COVID-19 Безпрецедентна криза (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)
Стратегії адаптації. Жодна країна світу та жодне підприємство галузі (в яких би масштабах не велася їхня діяльність) не були готові до такого потрясіння. Проте частини підприємств вдалося поступово пристосуватися до обставин і виробити новаторські підходи. Деякі малі підприємства змогли адаптуватись та вижити завдяки використанню платформ електронної торгівлі та зміни структурисвоєї діяльності.
Організації дрібних рибальських господарств у Латинської Америки застосовують інноваційні підходи до комерціалізації своєї продукції. Наприклад, вони організували тимчасові торгові точки поблизу густонаселених міських районів Чилі, Перу, Панами та Нікарагуа, а дрібні господарства стали рекламувати та продавати свою продукцію через платформи електронної торгівлі та служби доставки.
На тлі закриття ринків розвивалися нові ринки з прямим продажем. У Малайзії онлайн-платформа– посередник з доставки риби допомогла малим та середнім підприємствам рибальства та аквакультури налагодити збут свіжої риби за передплатою та через служби доставки, що дозволило обходитися без ринків свіжої продукції та прямого контакту зі споживачами.
Можна припустити, що частина нововведень приживеться надовго, і є ознакою того, що COVID-19 може сприяти консолідації галузі. Дрібні рибалки, підприємства аквакультури та рибного господарства в Південній та Південно-Східній Азії адаптувалися до ситуації, залежно від строгості діючих обмежень, наявності або відсутності державної підтримки, а також власної життєстійкості та готовності пропонувати новаторські рішення. Загалом їх діяльність скоротилася. Однак їм вдалося підвищити своюжиттє стійкість за рахунок диверсифікації, заміщення доходів домогосподарств надходженнями від інших видів сільськогосподарської діяльності, оптимізації витрат на ведення бізнесу з їх доведенням до необхідного мінімуму та освоєння онлайнових систем маркетингу та прямих поставок.
Перехід на нові методи ведення діяльності відкриває для дрібних рибалок, підприємств аквакультури та рибного господарства нові перспективи та дає їм можливості налагоджувати більш тісні та прямі контакти з клієнтами, освоювати нові ринки та пропонувати нові види продукції.
Заходи державної підтримки. Державна підтримка домогосподарств, підприємствта ринків, спрямована на стримування економічних наслідків карантинних заходів та інших обмежень, набула масштабів, небачених з часів Другої світової війни. Центральні банки відреагували на потрясіння, яке Міжнародний валютний фонд назвав “безпрецедентною кризою”, безпрецедентними заходами допомоги урядам у виплаті державного боргу та підтримки банків.
Для боротьби з наслідками пандемії були вжиті різнобічні, комплексні заходи, враховуючи складність проблем, що потребують вирішення, пріоритетів, а також можливостей та ресурсів країн.
Зокрема, вживалися заходи, орієнтовані на охорону здоров’я, соціальну сферу, економіку, освіту та охорону навколишнього середовища. Як вказано у публікації Love et al. (2021), заходи у відповідь, вжиті суб’єктами та установами в системах виробництва харчової продукції з водних біоресурсів, здебільшого були спрямовані на:
i) охорону здоров’я населення, включаючи працівників рибогосподарського сектору;
ii) підтримку підприємств, які постраждали від COVID-19, та осіб, які внаслідок пандемії частково або повністю втратили роботу та доходи;
iii) підтримання постачання продуктів з водних біоресурсів споживачам.
Державна підтримка у країнах Латинської Америки варіювалася від надання пільгових та безвідсоткових кредитів дрібним виробникам, звільнення від податків та ліцензійних зборів та субсидування палива до тимчасового призупинення зобов’язань за кредитами.
У Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії вона набирала форми підтримки доходів, програм збереження робочих місць, кредитів навідновлення та відстрочення сплати прибуткового податку. Крім того, вводилися заходи, специфіка яких не була пов’язана з конкретною країною, такі як створення фондів допомоги нужденним у секторі морського рибальства Шотландії, підтримка рибної промисловості у Північній Ірландії та допомога з боку благодійних організацій.
Попередні дослідження в Південній та Південно-Східній Азії показує, що державні заходи можуть мати як позитивний, так і негативний ефект. Результати опитувань вказують, зокрема, на необхідність індивідуальних та цілеспрямованих заходів, підкріплених належними нормативними актами, на потребу у більш повному обліку інтересів осіб різної ґендерної приналежності, розширення інформування та освіти з питань потенціалу цифрових ринків та онлайнових платформ, а також у збереженні якості продукції та задоволення потреб споживачів.
Як показує аналіз заходів у відповідь у зв’язку з пандемією COVID-19, країни, де системи соціального захисту функціонують ефективно, реагували на пандемію більш гнучко, адаптуючи програми соціального захисту з урахуванням впливу пандемії (ФАО, 2021). Інші країни виявилися не в змозі задовольнити потреби населення, чия життєдіяльність залежить від водних біоресурсів, особливо у районах, де переважають неофіційні форми організації діяльності (ФАО, 2020). Багато працівників сектору рибальства та аквакультури працюють на неофіційній основі; на них не поширюються заходи соціального захисту; вони не зареєстровані у системах обов’язкового соціального забезпечення, одержують зарплату нижче за мінімальний рівень, встановленого законом і працюють без укладання письмового договору або як самозайняті. До них входять дрібні рибалки, рибалки-мігранти, представники етнічних меншин, члени екіпажів, особи, які займаються видобутком водних організмів, прибиральники та вуличні продавці, але насамперед – жінки, які постраждали від пандемії найбільше.
