Адаптація рибальства та аквакультури до змін клімату (по матеріалах ФАО 2022 р.)
Довідкова інформація. У шостій доповіді про оцінку (МГЕЗК, 2021) Міжурядової групи експертів ззміни клімату (МГЕЗК) підтверджується, що глобальне потепління прискорюється, і підкреслюється, що воно вже призвело до не зворотних змін.
У Кліматичному пакті Глазго (ООН, 2021), прийнятому на двадцять шостій сесії Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, вказується на нагальну необхідність вжиття заходів на просторах океану, а під час обговорень, присвячених клімату, знову було вказано на те, що водні екосистеми мають здатність накопичувати вуглець у великих кількостях.
З урахуванням цих висновків і у світлі нової концепції, яка поступово формується в рамках міжнародних діалогів зклімату, необхідно приймати більш масштабні та оперативні заходи щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них у секторі рибальства та аквакультури. У минулі роки учасники глобальних обговорень щодо впливу зміни клімату на сектор спиралися на рекомендації щодо адаптації, розроблені ФАО. В данному розділі розглядаються п’ять пріоритетних напрямів дій щодо адаптації рибальства та аквакультури на місцях, які можуть внести відчутний внесок у блакитну трансформацію.
Врахування питань зміни клімату врегулюванні рибальства та розвитку аквакультури. Зростає обсяг фактичних даних, що свідчать про те, що зміна клімату змінює характеристики водних екосистем; складова ситуація диктує необхідність враховувати стресові фактори, пов’язані зі зміною клімату, при регулюванні рибальства та розвитку аквакультури і міцніше пов’язувати плани адаптації та дії щодо регулювання та розвитку. Доцільно перейти на гнучкі та адаптивні підходи до управління, які можуть періодично коригуватися з урахуванням нових даних про вплив.
При розробці управлінських циклів відповідно до рекомендацій ФАО слід передбачати додаткові канали зворотного зв’язку, використання яких дозволить своєчасно реагувати на зміни та скорочувати управлінські цикли, пристосовуючись до мінливих умов.
Використання систем моніторингу навколишнього середовища, побудованого на оцінці ризиків, допоможе приймати ефективні рішення щодо адаптації, якщо у таких системах будуть застосовуватись розроблені з урахуванням специфіки та умов на місцях непрямі показники та індикатори, пов’язані з кліматичними факторами, що надають суттєвий вплив на рибальство та аквакультуру (такими як підвищення температури, зміна характеру опадів, рівень кисню у воді).
Більш широке використання в регулюванні рибальства та розвитку аквакультури підходів з урахуванням ризиків допомагає оптимізувати роботу з пом’якшення ризиків, пов’язаних із зміною клімату, на різних етапах управлінського циклу – від планування до здійснення. Крім того, необхідно точніше визначати просторові та часові параметри одиниць управління в.рибальстві та рибництві, погоджуючи їх із заходами щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них.
З ініціативи ФАО було проведено аналіз прикладів успішного впровадження гнучких підходів до регулювання морського рибальства, але таку роботу необхідно продовжувати, зокрема, потрібно описувати та вивчати практичні приклади заходів з урахуванням наслідків зміни клімату, спрямованих на регулювання рибальства у прісноводних водоймах чи управління сектором аквакультури, що забезпечують стабільну продуктивність та життєстійкість господарств.
Розробка та реалізація всеосяжних планів адаптації. Рибалки та рибники вже зараз адаптуються до зміни клімату, диверсифікуючи джерела засобів для існування, пристосовуючись до змін у навколишньому середовищі та змінюючи застосовувані методи, проте підвищення дієвості самостійної адаптації та запобігання дезадаптації необхідно прискорювати перебудову інститутів та систем управління. Для цього необхідні всеосяжні плани національного, субнаціонального та місцевого рівнів, які створять умови для самостійної адаптації у середньостроковій та довгостроковій перспективі та допоможуть перетворити рибальство та аквакультуру так, щоб підвищити їхню стійкість до зміни клімату в майбутньому.
ФАО випустила керівництво, яке допоможе особам, які відповідають за розробку заходів політики у міністерствах та установах, що займаються питаннями рибальства та аквакультури, брати активну участь у розробці заходів, спрямованих на визнання важливості сектора та облік його інтересів розробки національних планів адаптації.
Цими рекомендаціями можуть скористатися іінші зацікавлені сторони, які бажають обрати формати участі у розробці планів адаптації та прийняття рішень щодо розроблення таких планів на субнаціональному та місцевому рівнях.
