Інноваційні методи в аквакультурі (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)
Розведення двостулкових молюсків. Двостулкові молюски є джерелом збалансованого комплексу біодоступних поживних речовин, що дозволяє вести здоровий та активний спосіб життя, а діяльність з їхнього розведення підвищує рівень життя населення прибережних районів, тому розведення цих організмів може відігравати важливу роль у формуванні систем виробництва продовольства з водних біоресурсів з урахуванням проблематики харчування, що є джерелом різноманітних, поживних продуктів, яке забезпечуэ населенню стійкі кошти до існуванню.
Крім того, все ширше визнається загальна користь розведення двостулкових молюсків для екосистем прибережних вод, у тому числі для їх регулюючих послуг, таких як зв’язування вуглецю, відновлення поживного середовища та захист берегів.
Зберігаються широкі перспективи розвитку виробництва двостулкових молюсків, особливо в морське середовище. Значні обсяги цих організмів виробляються у Північній та Південній Америці, Європі, Азії та Океанії. В Африці обсяги їхнього виробництва залишаються незначними, хоча у районах, де здійснюються проекти ФАО, спрямовані на передачу технологій вирощування двостулкових молюсків (розведення мідій в Марокко), а також на диверсифікацію продукції та розширення її споживання місцевим населенням (вирощування устриць у Сенегалі), інтерес до цього сегменту аквакультури неухильно зростає.
Населення морськогоузбережжя в Африці, особливо жінки, займалося зборомдиких двостулкових молюсків багато століть. Нажаль, у багатьох районах їх дикі запаси зазнавали надмірної експлуатації, і аквакультура вважається найважливішим засобом зниження інтенсивності вилову диких запасів та забезпечення засобів для існування жінок та прибережних угруповань.
Двостулкові молюски – види-біофільтратори, тому вони ідеально підходять для розведення в аквакультур. Вони не вимагають штучних кормів, а необхідні для них виробництва інвестиції та експлуатаційні витрати значно нижче, ніж при розведенні м’ясоїдних кісткових риб. Проте їх виробництво у світі розширюється повільно, частково через суворі санітарні вимоги для доступу на міжнародні ринки, включаючи моніторинг вод, у яких вони видобуваються, та дотримання стандартів безпеки продукції.
Крім того, хоча технологія вирощування двостулкових молюсків сама по собі не складна і не пов’язана з високими витратами, їхня ікра важкодоступна, а для постачання продукції на ринки, особливо експортні, необхідно виконувати часто дуже жорсткі вимоги щодо біобезпеки.
За останні два десятиліття виробництво кісткових риб у світі виросло майже втричі, у той час як виробництво двостулкових молюсків збільшилося менш ніж удвічі; тому є широкі можливості для нарощування виробництва за рахунок здійснення проектів у рамках ініціативи «Блакитна трансформація». .Переважна більшість двостулкових молюсків складають устриці та венерупис філіппінський, у дещо менших обсягах вирощуються гребінці та мідії.
Для розведення багатьох видів утворених молюсків у багатьох регіонах світу все ще у значних обсягах використовується ікра дикого походження. В останні десятиліття конструкція інкубаторів та використовувані в них технології кондиціювання, нересту, догляду за личинками та їх відсадження значно змінилися, що супроводжувалося підвищенням виживання тварин.
Крім того, удосконалилися технології виробництва фітопланктону в інкубаторах, а комп’ютерний моніторинг та дозування корму для личинок молюсків також допомогли підвищити виживання та темпи зростання.
Завдяки розробці вдосконалених процедур та обладнання для відсадки виробники змогли отримувати генетичний матеріал, орієнтований на їх конкретні потреби, а ефективніша обробка матеріалів стала причиною серйозних успіхів у відсадженні та випуску великої кількості молюсків, особливо устриць.
Крім того, підвищення якості продукції сприяли селекція та виведення стійких до хвороб і швидко зростаючих ліній та порід з унікальним кольором раковини. Подальші дослідження та розробка технологій у галузі розведення двостулкових молюсків з особливою увагою до профілактиці шкідливого цвітіння водоростей та його впливу на рибальство, аквакультуру та безпеку харчової продукції стануть ще одним кроком у розвитку стійкої аквакультури у всьому світі з особливим акцентом на запобігання шкідливому цвітінню водоростей та їх впливу на рибальство, аквакультуру та безпеку харчових продуктів.
Що ж ми маємо на даний час в Україні.? Законодавство галузі рибного господарства України, яке повинно юридично забезпечити можливість легкого доступу підприємств марикультури до морських ділянок для вирощування риб, молюсків, ракоподіюних та водоростей не допускає навіть теоретичної можливості на законних підставах отримати без адміністративних перешкод ділянку морської акваторії.
Держава не бажає взяти на себе підготовку ділянок маря під марикультури зі всіма узгодженими документами, а лише прагне продавати “право на укладання договорів оренди морських ділянок під марикультуру”. Це – звичайне шахрайство з боку держави. яка не несе відповідальності за “муки” підприємств марикультури по подальшому оформленню ділянок моря. Т
Така процедура унеможливлює і погодження з територіальними громадами ділякок під берегову базу та проходження складної процедури оцінки впливу на довкілля з погодженням з місцевим населення, яке не бажає бачити на своїй території “чужаків”, які заважатимуть подальшому процвітанню ННН-рибальства на своїй території.
Без переосмислення підходів до розвитку марикультури держава ли стримуватиме її будь який розвиток. Поки держава не реагує на пропозиції громадськості... Може справа у керівних кадрах?
