Громадська експертиза діяльності Держрибагентства за 2022-2023 рр. (Частина 1)

Громадська рада при Держрибагентстві

 

ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ ЗА ПЕРІОД 2022-2023 рр. (експертні пропозиції)

Київ – 2024 р.

ЗАТВЕРДЖЕНО: Громадською радою при Держрибагентстві (Протокол засідання № 17 від 25.04.2024 р.)

 

ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ ЗА ПЕРІОД 2022-2023 рр.

 (експертні пропозиції)

 Наказ Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм «Про проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Громадською радою при Держрибагентстві»

(№ 57 від 07.02.2024 р.)

 Рецензія:

1. Р. Новіцький – д.б.н., професор
2. О. Сидоренко – д.т.н., професор

 Консультанти:

 1. В. Петриченко – сільськогосподарський експерт-дорадник

2. С. Черемісін – сільськогосподарський експерт-дорадник

 

 Зміст

 Громадська експертиза  діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. (експертні пропозиції)……………………………………………..

	4
Інформація щодо проведення громадської експертизи……………………………………………………………………………………	4
Матеріали (документи та інформація) на підставі яких була проведена громадська експертиза……………………………………………….	8
Громадська експертиза діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр………………………………………………….	9
Обгрунтування необхідності проведення громадської експертизи………………………………………………………………………………………..	19
Обгрунтована оцінка діяльності Держрибагентства, ефективності прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації владних повноважень за 2022-2023 рр……………………………………………………	20
1. Законодавство……………………………………………………………………………..	20
2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів………………………………………………………………………………………..	34
3. Аквакультура………………………………………………………………………………..	52
4. Марикультура……………………………………………………………………………….	61
5. Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ).…………………………	65
6. Відновлення рибопромислового флоту……………………………………….	75
7. Відновлення водних біоресурсів…………………………………………………	85
8. Рибопереробка, якість рибопродукції………………………………………….	91
9. Запобігання корупції…………………………………………………………………….	98
10. Любительське (рекреаційне) рибальство…………………………………….	102
11. Наука………………………………………………………………………………………….	110
12. Міжнародна діяльність……………………………………………………………….	114
13. Інвестиційна привабливість підприємств галузі…………………………	121
14. Робота основних підрозділів Держрибагентства………………………..	125
15. Проблеми галузі………………………………………………………………………..	134
16. Прогнози…………………………………………………………………………………….	152
17. Підсумкова оцінка діяльності Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання їм рішень, програм, реалізації владних повноважень………………………………………………………	157
18. Експертні пропозиції. щодо розв’язання суспільно-значущих проблем та підвищення ефективності діяльності Держрибагентства…………………………………………………………………………….	159

 ГРОМАДСЬКА РАДА

ПРИ ДЕРЖАВНОМУ АГЕНТСТВІ УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а. тел. 050 828 17 90, vskarlat@ukr.net

№ 40-2/4 від 25.04.2024 р.

  ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА діяльності Державного агентства України

з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр.

(експертні пропозиції)

 Рішення про проведення громадської експертизи прийнято на засіданні Громадської ради при Держрибагентстві (Протокол № 14 від 18.01.2024 р.).

Висновки та рекомендації громадської експертизи затверджені на засіданні Громадскої ради при Держрибагентстві (Протокол № 17 від 25.04.2024 р.).

Громадська експертиза проведена за період 2022-2023 рр.

Інформація про ініціатора громадської експертизи:

Громадська рада при Держрибагентстві (утворена Наказом від 28.05.2021 № 225).

Адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а

Електронна пошта: vskarlat@ukr.net

тел. 050 828 17 90

Нормативно-правові акти, що регламентують проведення громадської експертизи:

– “Порядок сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976.

– “Положення про Громадську раду при Держрибагентстві”.

Підстави для проведення громадської експертизи:

– Запит Громадської ради при Держрибагентстві на проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм № 27/4 від 31.01.2024 р..

– Наказ Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм № 57 від 07.02.2024 р.; «Про проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Громадською радою при Держрибагентстві».

Предмет громадської експертизи:

Діяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та її відповідність вимогам основних завдань Держрибагентства за період 2022-2023 рр.:

– реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

– внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем., громадська антикорупційна експертиза нормативно-правових актів розроблених Держрибагентством за 2022 рік та 2023 рік.

Мета громадської експертизи:

 Проведення аналізу діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022–2023 рр.

 Проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів розроблених Держрибагентством за 2022 р. та 2023 р.

 Оцінка якості, обгрунтованості, ефективності розроблених Держрибагентством законів та нормативно-правових документів за період 2022-2023 рр. (в тому числі тих, які стосуються гармонізації законодавства України із законодавством Євросоюзу в галузі рибного господарства).

 Надання на основі результатів громадської експертизи висновків, рекомендацій та пропозицій для врахування їх Держрибагентством при вирішенні суспільно-значущих проблем розвиткку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Відомості про експертів, які проводили експертизу

Члени робочої групи з проведення громадської експертизи – члени Громадської ради при Держрибагентстві:

Агарков Іван Володимирович – “Вінницька обласна асоціація рибоводів «СОЮЗ» – голова.

Бойко Ярослав Борисович – “Громадська організація «Клуб рибалок України – ЮЕЙ ФІШИНГ КЛУБ – голова.

Депа Роман Іванович – “Благодійний фонд «Сокіл»” – голова.

Крачок Олександр Васильович – “Громадська організація «Рибалки Дністра та Дністровського лиману»” – голова.

Новіцький Роман Олександрович – доктор біологічних наук, професор, керівник наукових програм Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпровська природна інспекція».

Скарлат Віктор Петрович – Громадська організація «Спілка ветеранів рибного господарства України» – голова.

Черемісін Сергій Олександрович – Громадська організація «Червонооскільська промислова ліга» – (голова) (“Кваліфікаційне Свідоцтво сільськогосподарського експерта-дорадника № 22, Ідентифікаційний номер – 8102172900 від 04.07.2018 р.) – консультант.

Члени робочої групи з проведення громадської експертизи – працівники Держрибагентства:

1. Зінченко Андрій Миколайович – заступник директора департаменту – начальник управління організації використання водних біоресурсів Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
2. Златогорський Олександр Євгенович– заступник начальника відділу організаційної роботи взаємодії із ЗМІ та роботи з громадськістю Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
3. Коцур Альона Ігорівна– головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності Юридичного департаменту Держрибагентства.
4. Лемак Михайло Степанович– начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
5. Матвієнко Олена Володимирівна– Начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
6. Новіков Олег Володимирович– завідувач сектору з питань запобігання корупції Держрибагентства.
7. Ногарєв Олексій Вадимович– заступник директора Департаменту – начальник управління наукового забезпечення іхтіології та аквакультури Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
8. Прокопенко Марина Василівна– начальник відділу узагальнення інформації та простежуваності водних біоресурсів та ведення реєстру рибогосподарських водних об’єктів Управління організації використання водних біоресурсів Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
9. Панькова Валентина Володимирівна– секретар Громадської ради при Держрибагентстві.

Голова робочої групи з проведення громадської експертизи – Скарлат Віктор Петрович – голова Громадської ради при Держрибагентстві.

Відповідальна особа за забезпечення взаємодії з Громадською радою при Держрибагентстві – Матвієнко Олена Володимирівна – начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.

Консультант:

Петриченко Володимир Валерійович з (Кваліфікаційне Свідоцтво сільськогосподарського експерта-дорадника № 11, Індифікаційний номер – 2622700719 від 04 липня 2018 р.).

 Матеріали (документи та інформація),

на підставі яких була проведена громадська експертиза

 Документи та інформація, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держрибагентства:

Положення про Держрибагентство.

Нормативно-правові засади діяльності (Кодекси Ураїни, Закони України, Акти Кабінету Міністрів України, Накази Мінагрополітики, Міжнародні правові акти)..

Документи Громадської ради при Держрибагентстві, Науково-технічної ради, Науково-промислової ради, Колегії.

Структури Держрибагентства.

Документи які стосуються промислового рибальства, любительського рибальства, аквакультури, марікультиури, СТРГ, відтворення водних біоресурсів, відновлення рибопромислового флоту України, інвестиційної привабливості підприємств галузі, ветеринарного заезпечення, рибоохоронної діяльності, імпорту/експорту осетрових, регуляторної діяльності, наукової діяльності, міжнародної діяльності, використання державного майна, антикорупційної діяльності, гуманітарної допомоги, фінансової звітності, дозвільної системи, планів роботи та звітів, відкритих даних Держрибагентства, новин, архівів, відео, аукціонів, тощо.

Інформація, яка надана Держрибагентством на запит Громадської ради при Держрибагентстві на проведення громадської експертизи діяльності Держрибагентства № 27/4 від 31.01.2024 р.

 Документи та інформація, які надійшли до Робочої групи з проведення громадської експертизи від підприємств галузі рибного господарства України, громадських організацій, громадян України.

Матеріали, які стосуються розвитку галузі рибного господарства України, розроблені членами Громадської ради при Держрибагентві та які надані Держрибагентству у 2022-2023 рр.

Наукові публікації, розміщені у відкритому доступі, які стосуються рибного господарства.

Відомості про проведення засідання Робочої групи (1-9 додаються).

 Громадська експертиза  діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр.

 Обгрунтування необхідності проведення громадської експертизи

 Продукція з риби та інших водних біоресурсів містить комплекс необхідних складових для повноцінного харчування людини (незамінні амінокислоти, вітаміни А, Д, В-12, мікроелементи: фосфор, кальцій, магній, кобальт, калій, йод, мідь та інші, які регулюють рН і осмотичний тиск клітин організму, забезпечують роботу серцево-судинної, дихальної, нервової системи та головного мозку), при чому деякі з них відсутні в будь-яких інших продуктах.

Тривала нестача цих елементів веде до психічних та інших захворювань, особливо у дітей.

Насичення українських ринків дешевою та якісною рибопродукцією значною мірою визначає сталий та довгостроковий розвиток галузі.

Сама галузь повинна гарантовано зі значним запасом міцності забезпечувати продовольчу безпеку та незалежність країни в секторі рибопродукції, незалежно від негативних зовнішніх умов (війни, природні катаклізми, пандемії, тощо).

Разом з іншими підрозділами аграрного та промислового комплексів держави, рибне господарство повинно забезпечувати свій внесок у вирішення проблем економічної незалежності, всебічного розвитку економічної потужності країни, зайнятість та зростання добробуту її населення.

Забезпечення умов для сталого розвитку галузі рибного господарства України є важливішою функцією держави. Тому, з метою покращення системи управління її рибогоподарським комплексом, Громадській раді при Держрибагентстві було необхідно провести громадську експертизу діяльності Держрибагентства на її відповідність вимогам основних завдань Положення органу державної виконавчої влади за період 2022-2023 рр.

На прикінці минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів у розвитку морського та океанічного рибальства, рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну, внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури і марікультури (випуск продукції цієї індустрії сягав близько 1,12 млн. тонн/рік).  

Але вже наприкінці 1990-х років обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 6 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності рибопромислових, рибогосподарських, судноремонтних, рибопереробних, логістичних, торгових, допоміжних, науково-дослідних підприємств, перестали готувати фахівців рибного господарства заклади галузевої освіти, тощо.

Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, яка потребує зараз серйозної відновлення, реконструкції або модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни – середньодушове споживання рибної продукції власного виробництва з 21,5 кг/рік у 1997 р. до  1 кг/рік.у 2022 р. Загальне споживання рибопродукції зараз складає 10,5 кг/рік на 1 людину, але це досягається в основному за рахунок імпорту.

Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 8 % у 1991 р. до майже 92 % у 2023 р.

Такі показники не можуть задовільняти потреби населення на внутрішнього ринку в умовах війни з рф, яка додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його собівартості. Неефективні заходи з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації в останнє десятиліття, на фоні практичної відсутності фінансування галузі рибного господарства з боку держави  не дали бажаних результатів.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні чинники спаду економіки країни в цілому і затяжної рецесії галузі рибного господарства мають у своїй основі  суб’єктивне походження:

Відмова уряду від безпосереднього управління галуззю рибного господарства..

Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств.

Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.

Припинення експедиційного лову у районах Світового океану,  багатих промисловими запасами риб та морепродуктів.

Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.

Скасування дотацій на вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.

Сукупність цих негативних факторів спричинила порушення системи управління рибним господарством як цілісним виробничим комплексом, втрату традиційних районів рибальства в закордонних водах, фактичне припинення робіт по відтворенню рибних запасів і відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України, фінансову неспроможність і стагнацію рибогосподарських підприємств, інноваційну відсталість при старінні устаткування та технологій, занепад традиційних рибогосподарських регіонів, продовольчу залежність від імпорту риби і рибопродуктів, падіння споживання риби на душу населення.

На даний час Держрибагентство:

– не може контролювати навіть 1% потенціалу галузі при тому, що немає дієвих механізмів впливу на інші 99% продуктивних чинностей галузі;

– не має можливості ринкового керування;

– не може розробити необхідну законодавчу платформу для забезпечення інвестиційної привабливості рибопромислових, рибогосподарських і рибопереробних підприємств, що повинно стати  фундаментом їх сталого розвитку.

Усе це та інше і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві, аквакультурі та марікультурі не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією. Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

На сьогодні є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  1. національне виробництво  та 2. імпорт.  

Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала якісну продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 1980-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського та океанічного рибальства.

Україна на прикінці минулого століття ще значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції. Але, втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр. позбавила Україну можливості ведення промислу у водах за межами її юрисдикції.

Також, в результаті економічних негараздів у державі, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті приватизації, а також прийняття низки законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” та низки інших), які не відповідають сучасним вимогам господарювання на десятиліття не дали Україні можливості забезпечувати себе якісною рибопродукцією та розвивати свої рибогосподарські, рибопромислові та інші підприємства галузі.

Усі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р., а також війна з рф у рази зменшили виробництво власної рибопродукції.

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвого розвитку. Інтереси бізнесу превалюють на фоні відсутності відповідної уваги до цих процесів з боку держави і в наслідок стихійності та безконтрольності рибного імпорту, на національному ринку спостерігається поступове зростання цін на усю імпортну рибопродукцію. При цьому її якість помітно знижується (у 2008 р. ветеринарні вимоги були послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибопродукції перешли у розряд недоступного дефіциту для значної кількості населення країни, а раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту (яка є менш корисна для людини).

Показники виробничої діяльності та фінансові показники провідних галузевих підприємств України свідчать про те, що  галузеві підприємства не мали і не мають до сих пір можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

 Обмеженість квот вилову риби, нераціональний їх розподіл на аукціонах. Це не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні правопорушення.

 Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, який значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.

 Відсутність оборотних коштів не дає можливості додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.

 Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності оборотних коштів рибогосподарських підприємств, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.

 Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд, які значно зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.

 Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.

 Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості придбати в повному обсязі та за доступними цінами ветеринарні препарати, добрива, корми, спецодяг сіткові матеріали, плавзасоби, спеціальне обладнання, рибоводний інвентар, тощо.

 Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в галузі рибного господарства України, які Держрибагентством не проводяться і які в свою чергу мали б надавати підприємствам обґрунтований орієнтир для впевненого розвитку.

 Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на плановість поставок рибної продукції у торгівельну мережу, на її асортимент, географію постачань, максимально вигідне використання природних можливостей водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.

Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм залишком рибопосадкового матеріалу.

Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну, які не дають можливості конкурувати з ННН-рибалками (браконьєрами) в питаннях кінцевого ціноутворення.

Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.

Відсутність роботи по збільшенню інвестиційної привабливості рибопромислових і рибогосподарських підприємств.  

Відсутність ефективної реструктуризації галузі.

Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

Недолік цілеспрямованості у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенцій.

Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.

Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами галузі.

Безліч структурних перебудов, реформувань, постійних змін керівництва галуззю, які не мають необхідного фаху, досвіду, програм для забезпечення сталого розвитку.

Відсутність механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні промислові запаси риби та безхребетних.

Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл, розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків.

Втрата традиційних районів рибальства в закордонних водах.

Припинення роботи по відтворенню водних біоресурсів.

Неспроможність фінансової системи держави і стагнація рибогосподарських підприємств.

Відсталість держави в питаннях інноваційної політики при старінні устаткування і технологій.

Занепад  традиційних рибогосподарських регіонів.

Зростаюча залежність держави від імпорту риби та морепродуктів.

Корупція на всіх рівнях галузевої влади.

Відсутність доктринальної ідеології галузі, затвердженою відповідним Законом України.

В результаті такої недалекоглядної рибогосподарської політики держави, на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі мінімального прибутку.

Решта галузевих підприємств –  безнадійно збиткові! 

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися виключно за рахунок розвитку національного виробництва.

Імпорт рибопродукції необхідно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Проведення  структурної перебудови в галузі повинна сприяти створенню справжнього власника виробництва, зацікавленого у випуску якісної рибопродукції для національного ринку.

Для цього потрібно використовувати інструменти реструктуризації підприємств такі як акціонування, передача у власність або у довготермінову оренду засобів і знарядь виробництва, врегулювання питання власності та оренди користувачами рибогосподарських водойм різних форм власності, впровадження державно-приватного партнерства, тощо. Новий підхід до управління галуззю повинен базуватися  на відкритості та справедливості в прийнятті рішень, участі в законотворчій роботі всіх працівників галузі, протидії та боротьбі з минулим стилем управління і господарюванням у галузі, такими як здирництво, хабарництво, надання привілеїв наближеним, переслідування конкурентів, корупція у всіх проявах, тощо.

Особливу увагу необхідно приділити боротьбі з корупцією на всіх рівнях галузевої влади, яка унеможливлює будь які позитивні зрушення та не дає змоги забезпечити об’єктивні передумови для сталого розвитку рибного господарства.

На жаль, за останні 25 років галузь рибного господарства України зменшила виробництво власної рибопродукції більш ніж у 30 разів – з 1 млн. 120 тис. тонн у 1998 р. до 36,4 тис. тонн у 2022 р. Тобто зараз на одного громадянина України припадає ≈ 1 кг/рік при розрахунку 36,5 млн. чоловік в Україні на лютий 2022 р. без окупованих територій. Такий показник складає лише 4,2% від мінімальної медичної норми споживання рибної продукції на рік – 23,7 кг/особу (затверджена норма часів СРСР).

В 2023 р. картина  суттєво не змінилася.

Головна причина зменшення об’ємів власного виробництва рибопродукції у галузі рибного господарства України на протязі останніх десятиліть лежить не стільки в площині несумлінної роботи Держрибагентства та форс-мажору (пандемія COVID-19, війна з рф), а у недосконалій політиці самої держави, яка не враховувала виклики часу, потреби галузі, держави та народу України.

Переважна більшість кадрів, які призначалися на вищі посади в Держрибагентство та його територіальні підрозділи в останні два десятиліття не мають фахової освіти та досвіду практичної роботи в галузі рибного господарства України, хоча видимість не упередженого відбору керівних кадрів підтримувалося офіційними конкурсами, які проводило Національне агентство України з питань державної служби.

За цей період жодна команда, яка приходила майже щорічно в Держрибагентство, не намагалася зупинити поступову стагнацію галузі і тим більше створити об’єктивні законодавчі передумови для сталого, інтенсивного, довготривалого розвитку рибного господарства, з метою гарантованого забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.

Проведення недосконалої кадрової політики держави по відношенню до галузі рибного господарства України привело до того, що держава прийняла низку законів та нормативно-правових актів, розроблених Держрибагентством у 2022-2023 рр., які в принципі не можуть сприяти розвитку рибного господарства. 

Україні для забезпечення її продовольчої безпеки та  незалежності в секторі рибопродукції необхідно виробляти рибопродукції до 1 000 000 тонн/рік.

За збереження нинішніх обсягів імпорту рибопродукції  Україна має підвищити виробництво рибопродукції на 600 тис. тонн/рік. Це означає, що Україна має збільшити власне виробництво рибопродукції у 17 разів (для збереження іноземної валюти імпорт рибопродукції необхідно щорічно зменшувати).

Нажаль, цю проблему держава всі 32 роки незалежності не вирішує. Доктрини та програми розвитку галузі немає! Законодавство в необхідному напрямку не вдосконалюється, корупція на промислі водних біоресурсів процвітає! Затягування з вирішенням цієї проблеми автоматично тягне за собою:

– Деградацію та спустошення водойм (у прісноводних водоймах України десятки видів риб уже зникли).

– Погіршення екологічного стану водойм.

– Збільшення соціальної напруги серед населення.

– Погіршення здоров’я населення за рахунок недоїдання, відсутності необхідних для організму вітамінів, мікроелементів, білків і жирів, а також зміщенням у співвідношенні споживання необхідних жирів та білків у бік вуглеводів з високим глікемічним індексом.

– Погіршення фінансово-економічного стану рибопромислових та інших підприємств України.

Вирішення цієї проблеми нівелює проблеми та створить сприятливі умови для процвітання галузі рибного господарства України. Маркерами вирішення проблеми треба вважати:

Збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції

Масовий вихід рибогосподарських та рибопереробних підприємств на зовнішній ринок зі своїм брендом.

Будівництво рибопромислового флоту прісноводних водойм країни, Азово-Чорноморсього басейну, Світового океану.

Покращення фінансового стану підприємств галузі.

Забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України у секторі рибопродукції на мінімально рівні споживання.

Розвиток власних комбікормових виробництв, що забезпечать розвиток аквакультури та марікультури в Україні.

Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм при дотриманні всіх екологічних та природоохоронних нормативів (створення умов для самостійного розвитку аборигенної іхтіофауни та формування здорової екосистеми водойм).

Громадська рада при Держрибагентстві неодноразово зверталася до керівництва Держрибагентства на протязі 2022-2023 рр. про необхідність зміни вектору галузевої політики, яку воно проводило разом з Мінагрополітики, спрямованої, перш за все, на поповнення держбюджету, а не на розвиток рибного господарства.

Держрибагентство та Мінагрополітики не сприймали і не сприймають аргументи громадськості відносно того, що тільки збільшення об’ємів вирощеної та виловленої риби автоматично (в рази) збільшує надходження коштів у держбюджет України.

А що відбувається зараз? Гроші, які підприємства галузі повинні спочатку вкладати у розвиток власних підприємств йдуть відразу в держбюджет, унеможливлюючи в принципі будь який розвиток.

Це – гроші, які вкрадені у галузі під виглядом благої справи.

Це – державний злочин по відношенню до галузі.

