Проєкт модернізації рибного господарства України до 2030 р. (ідеологічні засади) (Частина 1)

Опубліковано at 17.10.2023
198 0

ПРОЄКТ  МОДЕРНІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ДО 2030 р.

Преамбула

Концепція «Проєкту модернізації галузі рибного господарства України до 2030 р.» розроблена Громадською організацією «Спілка ветеранів рибного господарства України» в якості законодавчої ініціативи та реальних виробничих пропозицій.

Базові законодавчі документи, на підставі яких було розроблено цей проєкт: «Конституція України», Водний кодекс України від 06. 06. 1996 р. № 213/95 ВР, Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ, Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р., Закону України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р.,  Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року № 2894, Закон України «Про аквакультуру» від 8 вересня 2012 року № 5293-VI , Закон України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення» від 14 травня 1999 року № 662-XIV та інших нормативно-правових та регуляторних актів держави.

Вступ

Продукція з риби та інших водних біоресурсів містить комплекс необхідних складових для повноцінного харчування людини (незамінні амінокислоти, вітаміни А, Д, В-12, мікроелементи: фосфор, кальцій, магній, кобальт, калій, йод, мідь та інші, які регулюють рН і осмотичний тиск клітин організму, забезпечують роботу серцево-судинної, дихальної, нервової системи та головного мозку), причому деякі з них відсутні в будь-яких інших продуктах. Тривала нестача цих елементів веде до психічних захворювань, особливо у дітей.

Насищення українських ринків дешевою та якісною рибопродукцією значною мірою визначає сталий ы довгостроковий розвиток галузі. Сама галузь повинна гарантовано зі значним запасом міцності забезпечувати продовольчу безпеку та незалежність країни в секторі рибопродукції, незалежно від негативних зовнішніх умов (війни, природні катаклізми, тощо).

Разом з іншими підрозділами аграрного та промислового комплексів держави, рибне господарство повинно забезпечувати свій внесок у вирішення проблем економічної незалежності, всебічного розвитку економічної потужності країни, зайнятість та зростання добробуту її 40 міліонного населення.

Забезпечення умов сталого розвитку галузі рибного господарства України є важливішою функцією держави. Тому Громадська організація «Спілка ветеранів рибного господарства України» розробила “Проект модернізації рибного господарства України до 2030 р.”, який пропонується для розгляду керівництву держави і керівництву галузі рибного господарства України.

В проєкті розглянутий і проаналізований сучасний стан рибного господарства України в усіх сферах діяльності та розроблені основні стратегічні напрямки розвитку галузі в умовах її довготривалої стагнації і повного занепаду.

В даному програмно-ідеологічному документі розроблені напрямки стратегічного розвитку галузі до 2030 р. Виконання цілей та завдань  модернізації виведе галузь рибного господарства України з довгострокової рецесії на початкову домінанту її сталого розвитку за допомогою нових радикальних підходів в організаційній перебудові галузі з переходом її на більш високий рівень технологічного устрою, збільшенням інноваційної привабливості рибогосподарських підприємств, вдосконаленням регуляторного впливу держави на дозвільні та організаційно-адміністративні процеси з розробкою необхідної законодавчої бази, нових підходів до відновлення екології та рибогосподарського потенціалу водойм України, забезпечення необхідних соціально-економічних  стандартів для працівників галузі, тощо.

Теоретичне обґрунтування необхідності проведення структурної модернізації галузі рибного господарства України  

На прикінці минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів у розвитку морського і океанічного рибальства,  рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури і марикультури (випуск продукції цієї індустрії сягав близько 1,12 млн. тонн/рік).  

Однак вже наприкінці 90-х років обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 6 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності рибопромислових, рибогосподарських, судноремонтних, рибопереробних, логістичних, торгових, допоміжних, науково-дослідних підприємств, закладів галузевої освіти, тощо.

 Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, яка потребує зараз серйозної відновлення, реконструкції або модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни – середньодушове споживання рибної продукції власного виробництва з 21,5 кг/рік у 1997 р. до  0,5 кг/рік.у 2022 р. Загальне споживання рибопродукції зараз складає 10,5 кг/рік на 1 людину. Це досягається виключно за рахунок імпорту.

Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 8 % у 1991 р. до 95 % у 2022 р.

Такі показники не можуть задовольняти потреби населення на внутрішнього ринку в умовах війни з рф, яка додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його собівартості.

Неефективні заходи з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації в останнє десятиліття, на фоні практичної відсутності фінансування галузі рибного господарства з боку держави  не дали бажаних результатів.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні фактори спаду економіки країни в цілому і затяжної рецесії галузі рибного господарства мають у своїй основі  суб’єктивне походження:

Відмова уряду від безпосереднього управління галуззю рибного господарства..

Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств.

Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.

Припинення експедиційного лову у районах Світового океану,  багатих  промисловими запасами риби й морепродуктів.

Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.

Скасування дотацій на вирощування рибопосадкового матеріалу.

Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами та системою управління.

Комплекс цих негативних факторів спричинив порушення системи управління рибним господарством як цілісним комплексом, втрату традиційних районів рибальства в закордонних водах, фактичне припинення робот по відтворенню рибних запасів і відновлення рибогосподарського потенціалу водойм України, фінансову неспроможність і стагнацію рибогосподарських підприємств, інноваційну відсталість при старінні устаткування та технологій, занепад традиційних рибогосподарських регіонів, продовольчу залежність від імпорту риби і рибопродуктів, падіння споживання риби на душу населення.

