Який керівник Держрибагентства потрібен галузі рибного господарства України.
Вже пройшло близько семи місяців з того моменту, коли галузь рибного господарства України залишилася без керівника Держрибагентства та його заступників.
Вважати виконуючих обов’язки голови ДАРГ повноцінними керманичами рибного господарства країни не можна. Їх повноваження обмежені, приймати доленосні рішення вони не можуть.
В той же час ситуація в галузі погіршувалася с кожним днем в результаті:
- Відсутності повноцінного керівника Міністерства енергетики та захисту довкілля України, вірніше повноцінного заступника міністра, який мав би відповідати за екологію та природні ресурси. З 26 травня 2020 р. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України стало самостійним міністерством. Навіщо було об’єднувати, щоб потім роз’єднувати? Що за керівництво держави? Якісь професійно непридатні чиновники вищого державного рівня. Хто буде нести адміністративну відповідальність за такі необґрунтовані помилкові рішення по об’єднанню того, що принципово не можна було об’єднувати?
- Короновірусу, який унеможливив навіть ручне керування галуззю рибного господарства України. Період заборони рибного лову співпав з відсутністю керівництва галузі. За цей період на місцях відбувся розцвіт корупції, який сприяв жвавому повномасштабному незаконному вилову водних біоресурсів в момент, їх беззахисності.
- Небажання влади займатися проблемами галузі. Цей період тягнеться ще з кінця 90-х років, коли проходило руйнування галузі за допомогою «прихватизації» («дери банили» за безцінь океанічний рибопромисловий флот України, обласні рибокомбінати та інші підприємства галузі).
Щоб об’єктивно оцінити наслідки руйнації галузі, проаналізувати динаміку та причини падіння виробництва, причини розквіту ННН – рибальства (незаконного, непідзвітного, неконтрольованого), зниження рибогосподарського потенціалу водойм України, падіння рівня екологічної і природоохоронної Свідомості населення, необхідно мати правдиві цифри економіки рибного господарства України за остання 20 років.
Вони мабуть є на офіційному сайті, але ж вони усі не відповідають реальному стану:
- Реальний (ННН-рибальство) вилов риби та інших водних біоресурсів в Азово-Чорноморському басейні більше від опублікований даних від 3÷4 разів.
- Реальний (ННН-рибальство) вилов риби та інших водних біоресурсів у внутрішніх водоймах більше від опублікований даних від 3÷6 разів.
- Реальне зариблення по Режимах Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) менше від 3÷15 разів.
- Реальний вилов риби та інших водних біоресурсів (ННН-рибальство) у водоймах з Режимами СТРГ ≥ 3 разів.
- Реальне виробництво рибопродукції в аквакультурі ≥ 2 разів ніж по офіційних даних.
То як можна оцінювати роботу чисельних команд керівників галузі за останні 20 років? А ніяк!!! Тому , що вони усі займалися або своїми справами, або не знали що робити, або «затикали дірки» в рішенні безкінечних проблем галузі, які накопичилися за десятиліття бездарного правління влади.
Взагалі всі ці роки влада в Україні розглядала галузь рибного господарства як джерело збагаченні і більше нічого.
Поки була ще риба можна було так робити. Зараз промислові види риб та інші водні біоресурси знаходяться на межі мінімально можливого існування. Зникли цілі види промислових риб. ННН-рибальство добило майже усіх червонокнижних риб.
Повномасштабних зариблень не проводиться, зариблень по Режимах СТРГ практично немає, аквакультура сидить на екстенсивному методі вирощування (без годування)
В законодавстві галузі в останнє десятиліття нічого не відбувається. Нові необхідні закони України не розробляються. А кому їх було розробляти? В останнє десятиліття в Держрибагентстві майже не залишилося фахівців, які здатні написати «рибу» закону (тобто основні ключові моменти для подальшого його вдосконалення).
Нажаль ті останні фахівці, які залишилися в Держрибагентстві не мають вже «того самого», що зможе їх стимулювати на написання важливіших документів галузі.
Корупції, яка тривала і досить триває вже понад 25 років в галузі залишила свій руйнівний слід у Світогляді чиновників (які колись уособлювали «цвіт нації»).
Дивись:
- Серію статей про необхідність вдосконалення законодавства галузі рибного господарства України: http://fishindustry.com.ua/category/zakonodavstvo-galuzi/
- Серію статей «Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України» (Частина 1-16 )
http://fishindustry.com.ua/category/derzhribagentstvo/
Без ознайомлення з цими статтями зрозуміти «який керівник Держрибагентства потрібен галузі рибного господарства України зараз» неможливо!
Новий керівник галузі, який прийде до влади в рибному господарстві повинен бути перш за все кваліфікованим кризовим менеджером.
Він повинен бути здатним сформувати команду з різних фахівців галузі, рівень яких повинен бути на голову вище ніж самого голови Держрибагентства.
І тільки на підставі колегіального рішення Голова ДАРГ повинен приймати відповідальне рішення.
Всі інші моделі прийняття рішень ми вже бачили. Ні до чого доброго вони не приводили (корупція, узаконення ННН – рибальства, законодавчий безлад, кадровий хаос, усунення громадськості від контролю за злочинними діями галузевої влади, тощо).
Керівництво держави повинно усвідомити проблеми галузі, яка знаходиться на межі повної руйнації. Воно повинно в Законах України поставити стратегічні завдання галузі, визначити маркери досягнень на різних етапах розвитку, тощо.
Тільки після цього, для виконання доктрини розвитку рибного господарства України на довгострокову перспективу поставити на посаду Голови Держрибагентства «не свого», а висококваліфікованого кризового менеджера, який витягне галузь з довготривалої рецесії на початкову домінанту сталого розвитку.
Народ України тільки тоді зможе сподіватися на найкраще – розквіт галузі рибного господарства України!