Керівники Держрибагентства та Мінагрополітики, нажаль, методично продовжують проводити фінансову та адміністративну політику, яка не сприяє паліативній допомозі галузі, спрямованої на її лікуваня від руйнувної стагнації, а навпаки, проводять політику яка добиває галузь своїми нікому не потрібними “нововведеннями”. 

Крім того, галузева влада розірвала зворотній зв’язок з підприємствами галузі, громадськими організаціями, Громадською радою при Держрибагентстві.

Одже, був втрачений дієвий механізм використання величезного інтелектуального потенціалу керівників підприємств, фахівців та галузевої громадськості.

Висновок:

Об’єктивна, комплексна громадська експертиза діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. з відповідними висновками, прогназами та пропозиціями дасть можливість керівництву галузі суттєво вдосконалити систему управління рибогосподарським комплексом держави для гарантованого забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.  

Обгрунтована оцінка

діяльності Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації владних повноважень за період 2022-2023 рр.

 Громадська рада при Держрибагентстві, яка проводила громадську експертизу діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр., ставила перед собою завдання дослідити відповідність дій центрального органу виконавчої влади “Положенню про Держрибагентство” та виконанню їм основних завдань по головним напрямкам роботи галузі.

 Законодавство

 Громадська експертиза законодавства та нормативно-правової бази галузі рибного господарства України проводилася на основні відповідних маркерів оцінки ефективності діючої законодавчої бази та необхідності розробки законодавчих актів, якої не вистачає для забезпечення умов сталого розвитку:

 Запезпечення продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції.

 Забезпечення умов сталого та комфортного розвитку підприємств галузі.

 Унеможливлення корупційних зловживань в галузі

 Забезпечення людської справедливості при розподілів сировинної бази галузі, прав на оренду або використання рибогосподарських водних об’єктів, тощо.

 Унеможливлення посягань на галузевий бізнес з боку усякого роду рейдерства, в тому числі державного.

 Забезпечення умов для розвитку рибопромислового флоту.

 Забезпечення умов для розвитку аквакультури і марікультури.

 Забезпечення умов для розвитку промислу у внутрішніх водоймах України, Азово-Чорноморському басейні, територіальних водах іноземних держав, Світовому океані.

 Забезпечення умов для сталого розвитку Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ). 

Забезпечення умов для відтворення водних біоресурсів, відновлення рибопромислових водойм.

Забезпечення (де це необхідно) умов для організації Державно-приватного партнерства.

Забезпечення умов для запобігання корупції.

Стратегія розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 р.

Прийнята Кабінетом Міністрів  “Стратегія розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.” (02.05.2023 р. № 402-р).– це загальний, недеталізований план дій для підприємств галузі,  Держрибагентства з його регіональними підрозділами, територіальних громад та керівництва регіонів, що повинен охоплювати семирічний проміжок часу, в якому мав бути сформульований спосіб досягнення головної мети.

В Стратегії визначены цілі та завдання галузі рибного господарства на період до 2030 р. Однак, конкретних маркерів досягнення цих цілей не має (цифри, формулювання, досягнення). 

Яких об’ємів виробництва галузь повинная досягти? Є тільки напрямок… А саме відсутність кінцевих об’мів виробництва нівелює цінність усієї Стратегії. Без маркерів – це просто ідеологічний документ стратегічного планування. По цьому документу працювати не можна!

Завданням Стратегії для досягнення її головної мети мали б бути  визначені наявні ресурси галузі (сировинні, виробничі, фінансові, кадрові, природні, екологічні, наукові, соціально-економічні, тощо) та їх ефективне використання. Не вистачає також визначення головних – проривних напрямків розвитку галузі, плану дій  нормативно-правової бази для їх реалізації. Крім того, у цілях розвитку рибного господарства України немає жодного слова відносно відновлення рибопромислового флоту. Адже саме рибопромисловий флот може і має забезпечити на 85-90% продовольчу безпеку і незалежність України в секторі рибопродукції.Як це можна було не врахувати?

Саме відновлення рибопромислового флоту повинно бути стратегічною ціллю галузі рибного господарства України!

Громадський моніторинг

за врахуванням Держрибагентством пропозицій та зауважень громадськості, забезпеченням ним прозорості та відкритості своєї діяльності, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції

(Положення про ГР Наказ № 559 від 21.12.2019 р., п. 4/4.)

Таблиця 1

№ з/п	Основні пропозиції надані Держрибагентству	Дата пропозиції	Що враховано	Примітка
Законодавство
1	Рекомендувати Держрибагентству вирішити питання функціонування рибопромислового флоту внутрішніх водойм України з Міністерством аграрної політики та продовольства України, а також з Міністерством інфраструктури України через внесення відповідних змін в Закон України «Про внутрішній водний транспорт» від 03.12.2020 № 1054-IX.	21.10 2021 р. Протокол № 8		Реакції немає
2	Звернення повторне до Держрибагентства з пропозицією створення спільної робочої групи з розробки нової редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 992.	17.02.2022 р. Протокол № 3		Реакції немає
3	Пропозиції ГР щодо необхідності створення Робочої групи при Держрибагентстві для розробки законодавства галузі.	15.09.2022 р.		Реакції немає
4	Пропозиції ГР щодо розробки ЗУ: Ø “Кодекс рибного господарства” с “Доктриною розвитку р/г до2050 р.” Ø “Про розвиток р/г до 2030 р. Ø “”Про відновлення р/п флоту України”. Ø “Про збереження осетрових видів риб”.	17.11.2022 р.		Реакції немає
5	Пропозиції ГР щодо правильної організації марикультури.	09.12.2022 р.		Реакції намає
6	Стратегія розвитку р/г до 2030 р. Пропозиції ГР (на 7 аркушах).	27.12.2022 р.		Не враховано
7	Теоретичне обг’рунтування необхідності розробки ЗУ: “Кодекс рибного господарства” с “Доктриною розвитку р/г до2050 р.” “Про розвиток р/г до 2030 р. “Про відновлення р/п флоту України”. “Про збереження осетрових видів риб”.	19.01.2023 р.		Реакції немає
8	Пропозиції ГР щодо отримання грантів на формування осетрових маточних стад.	19.01.2023 р.		Відмова від грантів
9	Пропозиції ГР щодо “Програми відновлення роботи рибовідтворювальних заводів Херсонської області під час воєнного стану”. Створення “Благодійного фонду розвитку рибного господарства України”.	27.02.2023 р.		Реакції немає
10	Виступ, аналіз стану та пропозиції по реформі законодавства в аквакультурі на засіданні робочої групи за напрямом «Аквакультура»	27.01.2022р		Реакції немає
11	Пропозиції Лержрибагентству з обґрунтуванням змін до Податкового кодексу України щодо земель водного фонду, призначених для аквакультури	01.02.2022р		Реакції немає
12	Лист до Робочої групи при Мінагрополітики щодо аналізу стану в аквакультурі, пропозиції, рекомендації	29.04.2022р		Реакції немає
13	Лист-пропозиції до Робочої групи при Мінагрополітики щодо необхідності змін в Типовому договорі оренди земель водного фонду	06.09.2022 р		Реакції немає
14	Виступи на кожному засіданні робочих груп при Держрибагентстві, Мінагрополітики про необхідність змін законодавчої, нормативно-правової бази в аквакультурі, аналіз регуляторного впливу, конкретні пропозиції до Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Податвового кодексу України, ЗУ «Про аквакультуру», інші.	2022 рік		Реакції немає
Любительське рибальство
1	Пропозиції по правилах любительського рибальства	16.12.2022 р.		Враховані
Протидія корупції
1	ГР надіслала  матеріали стосовно можливих правопорушень на Карачунівському водосховищі (м. Кривий Ріг) до сектору протидії корупції Держрибагентства для надання правової оцінки.	01.07.2021 р. Протокол засідання ГР № 4		Реакції немає
2	Рекомендувати керівництву Держрибагентства терміново провести службову перевірку діяльності керівника Київського рибоохоронного патруля В. Мухіна щодо незаконного втручання в роботу підприємств аквакультури України та результати відповідної перевірки надати громадській раді на наступному засіданні.	23.09.2021 р. Протокол № 6		Реакції немає
3	Рекомендувати керівництву Держрибагентства звернути увагу на тривожні сигнали від підприємств, які працюють згідно режимів СТРГ, щодо незаконного тиску органів прокуратури та місцевих органів державної влади на їх підприємства з метою рейдерських захоплень та організувати комплексні заходи щодо унеможливлення таких незаконних тисків.	23.09.2021 р. Протокол засідання ГР № 6		Реакції немає
4	Рекомендувати проведення службової перевірки фактів порушень законодавства під час управління «Fishing Company S.A.», які надані А.Коломійченко.	21.10 2021 р. Протокол № 8		Реакції немає
5	Звернення до Президента України, Генеральної прокуратури, Держрибагентства щодо неправомірних дій прокуратури Дніпропетровської області на Карачунівському та інших водосховищах, які можуть класифікуватися як рейдерське захоплення водойм, з наступною передачею їх третім особам.	30.12.21 р. Протокол № 13		Реакції немає
6	Пропозиції ГР до ДАМРГ щодо створення комісії громадської ради в територіальних управліннях Держрибагентства.	20.01.2022 р. Протокол № 1		Реакції немає
7	Рекомендація ДАМРГ привести до норм чинного законодавства України нормативно-правову документацію щодо забезпечення прав користувачів водних біоресурсів при роботі на промислових водоймах, в тому числі, працюючих згідно режимів СТРГ.	03.02.2022 р. (Протокол № 2)		Реакції немає
СТРГ
1	Розробка Порядку (механізму) надання в користування рибогосподарських водних об’єктів в Режимі СТРГ (відповідно до ст.13 Закону України “Про тваринний світ”)			Реакції немає
2	Зауваження щодо невідповідності інтересам аквакультури та СТРГ законопроекту № 8119 “Про інвестиції…			Реакції немає
Різне
1	Звернення до  Держрибагентства щодо дій Державної прикордонної служби України, Державної екологічної інспекції України та Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України в частині дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю).	16.12.2021 р. (Протокол № 12)		Реакції немає
2	Зверненя Держрибагентства щодо відносно організації проведення спеціальної ZOOM-наради з Миколаївською ОДА щодо використання компенсаційних коштів за нанесення збитків рибному господарству Миколаївської області від будівництва Ташликської ГАЕС	30.12.2021 р. Протокол № 13		Реакції немає
3	Звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо розгляду передпроектних пропозицій Громадської ради щодо раціонального використання компенсаційних коштів від будівництва Ташлицької ГАЕС.	12.05.2022 р. Протокол № 4		Реакції немає
4	Пропозиції ГР до ДАМРГ щодо надання гарантій з боку держави про те, що невиконання підприємствами галузі рибного господарства зобов’язань по виробничій діяльності під час війни з рф, враховуватимуться в подальшому без негативних для підприємств наслідків.	16.06.2022 р. Протокол № 5		Реакції немає
5	Рекомендувати Держрибагентству висвітлювати роботу громадської ради на офіційному вебсайті у рубриці «Новини».	15.09.2022 р. Протокол № 6		Реакції немає
6	Надання ДАМРГ методології та інструкції щодо біологічної меліорації, розробленої членом ГР.	06.10.2022 р. Протокол № 7		Реакції немає
7	Звернення І.В. Агаркова до Держрибагентства про надання юридичної підтримки щодо вирішення проблемних питань оренди рибогосподарських водойм суб’єктами аквакультурного підприємництва.	22.12.2022 р. Протокол № 9		Реакції немає
Аквакультура
1	Лист з пропозиціями до ГР та  ДАРГ про зміни Методики розрахунку плати за водні об’єкти	02.03.2023 р		Реакції немає
2	Лист ГР та ДАРГ: проблеми орендної плати, необхідність зміни в розрахунках НГО	10.05.2023		Реакції немає
3	Виступ на Семінарі з розвитку аквакультури з аналізом стану та пропозиціями до реформування галузі	24.05.2023		Реакції немає
4	Презентація пропозицій до Порядку укладання договорів оренди водних об’єктів	24.05.2023		Реакції немає
5	Лист до ГР та ДАРГ:  проблемні питання орендних відносин в аквакультурі, пропозиції	01.06.2023		Реакції немає
6	Лист ДАРГ про проблеми із зменшенням кількості договорів оренди водних об’єктів, зміни в законодавстві	03.08.2023		Реакції немає
7	Виступ-презентація на Форумі: Стратегія і тактика розвитку аквакультури	26.10.2023		Реакції немає
8	Виступи на кожному засіданні робочих груп при ДАРГ, Мін АПК про необхідність змін законодавчої, нормативно-правової бази в аквакультурі, , аналіз регуляторного впливу, конкретні пропозиції до ВКУ, ЗКУ, ПКУ, ЗУ «Про аквакультуру», інші.	2023 рік		Реакції немає

Висновки по розділу 1. Законодавство:

Існуюча законодавча та нормативно-правова база галузі рибного господарства України на даний момент не може забезпечити умови навіть для зупинки падіння виробництва власної рибопродукції, яке спостерігається на протязі останніх десятиліть.

Нажаль, Держрибагентство категорично відмовляється розробляти базові залузеві закони та нормативно-правову базу до них, не зважаючи на усі переконання Громадської ради при Держрибагентстві в необхідності на даний час сформувати власну команду законотворців та розпочати  роботу по розробці законодавства.

Причини відмови від вдосконалення законодавчої бази силами Держрибагентства, галузевої громадськості, науки та фахівців рибного господарства України не поясняються.

В той же час Громадську раду при Держрибагентстві пригнічує той факт, що Держрибагентство, замість створення своєї робочої групи по розробці галузевого законодавства, користується послугами лише “Офісу ефективного регулювання BRDO” у якого не має необхідного досвіду та фахівців галузі рибного господарства України.

Як можна було доручити  розробку галузевих заsqконів лише одній, навіть поважній громадський організації, в якій не має кадрів необхідного фахового рівня?”

Галузь рибного господарства України дуже складна, має безліч офіційних (державних, комерційних)  і не офіційних стейкхолдерів, які дієво (в основному негативно) впливають на її роботу.

Як можна було доручити розробку законодавства організації, яка не пов’язана ніякими зворотніми зв’язками з підприємствами галузі?

Розробка законодавства рибного господарства під силу лише колективу фахових однодумців з дясятилітніми напрацюваннями в реальному секторі економіки на керівних посадах, які мають мотивацію, знання, напрацювання, в кінці кінців хист до цього (і навіть при таких ідеальних умовах гарантувати отримання позитивного результату не можна).

Хто буде відповідати за негативні наслідки у галузі після прийняття законів, які “Офісу ефективного регулювання BRDO”  запропонував, а Держрибагентство без схвалення громадськістю їх підтримало..?

Прикладом такого небажаного для галузі втручання у  законодавчий процес “Офісом ефективного регулювання BRDO”, є розробка їм законопроєкту № 8119 “Про залучення інвестицій у розвиток рибного господарства” (по розділу “Особливості залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах”)

Правова невизначеність та сумнівність положень  визначена у Висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 12.11.2022 р. на проект Закону України “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства.”

Так, у проекті у частково видозміненому вигляді відтворюється частина чинного законодавства України, наслідком чого є як дублювання окремих його положень, так і їх неузгодженість між

собою, що може суттєво ускладнити їх застосування, про що йдеться у 13 пунктах Висновку.

Найважливішим серед них є те, що на думку Головного управління для досягнення мети проєкту юридично коректніше вносити  зміни та доповнення до існуючих загальних, базових Законів України “Про інвестиційну діяльність”, “Про аквакультуру”, “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”.

Разом з тим, є низка питань до законопроекту з точки зору науково-біологічного та рибогосподарського аспектів його застосування, а саме:

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” спеціальне використання  живих ресурсів здійснюється суб’єктами господарювання, їх об’єднаннями в межах встановлених лімітів (квот) за наявності ліцензій (квот) та позитивних ветеринарно-санітарних оцінок стану промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів і показників безпеки риби.

Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) здійснюють спеціальне використання водних біоресурсів, але з положень законопроекту не зрозуміло, яким чином до початку проведення аукціонів буде зроблено ветеринарно-санітарну оцінку стану промислової ділянки або рибогосподарського водного об’єкту для участі в аукцоні з продажу права на укладення договору про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах.

Відповідно до ст. 22 законопроекту, стартовою ціною лоту під час проведення  електронних торгів визначається рибопродуктивність помножена на плату за спеціальне використання (змінюється при підвищенні) та помножена на строк використання водойми. Як зазначено в Наказі Міністерства аграрної політики та продовольства України № 45 від 30.01.2013 “Про затвердження Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України” розрахункова рибопродуктивність при екстенсивному (випасному) веденні господарства (що найбільш прийнятна для СТРГ), коливається від 5 до 10 центнерів с гектара в залежності від регіону. В той же час, промислова рибопрдуктивність окремих природних водойм складає від 7,5 до 73 кг/га (Вікіпедія). Яка саме рибопродуктивність буде використана під час складання стартової ціни лота законопроєктом не передбачена. Така невизначеність суттєво впливає на інвестиційну привабливість законопроекту, ставить під сумнів коректність стартової ціни лоту.

Офіс Генерального прокурора встановив неузгодженості між нормативно-правовими актами, які врегульовують рибогосподарську діяльність та положеннями Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України “Про тваринний світ” і “Про аквакультуру” (лист Офісу Генерального прокурора до Міністра аграрної політики та продовольства України №12/1/1-13184ВИХ-24 від 14.02.2024). В листі зазначено, що наразі, на території держави поширеним є використання суб’єктами господарювання водних об’єктів на підставі режимів рибогосподарської експлуатації водного об’єкта і дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів без укладення договорів оренди таких об’єктів у комплексі з земельними ділянками.

Проте, згідно зі статтею 51 Водного кодексу України і статтею 17 Закону України “Про тваринний світ” спеціальне використання об’єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства здійснюється за умови отримання відповідно до закону права користування рибогосподарським водним об’єктом.

Водночас, Державне агентство України з розвитку меліорації,  рибного господарства та продовольчих програм і його територіальні органи, якими затверджується/погоджується режим, не є такими органами, що уповноважені на розпорядження водними об’єктами комунальної та державної власності.

У своїй відповіді на лист Офісу Генерального прокурора  Держрибагентство теж підтвердило, що реалізація державної політики у сфері земельних відносин не відноситься до його повноважень (3-6.1.3-4/1276-24).

Разом з тим, в законопроекті № 8119 пропонується замінити режим рибогосподарської експлуатації на Договір про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, який підписує з однієї сторони Держрибагентство, з іншої переможець аукціону. Договір, так само як і режим, не підписується (погоджується) органами, які уповноважені на розпорядження водними об’єктами комунальної та державної власності.

Відтак, Договір на здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, складений за наслідками проведених аукціонів не є та не може бути правоустановлюючим документом на користування рибогосподарським водним об’єктом. Проект Закону “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства” не врегульовує згадані Офісом Генерального прокурора неузгодженості та буде продовжувати створювати підгрунтя для численних судових справ.

Зміни до Земельного та Водного кодексів, що передбачені в прикінцевих положеннях законопроекту № 8119 торкаються земельних відносин виключно аквакультури.

Проект Закону передбачає у статті 20, що кожен об’єкт залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, який включено до переліку, повинен мати науково-біологічне обгрунтування. Такий порядок розробки науково-біологічного обгрунтування унеможливлює співпрацю на стадії розробки науково-біологічного обгрунтування між потенційним переможцем аукціону та розробником Науково-біологічного обгрунтування щодо особливостей, специфіки, можливостей та побажань з боку бізнесу. Це негативно вплине на інвестиційну привабливість цього виду діяльності.

Крім того, законопроектом № 8119 ніяк не передбачена процедура внесення змін та доповнень до Договору (Режиму), потреба в яких дуже часто виникає під час спеціального використання водних біоресурсів в режимі спеціальних товарних рибних господарств.

В статті 24 проекту Закона № 8119 наведений розлогий перелік підстав розірвання Договору на здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, що не відповідає приписам чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання”. Розірвання Договору означає зупинку виробництва, що з точки зору Закона України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання” можливо лише у судовому порядку, шляхом подання відповідного позову за результатами проведеного заходу контролю.

В сучасних умовах без створення необхідної законодавчої платформи забезпечити необхідні умови для сталого розвитку галузі рибного господарства України неможливо!

Пропозиції по розділу 1. Законодавство:

1. Наказом Держрибагентствастворитиспеціальну Робочу групу для розробки галузевого законодавства. У Робочу групу повинні увійти відповідальні працівники та юристи Держрибагентства, фахівці галузі, вчені галузевих інститутів, громадськість (в тому числі члени Громадської ради при Держрибагентстві) тощо.

Доцільним було б запросити “Офіс ефективного регулювання BRDO”  прийняти участь у роботі Робочої групи. Тоді був би сформований зворотній зв’язок між державними структурами, підприємствами, громадськістю, фахівцями та науковцями галузі.

Робоча група перш за все повинна скласти перелік усіх законів та нормативно-правових актів:

– яких не вистачає у галузі;

– в які діючи закони України та нормативно-правові акти потрібно внести зміни.

Для Кабінету Міністрів України на увесь перелік законів та нормативно-правових актів необхідно додати відповідні обгрунтування доцільності внесення змін або розробки нових законів і нормативно-правових актів (пакет документів та обгрунтування доцільності потрібно погодити з Експертною радою).

Після затвердення Кабінетом Міністрів України пакету законодавчих та нормативно-правових актів Робоча група повинна розпочати вдосконалювати усю законодавчу платформу галузі.

2. У зв’язку з тим, що у березні 2023 р. орган центральної виконавчої влади в галузі рибного господарства був перейменований у в Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм зі зміною Положення,, пропонуємо скористатися цією нагодою і вдосконалити “Стратегію розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.”(02.05.2023 р. № 402-р), зробивши його дієвим інструментом сталого розвитку рибного господарства України.
3.  Робочій групі також необхідно поставити завдання по розробці основних законів, визначити особисто відповідальних за розробку того чи іншого законодавчого документу, визначити терміни розробки проєктів:
4. “Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм”

Повинен об’єднати як мінімум три основні діючи закони України, а саме:

– Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” (08.07.2011 р. № 3672-VI)

– Закон України “Про аквакультуру” (18.09.2012 р. № 5293-VI).

– Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси” (06.02.2003 р. № 486-IV)/

Також він має містити головний галузевий ідеологічний документ “Доктрину розвитку галузі до 2050 р.,” з визначенням маркерів довготривалої державної політики в галузі, а саме:

– Стратегічну ціль розвитку і основні завдання галузі до 2050 р.

– Критерії продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції

– Ризики та загрози забезпечення продовольчої безпеки

– Основні напрямки і механізми державної економічної політики в сфері забезпечення рибопродукцією.

– Критерії екологічної реабілітації, Стратегічні цілі та принципи державної політики  щодо екологічної реабілітації усіх водойм України до 2050 р.

– Головні завдання галузі рибного господарства до 2050 р.

– Стратегію розвитку аквакультури та марікультури.

– Концепцію забезпечення якості рибопродукції в Україні.

– Стратегію розвитку рибопереробних підприємств в Україні.

– Принципи регулювання імпорту рибопродуктів в Україні.

– Стратегію розбудови логістичної інфраструктури і торгівлі.  Доктрина повинна визначити головну мету продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції – це забезпечення населення країни необхідною кількістю якісної та безпечної живої або охолодженої риби, рибопродукції та продукції з інших прісноводних і морських біологічних ресурсів на фоні стабільного власного виробництва при формуванні необхідних стратегічних резервів і запасів держави. Даний документ повинен враховувати рекомендації «Продовольчої та сільськогосподарської організації об’єднаних націй» (ФАО) відносно вирощування риби і виробництва рибопродукції. Продовольча безпека (незалежність) України в секторі рибопродукції до 2030 р. повинна забезпечуватися за рахунок: · Розвитку власної континентальної аквакультури. · Розвитку марікультури на континентальному шельфі Азово-Чорноморського басейну. · Вирощування риби та інших водних біоресурсів в індустріальних рибних господарствах. · Розвитку аквакультури і маріикультури України в інших країнах світу. · Промислового лову водних біологічних ресурсів в континентальних водоймах України. · Промислового лову водних біологічних ресурсів в Азово-Чорноморському басейні. · Промислового лову водних біологічних ресурсів у Світовому океані. Сталий розвиток економіки держави вимагатиме реалізації заходів державного регулювання щодо подолання: Низького рівня платоспроможності населення для придбання рибопродукції. Низького рівня торгівельної інфраструктури внутрішнього ринку. Дисбалансу на ринках рибопродукції між різними ціновими категоріями риб. Закон України “Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм” на десятиліття забезбечить галузь рибного господарства України базовим законодавчим документом, що в свою чергу стане передумовою її сталого розвитку.

2. Закон України “Про розвиток рибного господарства до 2030 р.”

Галузь вже 15-й рік працює без цього важливого закону, який  повинен був зупинити розвал галузі та забезпечити умови для її сталого розвитку.

Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2030 р. повинна бути спрямована на реалізацію державної політики щодо регулювання розвитку рибного господарства, забезпечення галузі рибного господарства України фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, зміцнення її виробничого і науково-технічного потенціалу, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з метою розв’язання найважливіших проблем і створення належних економічних умов функціонування рибогосподарського комплексу країни.

Основниі критерії при розробці цього закону, в умовах перспективних фінансувань після війни, повинні стосуватися визнечення конкретних планів вирощування, вилову риби, її переробки, зберігання та реалізації рибопродукції по регіонах і по роках, щоб усі не тільки керівники регіонів, а і Держрибагентство разом із Мінагрополітикою несли персональну відповідальність за виконання затвердених планів розвитку.

3. Закон України ““Про національну програму відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р.”.

Необхідність розроблення національної програми відновлення суден рибопромислового флоту України до 2030 р. обумовлена сучасним станом цього флоту, критичним зменшенням його кількісного та типового складу, що спричиняє загострення комплексу економічних, соціальних та інших проблем, негативно впливає на стан продовольчої безпеки та незалежності країни в секторі рибопродукції, загрозливо зменшуючи споживання рибопродукції населенням.

Зменшення кількості суден рибопромислового флоту, є основною причиною згортання експедиційного промислу.

Нарощування обсягів вилову і виробництва рибопродукції можливе виключно за рахунок будівництва нових сучасних високотехнологічних суден рибопромислового флоту шляхом реалізації заходів, передбачених законом, який необхідно розробити і прийняти.

4. Закон України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.

В 1992 г. Україна приєдналася до Декларації по збереженню біорізноманіття флори і фауни, яка була прийнята ООН в Ріо де Жанейро. Вже 32 роки Україна несе відповідальність перед Світом за збереження осетрових риб в природному середовищу.

Пункт 4 Положення про Держрибагентство зобов’язує його вживати заходів щодо забезпечення збереження запасів анадромних видів риб (осетрових) у виключній (морській) економічній зоні України;

І як же ми їх зберегли та як ми їх відновлюємо? Вже 16 років немає зариблення осетровими анадромними видами (російській осетер, севрюга). Білугою не зарибляємо майже 25 років. Замість цього Дніпро зарибляємо інвазійною волжською стерляддю – а це є порушення українського законодавства.

На самому осетровому заводі процвітали до війни з рф корупійні схеми, крадіжки осетрових, заміщування старих половозрілих особин молоддю (із матеріалів Протоколу спеціальної слідчої групи екоінспекції 2019 р.).

І роками ніякої реакції Держрибагентства…

В Чорному морі вже не залишилося половозрілих особин з якісними статевими продуктами Дніпровсько-Бузької популяції. Тому закон повинен забезпечини всі умови для вилову Дунайської популяції та її доместикації на заводі через ДНК тестування не зважаючи на усі ризики втрати частину осетрових риб при формуванні ремонтно-маточних стад. Формування державних осетрових стад потребує регулювання та захисту законом.

Закон повинен сприяти створенню в Україні законного ринку осетрового рибопосадкового матеріалу, що в свою чергу створить Перелік нормативно-правової бази для цих законів визначатиметься самими законами.

2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів

 

Охорона водних біоресурсів. Громадська рада при Держрибагентстві у зв’язку з обмеженими можливостями при проведенні громадської експертизи, не змогла напряму перевірити діяльність територіальних органів Держрибагентства у напрямку охорони водних біоресурсів. Однак, інформацію про стан справ з охороною водних біоресурсів громадськість отримує і аналізує.

Корупційні зловживання у цій сфері діяльності Держрибагентства описані в розділі “Протидія корупції”.

Регулювання та промисел водних біоресурсів. Регулювання водних біоресурсів розглянуто на прикладі розробленого ДП «Одеський центр ПівденНІРО» наукового обґрунтування “Режиму рибальства в Чорному морі та внутрішніх водних об’єктах північно-західного Причорномор’я на 2024 р.” (розроблений Держрибагентством у 2023 р.):

1) Згідно з обґрунтуванням, у Чорному морі та у внутрішніх водоймах пропонується заборонити вилучення риб і деяких безхребетних, які не є основними цільовими об’єктами промислу, хоча усі попередні роки їх добували як прилов. Так, у Чорному морі встановлюється повна заборона на вилов катрану, у Дністровському лимані встановлюється заборона на вилов рака, тюльки, піленгасу, чорноморських кефалей. У р. Дунай не передбачено жодного прилову таких малоцінних риб, як окунь і плітка (тараня). 

Слід сказати, що такі заборони щодо даних об’єктів лову вже реалізовано і в наказі Мінагрополітики № 1939 від 09.11.23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.11.23 р. за №2027/41083 із змінами і доповненнями, внесеними Мінагрополітики 27.11.23 №2061).

Очевидно, що повна заборона на вилов цих об’єктів, згідно цього наказу, також була обґрунтована цією науковою установою. Характерно, що до цього, протягом кількох десятків років, ці об’єкти згідно з обґрунтуваннями того ж наукового інституту були дозволені для вилову. Щодо того ж катрана, у 2022 році, в аналогічному обґрунтуванні та річному звіті ДП “Одеський Центр ПівденНІРО”, який було направлено до Держрибагенства, було зазначено, що «…чисельність акули-катран зростає».

Оскільки сучасний вилов катрана в якості прилову під час тралового промислу шпрота в Україні досягає вкрай незначного обсягу (у 2021 р. вилов склав лише 830 кг), встановлення ліміту або прогнозу допустимого улову для катрана, представляється недоцільним. Добичу слід здійснювати без обмеження за обсягом вилову». Причому згідно з колишніми звітами та обґрунтуваннями ДП “Одеський Центр ПівденНІРО”, дані про появу численних поколінь катрана було отримано цим інститутом у 2018-2021 рр. під час реальних морських експедиційних робіт, які були профінансовані міжнародною комісією ГКРС і ФАО.

У зв’язку з цим абсолютно не зрозуміло, чому ця наукова установа всього за один рік різко змінила свої оцінки за цими ресурсами, не проводячи жодних досліджень в умовах воєнного часу через відсутність доступу до акваторій моря і більшості внутрішніх водойм.

Як аргумент того, що перелічені об’єкти не повинні вилучатися в морі та у внутрішніх водоймах навіть як невеликий прилов, автори обґрунтування наводять той аргумент, що в попередні кілька років статистика промислу не показує наявність цих видів в уловах або показує їх у незначному обсязі.

З цього приводу слід взяти до уваги, що облік вилову нецільових об’єктів (види, що видобуваються попутно з основними масовими об’єктами вилову) в Україні в принципі було організовано вкрай невдало. Істотну негативну роль у справі обліку виловів таких риб відіграє Держпродспоживслужба і попередні служби контролю за якістю сировини.

Упродовж багатьох років у нашій країні діяли інструкції, які вимагали від кожного риболовецького підприємства, навіть ФОП, кілька разів на рік надавати їм проби для проведення доволі широкого кола хімічних, паразитологічних, бактеріологічних аналізів усієї видобутої риби. При цьому з усіх рибалок на одній і тій самій водоймі (водосховищі, озері, морі, річці тощо) багаторазово збирають вельми великі суми грошей і великі обсяги зразків риби для аналізів.

Широкий спектр аналізів повинен проводитись для кожного виду виловленої риби навіть за умови вельми незначного улову, що має обходитися підприємству в сумі в десятки тисяч гривень на рік. З цієї причини підприємства галузі останніми роками практично перестали показувати у своїх статистичних звітах улови невеликих за чисельністю риб. Тому з уловів нібито зникли такі види як рибець, білизна, чехоня, катран, сарган та інші.

Складається враження, що цих видів зовсім не стало у водоймах і це дає привід скорочувати або заборонити їх вилов. Реальна ж ситуація така, що ці види завжди, навіть за повної відсутності промислу, мешкають у розглянутих водоймах у менших кількостях, ніж масові види (шпрот, хамса, карась, лящ, оселедець та інші).

Якщо в якийсь день у сітки потрапило, наприклад, 10 кг катрана, чехоні або рибця – то весь цей улов необхідно віддати на аналіз і ще заплатити понад 1300 грн у цю службу. Якщо потрапляє 10 різних таких нечисельних видів, то суму необхідно збільшити в 10 разів. І так має діяти кожне підприємство, незважаючи на те, що вони всі ловлять рибу в одному місці. Оскільки вартість виловленої в невеликій кількості такої нечисленної риби часто виявлялася навіть меншою за плату за аналізи, підприємства не показували ці прилови. Підприємства були змушені скорочувати свої платежі Держпродспоживслужбі і зовсім припинили відображати таки улови в документах.

Хибність цієї практики контролю за якістю сировини, що видобувається, стає цілком очевидною на тлі того, що впродовж століть люди споживають рибу з Чорного моря і річки Дунай, і їхнє здоров’я не тільки не погіршується від цього, а й, навпаки, зміцнюється. Очевидно, що для наведення ладу в цій справі Держрибагентству необхідно змінити відповідні відомчі інструкції.

Взагалі вважаємо, що на водоймах загальнодержавного призначення сама держава повинна відслідковувати ветеринарний стан попуяцій усіх видів риб, а не тільки промислових. Такі аналізи  повинні робитися на водоймах аквакультури, які використовуються  виключно на умовах оренди (тоді підприємства аквакультури мають нести відповідальність за погіршення ветеринарного стану орендованих ними водойм).

Крім того, автори обґрунтувань до Режиму промислу і до згаданого наказу щодо лімітів вступають у протиріччя з власними висновками, коли йдеться про такий вид як барабуля. Чомусь цей об’єкт, який всі попередні роки добувався приблизно в таких самих незначних об’ємах, як і катран, у 2024 році має дати рекордний вилов – 1425 тонн. Саме така величина ліміту визначена наказом Мінагрополітики. Тобто вилов за один рік має збільшиться більш ніж у тисячу разів.

Причому такий обсяг вилову барабулі жодного разу не був реалізований промислом України в Чорному морі за останні 50 років. Якщо, на думку авторів, малі обсяги уловів у попередні роки є приводом для повної заборони вилову катрана, то чому такі самі малі показники вилову барабулі, навпаки, дозволяють їм збільшити ліміт у тисячу разів порівняно з реальним уловом України?

Помилковим, на нашу думку, є і твердження про те, що в нижній частині Дністровського лиману абсолютно відсутні такі риби, як піленгас і чорноморські кефалі. Тому їхній вилов також слід повністю заборонити. Дійсно, масових уловів цих об’єктів у цій водоймі не реєструють, але вони там завжди присутні як прилов, з тієї причини, що цей лиман має з’єднувальні канали із солоним Шаболатським лиманом і на цих каналах традиційно ведеться спеціалізований промисел цих об’єктів.

До недавнього часу ці канали, що з’єднують обидва лимани, навіть були частиною державного кефалевого господарства. Як же можна заперечувати міграцію цих кефалевих риб через лиман, якщо вони присутні і добуваються в каналах. Очевидно, що рибалки, які вестимуть промисел у Дністровському лимані, змушені будуть платити штрафи навіть за поодинокі вилови чорноморських кефалей та піленгасу, оскільки їх вилов не передбачений обґрунтуваннями та згаданим наказом міністерства. Хоча в Чорному морі та в Шаболатському лимані вони дозволені до вилову.

Аналогічно важко уявити собі таку ситуацію, щоб рибалки геть позбулися прилову тюльки чи рака в цій водоймі. Якщо навіть автори обґрунтування вважають, що немає необхідності організовувати цілеспрямований вилов цих об’єктів, то чому слід повністю забороняти супутній прилов у знаряддя призначені для промислу дозволених об’єктів? Адже при реальному веденні промислу масових видів у Дністровському лимані рибалки, перебуваючи в безпалубних маломірних плавзасобах (човнах), не зможуть проконтролювати наявність поодиноких особин рака або тюльки в масі іншої спійманої риби.

З цієї ж точки зору невиправданим є і повне виключення окуня та плітки (тарані) з числа дозволених до вилову видів в річці Дунай. Ці дрібні об’єкти дійсно уникають сильної течії характерної для цієї річки і лише іноді потрапляють у рибальські сітки, проте їхня чисельність там велика. Тому не можна виключати їх потрапляння, наприклад, у ятері, які стоять у більш тихих заводях. Окуня та плітку як і тюльку, не можна віднести до цінних видів, вилов яких слід повністю забороняти.

Ці невиправдані заборони малоцінних видів риб тільки на підставі їхніх малих уловів безумовно поставлять рибалок у повну залежність від контролюючих органів, які отримують право накладати штрафи навіть у разі прилову кількох екземплярів (створення штучних умов для процвітання корупції в органах рибоохорони).

Очевидно, що однією з основних причин, які штовхають авторів наукового обґрунтування до таких заборон на вилов цих малоцінних видів, є нове законодавство, ухвалене для регулювання рибальства в Україні. Раніше ці об’єкти добувалися як види, для яких не потрібно було встановлювати ні ліміти, ні прогнози допустимого вилову. За новою ж редакцією закону все рибальство повинно здійснюватися тільки в рамках визначених наукою і міністерством лімітів, які встановлюються для кожного виду у ваговому вираженні на наступний рік.

Однак жодна наукова організація ні в нашій країні, ні в будь-якій іншій, навіть найрозвиненішій країні, не може сказати скільки ж таких далеко мігруючих риб, як катран або барабуля припливуть до наших берегів через 12 місяців (ці об’єкти добуваються без усяких лімітів в інших країнах, де локалізується більша частина їх запасів), або скільки тюльки народиться наступного року в Дністровському лимані.

Не маючи наукових оцінок запасів усіх видів на всіх водоймах (що в принципі нереально) Одеський центр ПівденНІРО і вдається до тактики повної заборони вилову навіть малоцінних видів, якщо їхнє вилучення відбувається в невеликих обсягах. Очевидно, що нещодавно ухвалена редакція закону “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” і підзаконні акти прямо підштовхують їх до цього.

Якби наука, наприклад, розробила ліміти на якийсь із таких об’єктів, і квоти на них було б продано на аукціоні, то одні підприємства, які купили такі лоти, опинилися б у ситуації, коли цього об’єкту майже не було б у виловах, а інші змушені були б припинити всякий промисел унаслідок того, що вилов швидко перевищив квоту. Адже ніхто не може за 12 місяців до початку лову передбачити, на яку ділянку водойми і в якій кількості підійде такий малоцінний мігруючий об’єкт.

Саме тому такі види раніше і добували або без зазначення величини ліміту, або без розподілу квот. Без цього рибальство в морі і у великих пов’язаних із морем водоймах у принципі не можливе. Такою, зокрема, є і європейська практика регулювання рибальства.

2) Абсолютно незрозуміло, для чого автори обґрунтування найбільший розділ приділяють чужорідному виду – японській креветці, яка нещодавно випадково вселилася в басейн річки Дунай та деякі інші водойми Одеської області.

До великого тексту, який стосується біології цієї креветки, автори не докладають жодних рекомендацій щодо промислового вилучення цього інвазивного виду. У той же час вказується, що цей вид негативно впливає на аборигенну фауну, зокрема на традиційні промислові об’єкти. Ні в тексті, ні в таблицях не передбачено жодних знарядь для лову цієї креветки. Ліміт на її вилов також не встановлено. Для чого ж про неї стільки написано в обґрунтуванні Режиму рибальства?

3) Вимоги пункту 5. Режиму рибальства вступають у протиріччя з постановами Кабінету Міністрів України, які регулюють періодичність надання підприємствами галузі інформації про вилов до уповноважених державних органів. Ніхто не може вимагати від підприємств додаткової звітності, не передбаченої постановами уряду.

Формулювання пункту настільки “туманне”, що дає змогу контролюючим органам вимагати звітності хоч по кілька разів на день і накладати штраф на підприємство в разі ненадання такої “оперативної інформації”. 

Найчастіше підприємство не має можливості надати достовірну оперативну інформацію через знаходження багатьох плавзасобів з рибою на водоймі, де в умовах несприятливої погоди важко правильно обрахувати улов кожного об’єкту. Цей пункт не може бути включений до Режиму рибальства, який ухвалюється з метою уточнення Правил рибальства, а не для регламентації звітності підприємств. Очевидно, що це питання виходить за межі компетенції даної наукової організації.

4) Абсолютно неприйнятною є вимога пропонованого пункту 15.5 Режиму рибальства про те, що під час вилову риби в каналі, що з’єднує лиман з морем, знаряддя лову можуть перекривати не більше двох третин каналу. Цей пункт почали згадувати в Режимі рибальства в останні п’ять років, причому жодна наукова організація ніколи не проводила в чорноморських лиманах жодних досліджень, які дали б змогу дати обґрунтування для такого обмеження традиційного методу вилову риби, що мігрує в каналах. Навпаки, протягом усієї багаторічної практики традиційного рибальства в таких каналах і відповідних минулих спостережень Одеського центру ПівденНІРО було встановлено, що в разі навіть дуже малого просвіту каналу, не перекритого крилом ставного невода, вся риба (кефаль) швидко йде в море. Улов у таких випадках завжди відсутній.

Виходячи зі своїх попередніх досліджень, Одеський центр ПівденНІРО у 2021 р. вже направляв до Держрибагентства наукове обґрунтування щодо виключення з цього пункту Режиму рибальства норми про залишення такого вільного від знаряддя простору в сполучних каналах лиманів. У цьому обґрунтуванні цей пункт наводиться без будь-якої згадки результатів нових досліджень. Відповідно виникає питання чому раптом ця наукова установа кардинально змінила свою точку зору? Вочевидь це знову робиться без проведення будь-яких наукових робіт та прямої вказівки керівництва Держрибагентства.

5) Без жодних попередніх досліджень у пункті 15.11. Режиму рибальства наводиться обмеження мінімального вічка в сітках для лову оселедця в річці Дунай на рівні 32 мм. Треба сказати, що таке невиправдане обмеження застосовувалося і в попередні чотири роки, хоча жодною науковою організацією ніколи не було підготовлено жодного обґрунтування для такого відступу від Правил рибальства.

Це безумовно є порушенням передбаченої законодавством процедури підготовки та прийняття подібних обмежень. Усі зміни до Правил рибальства, які вносяться до Режиму рибальства, мають ухвалюватися лише на основі результатів наукових досліджень. Те, що ця норма не має під собою наукового обґрунтування, можна встановити і за тією ознакою, що в сусідніх пунктах цього проєкту Режиму рибальства – 15.9 і 15.10 для того ж самого об’єкта лову – чорноморського оселедця в пониззі річки Дніпро допускається менше значення розміру вічка – 28-30 мм.

Можна припустити, що настільки вільне поводження з нормами Правил рибальства має на меті створити додаткові можливості для корупційних дій на місцях масового промислу оселедця в річці Дунай.

Загалом слід відзначити вкрай низьку компетенцію авторів цього обґрунтування в питаннях оцінки сучасного стану водних біоресурсів та їхнього раціонального використання в Чорному морі та в прилеглих внутрішніх водоймах півдня України. Це змушує припускати важкі негативні наслідки від запровадження такого Режиму рибальства для рибопромислових підприємств, які працюють у цьому басейні, що традиційно забезпечував щонайменше 50% річної рибної продукції у водоймах України.

За такого регулювання рибальства підприємства опиняться в становищі постійних порушників практично нездійсненних норм. Їх або піддаватимуть корупційному тиску з боку контролюючих структур, або вони будуть змушені припинити свій традиційний промисел, а це  негативно впливає на продовольчу безпеку держави.

Стан галузі рибного господарства України в умовах застосування останньої редакції закону «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

У зв’язку із внесенням до закону «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» останніх суттєвих змін виникли серйозні негативні наслідки для рибної галузі.

Найбільш несприятливо на роботі підприємств позначається втрата можливості планувати свою діяльність на кілька років. Якщо колишня редакція закону давала можливість рибалкам отримувати дозволи та квоти на п’ять років, то тепер цей термін скорочено до одного року.

