Пропозиції для Закону України по марикультурі

Опубліковано at 20.05.2023
540 0

Пропозиції для Закону України по марикультурі

Стаття  Сфера дії

Дія цього документу поширюється на правовідносини у сфері марикультури, що здійснюються у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, а також на ділянках суші території України, які використовуються для цілей марикультури.

Діяльність у сфері марикультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів.

Стаття  Державна політика у сфері марикультури

Державна політика у сфері марикультури здійснюється шляхом:

науково обґрунтованого поєднання екологічних, економічних та соціальних інтересів з метою забезпечення сталого розвитку марикультури;

врахування природних і соціально-економічних особливостей рибогосподарських водних об’єктів та прилеглих до них територій при плануванні і створенні рибницьких господарств щодо здійснення марикультури;

здійснення оцінки впливу на довкілля у сфері марикультури в порядку, встановленому законом;

попередження антропогенного забруднення, що є наслідком господарської або іншої діяльності у сфері марикультури;

здійснення марикультури способами, що не допускають заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, зменшення запасів водних біоресурсів, їх кількісного та якісного складу у водних об’єктах (їх частинах);

підвищення конкурентоспроможності, поліпшення якості та розширення асортименту продукції марикультури вітчизняного виробництва, поліпшення умов забезпечення населення такою продукцією;

сприяння розвитку марикультури, захисту інтересів вітчизняних суб’єктів марикультури та національного ринку продукції марикультури;

підвищення ефективності використання наявного фонду рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) для потреб розвитку марикультури;

сприяння створенню рівних умов конкуренції для суб’єктів марикультури, сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу у сфері марикультури;

сприяння діяльності у сфері марикультури, спрямованій на збільшення запасів та збереження біорізноманіття водних біоресурсів у водних об’єктах (їх частинах);

удосконалення нормативно-правової бази рибогосподарської діяльності для забезпечення раціонального використання об’єктів марикультури;

науково-технічного забезпечення розвитку марикультури;

забезпечення ефективного функціонування системи підготовки фахівців у сфері марикультури;

розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва у сфері марикультури.

Стаття Права та обов’язки суб’єктів марикультури

Суб’єкти марикультури мають право:

на користування рибогосподарськими водними об’єктами (їх частинами), рибогосподарськими технологічними водоймами з морською водою, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, землями водного фонду для здійснення марикультури;

на власність об’єктів марикультури та продукції марикультури, а також отримання доходу від їх реалізації;

на проведення робіт з рибогосподарської меліорації водних об’єктів (їх частин), які використовуються для цілей марикультури.

Суб’єкти марикультури зобов’язані:

додержуватися нормативно-правових актів у сфері марикультури;

не допускати погіршення екологічного середовища та умов існування водних біоресурсів у результаті своєї діяльності;

подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, звітну інформацію щодо обсягів виробництва продукції марикультури у визначені строки за формами, затвердженими в установленому порядку;

подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, інформацію стосовно намірів розведення та/або вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів та відповідне науково-біологічне обґрунтування;

дотримуватися під час здійснення заходів із вселення, переселення, інтродукції, акліматизації та реакліматизації водних біоресурсів у водних об’єктах (їх частинах) вимог цього та інших законів;

проводити заходи рибогосподарської меліорації;

здійснювати заходи з профілактики і боротьби із захворюваннями та загибеллю об’єктів марикультури;

не допускати несанкціонованого, у тому числі випадкового, потрапляння чужорідних, немісцевих та генетично змінених організмів у водні об’єкти (їх частини).

Законом можуть бути встановлені й інші права та обов’язки.

Стаття  Право власності на об’єкти марикультури

Об’єкти марикультури можуть перебувати в державній, комунальній чи приватній власності.

Об’єкти марикультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної власності, є об’єктами права державної або комунальної власності.

Об’єкти марикультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами марикультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) та рибогосподарських технологічних водойм з морською водою, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок, установки замкненого та оборотного водопостачання,  тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.

