Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

 ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЮ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

(рамковий закон прямої дії у сфері координації та імплементації права Європейського Союзу)

Київ – 2026

Зміст

                                                                 Сторінка

	ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЮ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (рамковий закон прямої дії у сфері координації та імплементації права Європейського Союзу)…………………………………………………………. ПРЕАМБУЛА…………………………………………………………………………	3 3
Розділ I	ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ……………………………………………………………………	4
Розділ II	ІНСТИТУЦІЙНА КООРДИНАЦІЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА…………………………………………………………………………………..	6
Розділ III	МЕХАНІЗМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ АСQUIS ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ	9
Розділ IV	ПЛАНУВАННЯ, ПРОГРАМУВАННЯ ТА СИНХРОНІЗАЦІЯ З ІНШИМИ ЗАКОНАМИ………………………………………………………………………..	12
Розділ V	МОНІТОРИНГ, ОЦІНКА ТА ЗВІТНІСТЬ…………………………………..	14
Розділ VI	МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО…………………………………………………..	16
Розділ VII	ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………………….	18
Додаток 1	ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА…………………………………………………………..	35
Додаток 2	ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ…………………………………………………………………..	42
Додаток 3	ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ……………………………….	44
Додаток 4	EX-ANTE COMPLIANCE CHECK (ЄС)…………………………………………………	46
Додаток 5	ТАБЛИЦЯ ВІДПОВІДНОСТІ………………………………………………………………..	50
Додаток 6	ІНСТИТУЦІЙНА СХЕМА ЄВРОІНТЕНРАЦІЇ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ…………………………………………………………….	52
Додаток 7	ОБГРУНТУВАННЯ ВІДСУТНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ…….	53
Додаток 8	ДОВІДКА ПРО ГРОМАДСЬКІ КОНСУЛЬТАЦІЇ……………………………….	54
Додаток 9 Додаток 10 Додаток 11 Додаток 12	ПРОЄКТ ПОЛОЖЕННЯ………………………………………………………………………. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК…………………………………………………………………….. ПЕРЕЛІК АКТІВ ……………………………………………………………………………….. ПРІОРІТЕТИ ПОЕТАПНОЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ…………………………………….	55 58   64 67

 ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА ІМПЛЕМЕНТАЦІЮ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

(рамковий закон прямої дії у сфері координації та імплементації права Європейського Союзу)

 ПРЕАМБУЛА

Верховна Рада України, усвідомлюючи стратегічну мету інтеграції України до Європейського Союзу та необхідність гармонізації національного законодавства у сфері рибного господарства з правом Європейського Союзу, керуючись положеннями Конституції України, принципами сталого розвитку, збереження водних біоресурсів та забезпечення продовольчої безпеки, приймає цей Закон з метою:

встановлення єдиних правових та інституційних основ координації і імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства;

створення механізмів адаптації національного законодавства до норм і стандартів Спільної рибної політики ЄС (Common Fisheries Policy, CFP), Директив ЄС щодо охорони  водних ресурсів, контролю за рибальством, санітарних і фітосанітарних  вимог (SPS), а також інших відповідних нормативно-правових актів ЄС;

забезпечення прозорості, ефективності та прогнозованості державного управління у рибній галузі України;

визначення інституційної та фінансової бази для координації державних органів, наукових установ, бізнесу та громадських організацій у процесі євроінтеграції;

гарантування виконання міжнародних зобов’язань України у сфері охорони водних біоресурсів та сталого рибного господарства, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на європейському та світовому ринках.

Цей Закон є рамковим законом прямої дії, що визначає основи координації та імплементації права Європейського Союзу у рибному господарстві України, та реалізує положення інших  галузевих законів, спрямованих на розвиток, модернізацію та інтеграцію рибного господарства України у європейський та світовий економічний  простір.

Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Стаття 1. Мета Закону

Метою цього Закону є:

встановлення єдиних правових та інституційних основ координації та імплементації acquis Європейського  Союзу у сфері рибного господарства;

забезпечення гармонізації національного законодавства з нормами та стандартами Спільної рибної політики ЄС (CFP), Директив ЄС щодо охорони водних ресурсів, контролю за рибальством, санітарних і фітосанітарних вимог (SPS) та інших  відповідних актів ЄС;

створення прозорої, прогнозованої та ефективної системи державного управління рибним господарством;

сприяння сталому використанню водних біоресурсів, розвитку конкурентоспроможного рибного сектору України та  інтеграції у європейський і світовий ринки.

Стаття 2. Принципи, на яких грунтується Закон

Законом керуються такі принципи:

Пріоритет acquis ЄС – положення права ЄС імплементуються у національне законодавство та мають пріоритет у разі колізій;

Сталий розвиток – забезпечення відновлення і збереження водних біоресурсів та екологічної рівноваги;

Науковість та доказовість рішень – державне управління рибним господарством здійснюється на основі наукових досліджень, оцінки впливу та кращих європейських практик;

Прозорість та підзвітність – всі суб’єкти євроінтеграційної діяльності підзвітні громадськості та державним органам;

Координація і співпраця – державні органи, наукові установи, бізнес і громадські організації взаємодіють для ефективної реалізації Закону.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює:

відносини щодо імплементації норм і стандартів ЄС у сфері рибного господарства;

координацію діяльності органів виконавчої влади, наукових установ, бізнесу та громадських об’єднань;

моніторинг, оцінку та звітність щодо впровадження acquis ЄС;

фінансові та інституційні механізми підтримки євроінтеграції рибного господарства.

Закон застосовується у поєднанні з іншими законами України, що регулюють промисел, аквакультуру, марикультуру, спеціальні традиційні рибопромислові господарства (СТРГ) флот, рибні порти, рибогосподарську інфраструктуру, контроль, переробку риби, її збереження, торгівлю.

Стаття 4. Основні поняття
 У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Acquis ЄС – сукупність норм, стандартів, директив та регламентів Європейського Союзу, які підлягають імплементації в Україні;

Євроінтеграція рибного господарства – процес адаптації національної політики, законодавства та практики управління рибними ресурсами до стандартів ЄС;

Моніторинг і оцінка – систематичний збір, аналіз та публічне представлення даних щодо виконання норм ЄС та результативності заходів.

Спільна рибна політика (CFP) – політика ЄС щодо управління рибними ресурсами, регулювання рибальства та сталого використання водних біоресурсів;

Суб’єкти євроінтеграції – державні органи, наукові установи, підприємства, громадські об’єднання, що беруть участь у реалізації норм acquis ЄС;

Розділ II

ІНСТИТУЦІЙНА КООРДИНАЦІЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

 Мета цього розділу – встановити інституційну систему координації євроінтеграції рибного господарства, визначити повноваження центрального органу виконавчої влади, роль наукових установ, бізнесу та громадських організацій, а також механізми взаємодії з інституціями Європейського Союзу

Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері євроінтеграції рибного господарства

Центральний орган виконавчої влади,  що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері  рибного господарства (далі – уповноважений орган), є національним координатором євроінтеграції рибного господарства України.

До повноважень уповноваженого органу належать:

координація процесу імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства;

розроблення та затвердження дорожніх карт і секторальних планів імплементації права ЄС;

забезпечення узгодженості галузевого законодавства з нормами та стандартами ЄС;

взаємодія з інституціями Європейського Союзу з питань Спільної рибної політики ЄС;

організація та проведення ex-ante і ex-post оцінки відповідності (compliance check);

підготовка щорічного звіту про стан євроінтеграції рибного господарства України.

Уповноважений орган діє у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, науковими установами та суб’єктами господарювання.

Стаття 6. Міжвідомча координаційна рада з питань євроінтеграції рибного господарства

З метою забезпечення узгоджених дій органів державної влади у процесі євроінтеграції рибного господарства України утворюється Міжвідомча координаційна рада з питань євроінтеграції рибного господарства.

Міжвідомча координаційна рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

До складу Міжвідомчої координаційної ради входять представники:

центральних органів виконавчої влади;

наукових установ та закладів вищої освіти;

професійних об’єднань і асоціацій у сфері рибного господарства;

громадських організацій.

Основними завданнями Міжвідомчої координаційної ради є:

узгодження міжвідомчих позицій щодо імплементації права Європейського Союзу у сфері рибного господарства;

розгляд проєктів нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis Європейського Союзу;

аналіз ризиків, проблем та бар’єрів імплементації права Європейського Союзу;

підготовка рекомендацій Кабінету  Міністрів України щодо вдосконалення державної політики у сфері  євроінтеграції рибного господарства.

З метою забезпечення експертного,  наукового та громадського супроводу діяльності Міжвідомчої  координаційної ради при уповноваженому центральному органі виконавчої  влади може утворюватися Дорадча рада з питань євроінтеграції рибного господарства.

Дорадча рада з питань євроінтеграції рибного господарства:

здійснює експертний аналіз проєктів рішень та нормативно-правових актів;

готує аналітичні матеріали, висновки та пропозиції для Міжвідомчої координаційної ради;

забезпечує участь наукової  спільноти, суб’єктів господарювання та громадських організацій у процесі євроінтеграції рибного господарства.

Положення про Міжвідомчу  координаційну раду та Положення про Дорадчу раду з питань євроінтеграції рибного господарства затверджуються Кабінетом Міністрів України та  уповноваженим центральним органом виконавчої влади відповідно.

Стаття 7. Роль наукових установ у процесі євроінтеграції

Наукові установи та заклади вищої освіти залучаються до реалізації цього Закону на засадах наукової  обгрунтованості та незалежності.

Основними формами участі наукових установ є:

наукове супроводження імплементації acquis ЄС;

підготовка експертних висновків та аналітичних матеріалів;

проведення оцінки впливу регуляторних рішень;

участь у міжнародних дослідницьких програмах Європейського Союзу.

Держава сприяє інтеграції українських наукових установ до європейського наукового простору у сфері рибного господарства.

Стаття 8. Участь суб’єктів господарювання та громадських організацій

Суб’єкти господарювання у сфері  рибного господарства та їх професійні об’єднання залучаються до процесу  євроінтеграції на засадах партнерства та відкритості.

Участь бізнесу та громадських організацій здійснюється шляхом:

участі у громадських консультаціях;

надання пропозицій до проєктів нормативно-правових актів;

участі у пілотних проєктах імплементації стандартів ЄС;

здійснення громадського контролю за реалізацією цього Закону.

Держава гарантує врахування обГрунтованих пропозицій суб’єктів господарювання та громадянського суспільства.

Стаття 9. Механізми взаємодії з інституціями Європейського Союзу

Взаємодія з інституціями  Європейського Союзу у сфері рибного господарства здійснюється відповідно до міжнародних договорів України та цього Закону.

Така взаємодія включає:

участь у спільних робочих групах та комітетах;

обмін інформацією, даними та кращими практиками;

участь у програмах технічної допомоги та фінансування ЄС;

підготовку спільних звітів і оцінок прогресу.

Уповноважений орган забезпечує представлення інтересів України у процесах, пов’язаних із формуванням та реалізацією Спільної рибної політики Європейського Союзу.

Заходи, передбачені цим розділом, реалізуються з дотриманням принципів координації, прозорості та ефективності, визначених цим Законом.

 Розділ III.

МЕХАНІЗМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ АСQUIS ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

 Мета цього розділу – встановити механізми ефективної імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства шляхом створення дорожніх карт, секторальних планів, оцінки відповідності та механізму оновлення права ЄС.

Стаття 10. Дорожні карти імплементації acquis Європейського Союзу

Імплементація acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства здійснюється на основі дорожніх карт імплементації, які є основними інструментами планування та координації заходів з євроінтеграції.

Дорожні карти імплементації  розробляються уповноваженим центральним органом виконавчої влади з урахуванням рішень Міжвідомчої координаційної ради та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Дорожні карти імплементації визначають, зокрема:

перелік актів acquis Європейського Союзу, що підлягають імплементації;

послідовність та строки імплементації;

відповідальні органи та співвиконавців;

ресурси та джерела фінансування;

показники результативності виконання.

Дорожні карти імплементації  підлягають регулярному перегляду та оновленню з урахуванням змін у праві Європейського Союзу та результатів моніторингу.

Стаття 11. Секторальні плани імплементації acquis Європейського Союзу

З метою поетапної та скоординованої імплементації acquis Європейського Союзу можуть розроблятися секторальні плани імплементації, які деталізують положення дорожніх карт імплементації.

Секторальні плани імплементації охоплюють окремі напрями рибного господарства, зокрема рибальство, аквакультуру, рибопереробку, контроль та наукове забезпечення, без встановлення матеріально-правових норм, що регулюються іншими законами України.

Секторальні плани імплементації:

узгоджуються з діючими законами галузі рибного господарства України;

не можуть суперечити положенням цього Закону та іншим законам України;

затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Ex-ante та ex-post оцінка відповідності (compliance check)

Проєкти законів та інших нормативно-правових актів у сфері рибного господарства підлягають обов’язковій ex-ante оцінці відповідності acquis Європейського Союзу.

Ex-ante оцінка відповідності включає:

аналіз відповідності проєкту нормативно-правового акта положенням acquis Європейського Союзу;

оцінку ризиків невідповідності та можливих негативних наслідків;

підготовку висновків і рекомендацій щодо усунення виявлених розбіжностей.

Нормативно-правові акти, прийняті у сфері рибного господарства, підлягають ex-post оцінці відповідності з метою перевірки фактичного рівня їх імплементації та ефективності.

Порядок проведення ex-ante та  ex-post оцінки відповідності визначається Кабінетом Міністрів України з  урахуванням методології Європейського Союзу.

Стаття 13. Механізм оновлення acquis Європейського Союзу

Уповноважений центральний орган виконавчої влади забезпечує постійний моніторинг змін у праві Європейського Союзу, що стосуються сфери рибного господарства.

У разі прийняття або зміни актів  acquis Європейського Союзу уповноважений орган ініціює перегляд дорожніх карт, секторальних планів та інших інструментів імплементації.

Оновлення acquis Європейського Союзу здійснюється з дотриманням принципів правової визначеності, поступовості та пропорційності.

Інформація про зміни у праві  Європейського Союзу та заходи з їх імплементації оприлюднюється у порядку, визначеному законодавством.

Заходи цього розділу реалізуються з урахуванням принципів координації, послідовності та пропорційності, забезпечуючи ефективну імплементацію acquis Європейського Союзу.

Розділ IV.

ПЛАНУВАННЯ, ПРОГРАМУВАННЯ ТА СИНХРОНІЗАЦІЯ З ІНШИМИ ЗАКОНАМИ

Мета цього розділу – забезпечити узгоджене планування, програмування та синхронізацію заходів із іншими законодавчими актами та державними стратегічними документами у сфері рибного господарства з метою ефективної імплементації acquis Європейського Союзу.

Стаття 14. Узгодження з кодифікованим законодавством у сфері рибного господарства

Реалізація цього Закону здійснюється у взаємозв’язку з актами законодавства України у сфері рибного господарства, а після прийняття – з Кодексом рибного господарства України як кодифікованим актом, що визначає базові правові засади регулювання відповідних відносин.

Положення цього Закону мають програмно-координаційний характер та не змінюють, не дублюють і не підміняють норми матеріального права у сфері рибного господарства.

Після набрання чинності Кодексом рибного господарства України положення цього Закону застосовуються з урахуванням його норм як спеціального кодифікованого акта.

Стаття 15. Синхронізація з державними стратегічними документами

Заходи, передбачені цим Законом,  реалізуються у синхронізації з державними стратегічними документами у  сфері розвитку рибного господарства, а після її затвердження – з  Національною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2040 року.

Планування та програмування заходів імплементації acquis Європейського Союзу здійснюються з урахуванням:

стратегічних цілей і показників відповідних державних програм;

етапів та строків їх реалізації;

механізмів фінансового забезпечення та моніторингу.

Після затвердження Національної  програми розвитку рибного господарства України на період до 2040 року дорожні карти імплементації та секторальні плани підлягають приведенню у відповідність до неї.

Стаття 16. Інтеграція з іншими державними стратегіями та програмами

Реалізація цього Закону  здійснюється з урахуванням та у взаємоузгодженні з іншими державними стратегіями, програмами та планами дій, зокрема у сферах:

європейської та євроатлантичної інтеграції;

охорони довкілля та кліматичної політики;

аграрної політики та розвитку сільських територій;

продовольчої безпеки та економічної стійкості;

інноваційної, науково-технічної та цифрової політики.

Узгодження заходів здійснюється шляхом координації стратегічного планування, обміну інформацією та  взаємодії між центральними органами виконавчої влади.

Заходи цього Закону не можуть призводити до дублювання повноважень, функцій або фінансування, передбачених іншими державними стратегічними документами.

Стаття 17. Пріоритетність євроінтеграційних заходів

Заходи з імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства визнаються пріоритетними у системі державного планування.

Під час формування та виконання державних програм, бюджетних запитів і планів діяльності органів  виконавчої влади першочергово враховуються заходи, спрямовані на виконання зобов’язань України у межах євроінтеграційного процесу.

Пріоритетність євроінтеграційних заходів реалізується з дотриманням принципів фінансової збалансованості, ефективності та поетапності.

Заходи, передбачені цим розділом, реалізуються з урахуванням принципів послідовності, ефективності та координації, визначених цим Законом.

Розділ V

МОНІТОРИНГ, ОЦІНКА ТА ЗВІТНІСТЬ

Мета цього розділу – встановити систему моніторингу, оцінки та звітності щодо імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства з метою забезпечення прозорості, ефективності та підзвітності державних органів, наукової спільноти та громадськості

Стаття 18. Система індикаторів та KPI

Для оцінки ефективності імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства уповноважений  центральний орган виконавчої влади формує систему індикаторів результативності (KPI).

KPI визначаються з урахуванням:

обсягу виконаних заходів у дорожніх картах та секторальних планах;

рівня відповідності національного законодавства acquis ЄС;

результатів моніторингу та контролю;

впливу на економічну, соціальну та екологічну складові рибного господарства.

Система KPI регулярно переглядається та оновлюється з метою покращення управління процесом євроінтеграції.

Стаття 19. Щорічні звіти до Верховної Ради України

Уповноважений центральний орган виконавчої влади щорічно подає до Верховної Ради України звіт про стан імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства.

Звіт містить:

аналіз виконання заходів дорожніх карт та секторальних планів;

оцінку відповідності національного законодавства acquis ЄС;

інформацію про фінансові витрати та ефективність використаних ресурсів;

пропозиції щодо вдосконалення політики та усунення виявлених проблем.

Звіти розглядаються у Верховній Раді України та можуть враховуватися при внесенні змін до законодавства та державних стратегій.

Стаття 20. Громадський та науковий контроль

Наукові установи, заклади вищої освіти, професійні об’єднання та громадські організації залучаються до оцінки реалізації заходів цього Закону.

Основні форми участі:

участь у науковому та експертному супроводі оцінки виконання заходів;

підготовка аналітичних матеріалів та висновків;

участь у громадських консультаціях та обговореннях;

контроль за прозорістю та відкритістю звітності.

Участь громадськості та науковців здійснюється на засадах відкритості, прозорості та обгрунтованості.

Стаття 21. Використання цифрових інструментів

Для ефективного моніторингу та звітності застосовуються цифрові платформи та інструменти, що дозволяють:

автоматизувати збір, обробку та аналіз даних;

інтегрувати інформацію з різних систем та органів;

забезпечувати відкритий доступ до публічних показників.

Уповноважений орган забезпечує своєчасне оновлення даних та їх доступність для центральних органів виконавчої влади, громадськості та Європейської Комісії.

Заходи цього розділу реалізуються з дотриманням принципів прозорості, обгрунтованості та відкритості для органів державної влади, наукової спільноти та громадськості.

Розділ VI.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

 Міжнародне співробітництво у сфері рибного господарства є невід’ємною складовою євроінтеграційного курсу України та важливим інструментом забезпечення сталого управління водними біоресурсами, підвищення конкурентоспроможності галузі, гармонізації  законодавства з acquis Європейського Союзу, а також виконання  міжнародних зобов’язань України.

Стаття 22. Міжнародне співробітництво у сфері рибного господарства

Україна здійснює міжнародне співробітництво у сфері рибного господарства відповідно до Конституції України, міжнародних договорів України, цього Закону та права  Європейського Союзу.

Міжнародне співробітництво у сфері рибного господарства охоплює, зокрема:

співпрацю з інституціями Європейського Союзу з питань Спільної рибної політики, аквакультури, рибопереробки, контролю та наукового забезпечення;

участь у програмах, фондах, ініціативах та професійних мережах Європейського Союзу;

виконання міжнародних договорів і зобов’язань України у сфері рибного господарства.

Співпраця з інституціями Європейського Союзу здійснюється шляхом:

участі у спільних комітетах, робочих групах та експертних платформах;

обміну інформацією, статистичними даними, кращими практиками та аналітичними матеріалами;

залучення технічної, консультативної та фінансової допомоги Європейського Союзу;

підготовки та реалізації спільних проєктів і пілотних програм.

Україна забезпечує участь у програмах та мережах Європейського Союзу, у тому числі у сферах:

наукових досліджень та інновацій;

сталого управління водними біоресурсами;

розвитку аквакультури та рибопереробки;

цифровізації, простежуваності та контролю у рибному господарстві.

Виконання міжнародних угод у сфері рибного господарства забезпечується шляхом:

приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних зобов’язань України;

координації дій центральних органів виконавчої влади;

здійснення моніторингу та оцінки виконання таких угод;

підготовки звітів у порядку, передбаченому міжнародними договорами України.

Уповноважений центральний орган виконавчої влади забезпечує координацію міжнародного співробітництва у сфері рибного господарства та представляє інтереси України у відповідних міжнародних і європейських інституціях.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону визначають порядок, етапність і механізми його реалізації, забезпечують правову визначеність у перехідний період, а також узгодження із чинним законодавством України та майбутніми актами у сфері рибного господарства і європейської інтеграції.

Стаття 23. Прикінцеві та перехідні положення

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, якщо інше не передбачено цим Законом.

