Огляд світової аквакультури і марикультури «Рибалки і рибоводи» (по доповіді ФАО 2020 р.)
У 2018 році в первинному виробництві в секторі рибальства і аквакультури працювали 59,51 млн осіб, з яких 14% становили жінки. В аквакультурі було зайнято близько 20,53 млн осіб, а в рибальстві – 38,98 млн.
Число зайнятих в первинному секторі (на умовах повної, часткової зайнятості та на разових роботах) дещо зросла слідом за підвищенням загальної чисельності працівників як сектора рибальства, так і сектора аквакультури.
ФАО провела всебічні консультації з членами, в ході яких коригувалися ретроспективні дані, виявлялися нові джерела даних, проводилася перевірка даних на предмет помилок і, при необхідності, виконувалися відповідні розрахунки. Коригування стосувалися 35 країн.
Більшість зайнятих у рибальстві та рибництві – жителі країн, що розвиваються; серед них переважають особи, зайняті в малих, кустарним рибальством, і працівники підприємств аквакультури. Між різними видами роботи в первинному виробництві не можна ставити знак рівності: форми трудових відносин варіюються від разових робіт до повної зайнятості, а за своїм характером робота може бути сезонної, тимчасової і постійної. Багато з тих, хто трудиться в секторі рибальства і аквакультури, зайняті на небезпечних роботах; крім того, в секторі зустрічаються такі крайні форми використання праці, як примусові роботи і рабство.
Про активну роботу ФАО на форумі з питань гідної роботи докладно йдеться в розділі “Соціальна стійкість в виробничо-збутових ланцюжках”.
Число зайнятих в первинному виробництві в секторі рибальства і аквакультури варіюється в залежності від регіону. На першому місці за кількістю працівників рибальства і аквакультури знаходиться Азія (85% від загальносвітового числа), за якою слідують Африка (9%), Північна і Південна Америка (4%), Європа і Океанія (по 1%).
В Африці число зайнятих в секторі стійко зростає, причому основна частина робочих місць як і раніше доводиться на рибальство. Число працівників сектора аквакультури продовжує рости, але в абсолютному вираженні їх число не настільки велика. В Азії зростання чисельності зайнятих в секторі триває більш низькими темпами; в цьому регіоні значна кількість людей в абсолютному вираженні зайнято в первинному виробництві.
В Океанії також спостерігається незначне, але стійке зростання зайнятості в секторі, при цьому число зайнятості в рибальстві порівняно стабільно, а в секторі аквакультури воно невелике.
У Північній и Південній Америці та Європі число працівників сектора рибальства та аквакультури зніжується. Однак, окремий аналіз статистики по Європі показує, что в цьому регіону чисельність зайнятості в секторі аквакультури продовжує зростати, тоді як число зайнятості у рибальстві з 2010 року снижується.
Згідно загальносвітової статистики, Частка жінок у Загальній чисельності робочої сили в секторі аквакультури (19%) перевищує частка жінок у секторі рибальства (12%).
Жінки відіграють центральну роль на всех етапах виробничо-збутових ланцюжків риби и входять до складу робочої сили як в комерційному, так и в кустарному рибальстві. Ті з них, хто має в розпорядженні відповідні технології и капітал, також ведуть підприємницьку діяльність, особливо в масштабах домогосподарств. У більшості регіонів число жінок, что беруть участь в промисловій діяльності в прибережних водах и експедиційному промислі, невелика. Так, у Сполучених Штатах Америки, жінки в основному ведуть промисел лососевих в прибережних водах.
У прибережних районах жінки в основному виконують кваліфіковані трудомісткі роботи на суші або управляються маломірними човнам що виходять на промисел.
ФАО не веде регулярного збору статистичних даних про зайнятість у вторинному секторі, але, згідно з даними, неурядові організації (НУО), жінки складають половину зайнятості в секторі виробництва морепродуктів, включаючи як первинне виробництво, так і переробку.
Такі дані спільно з ОЕСР.