В даний час Держрибагентство:

– не може контролювати навіть 1%  потенціалу галузі;

– немає дієвих механізмів впливу на інші 99% продуктивних чинностей галузі;

– немає можливості ринкового керування;

– не може розробити необхідну законодавчу платформу для забезпечення інвестиційної привабливості рибопромислових, рибогосподарських і рибопереробних підприємств, що повинно стати основою їх сталого розвитку.

Уск це та інше і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві, аквакультурі та марикультурі не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією.  Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

На даний момент є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  національне виробництво  та  імпорт.  

Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала якісну продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 80-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського і океанічного рибальства.

Україна значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції. Однак втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр.  за рахунок позбавлення України можливостей ведення промислу у водах за межами її юрисдикції, економічних негараздів, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті ганебної приватизації, а також прийняття низки  законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” та низки інших), які не відповідають сучасним вимогам господарювання,  не дають на законодавчому рівні можливість розвитку рибогосподарських підприємств.

Всі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р. та війна з рф зменшили виробництво власної рибопродукції до 20000 тонн/рік.

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвого розвитку.

Інтереси бізнесу на фоні відсутності відповідної уваги до цих процесів з боку держави та в наслідок стихійності та безконтрольності рибного імпорту, на національному ринку спостерігається стале зростання цін на усю імпортну рибопродукцію. При цьому її якість постійно знижується, незважаючи на ветеринарні  вимоги під час перетину кордону України (у 2008 р. ветеринарні вимоги були послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибної продукції перешли у розряд недоступних дефіцитів для значної кількості населення країни, а раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту (яка по своїй якості є менш корисна для людини)

Показники виробничої діяльності та фінансові показники провідних рибогосподарських підприємств України свідчать, що  рибогосподарські підприємства не мали можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

Обмеженість квот вилову риби, нераціональний їх розподіл на аукціонах не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні правопорушення.

Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, який також значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.

Відсутність  оборотних коштів не дає змоги додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.

Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності оборотних коштів рибогосподарських підприємств, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.

Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.

Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.

Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості придбання в повному обсязі ветеринарних препаратів, добрива, кормів, спецодягу сіткових матеріалів, плавзасобів, спеціального обладнання, рибоводного інвентарю, тощо.

Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в галузі рибного господарства України, які Держрибагентством не проводяться і які в свою чергу мали б надавати підприємствам обґрунтований орієнтир для впевненого розвитку.

Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на планомірність поставок рибної продукції, її асортимент, географії постачань, максимально вигідне використання природних можливостей водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.

 Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм залишком зарибку.

 Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну, які не дають можливість конкурувати з браконьєрами в питаннях кінцевого ціноутворення.

 Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.

 Відсутність роботи по збільшенню інвестиційної привабливості рибопромислових і рибогосподарських підприємств.  

 Відсутність реструктуризації в галузі.

 Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

 Недолік цілеспрямованості у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенцій.

 Процеси фіктивного банкрутства підприємств Держкомрибгоспу.

 Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.

 Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами галузі.

 Ріст числа господарюючих суб’єктів, що ігнорують галузеву структуру.

 Безліч структурних перебудов, постійних змін керівництва галуззю, які не мають відповідного фаху.

 Відсутність механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

 Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні  промислові запаси риби й морепродуктів.

 Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл, розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків.

 Втрата традиційних районів рибальства в закордонних водах.

 Припинення роботи по відтворенню водних біоресурсів.

 Неспроможність фінансової системи держави і стагнація рибогосподарських підприємств.

 Відсталість держави  в питаннях інноваційної політики при старінні устаткування і технологій.

 Рецесія  традиційних рибогосподарських регіонів.

 Залежність держави від імпорту риби.

 Відсутність механізмів впливу Держрибагентства на  99 % продуктивних чинностей галузі.

Корупція на всіх рівнях галузевої влади.

Відсутність доктринальної ідеології галузі, затвердженою Законом України.

Тощо.

В результаті такої недолугої рибогосподарської політики держави на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі незначного прибутку.

Решта підприємств –  безнадійно збиткові! 

З метою виходу з кризи галузі рибного господарства України в умовах війни з рф було розроблено цей Проєкт модернізації,  якій в своїй концепції відповідає стратегічним напрямкам державної політики України.

Проєкт спрямований перш за все на створення сприятливих умов для значного нарощування рибогосподарських потужностей водойм і зростання національного виробництва дешевої рибної продукції для повного забезпечення всіх (в перше чергу найбідніших) прошарків населення в обсягах, достатніх для забезпечення мінімальних медичних норм (>20 кг/рік на одну людину).

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися за рахунок розвитку національного виробництва.  Імпорт рибопродукції необхідно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Проведення  структурної перебудови в галузі повинна сприяти створенню справжнього власника виробництва, зацікавленого у випуску якісної рибної продукції для національного ринку.

Для цього треба використовувати інструменти реструктуризації підприємств такі як акціонування, передача у власність або у довготермінову оренду засобів і знарядь виробництва, врегулювання питання власності та оренди рибогосподарських водойм різних форм власності користувачами, впровадження державно-приватного партнерства, тощо.

Новий підхід до управління галуззю повинен базуватися  на відкритості та справедливості в прийнятті рішень, участі в законотворчій роботі всіх працівників галузі, протидії і боротьбі з минулим стилем управління і господарюванням у галузі, такими як здирництво, хабарництво, непрозорість прийняття рішень, надання привілей наближеним, переслідування конкурентів, корупц у всіх різноманітних проявах.

Особливу увагу необхідно приділити боротьбі з корупцією на всіх рівнях галузевої влади, яка унеможливлює будь які позитивні зрушення і не дає змоги забезпечити об’єктивні умови для сталого розвитку рибного господарства.

