Закон України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України””
Обгрунтування необхідності розробки Закону України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”.
В найближчі десятиліття розвиток галузі рибного господарства України не зможе досягти рівня, при якому країна лише за рахунок розвитку власної аквакультури та марикультури зможе забезпечити продовольчу безпеку і незалежність держави в секторі рибопродукції.
Без відновлення рибопромислового флоту, який раніше забезпечував ≥ 85 % всієї рибної продукції України, не можна гарантовано забезпечити населення України дешевою та якісною рибопродукцією в необхідному обсязі.
Риби необхідно вживати не менш як 23,7 кг/рік на одну людину. Це науково доведена норма часів СРСР. Існуюча сьогодні норма 20 кг/рік значно занижена і не відповідає об’єктивним показникам чесних неупереджених медичних досліджень радянських вчених.
Рибопромисловий флот (240 одиниць на 2000 р.), який раніше виловлював риби та морепродуктів понад 8500 000 тонн/рік, забезпечував усі потреби держави в цьому харчовому секторі. Але, роки пройшли і Україна втратила майже усі позиції в міжнародних риболовних і наукових організаціях не сплачуючи навіть деякі щорічні внески. Україні зараз потрібно разом з відновленням флоту відновити і членство у всіх світових риболовних організаціях.
Без цього квоти в майбутньому на вилов риби у Світовому океані для України будуть недосяжними.
В той же час за 25 років нашої бездіяльності запаси основних промислових видів риб у Світовому океані значно зменшилися.
Звісно, що в таких умовах відновити українські квоти в повному обсязі вже неможливо. Квоти для України сьогодні по різних оцінках можуть складати 50÷70 % від об’єму квот 2000 р. Через 5-7 років об’єм квот знизиться ще на 30-40 %. Якщо нам щаститиме, то квоти на вилов Антарктичного криля залишаться на рівні 2020 р. Це забезпечило би стабільне виробництво крильового борошна для розвитку аквакультури та марикультури.
Не можна гаяти часу. Україні необхідно включитися в міжнародну конкурентну (по правилах) боротьбу за майбутні біоресурси Світового океану. І це потрібно робити зараз, а не через 10-30 років.
Хто матиме в достатній кількості водні біоресурси – той диктуватиме свої правила та умови на міжнародному рівні.
Біоресурси Світового океану – це найважливіше надбання будь якої держави, яке гарантовано дозволяє жити, розвиватися, радіти життю, ростити здорових дітей і процвітати на довги роки! Але запаси риби у Світовому океані продовжують стрімко падати і нам у майбутньому вже «не буде чого ловити» в буквальному сенсі цього жахливого словосполучення.
Ситуацію із запасами біоресурсів погіршують два основні чинники:
1. ННН – рибальство (незаконне, непідзвітне, неконтрольоване). Цим незаконним промислом грішать не тільки міжнародні рибальські флібустьєри, а навіть і такі розвинуті рибопромислові країни як Японія, Китай, Індонезія та інші. Кількість незаконно добутої риби сягає понад 40 % від об’єму міжнародних квот.
2. Підвищення температури Світового океану з одночасним зниженням рН океанської води (закислення океану).
Ці чинники роблять перспективне прогнозування запасів промислових видів риб майже не можливими. Популяції промислових видів риб у всьому світі за останні 20 років суттєво зменшилися, хоча деякі види виявили більшу стійкість, ніж інші. Вилов комерційно важливої риби впав в середньому на 25 %, але з початку 21-го століття в деяких регіонах вилов зменшився ще більше – навіть на 35 %.
Загальна картина основної групи промислових видів риб показує постійне зменшення на 2÷5 %/рік загального об’єму популяцій в залежності від виду риб та регіону. В цьому переліку є і особливі види риб, які показують стійкий рівень запасів навіть під тиском підвищених температур та зниження рН океанської води, але не можна однозначно стверджувати, що подібний стан високого рівня популяцій промислових видів риб може залишатися і надалі.
Найбільші втрати, які були виявлені в дослідженні, стосувалися Північного моря, Японського моря, деяких районів Тихого океану особливо навколо Японії, частини Атлантики, Середземномор’я та інших регіонів. Деяка стабілізація рибних популяцій була досягнута лише в регіоні Лабрадор-Ньюфаундленд, в Балтійському морі, Індійському океані та на північно-східному шельфі США.
Причини стабілізації популяцій риб – більш жорсткі санкції Канади, США та інших країн що стосуються збереження біоресурсів Світового океану. Дані з тропічних регіонів значно обмежені, що не дозволяє скласти загальну об’єктивну картину.
Ретельне дослідження сировинної бази Світового океану є основою для затвердження міжнародних квот на окремі види риб в майбутньому. Від цього залежатиме структура рибопромислового флоту яку ми маємо відновити (риболовні, транспортні, рибопереробні, пошукові, звіробійні, заправники та інші види суден експедиційного лову).
Також необхідно паралельно будувати або реконструювати порти і портопункти для логістичного прийому виловленої та привезеної риби для реалізації та переробки.
Яка ж повинна бути державна стратегія відновлення рибопромислового флоту України? Це перш за все:
§ Визначення основних напрямків формування державної політики в області інноваційного оновлення і розвитку рибопромислового флоту з урахуванням стратегічних завдань галузі.
§ Програмне-цільове прогнозування за допомогою інтегрування цілей, рішень галузевих проблем, мінімізація ризиків, гармонізація ресурсів і завдань, оптимізація економічних та адміністративних важелів управління, тощо.
Реалізація стратегії відновлення та розвитку рибопромислового флоту України повинна створити економічні передумови для сталого нарощування об’ємів виробництва рибопродукції до 2030 р.
Раціональне використання світовим співтовариством водних біоресурсів Світового океану за допомогою управління рибальством, повинно гарантовано забезпечувати вилов повноцінного білку на рівні ≥ 100 млн. тонн/рік.