При розробці комплексних планів адаптації необхідно враховувати потреби суб’єктів рибальства та аквакультури всіх масштабів, проте для того щоб сектор продовжував робити внесок у досягнення глобальних цілей скорочення злиднів та забезпечення продовольчої безпеки, особливу увагу слід приділяти найбільш вразливим верствам населення. Тому при розробці та виконанні таких планів необхідно застосовувати інклюзивний підхід з урахуванням інтересів широкого
кола сторін, вивчати потреби населення, займається маломасштабним рибальством та рибництвом, у країнах, що розвиваються, найбільше страждають від впливу зміни клімату, та розуміти, які вигоди принесе населенню реалізація таких планів.
Одним з прикладів такого підходу є 120 комплексних планів управління із залученням місцевого населення у М’янмі в рамках проекту ФАО Fish da, покликаного підвищити життєстійкість місцевого населення, що займається рибальством і аквакультурою, та їх засобів для існування до зміни клімату.
Прийняття просторових підходів до управління з урахуванням кліматичних факторів. Просторові підходи до управління служать потужною основою для розробки планів та заходів щодо адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату в секторі рибальства та аквакультури з урахуванням існуючих та майбутніх ризиків та можливостей,о бумовлених кліматичними чинниками.
Без раціонального управління та планування із застосуванням просторових підходів і закислення океанів викличуть ряд пов’язаних з кліматичними факторами змін, включаючи зміни географічного розподілу, ареалів проживання, характеру спалахів та поширення захворювань, а також загострення соціальних конфліктів між користувачами внутрішніх водойм та океанів.
Планування та управління із застосуванням просторового підходу є орієнтований на пошук рішень підхід, в якому просторові дані та моделі використовуються для більш глибокого розуміння та прогнозування можливого впливу зміни клімату на рибальство та аквакультуру, а також для вивчення різних факторів, що впливають на різні території, та впровадження стратегій адаптацію з урахуванням специфіки конкретних районів.
Ефективне просторове планування та передові методи управління на рівні господарств та районів з використанням таких допоміжних просторових технологій, як дистанційне супутникове зондування, аерофотозйомка, глобальні системи позиціонування, географічні інформаційні системи та інформаційно-комунікаційні технології, можуть знизити вразливість господарств для ризиків, пов’язаних зі зміною клімату, та допомогти їм найповніше адаптуватися до його наслідків. Наприклад, у Чилі карти пов’язані зі зміною клімату ризиків для аквакультури, розроблені в рамках проекту Cli, реалізованого під егідою Міністерства навколишнього середовища використовуються для підготовки науково обґрунтованих повідомлень про шкідливе цвітіння водоростей, які допомагають знижувати смертність вирощуваних лососевих.
Впровадження механізмів просторового управління рибальством та аквакультурою з урахуванням кліматичних факторів може знадобитися гнучка зміна механізмів управління; крім того, рекомендується адаптувати застосовувані підходи так, щоб забезпечити участь та залучення різних зацікавлених сторін та використання наукових даних та знань, отриманих на місцях, при розробці та здійсненні інноваційних стратегій пом’якшення та адаптації, таких як рішення, засновані на природних факторах.
Крім того, важливо створювати бази просторових даних, в яких будуть відображатися як екологічні, так і соціально-економічні характеристики середовища; розвивати системи океанографічних та кліматичних спостережень, які допоможуть отримувати відомості про місцеві фактори в режимі реального часу; розвивати національний та регіональний потенціал для впровадження моделей та показників раннього попередження, які допоможуть суб’єктам рибальства та аквакультури пом’якшувати наслідки зміни клімату або адаптуватися до них.
Облік міркувань рівності та прав людини. У центрі обговорень, присвячених клімату, завжди мають стояти питання рівності. Від зміни клімату можуть насамперед постраждати ті, хто найменше винен у кліматичній кризі, наприклад, населення, що займається маломасштабним рибальством та рибництвом, особливо мешканці країн з низьким рівнем доходу та острівних держав.
В кінцевому рахунку рівність також пов’язані з правами людини. Зміна клімату може перешкоджати здійсненню права людей на харчування, доступ до питної води, освіти, охорони здоров’я та житлом та надавати найбільш серйозний вплив на тих, хто перебуває у вразливому становищі, будь то окремі люди, групи населення та народи (наприклад на жінок, дітей, людей похилого віку, представників корінних народів, меншин, мігрантів та незаможних).
