Ефективність використання речовин та енергії корму рибами (Частина 47)

Опубліковано at 11.05.2023
348 0

Ефективність використання речовин та енергії корму рибами (Частина 47)

Коефіцієнти ефективності використання корму в організмі риб. Характеризують ту частину поживних речовин та енергії, яка трансформується у тканини тварини (синоніми: коефіцієнти конверсії, трансформації, ретенції (відкладення), за міжнародною термінологією: Efficiency of feed conversion, Feed conversion efficiency, Feed efficiency).

Ці показники відбивають ставлення кількості поживних речовин, синтезованих у організмі риб, до кількості спожитих. Їх визначення можливі, якщо були виконані визначення хімічного складу кормів та тіла риб на початку та в кінці спостережень. Розрахунки ведуться за такими формулами:де М0, Мt, і П0, Пt – середня маса риб і вміст поживної речовини або енергії в їх тілі на початку та в кінці експериментів, % або кДж/100 г;

Необхідність розрахунків та застосування показників обумовлена тим, перший показники відбивають лише біологічну дію корму, тобто. характеризує приріст маси у разі споживання одиниці корму. У той же час накопичення вологи в організмі маскує дійсний процес трансформації поживних речовин корму на сполуки тканин і органів риб, що усувається другим способом розрахунку.

У ряді випадків при рибоводно-біологічних випробуваннях продукційний ефект виявляється неадекватним розрахунковим характеристикам. Виникає необхідність встановити причину відхилень і з’ясувати, на якій стадії взаємодії між кормом та організмом риб відбуваються найбільші втрати, з чим пов’язана та чи інша ступінь конверсії поживних речовин та яка реакція риб на якісний склад корму, виражена у змінах обміну речовин.

Для цих випадків на основі коефіцієнтів перетравності та ретенції провести розрахунки тієї частини перетравлених речовин, яка виділена з організму риб, Тп, %.Тп = Кп – Еї, %,де Кп – коефіцієнт перетравності. 

Показник Тп дає уявлення про кількість перетравлених речовин (або енергії), що виділяється з організму після використання в обмінних процесах, іншими словами, характеризує їх сумарні витрати на процес перетравлення їжі, що підтримує обмін, рух і виділення. Його можна розраховувати тим речовин, якими вели визначення коефіцієнтів перетравності і конверсії.

Оцінка впливу корму на обмін речовин у риб та їх фізіологічний стан. Хімічний статус риб. Характеризується на підставі хімічних визначень і виражається у відсотковому вмісті у риб води, сухої речовини, сирого протеїну, загальних ліпідів, вуглеводів, мінеральних елементів, а також енергії.

Можлива та бажана деталізація складу кожного компонента (зокрема, амінокислот та жирних кислот, мінеральних елементів тощо). У ряді випадків є доцільним визначення окремих гематологічних показників. Наприклад для червоної крові – числа еритроцитів та концентрації гемоглобіну, його форм, деталізація формених елементів білої крові, гематокриту, білкових фракцій сироватки крові, активності різних ферментів і т.д.

Накопичення речовин та енергії в тілі риб. Дані про зміни маси риб та їх хімічного складу на початку та в кінці випробувань дають можливість отримати інтегральну характеристику впливу якості корму на пластичний та енергетичний обмін у риб. Показник виражається в одиницях маси, речовин та енергії, накопичених в організмі риб, по відношенню до одиниці маси перед початком випробувань, г або кДж на 100 г початкової маси риб і розраховується за формулоюН = (МtПt-М0П0)/М0.

Концентрація органічних та мінеральних речовин в одиниці приросту риб характеризує зрушення у співвідношенні води, органічних та мінеральних речовин у прирості маси риб. Цей показник свідчить про зміни в обміні речовин під час проведення (або окремі періоди) експериментів:Пк=(МtПt-М0П0)/(Mt-M0)·10,де Пк – вміст поживної речовини, або енергії, г або кДж на 1 кг приросту риб.Коефіцієнт вгодованості за Фультоном. Відображає взаємозв’язок між масою та довжиною риб. Розраховується за формулоюКу = Мt/l3, де:

– l – Довжина риб від початку голови до кінця лускового покриву, см; – Мt – маса риб, г.

Морфофізіологічні коефіцієнти (індекси) відображають зміни у відносній масі окремих органів та тканин (% до маси риб), що сталися під впливом якісних особливостей корму. Найбільш інформативні показники індексу печінки (гепатосоматичний індекс) та індексу м’язів.

