Стан морських рибних ресурсів (по матеріалах ФАО 2022 р.) (частина 2)
У Північно-східній частині Тихого океану об’єм вивантаження у 2022 р. не змінився порівняноз 2013 роком і становив близько 3,2 млн тонн/рік Найбільш численним видом тут залишився мінтай, на частку якого припадає близько 50% загального обсягу вивантажень. У великих обсягах також виловлюються тихоокеанська тріска (Gadus microcephalus) та хек.
Більшість видів, що мешкають у регіоні, за винятком лосося, перебувають у хорошому стані та експлуатуються раціонально, насамперед завдяки науково обґрунтованим рекомендаціям Комісії з рибальства у північній частині Тихого океану, Ради з управління рибальством у північній частини Тихого океану та ефективного регулювання, яке допомогло знизити навантаження на рибні ресурси з боку країн, які ведуть експедиційний промисел.
Однак у 2022 р. запаси тихоокеанських лососевих (чавича, кижуч, нерка та кета) у південних районах Британської Колумбії, в Канаді та США вловлювалися на рівні, що забезпечує біологічну стійкість. У цих районах у 2022 р. експлуатувалося 88% оцінених запасів.
Третім за продуктивністю районом є Північно-Східна Атлантика. Тут вилов у 2022 р. становив 8 млн тонн, що на 1,3 млн тонн менше, ніж 2017 р. У 1976 році обсяги вивантаження у цьому районі досягли піку в 13 млн тонн, потім впали. В 1990-і роки знову трохи підвищилися і з того часу знижуються. Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х р.р. рибні ресурси тут виловлювалися вкрай інтенсивно. З того часу країни взяли інтенсивність промислу під контроль з метою відновлення переловлюванихзапасів. У 2000-х роках відновилися запаси звичайної скумбрії (Scomber scombrus), тюрбо (Scophthalmus maximus), камбали морської (Pleuronectesplatessa), європейської морської мови (Solea solea), сайки(Boreogadus saida) та інших видів.
У Північно-Західній Атлантиці у 2022 р. було видобуто 1,7 млн тонн водних біоресурсів на фоні продовження тенденції до зниження порівняно з максимумому 4,5 млн тонн, досягнутим на початку 1970-х років. У групі, до якої входять атлантична тріска, хек сріблястий (Merluccius bilinearis), білий минь (Urophycis tenuis) і пікша (Melanogrammusaeglefinus), запаси відновлюються достатньо високими темпами. З кінця 1990-х років обсяг вивантаження цих видів залишається на рівні близько 0,1 млн тонн, що становить лише 5 відсотків від досягнутого в 1965 р. – 2,1 млн. тонн.
Повільне відновлення обумовлене змінами у продуктивності популяцій таких видів, як атлантична тріска (Gadus morhua),камбала-йорж (Hippoglossoides platessoides), зимова камбала (Pseudopleuronectes americanus) та жовтохвіст-лиманда (Limanda ferruginea), під впливом екологічних факторів Незважаючи на у край низький вилов і відсутність перелову, ці запаси ще не відновилися.
Ресурси безхребетних загалом перебувають у кращому стані, ніж ресурси кісткових риб. У 2022 р. в межах рівнів, що забезпечують біологічну стійкість, виловлювалося 65% оцінених запасів Північно-Західної Атлантики.
У західному краю центральної частини Атлантики максимальний обсяг вилову (2,5 млн тонн) було досягнуто 1984 року; після цього вилов поступово знижувався і у 2014 році склав 1,2 млн тонн, а потім незначно зріс і у 2019 р. становив 1,4 млн.тонн.
Вважається, що такі дрібні пелагічні риби, як заливний менхаден (Brevoortiapatronus) та сардинелла кругла, експлуатуються на максимальному рівні. Як показують дані, такі пелагічні риби середнього розміру, як королівська макрель (Scomberomorus cavalla) та іспанська плямиста макрель (Scomberomorus maculatus), експлуатуються на максимальному рівні, а бразильська макрель (Scomberomorus brasiliensis) переловлюється.