Імплементація положень цього Закону здійснюється поетапно з урахуванням інституційної, фінансової та  нормативної готовності держави, зокрема шляхом:

розроблення та затвердження підзаконних нормативно-правових актів;

формування дорожніх карт та секторальних планів імплементації acquis Європейського Союзу;

запровадження системи моніторингу, оцінки та звітності.

Кабінет Міністрів України протягом визначеного ним перехідного періоду:

забезпечує приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

визначає уповноважений центральний орган виконавчої влади та порядок реалізації окремих механізмів, передбачених цим Законом;

забезпечує організаційні та інституційні умови для виконання цього Закону.

До прийняття та набрання чинності Кодексом рибного господарства України та інших кодифікованих актів у відповідній сфері положення цього Закону застосовуються у частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Після прийняття Кодексу рибного господарства України та/або Національної програми розвитку рибного господарства України відповідні положення цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням їх норм як актів спеціального та програмного характеру.

Реалізація цього Закону не потребує автоматичного внесення змін до інших законів України та здійснюється  без порушення принципу правової стабільності.

У разі необхідності внесення змін до законів України з метою імплементації acquis Європейського Союзу такі зміни ініціюються та розглядаються у встановленому законодавством  порядку.

Прикінцеві та перехідні положення цього Закону спрямовані на забезпечення поетапної, узгодженої та правово визначеної інтеграції України до правового простору Європейського Союзу у сфері рибного господарства.

Стаття 23-1. Пріоритети поетапної імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства

У рамках реалізації цього Закону Кабінет Міністрів України та уповноважений центральний орган виконавчої влади керуються пріоритетами поетапної імплементації окремих актів acquis  Європейського Союзу у сфері рибного господарства, визначеними у Додатку 12 до цього Закону.

Пріоритети імплементації спрямовані на:

забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства;

підвищення ефективності управління водними біоресурсами;

інтеграцію України до європейського правового, економічного та екологічного простору;

посилення наукового та цифрового супроводу галузевих рішень;

забезпечення збалансованості інтересів держави, бізнесу та громадськості у сфері рибного господарства.

Додаток 12 є обов’язковим при:

розробленні дорожніх карт та секторальних планів імплементації;

підготовці проєктів нормативно-правових актів у сфері рибного господарства;

проведенні ex-ante та ex-post оцінки відповідності acquis ЄС.

Кабінет Міністрів України забезпечує регулярний моніторинг виконання пріоритетів, їх адаптацію відповідно до змін у законодавстві Європейського Союзу та національних стратегічних документах.

Стаття 23-2. Розвиток флоту рибного господарства України як ключового елементу імплементації acquis ЄС та сталого розвитку рибного господарства України

Національний рибний флот України є стратегічним ресурсом держави та основною рушійною силою розвитку рибного господарства, забезпечення продовольчої безпеки, економічної стійкості галузі та реалізації державної політики у сфері сталого  використання водних біоресурсів.

Розвиток, модернізація та підтримка національного рибного флоту здійснюється як невід’ємна складова імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства з урахуванням:

принципів сталого вилову, екосистемного та запобіжного підходів;

вимог Спільної рибної політики Європейського Союзу, зокрема щодо контролю, простежуваності, безпечності продукції, збору даних та наукового забезпечення управління  рибальством;

принципів поетапності, пропорційності, правової визначеності та інституційної спроможності, закріплених цим Законом;

необхідності ефективної взаємодії флоту з науковими установами, органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Метою розвитку національного рибного флоту є:

підвищення продуктивності та ефективності промислового вилову;

забезпечення відповідності національного рибного господарства стандартам Європейського Союзу у сфері сталого управління водними біоресурсами;

створення умов для розвитку рибопереробної галузі, портової та логістичної інфраструктури;

підтримка експорту продукції рибного господарства;

зміцнення продовольчої безпеки та стратегічної автономії України у сфері водних біоресурсів.

Розвиток національного рибного флоту здійснюється з урахуванням його диференціації за напрямами діяльності, зокрема:

а) флот Азово-Чорноморського басейну

Поетапне будівництво, модернізація та технічне оновлення рибопромислових суден як складової імплементації Спільної рибної політики Європейського Союзу, з метою приведення національного рибопромислового флоту у відповідність до вимог acquis Європейського Союзу у сфері сталого рибальства, морської безпеки, охорони довкілля та енергоефективності, із застосуванням екологічно безпечних технологій, сучасних систем навігації, моніторингу, контролю та простежуваності рибальської діяльності, а також з урахуванням вимог безпеки судноплавства, охорони праці та захисту морського середовища.

впровадження систем контролю, електронного моніторингу, простежуваності вилову та звітності відповідно до acquis ЄС;

використання флоту як інструменту реалізації міжнародних зобов’язань України у сфері морського рибальства, охорони довкілля та боротьби з незаконним, непідзвітним та  нерегульованим рибальством.

б) флот внутрішніх водних об’єктів

забезпечення сталого та науково обгрунтованого промислу на внутрішніх водоймах України;

інтеграція флоту внутрішніх водойм у національні системи збору даних, моніторингу та контролю;

підтримка традиційних форм промислового рибальства з урахуванням принципів acquis ЄС та національних інтересів України.

Пріоритетні напрями розвитку національного рибного флоту, у тому числі за видами флоту та інфраструктури, визначаються у Додатку 12 до цього Закону, який містить поетапну, науково обґрунтовану та пропорційну стратегію  імплементації acquis Європейського Союзу з метою забезпечення сталого  розвитку галузі.

Уповноважений центральний орган  виконавчої влади у сфері рибного господарства забезпечує реалізацію  заходів, визначених у Додатку 12, а також здійснює моніторинг, оцінку та звітність щодо розвитку національного рибного флоту як ключового елементу виконання acquis Європейського Союзу.

Держава сприяє інтеграції  національного рибного флоту, портової та логістичної інфраструктури у  європейські та міжнародні програми, стандарти та практики з метою  підвищення їх технологічної відповідності та конкурентоспроможності.

Стаття 23-3. Спеціальні традиційні рибопромислові господарства (СТРГ) та їх роль у поетапній імплементації acquis ЄС

Визначення СТРГ.

Спеціальні традиційні рибопромислові господарства (СТРГ) – організовані суб’єкти господарювання, що здійснюють спеціальне промислове використання водних біоресурсів на визначених водоймах на підставі спеціального права використання, без застосування оренди водойм, з дотриманням історично сформованих традицій промислу та затверджених державою режимів рибогосподарської експлуатації. Діяльність СТРГ базується на науково-біологічних обгрунтуваннях та принципах сталого розвитку, передбачених acquis ЄС, з метою охорони, відтворення та ефективного використання водних біоресурсів.

Поетапна імплементація норм acquis ЄС для СТРГ.

Реалізація діяльності СТРГ здійснюється за пріоритетами, визначеними у Додатку 12, із застосуванням систем управління та контролю, цифрового збору даних, наукового моніторингу та екосистемного підходу відповідно до:

Регламенту (ЄС) № 1380/2013 щодо Спільної рибної політики;

Регламенту (ЄС) № 1224/2009 про контроль за дотриманням правил рибальства;

Делегованих та імплементаційних актів, що регламентують управління, моніторинг та боротьбу з ННН-рибальством.

Забезпечення сталого розвитку та конкурентоспроможності.
 Державна політика щодо СТРГ спрямована на:

Збереження та відтворення водних біоресурсів;

Підвищення ефективності та прозорості управління промислом;

Стимулювання інвестиційної та ринкової спроможності, зокрема через відповідність стандартам ЄС щодо безпечності та простежуваності продукції;

Інтеграцію СТРГ у національні та міжнародні програми розвитку рибного господарства.

Моніторинг і звітність.

Діяльність СТРГ підлягає регулярному науковому та адміністративному моніторингу, а результати оцінки впливу на водні біоресурси та ринок публікуються у відкритому доступі та використовуються для корекції пріоритетів імплементації acquis ЄС, визначених у Додатку 12.

Стаття 23-4. Інтеграція СТРГ у систему контролю та наукового забезпечення

СТРГ інтегруються у систему  наукового збору даних та моніторингу водних біоресурсів згідно з  Regulation (EU) 2017/1004 та відповідними актами acquis ЄС, визначеними у Додатку 12.

СТРГ зобов’язані надавати достовірні дані про вилов, обсяги переробки та реалізації продукції у  встановлені строки та форми, що дозволяє здійснювати ex-ante та ex-post оцінку ефективності промислової діяльності.

Використання даних СТРГ має сприяти:

науково обгрунтованому управлінню водними ресурсами;

підвищенню ефективності державного контролю та моніторингу;

підготовці аналітичних матеріалів для секторальних планів та дорожніх карт імплементації acquis ЄС.

Стаття 23-5. Стимулювання сталого розвитку та конкурентоспроможності СТРГ

Держава забезпечує сприятливі умови для модернізації та розвитку СТРГ, включаючи доступ до фінансування, грантів та міжнародних програм підтримки, зокрема у рамках програм ЄС та міжнародних проєктів.

Заходи підтримки мають сприяти:

підвищенню продуктивності та екологічної безпеки промислу;

інтеграції СТРГ у систему ринку та логістики продукції рибного господарства;

дотриманню стандартів європейської безпечності харчових продуктів та простежуваності.

СТРГ мають право на участь у  формуванні секторальних планів та програм державної підтримки, забезпечуючи баланс між національними інтересами та інтеграцією України до європейського економічного простору.

Стаття 23-6. Аквакультура та марикультура

Аквакультура та марикультура в Україні здійснюється на підставі спеціального права використання водних ресурсів, відповідно до національного законодавства та принципів сталого розвитку, із застосуванням норм acquis ЄС, зокрема Directive 2006/88/EC та комунікацій Комісії COM(2013) 229, COM(2021) 236.

Суб’єкти аквакультури та марикультури зобов’язані забезпечувати:

відповідність ветеринарним, санітарним та екологічним вимогам ЄС;

науково обгрунтоване розміщення господарств та планування продуктивності з урахуванням екосистем;

інтеграцію у національні системи моніторингу та збору даних (Regulation (EU) 2017/1004).

Діяльність у сфері аквакультури повинна бути поетапно імплементована згідно з пріоритетами, визначеними у Додатку 12 цього Закону.

Кабінет Міністрів України встановлює порядок реалізації пріоритетів Додатку 12 у сфері  аквакультури та марикультури, включно з механізмами підтримки, контролю  та оцінки ефективності.

Стаття 23-7. Рибопереробка та безпечність продукції

Рибопереробка, зберігання та реалізація продукції рибного господарства здійснюється із забезпеченням відповідності acquis ЄС у сфері безпечності харчових продуктів, простежуваності та ринку (Regulations (EC) 852/2004, 853/2004, 1379/2013).

Суб’єкти рибопереробної діяльності зобов’язані:

забезпечувати простежуваність продукції “від судна до споживача”;

впроваджувати системи управління якістю та безпечністю продукції на рівні стандартів ЄС;

інтегруватися у національні та міжнародні системи контролю та моніторингу вилову.

Поетапна імплементація acquis ЄС у сфері рибопереробки здійснюється відповідно до Додатку 12, з особливою увагою на розвиток логістики, експортної спроможності та доданої вартості продукції.