Не можуть перебувати у приватній власності об’єкти марикультури, що потрапили в умови природної волі за межі наданих суб’єктам марикультури в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) та рибогосподарських технологічних водойм з морською водою, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України або цілеспрямовано вселені у водні об’єкти (їх частини).

Стаття  Напрями та види марикультури

За напрямами діяльності марикультура може здійснюватися з метою:

отримання товарної продукції марикультури (риби, молюски, водорості, ракоподібні та інші водні морські біоресурси) та її подальшої реалізації (товарна марикультура);

штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів;

надання рекреаційних послуг.

За організаційно-технологічними показниками марикультура може здійснюватися за інтенсивною, напівінтенсивною та екстенсивною формами.

Основними напрямами отримання товарної марикультури може бути випасна, ставкова та індустріальна марикультура.

Для здійснення ставкової марикультури використовуються рибогосподарські технологічні водойми з морською водою, озера з соленою водою ,одамбовані рибницькі ставки, штучно відокремлені від материнських водних об’єктів з морською водою (їх частин), в умовах рибницьких господарств (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, повносистемні господарства).

Ставкова та індустріальна марикультура передбачає вирощування об’єктів марикультури у штучно створених, повністю або частково контрольованих умовах з використанням напівінтенсивної та інтенсивної форм марикультури.

Для здійснення випасної марикультури використовуються рибогосподарські водні об’єкти з морською водою (їх частини).

Рибогосподарські технологічні водойми з прісною водою використовуються в марикультурі в разі відтворення евригалинних видів риб.

Випасна марикультура здійснюється за екстенсивною формою за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Спеціальні  товарні  рибні  господарства марикультури можуть створюватися   на ділянках Чорного  та  Азовського  морів  у межах   внутрішніх  та  територіальних  вод  України для розведення морських риб, безхребетних та водоростей.

Для здійснення індустріальної марикультури використовуються рибницькі басейни, рибницькі садки, акваріуми, а також частини водних об’єктів з морською водою із застосуванням спеціальних технологічних пристроїв – плавучих садків, колекторів для молюсків, установок замкненого водопостачання тощо.

Штучне розведення (відтворення), вирощування об’єктів марикультури та їх використання, пов’язане з подальшим вселенням у водні об’єкти (їх частини), здійснюються суб’єктами марикультури за рахунок їх власних коштів, коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства, порядку.

Об’єкти марикультури, вселені у водні об’єкти (їх частини) у результаті їх штучного розведення (відтворення) та вирощування з метою відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття, належать до державної власності.

Для надання рекреаційних послуг у сфері марикультури з метою оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення суб’єкт марикультури визначає місця у межах наданих у користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм.

Рекреаційні послуги у сфері марикультури можуть надаватися суб’єктом марикультури на платній або безоплатній основі.

Стаття . Право оренди земельної ділянки для цілей марикультури та особливості умов здійснення марикультури та надання рибогосподарського водного об’єкта (його частини) та рибогосподарської технологічної водойми з морською водою, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також акваторії (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей марикультури

Користування водними об’єктами з морською водою, акваторіями (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури може відбуватися на умовах оренди

Рибогосподарські водні об’єкти (їх частини) та рибогосподарські технологічні водойми з морською водою для цілей марикультури надаються юридичним чи фізичним особам Кабінетом Міністрів України відповідно вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України. за договором оренди землі (земель водного фонду).

Об’єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється марикультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

Право оренди земельної ділянки для цілей марикультури – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження марикультури.

Земельні ділянки для цілей марикультури можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки – на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Орендована земельна ділянка або її частина для цілей марикультури не може передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) крім випадків, визначених законом.

Оренда земельних ділянок  для цілей марикультури не може бути меншим як 10 років.

Водні об’єкти з морською водою, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури,які розташовані в межах територій та об’єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” не можуть бути використані для цілей марикультури.

