Проєкт модернізації галузі рибного господарства України до 2030 р. (ідеологічні засади) (Частина 4)

Опубліковано at 18:37
510 0

Основним критерієм інвестиційної привабливості підприємств рибного господарства України для нового типу стратегічних інвесторів – є спроможність підприємств галузі отримувати в перспективі значні прибутки за рахунок найбільш ефективної реалізації вкладених інвестором фінансів, активної участі в управління підприємствами та мінімізації можливих ризиків (це є запорукою того, що в перспективі галузь рибного господарства зможе впевнено досягнути високого рівня конкурентоспроможності на вітчизняному та іноземному ринках).

Метою стратегічних інвесторів повинна стати не короткострокове вкладення фінансів у рибну галузь для скорішого отримання інвестиційного прибутку, а забезпечення  реального управління рибогосподарськими підприємствами у відповідності з власними концепціями їх стратегічного розвитку.

Різноманітність критеріїв інвестиційної привабливості підприємств рибогосподарського комплексу, допоміжних підприємств та підприємств торгівельної інфраструктури  галузі, незалежно від зовнішніх або внутрішніх факторів повинні бути чітко сформульовані зі своїми специфічними індикаторами, які об’ємно і найбільш повно визначатимуть умови за якими бізнес з впевненістю і на довгостроковий період вкладатиме кошти в розбудову галузі рибного господарства України.

Зовнішні фактори, які впливають на інвестиційну привабливість підприємств галузі рибного господарства України незалежно від господарської діяльності:

Політична та економічна ситуація в державі і в регіоні.

Якість податкової системи та рівень податкового тягаря.

Рівень законодавчої бази та судової влади.

Розвиток інфраструктури.

Кадровий потенціал.

Рівень конкуренції в галузі.

Розвиток галузі на даний час.

Динаміка та структура інвестицій.

Стадія розвитку галузі.

Темп росту об’ємів виробництва.

Ріст цін на фактори виробництва.

Стан фінансових показників галузі.

Наявність інновацій і науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок.

Безпека екологічного середовища.

Інформаційна забезпеченість бізнесу

Внутрішні фактори, які впливають на інвестиційну привабливість підприємств галузі рибного господарства України залежать безпосередньо від результатів господарської діяльності, тому є основним важелем впливу на інвестиційну привабливість цих підприємств:

Фінансовий стан підприємства.

Організаційна структура управління підприємства.

Ступень інноваційності продукції підприємств.

Стабільність генерації фінансових потоків.

Рівень диверсифікації продукції компанії.

Аналіз інвестиційної привабливості підприємств галузі рибного господарства України повинен містити наступні складові:

 Аналіз потенційного прибутку – дослідження альтернативних варіантів капіталовкладень, порівняння прибутків і рівнів ризиків.

 Фінансовий аналіз – вивчення фінансової стійкості підприємств і прогнозування його розвитку.

 Ринковий аналіз – оцінка перспектив товару на ринку, ємкість ринку, незадоволений попит, тощо.

 Технологічний аналіз – дослідження техніко-економічних альтернатив проекту, різноманітних варіантів використання технологій, пошук оптимальних рішень.

 Управлінський аналіз – оцінка організаційної і адміністративної політики, вироблення рекомендацій у частині, організаційної структури, організації діяльності, комплектування і навчання персоналу.

 Екологічний аналіз – оцінка нанесення потенційних збитків навколишньому середовищу проектом та розробка заходів щодо запобігання негативних наслідків.

 Соціальний аналіз – визначення придатності проекту і зацікавленості в ньому мешканців регіону (збільшення робочих місць, покращення

Підприємства галузі рибного господарства Україні можуть постійно приваблювати інвесторів фінансового типу і стратегічних інвесторів не зважаючи навіть на ганебний фінансовий і виробничий стан підприємств галузі, але лише за умов:

 Опікування держави усім комплексом зовнішніх факторів для стимуляції наростаючих надходжень інвестицій і створення сприятливого інвестиційного клімату в державі і в галузі рибного господарства зокрема (дивись вище).

Створення в Україні досконалого законодавчого клімату, де пріоритетними законами розвитку галузі рибного господарства повинні стати Закон України «Доктрина розвитку рибного господарства України на період до 2050 р.», Закон України «Про розвиток рибного господарства України», Закон України « Про будівництво і експлуатацію рибопромислового флоту України» та інші, на фоні вдосконалення інших законів, які вже прийняті і які вже зараз регламентують роботу рибного господарства України.