Багато хто з тих, хто втратив роботу, також не отримував ніякої грошової допомоги. Одні країни запровадили нові схеми підтримки, інші розширили існуючі схеми по горизонталі або вертикалі, наприклад, шляхом збільшення охоплення програм, пом’якшення вимог до доступу, збільшення тривалості програм або виплати надзвичайних грошових посібників.
У рибальському секторі та секторі аквакультури найчастіше застосовувалися тимчасові заходи соціальної допомоги від щомісячних разових виплат до тримісячних програм необумовлених посібників у грошовій та натуральній формі (продовольча допомога). Крім того, сектору надавалася фінансова підтримка, наприклад, шляхом скасування мит та субсидування витрат на наживку лід та паливо, а також на постачання насіння для цілей аквакультури та будівництво аквакультурних підприємств. Крім того, надавалася технічна підтримка для створення робочих місць та відновлення сектора (ФАО, 2021).
Перші висновки. Криза, спричинена пандемією COVID-19, носить затяжний характер і поява нових штамів вірусу викликає нові наслідки. Важливо продовжувати моніторинг, оцінку та документування як впливу пандемії на сектор рибальства та аквакультури, так і заходів у відповідь. Це допоможе обґрунтувати короткострокові, середньострокові та довгострокові стратегії та підготуватися до нових хвиль.
Одним із уроків пандемії COVID-19 стало розуміння взаємозалежності ринків: наслідки збоїв на одному або кількох етапах ланцюжка постачання водних ресурсів не обмежуються однією місцевістю, країною, чи наднаціональною територією. Порушення функціонування ринків може породжувати ризики інфляції. Для побудови життєстійких систем виробництва харчової продукції з водних біоресурсів необхідно, зокрема, підвищувати ефективність переробки, диверсифікувати джерела поставок та ринки, налагоджувати зв’язки за допомогою створення більш надійних мереж транспортування продовольства та логістики, а також створювати можливості для закупівель у різних постачальників (ФАО, 2021).
Визнаючи, що в багатьох країнах рибальство та аквакультура є найважливішим сектором і невід’ємною частиною продовольчих систем, важливо сприяти безперебійному функціонуванню всіх ланок ланцюжків поставок, підтримувати продовольчу безпеку, дохід та зайнятістьз урахуванням специфічних проблем, з якими стикаються вразливі групи населення, включаючи жінок та робітників-мігрантів (ФАО та Всесвітній центрз рибних ресурсів, 2021).
COVID-19 посилила раніше існуючу нерівність. Дрібні виробники продукції рибальства та аквакультури, жінки та інші вразливі групи (наприклад, особи, які працюють на умовах неформальної зайнятості, і мігранти) все частіше позбавляються прав і можливостей і потребують належного захисту. Пандемія показала необхідність розширення охоплення систем соціального захисту та створення комплексних, інклюзивних національних систем, здатних адаптуватися до потрясінь і вдостатньою мірою задовольняють потреби сектора. Важливо узгоджувати заходи політики та дії національних галузевих міністерств. Оскільки програми соціального захисту можуть впливати на гендерну динаміку, необхідно враховувати гендерні аспекти на всіх етапах їх розробки, реалізації та оцінки. Завдяки соціальному захисту домогосподарства можуть отримувати ширші можливості адаптуватися до потрясінь та можуть відмовлятися від негативних стратегій подолання проблем, які у довгостроковій перспективі знижують якість їхнього життя. Соціальний захист може сприяти підвищенню добробуту та вдосконалення регулювання рибальства. Заходи економічної підтримки, які вживаються урядами, залежать від наявних ресурсів та можливостей. У більшості країн, що розвиваються економічні заходи негативно позначаються на становищі з національним боргом; їх вплив пов’язано з рівнем боргу до пандемії, здатністю обслуговувати борг та прийнятністю боргу. При цьому можливе зниження ефективності загального керівництвата управління в галузях, в яких використовуються водні біоресурси.
Ряд експертів рекомендують переглянути існуючі інституційні механізми так, щоб забезпечити можливості обслуговувати та реструктуризувати борг.
У нових публікаціях, присвячених COVID-19 та адаптації до зміни клімату, наводяться свідчення того, що пандемія ускладнює досягнення закріпленої у Паризькій угоді цілі щодо зміцнення адаптаційних можливостей, підвищення опірності та зниження вразливості до зміни клімату, оскільки країни переносять увагу на проблеми здоров’я та відновлення економіки.
Підготовка планів відновлення після COVID-19 повиинна враховувати соціальні та екологічні аспекти (наприклад, низьковуглецеві рішення, стійкість до зміни клімату); зокрема, необхідно вкладати кошти у заходи, що сприяють відновленню голубої економіки та нарощування адаптаційно гопотенціалу.
Не менш важливо забезпечити готовність до відомим чи невідомим ризикам. Пандемія розширила коло раніше існуючих проблем (таких як спалахи хвороб риб та молюсків, екстремальні погодні явища, хронічні фінансові труднощі), та заходи щодо управління рибальством та аквакультурою повинні бути спрямовані на вирішення цих проблем за допомогою комплексних підходів з урахуванням ризиків, виробити стійкість до пандемії COVID-19 та до майбутніх потрясінь або факторів стресу взагалом, доцільно вивчати питання про те, які окремі заходи та комплекси заходів виявлялися ефективними в різних умовах і як змінилися системи, а також описувати довгострокові наслідки та фіксувати висновки.
Криза надала і позитивний вплив. Зокрема, криза призвела до прискорення цифровізації сектора, розвитку електронних засобів моніторингу та посилення контролю за виконанням вимог у промисловому рибальстві, а також сприяв розширенню використання «зелених» та чистих джерел енергії та прискорення формування місцевих ринків, спонукавши рибників оптимізувати використання доступних в обмежених обсягах факторів виробництва, таких як корми, і продемонструвавши важливість внутрішнього виробництва.