Також нова редакція закону вимагає повного лімітування вилову абсолютно всіх промислових об’єктів, включаючи навіть найбільш масові та малоцінні види риб, які не лімітуються жодною іншою державою. Причому ці ліміти мають визначатися державними органами із завчасністю 12 місяців, що саме собою змушує сумніватися у достовірності таких визначень. Кожне підприємство має заздалегідь придбати на аукціоні індивідуальну квоту з цього ліміту для участі у промислі протягом наступного року. Промисел риби у рахунок загального дозволеного обсягу вилову (прогнозу) без розподілу квот за новою редакцією закону не передбачено.

Слід сказати, що згідно зі світовою практикою, розв’язання задачі регулювання рибальства передбачає цілий набір заходів, які, як правило, розробляються та обґрунтовуються в результаті наукових досліджень. До числа таких заходів входять:

– ухвалення правил рибальства, які передбачають обмеження щодо районів, термінів, знарядь лову, мінімально-допустимих розмірів риби, що виловлюється,

– встановлення обмежень за кількістю, типами і потужністю рибальських суден та їхніх знарядь,

– встановлення обмежень щодо обсягів вилову (лімітів).

Водночас у світовій практиці далеко не для всіх видів риб і промислових безхребетних заведено застосовувати одразу всі три способи регулювання видобутку. Зазвичай, у розвинених країнах практично для кожного об’єкта лову застосовуються ті чи інші норми правил рибальства. Також доволі часто в багатьох країнах і в міжнародних організаціях, що займаються регулюванням рибальства, застосовують обмеження за матеріальною базою промислу, які охоплюють сумарну потужність двигунів усіх риболовецьких суден такого типу, розмір суден і їхню кількість.

Однак, лімітування обсягу вилову перед початком промислу здійснюється значно рідше і лише для тих об’єктів, щодо яких є надійні наукові дані про запас (чисельність популяцій) і виявлено відповідні закономірності динаміки запасу. Насамперед такі ліміти встановлюються для особливо цінних об’єктів з довготривалим життєвим циклом, запаси яких уже постраждали від надмірного промислу.

Встановлення лімітів вилову потребує довготривалих наукових досліджень і має враховувати прогнози різних чинників середовища, що впливають на популяцію. До таких факторів, зазвичай, належать температура води в період зимівлі та розмноження, рівень води в період нересту, хвилювання моря, наявність кормової бази, вплив хижаків тощо. Крім того, необхідно на основі щонайменше двох десятиліть досліджень визначити зв’язки рівнів запасу і поповнення з цими факторами.

Бажано виявити внутрішньопопуляційну залежність між чисельністю плідників та потомства на багаторічному матеріалі. Передумови до встановлення конкретних обмежень за обсягом вилову (лімітів) з великою завчасністю у світовій практиці трапляються не часто через те, що в більшості випадків не вдається розробити надійних прогнозів умов середовища та інших чинників.

Також далеко не для всіх видів що експлуатуються вдається налагодити тривалий моніторинг стада плідників і “виходу” молоді.

З цих причин розвинені країни, зокрема європейські, відстежують стан запасу вже під час промислу і в разі виявлення негативного тренду запроваджують на наступний період лову обмеження за промисловими зусиллями (загальна потужність промсуден, їхня кількість, розміри суден, кількість і типи знарядь). Це дає змогу запобігти розвитку негативних явищ у популяціях промислових об’єктів без зазначення ліміту за обсягом вилову на наступний сезон.

При цьому здійснюється науковий моніторинг стану запасу в процесі самого промислу. Якщо наукові зйомки виявляють погіршення стану запасу, то діяльність рибалок скорочують або забороняють. До останнього коригування Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” в Україні також використовували подібний підхід. Раніше в законі містилася норма про те, що видобуток водних біоресурсів можна здійснювати в межах прогнозу допустимого вилову без поділу на індивідуальні квоти риболовецьких підприємств. Цей прогноз можна було коригувати наступного року після отримання нових даних про стан ресурсу. Встановлення ліміту допускалося тільки для об’єктів, запаси яких перебувають у незадовільному стані. Таких об’єктів в Україні було небагато. Тепер же після набуття чинності нової редакції закону поняття прогнозу допустимого вилову вилучено із нього.

Крім цього, виключено можливість вилучати без ліміту об’єкти, на які промисел мало впливає. Зазвичай це масові види біоресурсів, які або не зазнають серйозного впливу промислу, або видобуваються переважно іншими країнами басейну.

Таким чином, у нас відбулося різке – у кілька разів, збільшення кількості лімітованих об’єктів. Однак, ситуація з самими можливостями науки для розробки таких лімітів із завчасністю 12 місяців ніяк не змінилася. Так, наприклад, у Чорному морі лише для одного виду риб – чорноморської камбали калкан в інституті Одеський центр ПівденНІРО в попередні роки були визначені підходи до визначення запасу на наступний рік. Але цьому сприяла та обставина, що камбала-калкан у Чорному морі вивчається в рамках міжнародного співробітництва всіма країнами, які спільно розробили математичну модель і обмінюються даними.

Така можливість оцінки запасу калкана на перспективу є унікальною і виникає через тривалий життєвий цикл цієї риби, яка до того ж мало мігрує акваторією моря. Для решти промислових об’єктів, які керівництво рибної галузі вирішило лімітувати і розподіляти за ними квоти, підходів до достовірного визначення рівня запасів та обсягів допустимого вилову з настільки тривалою завчасність не виявлено. Причини тому вказані вище.

Об’єктивний характер причин, через які довгострокові прогнози такого роду поки що не можуть бути отримані наукою, визнається у всіх країнах. Сусідні з нами країни Європейського союзу (Болгарія і Румунія) встановлюють обмеження за обсягом вилову в Чорному морі тільки для двох видів риб – того ж калкана і шпрота. Туреччина ж не встановлює ліміти вилову для жодного виду риб і це при тому, що турецький флот вилучає в Чорному морі в 50 разів більше риби, ніж українські рибалки.

Зазначені країни не вважають за необхідне встановлювати ліміти вилову риби і тим більше ділити їх на індивідуальні квоти для аукціонного продажу. Як у районах морського промислу, так і у внутрішніх водоймах усі країни здебільшого використовують регулювання вилову шляхом визначення тенденцій у динаміці запасу, на основі яких рибодобувним підприємствам встановлюють обмеження за технічними можливостями промислу і норми правил рибальства для знарядь лову. Це визнається достатнім для більшості промислів.

У нас же ліміти стали встановлювати навіть на об’єкти, які мають короткий життєвий цикл із середнім віком особин у популяції близько одного року (тюлька, хамса, кілька, креветка тощо). Слід поставити запитання: “Яким чином можна визначити ліміт вилову для частини промислового стада, що ще не народилася?” Невже фахівці Держрибагентства цього не розуміють?

Додаткова серйозна складність для наукового обґрунтування квот, що продаються на аукціонах, полягає ще в тому, що майже всі об’єкти лову здійснюють активні міграції акваторіями моря, лиманів і великих річок.

Для науково-обґрунтованого прогнозування із завчасністю 12 місяців конкретного розподілу риби по водоймі можливостей ще менше. Може виявитися, що на якійсь ділянці рибалки матимуть великі квоти, куплені на аукціоні, але риба до них не підійде, в той час як в інших районах буде багато цієї риби, але в рибалок не буде достатнього обсягу квот. Це призведе до невикористання запасу і краху рибопромислових підприємств.

Така система регулювання лову веде до збереження несприятливої для нашої країни ситуації, за якої Туреччина та інші країни, які або зовсім не застосовують обмежень щодо обсягу вилову, або застосовують їх тільки в окремих випадках, і далі добуватимуть у десятки разів більше риби порівняно з Україною. Характерно, що уповноважені міжнародні організації – Продовольча організація ООН (ФАО), ніколи не висловлюють претензій до України, які не застосовують тотального лімітування обсягу вилову за всіма промисловими об’єктами.

Характерно, що в прибережних морських водах и внутрішніх водоймах Європи, жодних аукціонів щодо щорічного продажу квот не проводяться. Взагалі аукціонний продаж квот у світовій практиці є досить рідкісним явищем і застосовується зазвичай у районах, де водні біоресурси мало освоюються місцевим населенням і є необхідність залучити нових користувачів. Така ситуація є де-небудь на Алясці, на Камчатці або Новій Зеландії, де ресурси океану і великих незарегульованих річок освоюються не повною мірою.

У нашій країні ситуація зовсім інша. В Україні водні біоресурси, особливо у внутрішніх водоймах, експлуатуються на межі можливості популяцій при дуже значній кількості місцевих користувачів, які працюють у галузі на одних і тих же водоймах протягом кількох десятиліть. Така ситуація робить наших рибалок, по суті, такими самими постійними користувачами природних ресурсів, як і селяни-фермери.

Аналогічна ситуація спостерігається у більшості цивілізованих країн світу і насамперед у Європі. Єдиним вірним рішенням щодо підтримки стабільного та не вичерпного використання ресурсів у цивілізованих країнах є збереження та підтримання традиційних користувачів. Тобто цивілізований світ підтримує традиційні рибальські господарства (аналогічно сільськогосподарським фермерським господарствам). 

Всі розуміють, що живу природу можна зберігати і раціонально використовувати тільки якщо цим займатимуться з покоління в покоління місцеві громади рибалок та фермерів, для яких невичерпне природокористування є основою існування.

Саме таким шляхом до 2022 р. йшла і Україна. Саме такий принцип – пріоритет у доступі до ресурсів насамперед для традиційних користувачів було закладено в основу нашого законодавства. Однак з останньої редакції закону прибрано будь-яку згадку пріоритету традиційних користувачів ресурсів в отриманні тривалого права лову.

Водночас, в останні кілька десятиліть у багатьох внутрішніх водоймах спостерігається скорочення запасів риб і уловів. Такого висновку можна дійти, якщо порівняти промислову статистику України з тими даними, що були зареєстровані для цих самих водойм у період існування СРСР (до 1990 р.). Для багатьох промислових популяцій причиною погіршення їх стану є нераціональне рибальство.

Як показує практика, жодні поліцейські заходи, що здійснюються із залученням понад 600 співробітників в органах рибоохорони, та чисельних інших правоохоронців по всій країні, не можуть переламати ситуацію. Як пряме браконьєрство так і великий неврахований вилов, який може здійснюватися в заборонені терміни, коли риба нереститься і вилучення молоді риб мають дуже широке поширення.

Нажаль, цьому сприяє і відсутність реального обліку вилову. Так, наприклад, експорт філе судака в кілька разів за 2022-2023 рр перевищував дані статистики про його загальний вилов. Проблеми з розширенням браконьєрства та неврахованим виловом слід вирішувати не шляхом збільшення штрафів та покаранням, а підвищенням мотивації рибалок та всього населення прибережних громад до збереження рибних ресурсів.

Необхідно як у всьому цивілізованому світі закріплювати право лову на тривалий термін за традиційними користувачами ресурсів особливо за тими, хто здійснює зариблення водойм та розвиває аквакультуру, хто забезпечує зайнятість місцевих трудових ресурсів у рибному господарстві. При цьому треба законодавчо посилити роль асоціацій підприємств в управлінні галуззю і також допустити місцеві органи влади до суспільного з Держрибагентством прийняття рішень на конкурсній основі із закріплення водойм та їх ділянок за рибалками та підприємствами, які зариблюють водойми (їх асоціаціями) на строк до 20-25 років.

Цілком помилковими є ідеї переділити всі ліміти допустимого вилову на індивідуальні квоти підприємств і тим більше постійно торгувати ними на аукціонах для залучення інвестицій. Насправді падіння продукції в галузі відбувається не через відсутність інвестицій, а через те, що право тривалого користування промисловою ділянкою на водоймі та її ресурсами ніяк реально не закріплено на тривалий період за традиційним користувачем і це штовхає його на хижацьке ставлення до водних біоресурсів.

В даний час користувач розмірковує таким чином – «Якщо не виловлю я, то виловлять нові браконьєрські бригади, які “кришують” органи рибоохорони”. Дії центральної влади підштовхують його до цього. В результаті ресурси водойм експлуатуються нераціонально, порушуються правила рибальства і об’єм рибопродукція щорічно   скорочується. Характерно, що збереженню запасів риб ніяк не сприяв і той порядок щорічного лімітування всіх об’єктів лову з оформленням дозволів також на один рік, що вже застосовувався протягом 20 років до ухвалення цього закону (до 2012 року). 

Державна політика останніх десятиліть в області  рибного промислу в континентальних водоймах України базувалася на ключовому принципі організації промислу за допомогою щорічних загальних лімітів, які розподілялися на квоти для окремих користувачів.

Однак, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного  господарства, збереження та раціонального використання водних  біоресурсів та сфері аквакультури” (№ 2989-IХ від 27.03.2023 р.; законопроект № 7616) зобов’язує організовувати рибний промисел за допомогою аукціонів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах).

Така  організація промислу (“експериментальна”) показала суттєві недоліки, які унеможливлюють збільшення об’ємів водних біоресурсів у рибопромислових водоймах і відповідно їх вилов, завдяки тому, що:

 Ще до початку промислу рибопромислові підприємства віддають ще не зароблені гроші від продажу виловлених водних біоресурсів у держбюджет (на аукціонній основі, без обмеження максимальної ставки, яка повинна бути ще й обгрунтованою), при цьому самі рибалки залишаються без оборотних коштів, що підриває соціально-економічні основи їх фінансового стану.

 Аукціони на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), які щорічно проводяться, лишають рибопромислові підприємства можливості довготривалого планування сталого розвитку їх підприємств (промисловики знаходяться у постійному стресі від побоювання залишитися на наступний рік без можливості ведення законного промислу).

 Рибопромислові підприємства, які не отримали на аукціонах право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) та ННН-рибалки (незаконні, непідзвітні, неконтрольовані) мають тепер можливість ловити водні біоресурси без обмежень, без документів, без простежуваності і так далі, домовившись на корупційній (злочинній) основі з рибним патрулем, екологічною інспекцією, прикордонниками, водною поліцією та іншими державними силовими органами (працюючи нелегально ці рибалки отримують навіть більше прибутку ніж від офіційного промислу, що створює додаткову соціально-економічну напругу, враховуючи відчуття несправедливості і “законних” рибалок). Таких ННН-рибалок вже більшість! Яка ж тут простежуваність, які ліміти?..

Аукціони – це створення на “законній основі” найкращих умов для процвітання корупції у силових органах та в Держрибагентстві!

 Рибопромислові підприємства не зацікавлені в зарибленні своїх промислових водойм за свої власні кошти. В той же час держава також не має можливості зариблювати водойми тому, що перевела ДП “Іркліівський риборозплідник рослиноїдних риб” до Держмайна України для продажу на аукціоні на фоні того, що ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» розбитий армією рф, а ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб” знаходиться під окупацією. Чому Держрибагентство не відстояло позицію галузі перед Кабінетом Міністрів України, а “просто так” віддало ДП “Іркліівський риборозплідник рослиноїдних риб” до Держмайна України? Як тепер проводити щорічне відновлення рибогосподарського потенціалу рибопромислових водойм? Як?!

Собівартість виловленої риби тільки за рахунок введення аукціонів збільшилася майже на 40% (на 15 грн/кг в середньому збільшилася собівартість риби тільки за рахунок вартості лотів)).

Кількість користувачів водних біоресурсів за останні два роки тільки за рахунок введення аукціонів зменшилася на 20-40% в залежності від регіонів. В той же час кількість ННН- рибалок, які працюють під “дахом” рибоохорони та інших силових відомств більшилося більше ніж на 50%.

Зариблення промислових водойм у 2022-2023 рр. майже не проводилося. Аукціони, введення нових (не традиційних) рибалок, зменшення квот, невпевненість у тому, що наступного року можна отримати дозвіл на здійснення промислового лову є головними причинами відсутності зацікавленості у зарибленні водойм і підтримки їх на високому рибопродуктивному рівні. Аукціони доведуть водойми до спустошення через декілька років!

Необхідно також констатувати, що Держрибагентство у 2023 р. заказало за кордоном (чому саме?) бірки на знаряддя лову. Однак, на кінец квітня 2024 р. бірки промисловими підприємствами не отримані.

Навіщо було так ускладнювати елементарні процеси організації промислу, які роками були відпрацьовані в Україні?

Таку “незрозумілу” (злочинну) позицію Держрибагентства по відношенню до своїх прямих обов’язків – підвищення біопродуктивності рибогосподарських  водних об’єктів (їх частин) шляхом відтворення водних біоресурсів,  розвитку аквакультури (ст. 5, абз. 5 ЗУ “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів № 3677-VI від 08.07.2011 р.) можна трактувати під час війни лише як державний злочин! 

 Висновки по розділу 2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів:

1. Аукціони (експериментальні)на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), які затверджені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного  господарства, збереження та раціонального використання водних  біоресурсів та сфері аквакультури” (№ 2989-IХ від 27.03.2023 р.; законопроект № 7616)не те, що себе не виправдали, а навпаки, наносять суттєву шкоду рибному господарству держави, сприяючи процвітанню корупції в державних органах влади та правоохоронних відомствах.
2. Діяльність Держрибагентства у 2022-2023 рр в напрямку охорони, регулювання та організації промислу водних біоресурсів вважати такою, яка не створюєнеобхідні передумови для зупинення розвалу галузі і сталого розвитку. Навпаки, Держрибагентство своєю діяльністю створюєусе можливе для руйнації галузі і посилення соціально-економічної напруги в регіонах.

Пропозиції по розділу 2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів:

 Держрибагентству розробити Типовий проєкт створення на великих водоймах України (каскад дніпровських водосховищ, лимани, затоки, придунайські водойми, великі водойми, водосховища > 1000 га) – асоціацій (консорціумів) рибогосподарських підприємств для спільної їх експлутації по єдиному на усю водойму Режиму СТРГ (спеціальне товарне рибне господарство). 

Організація подібних асоціацій (консорціумів) допоможе  визначити власника водойми, який на роки (десятиліття) під наглядом держави ефективно проводитиме рибогосподарську діяльність: охорону водних біоресурсів, їх відтворення (меліоративні заходи та масштабне полікультурне зариблення водойм), проводитиме природоохоронні, екологічні заходи, регулювання рекреаційного рибальства, взаємодіятиме з органами місцевого самоврядування, ефективно боротиметься з ННН-рибальством, тощо.

Зараз цю роботу не проводить взагалі ніхто, що і є негативними чинниками соціально-економічної напруги в регіонах, які паралельно створюють об’єктивні передумови для процвітання корупції на усіх рівнях галузевої влади.

2. Відмінитиаукціони (експериментальні)на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), як такі, які себе не виправдали, унеможливлюючи одночасно розвиток рибного господарства України. 
3. Спростити дозвільну систему для отримання права на промисел водних біоресурсів, створивши комфортні умови для рибалок.
4. Відновитив Законі України «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»норму щодо надання права лову насамперед традиційним користувачам із розрахунком квот пропорційно їх минулому вилову і поступово здійснити закріплення водойм за користувачами, які візьмуть на себе також їх охорону.
5. Дозволитисамим користувачам відчуждати свої квоти (продавати, передавати у спадок, передавати в компанії, які створює сам традиційний користувач тощо). А то у нас часто виникала ситуація, коли помирає ФОП, а члени його сім’ї, які десятки років працювали з ним на промислі, не можуть успадкувати квоти.
6. Скасуватиостанню редакцію Закону України «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»і повернутися до тієї, що була до 2022 р., і вже в неї внести необхідні зміни.

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ

ЗА ПЕРІОД 2022-2023 рр.

(експертні пропозиції)

 

 

 

 

 

 

Київ – 2024 р.

ЗАТВЕРДЖЕНО: Громадською радою при Держрибагентстві (Протокол засідання № 17 від 25.04.2024 р.)

 

ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ

ЗА ПЕРІОД 2022-2023 рр.

 

(експертні пропозиції)

 

 

 

 

Наказ Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм «Про проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Громадською радою при Держрибагентстві»

(№ 57 від 07.02.2024 р.)

 

 

 

 

Рецензія:

1. Р. Новіцький – д.б.н., професор
2. О. Сидоренко – д.т.н., професор

 

Консультанти:

 

1. В. Петриченко – сільськогосподарський експерт-дорадник
2. С. Черемісін – сільськогосподарський експерт-дорадник

 

 

 

Зміст

 

Громадська експертиза  діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. (експертні пропозиції)……………………………………………..	4
Інформація щодо проведення громадської експертизи……………………………………………………………………………………	4
Матеріали (документи та інформація) на підставі яких була проведена громадська експертиза……………………………………………….	8
Громадська експертиза діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр………………………………………………….	9
Обгрунтування необхідності проведення громадської експертизи………………………………………………………………………………………..	19
Обгрунтована оцінка діяльності Держрибагентства, ефективності прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації владних повноважень за 2022-2023 рр……………………………………………………	20
1. Законодавство……………………………………………………………………………..	20
2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів………………………………………………………………………………………..	34
3. Аквакультура………………………………………………………………………………..	52
4. Марикультура……………………………………………………………………………….	61
5. Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ).…………………………	65
6. Відновлення рибопромислового флоту……………………………………….	75
7. Відновлення водних біоресурсів…………………………………………………	85
8. Рибопереробка, якість рибопродукції………………………………………….	91
9. Запобігання корупції…………………………………………………………………….	98
10. Любительське (рекреаційне) рибальство…………………………………….	102
11. Наука………………………………………………………………………………………….	110
12. Міжнародна діяльність……………………………………………………………….	114
13. Інвестиційна привабливість підприємств галузі…………………………	121
14. Робота основних підрозділів Держрибагентства………………………..	125
15. Проблеми галузі………………………………………………………………………..	134
16. Прогнози…………………………………………………………………………………….	152
17. Підсумкова оцінка діяльності Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання їм рішень, програм, реалізації владних повноважень………………………………………………………	157
18. Експертні пропозиції. щодо розв’язання суспільно-значущих проблем та підвищення ефективності діяльності Держрибагентства…………………………………………………………………………….	159

 

ГРОМАДСЬКА РАДА

ПРИ ДЕРЖАВНОМУ АГЕНТСТВІ УКРАЇНИ З РОЗВИТКУ МЕЛІОРАЦІЇ, РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРОДОВОЛЬЧИХ ПРОГРАМ

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а. тел. 050 828 17 90, vskarlat@ukr.net

 

 

№ 40-2/4 від 25.04.2024 р.