Важливість рівноправності та прав людини визнається у Добровільні керівні принципи забезпечення стійкого маломасштабного рибальства у контексті продовольчої безпеки та викорінення бідності, Декларації Комітету ФАО з рибного господарства про стійкість рибальства та аквакультури та Паризькій угоді. Слід планувати як процеси, і результати адаптації до зміни клімату в секторі рибальства та аквакультури з урахуванням міркувань рівноправності та прав людини. Плануючи процеси, необхідно насамперед забезпечувати прозорість, облік інтересів широкого кола сторін, доступ до правосуддя та не дискримінацію.
Плануючи результати, слід забезпечувати дотримання права на життя та супутні права на достатнє харчування, житло, воду та засоби до існування. Необхідно залучати до розробки планів з адаптації вразливі спільноти, включаючи дрібних рибалок і рибників, і розширювати їх права та можливості.
Країни мають оцінювати фактори вразливості в секторі рибальства та аквакультури та діяти виходячи з міркувань рівноправності та дотримання правами людини. Вони повинні приймати запобіжний підхід, забезпечувати готовність до майбутніх подій, як екстремальних, так і повільно прогресуючих, забезпечувати доступ до стійких до зовнішніх впливів об’єктівін фраструктури та державним службам (включаючи служби охорони здоров’я).
Інвестування в інновації. Зміна клімату ставить перед сектором рибальствата аквакультури нові завдання та спонукає його учасників пропонувати комплексні новаторські рішення, орієнтовані на технічні, політичні та ринкові перетворення.
За сприяння ФАО розробляються та впроваджуються нові сумісні інформаційні системи, які являють собою засоби систематизації та консолідації даних про рибальство, аквакультуру та зміні клімату на рівні країн, орієнтованих на користувачів та осіб, які приймають рішення. Крім того, Організація допомагає у розробці та впровадженні систем раннього попередження, сприяють скороченню числа інцидентів та смертельних випадків та оперативного наданняю гуманітарної підтримки в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із кліматичними факторами.
Прикладами такої роботи є вже чинний механізм, який був об’єднаний в єдину систему, в Чилі (ІФОП, 2021), використання технологій соціальних мереж для отримання інформації в режимі реального часу та більше повного дотримання вимог у районі озера Маломбе в Малаві (ФАО, 2019е), а також розширення моніторингу та оцінки впливу зміни клімату для розробки заходів політики та планів та підтримки населення, що займається рибальством та аквакультурою, в М’янмі (ФАО, 2021).
На рибальство та аквакультуру припадає лише незначна частка викидів вуглецю у світі. Проте є можливості для декарбонізації всього виробничо-збутового ланцюжка в секторі, підвищення її ефективності за рахунок скорочення втрат і псування риби, у тому числі в інтересах дрібних рибалок та рибників.
Через високу вартість існуючих технологій декарбонізації доступ до них та розширення масштабів їх застосування залишаються проблематичними.
Необхідно впроваджувати фінансові схеми та освоювати багатосторонні підходи, завдяки яким підприємці та місцеве населення, включаючи жінок та молодь, зможуть отримувати доступ до кредитів; крім того, потрібно впроваджувати стимулюючі заходи політики, які сприятимуть впровадження чистих технологій та використання чистих джерел енергії у всіх сегментах виробничо-збутових ланцюжків рибальства та аквакультури, та вивчати новаторські рішення, які принесуть позитивні результати
Висновок. Країни виявляють зростаючий інтерес до питань адаптації рибальства та аквакультури до зміни клімату. Згідно з останнім звітом ФАО у період з 1 січня 2020 р. до 31липня 2021 р. країни в рамках своїх зобов’язань щодо Паризької угоди представили 85 нових проектів, які включали компоненти адаптації, стосувалися адаптації рибальства та аквакультури,в тому числі експлуатації океанів та прибережних зон.
Країни можуть орієнтуватися на описані вище п’ять пріоритетних напрямків при виконанні своїх зобов’язань, що допоможе їм досягти довгострокових цілей з адаптації, передбачених Паризькою угодою.
Рішення КС26 надало офіційного характеру обговорення питань океану на засіданнях РКЗКООН, і важливо розширити внесок рибальства та аквакультури в глобальні зусилля в цій галузі за рахунок обміну рішеннями щодо адаптації та пом’якшення наслідків, актуальних для сектора, а також поступово усувати серйозну прогалину, пов’язану з тим, що під час міжнародних обговорень, присвячених питанням клімату, приділяється недостатню уваги рибальству та аквакультурі в прісноводних водоймах.