Надання підприємствам галузі рибного господарства України земель водного фонду (ставків, водосховищ, частин великих водойм, відгороджених частин лиманів, ділянок моря), а також ділянок землі під будівництво нових рибогосподарських об’єктів виключно на прозорій конкурсній основі, по спрощеній процедурі оформлення дозвільної документації (державі необхідно оформити відокремлені водойми як єдині майнові комплекси і тільки після цього виставляти їх на конкурсній основі для надання користувачам).

Постійного підвищення платоспроможності населення України як фактору зростання ємкості внутрішнього рибного ринку (це не стосується експортної рибопродукції).

Створення в рибному господарстві України єдиного, розробленого новими об’єднаннями підприємств галузі технологічного ланцюжка (від формування заводських ремонтно-маточних стад промислових видів риб, їх утримання, інкубації, вирощування рибопосадкового матеріалу, вирощування товарної риби, виробництва повнораціонних рибних комбікормів, з можливим вирощуванням деяких інгредієнтів комбікормів, рибопереробки, транспортування риби і рибопродукції, їх збереження і до кінцевої реалізації в торгівельній мережі),  де усі підприємства в залежності від своїх виробничих потужностей і біопродуктивним можливостей водойм на яких вони працюють зможуть максимально повно завантажити своє виробництво.

  Створення на великих водоймах України консорціумів рибогосподарських підприємств з укладанням договорів на довгострокову експлуатацію водойм на правах концесії. Основні проблеми установлення інститутів водних концесій можуть бути урегульовані прийняттям доповнень до діючого законодавства у суміжних сферах:

Розмежування прав і повноважень держави і органів місцевого самоврядування по відношенню до великих водних континентальних об’єктів, підписанню договорів о концесії, створення нормативно-правової бази концесії.

Створення механізму врахування думки населення і керівництва держави про передачу великих водних об’єктів рибогосподарським підприємствам усіх форм власності на правах концесії на строк до 49 років.

Створення механізму відкритої конкуренції на отримання права укладення договорів водної концесії з  точки зору ефективності господарювання і  вигоди території від передачі водного об’єкту в концесію.

Створення привабливих умов для інвестицій концесіонерів в розвиток виробничої інфраструктури (високотехнологічні сучасні заводи по рибопереробки, у допоміжні підприємства галузі, тощо), шляхом внесення відповідних змін в податкове законодавство України.

Створення гарантій збереження власності концесіонерів на усіх етапах концесії, навіть після закінчення дії концесійного договору.

Створення механізмів окупності інвестицій концесіонерів у випадках, коли вони будуть вкладатися у невиробничу (соціальну) сферу розвитку територій концесії.

Усунення таких недоліків, як:

 включення державою в концесійний договір вимог, які є неможливим для виконання концесіонерами;

 недовірливе, прискіпливе, упереджене ставлення місцевих органів влади до концесіонерів;

 відсутність механізмів швидких та ефективних концесійних переговорів, тощо.

Основними цілями консорціумів, які складатимуть договори з державою у вигляді водної концесії нового типу будуть:

Отримання сталого високого прибутку за рахунок максимально можливої комплексної полікультурної експлуатації великих водних об’єктів, які досягнути одному підприємству, враховуючи загальні об’єми виробництва, практично неможливо.

Отримання високих прибутків за рахунок глибокої високотехнологічної переробки рибної сировини і виробництва нових видів високоякісних рибопродуктів, з можливістю експортної реалізації своєї продукції в значних об’ємах.

Можливість цілої низки різноманітних рибогосподарських підприємств, допоміжних, логістичних і торгівельних працювати в єдиній технологічній, збалансованій по більшості виробничих параметрів схемі, без зайвих непродуктивних витрат.

Наука та іновації.

Основна системна проблема вітчизняної рибогосподарської науки полягає в тому, що темпи розвитку і структура українського сектору досліджень і розробок не відповідають потребам системи національної продовольчої безпеки в секторі рибопродукції. В той же час низка інноваційних технологій українських вчених не знаходить застосування в галузі рибного господарства України.

Метою реалізації стратегії розвитку є формування збалансованого сектору досліджень і розробок та ефективної інноваційної системи, яка забезпечуватиме технологічну модернізацію рибогосподарських підприємств України і підвищення конкурентоспроможності їх рибопродукції на основі передових технологій і перетворення наукового потенціалу в ресурс сталого розвитку.

Завдання стратегії розвитку науки і інновацій в галузі рибного господарства України є:

 Створення ефективної державної підтримки фундаментальної науки і забезпечення її випереджаючого розвитку.

 Створення конкурентоспроможного сектору прикладних досліджень і розробок.

 Створення ефективної інноваційної системи, розвиток правової охорони результатів досліджень і розробок.

 Модернізація рибогосподарських підприємств на основі технологічних інновацій.

 Вдосконалення механізмів і принципів бюджетного фінансування прикладних наукових досліджень і розробок.

