Витримування передличинок осетрових риб (Частина 10)

Витримування передличинок осетрових риб (Частина 10)

Вилуплення передличинок. Початок вилуплення характеризується появою в інкубаційному апараті одиничних плаваючих предличинок. Предличинок, що вилупилися, переносять у круглі бетонні  або пластикові басейни (лотки) площею 2-4 м2.

Умови витримування предличинок. У разі великої кількості предличинокл їх індивідуальний підрахунок практично неможливий, і зазвичай ведеться візуально за стандартом 500 шт. або ваговим способом.

Нормативи щільності посадки передличинок у басейни та лотки

Наступного дня після посадки передличинок у басейнах проводиться відбір оболонок, мертвої ікри та особин з аномаліями. Відбір загиблої ікриі оболонок слід робити за допомогою гумового сифону.

Особливості морфогенезу жовткового мішка передличинок до переходу на екзогенне харчування (стадії 35-42 )забезпечується запасами жовткового мішка, обсяг якого залежить від лінійних розмірів вільних ембріонів У цей період здійснюється диференціювання основних органів (включаючи, відділи травної системи), і формується єдина морфо-фізіологічна система, здатна до виконання функцій життєзабезпечення, характерних для різних стадій онтогенезу.

При оптимізації температурного режиму під час ембріогенезу відбувається прискорення розвитку предличинок осетрових риб. Це обумовлено впливом температури в період інкубації ікри та вилуплення на співвідношення швидкості резорбції жовткової маси, зростання та розвитку передличинок. Початкове формування жовткового мішка, як частково провізорного органу, пов’язане з функціями дихання та харчування. В ембріональний період т адалі, у міру розвитку предличинок осетрових, форма жовткового мішка змінюється від округлої до овальної, а потім до яйцеподібної чи грушоподібної.

У нормі відношення висоти до довжини жовткового мішка становить від 0,55 до 0,69. Для деформованого (грушоподібного або подовжено-овального) жовткового мішка це відношення зменшується до 0,29-0,4. В період перед переходом на екзогенне харчування, індивідуальна мінливість розмірно-вагових показників предличинок зазвичай знижується, що пов’язано з елімінацією нежиттєздатних особин та збільшенням середніх значень довжини та маси тіла предличинок. Це підтверджує існуючі уявлення про те, що в оптимальних умовах витримування предличинок у період ендогенного харчування, відмінності маси та довжини предличинокне перевищують 15%.

Для етапу прискореного морфогенезу характерні високі значення коефіцієнта ефективності конвертування жовтка в біомасу предличинок (близько 2). Швидкість утилізації жовткової маси зростає у процесі розвитку передличинок. Прискорення розсмоктування жовткового мішка (порівняно з попереднім етапом – пасивним заляганням на дні басейнів) обумовлено початком активного плавання предличинок та прискоренням процесів морфогенезу.

Видові особливості фототаксису предличинок осетрових риб. Ставлення передличинок до світла є важливим діагностичною ознакою, що дозволяє, зокрема, виявляти різницю між популяціями російського осетра. У передличинок білуги, севрюги, стерляді, встановлено позитивний фототаксис. У той час як у  російського осетра виявлено негативний фототаксис (положительный фототаксис (движение происходит в направлении к  источнику света; осуществляется за счёт светочувствительных глазок и  жгутиков), так и отрицательный фототаксис — движение идёт в противоположном направлении). Ці особливості мають практичне значення, оскільки вимагають створення особливих умов освітленості інкубаційних апаратів у період виклювання передличинок різних видів осетрових.

Це має особливе значення для апаратів вертикального типу з прозорими стінками (Вейса) – у період вилуплення фотофобних видів, і навіть у слабко освітлених цехах, їх доцільно затіняти. З моменту вилуплення до переходу на екзогенне харчування фототаксис передличинок змінюється. Для російського осетра необхідно збільшити освітленість від 2-10 лк до 80-100 лк, для азовських севрюги та білуги – від 80-100 до 100-130 лк.

Важливі етапи постембріонального розвитку. У процесі розвитку предличинок відбувається поетапне формування органів та систем, що забезпечують нормальне зростання та розвиток організму. Особливість цього періоду полягає у зміні личинкових органів (непарна плавникова складка, зовнішні зябра, запас жовтка та ін.).