Рибальство у Світовому океані є господарська діяльність підвищеного ризику, завдяки високої ступені мінливості водних біоресурсів (різноманіття, чисельність і біологічні характеристики), в залежності від кліматичних факторів, сонячної активності та антропогенного тиску
Продуктивна робота і високі фінансові показники майбутнього рибопромислового флоту України, який працюватиме у віддалених районах Світового океану, залежатиме від збалансованості техніко-експлуатаційних і виробничих характеристик конкретних рибопромислових суден і всієї експедиційної ескадри в цілому, яка повинна проектуватися і будуватися під конкретні загальні промислові запаси та об’єкти промислу з обов’язковим урахуванням природних умов передбачуваного району промислу.
Ресурсне забезпечення рибопромислового флоту України (теоретичне гарантоване) залежатиме від політичного, економічного, ресурсного та інших складових, але в межах: по Світовому океану – не менш як 750 тис.. тонн/рік (без урахування крилю ≥ 300 тис. тонн/рік), у виключних економічних зонах іноземних держав – 150 тис. тонн/рік, по Азово-Чорноморському басейну – 100 тис. тонн/рік.
Рибопромисловий флот для роботи у Світовому океані. Для значного збільшення об’ємів вилову риби і крилю у Світовому океані необхідно:
поглиблювати двосторонні зв’язки з прибережними державами, які мають значний невикористаний біологічний ресурс (Перу, Нова Зеландія, Марокко, Мавританія Намібія, Ангола, тощо);
зміцнювати позиції України в міжнародних організаціях (ФАО, риболовних НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, наукової організації — ІКЕС), а також вступити до SPRFMO (риболовної організації південної частини Тихого океану. тощо);
побудувати науково-дослідне судно океанічного класу для комплексних, системних досліджень стану запасів морських гідро біонтів, вивчення гідрометеорологічних факторів промислового середовища та розрахунку можливого вилову.
Будівництво крупнотоннажних суден експедиційних рибопромислових ескадр, враховуючи необхідність їх одночасного початку роботи, доцільно проводити, розміщуючи закази в декількох країнах в тому числі і в Україні (проектування експедиційної ескадри можливо здійснити з позиції її як єдиного рибопромислового комплексу зі всіма виробничими зв’язками та інфраструктурним забезпеченням).
Рибопромислові експедиційні ескадри – це складний сучасний високотехнологічний комплекс, який повинен комплектуватися не тільки риболовними суднами, які приносять прямий прибуток, а й допоміжними функціональними елементами виробничого забезпечення: пошуковими, транспортними суднами, плаваючими рибними заводами, танкерами-заправниками, науковими суднами, тощо.
Для централізованого якісного і гарантованого забезпечення менеджменту і отримання суттєвих фінансових прибутків бажано, щоб увесь рибопромисловий флот майбутнього належав як державі Україна, так і комерційним рибопромисловим і рибопереробним підприємством на підставі Закону України «Про державно-приватне партнерство» № 2404-VI від 01.07.2010 р.
Рибопромисловий флот Азово-Чорноморського басейну доцільно спроектувати і поступово будувати як єдину українську рибопромислову ескадру з урахуванням загально допустимого вилову у виключній (морській) економічній зоні України. Для економії фінансових витрат доцільно, ще на етапі проектування передбачити інноваційні заходи щодо зниження енергетичних витрат, скорочення виробничого персоналу, підвищенням виробничої потужності, максимальну механізацію і автоматизацію процесів лову, обробки сировини та випуску конкурентоспроможної продукції.
Модернізація фізично зношених та морально застарілих суден, які працюють в Азово-Чорноморському басейні недоцільна з точки зору окупності капітальних витрат за залишковий термін експлуатації.
Для комерційних рибогосподарських підприємств, які будуватимуть рибопромислові судна за власні кошти, по кредитам, або лізингу, для повноцінної їх експлуатації необхідно законодавчо закріпити сировинні ресурси на повний період окупності з необхідною пролонгацією для забезпечення максимально можливої виробничої загрузки судна.
Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, як орган центральної виконавчої влади, повинен забезпечити регулювання типового і чисельного складу суден рибопромислового флоту на державному рівні, згідно вимог розробленого і прийнятого для цього нормативно-правового акту, який визначить порядок організації робот по державному регулюванню.
Державне регулювання передбачатиме проведення державної експертизи проектної і фінансової документації по будівництву рибопромислового флоту для визначення відповідності судна стратегії розвитку рибного господарства і його промислової ефективності відносно певного виду водних біоресурсів, доцільності використання судна на промислі, його виробничо-економічного потенціалу, відповідності техніко-економічних характеристик суден, умовам експлуатації, виробничо-економічним показникам його промислової діяльності, фінансово-економічним умовам будівництва, сучасному рівню інноваційного технічного оснащення промислового суднобудування.
Боротьба за водні біоресурси у Світі на фоні наслідків загальноекономічної кризи, вимушуватимуть Україну шукати нові підходи до стратегічного планування розвитку рибопромислового суднобудівництва та пошуку нових перспективних рибопродуктів з нових видів водних біоресурсів з високими фінансовими показниками промислу.
Універсальні рибопромислові судна забезпечуватимуть цілорічний промисел різноманітних водних біоресурсів в широкому спектрі кліматичних умов з можливістю виробництва максимально можливого асортименту рибопродукції, але з великими питомими експлуатаційними витратами, що відповідно збільшує собівартість рибопродукції і знижує її конкурентоспроможність.
Спеціалізовані рибопромислові судна, які матимуть відповідне промислове, технологічне, холодильне, рибопошукове оснащення і можливості досягнення високих техніко-економічних характеристик судна для конкретних видів водних біоресурсів, вестимуть промисел з максимальною ефективністю.
