Споживання рибопродукції (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 1)

Споживання рибопродукції (по матеріалах ФАО 2022 р.)

Усі статистичні дані про споживання харчової продукції з водних біоресурсів, представлені у цьому розділі, взяті з продовольчих балансів (ПБ) ФАО за період починаючи з 1961 р. В даний час у світі споживається в шість разів більше продукції з водних біоресурсів (за винятком водоростей), ніж майже 60 років тому. У 1961 р. світовий обсяг споживання цієї продукції становив 28 млн. тонн, а у 2022 р. – приблизно 176 млн. тонн (Україна ж зменшила видобуток і виробництво своєї рибопродукції тільки за останні 25 р. в 56 разів). Під втратами та псуванням харчової продукції (ПХП) розуміється зменшення кількості чи зниження якості харчових продуктів.

Зниження якості, як правило, призводить до зниження їх поживної та економічної цінності та робить їх небезпечними (ФАО, 2017а). Псування харчової продукції є однією з форм її втрат. Це зниження кількості чи якості харчової продукції у будь-якому сегменті виробничо-збутового ланцюжка постачання продовольства в результаті рішень та дій первинних виробників, підприємств роздрібної торгівлі, служб громадського харчування та споживачів.

Усектор рибальства прикладом псування продукції є ситуації, коли виловлені водні біоресурси викидаються за борт у морі. Таке явище називається “викидами”.

У 2022 р. для споживання людиною було доступно 176 млн. тонн харчової продукції з водних біоресурсів.  72% від цього обсягу припадало на Азію, де мешкало 60% світового населення. Для порівняння в 1961 р. Азія споживала 48% продукціїз водних біоресурсів, доступною для споживання у їжу. Частка харчової продукції з водних біоресурсів, що споживається в Європі та США, у аналізований період знижувалася. На Європу 1961 р. доводилося 32% споживаної продукції, а на США – 9%. У 2022 р. ці показники знизилися до 10% та 5% відповідно.

Зростання споживання рибопродукції у країнах Азії у відносному вираженні стало наслідком цілої низки чинників. По-перше, у 1993 р. Азія вийшла на перше місце у світі з виробництва продуктівз водних біоресурсів, в основному завдяки розвитку аквакультури. По-друге, останні десятиліття стали періодом бурхливого економічного розвитку регіону, що призвело до зростання доходів, збільшенню чисельності середнього класу та міграції сільського населення до міст, де легше отримати доступ до харчової продукції з водних біоресурсів. Нарешті, в наслідок зростання імпорту та перенаправлення частини експортованої продукції на внутрішній ринок Китаю споживачам у країні стала доступна різноманітніша продукція з водних біоресурсів, що також призвело до зростання її споживання.

Протягом багатьох років половина продукції з водних біоресурсів споживалася лише не великою кількістю країн. У 1961 р. половину загального обсягу споживали п’ять країн (Японія, СРСР, Китай, США та Великобританія). У 2022 р. на п’ять країн із найзначнішим обсягом споживання (Китай, Індонезію, Індію, США та Японію) доводилося вже 60% отбопродукції. Важливу роль у цій невеликій групі грає Китай, на який у 2022 р. довелося 37% усієї харчової продукції з водних біоресурсів, доступною для споживанняу в їжу.

Споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення. У 1960-х роках споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення у світі становило 9,9 кг, у 1970-х роках – 11,4 кг, у 1980-х роках– 12,5 кг, у 1990-х роках – 14,4 кг, у 2000-х роках – 17,0 кг, а у 2010-х роках – 19,6 кг; а у 2019 році воно досягло рекордного рівня 20,5 кг. За попередніми оцінкам, 2022 р. року споживання знизилося до 20,2 кг.

