Торгівля продукцією промислового рибальства та аквакультури (по матеріалах ФАО 2022 р) (Частина 1)

Опубліковано at 03.04.2023
430 0

Торгівля продукцією промислового рибальства та аквакультури (по матеоіалах ФАО 2022 р.) (Частина 1)

В останні десятиліття міжнародна торгівля продукцією водних біоресурсів значно розширилася, і тепер ця продукція продається на різних континентах та у різних регіонах. Ця зміна була переважно зумовлена економічним зростанням, культурним та технічним прогресом, пов’язаними із глобалізацією. Лібералізація торгової політики та нововведення в галузі логістики та техніки, що створюють умови для глобалізації комунікацій, підвищили економічну взаємозалежність та прискорили міжнародне поширення культурних традицій, включаючи моделі харчування.

Виробники тепер все частіше постачають продукцію на віддалені ринки, а споживачі мають можливість набувати ширшого асортименту харчової продукції з водних біоресурсів, обмежується видами, що виловлюються або вирощуються у місцевих водоймах. Зростання доходів, збільшення чисельності середнього класу та урбанізація, особливо в країнах з низьким та середнім рівнем доходу, призвели до значного збільшення сукупного попиту на таку продукцію.

Сьогодні торгівля рибопродукцією є джерелом експортних надходжень, зайнятості та доданої вартості та відіграє важливу роль у глобальній продовольчій безпеці.

У цій сфері діють різні взаємопов’язані суб’єкти, що займаються доставкою та переробкою продукції, оптової та роздрібної торгівлі. Вона важлива для цілого ряду малих острівних країн, що розвиваються, де експорт продукціїз водних біоресурсів становить значну частку товарної торгівлі у вартісному вираженні та валового внутрішнього продукту. 

У 2022 р. продуктами рибальства та аквакультури у тому чи іншому обсязі торгували 225 держав та територій. Світовий обсяг експорту продукції з водних біоресурсів, крім водоростей,  склав більше 60  млн. тонн живої ваги (159 млрд.$) До цього показник знижувався протягом чотирьох років поспіль порівняно з історичним максимумом 165 млрддол. США, досягнутим у 2018 р.. Важливо відмітити, що вище наведена цифра відноситься лише до  торгівлі продукцією рибальства та аквакультури, без урахування торгівлі послугами в секторі, такими як консалтинг, контроль якості, сертифікація та маркування, стимулювання торгівлі, збут, технічне обслуговування та ремонт.

Загальна вартістьцих послуг невідома, оскільки вона враховується разом із послугами, що належать до інших видів діяльності. У 2022 р. обсяг торгівлі продукцією з водних біоресурсів у вартісному вираженні становив 11% від загального обсягу торгівлі сільськогосподарською продукцією.

У багатьох країнах цей показник набагато вищий: наприклад, у Кабо-Верді, Ісландії, Кирибаті та Мальдівських островах вони перевищують 40% сукупного обсягу товарної торгівлі. Показник за 2022 р. можна порівняти із загальним обсягом торгівлі всіма продуктами із м’яса наземних тварин. У період 1976-2022 рр. вартість експортованої продукції з водних біоресурсів у номінальному вираженні зростала у середньому на 3,9% на рік. Номінальна вартість у 2022 р. більше ніж у 20 разів перевищила показник 1976 р. Порівняними темпами зростав світовий обсяг товарної торгівлі загалом: у період із 1976 по 2022 рр. збільшувався на 6,8% на рік у номінальному вираженні та на 3,7% у реальному вираженні (Всесвітня організація торгівлі, 2022). При цьому сумарний обсяг продукції, що експортується з водних біоресурсів збільшувався в середньомуна 2,9% на рік.

Швидше зростання вартості такої продукції порівняно з кількісним показником пов’язаний з тим, що на ринки стало поставлятися більше високоцінних видів та продуктів, вартість яких підвищувалася шляхом переробки та іншими способами. Крім того, на динаміку впливали інфляція та зростання попиту, які створили довгострокову тенденцію до підвищення цін.

Останні 12 років частина основних тенденцій, якими характеризувався розвиток торгівлі продуктами з водних біоресурсів з 1970-х років, розвиваються повільніше і навіть змінюються зворотні. Темпи зростанняяк у вартісному, так і в об’ємному вираженніі як в абсолютних цифрах, так і в перерахунку на душу населення знизилися. Ця зміна є наслідком зниження темпів зростання світової торгівлі загалом і вказує на те, що розпочався новий етап становлення глобальних ринків, на якому торгівля більшістю продуктів з водних біоресурсів ведеться між довгостроковими торговими партнерами за налагодженими маршрутами, а можливостей для появи нових ринків не багато.