Кабінет Міністрів України  забезпечує реалізацію пріоритетів Додатку 12 у сфері рибопереробки та  контролю за дотриманням норм acquis ЄС, з метою підвищення  конкурентоспроможності та безпечності продукції на внутрішньому та  зовнішньому ринку.

Стаття 23-8. Рибні порти, берегова та логістична інфраструктура як базовий елемент імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства

Рибні порти України визнаються ключовими інституційними та інфраструктурними  елементами реалізації державної політики у сфері рибного господарства, сталого рибальства та імплементації acquis Європейського Союзу, зокрема вимог Спільної рибної політики ЄС щодо контролю, простежуваності, сертифікації та обігу продукції рибного господарства.

Рибні порти виконують функцію офіційних “точок входу” водних біоресурсів і продукції рибного господарства до національної та європейської системи контролю, забезпечуючи:

первинний контроль уловів та продукції відповідно до вимог acquis Європейського Союзу;

перевірку законності походження водних біоресурсів;

облік, реєстрацію та верифікацію даних щодо вилову, розвантаження, транспортування та обігу продукції;

інтеграцію національних процедур у європейські та міжнародні системи контролю та обміну даними.

Розвиток рибних портів здійснюється як складова єдиної системи простежуваності, контролю та сертифікації продукції рибного господарства, що охоплює всі етапи ланцюга – від вилову до кінцевого споживача, з урахуванням вимог acquis Європейського Союзу щодо:

системи контролю рибальства;

сертифікації походження продукції;

боротьби з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством (IUU);

безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Держава забезпечує розвиток та модернізацію берегової і логістичної інфраструктури рибних портів, зокрема шляхом створення та підтримки:

потужностей для приймання, зважування, сортування та зберігання уловів;

об’єктів первинної переробки продукції рибного господарства;

холодильних, морозильних та складських комплексів;

логістичних рішень для транспортування продукції відповідно до стандартів Європейського Союзу;

цифрових систем обліку, моніторингу та простежуваності.

Рибні порти є обов’язковим інфраструктурним елементом функціонування національного рибопромислового флоту, без якого неможливе:

дотримання вимог acquis Європейського Союзу;

ефективне управління рибальською діяльністю;

забезпечення законності та прозорості обігу продукції;

доступ продукції рибного господарства України до ринків Європейського Союзу.

Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері рибного господарства:

визначає перелік рибних портів, що виконують функції офіційних пунктів контролю та розвантаження;

встановлює вимоги до їх функціонування відповідно до acquis Європейського Союзу;

забезпечує інтеграцію рибних портів у національні та європейські системи контролю, звітності та обміну інформацією;

здійснює моніторинг та оцінку ефективності функціонування рибних портів.

Розвиток рибних портів, берегової та логістичної інфраструктури здійснюється на засадах: поетапності та пропорційності, екологічної сталості, технологічної нейтральності, державно-приватного партнерства, відповідності стратегічним цілям імплементації acquis Європейського Союзу.

Поетапні напрями розвитку рибних портів, берегової та логістичної інфраструктури визначаються у Додатку 12 до цього Закону, який є невід’ємною частиною системи імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства.

Перелік актів acquis Європейського Союзу, орієнтовні пріоритети поетапної імплементації та інші допоміжні матеріали наведені у Додатках 10-12 до цього Закону та використовуються як довідково-орієнтаційний інструмент під час підготовки, реалізації та оцінки рішень у сфері імплементації законодавства Європейського Союзу

Стаття 23-10. Облік, регулювання та наукове забезпечення рекреаційного вилову

З метою забезпечення сталого  управління водними біоресурсами держава забезпечує поетапне впровадження системи обліку рекреаційного вилову у випадках, коли такий вилов має  істотний вплив на стан запасів водних біоресурсів.

Облік рекреаційного вилову здійснюється у формах, що:

є пропорційними, недискримінаційними та соціально прийнятними;

не створюють надмірного адміністративного навантаження на громадян;

відповідають практикам та рекомендаціям Європейського Союзу у сфері управління рекреаційним рибальством.

Дані щодо рекреаційного вилову використовуються виключно для:

наукової оцінки стану запасів;

визначення загального рівня риболовного навантаження;

підготовки управлінських рішень у сфері рибного господарства.

Регулювання рекреаційного  рибокористування здійснюється з урахуванням принципу пропорційності та не може мати на меті необгрунтоване обмеження прав громадян.

Стаття 23-11. Інтеграція рекреаційного рибокористування у систему імплементації acquis Європейського Союзу

Рекреаційне рибокористування інтегрується у процес імплементації acquis Європейського Союзу у сфері  рибного господарства як елемент загального управління водними  біоресурсами.

У випадках, коли рекреаційний вилов окремих видів водних біоресурсів є співставним або перевищує обсяги  промислового вилову, заходи управління такими видами застосовуються на  засадах наукової обгрунтованості, рівності впливу та справедливого  розподілу відповідальності між усіма формами рибальства.

Поетапні пріоритети інтеграції  рекреаційного рибокористування у систему управління, включно з науковим  моніторингом та регуляторними заходами, визначаються у Додатку 12 до цього Закону.

Уповноважений центральний орган  виконавчої влади забезпечує координацію, моніторинг та звітність щодо рекреаційного рибокористування як складової виконання Спільної рибної політики Європейського Союзу.

Стаття 23-12. Охорона та відновлення рідкісних і зникаючих видів водних біоресурсів

Охорона, збереження та відновлення  рідкісних і зникаючих видів водних біоресурсів, занесених до Червоної  книги України, є пріоритетом державної політики у сфері рибного господарства та невід’ємною складовою імплементації acquis Європейського Союзу.

Заходи щодо таких видів здійснюються на засадах:

екосистемного та запобіжного підходу;

наукової обґрунтованості та довгострокового управління;

поєднання охорони з програмами відтворення та відновлення;

узгодженості з міжнародними зобов’язаннями України.

Охорона рідкісних і зникаючих видів не обмежується заборонними заходами та передбачає застосування  комплексних програм відновлення популяцій, реабілітації середовищ  існування та запобігання незаконному вилову.

Стаття 23-13. Осетрові види риб як об’єкт спеціального режиму відновлення та охорони

Осетрові види риб визнаються  особливо цінною та вразливою групою водних біоресурсів, що перебуває під спеціальним режимом охорони, відновлення та міжнародного контролю.

Державна політика щодо осетрових спрямовується на:

повне припинення незаконного вилову, обігу та експорту;

збереження та відновлення природних популяцій у басейнах річок і морів;

розвиток науково обгрунтованих програм штучного відтворення;

відновлення та захист природних нерестовищ і міграційних шляхів;

використання аквакультури як інструменту зниження тиску на дикі популяції.

Будь-яке використання осетрових  допускається виключно в межах програм відновлення, наукових досліджень  або аквакультури відповідно до законодавства України та міжнародних  договорів.

Стаття 23-14. Імплементація acquis Європейського Союзу та міжнародних зобов’язань у сфері охорони осетрових та інших рідкісних видів

Україна забезпечує поетапну імплементацію acquis Європейського Союзу щодо охорони рідкісних і зникаючих видів водних біоресурсів, зокрема вимог:

Директиви 92/43/ЄЕС (Habitats Directive);

Регламентів Спільної рибної політики ЄС;

Стратегії ЄС з біорізноманіття до 2030 року;

міжнародних конвенцій, включаючи CITES.

Пріоритети поетапної імплементації заходів щодо осетрових та інших рідкісних видів визначаються у Додатку 12 до цього Закону.

Уповноважений центральний орган виконавчої влади забезпечує:

координацію між природоохоронними, рибогосподарськими та митними органами;

інтеграцію систем моніторингу, контролю та простежуваності;

регулярну звітність перед міжнародними інституціями.

Стаття 23-15. Відновлення природних водних біоресурсів як основа сталого розвитку рибного господарства

Відновлення природних водних біоресурсів у водах України визнається базовою передумовою сталого розвитку рибного господарства та невід’ємною складовою імплементації  acquis Європейського Союзу.

Державна політика у сфері рибного господарства спрямовується на:

відновлення та підтримання популяцій водних біоресурсів на рівнях, що забезпечують їх довгострокову життєздатність;

зменшення антропогенного навантаження на водні екосистеми;

відновлення екосистемних функцій водних об’єктів, критичних для відтворення біоресурсів.

Відновлення водних біоресурсів здійснюється на засадах екосистемного, запобіжного та науково обґрунтованого підходів.

Стаття 23-16. Інструменти та механізми відновлення водних біоресурсів

Відновлення водних біоресурсів забезпечується шляхом:

реалізації програм штучного та природного відтворення;

відновлення нерестовищ, міграційних шляхів та кормових угідь;

встановлення тимчасових або постійних обмежень на вилов у відновлюваних зонах;

інтеграції рибальства у плани управління водними басейнами;

застосування заходів адаптації до змін клімату;

використання національного рибного флоту як інструменту моніторингу та відновлення.

Пріоритети та етапи відновлення визначаються відповідно до Додатку 12 до цього Закону.

Стаття 23-17. Наукове забезпечення, інновації та цифровізація як інструмент імплементації acquis ЄС

Наукове забезпечення рибного господарства України здійснюється як обов’язковий елемент імплементації acquis ЄС, зокрема:

Регламент (ЄС) 2017/1004, статті 6-10 – збір та передача даних про стан водних біоресурсів;

Регламент (ЄС) 1224/2009, статті 9-17 – використання цифрових журналів (digital logbooks),  супутникових систем моніторингу (VMS), електронних систем контролю  (ERS);

Регламент (ЄС) 1380/2013, статті 3 та 10-12 – застосування екосистемного та запобіжного підходу,  врахування наукових рекомендацій у плануванні рибальства.

Наукові дані повинні використовуватись для:

планування квот та зон рибальства;

оцінки ефективності заходів по відновленню та сталому використанню водних біоресурсів;

цифрового контролю та простежуваності вилову продукції.

Всі суб’єкти господарювання та органи управління зобов’язані забезпечити інтеграцію науково-цифрових  систем у свої операційні процеси, відповідно до вимог acquis ЄС.

Стаття 23-18. Колективне господарювання як основа сталого управління ресурсами

Організація колективного управління водними біоресурсами здійснюється через суб’єкти, що відповідають стандартам Producer Organisations ЄС:

Регламент (ЄС) 1380/2013, статті 17–21 – створення об’єднань для планування та координації рибальства;

Регламент (ЄС) 2017/1004, статті 15–16 – застосування спільних планів рибальства на рівні об’єднань;

Регламент (ЄС) 1224/2009, статті 30–32 – контроль та звітність щодо діяльності колективних об’єднань.

Колективне управління спрямовується на:

ефективне використання квот та зон промислу;

забезпечення відповідності нормам acquis ЄС;

підтримку науково обґрунтованих рішень та прогнозованої системи управління галуззю.

Стаття 23-19. Внутрішній ринок та зовнішня торгівля

Ринок продукції рибного господарства регулюється відповідно до acquis ЄС:

Регламент (ЄС) 1379/2013, статті 3 та 10-12 – Common Market Organisation (CMO), правила обігу продукції;

Регламент (ЄС) 1224/2009, статті 58-62 – простежуваність (traceability), сертифікація вилову;

Регламент (ЄС) 853/2004, статті 4-5 – санітарні та гігієнічні вимоги для доступу на ринок ЄС.