З 31 жовтня по 13 листопада 2021 року у Глазго, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії проходила двадцять шоста сесія Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) – КС 26. У документі щодо підсумкам Конференції, Кліматичному пакті Глазго1, висвітлюються питання та проблеми у семи областях, в яких необхідні дії.
Велика увага в ньому приділяється питанням адаптації, та особливо наголошується нагальна необхідність розширення масштабів спрямованих на адаптацію дій. Крім того,у ньому сформульовано заклик до розвинених країн до 2025 р. значно збільшити колективне фінансування адаптації країн, що розвиваються, порівняно з рівнем 2019 р. Це конче важливе завдання, враховуючи нестачу фінансів, що виділяються на адаптацію, яка посилюється збільшеною заборгованістю країн, що розвиваються, внаслідок пандемії COVID-19.
У Кліматичному пакті Глазго визнається, що для обмеженняглобального потепління до 1,5 ° C необхідно в найкоротший термін забезпечити всеосяжне та стійке скорочення викидів парникових газів у світі. Країнам настійно рекомендується переглянути у бік збільшення цільові показники на 2030 р., встановлені в їх визначених на національному рівні вкладах, якщо це необхідно, щоб привести їх у відповідність з метою за температурою на 2022 р., поставленою в Паризькій угоді.
У Кліматичному пакті Глазго сформульовано заклик до розвинених країн виділити кошти на технічну допомогу в рамках діючої Сантьягської мережі. Крім того, документом було засновано Діалог Глазго для обговорення механізмів фінансування діяльності звирішення проблем збитків.
Країни визнали взаємозв’язок між зміною клімату та втратою біорізноманіття та найважливішу роль охорони, збереження та відновлення природи та екосистем. Особлива увага була приділена океану: КС 26 закликала у рамках профільних програмроботи та у відповідних офіційних органах РКЗК ООН розглянути питання про те, як можна об’єднати та розширити діяльність, пов’язану з океаном, передбачену їх мандатами та планами роботи, та повідомляти про цю діяльність при наданні звітності у існуючих форматах.
Країни погодилися розширити діяльність на просторах океану та продовжити щорічні діалоги по океану пі сля2022 р.
ФАО брала активну участь у різних заходах урамках КС 26 та докладала зусиль до того, щоб у рамках РКЗКООН приділяла увагу питанням рибальства та аквакультури. Крім того, Організація використала цю можливість, щоб підтвердити свій твердий намір і надалі допомагати країнам у їх роботі з підвищення стійкості та життєстійкості рибальства та аквакультури у співпраці з партнерами в системі ООН, організаціями, що займаються питаннями океану та приватним сектором.
Вдосконалення управління прибережними районами. Прибережне рибальство є життєво важливим джереломї жі та засобів для існування для мільйонів людей. Проте морське біорізноманіття прибережних районів виснажується. Однією з основних проблем, що ставлять під загрозу водні види та загрозливі прибережним екосистемам, включаючим мангрові зарості, є зміна клімату.
ФАО та Програма ООН з навколишнього середовища – Абіджанська конвенція у співпраці з населенням департаменту Сасандра (Кот-д’Івуар) та дельти річки Салум (Сенегал) реалізують фінансований Глобальним екологічним фондом комплексний проект “Ініціатива щодо прибережного рибальства в Західній Африці”, до цілей якого входять забезпечення сталого управління мангровими чагарниками, підвищення ефективності експлуатації рибних ресурсів та функціонування виробничо-збутових ланцюжків.
У 2021 р. в рамках проекту були проведені заходи щодо відновлення мангрових чагарників, сприяння природній регенерації та охороні природи на експериментальній території площею 700 га. Використовувався інклюзивний підхід із залученням місцевих спільнот та неурядових організацій.
Крім того, в рамках проекту надається сприяння введенню в дію плану регулювання запасів прибережних креветок у дельті річки Салум і проводиться робота щодо розвитку потенціалу населення з акцентом на жінок, устриць, що займаються переробкою, і на поширення інформації місцевими мовами через різні ЗМІ.
Ці заходи приносять масштабний позитивний ефект. Вони підвищують стійкість коштів для існування населення, що займається рибальством, до кліматичних ризиків талих, підвищують рівень зв’язування вуглецю, а також допомагають вирішувати проблеми, пов’язаних із біорізноманіттям.
Україну поки ці проблеми не стосуються… А чому ж так?
