Потенціал рибопродукції як здорової їжі. (по матеріалах ФАО – 2024 р.) (Частина 20)
Їжа з водних біоресурсів може бути важливою складовою здорового раціону, який характеризується екологічною, соціальною та економічною стійкістю. Як не сумно, її роль у формуванні сталих продовольчих систем часто недооцінюється. У цьому розділі автори розповідають про цю роль і про те, як прості рішення можуть підвищити внесок їжі з водних біоресурсів у здоровий раціон та в досягнення поліпшень за чотирма напрямками (покращення виробництва, покращення якості харчування, покращення стану навколишнього середовища і покращення якості життя) за допомогою дорожньої карти ініціативи «Блакитна трансформація». Переваги їжі з водних біоресурсів Системи виробництва їжі з водних біоресурсів унікальні в багатьох відношеннях. Порівняно з іншими системами виробництва харчових продуктів тваринного походження, вони в середньому залишають менший вуглецевий слід і мають менший вплив на навколишнє середовище.
Майже половину водних тварин добувають у дикій природі, а решту розводять на фермах. Ефективно кероване рибальство може забезпечити сталий постачання здорової їжі з водних біоресурсів для населення. Однак рибні ресурси обмежені, і для задоволення зростаючого світового попиту на харчові продукти з водних біоресурсів необхідний ефективно керований сектор аквакультури. Темпи зростання виробництва продукції аквакультури перевищують темпи розвитку більшості інших систем виробництва продовольства, і залишається великий потенціал для подальшого розширення. Тим не менш, продовольство все ще переважно виробляється в наземних системах.
Річний приріст пропозиції харчових продуктів з водних тварин на душу населення у світі випереджає річний приріст чисельності населення (глобальний показник споживання на душу населення зріс з 9,1 кг у 1961 році до 20,6 кг у 2021 році). У різних країнах цей показник неоднаковий і залежить від низки факторів, таких як наявність, доступність, сезонність, а також культурні та індивідуальні переваги. Крім того, розширення виробництва і споживання харчових продуктів з водних біоресурсів вимагає модернізації виробничо-збутових ланцюгів, що забезпечують соціальну, економічну та екологічну життєздатність систем виробництва їжі з водних біоресурсів. Як харчові продукти з водних біоресурсів сприяють покращенню виробництва, покращенню якості харчування, покращенню стану навколишнього середовища і покращенню якості життя Відомо, що харчові продукти з водних біоресурсів багаті білками, але, окрім цього, вони є джерелом таких важливих поживних речовин, як довгоцепочечні жирні кислоти омега-3 та різноманітні мікроелементи, які практично не зустрічаються в інших продуктах.
Йод, селен, кальцій, залізо та цинк. Продукти харчування з водних біоресурсів вважаються здоровими продуктами, і їх споживання пов’язують із покращенням стану здоров’я населення (“ООН-Харчування”, 2021). Як йод, так і довголанцюгові жирні кислоти омега-3 важливі для розвитку мозку дитини. Крім того, жирні кислоти омега-3 відіграють важливу роль у профілактиці ішемічної хвороби серця (ФАО та ВООЗ, 2010), а продукція з водних біоресурсів містить мало насичених жирів, які, як відомо, сприяють розвитку ряду неінфекційних захворювань (див. Позитивний вплив харчової продукції з водних тварин на якість харчування, стор. 79).
Все більше визнається той факт, що споживання цільної риби (а не тільки філе) збагачує раціон необхідними поживними речовинами, зокрема мінералами та вітамінами, окрім того, вона є фінансово доступною для населення з низьким рівнем доходу і таким чином забезпечує доступ до поживної їжі для вразливих груп населення (Абі-Гольц et al., 2022). Дослідження, в яких вивчали поживність харчових продуктів з водних біоресурсів та пов’язані з їх виробництвом викиди парникових газів, показали їх виняткову харчову цінність і слабкий вплив на клімат (Гі-Бойе et al., 2022; Нгомбаті et al., 2019).
При виробництві дрібних пелагічних риб, таких як анчоусові, оселедцеві та види, що належать до низького трофічного рівня (відомі своєю харчовою цінністю), утворюється менше парникових газів, ніж, наприклад, при виробництві продукції аквакультури з використанням кормів. Види, що вирощуються без підгодівлі, наприклад двостулкові молюски та морські водорості, залишають ще менший вуглецевий слід і можуть мати позитивний вплив на навколишнє середовище. Продукція аквакультури рекомендується як екологічна та поживна альтернатива м’ясній продукції, такій як яловичина, свинина та курятина.