 

 

ГРОМАДСЬКА ЕКСПЕРТИЗА

діяльності Державного агентства України

з розвитку меліорації, рибного господарства

та продовольчих програм за період 2022-2023 рр.

(експертні пропозиції)

 

Рішення про проведення громадської експертизи прийнято на засіданні Громадської ради при Держрибагентстві (Протокол № 14 від 18.01.2024 р.).

Висновки та рекомендації громадської експертизи затверджені на засіданні Громадскої ради при Держрибагентстві (Протокол № 17 від 25.04.2024 р.).

Громадська експертиза проведена за період 2022-2023 рр.

Інформація про ініціатора громадської експертизи:

Громадська рада при Держрибагентстві (утворена Наказом від 28.05.2021 № 225).

Адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а

Електронна пошта: vskarlat@ukr.net

тел. 050 828 17 90

Нормативно-правові акти, що регламентують проведення громадської експертизи:

– “Порядок сприяння проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 р. № 976.

– “Положення про Громадську раду при Держрибагентстві”.

Підстави для проведення громадської експертизи:

– Запит Громадської ради при Держрибагентстві на проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм № 27/4 від 31.01.2024 р..

– Наказ Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм № 57 від 07.02.2024 р.; «Про проведення громадської експертизи діяльності Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм Громадською радою при Держрибагентстві».

Предмет громадської експертизи:

Діяльність Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та її відповідність вимогам основних завдань Держрибагентства за період 2022-2023 рр.:

– реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

– внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем., громадська антикорупційна експертиза нормативно-правових актів розроблених Держрибагентством за 2022 рік та 2023 рік.

Мета громадської експертизи:

 Проведення аналізу діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022–2023 рр.

 Проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів розроблених Держрибагентством за 2022 р. та 2023 р.

 Оцінка якості, обгрунтованості, ефективності розроблених Держрибагентством законів та нормативно-правових документів за період 2022-2023 рр. (в тому числі тих, які стосуються гармонізації законодавства України із законодавством Євросоюзу в галузі рибного господарства).

 Надання на основі результатів громадської експертизи висновків, рекомендацій та пропозицій для врахування їх Держрибагентством при вирішенні суспільно-значущих проблем розвиткку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Відомості про експертів, які проводили експертизу

Члени робочої групи з проведення громадської експертизи – члени Громадської ради при Держрибагентстві:

Агарков Іван Володимирович – “Вінницька обласна асоціація рибоводів «СОЮЗ» – голова.

Бойко Ярослав Борисович – “Громадська організація «Клуб рибалок України – ЮЕЙ ФІШИНГ КЛУБ – голова.

Депа Роман Іванович – “Благодійний фонд «Сокіл»” – голова.

Крачок Олександр Васильович – “Громадська організація «Рибалки Дністра та Дністровського лиману»” – голова.

Новіцький Роман Олександрович – доктор біологічних наук, професор, керівник наукових програм Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпровська природна інспекція».

Скарлат Віктор Петрович – Громадська організація «Спілка ветеранів рибного господарства України» – голова.

Черемісін Сергій Олександрович – Громадська організація «Червонооскільська промислова ліга» – (голова) (“Кваліфікаційне Свідоцтво сільськогосподарського експерта-дорадника № 22, Ідентифікаційний номер – 8102172900 від 04.07.2018 р.) – консультант.

Члени робочої групи з проведення громадської експертизи – працівники Держрибагентства:

1. Зінченко Андрій Миколайович – заступник директора департаменту – начальник управління організації використання водних біоресурсів Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
2. Златогорський Олександр Євгенович– заступник начальника відділу організаційної роботи взаємодії із ЗМІ та роботи з громадськістю Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
3. Коцур Альона Ігорівна– головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності Юридичного департаменту Держрибагентства.
4. Лемак Михайло Степанович– начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
5. Матвієнко Олена Володимирівна– Начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.
6. Новіков Олег Володимирович– завідувач сектору з питань запобігання корупції Держрибагентства.
7. Ногарєв Олексій Вадимович– заступник директора Департаменту – начальник управління наукового забезпечення іхтіології та аквакультури Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
8. Прокопенко Марина Василівна– начальник відділу узагальнення інформації та простежуваності водних біоресурсів та ведення реєстру рибогосподарських водних об’єктів Управління організації використання водних біоресурсів Департаменту організації використання водних біоресурсів, аквакультури та наукового забезпечення Держрибагентства.
9. Панькова Валентина Володимирівна– секретар Громадської ради при Держрибагентстві.

Голова робочої групи з проведення громадської експертизи – Скарлат Віктор Петрович – голова Громадської ради при Держрибагентстві.

Відповідальна особа за забезпечення взаємодії з Громадською радою при Держрибагентстві – Матвієнко Олена Володимирівна – начальник Управління організаційної роботи та документообігу Держрибагентства.

Консультант:

Петриченко Володимир Валерійович з (Кваліфікаційне Свідоцтво сільськогосподарського експерта-дорадника № 11, Індифікаційний номер – 2622700719 від 04 липня 2018 р.).

 

Матеріали (документи та інформація),

на підставі яких була проведена громадська експертиза

 

Документи та інформація, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держрибагентства:

Положення про Держрибагентство.

Нормативно-правові засади діяльності (Кодекси Ураїни, Закони України, Акти Кабінету Міністрів України, Накази Мінагрополітики, Міжнародні правові акти)..

Документи Громадської ради при Держрибагентстві, Науково-технічної ради, Науково-промислової ради, Колегії.

Структури Держрибагентства.

Документи які стосуються промислового рибальства, любительського рибальства, аквакультури, марікультиури, СТРГ, відтворення водних біоресурсів, відновлення рибопромислового флоту України, інвестиційної привабливості підприємств галузі, ветеринарного заезпечення, рибоохоронної діяльності, імпорту/експорту осетрових, регуляторної діяльності, наукової діяльності, міжнародної діяльності, використання державного майна, антикорупційної діяльності, гуманітарної допомоги, фінансової звітності, дозвільної системи, планів роботи та звітів, відкритих даних Держрибагентства, новин, архівів, відео, аукціонів, тощо.

Інформація, яка надана Держрибагентством на запит Громадської ради при Держрибагентстві на проведення громадської експертизи діяльності Держрибагентства № 27/4 від 31.01.2024 р.

 Документи та інформація, які надійшли до Робочої групи з проведення громадської експертизи від підприємств галузі рибного господарства України, громадських організацій, громадян України.

Матеріали, які стосуються розвитку галузі рибного господарства України, розроблені членами Громадської ради при Держрибагентві та які надані Держрибагентству у 2022-2023 рр.

Наукові публікації, розміщені у відкритому доступі, які стосуються рибного господарства.

Відомості про проведення засідання Робочої групи (1-9 додаються).

 

Громадська експертиза

 діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр.

 

Обгрунтування

необхідності проведення громадської експертизи

 

Продукція з риби та інших водних біоресурсів містить комплекс необхідних складових для повноцінного харчування людини (незамінні амінокислоти, вітаміни А, Д, В-12, мікроелементи: фосфор, кальцій, магній, кобальт, калій, йод, мідь та інші, які регулюють рН і осмотичний тиск клітин організму, забезпечують роботу серцево-судинної, дихальної, нервової системи та головного мозку), при чому деякі з них відсутні в будь-яких інших продуктах.

Тривала нестача цих елементів веде до психічних та інших захворювань, особливо у дітей.

Насичення українських ринків дешевою та якісною рибопродукцією значною мірою визначає сталий та довгостроковий розвиток галузі.

Сама галузь повинна гарантовано зі значним запасом міцності забезпечувати продовольчу безпеку та незалежність країни в секторі рибопродукції, незалежно від негативних зовнішніх умов (війни, природні катаклізми, пандемії, тощо).

Разом з іншими підрозділами аграрного та промислового комплексів держави, рибне господарство повинно забезпечувати свій внесок у вирішення проблем економічної незалежності, всебічного розвитку економічної потужності країни, зайнятість та зростання добробуту її населення.

Забезпечення умов для сталого розвитку галузі рибного господарства України є важливішою функцією держави. Тому, з метою покращення системи управління її рибогоподарським комплексом, Громадській раді при Держрибагентстві було необхідно провести громадську експертизу діяльності Держрибагентства на її відповідність вимогам основних завдань Положення органу державної виконавчої влади за період 2022-2023 рр.

На прикінці минулого сторіччя Україна досягла значних успіхів у розвитку морського та океанічного рибальства, рибальства у морських прибережних водах Азово-Чорноморського басейну, внутрішніх водоймах, а також у розвитку аквакультури і марікультури (випуск продукції цієї індустрії сягав близько 1,12 млн. тонн/рік).  

Але вже наприкінці 1990-х років обсяг загального виробництва рибопродукції скоротився майже у 6 разів. Було втрачено низку районів промислу, значно скоротилися і морально застаріли виробничі потужності рибопромислових, рибогосподарських, судноремонтних, рибопереробних, логістичних, торгових, допоміжних, науково-дослідних підприємств, перестали готувати фахівців рибного господарства заклади галузевої освіти, тощо.

Фінансово-економічні та інші труднощі початкового періоду становлення держави не могли не відбитися на стані матеріально-технічної бази всіх підприємств галузі, яка потребує зараз серйозної відновлення, реконструкції або модернізації.

Одночасно знижувався один із головних показників стану продовольчої безпеки країни – середньодушове споживання рибної продукції власного виробництва з 21,5 кг/рік у 1997 р. до  1 кг/рік.у 2022 р. Загальне споживання рибопродукції зараз складає 10,5 кг/рік на 1 людину, але це досягається в основному за рахунок імпорту.

Питома вага імпорту стихійної і некоординованої складової національного ринку рибопродукції стабільно зростала з 8 % у 1991 р. до майже 92 % у 2023 р.

Такі показники не можуть задовільняти потреби населення на внутрішнього ринку в умовах війни з рф, яка додатково вимагає збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції з одночасним зменшенням його собівартості. Неефективні заходи з боку держави, які були спрямовані на виправлення ситуації в останнє десятиліття, на фоні практичної відсутності фінансування галузі рибного господарства з боку держави  не дали бажаних результатів.

Всі зовнішні та внутрішні глобальні чинники спаду економіки країни в цілому і затяжної рецесії галузі рибного господарства мають у своїй основі  суб’єктивне походження:

Відмова уряду від безпосереднього управління галуззю рибного господарства..

Відсутність дієвих механізмів підтримки вітчизняних рибогосподарських підприємств.

Бездіяльність у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенційних вод.

Припинення експедиційного лову у районах Світового океану,  багатих промисловими запасами риб та морепродуктів.

Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл.

Скасування дотацій на вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.

Сукупність цих негативних факторів спричинила порушення системи управління рибним господарством як цілісним виробничим комплексом, втрату традиційних районів рибальства в закордонних водах, фактичне припинення робіт по відтворенню рибних запасів і відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України, фінансову неспроможність і стагнацію рибогосподарських підприємств, інноваційну відсталість при старінні устаткування та технологій, занепад традиційних рибогосподарських регіонів, продовольчу залежність від імпорту риби і рибопродуктів, падіння споживання риби на душу населення.

На даний час Держрибагентство:

– не може контролювати навіть 1% потенціалу галузі при тому, що немає дієвих механізмів впливу на інші 99% продуктивних чинностей галузі;

– не має можливості ринкового керування;

– не може розробити необхідну законодавчу платформу для забезпечення інвестиційної привабливості рибопромислових, рибогосподарських і рибопереробних підприємств, що повинно стати  фундаментом їх сталого розвитку.

Усе це та інше і є основною причиною рецесії галузі рибного господарства України.

Приведені негативні тенденції в національному рибальстві, аквакультурі та марікультурі не можуть забезпечити внутрішній ринок України важливою білковою продукцією. Ці тенденції  набувають загрозливого характеру, негативно впливають на  економічний потенціал і міжнародну залежність держави від рибного імпорту.

На сьогодні є два шляхи насичення внутрішнього ринку рибопродукції:  1. національне виробництво  та 2. імпорт.  

Перший шлях для України традиційно був переважним. Держава отримувала якісну продукцію за доступними  цінами. Значний імпульс в цьому напрямку здійснено у 1980-х роках минулого сторіччя за рахунок розвитку аквакультури на внутрішніх водоймах країни,  морського прибережного, морського та океанічного рибальства.

Україна на прикінці минулого століття ще значилася в першій десятці світових виробників цієї продукції. Але, втрата рибопромислового флоту у 1994-2004 рр. позбавила Україну можливості ведення промислу у водах за межами її юрисдикції.

Також, в результаті економічних негараздів у державі, втілення корупційних схем колишнім керівництвом галузі, свідоме знищення державою структури обласних рибокомбінатів в результаті приватизації, а також прийняття низки законів (Земельний Кодекс України, Водний Кодекс України, Закон України “Про оцінку впливу на довкілля” та низки інших), які не відповідають сучасним вимогам господарювання на десятиліття не дали Україні можливості забезпечувати себе якісною рибопродукцією та розвивати свої рибогосподарські, рибопромислові та інші підприємства галузі.

Усі ці негативні тенденції, починаючи з 2004 р., а також війна з рф у рази зменшили виробництво власної рибопродукції.

Другий шлях для України – імпорт. Цей шлях за рахунок значного зменшення власного виробництва рибопродукції набув  суттєвого розвитку. Інтереси бізнесу превалюють на фоні відсутності відповідної уваги до цих процесів з боку держави і в наслідок стихійності та безконтрольності рибного імпорту, на національному ринку спостерігається поступове зростання цін на усю імпортну рибопродукцію. При цьому її якість помітно знижується (у 2008 р. ветеринарні вимоги були послаблені, що вкрай негативно вплинуло на якість імпортної рибопродукції).

 В результаті все більше видів рибопродукції перешли у розряд недоступного дефіциту для значної кількості населення країни, а раціон основної маси українського споживача був переорієнтований на обмежену м’ясну дієту (яка є менш корисна для людини).

Показники виробничої діяльності та фінансові показники провідних галузевих підприємств України свідчать про те, що  галузеві підприємства не мали і не мають до сих пір можливості виходу на оптимальної потужності з різних причин, таких як:

 Обмеженість квот вилову риби, нераціональний їх розподіл на аукціонах. Це не дає можливості вести рентабельно своє господарство і спонукає рибопромислові підприємства на природоохоронні правопорушення.

 Вирощування не тільки товарної риби, а і молоді в водоймах по екстенсивній технології, який значно зменшує загальну рибопродуктивність водойм і негативно впливає на фінансовий стан підприємств.

 Відсутність оборотних коштів не дає можливості додержуватися технологій вирощування риби, підтримувати у належному ветеринарному та санітарному стані водойми та допоміжні об’єкти підприємств, виплачувати своєчасно заробітну плату працівникам, сплачувати податки, розвивати підприємства, тощо.

 Труднощі з реалізацією рибопосадкового матеріалу та товарної риби за рахунок відсутності оборотних коштів рибогосподарських підприємств, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів кредитної системи, високої собівартості риби, неможливості організувати безперебійне постачання риби в різні пори року в торгівельну мережу, ветеринарних обмежень, низької якості вирощеної риби, тощо.

 Сплати значних коштів у бюджет за використання земель водного фонду та оренду гідроспоруд, які значно зменшують обсяг оборотних  коштів рибогосподарських підприємств.

 Застарілість матеріально-технічної бази всіх без винятку підприємств галузі, яка потребує значних капіталовкладень та заходів по відновленню основних фондів без яких значне нарощування виробництва рибопродукції та її реалізація неможлива.

 Відсутність централізованого матеріально-технічного забезпечення підприємств галузі, в результаті чого підприємства не мають можливості придбати в повному обсязі та за доступними цінами ветеринарні препарати, добрива, корми, спецодяг сіткові матеріали, плавзасоби, спеціальне обладнання, рибоводний інвентар, тощо.

 Відсутність повносистемних маркетингових досліджень в галузі рибного господарства України, які Держрибагентством не проводяться і які в свою чергу мали б надавати підприємствам обґрунтований орієнтир для впевненого розвитку.

 Відсутність скоординованих дій рибогосподарських підприємств, спрямованих на плановість поставок рибної продукції у торгівельну мережу, на її асортимент, географію постачань, максимально вигідне використання природних можливостей водойм, обсягів вирощування рибопосадкового матеріалу, тощо.

Відсутність державного механізму відшкодування рибогосподарським підприємствам витрат за зариблення природних водойм залишком рибопосадкового матеріалу.

Витрати на закупівлю пального та сплати податків рибопромисловими підприємствами внутрішніх водойм та Азово-Чорноморського басейну, які не дають можливості конкурувати з ННН-рибалками (браконьєрами) в питаннях кінцевого ціноутворення.

Відсутність допоміжних підприємств, які повинні забезпечувати роботу основних рибогосподарських підприємств.

Відсутність роботи по збільшенню інвестиційної привабливості рибопромислових і рибогосподарських підприємств.  

Відсутність ефективної реструктуризації галузі.

Відсутність налагоджених механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

Недолік цілеспрямованості у висновку міжурядових угод на видобуток риби в зонах іноземних держав і конвенцій.

Згортання діяльності (примусове) багаторічних користувачів водних біоресурсів.

Розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків між підприємствами галузі.

Безліч структурних перебудов, реформувань, постійних змін керівництва галуззю, які не мають необхідного фаху, досвіду, програм для забезпечення сталого розвитку.

Відсутність механізмів підтримки вітчизняних товаровиробників.

Припинення експедиційного лову у Світовому океані, які мають значні промислові запаси риби та безхребетних.

Скасування дотацій і кредитів під сезонний характер і тривалий промисловий цикл, розрив горизонтальних і вертикальних зв’язків.

Втрата традиційних районів рибальства в закордонних водах.

Припинення роботи по відтворенню водних біоресурсів.

Неспроможність фінансової системи держави і стагнація рибогосподарських підприємств.

Відсталість держави в питаннях інноваційної політики при старінні устаткування і технологій.

Занепад  традиційних рибогосподарських регіонів.

Зростаюча залежність держави від імпорту риби та морепродуктів.

Корупція на всіх рівнях галузевої влади.

Відсутність доктринальної ідеології галузі, затвердженою відповідним Законом України.

В результаті такої недалекоглядної рибогосподарської політики держави, на даний час лише деякі підприємства галузі  працюють у режимі мінімального прибутку.

Решта галузевих підприємств –  безнадійно збиткові! 

Насичення ринку рибопродукції в Україні повинно  досягатися виключно за рахунок розвитку національного виробництва.

Імпорт рибопродукції необхідно контролювати обґрунтованими митними тарифами, а також контролювати доцільність ввезення окремих видів рибопродукції (хоча б на деякий час).  

Проведення  структурної перебудови в галузі повинна сприяти створенню справжнього власника виробництва, зацікавленого у випуску якісної рибопродукції для національного ринку.

Для цього потрібно використовувати інструменти реструктуризації підприємств такі як акціонування, передача у власність або у довготермінову оренду засобів і знарядь виробництва, врегулювання питання власності та оренди користувачами рибогосподарських водойм різних форм власності, впровадження державно-приватного партнерства, тощо. Новий підхід до управління галуззю повинен базуватися  на відкритості та справедливості в прийнятті рішень, участі в законотворчій роботі всіх працівників галузі, протидії та боротьбі з минулим стилем управління і господарюванням у галузі, такими як здирництво, хабарництво, надання привілеїв наближеним, переслідування конкурентів, корупція у всіх проявах, тощо.

Особливу увагу необхідно приділити боротьбі з корупцією на всіх рівнях галузевої влади, яка унеможливлює будь які позитивні зрушення та не дає змоги забезпечити об’єктивні передумови для сталого розвитку рибного господарства.

На жаль, за останні 25 років галузь рибного господарства України зменшила виробництво власної рибопродукції більш ніж у 30 разів – з 1 млн. 120 тис. тонн у 1998 р. до 36,4 тис. тонн у 2022 р. Тобто зараз на одного громадянина України припадає ≈ 1 кг/рік при розрахунку 36,5 млн. чоловік в Україні на лютий 2022 р. без окупованих територій. Такий показник складає лише 4,2% від мінімальної медичної норми споживання рибної продукції на рік – 23,7 кг/особу (затверджена норма часів СРСР).

В 2023 р. картина  суттєво не змінилася.

Головна причина зменшення об’ємів власного виробництва рибопродукції у галузі рибного господарства України на протязі останніх десятиліть лежить не стільки в площині несумлінної роботи Держрибагентства та форс-мажору (пандемія COVID-19, війна з рф), а у недосконалій політиці самої держави, яка не враховувала виклики часу, потреби галузі, держави та народу України.

Переважна більшість кадрів, які призначалися на вищі посади в Держрибагентство та його територіальні підрозділи в останні два десятиліття не мають фахової освіти та досвіду практичної роботи в галузі рибного господарства України, хоча видимість не упередженого відбору керівних кадрів підтримувалося офіційними конкурсами, які проводило Національне агентство України з питань державної служби.

За цей період жодна команда, яка приходила майже щорічно в Держрибагентство, не намагалася зупинити поступову стагнацію галузі і тим більше створити об’єктивні законодавчі передумови для сталого, інтенсивного, довготривалого розвитку рибного господарства, з метою гарантованого забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.

Проведення недосконалої кадрової політики держави по відношенню до галузі рибного господарства України привело до того, що держава прийняла низку законів та нормативно-правових актів, розроблених Держрибагентством у 2022-2023 рр., які в принципі не можуть сприяти розвитку рибного господарства. 

Україні для забезпечення її продовольчої безпеки та  незалежності в секторі рибопродукції необхідно виробляти рибопродукції до 1 000 000 тонн/рік.

За збереження нинішніх обсягів імпорту рибопродукції  Україна має підвищити виробництво рибопродукції на 600 тис. тонн/рік. Це означає, що Україна має збільшити власне виробництво рибопродукції у 17 разів (для збереження іноземної валюти імпорт рибопродукції необхідно щорічно зменшувати).

Нажаль, цю проблему держава всі 32 роки незалежності не вирішує. Доктрини та програми розвитку галузі немає! Законодавство в необхідному напрямку не вдосконалюється, корупція на промислі водних біоресурсів процвітає! Затягування з вирішенням цієї проблеми автоматично тягне за собою:

– Деградацію та спустошення водойм (у прісноводних водоймах України десятки видів риб уже зникли).