 

Висновки

1. Виходячи із зазначеної головної цілі роботи галузі – забезпечення продовольчої безпеки та незалежності країни в секторі рибопродукції та беручи до уваги сучасні тенденції і особливості розвитку рибного господарства в умовах війни з рф, необхідність інтеграції галузі в світові процеси, що відбуваються у всіх її складових: прісноводне, морське, океанічне рибальство, вирощування риби і морепродуктів у внутрішніх водоймах, в індустріальних рибних господарствах та спеціальних рибних господарствах (СТРГ), збереження і транспортування риби, переробка та її реалізація,  експорт та імпорт рибопродукції  – стратегічним завданням галузі повинна стати її повномасштабна структурна перебудова

2. Головною метою структурної модернізації галузі рибного господарства України повинно стати будівництво такої інноваційної моделі устрою галузі, яка зможе забезпечити створення сприятливого законодавчого,  фінансового і виробничого простору для стрімкого розвитку національного виробництва конкурентоспроможної, якісної рибопродукції, її реалізації на ринку України та поза її межами.

Ідеологічні засади

проєкту модернізації рибного господарства України до 2030 р.

Законодавство

“Проєкт модернізації галузі рибного господарства України до 2030 р.” передбачає обов’язкову розробку і вдосконалення всього пакету галузевого законодавства з його нормативно-правовою базою.

На даний час (до 2030 р.) галузь рибного господарства України потребує розробку і прийняття таких основних законів:

1. Закон України “Кодекс рибного господарства України”.

2. Закон України “Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.”.

3. Закон України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”.

4. Закон  України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.

Без прийняття цих законів не те що розвиток, а й існування самої галузі рибного господарства України залишається під великим питанням.

Закон України “Кодекс рибного господарства України”

Закон України “Кодекс рибного господарства України” повинен стати основним законодавчим документом галузі. Кодекс повинен базуватися на діючих на даний час законах:

 Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” (08.07.2011 р. № 3677-VI).

 Закон України “Про аквакультуру” (18.09.2012 р. № 5293-VI).

 Закон України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” (06.92.2003 р. № 486-IV).

 Інші закони України, які стосуються функціонування галузі рибного господарства.

Першим розділом Кодексу повинна стати “Доктрина розвитку рибного господарства України на період до 2050 р.” яка повинна стати основним документом стратегічного планування галузі з комплексом пріоритетних поглядів на цілі, завдання та основні напрямки державної економічної політики в області розвитку рибного господарства України з визначенням відповідних об’єктивних параметрів виробництва на короткостроковий до 2026 р., середньостроковий до 2035 р. та довгостроковий до 2050 р. періоди.

Доктрина:

1. Формулює цілі розвитку галузі рибного господарства України:

– стале функціонування та розвиток рибогосподарського комплексу на підставі збереження, відтворення і раціонального використання риби та інших водних біоресурсів, які забезпечуватимуть задоволення внутрішнього попиту на рибну продукцію, продовольчу безпеку та незалежність держави в секторі рибопродукції, соціально-економічний розвиток рибопромислових регіонів, відновлення рибогосподарського потенціалу водойм з підтримкою їх в екологічному стані;

– створення матеріальної бази галузі на рівні, при якому Україна увійде в першу двадцятку провідних рибогосподарських країн світу за рахунок будівництва і експлуатації сучасного високотехнологічного океанічного рибопромислового флоту, розвитку інтенсивної аквакультури на континентальних водоймах України та поза її межами, розвитку марикультури в північно-західній частині Чорного моря, розвитку аквакультури і марикультури в інших частинах світу та зайнятті лідируючих позицій в індустріальному вирощуванні риби, де Україна має найкращій набір позитивних передумов.  

2. Визначає що таке продовольча безпека і незалежність держави в секторі рибопродукції, затверджує показники та критерії продовольчої безпеки, раціональні норми річного споживання риби і рибопродукції, визначає критерії економічної та фізичної доступності рибопродукції.

3. Визначає поняття національних інтересів України в галузі рибного господарства на довгострокову перспективу, які полягають  у підвищенні конкурентоспроможності рибопродукції власного виробництва, забезпеченні сталого довготривалого розвитку галузі та у підтриманні стратегічної стабільності виробництва рибопродукції в умовах перманентної війни з рф і часткової окупації території України.

4. Прогнозує можливі ризики при розбудові галузі та дає відповіть як їм протидіяти.

5. Визначає критерії безпеки рибопродуктів та як їх дотримуватися.

6. Описує механізми і ресурси забезпечення продовольчої безпеки і незалежності в секторі рибопродукції.

7. Формулює державну екологічну політику на водоймах і морських територіальних водах України

8.  Формулює державну політиву в областях: законодавства та нормативно-правового забезпечення, економіки та фінансів, екологічного моніторингу, інформаційного, наукового, забезпечення, екологічної освіти, виховання та просвіти, міжнародного співробітництва, взаімодії з галузевою громадськістю.

9. Формулює головні завдання галузі до 2050 р.

10. Визначає стратегію розвитку континентальної аквакультури та марикультури в Азово-Чорноморському басейні.

11. Визначає рибогосподарську діяльність на каскаді дніпровських водосховищ.

12. Визначає концепцію забезпечення якості рибопродукції в Україні.

13. Формулює парадигми розвитку аквакультури і марикультури України в інших країнах світу.

14. Формулює стратегія розвитку рибопереробних підприємств в Україні.

15. Визначає стратегію відновлення рибопромислового флоту України.

16. Визначає принципи регулювання імпорту рибопродуктів в Україні.

17. Формулює парадигми стратегії розбудови логістичної інфраструктури в торгівлі рибопродуктами.

18. Визначає критерії інноваційної  привабливості підприємств галузі рибного господарства України.

19. Формулює ідеологію виховання екологічного та рибогосподарського світогляду населення України тощо.