Ці процеси вимагають забезпечення необхідних умов, оскільки будь-яке відхилення від оптимальних умов призводить до порушень у розвитку та підвищення рівня смертності молоді. Для того, щоб відрізняти зміни ознак, норми, що лежать у межах, від патологічних змін, необхідно знати особливості нормальної будови предличинок на різних стадіях розвитку.

Оцінка розвитку предличинки білуги (стадія 42). При підрощуванні предличинок слід звернути особливу увагу натакі, пов’язані з ризиком, періоди постембріонального розвитку, як перехід на зяброве дихання та перехід на екзогенне харчування.

Порушенняу розвитку перерахованих систем та функцій викликають загибель предличинок. Час настання тієї чи іншої стадії залежить від температури води. 

Тривалість розвитку предличинок осетра (при температурі води 18°С) від масового вилуплення (стадія 36) до переходу на екзогенне харчування (стадія 45).

Поведінкові особливості предличинок у період ендогенного живлення. Слід зазначити деякі особливості поведінки предличинок у перші дні життя. Після вилуплення предличинки розсіюються в товщі водиі роблять, так звані, «свічки», періодично піднімаючись до поверхні води та опускаючись на дно басейну. При природному нересті така поведінка предличинок осетрових дозволяє їм, по-перше, уникнути замулювання, і, по-друге, пасивно скочуючи за течією швидше досягати ділянок рік з багатою кормовою базою. При переході на зяброве диханняі на стадії формування травної системи, (у період, так званого, «роєнія»), предличинки опускаються на дно басейну і утворюють різного роду скупчення або «плями». У разі, якщо скупчення передличинок знаходяться в зонах з низьким водообміном, можлива їх загибель через нестачу кисню (для личинок осетрових у віці 1–52 діб кисневий поріг за температури води 20–22°С знаходиться в межах від 1,6 до 2,5 мг О2/л.

Інтенсивність споживання киснюдо цього періоду зростає у кілька разів у порівнянні з ембріональним періодом, а на певній фазі екзогенного харчування знижується поступово стабілізуючись у мальковому періоді.

Предличинки, якіу період масового «роїння» плавають поза «плямою» в товщі води або на її поверхні, як правило, мають різні морфологічні аномалії. На цьому етапі також можлива масова загибель предличинок, яка може бути викликана як рибоводною якістю ікри, так і несприятливими умовами вирощування. Предличинки, що знаходяться на цій стадії розвитку, з морфо-фізіологічними дефектами, такими як аномалії розвитку органів дихання та (або) травного тракту вже не здатні до подальшого розвитку та гинуть.

Загалом, за період ендогенного харчуваннямсмертність предличинок (залежно від виду) не повинна перевищуватимм10%. У зв’язку з цим, необхідні кожнімтри доби відбирати проби (у кількості 30-50 штук живих та загиблих) предличинок для спостереження за розвитком та оцінки якості предличинок.

При витримуванні передличинок у басейнах необхідно так само, як і в період інкубації ікри, здійснювати постійний контроль за температурним та кисневим режимом. Слід наголосити на важливості своєчасної заміни фільтруючі грат на стоку води з басейнів. У міру зростання личинок, комірка зливного екрану повинна поступово збільшуватися від 1-2 мм при витримування передличинок та переході на активне харчування, до 7 мм для молоді масою 10 г.

Функціональні особливості предличинок під час переходу на змішане харчування. Початок періоду змішаного харчування пов’язаний із формуванням смакових рецепторів, розвиток яких до кінця цього періоду досягає морфологічно дефінітивного рівня. У період переходу на активне харчування у осетрових риб смакова рецепція виконує роль провідної аферентації в харчовій поведінці. Для переходу на екзогенне харчування у личинок необхідно, щоб:

– були сформовані органи чуття, що дозволяють реагувати наприсутність та рух кормових організмів;

– ротовий апарат (здатний щільно стискатися, а порожнина глотки) мати з’єднання з стравоходом) та травні залози в шлунку та кишечнику, досягли певного рівня диференціювання.

Функціонування травної системи починається із її задніх відділів. У перші дні після вилуплення в спіральній кишці передличинок осетрових з’являється травний фермент трипсин, активність якого вперіод ендогенного харчування поступово збільшується. Важливою біологічною особливістю раннього онтогенезу осетрових є формування шлунка із жовткового мішка. На момент переходу на екзогенне харчування у шлунку з’являється пепсин, що дозволяє утилізувати лише прості білкові речовини. Подальший розвиток залоз шлунка зростає у міру витрачання запасів жовтка.

(Дивись далі Частину 11)