Зайнятість у рибальстві та аквакультурі (по матеріалах ФАО 2024 р.) (Частина 10)
Зайнятість у первинному сегменті
Як і дані про рибальські судна, дані про зайнятість у світовому рибальстві та аквакультурі були переглянуті; за підсумками цієї роботи цифри за 1995–2021 роки виявилися вищими, ніж ті, що були представлені раніше.
За оцінками, у 2022 році на умовах повної або часткової зайнятості, а також на разових роботах або роботах, класифікованих як “зайнятість з невизначеним статусом”, у первинному сегменті світового промислового рибальства та аквакультури працювали 61,8 млн осіб, що трохи менше, ніж у 2020 році (62,8 млн осіб). Із них 36 відсотків були зайняті в аквакультурі, 54 відсотки – у промисловому рибальстві, а за рештою 10 відсотків розподіл між рибальством і аквакультурою було неможливо визначити.
Переважна більшість працівників, зайнятих у рибальстві та аквакультурі (85 відсотків), були мешканцями Азії, 10 відсотків – Африки, 4 відсотки – країн Латинської Америки та Карибського басейну; на частку Європи, Океанії та Північної Америки разом узятих припадає 1 відсоток працівників сектора. В Азії працівники сектора становили 1,7 відсотка населення працездатного віку (від 15 до 64 років), в Африці – 0,8 відсотка, у Латинській Америці та Карибському басейні – 0,5 відсотка, в Океанії – 0,3 відсотка, у Північній Америці та Європі – по 0,1 відсотка.
Слід зазначити, що діапазон працездатного віку може бути ширшим, оскільки у цьому секторі гострою проблемою є дитяча праця (ФАО, 2021; L˜£Š—˜ et al., 2022). Окремі оцінки показують, що в аквакультурі було зайнято близько 22 млн осіб у світі: найбільша частка працівників цього підсектора (95 відсотків) припадала на Азію; за нею слідували Африка (3 відсотки) і Латинська Америка та Карибський басейн (2 відсотки).
Що стосується працівників, зайнятих у підсекторі рибальства, то 77 відсотків із них проживали в Азії, 16 відсотків – в Африці, і 5 відсотків – у Латинській Америці та Карибському басейні. Мешканці Північної Америки, Європи та Океанії становили не більше 1 відсотка працівників обох підсекторів.
У таблиці 10 показано кількість рибалок і рибоводів у розрізі географічних регіонів і підсекторів, а по сектору рибальства – також із поділом на рибальство у внутрішніх водоймах і морське рибальство.
З 1995 року загальна кількість працівників рибальства та аквакультури поступово зростала і у 2018 році досягла максимуму (63,1 млн осіб), після чого трохи знизилася (рисунок 28). Динаміка кількості зайнятих у секторах рибальства та аквакультури відрізнялася за регіонами.
У період з 1995 по 2022 рік в Африці, Азії, Латинській Америці та Карибському басейні їх чисельність зросла на 91 відсоток, 49 відсотків і 44 відсотки відповідно, тоді як у Європі, Північній Америці та Океанії скоротилася на 32 відсотки, 26 відсотків і 20 відсотків відповідно.
Дезагреговані дані по підсекторах показують, що кількість працівників аквакультури в період з 1995 по 2016 рік зросла більш ніж удвічі (максимальне значення було зафіксовано у 2016 році і склало 22,8 млн осіб). У період після 2016 року показник незначно знижувався і у 2022 році опустився до 22,1 млн. Кількість працівників підсектора рибальства у 1995 році становила 23,2 млн, у 2020 році зросла до 34,3 млн, а у 2022 році трохи зменшилася – до 33,6 млн.
На рисунку 29 показано розподіл рибалок і рибоводів за географічними регіонами у 2022 році з поділом на аквакультуру, рибальство у внутрішніх водоймах, морське рибальство та категорію “підсектор невідомий”.