Майже в усіх країнах, крім Японії, у період 1961–2022 рр. споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення виросло. Проте темпи змін у різних країнах значно розрізнялися. Найшвидше (на3,2 відсотка на рік) зростало споживання на душу населення у країнах з рівнем доходу вище середнього. Основною причиною такого швидкого зростання були зміни в Китаї, у тому числі розширення виробництва та збільшення чисельності населення. У 2022 р. населення Китаю становило 56% від загальної чисельності населення всіх країн із рівнем доходу вищим за середній. У 1961 р. в країні споживалося 4,2 кг, а у 2022 р. – 40,0 кг на душу населення. У країнах із рівнем доходу нижче середнього споживання зростало повільніше– на 1,9% на рік, але все ж таки швидше, ніж у країнах із високим рівнем доходу, де цей показник становив 0,5%. Основною причиною настільки незначного зростання споживання в країнах з високим рівнем доходу стало те, що в цих країнах на початку аналізованого періоду вже споживалися значні обсяги харчової продукції із водних біоресурсів. У країнах із низьким рівнем доходу споживання у 1961–2022 рр. скорочувалося на 0,2% на рік. У різних країнах відзначаються не лише значні коливання темпів зростання споживання харчової продукції з водних біоресурсів, але й серйозні відмінності у споживанні цієї продукції на душу населення. Відмінності у споживанні пояснюються різною фізичною доступністю цієї продукції та інших видів продовольства (яка, зокрема, залежить від близькості підприємств аквакультури, пунктів вивантаження риби, ринків та доступу до цих об’єктів), відмінностями в цінах та рівні доходів, різним рівнем свідомості щодо харчування, а також різними харчовими традиціями т аспоживчими уподобаннями. Важливо відмітити, що відмінності існують і в середині країни, зокрема, в прибережних районах споживання зазвичай вище.

У 2022 р. ФАО оцінювала споживання харчової продукціїз водних біоресурсів на душу населення у 227 країнах. У 133 з них воно не досягало середньосвітового рівня, а 94 – перевищувало цей рівень. У країнах зі споживанням на душу населення нижче середньосвітового у 2022 р. проживало 54% населення світу. Найбільше продукції душу населення – більше 80 кг на рік – споживають Ісландія, Фарерські острови та Мальдівські острови. Менше всього– менше 1 кг – споживають Афганістан, Таджикистан та Ефіопія. Середньосвітовий рівень споживанняна душу населення у 2022 становив 20,2 кг. Середній показник у країнах з низьким рівнем доходу становив 5,4 кг, у країнах з рівнем доходу нижчесереднього – 15,2 кг, у країнах з рівнем доходу вищим за середнів – 28,1 кг, а в країнах із високим рівнем доходу- 26,5 кг.. При цьому без урахування Китаю середнє споживання на душу населення в країнах із рівнем доходу вище середнього становить лише 13,0 кг.

Помітні відмінності існують між регіонами. Найбільше харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення у 2022 р. споживалося в Азії – 24,5 кг. За нею слідували Океанія (23,1 кг), Європа (21,4 кг), Північна та Південна Америка (14,5 кг) та Африка (10,1 кг). Водночас фактичні цифри можуть бути вище наведених в офіційній статистики через неповний облік вкладу рибальства для власних потреб, мало масштабного промислу та неофіційної транскордонної торгівлі. Особливо серйозними можуть бути розбіжності в Африці та ряді країн Азії. У різних районах Африки є різні звички споживання харчової продукції з водних біоресурсів. У середньому у регіоні вон аспоживається у незначних обсягах, але у 11 країнах цей показник вищий, ніж у середньому по світу. Це ряд малих острівних, що розвиваються держав, а також Габон, Конго, Гамбія, Сьєрра-Леоне, Гана, Єгипет та Кот-дȇвуар.