– Погіршення екологічного стану водойм.

– Збільшення соціальної напруги серед населення.

– Погіршення здоров’я населення за рахунок недоїдання, відсутності необхідних для організму вітамінів, мікроелементів, білків і жирів, а також зміщенням у співвідношенні споживання необхідних жирів та білків у бік вуглеводів з високим глікемічним індексом.

– Погіршення фінансово-економічного стану рибопромислових та інших підприємств України.

Вирішення цієї проблеми нівелює проблеми та створить сприятливі умови для процвітання галузі рибного господарства України. Маркерами вирішення проблеми треба вважати:

Збільшення обсягів власного виробництва рибопродукції

Масовий вихід рибогосподарських та рибопереробних підприємств на зовнішній ринок зі своїм брендом.

Будівництво рибопромислового флоту прісноводних водойм країни, Азово-Чорноморсього басейну, Світового океану.

Покращення фінансового стану підприємств галузі.

Забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України у секторі рибопродукції на мінімально рівні споживання.

Розвиток власних комбікормових виробництв, що забезпечать розвиток аквакультури та марікультури в Україні.

Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм при дотриманні всіх екологічних та природоохоронних нормативів (створення умов для самостійного розвитку аборигенної іхтіофауни та формування здорової екосистеми водойм).

Громадська рада при Держрибагентстві неодноразово зверталася до керівництва Держрибагентства на протязі 2022-2023 рр. про необхідність зміни вектору галузевої політики, яку воно проводило разом з Мінагрополітики, спрямованої, перш за все, на поповнення держбюджету, а не на розвиток рибного господарства.

Держрибагентство та Мінагрополітики не сприймали і не сприймають аргументи громадськості відносно того, що тільки збільшення об’ємів вирощеної та виловленої риби автоматично (в рази) збільшує надходження коштів у держбюджет України.

А що відбувається зараз? Гроші, які підприємства галузі повинні спочатку вкладати у розвиток власних підприємств йдуть відразу в держбюджет, унеможливлюючи в принципі будь який розвиток.

Це – гроші, які вкрадені у галузі під виглядом благої справи.

Це – державний злочин по відношенню до галузі.

Керівники Держрибагентства та Мінагрополітики, нажаль, методично продовжують проводити фінансову та адміністративну політику, яка не сприяє паліативній допомозі галузі, спрямованої на її лікуваня від руйнувної стагнації, а навпаки, проводять політику яка добиває галузь своїми нікому не потрібними “нововведеннями”. 

Крім того, галузева влада розірвала зворотній зв’язок з підприємствами галузі, громадськими організаціями, Громадською радою при Держрибагентстві.

Одже, був втрачений дієвий механізм використання величезного інтелектуального потенціалу керівників підприємств, фахівців та галузевої громадськості.

Висновок:

Об’єктивна, комплексна громадська експертиза діяльності Держрибагентства за період 2022-2023 рр. з відповідними висновками, прогназами та пропозиціями дасть можливість керівництву галузі суттєво вдосконалити систему управління рибогосподарським комплексом держави для гарантованого забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції.  

Обгрунтована оцінка

діяльності Держрибагентства та ефективність прийняття і виконання ним рішень, програм, реалізації владних повноважень за період 2022-2023 рр.

 

Громадська рада при Держрибагентстві, яка проводила громадську експертизу діяльності Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм за період 2022-2023 рр., ставила перед собою завдання дослідити відповідність дій центрального органу виконавчої влади “Положенню про Держрибагентство” та виконанню їм основних завдань по головним напрямкам роботи галузі.

 

1. Законодавство

 

Громадська експертиза законодавства та нормативно-правової бази галузі рибного господарства України проводилася на основні відповідних маркерів оцінки ефективності діючої законодавчої бази та необхідності розробки законодавчих актів, якої не вистачає для забезпечення умов сталого розвитку:

 Запезпечення продовольчої безпеки та незалежності держави в секторі рибопродукції.

 Забезпечення умов сталого та комфортного розвитку підприємств галузі.

 Унеможливлення корупційних зловживань в галузі

 Забезпечення людської справедливості при розподілів сировинної бази галузі, прав на оренду або використання рибогосподарських водних об’єктів, тощо.

 Унеможливлення посягань на галузевий бізнес з боку усякого роду рейдерства, в тому числі державного.

 Забезпечення умов для розвитку рибопромислового флоту.

 Забезпечення умов для розвитку аквакультури і марікультури.

 Забезпечення умов для розвитку промислу у внутрішніх водоймах України, Азово-Чорноморському басейні, територіальних водах іноземних держав, Світовому океані.

 Забезпечення умов для сталого розвитку Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ). 

Забезпечення умов для відтворення водних біоресурсів, відновлення рибопромислових водойм.

Забезпечення (де це необхідно) умов для організації Державно-приватного партнерства.

Забезпечення умов для запобігання корупції.

Стратегія розвитку галузі рибного господарства України на період до 2030 р.

Прийнята Кабінетом Міністрів  “Стратегія розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.” (02.05.2023 р. № 402-р).– це загальний, недеталізований план дій для підприємств галузі,  Держрибагентства з його регіональними підрозділами, територіальних громад та керівництва регіонів, що повинен охоплювати семирічний проміжок часу, в якому мав бути сформульований спосіб досягнення головної мети.

В Стратегії визначены цілі та завдання галузі рибного господарства на період до 2030 р. Однак, конкретних маркерів досягнення цих цілей не має (цифри, формулювання, досягнення). 

Яких об’ємів виробництва галузь повинная досягти? Є тільки напрямок… А саме відсутність кінцевих об’мів виробництва нівелює цінність усієї Стратегії. Без маркерів – це просто ідеологічний документ стратегічного планування. По цьому документу працювати не можна!

Завданням Стратегії для досягнення її головної мети мали б бути  визначені наявні ресурси галузі (сировинні, виробничі, фінансові, кадрові, природні, екологічні, наукові, соціально-економічні, тощо) та їх ефективне використання. Не вистачає також визначення головних – проривних напрямків розвитку галузі, плану дій  нормативно-правової бази для їх реалізації. Крім того, у цілях розвитку рибного господарства України немає жодного слова відносно відновлення рибопромислового флоту. Адже саме рибопромисловий флот може і має забезпечити на 85-90% продовольчу безпеку і незалежність України в секторі рибопродукції.Як це можна було не врахувати?

Саме відновлення рибопромислового флоту повинно бути стратегічною ціллю галузі рибного господарства України!

Громадський моніторинг

за врахуванням Держрибагентством пропозицій та зауважень громадськості, забезпеченням ним прозорості та відкритості своєї діяльності, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції

(Положення про ГР Наказ № 559 від 21.12.2019 р., п. 4/4.)

Таблиця 1

№ з/п	Основні пропозиції надані Держрибагентству	Дата пропозиції	Що враховано	Примітка
Законодавство
1	Рекомендувати Держрибагентству вирішити питання функціонування рибопромислового флоту внутрішніх водойм України з Міністерством аграрної політики та продовольства України, а також з Міністерством інфраструктури України через внесення відповідних змін в Закон України «Про внутрішній водний транспорт» від 03.12.2020 № 1054-IX.	21.10 2021 р. Протокол № 8		Реакції немає
2	Звернення повторне до Держрибагентства з пропозицією створення спільної робочої групи з розробки нової редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 992.	17.02.2022 р. Протокол № 3		Реакції немає
3	Пропозиції ГР щодо необхідності створення Робочої групи при Держрибагентстві для розробки законодавства галузі.	15.09.2022 р.		Реакції немає
4	Пропозиції ГР щодо розробки ЗУ: Ø “Кодекс рибного господарства” с “Доктриною розвитку р/г до2050 р.” Ø “Про розвиток р/г до 2030 р. Ø “”Про відновлення р/п флоту України”. Ø “Про збереження осетрових видів риб”.	17.11.2022 р.		Реакції немає
5	Пропозиції ГР щодо правильної організації марикультури.	09.12.2022 р.		Реакції намає
6	Стратегія розвитку р/г до 2030 р. Пропозиції ГР (на 7 аркушах).	27.12.2022 р.		Не враховано
7	Теоретичне обг’рунтування необхідності розробки ЗУ: “Кодекс рибного господарства” с “Доктриною розвитку р/г до2050 р.” “Про розвиток р/г до 2030 р. “Про відновлення р/п флоту України”. “Про збереження осетрових видів риб”.	19.01.2023 р.		Реакції немає
8	Пропозиції ГР щодо отримання грантів на формування осетрових маточних стад.	19.01.2023 р.		Відмова від грантів
9	Пропозиції ГР щодо “Програми відновлення роботи рибовідтворювальних заводів Херсонської області під час воєнного стану”. Створення “Благодійного фонду розвитку рибного господарства України”.	27.02.2023 р.		Реакції немає
10	Виступ, аналіз стану та пропозиції по реформі законодавства в аквакультурі на засіданні робочої групи за напрямом «Аквакультура»	27.01.2022р		Реакції немає
11	Пропозиції Лержрибагентству з обґрунтуванням змін до Податкового кодексу України щодо земель водного фонду, призначених для аквакультури	01.02.2022р		Реакції немає
12	Лист до Робочої групи при Мінагрополітики щодо аналізу стану в аквакультурі, пропозиції, рекомендації	29.04.2022р		Реакції немає
13	Лист-пропозиції до Робочої групи при Мінагрополітики щодо необхідності змін в Типовому договорі оренди земель водного фонду	06.09.2022 р		Реакції немає
14	Виступи на кожному засіданні робочих груп при Держрибагентстві, Мінагрополітики про необхідність змін законодавчої, нормативно-правової бази в аквакультурі, аналіз регуляторного впливу, конкретні пропозиції до Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Податвового кодексу України, ЗУ «Про аквакультуру», інші.	2022 рік		Реакції немає
Любительське рибальство
1	Пропозиції по правилах любительського рибальства	16.12.2022 р.		Враховані
Протидія корупції
1	ГР надіслала  матеріали стосовно можливих правопорушень на Карачунівському водосховищі (м. Кривий Ріг) до сектору протидії корупції Держрибагентства для надання правової оцінки.	01.07.2021 р. Протокол засідання ГР № 4		Реакції немає
2	Рекомендувати керівництву Держрибагентства терміново провести службову перевірку діяльності керівника Київського рибоохоронного патруля В. Мухіна щодо незаконного втручання в роботу підприємств аквакультури України та результати відповідної перевірки надати громадській раді на наступному засіданні.	23.09.2021 р. Протокол № 6		Реакції немає
3	Рекомендувати керівництву Держрибагентства звернути увагу на тривожні сигнали від підприємств, які працюють згідно режимів СТРГ, щодо незаконного тиску органів прокуратури та місцевих органів державної влади на їх підприємства з метою рейдерських захоплень та організувати комплексні заходи щодо унеможливлення таких незаконних тисків.	23.09.2021 р. Протокол засідання ГР № 6		Реакції немає
4	Рекомендувати проведення службової перевірки фактів порушень законодавства під час управління «Fishing Company S.A.», які надані А.Коломійченко.	21.10 2021 р. Протокол № 8		Реакції немає
5	Звернення до Президента України, Генеральної прокуратури, Держрибагентства щодо неправомірних дій прокуратури Дніпропетровської області на Карачунівському та інших водосховищах, які можуть класифікуватися як рейдерське захоплення водойм, з наступною передачею їх третім особам.	30.12.21 р. Протокол № 13		Реакції немає
6	Пропозиції ГР до ДАМРГ щодо створення комісії громадської ради в територіальних управліннях Держрибагентства.	20.01.2022 р. Протокол № 1		Реакції немає
7	Рекомендація ДАМРГ привести до норм чинного законодавства України нормативно-правову документацію щодо забезпечення прав користувачів водних біоресурсів при роботі на промислових водоймах, в тому числі, працюючих згідно режимів СТРГ.	03.02.2022 р. (Протокол № 2)		Реакції немає
СТРГ
1	Розробка Порядку (механізму) надання в користування рибогосподарських водних об’єктів в Режимі СТРГ (відповідно до ст.13 Закону України “Про тваринний світ”)			Реакції немає
2	Зауваження щодо невідповідності інтересам аквакультури та СТРГ законопроекту № 8119 “Про інвестиції…			Реакції немає
Різне
1	Звернення до  Держрибагентства щодо дій Державної прикордонної служби України, Державної екологічної інспекції України та Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України в частині дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю).	16.12.2021 р. (Протокол № 12)		Реакції немає
2	Зверненя Держрибагентства щодо відносно організації проведення спеціальної ZOOM-наради з Миколаївською ОДА щодо використання компенсаційних коштів за нанесення збитків рибному господарству Миколаївської області від будівництва Ташликської ГАЕС	30.12.2021 р. Протокол № 13		Реакції немає
3	Звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо розгляду передпроектних пропозицій Громадської ради щодо раціонального використання компенсаційних коштів від будівництва Ташлицької ГАЕС.	12.05.2022 р. Протокол № 4		Реакції немає
4	Пропозиції ГР до ДАМРГ щодо надання гарантій з боку держави про те, що невиконання підприємствами галузі рибного господарства зобов’язань по виробничій діяльності під час війни з рф, враховуватимуться в подальшому без негативних для підприємств наслідків.	16.06.2022 р. Протокол № 5		Реакції немає
5	Рекомендувати Держрибагентству висвітлювати роботу громадської ради на офіційному вебсайті у рубриці «Новини».	15.09.2022 р. Протокол № 6		Реакції немає
6	Надання ДАМРГ методології та інструкції щодо біологічної меліорації, розробленої членом ГР.	06.10.2022 р. Протокол № 7		Реакції немає
7	Звернення І.В. Агаркова до Держрибагентства про надання юридичної підтримки щодо вирішення проблемних питань оренди рибогосподарських водойм суб’єктами аквакультурного підприємництва.	22.12.2022 р. Протокол № 9		Реакції немає
Аквакультура
1	Лист з пропозиціями до ГР та  ДАРГ про зміни Методики розрахунку плати за водні об’єкти	02.03.2023 р		Реакції немає
2	Лист ГР та ДАРГ: проблеми орендної плати, необхідність зміни в розрахунках НГО	10.05.2023		Реакції немає
3	Виступ на Семінарі з розвитку аквакультури з аналізом стану та пропозиціями до реформування галузі	24.05.2023		Реакції немає
4	Презентація пропозицій до Порядку укладання договорів оренди водних об’єктів	24.05.2023		Реакції немає
5	Лист до ГР та ДАРГ:  проблемні питання орендних відносин в аквакультурі, пропозиції	01.06.2023		Реакції немає
6	Лист ДАРГ про проблеми із зменшенням кількості договорів оренди водних об’єктів, зміни в законодавстві	03.08.2023		Реакції немає
7	Виступ-презентація на Форумі: Стратегія і тактика розвитку аквакультури	26.10.2023		Реакції немає
8	Виступи на кожному засіданні робочих груп при ДАРГ, Мін АПК про необхідність змін законодавчої, нормативно-правової бази в аквакультурі, , аналіз регуляторного впливу, конкретні пропозиції до ВКУ, ЗКУ, ПКУ, ЗУ «Про аквакультуру», інші.	2023 рік		Реакції немає

 

Висновки по розділу 1. Законодавство:

Існуюча законодавча та нормативно-правова база галузі рибного господарства України на даний момент не може забезпечити умови навіть для зупинки падіння виробництва власної рибопродукції, яке спостерігається на протязі останніх десятиліть.

Нажаль, Держрибагентство категорично відмовляється розробляти базові залузеві закони та нормативно-правову базу до них, не зважаючи на усі переконання Громадської ради при Держрибагентстві в необхідності на даний час сформувати власну команду законотворців та розпочати  роботу по розробці законодавства.

Причини відмови від вдосконалення законодавчої бази силами Держрибагентства, галузевої громадськості, науки та фахівців рибного господарства України не поясняються.

В той же час Громадську раду при Держрибагентстві пригнічує той факт, що Держрибагентство, замість створення своєї робочої групи по розробці галузевого законодавства, користується послугами лише “Офісу ефективного регулювання BRDO” у якого не має необхідного досвіду та фахівців галузі рибного господарства України.

Як можна було доручити  розробку галузевих заsqконів лише одній, навіть поважній громадський організації, в якій не має кадрів необхідного фахового рівня?”

Галузь рибного господарства України дуже складна, має безліч офіційних (державних, комерційних)  і не офіційних стейкхолдерів, які дієво (в основному негативно) впливають на її роботу.

Як можна було доручити розробку законодавства організації, яка не пов’язана ніякими зворотніми зв’язками з підприємствами галузі?

Розробка законодавства рибного господарства під силу лише колективу фахових однодумців з дясятилітніми напрацюваннями в реальному секторі економіки на керівних посадах, які мають мотивацію, знання, напрацювання, в кінці кінців хист до цього (і навіть при таких ідеальних умовах гарантувати отримання позитивного результату не можна).

Хто буде відповідати за негативні наслідки у галузі після прийняття законів, які “Офісу ефективного регулювання BRDO”  запропонував, а Держрибагентство без схвалення громадськістю їх підтримало..?

Прикладом такого небажаного для галузі втручання у  законодавчий процес “Офісом ефективного регулювання BRDO”, є розробка їм законопроєкту № 8119 “Про залучення інвестицій у розвиток рибного господарства” (по розділу “Особливості залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах”)

Правова невизначеність та сумнівність положень  визначена у Висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України від 12.11.2022 р. на проект Закону України “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства.”

Так, у проекті у частково видозміненому вигляді відтворюється частина чинного законодавства України, наслідком чого є як дублювання окремих його положень, так і їх неузгодженість між

собою, що може суттєво ускладнити їх застосування, про що йдеться у 13 пунктах Висновку.

Найважливішим серед них є те, що на думку Головного управління для досягнення мети проєкту юридично коректніше вносити  зміни та доповнення до існуючих загальних, базових Законів України “Про інвестиційну діяльність”, “Про аквакультуру”, “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”.

Разом з тим, є низка питань до законопроекту з точки зору науково-біологічного та рибогосподарського аспектів його застосування, а саме:

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” спеціальне використання  живих ресурсів здійснюється суб’єктами господарювання, їх об’єднаннями в межах встановлених лімітів (квот) за наявності ліцензій (квот) та позитивних ветеринарно-санітарних оцінок стану промислових ділянок рибогосподарських водних об’єктів і показників безпеки риби.

Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) здійснюють спеціальне використання водних біоресурсів, але з положень законопроекту не зрозуміло, яким чином до початку проведення аукціонів буде зроблено ветеринарно-санітарну оцінку стану промислової ділянки або рибогосподарського водного об’єкту для участі в аукцоні з продажу права на укладення договору про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах.

Відповідно до ст. 22 законопроекту, стартовою ціною лоту під час проведення  електронних торгів визначається рибопродуктивність помножена на плату за спеціальне використання (змінюється при підвищенні) та помножена на строк використання водойми. Як зазначено в Наказі Міністерства аграрної політики та продовольства України № 45 від 30.01.2013 “Про затвердження Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України” розрахункова рибопродуктивність при екстенсивному (випасному) веденні господарства (що найбільш прийнятна для СТРГ), коливається від 5 до 10 центнерів с гектара в залежності від регіону. В той же час, промислова рибопрдуктивність окремих природних водойм складає від 7,5 до 73 кг/га (Вікіпедія). Яка саме рибопродуктивність буде використана під час складання стартової ціни лота законопроєктом не передбачена. Така невизначеність суттєво впливає на інвестиційну привабливість законопроекту, ставить під сумнів коректність стартової ціни лоту.

Офіс Генерального прокурора встановив неузгодженості між нормативно-правовими актами, які врегульовують рибогосподарську діяльність та положеннями Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України “Про тваринний світ” і “Про аквакультуру” (лист Офісу Генерального прокурора до Міністра аграрної політики та продовольства України №12/1/1-13184ВИХ-24 від 14.02.2024). В листі зазначено, що наразі, на території держави поширеним є використання суб’єктами господарювання водних об’єктів на підставі режимів рибогосподарської експлуатації водного об’єкта і дозволів на спеціальне використання водних біоресурсів без укладення договорів оренди таких об’єктів у комплексі з земельними ділянками.

Проте, згідно зі статтею 51 Водного кодексу України і статтею 17 Закону України “Про тваринний світ” спеціальне використання об’єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства здійснюється за умови отримання відповідно до закону права користування рибогосподарським водним об’єктом.

Водночас, Державне агентство України з розвитку меліорації,  рибного господарства та продовольчих програм і його територіальні органи, якими затверджується/погоджується режим, не є такими органами, що уповноважені на розпорядження водними об’єктами комунальної та державної власності.

У своїй відповіді на лист Офісу Генерального прокурора  Держрибагентство теж підтвердило, що реалізація державної політики у сфері земельних відносин не відноситься до його повноважень (3-6.1.3-4/1276-24).

Разом з тим, в законопроекті № 8119 пропонується замінити режим рибогосподарської експлуатації на Договір про здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, який підписує з однієї сторони Держрибагентство, з іншої переможець аукціону. Договір, так само як і режим, не підписується (погоджується) органами, які уповноважені на розпорядження водними об’єктами комунальної та державної власності.

Відтак, Договір на здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, складений за наслідками проведених аукціонів не є та не може бути правоустановлюючим документом на користування рибогосподарським водним об’єктом. Проект Закону “Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства” не врегульовує згадані Офісом Генерального прокурора неузгодженості та буде продовжувати створювати підгрунтя для численних судових справ.

Зміни до Земельного та Водного кодексів, що передбачені в прикінцевих положеннях законопроекту № 8119 торкаються земельних відносин виключно аквакультури.

Проект Закону передбачає у статті 20, що кожен об’єкт залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, який включено до переліку, повинен мати науково-біологічне обгрунтування. Такий порядок розробки науково-біологічного обгрунтування унеможливлює співпрацю на стадії розробки науково-біологічного обгрунтування між потенційним переможцем аукціону та розробником Науково-біологічного обгрунтування щодо особливостей, специфіки, можливостей та побажань з боку бізнесу. Це негативно вплине на інвестиційну привабливість цього виду діяльності.

Крім того, законопроектом № 8119 ніяк не передбачена процедура внесення змін та доповнень до Договору (Режиму), потреба в яких дуже часто виникає під час спеціального використання водних біоресурсів в режимі спеціальних товарних рибних господарств.