Інші розділи Кодексу, яких немає в діючому галузевому законодавстві або ті розділи, які повинні бути суттєво змінені:

 Водні біоресурси, рибогосподарські водні об’єкти (їх частини).

 Право користування, право власності та види використання водних біоресурсів, простежуваність.

Наукове забезпечення рибного господарства, державний моніторинг, статистика, облік рибогосподарських водойм та водних біоресурсів,  державні інформаційні системи даних рибного господарства

Державні інформаційні системи даних рибного господарства.

Система управління ризиками.

Документи дозвільного зарактеру у сфері рибного господарства.

Відтворення водних біоресурсів, відновлення рибопромислових водойм.

Ветеринарне забезпечення виробництва рибопродукції.

Переробка водних біоресурсів.

Взаємовідносини в сфері рибного господарства.

Рибні порти, рибоприймальні пункти та флот рибної промисловості.

Особливості ведення рибного промислу. Організаційні форми велення рибного промислу.

Державно-приватне партнерство. Інвестиційна діяльність та інвестиційна привабливість підприємств рибного господарства.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері рибного господарства.

Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ).

Логістика водних біоресурсів, зберігання торгівля.

Простежуваність, державний контроль якості.

Кадрове забезпечення, запобігання та протидія корупції.

Рекреаційне рибальство.

Аквакультура.

Прийняття Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (23.05.2017 р. № 2059-VIII) в статті 3 п. 3/2. абзац 6, повністю унеможливлює розвиток аквакультури і марикультиури в Україні а інтенсивній його формі..

Усунення цієї статті із закону дасть можливість аквакультурі  та марікультурі стати на рейки динамічного сталого розвитку. Інакше – інтенсифікація рибного господарства залишиться на найнижчому рівні екстенсивного ведення рибного господарства ьез можливості інтенсифікації.

Для створення сприятливих законодавчих умов розвитку аквакультури та марикультури в Україні, Міністерству аграрної політики та продовольства України, разом з Державним агентством розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм доцільно звернутися до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з обгрунтованою пропозицією виключити  із  Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” (23.05 2017 р. № 2059-VIII)  статті 3. п. 3/2. абзацу 6.

Марикультура

В розділі марикультура необхідно розробити голове – організаційний механізм надання рибогосподарським підприємствам на умовах оренди рибогосподарських об’єктів з морською водою та акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури, який повинен  визначити Порядок: 

    – Кабінет Міністрів України доручає  центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства сформувати спеціальну комісію з представників профільних наукових закладів що здійснюють свою наукову діяльність по відповідній профільній морській тематиці, представників центральну органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства, представників повноважних представників органів влади в сфері земельних відносин, облдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших  фахівців, які мають відношення до сфери рибного господарства, земельних відносин, тощо.

Положення про спеціальну комісію повинен затвердити Кабінет Міністрів України.

Фінансування роботи комісії здійснюватися виключно за рахунок коштів державного бюджету.

Комісія винна здійснювати пошук рибогосподарських об’єктів для цілей марикультури, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, які за своїми географічними, екологічними, гідробіологічними, кліматичними, геометричними та іншими чинниками та параметрами відповідають усім критеріям сталого розвитку марикультури, а також пошук земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз в безпосередній близькості до ділянок моря, де планується робота рибогосподарських об’єктів підприємств марикультури.

На кожний рибогосподарський об’єкт з морською водою, ділянку акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України повинен складатися відповідний Паспорт рибогосподарської водойми (ділянки моря). На кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури повинны розроблятися своъ пакети документів згідно вимог Земельного кодексу України.

Типовий Паспорт повинен розроблятися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Заповнений Паспорт має містити усю необхідну інформацію щодо географічного розташування з прив’язкою координат на мапі України, геометричних, кліматичних, гідробіологічних, екологічних, рибогосподарських характеристик і бути погодженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та центральними органами виконавчої влади, які мають відношення до рибогосподарських водойм марикультури, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, облдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами права за визначенням Кабінету Міністрів України.

Паспорти рибогосподарських водойм, ділянок моря для цілей марикультури, та пакети документів на кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури затверджуватимуться Кабінетом Міністрів України.

На кожний рибогосподарський об’єкт з морською водою та ділянку акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України розробляється своє біологічне обґрунтування, яке визначатиме характеристики об’єктів марикультури, технології вирощування, параметри підприємств марикультури, які може витримати екосистема даної морської ділянки без ознак виснаження водних біоресурсів і негативної зміни екології.

Біологічне обґрунтування розроблятиметься науковими інститутами сфери рибного господарства, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства; 

методика розробки біологічного обґрунтування рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури розроблятиметься та затверджуватиметься центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері рибного господарства; 

Фінансування робіт щодо розробки пакетів документів на земельні ділянки на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури, а також витрат на розробку біологічних обґрунтувань рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури здійснюватимуться за рахунок коштів державного бюджету.

Кабінет Міністрів України визначатиме державне підприємство центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства яке має відповідні можливості для проведення процедури надання в оренду рибогосподарським підприємствам водних об’єктів марикультури.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України державному підприємству центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства разом з усіма Паспортами  рибогосподарських водойм, ділянок моря для цілей марикультури, пакетами документів на кожну земельну ділянку на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз, а також всіма біологічними обґрунтуваннями рибогосподарських водних об’єктів марикультури та ділянами акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України моря для цілей марикультури передаватимкться права на здійснення процедур надання в оренду рибогосподарським підприємствам водних об’єктів із морською водою, ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз для цілей марикультури за процедурою визначеною Кабінетом Міністрів України.