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на торгах у комплексі із земельною ділянкою під водою, а також земельною ділянкою на суші в безпосередній близькості до акваторії, яку орендують для цілей марикультури.

Земельна ділянка в безпосередній близькості до акваторії, яку орендують для цілей марикультури потрібна для організації рибогосподарської бази обслуговування маригосподарства.

Надання водних об’єктів марикультури у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорту водного об’єкта.

Порядок розроблення та форма паспорту затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у у сфері рибного господарства.

Водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Типова форма оренди об’єктів марикультури затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об’єктів визначаються у договорі оренди.

Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою з морською водою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей марикультури здійснюється Кабінетом Міністрів України.

При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.

При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.

Порядок надання в оренду акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

(відсутність саме цього документу стримує розвиток марикультури в Україні)

Сплата орендної плати за водний об’єкт (його частину) здійснюється згідно спеціальної методики.

Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об’єктом.

Договір оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є:

об’єкт оренди;

строк дії договору;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України;

умови і строки передачі об’єкта оренди суб’єкту аквакультури;

умови збереження стану об’єкта оренди;

умови повернення суб’єктом марикультури об’єкта оренди;

встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об’єкта оренди;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.

Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб’єктам господарювання забороняється.

У договорі оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов’язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об’єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо.

Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.

Передача орендарем права на оренду водного об’єкта для цілей марикультури іншим суб’єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об’єкт надано в користування на умовах оренди, не можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об’єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Частини рибогосподарського водного об’єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків.

Межі наданої в користування для цілей марикультури частини рибогосподарського водного об’єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

Стаття . Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку для цілей марикультури

Для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, приватному партнеру (концесіонеру) надаються в оренду земельні ділянки для цілей марикультури у порядку, встановленому цим Кодексом.

Земельні ділянки для цілей марикультури, необхідні для здійснення державно-приватного партнерства (реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії) та зазначені в рішенні про доцільність здійснення державно-приватного партнерства (концесії) та/або договорі, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійному договорі), передаються в оренду виключно приватному партнеру, концесіонеру, визначеному в порядку, встановленому Законом України “Про концесію” або Законом України “Про державно-приватне партнерство”.

Стаття . Порядок надання рибогосподарським підприємствам на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури

Організаційним механізмом надання рибогосподарським підприємствам на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою та акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури є наступний Порядок:

Кабінет Міністрів України доручає  центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства сформувати спеціальну комісію з представників профільних наукових закладів що здійснюють свою наукову діяльність по відповідній профільній морській тематиці, представників центральну органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства, представників повноважних представників органів влади в сфері земельних відносин, облдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших  фахівців, які мають відношення до сфери рибного господарства, земельних відносин, тощо;

Положення про спеціальну комісію затверджує Кабінет Міністрів України;

Фінансування роботи комісії здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету;

комісія здійснює пошук рибогосподарських об’єктів для цілей марикультури, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, які за своїми географічними, екологічними, гідробіологічними, кліматичними, геометричними та іншими чинниками та параметрами відповідають усім критеріям сталого розвитку марикультури, а також пошук земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз в безпосередній близькості до ділянок моря, де планується робота рибогосподарських об’єктів підприємств марикультури;

на кожний рибогосподарський об’єкт з морською водою, ділянку акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України складається відповідний Паспорт рибогосподарської водойми (ділянки моря); 

на кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури розробляються свій пакет документів згідно вимог Земельного кодексу України;

типовий Паспорт розробляється  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та затверджується Кабінетом Міністрів України;

заповнений Паспорт має містити усю необхідну інформацію щодо географічного розташування з прив’язкою координат на мапі України, геометричних, кліматичних, гідробіологічних, екологічних, рибогосподарських характеристик і бути погодженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та центральними органами виконавчої влади, які мають відношення до рибогосподарських водойм марикультури, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, облдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами права за визначенням Кабінету Міністрів України;