 Підтримка ефективної системи підготовки наукових кадрів галузі.

 Забезпечення безперервного фінансування бізнес-проектів на всіх стадіях інноваційного циклу.

 Підтримка формування і розвитку системи державних науково-технічних та інноваційних фондів.

 Стимулювання компаній до виробництва нової рибопродукції, технологічному переоснащенню і проведенню наукових досліджень в своїй сфері діяльності.

 Формування системи ефективного управління в інноваційній сфері в тому числі розробки і реалізації довгострокової державної інноваційної політики.

Напрямками наукового супроводження діяльності рибного господарства України мають стати:

Проведення комплексних рибогосподарських досліджень і розроблення довгострокового прогнозу розвитку промислу риби та інших водних живих ресурсів у відкритих районах Світового океану та виключних (морських) економічних зонах іноземних країн.

Дослідження водних біологічних ресурсів з метою визначення обсягів їх можливого вилучення, розроблення рекомендацій з раціонального ведення промислу та охорони екосистем Азовського і Чорного морів, природних внутрішніх водойм та водосховищ.

Розроблення наукових основ управління рибальством, оптимального  використання, збереження і відтворення водних біоресурсів на базі системного екологічно спрямованого підходу.

Проведення дослідно-конструкторських робіт із створення нових сіткових матеріалів, знарядь лову для океанічного і прибережного рибальства, створення екологічно чистих технологій вилову риби та інших гідробіонтів.

Дослідження проблем розвитку морської та прісноводної аквакультури штучного відтворення і вирощування різних видів риб та інших водних живих   ресурсів.

Опрацювання рекомендацій, обґрунтувань та технологій їх культивування.

Створення і поповнення інформаційної бази даних країни щодо водних живих ресурсів, аквакультури та водного середовища.

Розроблення екологічно безпечних ефективних методів профілактики хвороб риб та їх лікування.

Покращення генетичного потенціалу в рибництві шляхом проведення науково-дослідних і виробничо-експериментальних робіт із селекції та збереження генетичних ресурсів промислово цінних, рідкісних та зникаючих видів риб.

Розроблення нових ресурсозберігаючих технологій і комплексів обладнання  для переробки риби та інших водних живих ресурсів з метою їх раціонального використання.

Проведення маркетингових досліджень, розроблення стратегії конкуренції, інтеграції та диверсифікації в рибному господарстві.

Розроблення рекомендацій  щодо  шляхів розв’язання сучасних економічних та соціальних проблем рибної галузі.

Сприяння розширенню сировинної бази для промислового рибальства у внутрішніх   водоймах   та  виключній  (морській) економічній  зоні  України  шляхом   науково   обґрунтованого   їх зариблення.

Опрацювання інвестиційних проектів, планів розвитку та реструктуризації підприємств, проектно-конструкторської та проектно-кошторисної документації на будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення рибогосподарських підприємств і об’єктів.

Співробітництво з науково-дослідними, проектно-конструкторськими установами,  організаціями,  закладами інших країн і міжнародними організаціями у сфері раціонального  та сталого використання водних біологічних ресурсів на основі міжурядових і міжвідомчих договорів.

Основними вимогами проведення цих робіт буде оцінка і ретельний аналіз доцільності та тендеру на право їх проведення серед підприємств рибної галузі, за рахунок їх особистих квот. Це дозволить повністю вивести з тіні наукові лови і об’єктивно проводити наукові та пошукові роботи.  

Недофінансування наукових установ зумовлюватиме відставання фундаментальних і прикладних досліджень,  зменшення сировинної бази вітчизняного рибальства та погіршення стану рибогосподарських водойм На цьому фоні знижуватиметься рівень технологічної і технічної бази виробництва, що у свою чергу приведе до не конкурентоспроможності на світовому ринку рибопродукції з одночасним зниженням обсягів виробництва. Крім того, недофінансування наукових досліджень сприятиме значному відтоку високопрофесійних наукових кадрів, а відповідно і втрати разом з ними всіх наукових і виробничих напрацювань.

Фінансування досліджень, що мають першочергове значення для гарантування продовольчої безпеки та незалежності держави, виробництва власної харчової та технічної рибопродукції, має здійснюватися в першу чергу за рахунок коштів Державного бюджету.

Науково-дослідні роботи, які носять регіональний характер або необхідні конкретним підприємствам, мають фінансуватися за рахунок коштів місцевих бюджетів, власних коштів рибогосподарських підприємств і відповідних фондів.

Важливим елементом функціонування рибогосподарського комплексу України після її структурної модернізації буде робота Племінного селекційного центру, якому необхідно доручити формування державних ремонтно-маткових стад частикових, рослиноїдних, коропових, осетрових, камбальних, лососевих, кефалевих, сигових, частикових та інших промислових і цінних видів риб з метою зариблення водойм України і відновлення їх рибогосподарського потенціалу.