Доступ до ринку ЄС здійснюється за умови повного дотримання стандартів traceability, простежуваності та безпечності продукції.

Внутрішній ринок України формується з урахуванням принципів CMO, забезпечуючи баланс між імплементацією  acquis ЄС та захистом національних інтересів.

Стаття 23-20. Управління, контроль та запобігання порушенням

Управління та контроль рибного господарства здійснюється відповідно до acquis ЄС:

Регламент (ЄС) 1224/2009, статті 1-4, 8, 40-47 – контроль та нагляд за виловом, системи моніторингу;

Регламент (ЄС) 1005/2008, статті 3-5 – запобігання незаконному, непідзвітному та нерегульованому (IUU) рибальству;

Регламент (ЄС) 1380/2013, статті 29-31 – забезпечення прозорості та виконання санкцій за порушення.

Запроваджується політика «zero tolerance» щодо порушень, включаючи фінансові, адміністративні та  кримінальні механізми відповідальності.

Усі органи контролю зобов’язані  забезпечити відкритість даних та регулярну звітність, включаючи публічні аудити та доступ до інформації за вимогами acquis ЄС.

Стаття 23-21. Реалізація, моніторинг та оцінка імплементації acquis ЄС

Реалізація заходів здійснюється за принципом ex-ante / ex-post оцінки:

Регламент (ЄС) 1380/2013, стаття 31 – оцінка впливу на екосистеми, ресурси та економіку галузі;

Регламент (ЄС) 2017/1004, статті 13-14 – KPI імплементації та звітність до ЄС.

Моніторинг включає:

збір та аналіз даних про вилов, обробку та реалізацію продукції;

оцінку ефективності заходів по збереженню та відновленню водних ресурсів;

регулярну корекцію планів та пріоритетів Додатку 12 з урахуванням результатів оцінки.

Звіти подаються до Кабінету  Міністрів України та Верховної Ради України, а також до компетентних  органів ЄС, забезпечуючи повну прозорість та підзвітність.

Стаття 23-22. Загальні принципи реалізації розділу

Всі положення цього розділу  реалізуються у тісній взаємодії між центральними органами виконавчої  влади, науковими установами, суб’єктами господарювання, рибопромисловими об’єднаннями та громадськістю.
 Поетапна імплементація acquis Європейського Союзу здійснюється із забезпеченням:

прозорості та відкритого доступу до інформації;

ефективного контролю та моніторингу на всіх етапах рибного ланцюга;

науково-обгрунтованого управління водними біоресурсами та екосистемним підходом;

гармонізації з міжнародними стандартами, Стратегією ЄС з біорізноманіття, Спільною рибною політикою та вимогами до сталого рибальства;

поєднання національних інтересів України з принципами сталого розвитку та економічної ефективності.

Усі суб’єкти, задіяні у реалізації  цього розділу, зобов’язані інтегрувати пріоритети, KPI та дорожні карти  Додатку 12 у свої стратегічні та операційні процеси, забезпечуючи  узгодженість, передбачуваність та підзвітність у сфері рибного  господарства.

Всі положення цього розділу реалізуються у тісній взаємодії між центральними органами виконавчої влади, науковими установами, суб’єктами господарювання та громадськістю, із забезпеченням поетапної імплементації норм acquis Європейського Союзу, прозорості та ефективного контролю.

Державна політика у сфері рибного господарства базується на принципах сталого розвитку, екосистемного та запобіжного підходу, гармонізації з міжнародними стандартами та захисту національних інтересів України

 Додаток 1

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»

 

1. Загальне обгрунтування необхідності прийняття Закону

Європейська інтеграція України є визначальним стратегічним курсом держави, закріпленим у Конституції  України та міжнародних зобов’язаннях України перед Європейським Союзом.

У сфері рибного господарства процес наближення законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС) здійснюється протягом тривалого часу шляхом прийняття окремих законів, підзаконних актів, стратегічних документів та програм. Водночас такий процес має фрагментарний, несистемний та інституційно розпорошений характер, що ускладнює досягнення сталих і передбачуваних результатів імплементації.

На сьогодні в Україні відсутній спеціальний рамковий закон, який би:

визначав єдині принципи, інструменти та процедури імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства;

забезпечував інституційну координацію дій органів державної влади;

створював прозору систему планування, моніторингу та оцінки євроінтеграційних заходів;

гарантував узгодженість галузевого законодавства України з правом ЄС без втручання у матеріально-правове регулювання.

В умовах поглиблення євроінтеграційного процесу та підготовки України до членства в Європейському Союзі відсутність такого рамкового закону створює ризики несинхронізованого, вибіркового, фрагментарного або декларативного наближення законодавства, що не відповідає підходам Європейської Комісії та принципам better regulation.

Прийняття цього Закону спрямоване на інституційне впорядкування процесів, які вже фактично здійснюються, та на створення єдиної правової рамки, в межах якої надалі мають розроблятися та прийматися всі нормативно-правові акти євроінтеграційного характеру у сфері рибного  господарства.

2. Мета і завдання проєкту Закону

Метою проєкту Закону є створення системної, передбачуваної та скоординованої моделі імплементації права Європейського Союзу у сфері рибного господарства України.

Основними завданнями Закону є:

визначення єдиних принципів імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства;

запровадження планових інструментів імплементації (дорожні карти, секторальні плани);

встановлення обов’язкових процедур ex-ante та ex-post оцінки відповідності нормативно-правових актів праву ЄС;

інституційне закріплення механізмів координації, моніторингу та звітності;

забезпечення синхронізації євроінтеграційних заходів з іншими законами, стратегіями та програмами.

Закон не має на меті реформування матеріального регулювання рибного господарства, перегляд  повноважень органів влади чи встановлення нових регуляторних вимог для  суб’єктів господарювання.

3. Характеристика основних положень проєкту Закону

Проєкт Закону має рамковий, програмно-координаційний характер та визначає виключно:

інституційну архітектуру євроінтеграції рибного господарства;

механізми планування, оцінки та оновлення acquis ЄС;

порядок взаємодії з інституціями Європейського Союзу;

систему моніторингу, індикаторів ефективності та звітності.

Закон:

не встановлює норм матеріального права;

не змінює чинне законодавство у сфері рибного господарства;

не дублює повноваження органів державної влади;

не створює додаткових адміністративних або фінансових бар’єрів для бізнесу.

Таким чином, Закон формує обов’язкову процедурну рамку, в межах якої надалі мають готуватися, оцінюватися та прийматися всі законодавчі та підзаконні акти, спрямовані на імплементацію права Європейського Союзу у сфері рибного господарства.

4. Місце Закону в системі законодавства України

Проєкт Закону узгоджується з чинним законодавством України та застосовується у взаємозв’язку з ним.

До прийняття кодифікованого законодавства у сфері рибного господарства Закон функціонує як самостійний рамковий акт.

Після прийняття Кодексу рибного господарства України Закон застосовуватиметься з урахуванням його положень як спеціального кодифікованого акта матеріального права.

Закон також забезпечує синхронізацію євроінтеграційних заходів з державними стратегічними документами, а після їх затвердження – з  Національною програмою розвитку рибного господарства України на період  до 2040 року.

5. Фінансово-економічне обгрунтування

Реалізація положень цього Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

Функції, передбачені Законом, здійснюються в межах повноважень і ресурсів органів державної влади, передбачених чинним законодавством.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Прийняття Закону матиме такі наслідки:

підвищення інституційної спроможності України у сфері євроінтеграції;

покращення якості законодавчих рішень;

зменшення ризиків правових колізій та дублювання;

підвищення довіри з боку інституцій Європейського Союзу;

створення передумов для ефективного використання фінансових та технічних інструментів ЄС.

7. Відповідність міжнародним зобов’язанням України та практикам ЄС

Проєкт Закону повністю відповідає  міжнародним зобов’язанням України, принципам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також підходам Європейської Комісії у сфері:

better regulation;

policy coherence;

ex-ante та ex-post evaluation;

системної імплементації acquis ЄС.

8. Додатки до Закону та їх “якорі” у тексті

Додаток 1. Пояснювальна записка (основна) – до Статті 1.

Додаток 2. Порівняльна таблиця – до Статті 27, абз. 2.

Додаток 3. Фінансово-економічне обґрунтування – до Статті 27, абз. 3.

Додаток 4. Ex-ante Compliance Check (ЄС) – до Статей 5, 23, 23-1.

Додаток 5. Таблиця відповідності принципам ЄС – до Статті 23.

Додаток 6. Інституційна схема євроінтеграції рибного господарства – до Статей 5-8.

Додаток 7. Обґрунтування відсутності регуляторного впливу – до Статті 27.

Додаток 8. Довідка про громадські консультації – до Статей 8, 23.

Додаток 9. Проєкт Положення Міжвідомчої координаційної ради – до Статей 6-7.

Додаток 10. Орієнтовний перелік ключових актів acquis ЄС – до Статті 23.

Додаток 11. Перелік інших актів acquis ЄС у сфері рибного господарства та суміжних сфер – до Статей 23, 23-1.

Додаток 12. Пріоритети поетапної імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства України – до Статті 23-1, як “якірний” Додаток.

9. Пояснювальна записка до Додатку 12

Мета Додатку 12

Додаток 12 до Закону визначає ключові пріоритети поетапної імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства. Його основна  мета – забезпечити сталий розвиток галузі та інтеграцію України у європейський правовий та економічний простір. Додаток встановлює системний підхід до виконання зобов’язань України щодо імплементації  acquis ЄС та гарантує чітку послідовність дій для органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання та наукових установ.

Причини та доцільність прийняття

Гарантування системності імплементації: Додаток дозволяє уникнути хаотичного або непослідовного застосування норм acquis ЄС у сфері рибного господарства.

Правова визначеність: Забезпечує зрозумілі та передбачувані механізми реалізації європейського права для державних органів і бізнесу.

Євроінтеграційна доцільність: Сприяє інтеграції України у європейський правовий та економічний простір, підвищує інвестиційну привабливість рибної галузі.

Сталий розвиток галузі: Орієнтований на збереження та відновлення водних біоресурсів,  підвищення ефективності управління, розширення експортного потенціалу.

Очікуваний ефект від застосування Додатку 12

Екологічний: відновлення та збереження водних біоресурсів, забезпечення екологічної безпеки рибогосподарських водойм.

Економічний: підвищення ефективності управління галуззю, зростання продуктивності, розширення експорту рибної продукції.

Інституційний: укріплення координаційних механізмів між органами виконавчої влади, науковими установами та бізнесом.

Правовий та стратегічний: забезпечення відповідності національного законодавства acquis ЄС,  створення передумов для успішної імплементації норм ЄС на всіх рівнях.

Методологія формування пріоритетів Додатку 12

Науково обгрунтована та доказова (evidence-based).

Поетапна та пропорційна, з урахуванням наявних ресурсів і інституційної спроможності України.