Паспорти рибогосподарських водойм, ділянок моря для цілей марикультури, та пакети документів на кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури затверджуються Кабінетом Міністрів України;

на кожний рибогосподарський об’єкт з морською водою та ділянку акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України розробляється своє біологічне обґрунтування, яке визначатиме характеристики об’єктів марикультури, технології вирощування, параметри підприємств марикультури, які може витримати екосистема даної морської ділянки без ознак виснаження водних біоресурсів і негативної зміни екології;

біологічне обґрунтування розробляється науковими інститутами сфери рибного господарства, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства; 

методика розробки біологічного обґрунтування рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства; 

Фінансування робіт щодо розробки пакетів документів на земельні ділянки на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури, а також витрат на розробку біологічних обґрунтувань рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

Кабінет Міністрів України визначає державне підприємство центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства яке має відповідні можливості для проведення процедури надання в оренду рибогосподарським підприємствам водних об’єктів марикультури;

на підставі Постанови Кабінету Міністрів України державному підприємству центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства разом з усіма Паспортами  рибогосподарських водойм, ділянок моря для цілей марикультури, пакетами документів на кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз, а також всіма біологічними обґрунтуваннями рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянами акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури передаються права на здійснення процедур надання в оренду рибогосподарським підприємствам водних об’єктів із морською водою, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури за процедурою визначеною Кабінетом Міністрів України;

надання в оренду рибогосподарських об’єктів з морською водою та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз (підписання договорів) здійснюється на підставі виграних рибогосподарськими підприємствами відкритих аукціонів за порядком визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства;

Стаття . Рибальство для цілей марикультури

Добування (вилов) водних біоресурсів для цілей марикультури здійснюється упродовж визначеного законодавством промислового періоду, а також, у разі потреби, в період нересту відповідно до законодавства.

Плідників та ремонтні групи водних біоресурсів для цілей марикультури виловлюють у водних об’єктах (їх частинах) за допомогою промислових і науково-дослідних знарядь лову за наявності відповідних квот і дозволів на вилучення водних біоресурсів.

Добування (вилов) водних біоресурсів, занесених до Червоної книги України, здійснюється відповідно до закону.

Стаття  Карантинні вимоги та ветеринарно-санітарний контроль у сфері марикультури

Ввезення в Україну живої риби, заплідненої ікри та інших гідробіонтів, призначених для розведення, утримання та вирощування в умовах марикультури, розміщення їх у карантинних рибогосподарських ізоляторах, переселення з карантинних рибогосподарських ізоляторів в інші рибогосподарські водні об’єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні водойми з морською водою та ветеринарно-санітарний контроль у сфері марикультури здійснюються відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину”.

Завезені із-за кордону гідробіонти, призначені для подальшого розведення, утримання та вирощування в умовах марикультури, перебувають у карантинних рибогосподарських ізоляторах постійно упродовж періоду, визначеного законодавством. Забороняється розміщувати в умовах карантинного утримування спільно гідробіонтів різного віку, різних видів, а також завезених з різних країн і в різний час.

Завезені із-за кордону гідробіонти розміщуються в умовах карантинного утримування відповідно до їх біологічних потреб та біотехнологічних особливостей розведення та/або вирощування.

У карантинних рибогосподарських ізоляторах ведеться облік умов утримання гідробіонтів відповідно до ветеринарно-санітарних вимог.

Стаття . Селекційно-племінна робота у сфері марикультури

Селекційно-племінна робота у сфері марикультури здійснюється відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Генофондні колекції та ремонтно-маточні стада об’єктів марикультури формуються з рідкісних, зникаючих та інших видів водних біоресурсів, доместикованих форм і порід гідробіонтів, які представляють генетичну цінність, з метою збереження їх біорізноманіття, ведення селекційно-племінної роботи, отримання потомства.

Генофондні колекції та ремонтно-маточні стада об’єктів марикультури можуть знаходитись у державній, комунальній, приватній власності.