В статті 24 проекту Закона № 8119 наведений розлогий перелік підстав розірвання Договору на здійснення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у спеціальних товарних рибних господарствах, що не відповідає приписам чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання”. Розірвання Договору означає зупинку виробництва, що з точки зору Закона України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарювання” можливо лише у судовому порядку, шляхом подання відповідного позову за результатами проведеного заходу контролю.

В сучасних умовах без створення необхідної законодавчої платформи забезпечити необхідні умови для сталого розвитку галузі рибного господарства України неможливо!

Пропозиції по розділу 1. Законодавство:

1. Наказом Держрибагентствастворитиспеціальну Робочу групу для розробки галузевого законодавства. У Робочу групу повинні увійти відповідальні працівники та юристи Держрибагентства, фахівці галузі, вчені галузевих інститутів, громадськість (в тому числі члени Громадської ради при Держрибагентстві) тощо.

Доцільним було б запросити “Офіс ефективного регулювання BRDO”  прийняти участь у роботі Робочої групи. Тоді був би сформований зворотній зв’язок між державними структурами, підприємствами, громадськістю, фахівцями та науковцями галузі.

Робоча група перш за все повинна скласти перелік усіх законів та нормативно-правових актів:

– яких не вистачає у галузі;

– в які діючи закони України та нормативно-правові акти потрібно внести зміни.

Для Кабінету Міністрів України на увесь перелік законів та нормативно-правових актів необхідно додати відповідні обгрунтування доцільності внесення змін або розробки нових законів і нормативно-правових актів (пакет документів та обгрунтування доцільності потрібно погодити з Експертною радою).

Після затвердення Кабінетом Міністрів України пакету законодавчих та нормативно-правових актів Робоча група повинна розпочати вдосконалювати усю законодавчу платформу галузі.

2. У зв’язку з тим, що у березні 2023 р. орган центральної виконавчої влади в галузі рибного господарства був перейменований у в Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм зі зміною Положення,, пропонуємо скористатися цією нагодою і вдосконалити “Стратегію розвитку рибного господарства України на період до 2030 р.”(02.05.2023 р. № 402-р), зробивши його дієвим інструментом сталого розвитку рибного господарства України.
3.  Робочій групі також необхідно поставити завдання по розробці основних законів, визначити особисто відповідальних за розробку того чи іншого законодавчого документу, визначити терміни розробки проєктів:
4. “Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм”

Повинен об’єднати як мінімум три основні діючи закони України, а саме:

– Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” (08.07.2011 р. № 3672-VI)

– Закон України “Про аквакультуру” (18.09.2012 р. № 5293-VI).

– Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси” (06.02.2003 р. № 486-IV)/

Також він має містити головний галузевий ідеологічний документ “Доктрину розвитку галузі до 2050 р.,” з визначенням маркерів довготривалої державної політики в галузі, а саме:

– Стратегічну ціль розвитку і основні завдання галузі до 2050 р.

– Критерії продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції

– Ризики та загрози забезпечення продовольчої безпеки

– Основні напрямки і механізми державної економічної політики в сфері забезпечення рибопродукцією.

– Критерії екологічної реабілітації, Стратегічні цілі та принципи державної політики  щодо екологічної реабілітації усіх водойм України до 2050 р.

– Головні завдання галузі рибного господарства до 2050 р.

– Стратегію розвитку аквакультури та марікультури.

– Концепцію забезпечення якості рибопродукції в Україні.

– Стратегію розвитку рибопереробних підприємств в Україні.

– Принципи регулювання імпорту рибопродуктів в Україні.

– Стратегію розбудови логістичної інфраструктури і торгівлі.   Доктрина повинна визначити головну мету продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції – це забезпечення населення країни необхідною кількістю якісної та безпечної живої або охолодженої риби, рибопродукції та продукції з інших прісноводних і морських біологічних ресурсів на фоні стабільного власного виробництва при формуванні необхідних стратегічних резервів і запасів держави. Даний документ повинен враховувати рекомендації «Продовольчої та сільськогосподарської організації об’єднаних націй» (ФАО) відносно вирощування риби і виробництва рибопродукції. Продовольча безпека (незалежність) України в секторі рибопродукції до 2030 р. повинна забезпечуватися за рахунок: · Розвитку власної континентальної аквакультури. · Розвитку марікультури на континентальному шельфі Азово-Чорноморського басейну. · Вирощування риби та інших водних біоресурсів в індустріальних рибних господарствах. · Розвитку аквакультури і маріикультури України в інших країнах світу. · Промислового лову водних біологічних ресурсів в континентальних водоймах України. · Промислового лову водних біологічних ресурсів в Азово-Чорноморському басейні. · Промислового лову водних біологічних ресурсів у Світовому океані.   Сталий розвиток економіки держави вимагатиме реалізації заходів державного регулювання щодо подолання: Низького рівня платоспроможності населення для придбання рибопродукції. Низького рівня торгівельної інфраструктури внутрішнього ринку. Дисбалансу на ринках рибопродукції між різними ціновими категоріями риб. Закон України “Кодекс меліорації, рибного господарства та продовольчих програм” на десятиліття забезбечить галузь рибного господарства України базовим законодавчим документом, що в свою чергу стане передумовою її сталого розвитку.

2. Закон України “Про розвиток рибного господарства до 2030 р.”

Галузь вже 15-й рік працює без цього важливого закону, який  повинен був зупинити розвал галузі та забезпечити умови для її сталого розвитку.

Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2030 р. повинна бути спрямована на реалізацію державної політики щодо регулювання розвитку рибного господарства, забезпечення галузі рибного господарства України фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, зміцнення її виробничого і науково-технічного потенціалу, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з метою розв’язання найважливіших проблем і створення належних економічних умов функціонування рибогосподарського комплексу країни.

Основниі критерії при розробці цього закону, в умовах перспективних фінансувань після війни, повинні стосуватися визнечення конкретних планів вирощування, вилову риби, її переробки, зберігання та реалізації рибопродукції по регіонах і по роках, щоб усі не тільки керівники регіонів, а і Держрибагентство разом із Мінагрополітикою несли персональну відповідальність за виконання затвердених планів розвитку.

3. Закон України ““Про національну програму відновлення рибопромислового флоту України до 2030 р.”.

Необхідність розроблення національної програми відновлення суден рибопромислового флоту України до 2030 р. обумовлена сучасним станом цього флоту, критичним зменшенням його кількісного та типового складу, що спричиняє загострення комплексу економічних, соціальних та інших проблем, негативно впливає на стан продовольчої безпеки та незалежності країни в секторі рибопродукції, загрозливо зменшуючи споживання рибопродукції населенням.

Зменшення кількості суден рибопромислового флоту, є основною причиною згортання експедиційного промислу.

Нарощування обсягів вилову і виробництва рибопродукції можливе виключно за рахунок будівництва нових сучасних високотехнологічних суден рибопромислового флоту шляхом реалізації заходів, передбачених законом, який необхідно розробити і прийняти.

4. Закон України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України”.

В 1992 г. Україна приєдналася до Декларації по збереженню біорізноманіття флори і фауни, яка була прийнята ООН в Ріо де Жанейро. Вже 32 роки Україна несе відповідальність перед Світом за збереження осетрових риб в природному середовищу.

Пункт 4 Положення про Держрибагентство зобов’язує його вживати заходів щодо забезпечення збереження запасів анадромних видів риб (осетрових) у виключній (морській) економічній зоні України;

І як же ми їх зберегли та як ми їх відновлюємо? Вже 16 років немає зариблення осетровими анадромними видами (російській осетер, севрюга). Білугою не зарибляємо майже 25 років. Замість цього Дніпро зарибляємо інвазійною волжською стерляддю – а це є порушення українського законодавства.

На самому осетровому заводі процвітали до війни з рф корупійні схеми, крадіжки осетрових, заміщування старих половозрілих особин молоддю (із матеріалів Протоколу спеціальної слідчої групи екоінспекції 2019 р.).

І роками ніякої реакції Держрибагентства…

В Чорному морі вже не залишилося половозрілих особин з якісними статевими продуктами Дніпровсько-Бузької популяції. Тому закон повинен забезпечини всі умови для вилову Дунайської популяції та її доместикації на заводі через ДНК тестування не зважаючи на усі ризики втрати частину осетрових риб при формуванні ремонтно-маточних стад. Формування державних осетрових стад потребує регулювання та захисту законом.

Закон повинен сприяти створенню в Україні законного ринку осетрового рибопосадкового матеріалу, що в свою чергу створить Перелік нормативно-правової бази для цих законів визначатиметься самими законами.

2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів

 

Охорона водних біоресурсів. Громадська рада при Держрибагентстві у зв’язку з обмеженими можливостями при проведенні громадської експертизи, не змогла напряму перевірити діяльність територіальних органів Держрибагентства у напрямку охорони водних біоресурсів. Однак, інформацію про стан справ з охороною водних біоресурсів громадськість отримує і аналізує.

Корупційні зловживання у цій сфері діяльності Держрибагентства описані в розділі “Протидія корупції”.

Регулювання та промисел водних біоресурсів. Регулювання водних біоресурсів розглянуто на прикладі розробленого ДП «Одеський центр ПівденНІРО» наукового обґрунтування “Режиму рибальства в Чорному морі та внутрішніх водних об’єктах північно-західного Причорномор’я на 2024 р.” (розроблений Держрибагентством у 2023 р.):

1) Згідно з обґрунтуванням, у Чорному морі та у внутрішніх водоймах пропонується заборонити вилучення риб і деяких безхребетних, які не є основними цільовими об’єктами промислу, хоча усі попередні роки їх добували як прилов. Так, у Чорному морі встановлюється повна заборона на вилов катрану, у Дністровському лимані встановлюється заборона на вилов рака, тюльки, піленгасу, чорноморських кефалей. У р. Дунай не передбачено жодного прилову таких малоцінних риб, як окунь і плітка (тараня). 

Слід сказати, що такі заборони щодо даних об’єктів лову вже реалізовано і в наказі Мінагрополітики № 1939 від 09.11.23 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.11.23 р. за №2027/41083 із змінами і доповненнями, внесеними Мінагрополітики 27.11.23 №2061).

Очевидно, що повна заборона на вилов цих об’єктів, згідно цього наказу, також була обґрунтована цією науковою установою. Характерно, що до цього, протягом кількох десятків років, ці об’єкти згідно з обґрунтуваннями того ж наукового інституту були дозволені для вилову. Щодо того ж катрана, у 2022 році, в аналогічному обґрунтуванні та річному звіті ДП “Одеський Центр ПівденНІРО”, який було направлено до Держрибагенства, було зазначено, що «…чисельність акули-катран зростає».

Оскільки сучасний вилов катрана в якості прилову під час тралового промислу шпрота в Україні досягає вкрай незначного обсягу (у 2021 р. вилов склав лише 830 кг), встановлення ліміту або прогнозу допустимого улову для катрана, представляється недоцільним. Добичу слід здійснювати без обмеження за обсягом вилову». Причому згідно з колишніми звітами та обґрунтуваннями ДП “Одеський Центр ПівденНІРО”, дані про появу численних поколінь катрана було отримано цим інститутом у 2018-2021 рр. під час реальних морських експедиційних робіт, які були профінансовані міжнародною комісією ГКРС і ФАО.

У зв’язку з цим абсолютно не зрозуміло, чому ця наукова установа всього за один рік різко змінила свої оцінки за цими ресурсами, не проводячи жодних досліджень в умовах воєнного часу через відсутність доступу до акваторій моря і більшості внутрішніх водойм.

Як аргумент того, що перелічені об’єкти не повинні вилучатися в морі та у внутрішніх водоймах навіть як невеликий прилов, автори обґрунтування наводять той аргумент, що в попередні кілька років статистика промислу не показує наявність цих видів в уловах або показує їх у незначному обсязі.

З цього приводу слід взяти до уваги, що облік вилову нецільових об’єктів (види, що видобуваються попутно з основними масовими об’єктами вилову) в Україні в принципі було організовано вкрай невдало. Істотну негативну роль у справі обліку виловів таких риб відіграє Держпродспоживслужба і попередні служби контролю за якістю сировини.

Упродовж багатьох років у нашій країні діяли інструкції, які вимагали від кожного риболовецького підприємства, навіть ФОП, кілька разів на рік надавати їм проби для проведення доволі широкого кола хімічних, паразитологічних, бактеріологічних аналізів усієї видобутої риби. При цьому з усіх рибалок на одній і тій самій водоймі (водосховищі, озері, морі, річці тощо) багаторазово збирають вельми великі суми грошей і великі обсяги зразків риби для аналізів.

Широкий спектр аналізів повинен проводитись для кожного виду виловленої риби навіть за умови вельми незначного улову, що має обходитися підприємству в сумі в десятки тисяч гривень на рік. З цієї причини підприємства галузі останніми роками практично перестали показувати у своїх статистичних звітах улови невеликих за чисельністю риб. Тому з уловів нібито зникли такі види як рибець, білизна, чехоня, катран, сарган та інші.

Складається враження, що цих видів зовсім не стало у водоймах і це дає привід скорочувати або заборонити їх вилов. Реальна ж ситуація така, що ці види завжди, навіть за повної відсутності промислу, мешкають у розглянутих водоймах у менших кількостях, ніж масові види (шпрот, хамса, карась, лящ, оселедець та інші).

Якщо в якийсь день у сітки потрапило, наприклад, 10 кг катрана, чехоні або рибця – то весь цей улов необхідно віддати на аналіз і ще заплатити понад 1300 грн у цю службу. Якщо потрапляє 10 різних таких нечисельних видів, то суму необхідно збільшити в 10 разів. І так має діяти кожне підприємство, незважаючи на те, що вони всі ловлять рибу в одному місці. Оскільки вартість виловленої в невеликій кількості такої нечисленної риби часто виявлялася навіть меншою за плату за аналізи, підприємства не показували ці прилови. Підприємства були змушені скорочувати свої платежі Держпродспоживслужбі і зовсім припинили відображати таки улови в документах.

Хибність цієї практики контролю за якістю сировини, що видобувається, стає цілком очевидною на тлі того, що впродовж століть люди споживають рибу з Чорного моря і річки Дунай, і їхнє здоров’я не тільки не погіршується від цього, а й, навпаки, зміцнюється. Очевидно, що для наведення ладу в цій справі Держрибагентству необхідно змінити відповідні відомчі інструкції.

Взагалі вважаємо, що на водоймах загальнодержавного призначення сама держава повинна відслідковувати ветеринарний стан попуяцій усіх видів риб, а не тільки промислових. Такі аналізи  повинні робитися на водоймах аквакультури, які використовуються  виключно на умовах оренди (тоді підприємства аквакультури мають нести відповідальність за погіршення ветеринарного стану орендованих ними водойм).

Крім того, автори обґрунтувань до Режиму промислу і до згаданого наказу щодо лімітів вступають у протиріччя з власними висновками, коли йдеться про такий вид як барабуля. Чомусь цей об’єкт, який всі попередні роки добувався приблизно в таких самих незначних об’ємах, як і катран, у 2024 році має дати рекордний вилов – 1425 тонн. Саме така величина ліміту визначена наказом Мінагрополітики. Тобто вилов за один рік має збільшиться більш ніж у тисячу разів.

Причому такий обсяг вилову барабулі жодного разу не був реалізований промислом України в Чорному морі за останні 50 років. Якщо, на думку авторів, малі обсяги уловів у попередні роки є приводом для повної заборони вилову катрана, то чому такі самі малі показники вилову барабулі, навпаки, дозволяють їм збільшити ліміт у тисячу разів порівняно з реальним уловом України?

Помилковим, на нашу думку, є і твердження про те, що в нижній частині Дністровського лиману абсолютно відсутні такі риби, як піленгас і чорноморські кефалі. Тому їхній вилов також слід повністю заборонити. Дійсно, масових уловів цих об’єктів у цій водоймі не реєструють, але вони там завжди присутні як прилов, з тієї причини, що цей лиман має з’єднувальні канали із солоним Шаболатським лиманом і на цих каналах традиційно ведеться спеціалізований промисел цих об’єктів.

До недавнього часу ці канали, що з’єднують обидва лимани, навіть були частиною державного кефалевого господарства. Як же можна заперечувати міграцію цих кефалевих риб через лиман, якщо вони присутні і добуваються в каналах. Очевидно, що рибалки, які вестимуть промисел у Дністровському лимані, змушені будуть платити штрафи навіть за поодинокі вилови чорноморських кефалей та піленгасу, оскільки їх вилов не передбачений обґрунтуваннями та згаданим наказом міністерства. Хоча в Чорному морі та в Шаболатському лимані вони дозволені до вилову.

Аналогічно важко уявити собі таку ситуацію, щоб рибалки геть позбулися прилову тюльки чи рака в цій водоймі. Якщо навіть автори обґрунтування вважають, що немає необхідності організовувати цілеспрямований вилов цих об’єктів, то чому слід повністю забороняти супутній прилов у знаряддя призначені для промислу дозволених об’єктів? Адже при реальному веденні промислу масових видів у Дністровському лимані рибалки, перебуваючи в безпалубних маломірних плавзасобах (човнах), не зможуть проконтролювати наявність поодиноких особин рака або тюльки в масі іншої спійманої риби.

З цієї ж точки зору невиправданим є і повне виключення окуня та плітки (тарані) з числа дозволених до вилову видів в річці Дунай. Ці дрібні об’єкти дійсно уникають сильної течії характерної для цієї річки і лише іноді потрапляють у рибальські сітки, проте їхня чисельність там велика. Тому не можна виключати їх потрапляння, наприклад, у ятері, які стоять у більш тихих заводях. Окуня та плітку як і тюльку, не можна віднести до цінних видів, вилов яких слід повністю забороняти.

Ці невиправдані заборони малоцінних видів риб тільки на підставі їхніх малих уловів безумовно поставлять рибалок у повну залежність від контролюючих органів, які отримують право накладати штрафи навіть у разі прилову кількох екземплярів (створення штучних умов для процвітання корупції в органах рибоохорони).

Очевидно, що однією з основних причин, які штовхають авторів наукового обґрунтування до таких заборон на вилов цих малоцінних видів, є нове законодавство, ухвалене для регулювання рибальства в Україні. Раніше ці об’єкти добувалися як види, для яких не потрібно було встановлювати ні ліміти, ні прогнози допустимого вилову. За новою ж редакцією закону все рибальство повинно здійснюватися тільки в рамках визначених наукою і міністерством лімітів, які встановлюються для кожного виду у ваговому вираженні на наступний рік.

Однак жодна наукова організація ні в нашій країні, ні в будь-якій іншій, навіть найрозвиненішій країні, не може сказати скільки ж таких далеко мігруючих риб, як катран або барабуля припливуть до наших берегів через 12 місяців (ці об’єкти добуваються без усяких лімітів в інших країнах, де локалізується більша частина їх запасів), або скільки тюльки народиться наступного року в Дністровському лимані.

Не маючи наукових оцінок запасів усіх видів на всіх водоймах (що в принципі нереально) Одеський центр ПівденНІРО і вдається до тактики повної заборони вилову навіть малоцінних видів, якщо їхнє вилучення відбувається в невеликих обсягах. Очевидно, що нещодавно ухвалена редакція закону “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” і підзаконні акти прямо підштовхують їх до цього.

Якби наука, наприклад, розробила ліміти на якийсь із таких об’єктів, і квоти на них було б продано на аукціоні, то одні підприємства, які купили такі лоти, опинилися б у ситуації, коли цього об’єкту майже не було б у виловах, а інші змушені були б припинити всякий промисел унаслідок того, що вилов швидко перевищив квоту. Адже ніхто не може за 12 місяців до початку лову передбачити, на яку ділянку водойми і в якій кількості підійде такий малоцінний мігруючий об’єкт.

Саме тому такі види раніше і добували або без зазначення величини ліміту, або без розподілу квот. Без цього рибальство в морі і у великих пов’язаних із морем водоймах у принципі не можливе. Такою, зокрема, є і європейська практика регулювання рибальства.

2) Абсолютно незрозуміло, для чого автори обґрунтування найбільший розділ приділяють чужорідному виду – японській креветці, яка нещодавно випадково вселилася в басейн річки Дунай та деякі інші водойми Одеської області.

До великого тексту, який стосується біології цієї креветки, автори не докладають жодних рекомендацій щодо промислового вилучення цього інвазивного виду. У той же час вказується, що цей вид негативно впливає на аборигенну фауну, зокрема на традиційні промислові об’єкти. Ні в тексті, ні в таблицях не передбачено жодних знарядь для лову цієї креветки. Ліміт на її вилов також не встановлено. Для чого ж про неї стільки написано в обґрунтуванні Режиму рибальства?

3) Вимоги пункту 5. Режиму рибальства вступають у протиріччя з постановами Кабінету Міністрів України, які регулюють періодичність надання підприємствами галузі інформації про вилов до уповноважених державних органів. Ніхто не може вимагати від підприємств додаткової звітності, не передбаченої постановами уряду.

Формулювання пункту настільки “туманне”, що дає змогу контролюючим органам вимагати звітності хоч по кілька разів на день і накладати штраф на підприємство в разі ненадання такої “оперативної інформації”. 

Найчастіше підприємство не має можливості надати достовірну оперативну інформацію через знаходження багатьох плавзасобів з рибою на водоймі, де в умовах несприятливої погоди важко правильно обрахувати улов кожного об’єкту. Цей пункт не може бути включений до Режиму рибальства, який ухвалюється з метою уточнення Правил рибальства, а не для регламентації звітності підприємств. Очевидно, що це питання виходить за межі компетенції даної наукової організації.

4) Абсолютно неприйнятною є вимога пропонованого пункту 15.5 Режиму рибальства про те, що під час вилову риби в каналі, що з’єднує лиман з морем, знаряддя лову можуть перекривати не більше двох третин каналу. Цей пункт почали згадувати в Режимі рибальства в останні п’ять років, причому жодна наукова організація ніколи не проводила в чорноморських лиманах жодних досліджень, які дали б змогу дати обґрунтування для такого обмеження традиційного методу вилову риби, що мігрує в каналах. Навпаки, протягом усієї багаторічної практики традиційного рибальства в таких каналах і відповідних минулих спостережень Одеського центру ПівденНІРО було встановлено, що в разі навіть дуже малого просвіту каналу, не перекритого крилом ставного невода, вся риба (кефаль) швидко йде в море. Улов у таких випадках завжди відсутній.

