Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 3 – промисел в Азово-Чорноморському басейні та у внутрішніх водоймах України)
Азовське море. Ще в першій половині двадцятого століття біологічні ресурси Азовського моря були такі великі, що не мали собі рівних серед усіх інших водойм Світового океану.
Сьогодні біоресурси Азово-Чорноморського басейну (осетрові види риб, судак, тарань, лящ, чехонь, інші частикові, кефалеві види, бичок, камбала калкан та інші) в останні 25 років зазнали потужний антропогенний тиск зі зменшенням у десятки разів їх популяції.
Окрім дрібно оселедцевих видів риб всі ці риби вже не мають значного промислового значення. Бичок став таким дрібним, що теж перестав мати промислове значення. Але його попри усе виловлюють з розмірами у два рази меншими за стандарт.
Дивись статтю повністю: «Рыбные ресурсы Азовского моря»
http://fishindustry.com.ua/rybnye-resursy-azovskogo-morya/
В Чорному морі така ж сама ситуація. Виключенням є тільки є відсутність прісноводних риб.
Камбала калкан у зв’язку з різким падінням чисельності та розмірів в останні роки потребує ведення повторної п’ятирічної заборони вилову.
Голова Держрибагентства повинен зробити все можливе для такої заборони.
У зв’язку з тим, що Державна прикордонна служба України дозволяє рибалкам Туреччини безконтрольно ловити в наших водах камбалу калкан (чому…., і за які такі цікаві очі…?), її чисельність різко впала до критичного рівня, коли самовідновлення може вже і не відбуватися.
Така ситуація відбувається тому, що Державний рибоохоронний патруль не має жодного плавзасобу для проведення рейдів у виключній (морській) економічній зоні України.
Придбання спеціалізованого плавзасобу Держрибагентства (для пересування у 200 мильній виключній (морській) економічній зоні України)– одне з першочергових завдань нової галузевої влади.
Креветка також потребує значного зменшення вилову, особливо в Національних природних парках, які недосяжні до Держрибагентства. Основна причина полягає різкому зменшенні розмірів. Але і ці питання необхідно вирішувати.
Особливу турботу як в Азовському так і в Чорному морях викликає ННН – промисел видів риб, які занесені у Червону книгу України (анадромні види осетрових риб).
Незаконний браконьєрський промисел осетрових риб продовжується на тлі того, що заводського відтворення на ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» не відбувається вже 12 років.
Це веде до повного знищення осетрових видів риб у Південно-Західній частині Чорного моря.
В Азовському морі РФ продовжує зариблення осетровими видами риб (а виловлюють її у незаконний спосіб наші рибалки).
Україна зі свого боку осетровими видами риб Азовське море до сих пір нажаль не зариблює.
Закон України «Про збереження осетрових видів риб», на розробці якого наполягає Комітет з питань екологічної політики та природокористування Верховної ради України Рішення № 10/3 від 01.11.2019 р. до сих пір нікого ні до чого нажаль не зобов’язав.
Дивись також: http://fishindustry.com.ua/obgruntuvannya-neobxidnosti-napisannya-zakonu-ukra%d1%97ni-pro-zberezhennya-osetrovix-vidiv-rib/
Внутрішні водойми. Прісноводний рибогосподарський фонд України складає 1 320 000 га. Середня рибопродуктивність якого складає 120÷350 кг/га. Тобто, навіть при мінімальній природній рибопродуктивності і правильному господарюванню ми б мали ≥ 150 000 тонн/рік риби. Але це лише при мінімумі.
На даний час Держрибагентство рапортує про якісь там досягнення в вигляді:
Промисел Азово-Чорноморського басейну – 29 тис. тонн (проти 180 тис. тонн у 1991 році);
Промисловий лов у внутрішніх водоймах – 18 тис. тонн (проти 25 тис. тонн у 1991 році).
Як с такими ганебними показниками можна взагалі про щось там говорити?
Що стосується рибного промислу у внутрішніх водоймах України. Це складне завдання, яке пов’язано з безліччю проблем, які Держрибагентство само не може вирішити:
- Водойми розташовані в різних адміністративних частинах крани зі своїми органами державного управління та місцевого самоврядування. Це викликає багато проблем, які пов’язані з: наданням в оренду земель водного фонду, оплатою за них, взаємовідносинами з рибалками любителями, випасом худоби, рекреаційними питаннями, тощо.
- Засмічення території водозбору промисловими та побутовими відходами. Після дощів все це попадає у водойми і отруює їх.
- Забруднення території водозбору і водойм нафтопродуктами та іншими отруйники речовинами..
- Забруднення водойм каналізаційними неочищеними стоками
- Забруднення атмосфери промисловими підприємствами та транспортом. З опадами всі забруднюючи хімічні елементи попадають у водойми, отруюючи їх.
Щось треба робити з організаційною структурою господарювання на каскаді Дніпровських водосховищ.
Нажаль, існуюча схема не сприяє розвитку рибного господарства на великих водоймах каскаду тому, що немає реального власника, який відповідає за стан справ, за зариблення і збільшення риби у водоймі. Рибоохоронний патруль не сприяє м’яко кажучи промисловикам, а лише створює «фінансову напругу».
Створення Консорціумів рибопромислових підприємств каскаду Дніпровських водосховищ (690 000 га) складе всі передумови для стрімкого розвитку рибного промислу на 50 % загальної площі водогосподарського фонду України.
Дивись також по темі: Обґрунтування необхідності розробки Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм»
Дивись також по темі : Обґрунтування необхідності написання Закону України «Про збереження різноманіття водних біоресурсів»
http://fishindustry.com.ua/6306-2/
Новому Голові Держрибагентства необхідно звернути увагу на стан справ в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах України, який можна охарактеризувати як стан повного занепаду та депресивної стагнації. Самостійно ніхто з цього тяжкого стану не зможе вийти і вирішити всі накопичені проблеми.
Тому необхідно створити спеціальну Робочу групу по всіх питаннях, пов’язаних з промислом в Азово-Чорноморському басейні та прісноводних водоймах України.
Цей колегіальний дорадчий орган Голови Держрибагентства зможе акумулювати всю необхідну інформацію, обробляти її та в фарватері державної стратегічної політики сталого розвитку рибного господарства України запропоновувати керівництву галузі вивірені пропозиції для їх реалізації.