Досить низькі обсяги споживання в інших країнах Африки пояснюються цілою низкою причин. Це, зокрема, високі темпи зростання населення, які у більшості країн випереджають темпи збільшення виробництва продукції промислового рибальства, малі масштаби сектора аквакультури, які обмежують можливості для збільшення виробництва у найближчому майбутньому, не задовільний стан пунктів вивантаження продукції, доріг та ринкової інфраструктури, що заважає транскордонному переміщення високоякісної продукції в межах континенту та високі після промислові втрати через неефективність холодильниуів. Крім того, очікується, що у найближчі 10 років подушеве споживання в Африці зменшиться. Враховуючи високу поширеність недоїдання в регіоні та найважливішу роль харчової продукції з водних біоресурсів як джерела тварин білків у багатьох африканських країнах, таке погіршення ситуації створить серйозну загрозу з погляду продовольчої безпеки.

Споживання рибопродукції по регіонах 2022 р.

Позитивний вплив харчової продукції з водних біоресурсів нахарчування та стан навколишнього середовища. Харчова продукція з водних біоресурсів важлива для формування здорового, збалансованого раціону. Її споживання навіть у невеликих кількостях забезпечує організм необхідними поживними речовинами, яких не вистачає в раціоні з переважанням рослинної їжі. Вона містить високоякісні білки та незамінні амінокислоти, вітаміни (в першу чергу вітамін D), фосфор та мінерали, такі як залізо, кальцій, цинк, йод, магній, калій та селен, а також є основним харчовим джерелом корисних для серця жирних кислот омега-3.

Продукція із різних видів містить різну кількість поживних речовин. Різні види розрізняються по вмісту жиру: наприклад, сардини, лососеві та тунець вважаються жирними, а тріска і сом – прісними.  Людський організм не виробляє жирні кислоти омега-3, тому вони повинні надходити з їжею. Ці кислоти містяться у всіх видах харчової продукції з водних біоресурсів, але найвищим їх вмістом відрізняються жирні види.

Регулярне вживання харчової продукції з водних біоресурсів допомагає підтримувати здоров’я серця, знижуючи кров’яний тиск, а також знижує ризик інсульту, депресії, хвороби Альцгеймера та інших хронічних захворювань. Дослідження та спостереження показали, що жирні кислоти омега-3, що містяться в харчовій продукції з водних біоресурсів, важливі для оптимального розвитку мозкута нервової системи дитини. Відсутність омега-3 під час вагітності та грудного вигодовування, відзначається на затримці розвитку мозку. У багатьох країнах, які не мають високого рівня доходу, рибальство для власних потреб є основним джерелом продовольства. Наочним прикладом є Кирибат, яке займає одне з перших місць у світі щодо споживання харчової продукції з водних біоресурсів на душу населення у світі.

Отримані з рибопродукції білки є найважливішою складовою в раціоні харчування населення таких країн, особливо тих груп населення, які загалом споживають низьку кількість білка. Крім того, частка білка, що надходить з харчової продукції з водних біоресурсів, у раціоні населення країн, які не мають високого рівня доходу, як правило, вище, ніж у раціоні жителів країн із високим рівнем доходу. У багатьох країнах така продукція не тільки дешевша, а й доступніша фізично, ніж інші джерела тваринного білка.

У країнах з низьким рівнем доходу її споживання на душу населення у 2022 р. було набагато нижчим, ніж у країнах з високим рівнем доходу. При цьому населення країн із низьким рівнем доходу отримувало з неї більше тваринного білка, ніж населення країн із високим рівнем доходу. Це пояснюється тим, що в країнах така продукція не тільки дешевша і доступніша фізично, ніж інші джерела тваринного білка, але і переважна для споживання, у традиційній кухні. У країнах знизьким рівнем доходу її споживання на душу населенняу 2022 р. було набагато нижчим, ніж у країнах з високим рівнем доходу. При цьому населення країн із низьким рівнем доходу отримувало з неї більше тваринного білка, ніж населення країн із високим рівнем доходу

Не всі сучасні продовольчі системи можуть забезпечувати доступне та поживне продовольство з дотриманням принципу рівноправності і для багатьох здорове харчування залишається фінансово не доступним.