В той же час багато виробників харчової рибопродукції у країнах, що не мають високого рівня доходу, які традиційно постачали свою продукцію на ринки країн з високим рівнем доходу, перемикаються на внутрішні ринки.

Важливою особливістю торгівлі продукцією з водних біоресурсів завжди було те, що вона, як правило, прямувала з країн із невисоким рівнем доходу країни з високим рівнем доходу. Значна частка населення розвинених країн відноситься до урбанізованого середнього класу, а обсяг внутрішньої пропозиції в цих країнах, як правило, недостатньо високий. Тому в цих країнах значна частка продукції з водних біоресурсів імпортувалася.

У 1976 р. країни з високим рівнем доходу імпортували 90% продукції із водних біоресурсів. У 2022 р. цей показник становив лише 74%. Таке зростання частки імпорту в країни, які не мають високого рівня доходу, обумовлений тим, що попит у них зростав швидше, ніж у країнах із високим рівнем доходу. Особливо яскраво ця тенденція виявилася у країнах Східної та Південно-Східної Азії, де стрімко зростає чисельність урбанізованого середнього класу.

Як показують дані про походження товарів за 2022 р., країни з високим рівнем доходу імпортували з інших країн із високим рівнемдоходу 57% товарів, що закуповуються ними у вартісному вираженні, а країни, які не мають високий рівень доходу, ввозили з країн з високим рівнем доходу 40% загального обсягу імпортної продукції. Найбільше продукції з водних біоресурсів у 2022 р. ввозилося до Європейського союзу – 34%. Щодо окремих країн, то  частка імпорту у вартісному вираженні у 2022 р. – 15% від загального обсягу припадала на США, за ними слідували Китай – 10%,

Японія – 9%, Іспанія – 5%, Франція – 4%. Але за обсягом у живій вазі на першому місці знаходився Китай, який далеко випередив США. Китай імпортує велику кількість видів, які не виробляються в країні, для внутрішнього споживання та як сировина для переробки та подальшого реекспорту.

Работа оптово-розничного продовольственного центра «Фуд Сити» в период режима самоизоляции.

Не зважаючи на зростання імпорту продукції із водних біоресурсів у країни без високого рівня доходу, між ними та країнами з високим рівнем доходу зберігаються значні відмінності в середній питомій вартості імпортованої продукці. Причина такої різниці полягає в тому, що населення останніх воліє високоцінні види та продукцію з вищою доданою вартістю. У 2022 р. вартість продукції, яка ввозилася до країни з високим рівнем доходу, склала в середньому 3,2 $/кг, а вартість продукції, що імпортується в інші країни – 1,4 $/кг.

Обсяг імпорту продукції з водних біоресурсів в країни з економікою, що розвивається, підвищився в порівнянні з 1970-ми роками, але набагато більше помітною тенденцією, пов’язаною з розвитком світової торгівлі, є підвищення обсягу експортованої продукції. Якщо у 1976 р. країни з високим рівнем доходу припадав 71% вартісного обсягу світового експорту продукції з водних біоресурсів, то у 2022 р. цей показник становив 50%.

У кількісному вираженні частка країн цієї групи за цей же період знизилася з 67 до 46 відсотків. Підвищення вкладу країн, які не мають високого доходу, сприяють лібералізація торгівлі, швидке зростання виробництва аквакультури та високі обсяги інвестицій у встановлення торговельних відносин, необхідні для розвитку експортного ринку. Останнім часом ці країни не тільки постачають продукцію з водних біоресурсів на світові ринки, але й грають дедалі помітнішу роль у ланцюжках поставок як посередники. Вони імпортують сировину та реекспортують продукцію, вартість якої підвищувалася шляхом переробки або іншими способами.

Країни, що розвиваються, постачають на міжнародні ринки все більше продукції з водних біоресурсів, але низка країн з високим рівнем доходу також продовжують експортувати її до значних обсягів. Найбільше такої продукції у 2022 р. експортували п’ять країн, серед них – дві країни з високим рівнем доходу (Норвегія та Чилі) та три країни, які не мають високого рівня доходу (Китай, В’єтнам та Індія).

На перше місце за обсягом виробництва, експорту та переробки продукції з водних біоресурсів вийшов Китай. Він експортує як великі обсяги головоногих молюсків, креветок, тилапії та двостулкових молюсків власного виробництва, так і перероблену білу рибу, таку як тріска. Як зазначалося раніше, частина експортованої Китаєм продукції виготовляється з імпортної сировини. У 2022 р. Китай експортував продукцію з водних біоресурсів на суму майже 20 $, що становить 12% загально світового обсягу.