Найбільш цінними та інтенсивно виловлюваними рибами в районі є луціани та групери. Не зважаючи на скорочення спеціалізованого промислу завдяки заходам регулювання, деякі запаси цих видів продовжують піддаватися перелову. Запаси таких цінних безхребетних, як карибський колючий лангуст (Panulirus argus) та гігантський стромбус (Lobatus gigas) експлуатуються на максимальному рівні. Пильчаста креветка та атлантичний морський боб (Xiphopenaeus kroyeri) на французькій шельфі Гвіани та Бразилії експлуатуються в межах, що забезпечують стійкість.
У західному краю центральної частини Атлантики на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, у 2022 р. експлуатувалися 65% оцінених запасів. У Південно-Східній Атлантиці спостерігається тенденція до зниження вилову. Наприкінці 1960-х років він становив 3,3 млн тонн, а 2022 р. року – 1,3 млн тонн. У найбільших обсягах у регіоні видобуваються ставрида та хек. Після ефективного поповнення промислових стад та введення суворих заходів регулювання їх запаси відновилися до біологічно стійкого рівня. Запаси південно африканської сардини-сардинопс (Sardinopsocellatus) залишаються серйозно деградованими. Для їх відновлення необхідні спеціальні природоохоронні заходи з боку Намібії, та Південної Африки. Запаси сардинелли (Sardinellaaurita і Sardinella maderensis) дуже рясні біля узбережжя Анголи та в окремих районах Намібії, які продовжують експлуатуватися в межах рівнів, що забезпечують біологічну стійкість.
У 2022 р. тривали перелови з погіршенням стану запасів західноафриканської ставриди (Trachurus trecae) та південноафриканського морського вушка (Haliotis midae), які є об’єктами інтенсивного незаконного промислу. В цілому на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, у 2022 р. експлуатувалося 65% оцінених запасів Південно-Східної Атлантики.
У Середземному та Чорному морях рекордні обсяги вилову (2 млн тонн) було досягнуто в середині 1980-х років. Потім показник скоротився і у 2014 р. впав до 1,1 млн тонн.
У 2022 р. в результаті агресії рф проти незалежної України в Азово-Чорноморському басейні вилов водних біоресурсів не відбувався. Більшість запасів, що регулярно оцінюються.комерційно цінних видів, включаючи хека (Merlucciusmerluccius), тюрбо (Scophthalmus maximus) та сардину європейську, продовжують виловлюватися в обсягах понад біологічно стійкого рівня. В останні роки спостерігалася тенденція до зниження рівня перелову частини запасів, однак, за даними Генеральної комісії з рибальства у Середземному морі (ДКРС), сумарна промислова смертність всіх ресурсів майже у 2,5 рази перевищує стійкі контрольні рівні..
У 2022 р. в обсягах, що забезпечують біологічну стійкість, виловлювалися 30% оцінених запасів Середземного та Чорного морів.
Друге місце за обсягом вивантаженого улову займає західний край центральної частини Тихого океану. Тут продовжилася лінійна тенденція до зростання вилову, що почалася ще в 1950 р. Район відрізняється широкою різноманітністю водних видів, але улови тут не завжди поділяються за видами та часто реєструються як різні прибережні риби, різні пелагічні риби і “неідентифіковані морські риби”. У 2022 р. на рибу, віднесену до цих категорій, разом припало майже 50% від загального обсягу риби, доставленої до портів. Основними промисловими видами в даному районі є тунці та подібні до них види, частку яких припадає близько 20% обсягу вивантажень. Крім того, у великих обсягах ведеться лов сардинел і анчоусів. У західній частині Південно-китайського моря є деякі популяції, які залишаються високими за рахунок освоєння нових районів промислу чи видобутку цільових видів нижчих трофічних рівнів.
Особливості тропічного та субтропічного клімату регіону та обмеженість даних ускладнюють оцінку запасів та створюють суттєву невизначеність. В цілому на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, у 2022 р. експлуатувалося 80% оцінених рибних запасів на західному краю центральної частини Тихого океану.
У східній частині Індійського океану зберігається стійке зростання вилову. У 2022 р. цей показник досяг 7 млн. тонн. Загалом відчувається брак інформації про стан запасів у регіоні. Є відомості про кілька прибережних популяціях у низці районів. Більшість запасів, відстежуваних ФАО оцінюються не за даними аналітичних оцінок запасів або незалежних даних про рибні ресурси, а за відомостями про динаміку вилову та іншої другорядної інформації. Тому стан запасів у регіоні оцінюється з високою невизначеністю.