В обговореннях, присвячених продовольчим системам, на передньому плані часто виявляються харчові продукти, що виробляються на суші, оскільки вони переважають серед споживаних у світі продуктів. Однак зростає і увага до харчової продукції з водних біоресурсів, що пов’язано з її унікальними властивістю, що є джерелом незамінних жирних кислот та мікроелементів, таких як залізо, цинк, кальцій, йод та вітаміни A, B12 та D.

Коли було поставлено завдання підвищити екологічну стійкість раціону харчування, “помірне” споживання риби та інших продуктів з водних біоресурсів стало рекомендуватися як елемент здорового харчування. При цьому, попри визнання важливості здорового раціону, який має формуватися на принципах екологічної, економічної та соціальної стійкості, точно сформульованої концепції “стійкого здорового раціону” досі не існує. Підготовлений структурою “ООН-живлення”документ для обговорення “Роль харчової продукції з водних біоресурсів у формуванні стійкого і здорового раціону харчування” покликаний заповнити цю прогалину. У ньому містяться дані, які слід орієнтуватися при розробці заходів політики, планування інвестицій та досліджень з метою використання потенціалу водних продуктів для забезпечення стійкого, здорового харчування та досягнення Цілей у сфері сталого розвитку (ЦСР).

У документі наголошується, що багато досліджень присвячені лише невеликій кількості економічно цінних видів кісткових риб, у той час як інші аспекти харчової та культурної цінності різноманітних водних продуктів часто не беруться до уваги.

Різноманітна харчова продукціяз водних біоресурсів, включаючи тварин, морські водоростіі мікроорганізми, що вирощуються та видобуваються у воді, а також продукти з клітин та рослин, що з’являються завдяки новим харчовим технологіям, відіграють важливу роль не тільки у забезпеченні продовольчої та харчової безпеки, а й у забезпеченні засобів для існування для людей всьому світі. Харчова продукція з водних біоресурсів відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки та харчування у світі за рахунок переходу до соціально, економічно та екологічно стійкого раціону.

Збільшення негативного впливу на довкілля при помірному споживанні можна уникнути, якщо здійснювати постачання та споживання відповідно до рекомендацій, викладених у документі, підготовленому “ООН-живлення”. Продукція з водних біоресурсів може використовуватися для вирішення завдання щодо створення життєстійких продовольчих систем та забезпечення здорового раціону для всіх, за умови, якщо вона є в наявності, фінансово доступна та прийнятна.

У вище згаданому документі директивним органам та іншим заінтересованим сторонам рекомендується створювати умови для споживання різноманітних харчових продуктів з водних біоресурсів за допомогою здійснення стратегій та заходів у сфері харчування, забезпечення поставок та виробництва харчових продуктів з водних біоресурсів на принципах рівноправності та стійкості, а також прийняття більш демократичних підходів до поширення знань, даних та технологій на користь отримання актуальних знань та розробки застосовних практично інноваційних рішень.

Крім того, щоб харчова продукція з водних біоресурсів увійшла до раціону населення, необхідно створювати сприятливі умови для зміни поведінки споживачів та створення попиту більш різноманітну продукцію і продукти з низькотрофних водяних видів.

У 2022 р. продукція з водних біоресурсів була джерелом близько 17% тваринного білка та 7% загального обсягу білка в раціоні жителів планети. Населення країн з низьким рівнем доходу отримувало з неї 17% тваринних білків, населення країн з рівнем доходу нижче середнього – 23%, мешканці країн з рівнем доходу вище середнього – 17%, а мешканцікраїн із високим рівнем доходу – 13%.

Крім того, 3,3 млрд. людей отримували за рахунок цієї продукції не менше 20% всього споживаного ними тваринного білка. Населення Бангладеш, Гамбії, Гани, Індонезії, Камбоджі, Сьєрра-Леоне, Шрі-Ланки та інших отримує з риби не менше 50% сумарного обсягу споживаних білків тваринного походження.

А що в Украіні? Замість середньосвітового споживання у 20,2 кг/рік на 1 людину ми маємо лише  9,9 кг/рік, що меньше навіть від Африки…

Що будемо робити?