Надання в оренду рибогосподарських об’єктів з морською водою та ділянок акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей марикультури, а також земельних ділянок на узбережжі моря для розбудови рибогосподарських баз (підписання договорів) здійснюватиметься на підставі виграних рибогосподарськими підприємствами відкритих аукціонів за порядком визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Без прийняття Кабінетом Мінітрів України цього Порядку ніякий розвиток марикультиури не можливий!

Закон України

“Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.”

Закон України “Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.”, який необхідно розробити разом з іншими галузевими законами повинен стати головним документом розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р.

Домінантою сталого розвитку рибного господарства  в

умовах повного занепаду галузі на фоні постіних протиріч, що

поступово посилюються у міжнародному розподілі природних

ресурсів, на даний час необхідно вважати необхідність

проведення повної модернізації галузі рибного господарстива для:

I – Забезпечення високого геополітичного положення та статусу України як великої рибальської держави, що відповідає нашим національним інтересам.

II –  Забезпечення потреб внутрішнього ринку в якісній, в належному об’ємі та  асортименті екологічно чистій рибній

продукції (харчової, кормової і технічної).

III – Створення правових гарантій та умов для відтворення

рибних запасів у водоймах України,  забезпечення комфортної

роботи підприємств галузі, їх захищеність від різного роду

посягань: кримінальних, рейдерських, владних структур, в тому

числі силових, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної

рибопродукції.

Державі необхідно втілювати стратегію перманентної,

наростаючої міжнародної експансії України на отримання своєї

частки світової сировинної бази водних біоресурсів.

Саме для цього необхідно розробити Закон України “Про загальнодержавну програму розвитку меліорації та рибного

госодарства України до 2030 р.”

 Без цього закону – забезпечити сталий розвиток рибного

господарства України не можливо!!!

Головні цілі Закону України “Про загальнодержавну програму розвитку меліорації та рибного господарства України до 2030 р.”:

1. Реалізація державної політики щодо регулювання розвитку меліорації та рибного господарства, його планування, забезпечення фінансовими, матеріально-технічними, законодавчими, науковими   та   іншими   ресурсами для  зміцнення  виробничого  та  

науково-технічного   потенціалу,  координації діяльності

центральних і регіональних органів влади, територіальних громад, підприємств, установ та організацій країни з метою розв’язання

найважливіших проблем розбудови галузі, створення належних

економічних умов функціонування рибогосподарського комплексу України.

2. Створення  сприятливих умов для розвитку меліорації та рибного  господарства, забезпечення населення України якісною

рибопродукцією,  забезпечення обґрунтованих фізіологічних норм їх споживання у розрахунку на душу населення (>20 кг/рік),

забезпечення інших галузей економіки  сировиною для

виробництва біологічно активних речовин, лікувальних препаратів, технічної та кормової продукції, тощо.

3. Застосування нових ефективних знарядь лову риби та

інших водних біоресурсів.

4. Використання оновленого  флоту   (малотоннажних  

промислових ботів і моточовнів) для вилову риби у озерах,

річках, водосховищах та інших внутрішніх водоймах.

5. Оновлення флоту Азово-Чорноморського басейну та

внутрішніх водойм повинно здійснюватиметься за Законом

України “Про загальнодержавну программу відновлення рибопромислового флоту України”.

Сировинна база для рибальства у внутрішніх водоймах у 2030 р.

може  забезпечити вилов на рівні до 50 тис. тонн/рік, а в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах може забезпечити вилов на рівні до 100 тис. тонн/рік.

 Основні завдання Загальнодержавної програми розвитку

меліорації та рибного господарства України до 2030 р.”:

   1) Оновлення основних фондів рибогосподарських підприємств на основі інвестицій з  впровадженням у виробництво досягнень галузевої науки і техніки.

   2) Підвищення ефективності  використання  сировинних  

запасів рибогосподарських   водних  об’єктів  України,

Азово-Чорноморському басейні, у відкритих  районах Світового

океану та виключних  (морських)  економічних  зон  інших

країн.

  3) Розвиток  меліорації, аквакультури та марикультури,

інтенсифікація  рибництва.

  4)  Відтворення та охорона рибних та інших водних

біоресурсів, збільшення рибопромислового потенціалу водойм.

   5) Забезпечення високої якості та розширення асортименту

конкурентоспроможної  рибопродукції.

  6) Здійснення структурної перебудови (модернізації) підприємств галузі усіх форм власності.

  7) Розвиток  міжнародного науково-технічного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків у галузі рибного господарства.

   8) Гармонізація законодавства України щодо якості продукції з риби  та інших водних біоресурсів з нормами Євросоюзу та

світовими стандартами (ISO – 9000 – 22000).

  9) Сприяння розвитку рибного господарства, зайнятості

населення,  поповнення бюджетів всіх рівнів та забезпечення

продовольчої безпеки та незалежності України в секторі

рибопродукції.

Для виконання  завдань  Програми  необхідно   здійснити  

низку організаційних перебудов в організації промислу,

інформаційного, кадрового, науково-технічного забезпечення,

удосконалити законодавчу та нормативно-правову базу галузі.

1. Збереження  рибогосподарської діяльності у виключних

(морських) економічних зонах іноземних  країн та розширення

рибальства у відкритих районах Світового океану.

2. Раціоналізація та інтенсифікація промислу риби та інших

водних біоресурсів.

3. Нарощування обсягів відтворення риби та інших водних

біоресурсів.

4. Забезпечення ефективного використання водойм.

5. Інтенсифікація товарного рибництва на якісній  селекційній

основі.

6. Оптимізація розвитку рибопереробної промисловості, логістики та торгівлі.

7. Підвищення державного контролюю, простежуваності, якості

рибопродукції.