Враховує ключові принципи acquis  ЄС: сталий розвиток, прозорість, координацію дій, фінансову  збалансованість та policy coherence.

Додаток 12 є стратегічним інструментом реалізації Закону, що дозволяє  планомірно та безпечно імплементувати acquis ЄС у сфері рибного господарства, забезпечуючи при цьому сталий розвиток галузі та інтеграцію України у європейське правове середовище.

10. Висновки

Закон та його Додатки створюють комплексну систему імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства.

Забезпечують правову визначеність, прозорість та ефективність управління.

Сприяють сталому розвитку галузі, інтеграції України у європейський правовий і економічний простір.

Додаток 12 стає стратегічним “якорем” Закону, який визначає ключові пріоритети імплементації acquis ЄС.

Прийняття Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»
 є необхідною передумовою для подальшого системного, узгодженого та правово визначеного  наближення законодавства України у сфері рибного господарства до права Європейського Союзу.

Цей Закон формує обов’язкову інституційну та процедурну основу, в межах якої мають готуватися, оцінюватися та прийматися всі подальші нормативно-правові акти євроінтеграційного характеру у цій сфері.

Додаток 2

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проєкту Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»

Загальне застереження

Проєкт Закону України є новим рамковим, програмно-координаційним актом, який не вносить змін до чинних законів України та не передбачає доповнення або виключення їх положень.

У зв’язку з цим порівняльна таблиця подається у спрощеному вигляді, відповідно до вимог Регламенту Верховної Ради України.

Порівняльна таблиця

№  з/п	Назва законодавчого акта	Положення чинного законодавства	Положення проєкту Закону	Примітка
1	Закони України у сфері рибного господарства	Не змінюються	Не змінюються	Проєкт Закону не містить норм щодо внесення змін
2	Інші закони України	Не змінюються	Не змінюються	Закон має рамковий, програмно-координаційний характер
3	Підзаконні нормативно-правові акти	Застосовуються у чинній редакції	Підлягають застосуванню у межах цього Закону	Без автоматичного перегляду

Пояснення до порівняльної таблиці

Проєкт Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»:

не передбачає внесення змін до чинних законів України;

не встановлює норм матеріального права;

не скасовує та не доповнює чинні нормативно-правові акти;

має рамковий, програмно-координаційний характер;

спрямований на впорядкування процедур імплементації acquis Європейського Союзу.

У зв’язку з цим порівняльна таблиця не містить зіставлення конкретних статей, що відповідає практиці підготовки рамкових законів.

Проєкт Закону є новим рамковим актом та не передбачає внесення змін до інших законів України.

Додаток 3

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

до проєкту Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»

1. Загальні положення

Проєкт Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу» має рамковий, програмно-координаційний характер та спрямований на  визначення принципів, механізмів і процедур імплементації acquis  Європейського Союзу у сфері рибного господарства.

Закон не встановлює нових повноважень, що потребують фінансового забезпечення, та не вводить нових бюджетних програм.

2. Вплив на показники Державного бюджету України

Реалізація положень проєкту Закону:

не потребує створення нових органів державної влади або установ;

не передбачає збільшення чисельності працівників органів державної влади;

не зумовлює необхідності додаткового матеріально-технічного чи фінансового забезпечення;

здійснюється в межах повноважень та бюджетних асигнувань, передбачених чинним законодавством.

3. Джерела фінансування

Заходи, що здійснюються в межах реалізації цього Закону, фінансуються:

у межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання відповідних органів виконавчої влади;

за рахунок міжнародної технічної допомоги, грантів Європейського Союзу та інших джерел, не заборонених  законодавством (у разі їх залучення);

без покладання додаткових фінансових зобов’язань на Державний бюджет України.

4. Висновок

Реалізація положень Закону не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

Прийняття Закону не вплине на дохідну та видаткову частини Державного бюджету України та не потребує внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

 Додаток 4

EX-ANTE COMPLIANCE CHECK (ЄС)

оцінка відповідності проєкту Закону України

«Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»
 праву Європейського Союзу (acquis de l’Union européenne)

 Мета та предмет Ex-ante Compliance Check

Ex-ante оцінка відповідності (compliance check) проведена з метою:

визначення ступеня відповідності проєкту Закону України принципам, підходам і вимогам acquis Європейського Союзу;

перевірки узгодженості положень проєкту Закону з інституційною, процедурною та методологічною логікою права ЄС;

підтвердження того, що сам Закон виступає інструментом імплементації acquis, а не лише декларативним актом.

Предметом оцінки є структура, цілі, механізми та інструменти, передбачені проєктом Закону, без аналізу конкретних секторальних  директив і регламентів ЄС, імплементація яких здійснюється на наступному рівні.

1. Нормативна та методологічна база оцінки

Ex-ante Compliance Check здійснено з урахуванням:

статті 49 Договору про Європейський Союз;

практики Європейської Комісії щодо screening та alignment legislation;

методології ЄС щодо ex-ante impact and compliance assessment;

принципів Better Regulation Європейського Союзу;

положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Оцінка базується на підході, за яким рамкові закони-процедури визнаються належним інструментом імплементації acquis у державах-кандидатах.

III. Загальна характеристика відповідності acquis ЄС

Проєкт Закону:

не встановлює матеріально-правових норм, що можуть суперечити праву ЄС;

не дублює та не підміняє норми директив і регламентів ЄС;

формує інституційно-процедурну основу для системної імплементації acquis.

Такий підхід повністю відповідає практиці ЄС, відповідно до якої:

імплементація acquis здійснюється поетапно, через рамкові, програмні та секторальні інструменти.

1. Відповідність ключовим принципам права Європейського Союзу
2. Принцип правової визначеності (legal certainty)

Проєкт Закону:

чітко визначає інструменти імплементації (дорожні карти, секторальні плани, compliance check);

встановлює стабільну процедурну рамку;

забезпечує передбачуваність правозастосування.

Висновок: принцип правової визначеності дотримано.

2. Принцип пропорційності (proportionality)

Закон:

не вводить надмірного регулювання;

не створює нових регуляторних обтяжень;

обмежується процедурними та координаційними механізмами.

Висновок: принцип пропорційності дотримано.

3. Принцип поступовості та поетапності (gradual alignment)

Проєкт Закону:

передбачає поетапну імплементацію acquis;

дозволяє адаптацію до змін у праві ЄС;

відповідає логіці accession-процесу.

Висновок: принцип поступовості повністю враховано.

4. Принцип інституційної спроможності (institutional capacity)

Закон:

не створює нових органів;

використовує існуючу систему управління;

відповідає рекомендаціям ЄК щодо зміцнення, а не розширення інституцій.

Висновок: відповідає підходам ЄС.

1. Відповідність структурі acquis ЄС у сфері рибного господарства

Проєкт Закону узгоджується з логікою Common Fisheries Policy (CFP) ЄС у частині:

програмування та планування;

моніторингу та звітності;

участі наукових та громадських інституцій;

міжінституційної координації.

При цьому Закон не регулює безпосередньо:

доступ до ресурсів;

квоти;

технічні заходи;

контрольні процедури ЄС.

Це повністю відповідає розмежуванню рівнів регулювання в acquis ЄС.

1. Оцінка ризиків невідповідності

У ході ex-ante оцінки:

суттєвих ризиків невідповідності acquis ЄС не виявлено;

Закон не створює конфлікту норм;

не порушує зобов’язань України за Угодою про асоціацію.

Навпаки, Закон зменшує ризики фрагментарної імплементації acquis у майбутньому.

VII. Висновок Ex-ante Compliance Check

Проєкт Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»  відповідає принципам, методології та інституційній логіці acquis Європейського Союзу.

Закон:

є рамковим інструментом імплементації acquis;

відповідає практиці Європейського Союзу щодо держав-кандидатів;

може бути розглянутий як best practice законодавчого забезпечення євроінтеграції у секторальній політиці.

Додаток 5

ТАБЛИЦЯ ВІДПОВІДНОСТІ

принципам Європейського Союзу (principles-based alignment)

до проєкту Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу»

 Загальні положення

Ця Таблиця підготовлена з метою демонстрації відповідності проєкту Закону ключовим принципам права та політики Європейського Союзу, які застосовуються при формуванні та реалізації галузевих політик у державах-членах і державах-кандидатах.

Таблиця не є таблицею відповідності актам ЄС, оскільки проєкт Закону має рамковий, процедурний та інституційний характер і спрямований на створення механізмів імплементації acquis ЄС.

 

Таблиця відповідності принципам ЄС

 

Принцип Європейського Союзу	Зміст принципу у праві ЄС	Реалізація у проєкті Закону України
Better Regulation	Регулювання має бути обґрунтованим, пропорційним, прозорим та орієнтованим на результат	Передбачено ex-ante та ex-post compliance check, поетапну імплементацію, відсутність надмірного регулювання (Розділи III, V)
Policy Coherence	Узгодженість між різними політиками, програмами та інструментами	Синхронізація з діючими законами України (Розділи I, IV)
Evidence-Based Policy	Політичні рішення базуються на даних, аналізі та наукових висновках	Залучення наукових установ, оцінка впливу, аналітичні матеріали, використання індикаторів (Розділи II, V)
Transparency	Відкритість процесів ухвалення рішень та доступ до інформації	Щорічна звітність КМУ до ВРУ, публічні звіти, громадський контроль (Розділ V)
Accountability	Чіткий розподіл відповідальності між інституціями	Визначено уповноважений орган, міжвідомчу координацію, дорадчі органи (Розділ II)
Stakeholder Involvement	Залучення бізнесу, науки та громадянського суспільства	Громадські консультації, участь професійних об’єднань, дорадчі ради (Розділ II)
Subsidiarity	Рішення ухвалюються на найближчому ефективному рівні	Залучення органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання без надмірної централізації (Розділи II, V)
Proportionality	Регулювання не перевищує необхідного для досягнення мети	Закон не вводить матеріальних обмежень чи санкцій, має виключно процедурний характер (Загальні положення)
Legal Certainty	Чіткість, передбачуваність та стабільність правового регулювання	Визначено інструменти, процедури, механізми оновлення acquis (Розділи III, VIII)
Monitoring & Evaluation	Системний моніторинг та оцінка ефективності політики	KPI, цифрові інструменти, щорічні звіти, ex-post оцінка (Розділ V)
Adaptive Governance	Здатність політики адаптуватися до змін	Механізм оновлення acquis та перегляду дорожніх карт (Розділи III, VIII)
International Cooperation	Узгодженість із міжнародними зобов’язаннями	Співпраця з інституціями ЄС, участь у програмах та мережах (Розділ VII)

Висновок

Проєкт Закону України повністю відповідає ключовим принципам права та політики Європейського Союзу, що застосовуються у сфері формування та реалізації галузевих політик.

Закон:

забезпечує principles-based alignment з acquis ЄС;

відповідає підходам Європейської Комісії до держав-кандидатів;

створює інституційну та процедурну основу для подальшої секторальної імплементації права ЄС.

Додаток 6

ІНСТИТУЦІЙНА СХЕМА

ЄВРОІНТЕНРАЦІЇ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

 Цей Додаток демонструє структуру інституційної взаємодії та координації у процесі імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного  господарства, включно з роллю центральних органів влади, дорадчих та науково-експертних структур, бізнесу та міжнародних партнерів.