Порядок формування та використання генофондних колекцій та ремонтно-маточних стад об’єктів марикультури визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Фінансування заходів щодо селекційно-племінної роботи у сфері марикультури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів суб’єктів марикультури, спеціалізованих фондів, добровільних внесків та інших джерел, не заборонених законом.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання, громадяни сприяють формуванню та розвитку національного експортного потенціалу племінних (генетичних) ресурсів об’єктів марикультури.

Стаття  Рибогосподарська меліорація марикультурних водойм

Рибогосподарська меліорація водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об’єктів марикультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів.

Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами:

проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень у водоймах з морською водою (озер, заток, лиманів);

видалення зайвої водної рослинності;

вселення об’єктів марикультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного морського об’єкту та умов природного відтворення водних біоресурсів;

вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об’єкти марикультури;

запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків.

Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм з морською водою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Стаття  Інтродукція, акліматизація та реакліматизація об’єктів марикультури

Інтродукція, акліматизація та реакліматизація об’єктів марикультури здійснюються з метою збагачення видового складу водних біоресурсів, проведення біологічної меліорації, підвищення ефективності використання біопродукційного потенціалу водного об’єкта (його частини) та одержання додаткової продукції.

Інтродукція, акліматизація та реакліматизація об’єктів марикультури здійснюються з недопущенням негативного впливу на стан популяцій аборигенних видів водних біоресурсів або погіршення середовища їх існування, шляхів міграції та умов розмноження.

Інтродукція, акліматизація, реакліматизація та/або переселення об’єктів аквакультури здійснюються відповідно до закону на підставі науково-біологічного обґрунтування, яке розробляється науковими установами, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук України.

У науково-біологічному обґрунтуванні мають бути розкриті мета та доцільність, визначено умови інтродукції, акліматизації, реакліматизації та/або переселення об’єктів марикультури, запропоновано заходи для забезпечення недопущення негативного впливу на стан популяцій аборигенних видів водних біоресурсів або погіршення середовища їх існування, шляхів міграції та умов розмноження.

Стаття  Використання чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у сфері марикультури

Використання у сфері марикультури чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів здійснюється за умови забезпечення недопущення їх неконтрольованого поширення в нових місцях перебування, відсутності негативного впливу на стан популяцій місцевих видів водних біоресурсів та умови функціонування водних екосистем.

Розведення та/або вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у відкритих та/або закритих умовах марикультури здійснюється суб’єктами марикультури на підставі науково-біологічного обґрунтування з обов’язковим повідомленням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Науково-біологічне обґрунтування щодо розведення та/або вирощування певного виду з чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів розробляється науковими установами, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук України.

У науково-біологічному обґрунтуванні мають бути розкриті мета та доцільність, визначено умови розведення та/або вирощування даного виду, запропоновано заходи для забезпечення недопущення неконтрольованого поширення даного виду в нових місцях перебування, відсутності негативного впливу на стан популяцій місцевих видів водних біоресурсів та умови функціонування водних екосистем.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, забезпечує контроль за розведенням та/або вирощуванням чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів у відкритих та/або закритих умовах марикультури, дія якого поширюється на усі види діяльності у сфері марикультури, охоплюючи розведення усіх видів чужих та немісцевих гідробіонтів, у тому числі розведення та/або вирощування декоративних та акваріумних гідробіонтів в морській воді.

