Україні!!!

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Рыбный промысел Франции

Створено - 21.06.2019 0
Рыбный промысел Франции Франция находится на 30-м месте в мире по объёмам производства рыбопродукции. Улов рыбы во Франции составляет 850…