8. Розвиток спеціальних рибних господарств (СТРГ).

9. Удосконалення  законодавчої бази.

10. Розвиток аквакультури, марикультури,  відтворення  риби

та інших водних біоресурсів. у прісних і морській воді,

збільшення сировинної  бази в річках, водосховищах, природних

внутрішніх водоймах.

11. Збереження біологічного різноманіття, поліпшення

екологічного стану водойм та їх рибогосподарського потенціалу.

Для відновлення рибопромислової діяльності у виключних

(морських) економічних зонах іноземних країн та розширення

рибальства у відкритих районах Світового океану в законі

необхідно передбачити заходи щодо:

1. Розроблення нових проектів риболовних суден з меншими

експлуатаційними   витратами, більшими добовими потужностями виробництва рибопродукції з поглибленою переробкою сировини, збільшеною універсальністю по вилову різних видів риб на

різних глибинах в будь якій частині Світового океану.

2. Оновлення рибопромислового флоту шляхом будівництва на

вітчизняних  суднобудівних підприємствах великих, середніх

океанічних суден, та маломірних (до 24 м) суден, що повинно

передбачатися Законом України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”.

3. Сприяння участі  рибопромислового флоту України в

рибогосподарській діяльності у водах під юрисдикцією інших  

країн, у тому  числі  шляхом  укладання   двосторонніх угод

про співробітництво, тощо.

4. Сприяння впровадженню економічних способів та нових

ефективних знарядь лову риби та інших водних біоресурсів.

5. Сприяння доступу   вітчизняного   рибопромислового флоту

до ресурсів вод,  багатих на цінні види риб для асортименту

рибопродукції (Північна Атлантика, убережжя Південної Африки, Південної Америки, Північної частини Тихого океану).

Успіх залежатиме  від  оновлення рибопромислового флоту України!

Сировинна  база Світового океану та виключних  (морських) економічних зон іноземних країн на період до 2030 р. можуть забезпечити можливий (допустимий) вилов риби та інших водних

біоресурсів (квота для України) на  рівні до 1 млн.тонн/рік, де

об’єктами промислу є сардина, сардинела, скумбрія, ставрида,

путасу, антарктичний криль, та інші.

Інтенсифікація промислу  риби та інших водних біоресурсів в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах України передбачає:

1. Науково обґрунтоване зариблення вирощеною на заводах

молоддю промислових видів риб (рослиноїдні,  осетрові, лососеві, кефалеві, камбалові, частикові, тощо) морських прибережних вод, заток, лиманів, водосховищ, технологічних водойм, озер і річок для вирощування риби та інших водних біоресурсів. на природній кормовій базі.

2. Оновлення рибопромислового флоту рибальських підприємств

для роботи в Азово-Чорноморському басейні, лиманах, затоках і мілководній частині морів.

3. Будівництво сучасних рибопереробних підприємств, з

можливістю виробництва якісного рибного борошна для рибних

повнораціонних комбікормів.    

Аквакультура. Для збільшення  обсягів вирощування товарної риби та інших водних біоресурсів необхідно здійснити наступні заходи щодо:

1. Створення єдиної системи селекції в рибництві на основі розвитку спеціалізованих племзаводів і репродукторів

високопродуктивних порід та видів риб під контролем селекційно-генетичного центру рибництва (СГЦР).

2. Оновлення генофонду плідників рослиноїдних та інших

перспективних цінних видів риб шляхом завезення їх чистих

ліній з інших країн (Китаю, Європи…).

3. Забезпечення рибницьких підприємств країни плідниками з

високопродуктивними  властивостями (СГЦР).

4. Вирощування якісного  рибопосадкового  матеріалу цінних видів риб.

5. Забезпечення рибних господарств гранульованими стартовими, продуційними, в тому числі повнораціонними і лікувальними рибними комбікормами.

6. Розширення полікультури вирощуваних риб для

підвищення ефективності використання біологічного потенціалу

водойм за рахунок (рослиноїдних, коропових,  осетрових,

частикових, кефалевих та інших видів риб).

7. Проведення біотехнологічної оцінки (градації) ставкового

фонду.  

8.   Застосування інтенсивних технологій вирощування риби з використанням збалансованих повноцінних рибних комбікормів (в тому числі лікувальних), а також кормів, вироблених в

господарствах.

9. Оновлення основних  фондів, впровадження  передових

ресурсозберігаючих технологій та обладнання, реконструкція і

модернізація діючих господарств і виробництв.

10. Забезпечення належної  якості води в ставках,

запобігання  забрудненню  водойм стічними водами промислових підприємств, населених пунктів, полів, ферм.

11. Здійснення  профілактичних та лікувальних ветеринарно-

санітарних заходів.

12. Збільшення періоду  реалізації живої риби протягом року, вдосконалення фірмової торгівлі продукцією з риби та інших

водних біоресурсів.

Обсяг вирощування і вилову товарної  риби в ставкових, лиманних, басейнових і садкових  господарствах  у 2030 р. може досягати150 тис. тонн/рік.

Марикультура – це вирощування водоростей, молюсків, ракоподібних, риб в умовах морської води в морі, лиманах, затоках, на суші в УЗВ та УОВ.

СТРГ марикультури можуть створюватися на ділянках

Чорного та Азовського морів у межах внутрішніх та

територіальних вод України для розведення морських риб,

безхребетних та водоростей.

Індустріальна марикультура використовує рибницькі

басейни, садки, акваріуми, а також частини водних об’єктів з

морською водою із застосуванням спеціальних технологічних

пристроїв: плавучих садків, колекторів для молюсків, установок

замкненого водопостачання (УЗВ, УОВ), тощо.

Інвестиційна приваюдивість галузевих підприємств.