Виходячи зі своїх попередніх досліджень, Одеський центр ПівденНІРО у 2021 р. вже направляв до Держрибагентства наукове обґрунтування щодо виключення з цього пункту Режиму рибальства норми про залишення такого вільного від знаряддя простору в сполучних каналах лиманів. У цьому обґрунтуванні цей пункт наводиться без будь-якої згадки результатів нових досліджень. Відповідно виникає питання чому раптом ця наукова установа кардинально змінила свою точку зору? Вочевидь це знову робиться без проведення будь-яких наукових робіт та прямої вказівки керівництва Держрибагентства.

5) Без жодних попередніх досліджень у пункті 15.11. Режиму рибальства наводиться обмеження мінімального вічка в сітках для лову оселедця в річці Дунай на рівні 32 мм. Треба сказати, що таке невиправдане обмеження застосовувалося і в попередні чотири роки, хоча жодною науковою організацією ніколи не було підготовлено жодного обґрунтування для такого відступу від Правил рибальства.

Це безумовно є порушенням передбаченої законодавством процедури підготовки та прийняття подібних обмежень. Усі зміни до Правил рибальства, які вносяться до Режиму рибальства, мають ухвалюватися лише на основі результатів наукових досліджень. Те, що ця норма не має під собою наукового обґрунтування, можна встановити і за тією ознакою, що в сусідніх пунктах цього проєкту Режиму рибальства – 15.9 і 15.10 для того ж самого об’єкта лову – чорноморського оселедця в пониззі річки Дніпро допускається менше значення розміру вічка – 28-30 мм.

Можна припустити, що настільки вільне поводження з нормами Правил рибальства має на меті створити додаткові можливості для корупційних дій на місцях масового промислу оселедця в річці Дунай.

Загалом слід відзначити вкрай низьку компетенцію авторів цього обґрунтування в питаннях оцінки сучасного стану водних біоресурсів та їхнього раціонального використання в Чорному морі та в прилеглих внутрішніх водоймах півдня України. Це змушує припускати важкі негативні наслідки від запровадження такого Режиму рибальства для рибопромислових підприємств, які працюють у цьому басейні, що традиційно забезпечував щонайменше 50% річної рибної продукції у водоймах України.

За такого регулювання рибальства підприємства опиняться в становищі постійних порушників практично нездійсненних норм. Їх або піддаватимуть корупційному тиску з боку контролюючих структур, або вони будуть змушені припинити свій традиційний промисел, а це  негативно впливає на продовольчу безпеку держави.

Стан галузі рибного господарства України в умовах застосування останньої редакції закону «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

У зв’язку із внесенням до закону «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» останніх суттєвих змін виникли серйозні негативні наслідки для рибної галузі.

Найбільш несприятливо на роботі підприємств позначається втрата можливості планувати свою діяльність на кілька років. Якщо колишня редакція закону давала можливість рибалкам отримувати дозволи та квоти на п’ять років, то тепер цей термін скорочено до одного року.

Також нова редакція закону вимагає повного лімітування вилову абсолютно всіх промислових об’єктів, включаючи навіть найбільш масові та малоцінні види риб, які не лімітуються жодною іншою державою. Причому ці ліміти мають визначатися державними органами із завчасністю 12 місяців, що саме собою змушує сумніватися у достовірності таких визначень. Кожне підприємство має заздалегідь придбати на аукціоні індивідуальну квоту з цього ліміту для участі у промислі протягом наступного року. Промисел риби у рахунок загального дозволеного обсягу вилову (прогнозу) без розподілу квот за новою редакцією закону не передбачено.

Слід сказати, що згідно зі світовою практикою, розв’язання задачі регулювання рибальства передбачає цілий набір заходів, які, як правило, розробляються та обґрунтовуються в результаті наукових досліджень. До числа таких заходів входять:

– ухвалення правил рибальства, які передбачають обмеження щодо районів, термінів, знарядь лову, мінімально-допустимих розмірів риби, що виловлюється,

– встановлення обмежень за кількістю, типами і потужністю рибальських суден та їхніх знарядь,

– встановлення обмежень щодо обсягів вилову (лімітів).

Водночас у світовій практиці далеко не для всіх видів риб і промислових безхребетних заведено застосовувати одразу всі три способи регулювання видобутку. Зазвичай, у розвинених країнах практично для кожного об’єкта лову застосовуються ті чи інші норми правил рибальства. Також доволі часто в багатьох країнах і в міжнародних організаціях, що займаються регулюванням рибальства, застосовують обмеження за матеріальною базою промислу, які охоплюють сумарну потужність двигунів усіх риболовецьких суден такого типу, розмір суден і їхню кількість.

Однак, лімітування обсягу вилову перед початком промислу здійснюється значно рідше і лише для тих об’єктів, щодо яких є надійні наукові дані про запас (чисельність популяцій) і виявлено відповідні закономірності динаміки запасу. Насамперед такі ліміти встановлюються для особливо цінних об’єктів з довготривалим життєвим циклом, запаси яких уже постраждали від надмірного промислу.

Встановлення лімітів вилову потребує довготривалих наукових досліджень і має враховувати прогнози різних чинників середовища, що впливають на популяцію. До таких факторів, зазвичай, належать температура води в період зимівлі та розмноження, рівень води в період нересту, хвилювання моря, наявність кормової бази, вплив хижаків тощо. Крім того, необхідно на основі щонайменше двох десятиліть досліджень визначити зв’язки рівнів запасу і поповнення з цими факторами.

Бажано виявити внутрішньопопуляційну залежність між чисельністю плідників та потомства на багаторічному матеріалі. Передумови до встановлення конкретних обмежень за обсягом вилову (лімітів) з великою завчасністю у світовій практиці трапляються не часто через те, що в більшості випадків не вдається розробити надійних прогнозів умов середовища та інших чинників.

Також далеко не для всіх видів що експлуатуються вдається налагодити тривалий моніторинг стада плідників і “виходу” молоді.

З цих причин розвинені країни, зокрема європейські, відстежують стан запасу вже під час промислу і в разі виявлення негативного тренду запроваджують на наступний період лову обмеження за промисловими зусиллями (загальна потужність промсуден, їхня кількість, розміри суден, кількість і типи знарядь). Це дає змогу запобігти розвитку негативних явищ у популяціях промислових об’єктів без зазначення ліміту за обсягом вилову на наступний сезон.

При цьому здійснюється науковий моніторинг стану запасу в процесі самого промислу. Якщо наукові зйомки виявляють погіршення стану запасу, то діяльність рибалок скорочують або забороняють. До останнього коригування Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” в Україні також використовували подібний підхід. Раніше в законі містилася норма про те, що видобуток водних біоресурсів можна здійснювати в межах прогнозу допустимого вилову без поділу на індивідуальні квоти риболовецьких підприємств. Цей прогноз можна було коригувати наступного року після отримання нових даних про стан ресурсу. Встановлення ліміту допускалося тільки для об’єктів, запаси яких перебувають у незадовільному стані. Таких об’єктів в Україні було небагато. Тепер же після набуття чинності нової редакції закону поняття прогнозу допустимого вилову вилучено із нього.

Крім цього, виключено можливість вилучати без ліміту об’єкти, на які промисел мало впливає. Зазвичай це масові види біоресурсів, які або не зазнають серйозного впливу промислу, або видобуваються переважно іншими країнами басейну.

Таким чином, у нас відбулося різке – у кілька разів, збільшення кількості лімітованих об’єктів. Однак, ситуація з самими можливостями науки для розробки таких лімітів із завчасністю 12 місяців ніяк не змінилася. Так, наприклад, у Чорному морі лише для одного виду риб – чорноморської камбали калкан в інституті Одеський центр ПівденНІРО в попередні роки були визначені підходи до визначення запасу на наступний рік. Але цьому сприяла та обставина, що камбала-калкан у Чорному морі вивчається в рамках міжнародного співробітництва всіма країнами, які спільно розробили математичну модель і обмінюються даними.

Така можливість оцінки запасу калкана на перспективу є унікальною і виникає через тривалий життєвий цикл цієї риби, яка до того ж мало мігрує акваторією моря. Для решти промислових об’єктів, які керівництво рибної галузі вирішило лімітувати і розподіляти за ними квоти, підходів до достовірного визначення рівня запасів та обсягів допустимого вилову з настільки тривалою завчасність не виявлено. Причини тому вказані вище.

Об’єктивний характер причин, через які довгострокові прогнози такого роду поки що не можуть бути отримані наукою, визнається у всіх країнах. Сусідні з нами країни Європейського союзу (Болгарія і Румунія) встановлюють обмеження за обсягом вилову в Чорному морі тільки для двох видів риб – того ж калкана і шпрота. Туреччина ж не встановлює ліміти вилову для жодного виду риб і це при тому, що турецький флот вилучає в Чорному морі в 50 разів більше риби, ніж українські рибалки.

Зазначені країни не вважають за необхідне встановлювати ліміти вилову риби і тим більше ділити їх на індивідуальні квоти для аукціонного продажу. Як у районах морського промислу, так і у внутрішніх водоймах усі країни здебільшого використовують регулювання вилову шляхом визначення тенденцій у динаміці запасу, на основі яких рибодобувним підприємствам встановлюють обмеження за технічними можливостями промислу і норми правил рибальства для знарядь лову. Це визнається достатнім для більшості промислів.

У нас же ліміти стали встановлювати навіть на об’єкти, які мають короткий життєвий цикл із середнім віком особин у популяції близько одного року (тюлька, хамса, кілька, креветка тощо). Слід поставити запитання: “Яким чином можна визначити ліміт вилову для частини промислового стада, що ще не народилася?” Невже фахівці Держрибагентства цього не розуміють?

Додаткова серйозна складність для наукового обґрунтування квот, що продаються на аукціонах, полягає ще в тому, що майже всі об’єкти лову здійснюють активні міграції акваторіями моря, лиманів і великих річок.

Для науково-обґрунтованого прогнозування із завчасністю 12 місяців конкретного розподілу риби по водоймі можливостей ще менше. Може виявитися, що на якійсь ділянці рибалки матимуть великі квоти, куплені на аукціоні, але риба до них не підійде, в той час як в інших районах буде багато цієї риби, але в рибалок не буде достатнього обсягу квот. Це призведе до невикористання запасу і краху рибопромислових підприємств.

Така система регулювання лову веде до збереження несприятливої для нашої країни ситуації, за якої Туреччина та інші країни, які або зовсім не застосовують обмежень щодо обсягу вилову, або застосовують їх тільки в окремих випадках, і далі добуватимуть у десятки разів більше риби порівняно з Україною. Характерно, що уповноважені міжнародні організації – Продовольча організація ООН (ФАО), ніколи не висловлюють претензій до України, які не застосовують тотального лімітування обсягу вилову за всіма промисловими об’єктами.

Характерно, що в прибережних морських водах и внутрішніх водоймах Європи, жодних аукціонів щодо щорічного продажу квот не проводяться. Взагалі аукціонний продаж квот у світовій практиці є досить рідкісним явищем і застосовується зазвичай у районах, де водні біоресурси мало освоюються місцевим населенням і є необхідність залучити нових користувачів. Така ситуація є де-небудь на Алясці, на Камчатці або Новій Зеландії, де ресурси океану і великих незарегульованих річок освоюються не повною мірою.

У нашій країні ситуація зовсім інша. В Україні водні біоресурси, особливо у внутрішніх водоймах, експлуатуються на межі можливості популяцій при дуже значній кількості місцевих користувачів, які працюють у галузі на одних і тих же водоймах протягом кількох десятиліть. Така ситуація робить наших рибалок, по суті, такими самими постійними користувачами природних ресурсів, як і селяни-фермери.

Аналогічна ситуація спостерігається у більшості цивілізованих країн світу і насамперед у Європі. Єдиним вірним рішенням щодо підтримки стабільного та не вичерпного використання ресурсів у цивілізованих країнах є збереження та підтримання традиційних користувачів. Тобто цивілізований світ підтримує традиційні рибальські господарства (аналогічно сільськогосподарським фермерським господарствам). 

Всі розуміють, що живу природу можна зберігати і раціонально використовувати тільки якщо цим займатимуться з покоління в покоління місцеві громади рибалок та фермерів, для яких невичерпне природокористування є основою існування.

Саме таким шляхом до 2022 р. йшла і Україна. Саме такий принцип – пріоритет у доступі до ресурсів насамперед для традиційних користувачів було закладено в основу нашого законодавства. Однак з останньої редакції закону прибрано будь-яку згадку пріоритету традиційних користувачів ресурсів в отриманні тривалого права лову.

Водночас, в останні кілька десятиліть у багатьох внутрішніх водоймах спостерігається скорочення запасів риб і уловів. Такого висновку можна дійти, якщо порівняти промислову статистику України з тими даними, що були зареєстровані для цих самих водойм у період існування СРСР (до 1990 р.). Для багатьох промислових популяцій причиною погіршення їх стану є нераціональне рибальство.

Як показує практика, жодні поліцейські заходи, що здійснюються із залученням понад 600 співробітників в органах рибоохорони, та чисельних інших правоохоронців по всій країні, не можуть переламати ситуацію. Як пряме браконьєрство так і великий неврахований вилов, який може здійснюватися в заборонені терміни, коли риба нереститься і вилучення молоді риб мають дуже широке поширення.

Нажаль, цьому сприяє і відсутність реального обліку вилову. Так, наприклад, експорт філе судака в кілька разів за 2022-2023 рр перевищував дані статистики про його загальний вилов. Проблеми з розширенням браконьєрства та неврахованим виловом слід вирішувати не шляхом збільшення штрафів та покаранням, а підвищенням мотивації рибалок та всього населення прибережних громад до збереження рибних ресурсів.

Необхідно як у всьому цивілізованому світі закріплювати право лову на тривалий термін за традиційними користувачами ресурсів особливо за тими, хто здійснює зариблення водойм та розвиває аквакультуру, хто забезпечує зайнятість місцевих трудових ресурсів у рибному господарстві. При цьому треба законодавчо посилити роль асоціацій підприємств в управлінні галуззю і також допустити місцеві органи влади до суспільного з Держрибагентством прийняття рішень на конкурсній основі із закріплення водойм та їх ділянок за рибалками та підприємствами, які зариблюють водойми (їх асоціаціями) на строк до 20-25 років.

Цілком помилковими є ідеї переділити всі ліміти допустимого вилову на індивідуальні квоти підприємств і тим більше постійно торгувати ними на аукціонах для залучення інвестицій. Насправді падіння продукції в галузі відбувається не через відсутність інвестицій, а через те, що право тривалого користування промисловою ділянкою на водоймі та її ресурсами ніяк реально не закріплено на тривалий період за традиційним користувачем і це штовхає його на хижацьке ставлення до водних біоресурсів.

В даний час користувач розмірковує таким чином – «Якщо не виловлю я, то виловлять нові браконьєрські бригади, які “кришують” органи рибоохорони”. Дії центральної влади підштовхують його до цього. В результаті ресурси водойм експлуатуються нераціонально, порушуються правила рибальства і об’єм рибопродукція щорічно   скорочується. Характерно, що збереженню запасів риб ніяк не сприяв і той порядок щорічного лімітування всіх об’єктів лову з оформленням дозволів також на один рік, що вже застосовувався протягом 20 років до ухвалення цього закону (до 2012 року). 

Державна політика останніх десятиліть в області  рибного промислу в континентальних водоймах України базувалася на ключовому принципі організації промислу за допомогою щорічних загальних лімітів, які розподілялися на квоти для окремих користувачів.

Однак, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного  господарства, збереження та раціонального використання водних  біоресурсів та сфері аквакультури” (№ 2989-IХ від 27.03.2023 р.; законопроект № 7616) зобов’язує організовувати рибний промисел за допомогою аукціонів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах).

Така  організація промислу (“експериментальна”) показала суттєві недоліки, які унеможливлюють збільшення об’ємів водних біоресурсів у рибопромислових водоймах і відповідно їх вилов, завдяки тому, що:

 Ще до початку промислу рибопромислові підприємства віддають ще не зароблені гроші від продажу виловлених водних біоресурсів у держбюджет (на аукціонній основі, без обмеження максимальної ставки, яка повинна бути ще й обгрунтованою), при цьому самі рибалки залишаються без оборотних коштів, що підриває соціально-економічні основи їх фінансового стану.

 Аукціони на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), які щорічно проводяться, лишають рибопромислові підприємства можливості довготривалого планування сталого розвитку їх підприємств (промисловики знаходяться у постійному стресі від побоювання залишитися на наступний рік без можливості ведення законного промислу).

 Рибопромислові підприємства, які не отримали на аукціонах право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) та ННН-рибалки (незаконні, непідзвітні, неконтрольовані) мають тепер можливість ловити водні біоресурси без обмежень, без документів, без простежуваності і так далі, домовившись на корупційній (злочинній) основі з рибним патрулем, екологічною інспекцією, прикордонниками, водною поліцією та іншими державними силовими органами (працюючи нелегально ці рибалки отримують навіть більше прибутку ніж від офіційного промислу, що створює додаткову соціально-економічну напругу, враховуючи відчуття несправедливості і “законних” рибалок). Таких ННН-рибалок вже більшість! Яка ж тут простежуваність, які ліміти?..

Аукціони – це створення на “законній основі” найкращих умов для процвітання корупції у силових органах та в Держрибагентстві!

 Рибопромислові підприємства не зацікавлені в зарибленні своїх промислових водойм за свої власні кошти. В той же час держава також не має можливості зариблювати водойми тому, що перевела ДП “Іркліівський риборозплідник рослиноїдних риб” до Держмайна України для продажу на аукціоні на фоні того, що ДУ «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» розбитий армією рф, а ДУ “Херсонський виробничо-експериментальний завод по розведенню молоді частикових риб” знаходиться під окупацією. Чому Держрибагентство не відстояло позицію галузі перед Кабінетом Міністрів України, а “просто так” віддало ДП “Іркліівський риборозплідник рослиноїдних риб” до Держмайна України? Як тепер проводити щорічне відновлення рибогосподарського потенціалу рибопромислових водойм? Як?!

Собівартість виловленої риби тільки за рахунок введення аукціонів збільшилася майже на 40% (на 15 грн/кг в середньому збільшилася собівартість риби тільки за рахунок вартості лотів)).

Кількість користувачів водних біоресурсів за останні два роки тільки за рахунок введення аукціонів зменшилася на 20-40% в залежності від регіонів. В той же час кількість ННН- рибалок, які працюють під “дахом” рибоохорони та інших силових відомств більшилося більше ніж на 50%.

Зариблення промислових водойм у 2022-2023 рр. майже не проводилося. Аукціони, введення нових (не традиційних) рибалок, зменшення квот, невпевненість у тому, що наступного року можна отримати дозвіл на здійснення промислового лову є головними причинами відсутності зацікавленості у зарибленні водойм і підтримки їх на високому рибопродуктивному рівні. Аукціони доведуть водойми до спустошення через декілька років!

Необхідно також констатувати, що Держрибагентство у 2023 р. заказало за кордоном (чому саме?) бірки на знаряддя лову. Однак, на кінец квітня 2024 р. бірки промисловими підприємствами не отримані.

Навіщо було так ускладнювати елементарні процеси організації промислу, які роками були відпрацьовані в Україні?

Таку “незрозумілу” (злочинну) позицію Держрибагентства по відношенню до своїх прямих обов’язків – підвищення біопродуктивності рибогосподарських  водних об’єктів (їх частин) шляхом відтворення водних біоресурсів,  розвитку аквакультури (ст. 5, абз. 5 ЗУ “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів № 3677-VI від 08.07.2011 р.) можна трактувати під час війни лише як державний злочин! 

 

 

 

Висновки по розділу 2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів:

1. Аукціони (експериментальні)на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), які затверджені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного  господарства, збереження та раціонального використання водних  біоресурсів та сфері аквакультури” (№ 2989-IХ від 27.03.2023 р.; законопроект № 7616)не те, що себе не виправдали, а навпаки, наносять суттєву шкоду рибному господарству держави, сприяючи процвітанню корупції в державних органах влади та правоохоронних відомствах.
2. Діяльність Держрибагентства у 2022-2023 рр в напрямку охорони, регулювання та організації промислу водних біоресурсів вважати такою, яка не створюєнеобхідні передумови для зупинення розвалу галузі і сталого розвитку. Навпаки, Держрибагентство своєю діяльністю створюєусе можливе для руйнації галузі і посилення соціально-економічної напруги в регіонах.

Пропозиції по розділу 2. Охорона, регулювання та промисел водних біоресурсів:

 Держрибагентству розробити Типовий проєкт створення на великих водоймах України (каскад дніпровських водосховищ, лимани, затоки, придунайські водойми, великі водойми, водосховища > 1000 га) – асоціацій (консорціумів) рибогосподарських підприємств для спільної їх експлутації по єдиному на усю водойму Режиму СТРГ (спеціальне товарне рибне господарство). 

Організація подібних асоціацій (консорціумів) допоможе  визначити власника водойми, який на роки (десятиліття) під наглядом держави ефективно проводитиме рибогосподарську діяльність: охорону водних біоресурсів, їх відтворення (меліоративні заходи та масштабне полікультурне зариблення водойм), проводитиме природоохоронні, екологічні заходи, регулювання рекреаційного рибальства, взаємодіятиме з органами місцевого самоврядування, ефективно боротиметься з ННН-рибальством, тощо.

Зараз цю роботу не проводить взагалі ніхто, що і є негативними чинниками соціально-економічної напруги в регіонах, які паралельно створюють об’єктивні передумови для процвітання корупції на усіх рівнях галузевої влади.

2. Відмінитиаукціони (експериментальні)на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), як такі, які себе не виправдали, унеможливлюючи одночасно розвиток рибного господарства України. 
3. Спростити дозвільну систему для отримання права на промисел водних біоресурсів, створивши комфортні умови для рибалок.
4. Відновитив Законі України «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»норму щодо надання права лову насамперед традиційним користувачам із розрахунком квот пропорційно їх минулому вилову і поступово здійснити закріплення водойм за користувачами, які візьмуть на себе також їх охорону.
5. Дозволитисамим користувачам відчуждати свої квоти (продавати, передавати у спадок, передавати в компанії, які створює сам традиційний користувач тощо). А то у нас часто виникала ситуація, коли помирає ФОП, а члени його сім’ї, які десятки років працювали з ним на промислі, не можуть успадкувати квоти.
6. Скасуватиостанню редакцію Закону України «Про рибне господарство промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»і повернутися до тієї, що була до 2022 р., і вже в неї внести необхідні зміни.