Племінному селекційному центру  треба провести величезну роботу щодо формування державних ремонтно-маткових стад за рахунок придбання чистокровних порід риб (рослиноїдних з Китаю і В’єтнаму, сигових, осетрових, лососевих з Росії , США, Канади, Норвегії, Фінляндії, тощо ), та виведенню нових високо продуктивних ліній.

«Укррибпроект» та інші проектні та наукові установи Держрибагентства, на підставі маркетингових досліджень та новітніх технологій вирощування риби, її переробки, збереження, транспортування і торгівлі, повинні розробляти перспективні проекти розвитку рибогосподарських підприємств, а також проекти розвитку допоміжних підприємств галузі.

Наукові заклади галузі рибного господарства України (ЮгНІРО, Інститут рибного господарства) повинні в повній мірі забезпечити наукову підтримку галузі.

Учбові заклади галузі рибного господарства (зараз відданні у Міністерство освіти) після структурної модернізайції повинні продовжувати якісне виховання та навчання студентів і курсантів (командний та рядовий склад суден, технологів, фахівців рибопереробки, іхтіологів, рибоводів, фахівців для підприємств берегової інфраструктури рибопромислового флоту, тощо)  для поповнення кадрів галузі та заміщення фахівців що вибувають.

У фарватері модернізації однією з умов  розвитку науки і інновацій в галузі рибного господарства України повинно стати більш підвищені вимоги до навчання і виховання майбутніх фахівців галузі, які забезпечуватимуть сприяння студентами та курсантами не тільки фундаментальних знань їх спеціалізованого фаху, а й нових виробничих технологій, а саме головне –  виховання учбовими закладами особистостей, які будуть не байдужими  до проблем відновлення та збереження біоресурсів держави і своєю наполегливою працею всебічно сприятимуть інтенсивному розвитку галузі рибного господарства України.

Ідеологія виховання екологічного та рибогосподарського світогляду населення України.

Природа України та її водні ресурси є безцінним скарбом нації, тому що це є середа де ми живимо, це джерело необхідних ресурсів для існування і це є необхідною вимогою для духовного розвитку людини, але вони, нажаль, не безмежні і ці обставини суттєво обмежують можливості задоволення потреб населення у просторі для проживання, чистій питній воді, матеріалах і енергії та безпосередньо якості середи перебування.

Обмеження для України почали проявлятися вже у 70-х роках ХХ століття, коли протиріччя взаємовідносин між людиною і природою набули свого максимуму по всій планеті. Але саме на максимумі безвідповідального  руйнування  природи людство усвідомило майбутні жахливі катастрофічні наслідки глобальної екологічної кризи, що дало необхідний поштовх для формування екологічного світогляду у більшості населення планети.

Усвідомлення екологічних проблем торкнулися різноманітних галузей наукових і виробничих знань. Наука і виробництво самі стали орієнтованими на екологію. Процеси взаємодії людини і природи почали переосмислюватися усіма спеціалістами різних галузей, починаючи з філософів до економістів, соціологів, тощо.

Масштабний екологічний погляд науки став граню загального морального світогляду, коли умовами сталого розвитку вже ніколи не буде концепція безмежного  споживання, яка була до цього основним критерієм соціально-економічного розвитку. Необхідно кардинально переглянути критерії соціально-економічного розвитку і збалансувати їх з природними (водними) ресурсами держави та можливостями по їх самовідновленню.

Без цього неможливо досягти головної мети розвитку українського суспільства – забезпечення сьогодні і в майбутньому здорової середи для проживання з одночасним дотриманням якості життя і добробуту населення.

Досягнення екологічних цілей можливо за умов високої екологічної культури суспільства, етичні норми якого орієнтовані на виживання усього живого, коли ліквідується екологічна безграмотність і підвищується екологічна культура, тоді забезпечується внутрішня духовна відповідальність поколінь.

 Важливо також зазначити, що  в умовах екологічної кризи та відсутності необхідного рівня екологічної освіти у населення, забезпечити сталий довготривалий розвиток галузі рибного господарства України неможливо!

 Координаційні ради

з питань функціонування рибогосподарських комплексів в областях та АР Крим

З метою ефективного виконання функцій державного управління у сфері рибного господарства, забезпечення роботи з охорони, відтворення і раціонального використання риби та інших водних біоресурсів, розвитку аквакультури (марикультури), експлуатації морських рибних портів, безпеки мореплавства флоту рибної промисловості, міжнародного співробітництва при всіх обласних державних адміністраціях (ОДА, під час війни ОВА – обласні військові адміністрації) та АР Крим необхідно створити “Координаційні ради з питань функціонування рибогосподарських комплексів” (Типове Порложення розробляє Держрибагентство, а затверджує Кабінет Міністрів України”).