Стаття  Наукове забезпечення у сфері марикультури

Наукове забезпечення у сфері марикультури здійснюють рибогосподарські та інші спеціалізовані науково-дослідні установи, наукові підприємства та організації, селекційні центри, основними завданнями яких є:

розроблення наукових основ селекційно-племінної роботи, створення та впровадження селекційних досягнень у сфері марикультури;

розроблення в умовах прісноводної марикультури ресурсозберігаючих технологій розведення та вирощування об’єктів марикультури з поліпшеними продуктивними та споживчими характеристиками;

розроблення біотехнологічних основ розведення та вирощування осетрових та осетроподібних видів риб та інших об’єктів марикультури, а також господарського освоєння нових перспективних об’єктів марикультури;

розроблення ефективних методів збереження генофонду та штучного відтворення рідкісних та зникаючих видів морських водних біоресурсів;

удосконалення методів низькотемпературного зберігання статевих продуктів об’єктів марикультури з використанням сучасних кріобіотехнологій;

створення проектно-конструкторських розробок, спрямованих на технічну модернізацію підприємств з розведення та вирощування об’єктів марикультури;

розроблення науково обґрунтованих методів раціональної годівлі морських гідробіонтів в марикультурі з використанням штучних кормів поліпшеної рецептури;

удосконалення методів поліпшення умов функціонування водних екосистем рибогосподарських водних об’єктів з морською водою (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм з метою підвищення їх біологічної продуктивності та одержання екологічно безпечної продукції марикультури;

розроблення ефективних екологічно безпечних методів діагностики, профілактики захворювань та лікування гідробіонтів, спрямованих на оздоровлення та підвищення рівня виживання об’єктів марикультури;

визначення перспективних напрямів розвитку марикультури.

Стаття  Державна підтримка у сфері марикультури

Державна підтримка у сфері марикультури здійснюється за такими напрямами:

стимулювання виробництва якісної та екологічно безпечної продукції марикультури, конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках;

розвиток та фінансування селекційно-племінної роботи, включаючи створення і підтримання суб’єктів племінної справи у рибництві, маткових стад та генофондних колекцій об’єктів марикультури;

підвищення рибопродуктивності водних об’єктів з морською водою (їх частин) шляхом штучного розведення (відтворення) водних біоресурсів;

відновлення чисельності популяцій рідкісних і зникаючих видів гідробіонтів;

стимулювання розвитку національного виробництва кормів для об’єктів марикультури;

організації науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у сфері марикультури;

поширення та впровадження у виробництво наукових розробок;

фінансування наукових досліджень у сфері марикультури за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів інноваційних програм і проектів та інших джерел, не заборонених законом;

забезпечення проведення протиепізоотичних заходів;

забезпечення підготовки, перепідготовки фахівців у сфері марикультури;

проведення комплексу меліоративних та ремонтно-відновлювальних робіт на рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), рибогосподарських технологічних водоймах з морською водою з метою підвищення їх біологічної продуктивності;

створення і підтримання інфраструктури, необхідної для сталого розвитку марикультури.

Державна підтримка у сфері марикультури надається відповідно до законів України та інших законодавчих актів, які регулюють відносини у сфері державної підтримки виробників харчової продукції.

Стаття  Відповідальність за порушення законодавства у сфері марикультури та відшкодування збитків

Порушення вимог цього Кодексу тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє осіб, винних у порушенні вимог цього Кодексу, від відшкодування збитків.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства у сфері марикультури, у розмірах і порядку, встановлених законодавством.

Спори у сфері марикультури вирішуються у встановленому законом порядку.

Стаття  Міжнародне співробітництво у сфері марикультури

Міжнародне співробітництво у сфері марикультури здійснюється шляхом:

укладення міжнародних договорів;

участі у міжнародних програмах та проектах у сфері марикультури;

участі у роботі міжнародних організацій, асоціацій виробників продукції марикультури;

проведення спільних досліджень, обміну фахівцями, технологіями, біологічним та генетичним матеріалом відповідно до закону;

гармонізації законодавства у сфері марикультури з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються вимог до продукції марикультури.

Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила та положення, ніж ті, які передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила цих міжнародних договорів.

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 14 – кадрова політика та корупція в галузі)

Створено - 20.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 14- кадрова політика та корупція в…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів) Новому…

Проєкт модернізації галузі рибного господарства України до 2030 р. (ідеологічні засади) (Частина 2)

Створено - 17.10.2023 0
Закон України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”” Обгрунтування необхідності розробки Закону України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”.…