Разом з тим недостатньо для розуміння реальної картини и фактичного становища жінок, что працюють в різних сегментах галузі. Яка їхня роль та обов’язки, наскільки доступні їм ресурси, активи, кредити, інформація, можливості навчання та технології, якими повноваженнями володіють, які приймають рішення та мають можливість займати керівні посади.
Щоб отримати можливість досліджувати складні взаємозв’язки і співвідношення сил між жінками і чоловіками в секторі рибальства і аквакультури, слід враховувати гендерний чинник.
Дані за результатами зростаючого числа гендерних досліджень і висновки з застосування підходів з урахуванням гендерної проблематики показують, що жінки часто знаходяться в нестабільному положенні. Жінки, зайняті в аквакультурі, переважно працюють на кустарних і промислових підприємствах по переробці риби, з підвищеною доданою вартістю, зберіганням, упаковкою, збутом і торгівлею.
Жінки становлять 58% осіб, зайнятих переробкою рибопродуктів виробничо-збутового ланцюжка морепродуктів. Копчена риба займає важливе місце в повсякденному раціоні харчування жителів багатьох африканських країн і є найважливішим джерелом доходу для багатьох прибережних спільнот. Найпоширеніші види переробки риби в малих господарствах – гаряче копчення і сушка, якими займаються жінки. У традиційних печах утворюються дим і тепло, які шкодять здоров’ю жінок, зокрема, викликають захворювання дихальних органів. Крім того, жінки страждають від роздратування очей і шкіри і у них може стиратися дактилоскопічний малюнок, що ускладнює отримання посвідчень особи і офіційних документів. Переробка риби традиційними методами має багатопланові соціальні наслідки для сімей, одним з яких є створення напруженості у відносинах між членами домогосподарств. Жінки, які працюють в сільському господарстві, рибальстві і аквакультурі, виконують не тільки продуктивну роботу, а й неоплачувану репродуктивну роботу в домогосподарствах (народження і виховання дітей, ведення домашнього господарства, включаючи приготування їжі, збір води і заготівлю дров, і догляд за людьми похилого віку та хворими членами сім’ї), а також займаються громадською роботою, тобто несуть потрійне тягар роботи.
В результаті у них не залишається ні часу, ні можливостей для здійснення своїх прав людини і повноцінної самореалізації.
В 2008 році Національний центр розробки технологій в галузі сільського господарства і аквакультури (Кот-д’Івуар) у співпраці з ФАО розробив технологію обробки “ФТТ- Тіаройе “, що враховує гендерний чинник. Її впровадження дозволяє не тільки значно поліпшити умови праці, а й підвищити якість і безпеку продукції. При її використанні утворюється менше тепла і диму і скорочується час переробки риби, в результаті чого знижується навантаження на жінок. Крім цього, знижується ризик конфліктів з чоловіками, так як від жінок перестає пахнути копченою рибою, і вони можуть проводити більше часу з сім’ями.
Завдяки використанню нових печей зростає стабільність доходів людей, що живуть рибальством, і підвищується їх соціальна захищеність. Таким чином, підвищується життєстійкість рибальських громад, поліпшуються умови їх життя, підвищується їх продовольча безпека і скорочуються масштаби бідності. Використання нового методу допомагає скорочувати після промислові втрати і продовжувати термін зберігання копчених рибних продуктів на 5-6 місяців.
Крім того, в нових коптильнях використовується менше палива, що робить їх кліматично нейтральними. Нарешті, жінки, які використовують при переробці риби метод “ФТТ-Тіаройе”, можуть об’єднуватися в кооперативи, що допомагає їм домагатися визнання важливості їх ролі в суспільстві і представляти свої інтереси, а також підвищує солідарність і соціальну згуртованість.
Р. S. Гендерне співвідношення в галузі рибного господарства Украни відрізняється від світового в бік більш низького застосування жінок у галузі. І це мене десь заспокоює… , бо працювати у сфері рибного господарства в Украні важко!
