Кількісна характеристика перетравності поживних речовин у травленні риб (Частина 8)
Про кількість поживних речовин корми, що надходять у внутрішнє середовище організму риб після здійснення травного процесу, дають уявлення показники (або коефіцієнти) “видимої” та “справжньої” перетравності.
Під “видимою” перетравністю розуміють різницю між кількістю поживних речовин у з’їденому кормі та виділених з екскрементами, віднесену до з’їденого корму. Застосування терміна “видима” обумовлено присутністю в екскрементах, крім неперетравлених залишків, травних соків, ферментів, мікрофлори, епітелію, що злущується, ендогенних виділень. Разом вони занижують реальну перетравність їжі.
Визначення “видимої” перетравності проводять на живих організмах (in vivo). З цією метою зазвичай застосовують два основних методи: прямий та непрямий.
Перший, званий балансовим, базується на прямому обліку кількості з’їденої їжі та виділених екскрементів. Його виконання дуже складно і мало надійно у зв’язку з особливостями довкілля та харчування риб, зокрема комбікормами.
Непрямий метод передбачає присутність у кормі неперетравних речовин (індикаторів чи маркерів). Вони можуть вводитися ззовні, як наприклад Сг203, ТЮ2, Si02, радіоактивні мітки, гранули поліетилену, нропіленгліколь і т.д., або утримуватися в складі їжі (кремній, клітковина, лігнін), що використовується рідше.
“Істинна” перетравність визначається аналогічним чином з урахуванням ендогенних виділень, величина яких віднімається з екскрементів. Їх визначають у спеціальних дослідах на рибі, що голодує або харчується за певною схемою.
Для сполук, які не піддаються в травному тракті розщепленню та всмоктуються у незміненому вигляді (аміно та жирні кислоти, мінерали, вітаміни та інше), застосовується термін “доступність”. Індикаторний метод не порушує природний перебіг процесу травлення. Він зручний для роботи з рибами, що розрізняються за характером харчування, при використанні синтетичних дієт та комбікормів. Розроблено способи його застосування для визначень у риб перетравності природної їжі, зокрема таких безхребетних, як личинки хірономід і дафній. Для цього використовують внутрішній індикатор (кремній) для визначення перетравності рослинної їжі такого представника фігофільних водних комах, як гусениця водної вогневки.
Індикаторний метод не вимагає повного обліку з’їденої їжі та виділених екскрементів, а у поєднанні з мікрометодами хімічних аналізів дозволяє на малих наважках екскрементів (0,3-1,0 г) одночасно визначати перетравність понад 25 нутрієнтів.
Основна методична проблема — збирання екскрементів. Недоліки та переваги зазвичай застосовуваних способів описані досить докладно. У світовій аквакультурі знанням про перетравність кормів надається велике значення. Вважається, що її показники є індикатором потенційної доступності поживних речовин та енергії корму, що використовуються для підтримки життя, зростання та репродуктивних функцій організму риб.
Крім того, ці показники дозволяють визначати кількість неперетравлених речовин, що забруднюють середовище в умовах індустріальної аквакультури.
До теперішнього часу найбільше відомостей про перетравність поживних речовин у риб отримано в результаті досліджень з оцінки поживних властивостей основних джерел комбікормової сировини та низки комбікормів.
Вони поєднують комплекс показників видимої перетравності (білків, амінокислот, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, енергії та корму в цілому).
Для природної їжі відомості обмежені. Визначення проводилися переважно у нормальних й у окремих випадках — в екстремальних умовах середовища. Зарубіжні джерела, як правило, містять відомості про перетравність сухої речовини, протеїну і енергії комбікормів.
(Дивись далі Частину 9)