Дотримання певного балансу між кількістю і виробничими характеристиками універсальних і спеціалізованих рибопромислових суден, дозволить значно підвищити ефективність промислу водних біоресурсів з одночасним зниженням собівартості рибопродукції.
Базою для розробки «Стратегії розвитку рибопромислового флоту України.» служитиме наступне:
«Кодекс рибного господарства України» з «Доктриною розвитку рибного господарства України на період до 2050 р.» (розробляється), Закон України “Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.» (необхідно розробити).
Цілі, цільові індикатори, пріоритети розвитку, завдання довгострокової державної політики в рибогосподарській діяльності, в соціальній сфері, у сфері науки і технологій, структурних перетворень в економіці, тощо.
Офіційні джерела інформації.
Цільовими індикаторами відновлення рибопромислового флоту України будуть:
Об’єми вилову водних біологічних ресурсів до 2030 р. та збільшення середньорічного споживання рибопродукції власного виробництва.
Соціальні індикатори – зниження аварійності, ризиків та загроз безпеки рибного промислу, зменшення забруднення морів.
Загально економічні індикатори – збільшення темпів росту вилову водних біоресурсів, забезпечення продовольчої безпеки України в секторі рибопродукції, конкурентний рівень рибопродукції власного виробництва, використання інноваційних технологій в будівництві рибопромислового флоту і портової інфраструктури, тощо.
Галузеві індикатори – розвиток рибопромислового флоту у відповідності до потреб економіки держави, підвищення рівня рентабельності, продуктивності, фондовіддачі, рибогосподарських підприємств, зниження енергоємності рибопромислових суден, підвищення конкурентоспроможності рибопродукції, та інші.
Необхідно дотримуватися балансу між рибопромисловою потужністю флоту і доступними запасами водних біоресурсів в Світовому океані, у виключних (морських) економічних зонах іноземних держав, Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водоймах України, що стане вирішальним фактором у підвищенні ефективності промислу і оптимізації кількісного і видового складу суден нового покоління з мінімізацією витрат на їх будування.
Пріоритетність у створенні нових видів суден рибопромислового флоту повинна віддаватися суднам для добування перспективних водних біоресурсів, які ще не використовуються на повну міцність у віддалених районах Світового океану (глибоководні).
Досвід України в питаннях сучасного будівництва рибопромислових суден, особливо в сфері автоматизації проектування і нових інноваційних технологій в порівнянні з провідними суднобудівними країнами світу (Японії, Південної Кореї, Китаю та інших) відсутній.
Це сталося завдяки руйнуванню суднобудівних та інфраструктурних потужностей держави.
Україні необхідно з одного боку розміщати закази за кордоном, а з другого акумулювати накопичений за довгі роки український досвід і за допомогою придбаних новітніх технологій (можливо створення сумісних підприємств) підвищити конкурентоспроможність суден на вітчизняних суднобудівних заводах.
Стратегія розвитку рибопромислового флоту України до 2030 р. в розділі рибопереробки реалізовуватиметься у трьох напрямках:
Ресурсно-орієнтовному (необроблена заморожена риба).
Технологічно-орієнтовному (риба, яка стандартно оброблена по безвідходній технології).
Інноваційно-орієнтовному (обробка риби по інноваційних та експериментальних технологіях з підвищеною якістю і розширеним асортиментом).
Відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р., враховуючи масштабність інвестиційних проектів будівництва суден, можлива лише за умов повної державної підтримки по всіх напрямках.
Рибопромисловий флот України повинен (в більшій частині) будуватися за державні кошти, експлуатуватися державою через Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм і отримувати значні прибутки до державного бюджету.
Дорожня карта будівництва рибопромислового флоту України до 2030 р.:
Проведення аналізу інформації щодо необхідності кількісного і типового складу рибопромислового флоту України, його фінансово-економічних показників, враховуючи різноманітність водних біоресурсів, асортименту рибопродукції, рентабельності виробництва, тощо.
Проведення аналізу стану і використання загально допустимих уловів (ЗДУ) водних біоресурсів на період до 2030 р.
Розробка заходів щодо гарантованого забезпечення рибопромислового флоту сировинними ресурсами.
Затвердження нових стандартів якості і безпеки рибопродукції.
Вдосконалення нормативно правової бази.
Затвердження Плану будівництва рибопромислового флоту України.
Розробка заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності рибопродукції українського походження.
Розробку проектно-конструкторської документації на усі рибопромислові судна, які необхідно побудувати.
Розробку нормативно правової бази для підтримки рибопромислового флоту.
Проведення наукових досліджень в перспективних районах Світового океану.
Проведення державної експертизи проектів будівництва рибопромислових суден.
Будівництво рибопромислового флоту на заводах України та інших держав..
Висновки.
В умовах світової фінансово-економічної кризи, Україна може побудувати одночасно увесь рибопромисловий флот за декілька років.
Фінанси під такий значний проект можна знайти в міжнародних банках.
Ми можемо, ми повинні відновити рибопромисловий флот України, але для цього потрібна воля влади! Воля народу України є завжди!
Закони України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флотиу України до 2030 р.”, “Кодекс рибного господарства України” та Закон України “Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.”- це документи, які законодавчо забезпечуватимуть необхідні передумови для сталого розвитку галузі рибного господарства України через відновлення її рибопромислового флоту.
Причини знищення промислу:
1. Рибопромисловий флот галузі рибного господарства України на даний час вже не виконує свою основну функцію – забезпечення продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції (за останні 25 років вилов риби у Світовому океані, Азово-Чорноморському басейні та континентальних водоймах України впав з 950 млн. тонн у 1996 р. до 30 тис. тонн у 2021р.).
2. Порушена система управління рибним господарством, як цілісним комплексом, втрачені традиційні райони рибальства в закордонних водах, зменшені об’єми робіт по відтворенню рибних запасів і відновленню р/г потенціалу водойм України (інноваційно відсталі рибопромислові підприємства галузі стали фінансово неспроможними і стагнуючими при старінні устаткування, риболовних суден, технологій на фоні занепаду традиційних рибогосподарських регіонів, продовольчої залежності від імпорту риби і рибопродуктів (95%), падіння споживання риби на душу населення власного виробництва з 21,5 кг/рік у 1996 р. до 0,5 кг/рік у 2022 р. ).