Структура інституційної взаємодії та координації:

Кабінет Міністрів України (КМУ) – визначає загальні пріоритети євроінтеграції, затверджує дорожні карти та ключові документи

Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері рибного господарства національний координатор євроінтеграції:                      розробляє і впроваджує дорожні карти та секторальні плани, здійснює ex-ante та ex-post compliance check

Міжвідомча координаційна рада з питань євроінтеграції рибного господарства: постійно діючий консультативно-дорадчий орган при КМУ, узгоджує міжвідомчі позиції, готує рекомендації КМУ.

Дорадча рада з питань євроінтеграції рибного господарства: експертний та аналітичний супровід, залучення науки, бізнесу та громадських організацій.

Наукові установи та заклади вищої освіти: науковий супровід імплементації acquis, підготовка аналітичних матеріалів та оцінок.

Суб’єкти господарювання та громадські організації: участь у громадських консультаціях, надання пропозицій до нормативних актів, контроль та участь у пілотних проєктах.

Інституції Європейського Союзу: спільні робочі групи та комітети, обмін інформацією та досвідом, технічна допомога та фінансування

Додаток 7

ОБГРУНТУВАННЯ

ВІДСУТНОСТІ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

Цей Додаток обгрунтовує, що положення Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу», не встановлюють правил ведення господарської діяльності, не створюють обов’язків для суб’єктів господарювання і не впливають на їхні економічні рішення. Він лише визначає рамки координації, програмування та імплементації acquis ЄС, а отже, не підпадає під дію Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Формула обгрунтування

«Проєкт Закону не встановлює правил ведення господарської діяльності та не підпадає під дію Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Заключення

Завдяки своєму рамковому та програмно-координаційному характеру, цей Закон:

не потребує проведення регуляторної процедури;

не створює адміністративних або фінансових обов’язків для бізнесу;

забезпечує легітимність та швидкість імплементації євроінтеграційних заходів.  

Додаток 8

ДОВІДКА ПРО ГРОМАДСЬКІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

 Під час підготовки проєкту Закону України «Про євроінтеграцію рибного господарства України та імплементацію права Європейського Союзу» було забезпечено попереднє обговорення концептуальних підходів до євроінтеграції рибного господарства з представниками заінтересованих сторін.

Обговорення проводилися у різних формах експертної та публічної взаємодії з метою:

визначення ключових викликів імплементації acquis ЄС;

узгодження принципів програмно-координаційного регулювання;

забезпечення прозорості, відкритості та інклюзивності процесу підготовки Закону.

Зміст консультацій (агреговано)

У ході консультацій обговорювалися, зокрема: необхідність рамкового закону як інструменту координації євроінтеграційних процесів, запровадження дорожніх карт та секторальних планів імплементації, механізми ex-ante та ex-post оцінки відповідності acquis ЄС. роль науки, бізнесу та громадянського суспільства, забезпечення прозорої звітності та моніторингу.

Результат:

За результатами обговорень відповідні пропозиції враховано у структурі та положеннях Закону, зокрема у розділах, присвячених: інституційній координації, механізмам імплементації acquis ЄС, моніторингу, оцінці та звітності.

Заключення:

Таким чином, проєкт Закону розроблено з дотриманням принципів відкритості, участі заінтересованих сторін та належного врядування, що відповідає підходам Європейського Союзу до формування державної політики (better regulation, stakeholder engagement).

Додаток 9

ПРОЄКТ ПОЛОЖЕННЯ

про Міжвідомчу координаційну раду з питань євроінтеграції рибного господарства України

 

Міжвідомча координаційна рада утворюється з метою забезпечення узгоджених дій органів державної влади, науки, бізнесу та громадськості у процесі  імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства  України.

Рада сприяє:

ефективному впровадженню євроінтеграційних заходів;

координації стратегічного та законодавчого планування;

забезпеченню прозорості та належного врядування відповідно до кращих практик ЄС.

Стаття 1. Статус та підпорядкування

Міжвідомча координаційна рада є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.

Рада діє на основі цього Закону та положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Рада не має повноважень ухвалювати нормативно-правові акти, але готує рекомендації та пропозиції для уповноваженого органу та КМУ.

Стаття 2. Основні завдання

Міжвідомча рада:

Узгоджує міжвідомчі позиції щодо імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства.

Розглядає проєкти нормативно-правових актів на предмет відповідності acquis ЄС.

Аналізує ризики, проблеми та бар’єри імплементації європейського права.

Підготовляє рекомендації та аналітичні матеріали для КМУ щодо вдосконалення державної політики у сфері євроінтеграції рибного господарства.

Забезпечує синхронізацію дорожніх карт та секторальних планів із стратегічними документами та програмами.

Стаття 3. Склад ради

До складу ради входять представники центральних органів виконавчої влади, наукових установ та закладів вищої освіти, професійних об’єднань, асоціацій та громадських  організацій у сфері рибного господарства.

Кількісний склад та склад  конкретних учасників визначається уповноваженим центральним органом  виконавчої влади без зазначення персоналій у положенні.

Голова ради призначається Кабінетом Міністрів України за пропозицією уповноваженого органу.

Стаття 4. Форми роботи ради

Рада працює через засідання, робочі групи та консультації.

Приймає рекомендації та аналітичні матеріали шляхом колегіального обговорення.

Рада може ініціювати експертні дослідження, аналізи та консультації за участю наукових установ, бізнесу та громадських організацій.

Засідання ради можуть бути звичайними або тематичними, включаючи питання стратегічного та нормативного планування.

Стаття 5. Дорадча рада

При уповноваженому центральному органі виконавчої влади може утворюватися Дорадча рада з питань євроінтеграції рибного господарства.

Дорадча рада:

готує експертні висновки та аналітичні матеріали для Міжвідомчої ради;

забезпечує участь наукової спільноти, бізнесу та громадських організацій;

сприяє формуванню evidence-based policy та кращих практик ЄС.

Положення про Дорадчу раду затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Стаття 6. Порядок затвердження та внесення змін

Положення про Міжвідомчу координаційну раду та Дорадчу раду затверджується Кабінетом Міністрів України та уповноваженим органом.

Зміни до положень вносяться за аналогічною процедурою.

Усі зміни та доповнення враховують нові вимоги acquis ЄС, зміни у законодавстві України та стратегічні пріоритети галузі.

Заключення

Міжвідомча координаційна рада та Дорадча рада забезпечують ефективну координацію, прозорість і участь заінтересованих сторін у процесі імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства України.

Цей Додаток є символічним та орієнтовним, не містить персоналій та конкретних дат, що забезпечує безпеку експертів та учасників процесу, зберігаючи при цьому повну відповідність принципам доброго врядування ЄС.

Додаток 10

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК

ключових актів acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства та суміжних галузей

(довідково-орієнтаційний)

 Цей Додаток містить орієнтовний перелік основних актів acquis Європейського Союзу, що формують правову, інституційну та управлінську  основу Спільної рибної політики ЄС, аквакультури, контролю, простежуваності, безпечності та сталого використання водних біоресурсів.

Перелік не є вичерпним і не встановлює прямих зобов’язань, а використовується як інструмент стратегічної орієнтації, планування та пріоритезації імплементаційних заходів.

1. ОСНОВА СПІЛЬНОЇ РИБНОЇ ПОЛІТИКИ (CFP)
2. Регламент (ЄС) № 1380/2013

Про Спільну рибну політику

Регламентує:

управління рибними ресурсами;

принципи сталого вилову (MSY);

розподіл квот;

роль науки у прийнятті рішень.

Ключовий сигнал для України:

управління ресурсами – не “ручне”, а на основі науки.

Зона ризику:

політичне втручання у розподіл ресурсів;

відсутність достовірної статистики.

2. Регламент (ЄС) № 2371/2002 (історичний, але концептуально важливий)

Про збереження та сталу експлуатацію рибних ресурсів

Регламентує:

принцип запобіжності;

довгострокові плани управління.

Ключовий сигнал:

ресурси – це капітал, а не “видобуток”.

1. КОНТРОЛЬ, НАГЛЯД ТА ВИКОНАННЯ
2. Регламент (ЄС) № 1224/2009

Система контролю Спільної рибної політики

Регламентує:

контроль вилову;

звітність;

електронні журнали;

санкції.

Ключовий сигнал:

контроль – це система, а не кампанія.

Зона ризику:

вибіркове застосування санкцій;

“паперовий” контроль.

4. Регламент (ЄС) № 404/2011

Про імплементацію системи контролю CFP

Регламентує:

технічні стандарти;

цифрові інструменти;

обмін даними.

Ключовий сигнал:
 ❗ без цифровізації контроль не працює.

5. Регламент (ЄС) № 1005/2008

Боротьба з ННН-рибальством (IUU)

Регламентує:

заборону незаконного вилову;

сертифікацію походження;

“чорні списки”.

Ключовий сигнал:

доступ до ринку ЄС = чисте походження.

Зона ризику:

непрозоре походження риби;

тіньовий обіг.

III. НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДАНІ

6. Регламент (ЄС) № 199/2008

Про збір, управління та використання даних у рибному господарстві

Регламентує:

наукові дані;

моніторинг запасів;

участь наукових установ.

Ключовий сигнал:

без даних немає політики.

7. Регламент (ЄС) № 2017/1004

Про рамку збору даних (Data Collection Framework)

Регламентує:

стандарти даних;

якість статистики.

1. АКВАКУЛЬТУРА
2. Регламент (ЄС) № 1379/2013 (частково)

Про спільну організацію ринків (CMO)

Регламентує:

маркування;

інформацію для споживачів;

організації виробників.

Ключовий сигнал:

аквакультура = частина ринку, а не “додаток”.

9. Рекомендації ЄК щодо сталого розвитку аквакультури (2021)

Регламентують:

просторове планування;

екологічні стандарти;

інновації.

1. БЕЗПЕЧНІСТЬ ТА ПРОСТЕЖУВАНІСТЬ
2. Регламент (ЄС) № 178/2002

Загальне харчове право

Регламентує:

простежуваність;

відповідальність оператора.

Ключовий сигнал:

відповідальність несе бізнес, а не держава.

11. Регламент (ЄС) № 852/2004

Про гігієну харчових продуктів

12. Регламент (ЄС) № 853/2004

Спеціальні правила для продуктів тваринного походження

13. Регламент (ЄС) № 854/2004 (у зв’язці з новим пакетом)

Офіційний контроль продуктів

1. РИНОК ТА СПОЖИВАЧ
2. Регламент (ЄС) № 1379/2013

CMO — спільна організація ринку

Регламентує:

рибні ринки;

ціноутворення;

організації виробників.

Ключовий сигнал:
 ❗ держава формує правила, не ціни.

15. Регламент (ЄС) № 1169/2011

Інформація для споживачів

VII. ДОВКІЛЛЯ ТА ЕКОСИСТЕМИ

16. Директива 2008/56/ЄС

Морська стратегічна рамкова директива

17. Директива 92/43/ЄЕС

Про збереження природних оселищ

18. Директива 2000/60/ЄС

Водна рамкова директива

Ключовий сигнал:

рибне господарство – частина водної політики.