Перелічені показники, визначені в повному обсязі або вибірково, дають можливість встановити основні характеристики поживних властивостей комбікорму або окремих видів сировини, визначити їх вплив на обмін речовин риб і виявити цим причини їх позитивної або негативної дії.

В результаті виникає можливість визначення напрямків та способів усунення негативних факторів у годівлі риб або посилення позитивних ефектів.

Годування коропа в умовах ставкових господарств. Короп є домашню форму дикого сазану. У дорослому стані він відноситься до мирних всеїдних риб з безперервним типом харчування, що віддають перевагу бентосним організмам. Висувний рот робить його здатним відсмоктувати їжу з дна і водночас дозволяє хапати її в товщі води.

Здатність коропа, як та інших коропових риб, адаптуватися до різноманітних умов харчування, забезпечила йому у процесі еволюції можливість освоєння різних екологічних ніш, і навіть послужила біологічним обгрунтуванням застосування рослинних кормів за його вирощуванні в ставкових господарствах. В умовах сучасних високоінтенсивних ставкових господарств годування риб організовується таким чином, щоб у їх раціонах була природна їжа.

Дослідження дозволили встановити, що забезпечення молоді та річників коропа, які мають вільний доступ до комбікорму, тваринними організмами навіть у кількості 0,1% від маси підвищує апетит риб, активізує перетравлення та засвоєння комбікорму, знижуючи його витрати на приріст маси. В результаті збільшуються швидкість зростання риб та накопичення в їх тілі запасів білка та енергії.

Тому успішне годування коропа штучними кормами можливе за умови обов’язкового доповнення тваринними організмами природної кормової бази ставків.

Короткі відомості про природну кормову базу ставків. Природна їжа ставкового коропа складається з тварин, що мешкають у ґрунті (зообентос), у товщі води (зоопланктон), а також організмів, що заселяють підводну рослинність або занурені у воду частини вищої рослинності (заростова фауна або перифітон), детриту, залишків вищих рослин та насіння.

Зообентос, як правило, представлений в основному личинками комах, що розвиваються у водному середовищі та залишають її у дорослому стані. До них відносяться личинки комарів Chironomus, Glyptotendipes, Cricotopus, які називаються в побуті “мотилем”.

До звичайних представників кормового бентоса входять черв’яки (зокрема, олігохети Tubifex і Limnodrilus), молюски (Limnaea, Pisidium), личинки бабок, дорослі форми та личинки жуків Dytiscus тощо.Бентосні організми мешкають у поверхневому шарі ґрунту ставків завтовшки 10-20 см.

Вдень вони тримаються на більших глибинах, ніж уночі, взимку – глибше, ніж улітку. Деякі з них здатні переживати зиму навіть при спуску води, проникаючи глибоко у ґрунт. Фауна зарослей поселяється на підводних частинах стебел і листя вищих рослин – макрофітів (тростин, рогоза, осоки, рдестів, роголиків і т.д.), тобто. там, де утворюється наліт мікроводоростей, складається з личинок комарів та інших комах, молюсків, губок, мошанок.

Після вилуплення з ікри молодь коропа харчується залишками жовтка та дрібними формами планктонних організмів, таких як інфузорії та коловратки. До харчування наупліями, личинками та дрібними формами зоопланктону таких видів, як хідоруси, церіодафнії, босміни, моїни, молодь переходить, коли її довжина досягає 7 мм при масі 4-5 мг.

При масі 5-10 мг та довжині 8-11 мм у їхній їжі поряд з гіллястоусими та веслоногими рачками з’являються планктонні форми личинок хірономід. У міру зростання молоді в її харчуванні починають переважати великі форми гіллястовусих рачків (Cladocera), такі як дафнії, церіодафнії, моїни, босміни та представники веслоногих (Copepoda), наприклад, циклопи, а також малощетинкові черв’яки. Цикл розвитку водних тварин залежить від температури води та може коливатися від кількох днів до двох тижнів залежно від виду. Тому протягом вегетаційного періоду змінюється велика кількість поколінь. При цьому для ставків середньої смуги характерна наступна сезонна зміна видів гіллястовусих рачків: навесні переважно розвивається Moina, Scapholeberis і Simo-cephalus, а пізніше Daphnia і Bosmina.

Влітку фауна гіллястоусих збіднюється, і вони можуть зникати з ставків. Всеїдний короп із задоволенням поїдає харчові організми, що є у ставках удосталь: зоопланктон, бентос, перифітон тощо. У їжі підрослого та великого коропа можуть зустрічатися молюски, личинки або дрібна молодь інших видів риб, якщо їх чисельність у ставку велика. У другій половині літа, коли збіднюється та виїдається зоопланктон та зообентос, короп охоче підбирає насіння водних рослин.