3. Зупинена робота над вдосконаленням законодавства галузі в частині відновлення рибопромислового флоту України.
4. Втрата Україною не тільки конкурентного середовища у світовому рибальстві, а й втрата статусу потужної морської рибопромислової держави.
5. Знищена берегова інфраструктура флоту, яка включала навчальні заклади, навчально-тренажерні центри, науково-дослідні інститути, морські рибні порти, суднобудівні та судноремонтні заводи, сітков’язальні фабрики, рибопереробні підприємства тощо.
Висновок: Нарощування обсягів вилову і виробництва продукції з риби та морепродуктів можливе лише за рахунок відновлення рибопромислового флоту України.
Сучасний стан рибопромислового флоту
У галузі рибного господарства на 2000 р. начислювалося 503 судна рибопромислового флоту. Однак вже на той час нормативні строки служби
перевищили 70% великих, 85% – середніх і 83% малих суден.
Фізичний знос суден флоту тоді досягав вже 80% при середньому їх віці 22 р. На даний час підрахувати залишки суден континентальної частини України, Азово-Чорноморського басейну та океанічного промислу через війну з рф не можливо!
На даний час необхідно вважати необхідність:проведення повної модернізації галузі рибного господарстива при:
I – Забезпеченні високого геополітичного положення та статусу України як великої рибальської держави, що повністю відповідає нашим національним інтересам.
II – Забезпеченні потреб внутрішнього ринку в якісній, в належному об’ємі та асортименті екологічно чистій рибній (харчової, кормової і технічної) продукції.
III – Створенні правових гарантій та умов для відтворення рибних запасів у водоймах України, забезпеченні комфортної роботи підприємств галузі, їх захищеність від різного роду посягань: кримінальних, рейдерських, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної рибопродукції.
Державі вже давно необхідно втілювати стратегію перманентної наростаючої експансії України на світову сировинну базу водних біоресурсів. Для цього необхідно розробити відповідний Закон України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”.
Висновок
Без цього закону – забезпечити відновлення рибопромислового флоту України, як основи сталого розвитоку рибного господарства України- не можливо!
Мета Програми
1. Стабілізація, нарощування обсягів вилову риби та морепродуктів для гарантування продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції при зростаючих потребах населення.
2. Створення сприятливих умов для забезпечення будівництва суден рибопромислового флоту з урахуванням інтересів судновласників за безумовного пріоритету інтересів держави, раціонального використання національних багатств та сировинних ресурсів Світового океану.
3. Сприяння підвищенню життєвого рівня громадян України шляхом створення нових робочих місць на підприємствах рибного господарства та в інших галузях (суднобудівній, машинобудівній, залізорудній, приладобудівній тощо).
Основні завдання “Загальнодержавної програми відновлення рибопромислового флоту України”:
1) Будівництво риболовного флоту Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм України з більш ефективними характеристиками по промислу та витратам паливо-мастильних матеріалів на підставі нових досягнень науки і техніки.
2) Використання (максимально ефективне) сировинних ресурсів рибогосподарських водних об’єктів України, Азово-Чорноморському басейну, відкритих районів Світового океану та виключних (морських) економічних зон інших країн.
3) Збезпечення високої якості та розширення асортименту конкурентоспроможної рибопродукції, яка перероблятиметься на промислі (риболовні бази).
4) Розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків у напрямку рибного промислу.
5) Гармонізація законодавства України щодо якості рибопродукції з нормами Євросоюзу та світовими стандартами (ISO – 9000 – 22000).
6) Сприяння розвитку рибного господарства, зайнятості населення, поповнення бюджетів всіх рівнів та забезпечення продовольчої безпеки та незалежності країни.
Для виконання Програми необхідно здійснити низку організаційних перебудов в організації промислу, інформаційного, кадрового, науково-технічного забезпечення, а також удосконалити усю законодавчу та нормативно-правову базу галузі.
1. Будівництво суден рибопромислового флоту за визначеним кількісним і типовим складом.
2. Розробка законодавчої бази для будівництва суден рибопромислового флоту.
3. Укладення міждержавних угод для правової бази забезпечення вітчизняних суден роботою у виключних морських економічних зонах іноземних держав.
4. Формування науково обгрунтованої єдиної технічної політики в галузі будівництва, рибопромислового флоту та оптимізації термінів їх експлуатації
5. Сприяння у забезпеченні замовлень для суднобудівної промисловості України.
Програма передбачатиме розвиток рибопромислового флоту шляхом поповнення його новими суднами на основі обгрунтованого вибору сучасних типів та кількості суден.
Програма грунтуватимуться на тому, що основними замовниками суден будуть судновласники (підприємства, організації, підприємці) усіх форм власності.
Завдання на перспективу
Збереження та підвищення ефективності рибопромислової діяльності на підставі міжнародних договорів у виключних морських економічних зонах іноземних держав, розширення риболовства у відкритих районах Світового океану, освоєння нових районів промислу для видобутку нових об’єктів промислу (тунця, палтуса, кликача, тощо), здійснення спеціалізованого промислу суднами відповідних нових проектів.
Інтенсифікація промислу в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах.
Забезпечення перевезень риби та морепродуктів з віддалених районів промислу на внутрішній ринок України.
Матеріально-технічне забезпечення роботи добувних суден на промислі у віддалених районах Світового океану.
Проведення моніторингу та охорони водних біоресурсів в районах промислу.
Підготовка фахівців для рибопромислового флоту.
Забезпечення безпеки суден у портових водах та у відкритому морі.