Держрибагентство повинно розробити, а Мінагрополітики затвердити “Методику визначення стану інвестиційної привабливості підприємств галузі”.

За допомогаю конкретних показників інвестиційної

привабливості створення у інвесторів (українських та іноземних) позитивного уявлення про доцільність вкладання коштів у

підприємства рибного господарства України.

Держрибагентство повинно сприяти розробленню презентацій та ескізних проектів реконструкції та розвитку конкретних галузевих

підприємств, а також підприємств, які потрібно побудувати.

Держрибагентство повинно розробити, а Мінагрополітики затвердити “Методику визначення стану інвестиційної привабливості підприємств галузі”.

Розвиток рекреаційного рибальства в Законі України “Про

розвиток рибного господарства України до 2030 р.” відбуватиметься по всіх водоймах. України через:

– створення спеціальних рекреаційних рибних господарств;

– виделення спеціальних ділянок на водоймах загального призначення;

–  відновлення рибогосподарського потенціалу водойм з повним полікультурним спектром риби для здійснення рекреаційного

рибальства, тощо;

– затвердження “Правил рекреаційного рибальства” 

потрібно здійснити після прийняття Програми, яка визначить

ідеологію рекреаційного рибальства;

– сприяння роботі океанічного рибопромислового флоту України   у виключних (морських) економічних зонах інших країн;

– співпраця з міжнародними організаціями (ФАО, НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, ІКЕС, SPRFMO);

– розширення міжнародного науково-технічного  співробітництва в галузі;

– збільшення експорту  української рибопродукції;

Програма повинна передбачати синхронний розвиток

логистичного ланцюжка (переміщення риби та рибопродукції від рибних портів, портопунктів, рибоприймальних пунктів, живорибних і рибних баз, підприємств рибопереробки до торгівлі) за

допомогою живорибних машин, рефрижераторів та спеціальних

машин.

Розвиток рибного господарства України, згідно Програми,

буде ще більше якісним і яскравим, коли усі підприємства галузі перейдуть на нову технологію зберігання риби і рибопродуктів у рідкому льоді (до 14 діб у льоді без втрати якості).

Створення на водоймах Дніпровського каскаду та великих водосховищах і озерах (більше 10 000 га) консорціумів 

рибопромислових підприємств з метою захисту інтересів рибалок та протистояння зовнішнім ризикам і загрозам.

Ризики: антропогенні (забруднення водойм, відсутність захисних сіток, браконьєрство, зміни рівня води, тощо), фінансові, виробничі та інші загрози.

Держрибагентство для плідної рибогосподарської діяльності

повинно закріпити за консорціумами право користування водоймами на умовах Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ).

Інтенсивний розвиток рибного господарства напряму

залежатиме від реанімації допоміжних підприємств галузі, в першу чергу: комбікормові заводи і цехи, фабрики сіткових

матеріалів, фабрики знарядь лову, судноремонтних підприємств, тощо.

Техрибвод. Подібне підприємство (працювало до 2008 р.)

необхідно відновити або збудувати на комерційній основі.

Без подібного підприємства розвиток та функціонування галузі

забезпечити не можна!

Підприємство повинно виробляти:

– Обладнання інкубаційне (інкубаційні апарати «Амур», «Вейса», «Осетер», стойки, столи для рибоводних маніпуляцій, нестандартне обладнання, рибонасоси, лічильники риб, тощо).

– Годівниці рибні усіх типів.

– Інвентар рибоводний, спецодяг (сачки, тачки, тара, тощо).

– Обладнання кисневе для живорибних машин (підгонка і комплектація шлангів, фітингів, запірної арматури, розпилювачів кисневих, насосів, кисневого обладнання, тощо).

– Обладнання нестандартне для живорибних баз оптових торгівельних баз, садкових господарств, рибних заводів, підприємств рибопереробки, тощо.

– Басейни пластикові різних розмірів і типів.

– Садки з пластикових труб для будівництва садкових рибних господарств аквакультури і марикультури.

– Плавзасоби (для вапнування водойм, для годівлі риб, транспортні для перевезення кормів, добрив, молоді риб, товарної риби, тощо).

– Очеретокосарки усіх типів.

– Установки замкненого та оборотного водопостачання (УЗВ, УОВ).

– Обладнання для торгівлі живою рибою у крамницях (УЗВ, акваріуми, фільтри, розпилювачі, шланги, арматура запірна, кисневе обладнання, насосне обладнання, повітродувки, тощо).

– Обладнання для рибогосподарських водойм («монахи», фільтри, годівниці, аератори, сифони, тощо). 

Селекційний центр.

Завдання селекційної роботи – забезпечення якісним,

високопродуктивним рибопосадковим матеріалом усі

підприємства галузі в максимально розширеному

полікультурному асортименті, який забезпечить потреби

держави і відповідатиме природним біопродуктивним

можливостям водойм.

Сталий розвиток рибного господарства неможливий без суттєвого нарощування потужностей підприємств галузі з

росширенням асортименту рибопродукції.

Індустріальні рибні господарства.

Типи індустріальних рибних господарств (на прісній і

солоній воді):

– Садкові.

– Басейнові.

– Установки замкненого та оборотного водопостачання (УЗВ) та (УОВ). 

В індустріальних рибних господарствах вирощуватимуть переважно рибу з високою додатковою вартістю (осетрові,

сомові, лососі, креветки, тиляпія, тощо).

Сеціальні товарні рибні господарства (СТРГ)

Метою створення Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) є максимально можлива експлуатація природних водойм з підвищенням рибопродуктивності за рахунок

штучного розведення і товарного вирощування риби без с

скидання води.

СТРГ марикультури створюються з метою розведення

та вирощування морських риб, молюсків, водоростей.

