Сценарії розвитку рибного господарства до 2050 р. (по матеріалах ФАО 2022 р.)

Сценарії розвитку рибного  господарства до 2050 р. (по матеріалах ФАО 2022 р.)

ФАО підготувала попередні прогнози на період до2050 року1, розробивши три правдоподібні сценарії розвитку рибальства та аквакультури з метою розгляду та прийняття мір. Прогнози ґрунтуються на припущеннях щодо зростання сектора, насамперед на висновках з аналізу із застосуванням моделі розвитку рибного господарства ФАО, наведених у публікації “Сільськогосподарський прогноз ОЕСР-ФАО”2.

Звичайний сценарій. Цей сценарій побудований на тенденціях, аналогічних до розрахованих на основі прогнозів ОЕСР-ФАО до 2030 р. і передбачає невелике зростання обсягів промислового рибальства (в основному за рахунок підвищення якості регулювання) та значне зростання виробництва аквакультури, хоч і більше повільний (порівняно з попередніми десятиліттями).

Згідно зі сценарієм, обсяги промислового рибальства в морях і внутрішніх водоймах трохи виростуть, частково завдяки появі більш досконалих систем подання інформації про рибальство у внутрішніх водоймах. Частка продукції промислового рибальства в морях, що не використовується для безпосереднього споживання в їжу, до 2050 р. дещо знизитися в порівнянні з 2030 р. в результаті застосування досконаліших технологій.

Песиместичний прогноз. У цьому сценарії передбачається, що низка спроб розширити аквакультуру виявляться невдалими і в субсекторі продовжать використовуватися нестійкі методи, що знизить ефективність багатьох нових ініціатив і зумовить лише обмежене зростання аквакультури та деяке скорочення обсягів промислового рибальства. Стан ресурсної бази промислового рибальства, що ведеться як у морях, так і в внутрішніх водоймах буде погіршуватися. Крім цього, в рамках песимістичного сценарію передбачається, що у 2050 р. буде губитися 9,6% видобутку, що відповідає прогнозам впливу зміни клімату в рамках репрезентативної траєкторії концентрацій. Частка продукції морського промислового рибальства, призначена для безпосереднього споживання, має залишитися без змін порівняно з очікуваним рівнем 2031 р., без позитивного впливу додаткових технічних новацій.

Оптимістичний прогноз. Цей сценарій передбачає певні позитивні зміни, які дозволять розвивати та розширювати аквакультуру на стійкій основі. Темпи зростання будуть помірними, але досить суттєвими, оскільки нарощування інвестицій в марікультуру створить умови зростання. Позитивні зміни очікуються і в морському промисловому рибальстві: до 2050 р. буде досягнутий максимально стійкий вилов для океанів та морів – 95,5 млн тонн. Внаслідок вдосконалення систем збору даних та впровадження заходів регулювання, які в даний час не застосовуються у багатьох річкових басейнах, обсяг промислового рибальства у внутрішніх водоймах зросте до 13,5 млн. тонн.

Обсяги вилову у секторах промислового рибальства як у морях, так і ввнутрішніх водоймах у 2050 р. знизяться на 4,05%, що узгоджується з прогнозами і стосуються впливу зміни клімату на ситуацію в промисловому рибальстві. В результаті розвитку технологій, у тому числі скорочення втрат і псування, знизиться частка продукції морського промислового рибальства, не призначеної для безпосереднього споживання.

Споживання водних продуктів на душу населення при реалізації звичайного сценарію до 2050 р. зросте до 22,3 кг. порівняно з показником 2020 р. (20,2 кг), та харчова продукція з водних біоресурсів стане більш важливим, ніж зараз засобом боротьби з голодом та неповноцінним харчуванням.

Збільшення споживання на душу населення до 25,5 кг передбачає оптимістичний сценарій, теоретично можливого за рахунок інноваційного та інтенсивного розвитку аквакультури у поєднанні з амбітним та ефективним управлінням усіма районами, в яких ведеться промислове рибальство у світі. Однак якщо не буде вирішено існуючі проблеми перелова та зростання аквакультури залишиться обмеженим, подушеве споживання до 2050 р. може повернутися до рівня до 2012 р. (18,5 кг), що серйозно позначиться на продовольчій безпеці, особливо у країнах, де харчові продукти з водних біоресурсів становлять значну частку у раціоні населення.

Результати цих прогнозів представлені у таблиці. Вони призначені не для передбачення майбутнього, а для завдання граничних умов, на які слід орієнтуватися при розробці заходів, необхідних для забезпечення продовольчої та харчової безпеки.

Зокрема, ФАО вважає найбільш правдоподібним звичайний сценарій, оскільки в ньому екстраполовані на період до 2050 р. середні тенденції, розраховані за моделлю розвитку рибного господарства.

У моделі використовуються макроекономічні припущення та вибірка цін, а не тільки прогнози зростання, але на припущення впливають фактори невизначеності, тому необхідне їх регулярне коригування. Щодо песимістичного та оптимістичного сценаріїв, то вони дозволяють оцінити діапазон варіантів можливого розвитку подій. Цей діапазон сценаріїв дозволяє вести діалог з урахуванням того, що не завжди можна зробити точний прогноз на майбутнє, відштовхуючись від сьогодення і того, що рішення, прийняті в майбутньому будуть надавати масштабне, що піддається виміру впливу на внесок водних продуктів у продовольчу безпеку та харчування. Сектор збереже вирішальну роль у забезпеченні продовольством світового населення, яке до 2050 р. може досягти 9,7 млрд. осіб, при цьому прийняття оптимальних стратегічних рішень допоможе підвищити цей внесок.