Хоча ця частка дещо знизилася (піковий рівень був у 2015 р.), вона як і раніше значно вище, ніж у минулі періоди. При цьому в 1976 р. на частку Китаю припадало лише 1,6% світового експорту продукції з водних біоресурсів у вартісному вираженні. Основна частка продукції у 2022 р. експортувалася до Японії, США Республіку Корея (відповідно 18%, 11% та 9% від загальног ообсягу у вартісному вираженні). 

З 2004 р. на другому місці у світі з експорту рибопродукції  знаходиться Норвегія. У 2022 ро. країна експортувала цієї продукції на 12 млрд. $, що становить 7,5% від загальносвітового обсягу. Норвегія є найбільшим у світі виробником культивованої сьомги, а також виловлює значні обсяги дрібних пелагічних видів та донних риб, таких як тріска. Основним ринком для Норвегії є Європейський Союз – на нього припадає 60% вартості норвезького експорту. З 2014 р. третє місце з експорту продукції з водних біоресурсів у світі займає В’єтнам. Він набагато випереджає інші країни за виробництва та експорту штучно вирощуваного пангасіуса, має серйозні потужності по виробництву культивованих креветок та переробці продукції. 2022 р. В’єтнам експортув авпродукцію з водних біоресурсів у сумі 8,5 $, що становить 5,?% від загально світового обсягу. На четвертому місці по експорту продукції з водних біоресурсів знаходиться Чилі; географічне розташування країни забезпечуєїй сприятливі умови для активного розвитку аквакультури. Чилі посідає друге місце у світі з виробництва лососевих риб. Крім того, у країні вирощуються мідії. У 2022 р. країна експортувала продукцію аквакультури на 6 млрд/ $, що становить 4% від загально світового обсягу. Завдяки активному розвитку виробництва креветок Індія у 2017 р. вийшла на четверте місце у світі з експорту. Але з 2018 р. обсяг експорту креветок з Індії знижується і у 2020 р. її випередила Чилі. Загальна вартість експорту продукції з водних біоресурсів з Індії 2022 р. становила 6 млрд. $, а це нижче, ніж у 2017 р. – 7,2 млрд.$.

Серед інших великих експортерів – Європейський Союз, Таїланд, Еквадор, Канада та Індонезія. Європейський Союз знаходиться на першому місці у світі за обсягами експорту, але переважно постачає продукцію на власний внутрішній ринок – 78% обсягу у вартісному вираженні. Більш того, значну частку торговельних потоків у Європейському союзі становить реекспортована продукція, яка або переробляється в ЄС, чи надходить на його ринки від зовнішніх постачальників

Великими переробні потужності має Таїланд. Основну частку продукції переробки країни становить консервований тунець, що виготовляється із сировини, що вивантажується безпосередньо в портах Таїланду судами закордонних експедиційних флотів. Крім того, у Таїланді вирощуються великі обсяги креветок, але в останнє десятиліття галузь серйозно постраждала від спалахів хвороб

В останнє десятиліття різко зріс обсяг експорту продукції з водних біоресурсів з Еквадору, що зумовлено різким збільшенням виробництва тунця та креветок.

На Канаду та США разом взяті припадає 6,4% світового експорту, але, оскільки ці країни є основними торговими партнерами, велика частка продукції реалізується у рамках двосторонньої торгівлі. Індонезія також одна з найбільших постачальників креветок на світовий ринок та експортує великі обсяги тунця та тилапії. 

Експорт рибопродукції з Африки зростав протягом тривалого часу, але у 2022 р. на частку регіону припадало менше 5% від загального обсягу. Марокко та Мавританія експортують значні обсяги головоногих молюсків та дрібних пелагічних риб, в основному на європейський та японський ринки, а також до інших африканських країн. Ряд країн Західної Африки також експортують великі партії тунця, переважно консервованого, в Європу. Країни Африки імпортують зовсім небагато продукції з водних біоресурсів. У 2022 р. цей показник становив всього 3,3% від загального обсягу у вартісному виразі. Африка переважно імпортує дрібних пелагічних риб з низькою питомою вартістю. 

(Дивись далі частину 2)

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Характеристика інтенсивності харчування коропів у ставках: добовий ритм, кисень, температура (Частина 48)

Створено - 12.05.2023 0
  Характеристика інтенсивності харчування коропів у ставках: добовий ритм, кисень, температура (Частина 48) Незважаючи на те, що короп відноситься до…

Доступність зольних елементів для харчування та вплив різних факторів на травлення їжи риб (Частина 13)

Створено - 05.04.2023 0
Доступність зольних елементів для харчування риб та вплив різних факторів на травлення їжі у риб (Частина 13) У групу зольних елементів входять…