СТРГ (більше 100 га; всього їх ≈ 150 000 га) створюються

на рибогосподарських водних об’єктах, які заселені

малоцінними видами водних біоресурсів, а також на ділянках Чорного  та  Азовського  морів у межах внутрішніх  та

територіальних вод України.

Розробка і реалізація Закону України «Про розвиток

рибного господарства до 2030 р.” пов’язана з необхідністю:

Виконання зобов’язань перед Світом щодо повного відновленню до фонового природного рівня всієї видової різноманітності риб і водних біоресурсів в природних водоймах України.

Збереження генофонду рідкісних, цінних і промислових видів риб шляхом формування ремонтно-маткових стад в контрольованих умовах (в ставках, річках, водосховищах, відгороджених частинах лиманів, штучних спорудах та інших водоймах).

Створення умов для інтенсивного розвитку р/г, значного  нарощування виробництва рибної продукції за рахунок підвищення природної рибопродуктивності водойм, шляхом повномасштабних полікультурних зариблень цінними і промисловими видами риб.

Відновлення якості водного середовища малих річок за рахунок проведення біомеліорації.

Компенсаційні кошти. Кабінет Міністрів України (№ 342-р від 16.06.2002 р.) виділив  кошти для компенсації  збитків рибному господарству Миколаївської області від бідівництва Ташликської ГАЕС (НАЕК “Енергоатиом”) у розмірі 150 млн. гривень (в перерахунку на 2016 р.), які пропонується спрямувати на  будівництво “Рибного комплексу на Кінбурнській косі”. Коштів у розмірі 150 млн. гривень недостатньо для будівництва нового рибного осподарства, тому пропонується залучити додатково кошти інвесторів по Закону України “Про державно-приватне партнерство” (01.07.2010 р. № 2404-VI).

Кадрове забезпечення. Враховуючи складність майбутньої організаційної работи щодо розбудови галузі треба розуміти, що кадри вирішують усе!

Відсутність необхідної кваліфікації в будь якому напрямку роботи галузі (аквакультура, марикультура, рибопереробка, рибний промисел, робота в СТРГ, охороні водних біоресурсів, тощо) практично унеможливлює нормальне функціонування усіх підприємств галузі в тому числі державний нагляд (контроль) за використанням водойм та водних біоресурсів..

Не підготовлені кадри забезпечити розвиток та

функціонування галузі забезпечити не можуть!

Організація (постійна і безперервна) навчання керівних

та ключових кадрів галузі рибного господарства України – це запорука (передумови) сталого розвитку!

Приватизацію державних рибовідтворювальних заводів

на законодавчому рівні необхідно заборонити!

Очікувані результати і висновки:

1. Реализація Закону України “Про розвиток рибного

господарства України до 2030 р.” дозволить відновити нову

потужну повносистемну рибогосподарську, рибопромислову,

рибопереробну вертикально інтегровану галузь, підкріплену

комплексом наукових досліджень біоресурсного потенціалу

Світового океану, Азово-Чорноморського басейну,

континентальних водойм України та матиме достатній запас

міцності для подолання будь яких фінансових, економічних,

адміністративних та інших негативних факторіа на шляху

свого сталого стрімкого розвитку.

2. Виробництво по Закону України “Про розвиток рибного

господарства України до 2030 р.” матиме високу рентабельність, конкурентоздатність рибопродукції власного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках на фоні укріплення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.

3. Розробка та прийняття Закону України “Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.” – є нагальною потребою держави для повного асортиментного,гарантованого задоволення потреб населення України в якісній якісній рибопродукції власного виробництва, навіть за наявності будь яких негативних, в тому числі форс-мажорних обставин.

4. Закон України “Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України до 2030 р.”, Закон України “Кодекс рибного господарства України, Закон України “Про зазальнодержавну програму відновлення рибопромислового

флоту України” та інші впевнено виведуть галузь рибного господарства України на позитивну домінанту її сталого розвитку!

5. Розробка та прийняття Закону України “Про розвиток

рибного господарства України до 2030 р.” – є потребою держави для повного асортиментного та гарантованого задоволення потреб населення України в \якісній рибопродукції власного виробництва, навіть за наявності будь яких негативних, в тому числі форс-

мажорних обставин.

6. Закон України “Про розвиток  рибного господарства України до 2030 р.” носитиме екологічну та природоохоронну спрямованість на збереження та відновлення рибопромислового потенціалу водойм України.

7. Закон України “Про загальнодержавну програму розвитку  рибного господарства України до 2030 р.”, Закон України “Кодекс рибного господарства України, Закон України

“Про зазальнодержавну програму відновлення рибопромислового

флоту України” та інші впевнено виведуть галузь рибного

господарства України на позитивну домінанту її сталого

довготривалого розвитку!

(Дивись далі Частину 2)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 4 – аквакультура, індустріальні рибні господарства).

Створено - 16.05.2020 0
  Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 4 – аквакультура, індустріальні рибні…

Обгрунтування необхідності розробки Закону України “Доктрина розвитку рибного господарства України до 2050 р.”

Створено - 08.04.2020 0
Обґрунтування необхідності розробки Закону України «Доктрина розвитку рибного господарства України до 2050 р.» На при кінці  минулого сторіччя Україна досягла…

Чи потрібен Україні завод по вирощуванню чорноморської камбали-калкан?

Створено - 06.02.2022 0
  Чи потрібен Україні завод по вирощуванню чорноморської камбали-калкан? Чорноморська камбала-калкан (Scophthalmus maeoticus) – цінний промисловий вид риб шельфу південно-західної частини Чорного…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 10 – рибопереробка, якість)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 10 – рибопереробка,  якість) Стратегія розвитку…