Реалізація завдань рибопромислового флоту України повинна забезпечуватися балансом кількісного і типового складу суден при будівництві нових суден або їх придбанні.
Потреби України для забезпечення її продовольчої безпеки та незалежності в секторі рибопродукції на перспективу (промислова частина загального виробництва має складати
1 млн. тонн/рік):
океанічний промисел – 800 тис. тонн/рік;
промисел Азово-Чорноморського басейну – 150 тис. тонн/рік;
промисел внутрішніх водойм – 50 тис. тонн/рік.
Для вилову 800 тис. тонн риби та інших водних біоресурсів та перевезення готової продукції на внутрішній ринок України необхідно:
– побудувати на вітчизняних суднобудівних підприємствах або придбати 10 великих, 25 середніх і 150 малотоннажних судна;
– 120 промислових ботів;
– 10 транспортних рефрижераторів;
– інші судна: 3 танкери, 2 буксири, 1 пожежний катер, 2 нафтосміттєзбирачі, 2 науково-дослідних,і 1 навчально-виробниче судно, плавзасоби для органів рибоохорони, маломірні судна, закупити підвісні двигуни, тощо.
Вилов 800 тис. тонн/рік риби та інших водних біоресурсів забезпечується великими та середньотоннажними суднами океанічного промислу.
До введеня в експлуатацію новозбудованих суден в перші роки дії Програми доцільно державі або комерційним підприємствам закупити 10-12 риболовних суден з їх промисловою потужністю по сировині 25-30 тис. тонн/ рік.
Судна океанічного лову.
Україні необхідно розробити нові проекти риболовних суден з меншими у 2-3 рази експлуатаційними витратами, більш енергооснащеними, з більшими промисловими можливостями і потужностями по вилову і переробки рибної сировини.
Для добування рибопромисловим флотом 800 тис. тонн/рік біоресурсів необхідні судна нових проектів:
– 10 великотоннажних суден для масових об’єктів промислу, кожне з яких забезпечує вилов та переробку до 50 тис. тонн/рік сировини;
– 15 середньотоннажних – до 20 тис. тонн/рік;
– 10 середньотоннажних суден для спеціалізованого промислу (кальмарів, креветок, тунця тощо) – до 5 тис. тонн/рік.
Судна Азово-Чорноморського басейну.
Стан сировинних ресурсів Азово-Чорноморського басейну дає змогу забезпечити допустимий вилов риби та інших водних біоресурсів гарантовано до 150 тис. тонн/рік.
Практика видобування водних біоресурсів в басейні засвідчує співвідношення:
– малотоннажними суднами, переважно в глибоководних районах Чорного і Азовського морів – 90% від загального обсягу;
– мотоботами в районах лиманів та в мілководній частині Азовського моря – 10%;
Збезпечення допустимого вилову в складі р/п флоту можливе за умов будівництва:
50-ти морозильних траулерів-сейнерів.
10-х сейнерів.
12 приймально-транспортних судна.
Судна для внутрішніх водойм.
Стан рибальства у внутрішніх водоймах повинен забезпечувати можливість вилову риби в обсязі до 50 тис. тонн/рік. Видобування об’єктів лову повинно здійснюватися мотоботами, переважно у водосховищах та озерах (60% загального обсягу), човнами на річках та в закритих водоймах (40% загального обсягу)
Досягнення обсягу вилову у внутрішніх водоймах у складі рибопрослового флоту (довготривале, щорічне, комфортне, високопродуктивне) можливе за умов придбання та оновлення 100 промислових боти та 3000 човнів.
Риболовні судна (типи)
Рибодобувні та рибопереробні судна можна умовно поділити на типи:
супертраулери – великі автономні траулери морозильні (ВАТМ),
великі морозильні траулери-рибозаводи (ВМРТ)
середньотоннажні риболовні траулери з кормовим траленням (РТ, СРТР, СРТМ)
малі риболовні траулери (МРТ) та тралові боти.
спертраулери (ВАТМ)
великі морозильні траулери-рибозаводи (ВМРТ)
Транспортні судна
Для перевезення риби та морепродуктів на внутрішній ринок, поставки товарів матеріально-технічного забезпечення риболовним суднам у промислових районах Світового океану необхідно побудувати або придбати такі рефрижераторні судна:
– 3 транспортні рефрижератори з об’ємом трюмів до 10000 куб. метрів,
– 5 транспортних рефрижераторів з об’ємом трюмів до 6000 куб. метрів
– 7 транспортних рефрижераторів з об’ємом трюмів 3000 куб. метрів, які здатні доставити в порти України не менш як 600 тис. тонн/рік мороженої продукції (частина мороженої рибопродукції буде додатково доставлятися самими риболовними суднами).
Танкери
Для забезпечення дистанційного рибного промислу пально-мастильними матеріалами в промислових районах Світового океану необхідно побудувати 3 танкери.
Навчально-виробничі судна
Для обов’язкової,, згідно з навчальними програмами, практичної підготовки курсантів морських навчальних закладів відповідно до національних та міжнародних вимог необхідно побудувати в Україні одне навчально – виробниче судно.
Науково-дослідні та пошукові судна
Для дослідження стану сировинних запасів промислових районів Світового океану та здійснення оперативної промислової розвідки косяків та скупчення риб, виконання Україною зобов’язань за міжнародними договорами щодо необхідності досліджень запасів з боку України, потрібно побудувати 1 науково-дослідне судно.
Для дослідження стану сировинних запасів та здійснення інспектування за дотриманням правил вилучення об’єктів промислу у виключній морській економічній зоні України необхідно побудувати одне науково-дослідне судно (для Бердянського ІРЕМ та Одеського центру ПівденНіро)..