На першому місці за часткою зайнятих в аквакультурі знаходилася Азія (40 відсотків); у Європі в цьому підсекторі було зайнято лише 25 відсотків працівників сектора.
У Північній Америці в морському рибальстві було зайнято 93 відсотки працівників, в Океанії – 85 відсотків, у Латинській Америці та Карибському басейні – 80 відсотків, у Європі – 45 відсотків.
Що стосується рибальства у внутрішніх водоймах, то в Африці в цьому підсекторі зайняті 51 відсоток працівників сектора, а в Азії – 25 відсотків. Більшість рибалок і рибоводів проживають у країнах із рівнем доходу нижче середнього (у 2022 році – 62 відсотки), за ними слідують країни з рівнем доходу вище середнього (31 відсоток). У країнах із низьким рівнем доходу у 2022 році проживали 5 відсотків рибалок і рибоводів у світі, а в країнах із високим рівнем доходу – лише 2 відсотки.
Розподіл даних за підсекторами (за наявності такої можливості) вказує на значні відмінності між рибальством і аквакультурою. Більшість рибалок і рибоводів у світі проживають у країнах із рівнем доходу нижче середнього; при цьому 10 відсотків працівників сектора аквакультури у 2022 році становили жителі країн із низьким рівнем доходу, а 19 відсотків рибалок – жителі країн із рівнем доходу вище середнього.
Різниця в розподілі зайнятості за підсекторами існує і в країнах із високим рівнем доходу, де проживає лише 3 відсотки рибалок і менше 1 відсотка рибоводів. Як показано на рисунку 30, майже половину глобальних даних про зайнятість неможливо розподілити за формою зайнятості (повна і часткова зайнятість, разові роботи або зайнятість із невизначеним статусом (сірі стовпчики)), що створює значні обмеження для аналізу даних за цим показником.
Найскладніше проводити аналіз у секторі аквакультури, де частка таких даних становить 58 відсотків, оскільки не всі країни, де значна частка населення зайнята в аквакультурі, надають дезагреговані дані.
Аналіз лише даних про використання робочого часу показав, що у 2022 році на умовах повної зайнятості працювали 82 відсотки рибоводів, на умовах часткової зайнятості – 7 відсотків, а разові роботи виконували 11 відсотків працівників підсектора.
При цьому на умовах повної зайнятості працювали лише 48 відсотків рибалок, які займаються промислом у внутрішніх водоймах, і 71 відсоток працівників, зайнятих морським рибальством; на умовах часткової зайнятості працювали 33 відсотки і 13 відсотків відповідно, а разові роботи виконували 19 відсотків і 16 відсотків рибалок відповідно.
Частину інформації про використання робочого часу і 36 відсотків даних про зайнятість у первинному секторі неможливо дезагрегувати за статтю. Без розподілу за статтю було надано 40 відсотків даних про зайнятість в аквакультурі, 8 відсотків даних про рибальство у внутрішніх водоймах, 38 відсотків даних про морське рибальство і 95 відсотків даних за категорією “підсектор невідомий”.
Аналіз даних із розподілом за статтю показав, що у 2022 році жінки становили 24 відсотки рибалок і рибоводів.
У внутрішніх водоймах зайняті 25 відсотків працюючих в аквакультурі, 15 відсотків працівників морського рибальства та 19 відсотків осіб, зайнятих на роботах, віднесених до категорії “підсектор невідомий”.
Аналіз даних із розподілом за статтю показує, що на умовах повної зайнятості працюють 53 відсотки жінок і 57 відсотків чоловіків. Це значне покращення порівняно з 1995 роком, коли на умовах повного робочого дня були зайняті лише 32 відсотки жінок і 48 відсотків чоловіків.
Таким чином, позитивні зміни є, але дослідження свідчать, що жінки, зайняті у виробничо-збутових ланцюгах в аквакультурі та рибальстві, як правило, виконують роботи з нестабільною зайнятістю (OS, 2023; структура “ООН Жінки”, 2020).