Виробництво рибальства та аквакультури к 2050 р.

Зміни прогнозів щодо розвитку рибальства та аквакультури. У короткостроковій перспективі найбільша серйозна невизначеність пов’язана з пандемією COVID-19 та її наслідками, зважаючи на те, що глобальні виробничо-збутові ланцюжки та торгівля ще не відновилися до кінця, а також війною між Україною та рф.

Можна припустити, що війна матиме багатопланові наслідки з погляду торгівлі, цін, логістики, виробництва, інвестицій, економічного зростання та засобів до існування, надасть серйозний непрямий вплив на продовольчу безпека не тільки України, а й багатьох інших країн, і матиме серйозні наслідки для секторів рибальства та аквакультури. Крім того, у наступному десятилітті ймовірні масштабні зміни у стані навколишнього середовища, доступності ресурсів, макроекономічних умовах, правил та тарифів міжнародної торгівлі та ринковій кон’юнктурі, які можуть вплинути на виробництво, ринки та торгівлю в середньостроковій перспективі. Очікується, що мінливість та зміна клімату, у тому числі частота та масштаби екстремальних погодних явищ, вплинуть на доступність, переробку та збут продукції з водних біоресурсів, що зробить країни більш уразливими для ризиків. Цей вплив буде неоднаковим на різних територіях.

Україна. Висновки щодо війни з рф.

До війни загальний обсяг виробництва продукції рибальства та аквакультури в Україні складало близько 87 000 тонн: у внутрішніх водоймах видобувало 26 700 тонн, у морських водах – 41 900 тонн, а з об’єктів аквакультури надходило 18 500 тонн. Рибальські судна країни здійснювали лов у Чорному та Азовському морях у межах виключної економічної зони України та сусідніх країн, а також у віддалених акваторіях, зокрема в Атлантиці та антарктичній частині Тихого океану.

У 2020 р. загальний вилов у Чорному та Азовському морях становив близько 20 800 тонн – цей обсяг було видобуто загалом 1 300 судами. У країні було зареєстровано понад 4 000 рибницьких господарств, переважно дрібних, які виробляли переважно коропа, а також сома, щуку та форель, вирощуваних у кустарних ставках. З 2014 р. Україна не здійснює виробництво у чотирьох господарствах з розведення молюсків та одного інкубатора з розведення тюрбо, оскільки вони розташовані в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим та у місті Севастополь, Україна. 

Споживання продуктів з водних біоресурсів на душу населення країни становило близько 12–13 кг на рік із абезпечувалося переважно за рахунок імпорту з європейських країн. В останні роки реєструвалося зростання імпорту, хоч і зі значними коливаннями.

У 2021 р. він досяг пікового рівня (понад 1 млрд дол. США). Експорт рибної продукції в тому ж році оцінювався в 66 млн дол. США. У країну імпортуються лососеві, скумбрія, оселедець та хек. Майже третина цієї продукції (31%) ввозиться із Норвегії. Експортується переважно філе лосося та тріски, при чому більше половини цієї продукції прямує до кількох європейських країн.

Також в Україні спостерігаються серйозні збої в рибництві, спричинені перебоями з поставками сеголетків, кормів та інших послуг, пошкодженням інфраструктури та низьким попитом на продовольство. За попередніми оцінками, у разі продовження конфлікту економічні витрати у первинному виробництві у 2022 р. становитимуть не менше 70 млн дол. США, а найімовірніше, вони виявляться втричі більше, якщо врахувати вартість продукції на після промислових етапах, а також чисті збитки внаслідок втрати експортних надходжень у розмірі 66 млн дол. США.

Крім того, втрата імпорту призвело до значного зниження споживання харчової продукції з водних біоресурсів. Серйозно постраждала інфраструктура, а в портах України зупинено всі комерційні перевезення, що веде до серйозного падіння торгових потоків у країну та з країни.

У сусідніх з Україною країнах морському рибальству також завдано серйозної шкоди. Багато хто з них повідомляє про наявність вибухових речовин у Чорному морі у своїх відповідних морських районах і рекомендують виявляти максимальну обережність та дозволяють промислові операції виключно у дуже безпечних районах. Були перервані багато рибогосподарських досліджень, а також заходи щодо моніторингу, контролю та спостереженню.

Загалом війна в Україні створює серйозні збої на світових ринках Усі країни, що експортують до країни продукцію з водних біоресурсів, включаючи Норвегію, Ісландії, США, Канаду та європейські країни, повинні шукати альтернативні ринки збуту своєї продукції.

Рибна промисловість рф (у 2020 р. перебувала на п’ятому місці у світі з виробництва продукції промислового рибальства), яка значною мірою орієнтована на експорт. У 2020 р. країна експортувала продукцію рибальства та аквакультури на 4,9 млрд дол. США, а в 2021 р. цей показник досяг 6,1 млрд дол.США.

Поточна ситуація призвела до серйозних збоїв експорту. Поки що неясно, як це позначиться на вартості експортованої продукції та напрямках, у яких вона вивозитиметься. Інфляційний тиск на світову економіку, пов’язаний із зростанням вартості виробничих ресурсів та собівартості виробництва у країнах, що виробляють найвищі обсяги харчової продукції з водних біоресурсів, що погіршує доступ до інвестицій у сектор, при тому, що приватні та інституційні інвестиції в нього і раніше найчастіше вважалися ризикованими.

Але, як там не було, а ми повинні навіть в умовах війни закладати фундамент сталого післявоєнного розвитку галузі рибного господарства! Так?