Судна та плавзасоби для органів рибоохорони
Для оновлення плавзасобів органів рибоохорони необхідно побудувати:
– 2 інспекційні судна-носії для роботи в басейні Чорного моря;
– 8 морських швидкісних катерів для Чорного та Азовського морів;
– 50 швидкісних катерів – на водосховищах і озерах;
– 100 склопластикових човнів;
– 200 надувних човнів для внутрішніх водойм та прибережної зони і 300 підвісних двигунів до 100 кінських сил.
Після погодження із судновласниками пропозицій щодо будівництва суден, Держрибагентство повинно оформити технічні завдання на проектування суден і пройти експертизу на відповідність науково та економічно обгрунтованим вимогам технічної політики в галузі.
Держрибагентство повинно розробити, а Мінагрополітики затвердити Методику визначення стану інвестиційної привабливості рибопромислових підприємств для стимуляції інвестиційної активності бізнесу в цьому напрямку.
Головне завдання Держрибагентства – це за допомогаю конкретних показників інвестиційної привабливості створення у інвесторів (українських та іноземних) позитивного уявлення про підприємства рибного промислу, в які доцільно інвестувати.
Держрибагентство повинно сприяти розробленню презентацій та ескізних проектів майбутніх рибопромислових суден.
Зовнішньоекономічна діяльність:
– Сприяння участі океанічного рибопромислового флоту України в рибогосподарській діяльності у виключних (морських) економічних зонах інших країн.
– Співпраця з міжнародними рибогосподарськими організаціями (ФАО, риболовних НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, наукової організації – ІКЕС, SPRFMO).
– Розширення науково-технічного співробітництва з провідними країнами світу в галузі освоєння сировинних ресурсів Світового океану.
З метою прискорення реалізації Програми держава повинна:
1. Сприяти будівництву рибопромислових суден шляхом податкової, цінової та митної політики, у тому числі реформування податкової системи, яка передбачає скорочення переліку податків і зборів, зменшення податкових ставок на податки та прибуток рибопромислових підприємств, тощо.
4. Здійснити розподіл квот на вилов об’єктів промислу на конкурсних засадах, з урахуванням ефективності виробничих можливостей новопобудованих суден..
6. Звільнити від митних платежів імпортне суднове комплектуюче обладнання.
7. Створити лізинговий, страховий, гарантійний фонди для вітчизняних підприємств, що замовляють судна для рибопромислового флоту на вітчизняних суднобудівних підприємствах.
8. Включити до планів державного замовлення на будівництво суден для р/п флоту за цільовими програмами, з повним або частковим бюджетним фінансуванням, враховуючи велику соціальну значущість розвитку рибопромислового флоту України.
10. Створити умови для повернення коштів, залучених судновласниками у процесі експлуатації новозбудованих суден що зареєстровані в Державному судновому реєстрі України, “Судновій книзі України”.
Першочергові кроки на шляху розробки Закону України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України”:
1. Прийняття рішення Кабінетом Міністрів України, Мінагрополітики та Держрибагентством рішення щодо разробки законопроекту.
2. Проведення Держрибагентством “круглого столу” із залученням науковців, фахівців рибного господарства, громадськості та інших для обговорення шляхів та принципів розробки законопроекту, основних маркерів програми, тощо.
3. Створення робочої групи при Держрибагентстві по розробці законопроекту (за участю ветеранів флоту рибного господарства, яка почне свою роботу з вивчення сировинної бази Світового океану та Азово-Чорноморського басейну).
Висновок
Прийняття і реалізація Закону України “Про загальнодержавну програму відновлення рибопромислового флоту України” впевнено виведуть галузь рибного господарства України на позитивну домінанту її сталого розвитку!
Закон України
“Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”
1. Стокгольмська декларація з довкілля – базовий акт міжнародного права (16.06.1972 р. Стокгольм – “Всесвітній день охорони довкілля”). Декларація визначила основні напрямки та принципи міжнародно-правової охорони довкілля у сфері збереження флори і фауни.
2. Ріо-де-Жанейро, ООН, Декларація “Про навколищнє природне середовище і розвиток 1992 р.”, рішення СІТЕС.
А. Стан анадромної популяції Північно-західної частини Чорного моря:
Білуга – майже зникла (відсутні особини з придатними до розмноження
статевими продуктами).
Російський осетер – майже зник (відсутні особини з придатними до
розмноження статевими продуктами).
Севрюга – майже зникла (практично немає особин, придатних до розмноження).
Атлантичний осетер та шип – зникли!
В. Стан дунайської популяції осетрових видів риб – на межі зникнення…
С. Стан прісноводних популяцій стерляді в континентальних водоймах України –
зустрічається в одиничних екземплярах в Дністрі та трохи більше у поніззі Дніпра.
Д. Відсутність ринку осетрового зарибку гальмує розвиток осетрівництва.
Висновок:
Прийняття в найближчі терміни Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” є об’єктивною неохідністю.
Коефіцієнт інбридингу у отриманого потомства не повинен перевищували 10% (0,1 по Райту-Кісловському)
Інбридинг осетрових риб – це схрещування близькоспоріднених форм у межах однієї популяції (в даному випадку Північно-західної популяції).
Завдання племінної роботи є необхідність постійного контролю інбридингу, щоб уникнути його негативного впливу (прояви інбредної депресії).
Спорідненість між осетровими рибами (інбридинг) означає, що вони мають одного або кілька спільних предків (тобто вони інбредні). Тому, парування між собою родинних особин призводить до значного зниження імунітету.
Розрахунки коефіцієнту інбридингу на Дніпровському осетровому заводі показували, що в 2008 р. коефіцієнт імбридингу вже перевищував 11% !
Тобто необхідно “підмішувати свіжу кров” з інших популяцій!
Висновки комісії Держекоінспекції (16.04. 2019 р.)
1. Стан усіх популяцій осетрових видів риб у водоймах України необхідно вважати як критичний без можливості самовідновлення!
2. Зникнення (повне і безворотнє) осетрових видів риб в морських територіальних водах України (по прогнозах фахівців) відбудеться в найближчі 10 років.