У сегменті переробки ця різниця більш суттєва: тут на умовах повної зайнятості працюють 63 відсотки жінок і 74 відсотки чоловіків. Крім того, зберігається низка проблем, пов’язаних із гендерною нерівністю, зокрема різниця в оплаті праці (2022), невизнання важливості трудового внеску жінок (2020) та насильство щодо працівниць сектора.
Зайнятість у сегменті переробки
Останніми роками ФАО збирає дані про зайнятість у сфері переробки продукції з водних біоресурсів на всіх етапах – від промислу до доставки кінцевого продукту споживачеві.
На цей час отримано дані від 52 із 223 країн, які надають звітність, що охоплюють загалом 1,7 млн осіб. По 27 країнах є дані з розподілом за статтю щодо 238 000 працівників сегмента переробки, 62 відсотки з яких становлять жінки. Ці цифри доповнюються даними дослідження “Виявлення”.
“Сховані ресурси” (FAO, 2023), згідно з якими жінки складають 39,6 відсотка працівників (як офіційно працевлаштованих, так і тих, що ведуть натуральне господарство) у всій виробничо-збутовій ланці маломасштабного рибальства та 49,8 відсотка працівників постпромислового сегмента. Надзвичайно важливо звертати особливу увагу на працівників маломасштабного виробництва, оскільки, незважаючи на брак даних, можна зробити висновок, що жінки складають найбільшу частку його працівників.
Якість даних та її підвищення
Завдяки покращенню якості національної звітності та систематичним зусиллям FAO з підвищення якості даних про зайнятість у рибальстві та аквакультурі ефективність збору та аналізу таких даних продовжує зростати. Такий підхід застосовується до всіх даних за період після 1995 року, і поставлена мета — по можливості розповсюдити його і на попередні роки. FAO прагне уточнювати та узгоджувати визначення, щоб забезпечити взаєморозуміння між тими, хто збирає, обробляє та використовує дані, і мати можливість у майбутньому надавати більше дезагрегованих даних. FAO веде роботу над даними для 53 країн спільно з Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Ці дві організації узгодили дані про зайнятість та оптимізували збір даних, підготувавши спільну анкету про зайнятість у галузі рибальства та аквакультури, щоб звільнити країни від навантаження, пов’язаного з необхідністю надання подвійної звітності.
FAO не тільки регулярно оновлює дані та перевіряє їх для уникнення розбіжностей, але й приділяє зростаючу увагу розширенню охоплення даних, зокрема щодо рибалок, які ведуть натуральне господарство. Наразі такі дані є лише для 40 країн, що не дозволяє враховувати цю категорію під час проведення аналізу, результати якого наведено вище, але здійснюються зусилля для розширення охоплення і врахування цієї інформації при проведенні аналізу в майбутньому. Інформація про маломасштабне та кустарне рибальство наводиться в дослідженні “Освітлення схованих уловів” (FAO, 2023), згідно з яким натуральним рибальством займаються близько 53 млн осіб, з яких 45,2 відсотка (23,8 млн) складають жінки.
Також ведеться робота з підвищення якості дезагрегації даних; наприклад, дані, по яких не зазначено підсектор, відносяться до окремої категорії “підсектор невідомий”, а не до підсектора промислового рибальства, як це робилося раніше. FAO надає підтримку фахівцям, відповідальним за збір даних, і допомагає їм виконувати дезагрегацію за двома основними підсекторами (рибальство та аквакультура), однак у випадках, коли такі дезагреговані дані або достовірні розрахунки відсутні, рекомендується включати ці дані в окрему категорію. Нарешті, буде продовжено роботу з збору даних про переробний сектор, і оновлена інформація буде регулярно публікуватися в цьому звіті та в майбутніх випусках Статистичного щорічника FAO з рибальства та аквакультури.