Підвищення продовольчої безпеки, покращення якості харчування та покращення стану джерел засобів до існування через переробку
Під час переробки харчових продуктів з водних біоресурсів часто видаляють частини, які не вважаються їстівними: голову, кістки, шкіру, луску та обрізки, що складають 30-70% від ваги цільної риби. Ці частини багаті мікроелементами, але, щоб зробити їх їстівними, їх необхідно піддати подальшій переробці. За допомогою простих і недорогих методів, таких як сушка, копчення, ферментація та подрібнення, їх можна перетворювати на доступні й поживні продукти, що мають навіть вищу харчову цінність, ніж філе (Гі-Бойе et al., 2012; Нгомбаті et al., 2007). Такі продукти містять велику кількість жирних кислот омега-3, мінералів (таких як залізо, цинк та кальцій) та вітамінів A, D і B12 (“ООН-Харчування”, 2021). Активніше використання побічних продуктів допоможе знизити негативний вплив на навколишнє середовище та забезпечити населенню прибережних районів додаткові можливості для діяльності, що приносить дохід (див. Комплексні рішення щодо скорочення втрат та псування харчових продуктів, стор. 184, Продукція: рибне борошно та риб’ячий жир, стор. 69, Використання побічних продуктів, стор. 72).
ФАО підтримує програми шкільного харчування з використанням місцевих продуктів (ШПМП), щоб стимулювати місцеве виробництво риби та рибопродуктів, таких як недоцільно використовувані місцеві види дрібних риб і харчові рибні порошки, що виробляються з побічних продуктів рибальства. Такий підхід сприяє інклюзивному зростанню економіки та створює можливості для підвищення доходів дрібних виробників, а також для покращення якості харчування в навчальних закладах, які беруть участь в експериментальних проектах щодо включення риби до складу шкільного харчування (Гі-Бойе et al., 2021; Нгомбаті et al., 2021). Дослідження, проведене ФАО в Гані (Гі-Бойе et al., 2012), підвищило інтерес до споживання сухого рибного порошку, виробленого з кісток тунця. Учасники програми позитивно поставилися до включення цього продукту в традиційні страви в рамках програми шкільного харчування. У Гватемалі в шкільне харчування була включена тилапія; окрім філе, пропонувалися й інші продукти, наприклад рибні брикети, які також були сприйняті позитивно. Одна риба може бути розділена на два чи три прийоми їжі, що підвищує вміст мікроелементів у стравах і знижує витрати та вплив на навколишнє середовище. Для збільшення обсягів харчових продуктів з водних біоресурсів у наявності та розширення доступу до них, але й для розширення виробництва продукції аквакультури з метою задоволення зростаючого попиту.
Не менш важливо, що переробка побічних рибних продуктів для споживання людиною може вирішити проблему дефіциту таких поживних речовин, як залізо, кальцій та ряд інших мікроелементів. На рисунку 61 показано можливості використання побічних продуктів переробки тилапії як для вирішення проблем продовольчої безпеки та харчування, так і для скорочення ППП. В ряді досліджень повідомляється про високий рівень втрат та псування харчових продуктів (ППП) у виробничо-збутовій ланцюзі риби (див. Інноваційні рішення, спрямовані на забезпечення стійкості торгівлі та виробничо-збутових ланцюгів). В більшості робіт основну увагу приділено кількісній оцінці втрат риби, і лише в окремих дослідженнях враховуються втрати поживних речовин. Частково це пояснюється обмеженістю даних про склад харчових продуктів з водних біоресурсів, що споживаються в різних країнах у різних формах (таких як свіжа, в’ялена, копчена та ферментована риба, а також рибні соуси та пасти), і про склад усіх частин риби (включаючи кістки, очі та м’язову тканину).
Наразі ФАО разом з партнерами докладає зусиль для збору даних про харчові продукти з водних біоресурсів, що дозволить повніше зрозуміти обсяги їх споживання та втрат (див. Врезку 46).
Парадокс
Останнім часом все більше уваги приділяється проблемі скорочення втрат і псування харчових продуктів (ППП), які, за оцінками, становлять 30–35% від загального обсягу виробленої продукції, в тому числі отриманої з водного середовища (ФАО, 2011b). Побічні продукти переробки риби зазвичай не вважаються харчовими продуктами. Крім того, вони часто використовуються в непищових цілях і тому не враховуються при підрахунку втрат харчової продукції. Скорочення обсягів ППП і розширення використання побічних продуктів для харчових цілей відкриває можливості не тільки для…