Чинниками знищення популяцій осетрових видів риб в водоймах і територіальних водах України до критичних відміток є:
Будівництво каскаду водосховищ на Дніпрі (1927-1975 рр.) та Південному Бузі
(1984-1999 рр.), які унеможливили хід на нерест осетрових риб.
Будівництво Цимлянського водосховища на Дону (1948-1952 рр.), яке унеможливило хід на нерест осетрових риб Азовської популяції.
Будівництво каскаду дамб на річці Березань (1970-1983 рр.), які унеможливило хід на нерест російського осетра і севрюги.
Зменшення кормової бази осетрових видів риб в Азовському і Чорному морях за рахунок розвитку завезеного з тропічних вод молюска рапана який швидко знищую популяції мідії – одного з основних видів корму осетрових видів риб.
Забруднення водойм України стічними неочищеними каналізаційними стоками.
Неконтрольований, незаконний, непідзвітний (ННН) вилов осетрових риб в значних об’ємах, який довів залишки осетрових до знищення.
Чинники недосконалої державної політики:
Відсутність осетрового відтворювального заводу з української сторони на Азовському морі (російська сторона щорічно звітує про зариблення десятків мільйонів штук рибопосадкового матеріалу осетрових видів риб, але реальної цифри ніхто не знає, тим більше, що осетрові риби зникають на Азовському морі).
Продаж у свій час державного осетрового заводу на Дністрі комерційним підприємствам, які його повністю перепрофілювали під бази відпочинку.
Застарілість технології ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика», яка не передбачає прижиттєве отримання ікри від самок і сперми самців для запліднення. Не передбачається також технологічна можливість створення і утримання ремонтно-маточних стад осетрових видів риб для їх подальшого щорічного відтворення (завод в свій час будувався по технології «забою» плідників яких на той час було вдосталь).
Існуюча система підйому зарибку осетрових риб ерліфтом наносить їм велику шкоду, тому потребує нового засобу (спеціального рибного насосу) для підйому зарибку при його транспортуванні від водойми до живорибних прорізів перед випуском у пониззя Дніпра.
Проектна потужність заводу не відповідала и не відповідає зараз потребам для відновлення ареалу осетрових видів риб в водоймах та морських територіальних водах України (проектна потужність заводу повинна бути як мінімум на порядок більшою).
Зменшення до 7 нерестових пар російського осетра в 2008 р. на ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» і майже повне припинення відтворення білуги, російського осетра, севрюги і шипу (таке зменшення плідників вже запустило незворотній процес інбридингу, що в свою чергу обов’язково і безповоротно приведе до повного знищення всієї популяцїй).
Послаблення в 2009-2014 рр. державного контролю функціонування ДУ «Виробничо-експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» з боку Міністерства екології та природних ресурсів України, (яке повинно опікуватися збереженням червонокнижних видів риб) на фоні невизначеності Кабінетом Міністрів України загальної державної політики в питаннях збереження осетрових видів риб.
Така ситуація в умовах неможливості отримання плідників осетрових риб з моря, спонукала Держрибагентство (як центрального органу виконавчої влади в галузі рибного господарства у відомстві якого знаходиться державна установа) змінити її Статут та профіль основної діяльності. Завод перетворився з флагмана осетрівництва в рибне господарство по вирощуванню рослиноїдних риб, коропу та стерляді, яка живе виключно в прісній воді і не є анадромних видом риб.
Висновок:
Без прийняття спеціального Закону України «Про збереження осетрових видів риб у водоймах України» зберегти осетрові види риб не можливо!!!
Мета прийняття закону:
1. Збереження генофонду рідкісних і цінних осетрових видів риб в Азово-Чорноморському басейні та континентальних водойма України.
2. Створення колекційних ремонтно-маткових стад осетрових видів риб.
3. Забезпечення в повному обсязі:
– Держрибагентства різноманітним осетрових рибопосадковим матеріалом для зариблення природних водойм Азово-Чорноморського басейну та інших водойм України;
– рибогосподарських підприємств усіх форм власності різноманітним осетровим зарибком для товарного вирощування (білуга, російській, лекський, сибірський та інші осетри, стерлядь, шип, веслоніс та різноманітні гибриди).
Виконання мети сприятиме:
збереженню осетрових видів риб в природних водоймах України;
відновленню ареалу осетрових видів риб та їх різноманіттю;
створенню в Україні ринку осетрового рибопосадкового матеріалу, як необхідної умови розвитку товарного осетрівництва;
розвитку осетрової аквакультури та марикультури, значному нарощуванню виробництва осетрової рибної продукції за рахунок товарного вирощування та промислового вилову для повного задоволення потреб населення і забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі осетрової продукції;
нарощуванню експорту продуктів осетрівництва (“чорна” ікра, м’ясо осетрових риб).
Реконструкція діючої Бюджетної установи “Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка Артющика”, яка після перебудови повиненна мати можливість:
– утримувати ремонтно-маткові стада;
– проводити інкубацію за будь яких погодних умов (підігрів води з плідниками);
– вирощувати рибопосадковий матеріал у мальковому цеху при будь якій погоді (УЗВ або УОВ).
2. Формування державних ремонтно-маточнимх стад осетрових видів риб шляхом:
вилову їх з природного середовища з наступним доместифікуванням;
придбання плідників (у комерційних підприємств, а токож за кордоном) з ДНК – тестуванням на предмет чистоти ліній);
складання реєстру плідників після ДНК-тестування для підбору пар.
3. Залучення до реалізації Закону Україн “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” інших державних і комерційних рибогосподарських підприємств (відбір проходитиме по відкритому конкурсу, де перемагатимуть рибні господарства, які матимуть найкращі умови для збереження державних промислових і колекційних ремонтно-маточних стад осетрових видів риб, інкубації ікри, вирощування осетрового рибопосадкового матеріалу, тощо).