Відзначаються значні коливання в рівні вивантаження тенуалози-толі (Tenualosatoil), сардинели (Sardinella s.), південноазіатської тропічної скумбрії (Rastrelliger kanagurta) та великоголові сардинели (Sardinella longiceps). Їх нестабільність, пов’язана одночасно з інтенсивністю промислу та зміною умов довкілля.
Запаси гільзи індійської (Tenualosailisha) експлуатуються на максимальному рівні або надмірно. Вважається, що в межах, які забезпечують біологічну стійкість, експлуатуються анчоуси, бананова креветка, гігантська тигрова креветка, кальмари та каракатиці. У 2022 р. на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, виловлювалися 67% відсотка оцінених запасів у східної частини Індійського океану.
У західній частині Індійського океану загальний обсяг вивантаження продовжував зростати і в 2022 р. досяг 5,6 млн тонн. Зберігаються явні ознаки переловів основних запасів, які видобувається в південно-західній частині Індійського океану: пильчастої креветки – основного джерела експортних надходжень, що змушуєз ацікавлені країни запроваджувати більш жорсткі заходи регулювання.
Вважається, що запаси морського огірка в даному регіоні переловлюються. Комісія з рибальства в південно-західній частині Індійського океану продовжує оновлювати оцінку стану основних промислових запасів у регіоні. Згідно з оцінкою 2022 р. 64% оцінених запасів у західній частини Індійського океану експлуатується на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, а 38% на рівні, що не забезпечує такої стійкості
Перспективи рішення задачі ЦУР (ціль успішного розвитку) з рибальства. У 2022 р. на рівні, що забезпечує біологічну стійкість, виловлювалося до 68% морських рибних ресурсів Постійне стійке зростання цього показника в минулий період викликає тривогу у міжнародного співтовариства та всіх зацікавлених сторін, оскільки у сформованих умовах забезпечити стійкість рибальства не можливо без конкретних планів та зусиль, які повинні здійснюватися невідкладно.
Перелов – скорочення чисельності запасів в наслідок їх вилову до обсягів нижче рівня, здатного забезпечити максимальний стійкий вилов (МУВ) – не лише негативно впливає на біорізноманіття та функціонування екосистем, але й провокує скорочення обсягів вилову, що призводить до негативних соціально-економічних наслідків.
При відновленні біомаси запасів, що переловлюються до рівня, що забезпечує МУВ, обсяг виробництва продукції рибальства може зрости на 20 млн. тонн, а річний дохід – на 40 млрд $. При цьому зросте внесок морського рибальства у забезпечення продовольчої безпеки, харчування, економіку та благополуччя населення прибережних районів. В особливо не сприятливому становищі опинився ряд далеко мігруючих, транскордонних та інших риб, які видобуваються виключно або частково у відкритому морі.
Як правова основа для заходів щодо регулювання рибальства у відкритому морі повинно використовуватися Угода Організації Об’єднаних Націй щодо рибних запасів 2001 р.
У рамках сформульованих Організацією Об’єднаних Націй цілей у сфері сталого розвитку (ЦУР) поставлено, зокрема, завдання покласти край перелову морських рибних запасів до 2022 р. В даний час світове рибальство переключилося на інші завдання. Але за глобальною картиною можуть ховатися регіональні та внутрішньокраїнні відмінності в ході роботи.
Нові дослідження показують, що оцінка запасів науковими методами та їх регулювання із застосуванням інтенсивного підходу в сприяють зростанню чисельності популяцій або досягненню встановлених цільових рівнів. Цей висновок вказує на те, що необхідно поширювати та додатково адаптувати успішні стратегії та правила в районах рибальства, де відсутнє стійке регулювання, а також формувати інноваційні механізми сприяння сталого використання та збереження ресурсівв усьому світі.
Нажаль, Україна не в хвості світового рибальства – вона взагалі випала з усіх міжнародних процесів.
Сподіваюсь що тільки до кінця війни…