В Держрибагентстві необхідно створити спеціальний відділ, який  координуватиме роботу регіональних “Координаційних рад з питань функціонування рибогосподарських комплексів”.

Очолювати роботу регіональних Координаційних рад повинні заступники ОДА (або ОВА) по агропромисловому комплексу, а секретарями повинні бути начальники Управлінь Державного агентства меліорації та рибного господарства України по регіонах.

“Координаційні ради з питань функціонування рибогосподарських комплексів” в областях і АР Крим повинні бути постійно діючими органами з координації виконання заходів, визначених  

Основні завдання Координаційних рад полягатимуть у  координації зусиль галузевої та регіональної державної влади в галузі рибного господарства України, наданні пропозицій щодо державної діяльності у сфері розвитку рибного господарства (аквакультури, марикультури промислового та рекреаційного рибальства, відтворення і вирощування водних біоресурсів, рибопереробки, логістики, збереження рибопродукції, торгівлі, міжнародних відносин в сфері рибного господарства, тощо). .

“Координаційні ради з питань функціонування рибогосподарських комплексів” у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно – правовими актами, а також своїм  Положенням.

      “Координаційні ради з питань функціонування рибогосподарських комплексів”  повинні:

вносити пропозиції по структурній перебудові галузі рибного господарства України;

розробляти пропозиції щодо  відтворення,   використання  риби та інших водних біоресурсів у природних  і штучно створених  водоймах України;

вносити пропозиції стосовно програм та проектів розвитку рибного господарства України;

розглядати проекти законодавчих і підзаконних актів з метою підвищення ефективності роботи в сфері державного управління  рибного господарства;

організовувати взаємодію між державними структурами, науковими та фінансовими установами України щодо розвитку, використання,  відтворення та вирощування риби та інших водних біоресурсів України;

налагоджувати співробітництво з міжнародними організаціями та установами  з питань рибної галузі;

вносити пропозиції щодо виконання  державних програм з відтворення риби та інших водних біоресурсів України;

вносити пропозиції щодо експорту та імпорту рибної продукції в Україні;

аналізувати роботу суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності щодо відтворення, вирощування, охорони та ефективного  використання риби та інших водних біоресурсів;

розглядати міжвідомчі питання стосовно використання земель водного фонду, водойм загального призначення, режимів експлуатації енергетичних водних об¢єктів ТЕС і АЕС, боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства на водоймах, ухилення від сплати податків, контрабанди рибопродукції, ветеринарних і санітарно-епідеміологічних питань, раціонального використання природних ресурсів України, соціальних питань, тощо;

аналізувати та оцінювати проведення  гідротехнічних, днопоглиблюваних, бурових, вибухових, сейсмологічних робот, видобутку гравію та пісчано-черепашникової суміші,  інших видів робот на рибогосподарських водних об’єктах і  прибережних захисних смугах;

визначати пріоритетні напрямки наукових та прикладних досліджень в галузі рибного господарства та раціонального використання риби і водних біоресурсів;

розглядати  науково – дослідні, проектно-конструкторські розробки, а також нормативно – методичні документи в галузі вивчення, охорони,  відтворення і раціонального використання риби та інших водних біоресурсів, які стосуються розвитку рибного господарства;

отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій необхідну інформацію для виконання покладених на неї завдань.

утворювати експертні комісії та залучати для роботи фахівців центральних органів виконавчої влади, наукових і громадських організацій (за погодженням з їх керівниками).

Організовувати роботу по взаємодії галузевої та регіональної державної влади з громадськістю регіону, ЗМІ (засобами масової інформації).

Проводити роботу по екологічному і природоохоронному вихованню населення регіону,, особливо з дітьми, формуючи їх Світогляд.

Розробити та втілювати у життя “Проекти розвитку рибопромислових комплексів регіонів” (головне завдання).

До складу регіональних “Координаційних рад з питань функціонування рибогосподарських комплексів” окрім керівництва територіальних органів Держрибагентства повинні входити також відповідальні працівники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства водних ресурсів України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, інші представники державних органів виконавчої влади, наукові співробітники інститутів галузі рибного господарства, видатні громадські діячі галузі, провідні фахівці, тощо.

 Відновлення

водних біоресурсів України

 За останні 20 років водойми України зазнали суттєве антропогенне навантаження, пов’язане не тільки з  екологічними  негараздами, а й комплексом негативних факторів законодавчого, соціального, морального і адміністративного впливу  в результаті чого різко зменшилися популяції аборигенних, промислових, цінних і зникаючих видів риб.