VIII. ФІНАНСУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ

19. Регламент (ЄС) 2021/1139

Про Європейський морський, рибний та аквакультурний фонд (EMFAF)

20. Регламент (ЄС) № 1303/2013 (горизонтальний)

Про управління фондами ЄС

1. ІНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ
2. Better Regulation Guidelines (ЄК)

Регламентують:

ex-ante / ex-post;

оцінку впливу;

консультації.

22. Open Data Directive (ЄС) 2019/1024
23. Regulation (EU) 2016/679 (GDPR) (у частині даних)
24. СТРАТЕГІЧНІ ДОКУМЕНТИ
25. Європейський зелений курс (Green Deal)
26. Стратегія “Від ферми до виделки”

Ключовий сигнал:

риба – частина продовольчої безпеки ЄС.

ЗАКЛЮЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДО ДОДАТКА

Цей Додаток використовується як орієнтир для формування дорожніх карт, секторальних планів, моніторингу та оцінки імплементації acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства України.

Додаток 11

ПЕРЕЛІК АКТІВ

acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства та суміжних сфер, що підлягають урахуванню під час реалізації цього Закону

 Цей Додаток містить орієнтовний перелік актів права Європейського Союзу (acquis ЄС), які регулюють  окремі аспекти функціонування Спільної рибної політики Європейського Союзу, аквакультури, рибопереробки, контролю, наукового забезпечення,  охорони довкілля, безпечності харчових продуктів, а також зовнішнього  виміру рибальства.

Акти, наведені у цьому Додатку, враховуються під час розроблення дорожніх карт імплементації, секторальних планів, підготовки проєктів нормативно-правових актів та здійснення ex-ante і ex-post оцінки відповідності, без необхідності їх безпосереднього відтворення у цьому Законі.

Перелік не є вичерпним.

1. Акти Спільної рибної політики Європейського Союзу

Регламент (ЄС) № 1380/2013 Європейського Парламенту і Ради про Спільну рибну політику.

Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 про встановлення системи контролю за дотриманням правил Спільної рибної політики.

Регламент Комісії (ЄС) № 404/2011 про детальні правила імплементації Регламенту (ЄС) № 1224/2009.

Регламент (ЄС) 2017/2403 про стале управління зовнішніми риболовними флотами.

1. Делеговані та імплементаційні акти у сфері рибальства

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2015/242.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2015/1962.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2017/891.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2017/892.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2019/124.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2019/627.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2020/124.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2020/2236.

III. Наукове забезпечення та збір даних

Регламент (ЄС) 2017/1004 Європейського Парламенту і Ради щодо збору, управління та використання даних у сфері рибальства.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2019/909.

Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2016/1251.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2021/196.

1. Аквакультура

Директива Ради 2006/88/ЄС щодо ветеринарних вимог до тварин і продукції аквакультури.

Повідомлення Комісії COM(2013) 229 «Стратегічні настанови щодо сталого розвитку аквакультури ЄС».

Повідомлення Комісії COM(2021) 236 «Стратегічні настанови щодо більш стійкої та конкурентоспроможної аквакультури ЄС».

Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2015/1554.

1. Рибопереробка, безпечність харчових продуктів і простежуваність

Регламент (ЄС) № 852/2004 про гігієну харчових продуктів.

Регламент (ЄС) № 853/2004 про спеціальні гігієнічні правила щодо харчових продуктів тваринного походження.

Регламент (ЄС) 2017/625 про офіційний контроль.

Регламент (ЄС) № 1379/2013 про спільну організацію ринків продукції рибальства та аквакультури.

1. Маркування та захист прав споживачів

Регламент (ЄС) № 1169/2011 про надання інформації споживачам щодо харчових продуктів.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) № 1419/2013.
 Регламент (ЄС) 2018/775.

VII. Охорона довкілля та кліматична політика (застосовні до рибного господарства)

Директива 2008/56/ЄС про морську стратегію.

Директива 2000/60/ЄС про водну політику.

Директива 92/43/ЄЕС про збереження природних середовищ існування.

Директива 2009/147/ЄС про охорону диких птахів.

Регламент (ЄС) 2021/1119 про встановлення рамок кліматичної нейтральності.

VIII. Боротьба з ННН-рибальством та міжнародний вимір

Регламент Ради (ЄС) № 1005/2008 щодо запобігання незаконному, непідзвітному та нерегульованому рибальству.

Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) № 1010/2009.

Делегований регламент Комісії (ЄС) 2015/98.

1. Програмні та методологічні документи Європейського Союзу

Повідомлення Комісії COM(2020) 380.

Робочий документ Комісії SWD(2016) 216.

Методичні документи та настанови Європейської Комісії і відповідних  агентств ЄС, що застосовуються у межах Спільної рибної політики.

Заключне положення

Акти acquis Європейського Союзу,  зазначені у цьому Додатку, враховуються під час реалізації цього Закону з дотриманням принципів правової визначеності, поетапності,  пропорційності та узгодженості з національним законодавством України.

Додаток 12

ПРІОРІТЕТИ ПОЕТАПНОЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ

окремих актів acquis Європейського Союзу у сфері рибного господарства з метою забезпечення сталого розвитку галузі

 

Додаток 12 визначає поетапний план імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства України та слугує основою для узгодження пріоритетів, KPI, термінів та відповідальних суб’єктів.

Реалізація заходів цього Додатку повинна відбуватися послідовно, із забезпеченням прозорості, моніторингу, наукового обгрунтування та гармонізації з міжнародними стандартами. Усі суб’єкти, зазначені в цьому Додатку, зобов’язані інтегрувати його положення у свої стратегічні та операційні процеси, забезпечуючи ефективне виконання завдань Національної програми розвитку рибного господарства України.

Додаток 12 слугує поетапним планом імплементації acquis ЄС у сфері рибного господарства та включає всі пріоритети, KPI, терміни і відповідальних для статей 23-1 – 23-21.

1. Структура Додатку 12:

Загальні принципи та рамки.

Пріоритетність імплементації acquis ЄС.

Використання поетапного підходу: короткострокові, середньострокові, довгострокові заходи.

Координація між органами влади, науковими установами та суб’єктами господарювання.

2. Флот рибного господарства (ст. 23-2)

Розподіл за видами флоту: Азово-Чорноморський, внутрішні водойми.

KPI: кількість модернізованих суден, інтеграція систем VMS/ERS, обсяг науково-збірних операцій.

Відповідальні: центральний орган виконавчої влади у сфері рибного господарства, порти, підприємства флоту.

Етапи: 1. модернізація суден, 2. впровадження цифрового контролю, 3. інтеграція у міжнародні системи.

3. Спеціальні традиційні рибопромислові господарства – СТРГ (ст. 23-3 – 23-5)

Пріоритети: науково обгрунтоване управління, простежуваність, інтеграція у ринок та цифрові системи.

KPI: % СТРГ, інтегрованих у національні системи моніторингу; рівень відповідності acquis ЄС.

Відповідальні: СТРГ, наукові установи, центральний орган виконавчої влади.

Етапи: 1. аудит і оцінка СТРГ, 2. впровадження цифрових систем, 3. оцінка ефективності.

4. Аквакультура та марикультура (ст. 23-6)

Пріоритети: відповідність Directive 2006/88/EC, COM(2013)229, COM(2021)236.

KPI: % господарств, сертифікованих за стандартами ЄС; % інтегрованих у національний моніторинг.

Відповідальні: суб’єкти аквакультури, наукові установи, центральний орган виконавчої влади.

Етапи: 1. інвентаризація, 2. сертифікація, 3. моніторинг і адаптація.

5. Рибопереробка та безпечність продукції (ст. 23-7)

Пріоритети: Regulations (EC) 852/2004, 853/2004, 1379/2013; traceability.

KPI: % продукції з цифровою простежуваністю; рівень сертифікації підприємств.

Етапи: 1. впровадження стандартів HACCP, 2. інтеграція у цифрові системи, 3. контроль та аудит.

6. Рибні порти та логістика (ст. 23-8)

Пріоритети: інтеграція у систему контролю та простежуваності, модернізація інфраструктури.

KPI: % портів, інтегрованих у CMO/traceability системи; рівень відповідності acquis ЄС.

Етапи: 1. модернізація, 2. цифровий контроль, 3. інтеграція у національні та європейські системи.

7. Рекреаційне рибокористування (ст. 23-10 – 23-11)

Пріоритети: науковий облік, пропорційність заходів, інтеграція у управління ресурсами.

KPI: % обліку вилову; вплив на запаси водних біоресурсів.

Етапи: 1. моніторинг, 2. оцінка впливу 3. регуляторні заходи.

8. Охорона рідкісних та осетрових видів (ст. 23-12 – 23-14)

Пріоритети: Directive 92/43/EEC, CITES, Biodiversity Strategy, CFP.

KPI: відсоток виконання програм відновлення; рівень дотримання заборон та обмежень.

Етапи: 1. облік та моніторинг, 2. охоронні програми, 3. інтеграція у наукові та цифрові системи.

9. Відновлення водних біоресурсів (ст. 23-15 – 23-16)

Пріоритети: штучне і природне відтворення, відновлення екосистем, адаптація до змін клімату.

KPI: відновлені площі нерестовищ, рівень популяцій, показники екосистемних функцій.

Етапи: 1. оцінка ресурсів, 2. реалізація програм, 3. моніторинг і корекція.

10. Наука, інновації та цифровізація (ст. 23-17)

Пріоритети: Regulation (EU) 2017/1004, 1224/2009, 1380/2013.

KPI: % інтеграції цифрових систем, кількість наукових звітів, ефективність прогнозів.

Етапи: 1. цифровізація збору даних, 2. інтеграція у процеси управління, 3. оцінка ефективності.

11. Колективне господарювання (ст. 23-18)

Пріоритети: Producer Organisations, планування та контроль, ефективне використання квот.

KPI: кількість об’єднань; % квот, що використовуються ефективно; дотримання норм acquis.

Етапи: 1. створення об’єднань, 2. координація рибальства, 3. моніторинг та оцінка.

12. Внутрішній ринок та зовнішня торгівля (ст. 23-19)

Пріоритети: Regulations (EU) 1379/2013, 1224/2009, 853/2004; CMO, traceability, санітарні вимоги.

KPI: % продукції, сертифікованої для експорту; рівень інтеграції у внутрішній ринок.

Етапи: 1. стандартизація, 2. сертифікація, 3. моніторинг доступу до ринку.

13. Управління, контроль та запобігання порушенням (ст. 23-20)

Пріоритети: Regulations 1224/2009, 1005/2008, 1380/2013; zero tolerance policy.

KPI: кількість порушень; рівень відповідності процедур acquis.

Етапи: 1. впровадження контролю, 2. аудит, 3. санкції та корекція.

14. Реалізація, моніторинг та оцінка імплементації (ст. 23-21)

Пріоритети: ex-ante / ex-post оцінки, KPI, звітність до ЄС.

KPI: своєчасність подачі звітів, ефективність заходів відновлення, відповідність acquis.

Етапи: 1. збір даних, 2. оцінка, 3. адаптація політики та планів.