Пошук їжі короп веде за допомогою зору, нюху та дотику. Важливе значення має смак їжі. За привабливістю для молоді коропа (масою 10-15 г) різні компоненти природної бази можна розташувати в наступній послідовності: зообентос та зарість фауна; великі форми зоопланктону; насіння рослин; личинки інших видів риб та рухливі комахи з жорстким зовнішнім покривом.

Крім того, серед різних видів їжі короп вибирає ті, які підходять йому за розмірами і легко доступні. Останнє залежить від концентрації організмів у водоймі. У ставках, що інтенсивно експлуатуються, великі дворічки коропів, крім комбікорму, можуть активно поїдати залишки торішньої рослинності, що розклалися, органічні добрива (наприклад, перегній), детрит, екскременти риб, що осідають на дно ставків. Це особливо проявляється в липні — вересні, коли маса коропа досягає 400-500 р.

Органічні залишки і детрит (з мікрофлорою, що їх населяє) служать у цей період основним джерелом вітамінів та інших біологічно активних речовин, дефіцит яких завжди відчувається в комбікормах, і особливо в зернах злаків. Запаси природної їжі в ставках зазнають великих сезонних змін у процесі вирощування риб і мають ряд особливостей, що визначаються технологією експлуатації ставків. У ставках, що заливаються провесною, з моменту їх заповнення створюються сприятливі умови для розвитку природної кормової бази і харчування риб.

Починається інтенсивний розвиток зелених водоростей, з’являються перші генерації зоопланктону (переважно Moina). Ближче до поверхні ґрунту переміщаються личинки комах і черв’яки, що перезимували. Особливо швидкий розвиток природної кормової бази спостерігається при температурі води 14-15 ° С та подальшому її підвищенні. Зазвичай це відбувається у другій половині травня – на початку червня, а в південних районах – на початку – середині травня. За низьких температур цей процес уповільнюється і час розвитку окремих генерацій може становити кілька тижнів. У цей період у харчуванні коропів всіх вікових категорій переважають тваринні організми та споживання комбікорму мінімальне.

Запаси природної їжі у цих ставках досягають максимальної біомаси у червні. У липні риби, які активно харчуються при підвищених температурах, інтенсивно її виїдають. У цей час періодично відбувається виліт личинок хирономид, що різко зменшує кількість тварин організмів у ставках. Коропи активно починають споживати комбікорми. У серпні запаси природної їжі знижуються до мінімуму, і її кількість у раціонах риб скорочується до десятих і сотих часток відсотка. Основним природним компонентом виявляється маложивильний детрит. У вересні при похолоданні та зниженні пошукової активності риб запаси тваринної їжі починають наскільки збільшуватися і їх позитивний вплив на харчування риб знову зростає. У виростних ставках, що заливаються пізно навесні або на початку літа, що залежить від кліматичної зони розташування господарств, перебіг природної кормової бази в загальних рисах однотипний з описаним вище. Однак через більш високу температуру води всі процеси прискорюються.

Пік розвитку кормових тварин припадає на 10-15-й день після заповнення ставків водою. Запаси природної їжі різко скорочуються до кінця липня, а в середині серпня, якщо не ведеться систематичне добриво ставків, може виникнути її різкий дефіцит, що спричиняє гальмування росту риб. Для забезпечення цих умовах інтенсивного зростання коропа широко застосовуються концентровані комбікорми. Шляхом підбору рецептур за їх поживними властивостями і регуляції кількості комбікорму, що задається, вдається досягти високої рибопродуктивності при хороших інших економічних показниках. Основою для підбору рецептур комбікормів, їх нормування та способів згодовування різновіковим групам коропів протягом вегетаційного періоду можуть бути відомості про інтенсивність харчування риб, а також про співвідношення в їх раціонах природної їжі та комбікорму.

(Дивись далі Частина 48)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Характеристика інтенсивності харчування коропів у ставках: добовий ритм, кисень, температура (Частина 48)

Створено - 12.05.2023 0
  Характеристика інтенсивності харчування коропів у ставках: добовий ритм, кисень, температура (Частина 48) Незважаючи на те, що короп відноситься до…

Рибні комбікорми: бєлотін, біотрін, пекарські, пивні дріжджі, меприн, міцелій вищих грибів (Частина 25)

Створено - 20.04.2023 0
Рибні комбікорми: бєлотін, біотрін,  пекарські, пивні дріжджі, меприн, міцелій вищих грибів (Частина  25) Бєлотін – відносно новий білковий компонент комбікормів,…