В результаті нападу рф на Україну водойми східних та південних регіонів опинилися на території бойових дій. Частина водойм, в результаті руйнування гребель (Каховське, Оскільське та інші водосховища) взагалі залишилися без води (деякі частково). Інші водойми загарбниками не використовються за призначенням (вирощування риби), але в їх більшості вони виловили залишки риби, не дотримуючись ветеринарних і рибоводних норм, забруднюючи водойми.

В більшості водойм України популяції промислових видів риб  знаходяться за межею їх можливостей для самостійного відновлення, навіть якщо створити сприятливі умови для їх реанімації. Це стосується цілого ряду частикових, кефалевих, камбальних видів риб, а також осетрових, частина яких вже давно занесена у Червону Книгу. Заради справедливості необхідно визначити, що під час війни і в умовах заборони промислового лову на каскаді дніпровських водосховищ та в прифронтових водоймах популяції промислових видів риб частково відновилися.

Однак, зважаючи на те, що видова структура промислових стад на початок війни була разбалансована, чекати значного підвищення рибопродуктивності водойм не доводиться.

Не промислові аборигенні види риб, які займають своє місце в кормовому ланцюжку водойм теж зазнали значний тиск та пригнічення, що значною мірою негативно вплинуло на біологічне різноманіття водойм та загальну біомасу риби і водних  біоресурсів.

Значний антропогенний вплив на водойми скоротив  площі та зменшив загальну рибопродуктивність природних нерестовищ.  

Забруднення води та руйнування дна призвело до   зменшення кормової  бази, площ  нагулу, погіршало умови відтворення риб та інших водних біоресурсів (це не тільки континентальних водойм України, а й Азово-Чорноморського басейну, фактичні біопродуктивні можливості якого вже давно не відповідають природним).  

Враховуючи величезний рибогосподарський потенціал водойм України прийняття «Програми відновлення риби та інших водних біоресурсів України до 2030 р.» в рамках «Проєкту модернізації рибного господарства України до 2030 р.» стало б своєчасним і необхідним кроком держави по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України.

 Рибогосподарський водний фонд України

  Таблиця 1

№ з/п

 

Водойми

Площа

(га)

Примітка

1.

Внутрішні водойми

200.000

Стави, річки. водосховища

2.

Дніпровський каскад

690.000

Шість водосховищ

3.

Лимани і озера

410.000

Прісні  та солені

 

Усього:

1.300.000

Робоча площа 1 млн. га

5.

Чорне море

5.500.000

Континентальний шельф

6.

Азовське море

1.800.000

Українська половина моря

 

Усього моря:

7.300.000

 

 

Разом:

8.600.000

 

 Примітка:

– В Україні  протікає 71183 річки, довжина яких становить 248264 км , та  8073 озер. Із цього фонду переважна більшість водойм може використовуватися для вирощування риби.

– Для вирощування товарної риби в штучних умовах використовується більше 90 тис. гектарів ставків, з них 70 тис. га експлуатують спеціалізовані рибницькі підприємства.

Розробка і реалізація «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.»  пов’язана з необхідністю:

Виконання зобов’язань перед світовою спільнотою  по відновленню до фонового природного рівня всієї видової різноманітності риб і водних біоресурсів в природних водоймах України, включаючи цінні, промислові та рідкісні види риб.

Збереження генофонду рідкісних, цінних і промислових видів риб шляхом формування ремонтно-маточних стад в контрольованих умовах (в ставках, річках, водосховищах, відгороджених частинах лиманів, штучних спорудах та інших водоймах).

Створення  умов для інтенсивного розвитку аквакультури і марикультури, значного  нарощування виробництва рибної продукції за рахунок підвищення природної рибопродуктивності водойм, шляхом повномасштабних полікультурних зариблень цінними і промисловими видами риб для повного задоволення потреб населення, забезпечення продовольчої безпеки та незалежності України в секторі рибопродукції, а також потужного нарощування експортного потенціалу.

В реалізації «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» в рамках чинного законодавства братимуть участь рибогосподарські підприємства всіх форм власності і напрямів діяльності разом з Транснаціональною рибною корпорацією.

«Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» повинна бути розроблена на підставі моніторингу стану водних біоресурсів  всіх промислових водойм і моніторингу стану виробничих потужностей державних і комерційних підприємств, які мають відповідні можливості для робот по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України.  

Параметри відтворювання, терміни і масштаби меліоративних і природоохоронних заходів повинні бути складені відповідно доцільності і реального різнопланового фінансування.