4. Зариблення природних водой України осетровим рибопосадковим матеріалом, створення ринку осетрового зарибку для комерційних підприємств.
Закон України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” повинен передбачати:
Можливість:
– виловлювати диких осетрових риб для формування заводських державних ремонтно-маткових стад Дунайської популяції, Азовського моря, континентальних водойм України (через ДНК-тестування);
– придбання в комерційних українських, закордонних рибних господарств, а також по міждержавних договорах осетрових риб для формування своїх заводських ремонтно-маточних стад (через ДНК-тестування); ;
– створення колекції осетрових риб усіх видів (чистих ліній), навіть тих, яких немає в природних водоймах України для забезпечення товарного осетрівництва асортиментним набором рибопосадкового матеріалу (через ДНК-тестування).
Розробку нормативно-правової бази для осетрівництва:
“Методик доместикації дорослих осетрових риб в заводських умовах, формування, утримання, інкубації, вирощування рибопосадкового матеріалу державних і колекційних ремонтно-маткових стад”;
Нормативів годування осетрових риб усіх вікових груп і видів, умов утримання
осетрових риб в заводських умовах в тому числі в УЗВ, тощо.
Фінансування:
державне, яке в повній мірі забезпечуватиме виконання програми;
з коштів різноманітних фондів;
по Державно-приватному партнерству (ДПП).
“Дорожня карта” розробки Закону України Закону Україн “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”:
1. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо розробки Держрибагентством проекту “Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.
2. Створення в Держрибагентстві спеціальної робочої групи для розробки цього законопроекту, яка повинна складатися з фахівців Держрибагентства, науковців галузевих інститутів, фахівців галузі, громадськості.
3. Визначення маркерів програми, яка зможе виконати усі поставлені державої цілі та завдання по:
збереженню генофонду осетрових видів риб;
відновленню осетрових риб в водоймах України до фонового природнього рівня;
створенню в України ринку осетрового рибопосадкового матеріалу в об’ємі, який забезпечить стрімкий розвиток товарного осетрівництва.
4. Скласти перелік усіх необхідних дій шо стосуються:
реконструкції осетрового заводу (визначення параметрів перебудови з урахуванням необхідності проведення масової доместикації та інше);
кількості та видового складу майбутніх ремонтно-маточних стад різних популяцій;
залучення необхідної кількості державних та комерційних рибогосподарських підприємств;
розробки цілої низки нормативно-правових актів супроводу програми;
розробки плану по вилову і закупівлі осетрових риб для заводських стад;
розробки інших планів реалізації програми, які стануть основою розробки законопроекту.
Блок 1. Відновлення Північно-західної популяції осетрових видів риб (Дніпровсько-Бузька екструарна система).
Блок 2. Відновлення Азовської популяції осетрових видів риб.
Блок 3. Відновлення осетрових риб континентальної України.
Висновки:
1. ДУ «Виробничо–експериментальний дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» виробничих потужностей для утримання ремонтно-маткового осетрового стада, не кажучи вже про вирощування осетрового зарибку покатної наважки (3-10 гр), об’єктивно не має і не буде мати навіть після його реконструкції.
2. Забезпечити товарне осетрівництво осетровим зарибком осетровий завод без його модернізації – не можна!
3. Реалізація Закону Україн “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” без додаткового залучення державних заводів та комерційних рибогосподарських підприємств з їх значними виробничими потужностями – не можлива!
Формування та експлуатація заводських ремонтно-маткових стад осетрових риб по Закону Україн “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” повинна передбачати проведення наукової, селекційної та рибоводної роботи щодо:
– Вивчення загальних питань фізіології осетрових риб та середовища їх існування.
– Збереження та охорона генофонду природних популяцій осетрових риб.
– Кріоконсервації статевих продуктів осетрових риб.
– Відновлення осетрових видів риб в водоймах України, особливо тих, хто знаходиться в край депресивному стані на межі повного знищення.
– Вивчення генома риб для цільової селекції на підвищення стійкості до хвороб.
– ДНК-тестування для встановлення породної приналежності ремонтно-маточного поголів’я осетрових риб, методик молекулярно-генетичного аналізу, тощо.
– Розробки нормативно-методичної документації для племінної роботи та для збереження високогетерогенних, унікальних колекції зникаючих осетрових видів риб.
– Створення високопродуктивних внутривидових гібридів осетрових риб з високими продуктивними та рибоводними показниками.
– Виведення нових порід та внутривидових гібридів з покращеними смаковими якостями, більш поживні та з більшою істівною частиною тіла.
– Виведення порід, які здатні максимально вирористовувати кормову базу водойм.
– Проведення консультацій і навчання спеціалістів осетрівництва, допомога їм у рибогосподарський діяльності.
– Тощо.
Племінна робота на заводі повинна спрямовуватися на організаційні та рибоводні заходи, які допоможуть покращити продуктивність осетрових риб.
Прийняття Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” дасть можливість:
– Відновити рибогосподарський потенціал прісноводних водойм, річок, озер, водосховищ, заток, лиманів і морських територіальних вод України шляхом повномасштабних зариблень осетровими видами риб і тих, що потребують відновлення, а також створити сприятливі штучні умови для їх повного самостійного відновлення.
– Стимулювати розвиток товарної осетрової аквакультури.
– Створити сприятливе інвестиційне середовище для всіх вітчизняних та іноземних виробників осетрової рибопродукції.
Висновок
Україна має у своєму розпорядженні усі необхідні географічні, економічні, адміністративні, кадрові, сировинні, виробничі та політичні ресурси, розумне використання яких при реалізації Закону Україн “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” дасть можливість не тільки повністю відновити популяції осетрових видів риб у морських та континентальних водах України, а й надасть необхідний поштовх інтенсивному розвитку осетрової аквакультури для нарощування значних об’ємів виробництва та нарощування свого експортного потенціалу в секторі осетрової рибопродукції!
(Дивись далі Частину 3)