При створенні «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» для кожного значного водного об’єкту повинна бути складена особиста Програма відновлення. Необхідно, щоб вона була погоджена додатково з місцевими органами влади (територіальними громадами) з урахуванням регіональної специфіки і затверджена “Координаційною радою з питань функціонування рибогосподарських комплексів” 

Бажано, щоб в процесі складання Програми з основними рибогосподарськими підприємствами-виконавцями були складені з   Транснаціональною рибною корпорацією (ТРК) протоколи про наміри, визначені параметри і напрямки співпраці.

Реалізація «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» вимагатиме вироблення державою особливого механізму управління підприємствами різних форм власності під керівництвом ТРК, забезпечення необхідної взаємодії з місцевими органами влади, силовими відомствами, державною рибоохороною, іншими державними закладами.

Тому для реалізації Програми необхідно на основі довгострокових договірних відносин використовувати величезний виробничий потенціал  комерційних підприємств по вирощуванню рибопосадкового матеріалу, формуванню ремонтно-маточних стад цінних і промислових видів риб, їх охороні, виконанню  необхідних меліоративних і природоохоронних робот, тощо.

ТРК необхідно надати необхідні повноваження щодо рибогосподарської діяльності на всіх водних об’єктах держави з наданням права постійного користування землями водного фонду (де це буде необхідно), що в свою чергу стане виробничим фундаментом, на якому будуватиметься майбутнє рибне господарство країни.

 ТРК разом з комерційними рибогосподарськими підприємствами проводитиме комплекс меліоративних, природоохоронних та інших заходів щодо створення умов для природного нересту риб, охороні плідників і молоді, створення необхідної кількості маточних стад цінних, рідкісних та промислових видів риб з проведенням штучного їх відтворення, до повного відновлення усього видового різноманіття у водоймах України.

Проведення у життя цих заходів допоможе відновити рибогосподарський потенціал природних і штучних водойм держави та складе необхідні передумови для подальшого інтенсивного розвитку галузі рибного господарства України.  

ТРК необхідно розробити  механізм заохочення комерційних підприємств брати участь у роботі по відновленню рибогосподарського потенціалу водойм України тому, що ці роботи не приносять реальних коштів підприємству, а меліоративні заходи, утримання державних та комерційних ремонтно-маточних промислових стад, а також заходи по штучному вирощуванню біологічного різноманіття риби та інших водних біоресурсів вимагатимуть значних фінансових та виробничих витрат.

Виходом з цього становища може бути лише впровадження єдиної технологічної схеми господарювання під керівництвом ТРК, в якій частина комерційних рибогосподарських підприємств займатиметься відновленням водних біоресурсів (меліорацією, створенням штучних умов для нересту, утриманням державних ремонтно-маточних стад цінних, промислових, рідких і цінних видів риб, та тих, що потребують штучного утримання, утриманням цехів та рибовідтворювальних заводів, виросних рибних господарств, тощо), а друга група підприємств – виловом, рибопереробкою, реалізацією. 

Створення ТРК технологічних, екологічних та благодійних фондів спеціального призначення допоможе оплачувати роботи неприбуткових підприємств, зайнятих відновленням риби та інших водних біоресурсів за рахунок частини прибутків інших комерційних підприємств, які знаходяться наприкінці технологічного ланцюга.

ТРК створюватиметься як головна холдингова управляюча компанія, яка зможе свої рибогосподарські підприємства і підприємства своїх партнерів з іншими формами власності забезпечити технологіями, необхідним законодавством, науковою, юридичною, кадровою, адміністративною підтримкою та захистом від неправомірних дій на всіх рівнях державної влади.

 Комерційні рибогосподарські підприємства повинні будуть у свою чергу неухильно виконувати договірні відносини з ТРК та затверджені  плани робіт, дотримуючись технологічних схем виробництва.  

 Збереження біологічного різноманіття і нарощування запасів  риби та інших водних біоресурсів на фоні покращення екологічного стану водойм повинно також передбачати:

Прийняття відповідних законодавчих  актів  щодо  фінансування заходів по відтворенню з державного  бюджету.

Вирощування молоді промислових риб на всіх виробничих      потужностях, придатних для вирощування на основі   бюджетного  відшкодування відповідних затрат.

Будівництво нових  рибовідтворювальних    комплексів    для вирощування молоді осетрових, кефалевих, камбальних, лососевих, частикових, коропових та рослиноїдних видів риб.

Проведення рибоводно-меліоративних робіт на   водосховищах, лиманах,  озерах і річках для поліпшення стану нерестилищ і місць нагулу молоді аборигенних видів риб.

Збільшення обсягів вирощування та зариблення природних водойм і  водосховищ  аборигенними  видами риб.

 Проведення біологічної меліорації водосховищ і водойм  шляхом  зариблення білим  та  чорним  амурами, ленським осетром, тощо.

Створення кріобанку статевих продуктів самців рідких та зникаючих видів риб з метою збереження їх генофонду.

Проведення акліматизації  нових перспективних видів промислових риб та інших водних біоресурсів з розробленням необхідної для цього законодавчої бази.

Рибні заповідники і рибні заказники

З метою створення найбільш сприятливих умов для природного відновлення всього видового різноманіття риби і водних біоресурсів та забезпечення необхідного рівня державної рибоохорони на великих рибогосподарських об’єктах країни повинні бути організовані рибні заказники, а де необхідно і рибні заповідники з усіма відповідними заборонними наслідками для населення, любительського лову, тощо. 

Також рибні заказники доцільно створити на тих водоймах, на яких будуть зберігатися державні ремонтно-маточні стада цінних і промислових видів риб. Враховуючи величезну вартість цих стад, заповідний статус водойм, необхідно організувати належну державну і відомчу рибоохорону з виконанням усіх необхідних природоохоронних заходів у безпосередній близькості від заповідних частин цих водойм.

Площа заказників може коливатися в межах  20÷25 %  від загальної площі водойми, а у разі потреби і більше (мілководдя верховин).

На цих водоймах необхідно розробити відповідні Режими рибогосподарської експлуатації з урахуванням специфіки господарювання на заповідних територіях. Території на яких  здійснюватиметься промисловий  лов, необхідно також обмежити використання активних знарядь лову для уникнення шкідливого навантаження на біоценоз водойми.

Також необхідно ув’язати плани розвитку рибних господарств з об’єктивними показниками біопродуктивних можливостей цих водойм.

Режими рибогосподарської експлуатації заповідників і заказників необхідно узгоджувати з ТРК, з відповідними комерційними рибогосподарськими підприємствами, місцевим населенням, місцевими органами  державної влади та самоврядування.

Природоохоронна зони заповідників і заказників повинна мати розширені параметри, а на площах водозбору заповідних водойм  адміністративними заходами необхідно буде категорично заборонити користування всіма ядохімікатами (виключення можуть складати тільки мінеральні добрива і то за узгодженням з науково-виробничими лабораторіями Держрибагентства). 

На деяких великих водоймах, таких як пониззя  Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Тилигульскому, Березанському, Дністровському, Молочному та інших лиманах, у Кархиницький затоці та на інших частинах Азовського та Чорного морів з найбільшими негативними наслідками  антропогенного впливу (в результаті чого практично повністю були знищені промислові і маточні стада промислових риб ), доцільно організувати повну, або часткову заборону лову риби і водних біоресурсів на 3÷5 років, залишаючи лише дозвіл на аматорський лов в певні пори року на обмеженій території з особистими правилами лову.

Подібні заборонні заходи з боку держави дієво вплинуть на збереження та відновлення частикових, осетрових, камбальних, кефалевих та інших цінних промислових видів риб, особливо на фоні активного проведення ТРК заходів по природному і штучному їх відтворенню.

Відновлення осетрових видів риб

Ще до війни з рф Україна не могла  виловити осетрових навіть для штучного розмноження на “Дніпровському експериментальному рибовідтворювальному осетровому заводі. ім. академіка Артющика”.

Так у 2008 р. було інкубовано лише дев’ять здорових самок російського осетра (шість було пошкоджено браконьєрами)  та дві самки севрюги невеликих розмірів (у 2009 р. була схожа картина).

Білуга, як самий цінний вид осетрових риб вже не зустрічається більше двадцяти років (в Україні білуга занесена у Червону Книгу, тому діє заборона навіть на її штучне відтворення; заборону цю треба негайно відмінити).

Для  планового відтворення осетрових видів риб тільки у Чорному морі треба вирощувати не менш як 25 млн. штук/рік осетрової  молоді покатих навішувань (3÷10 грамів). Стільки же треба вирощувати на Азовському морі, де Україна не має осетрових заводів.

Рф має на Азовському морі декілька відтворювальних осетрових заводів, але вони працюють на 10 % своєї виробничої потужності і теж  не забезпечують потреби Азовського моря.

“Дніпровський експериментальний рибовідтворювальний осетровий завод ім. академіка С.Т. Артющика” мав до війни з рф потужність лише 2,2 млн. штук/рік. Тому після війни потрібна реконструкція заводу з підвищенням потужності до 25 млн. штук /рік.

Таку потужність можна досягнути лише за умов озброєння заводу надсучасним обладнанням, з використанням Установок замкненого водопостачання, значного розширення басейнової частини заводу, виробничих потужностей для вирощування живого корму, малькових ставів та формування державних ремонтно-маточних осетрових стад.

Для цього к заводу треба приєднати не менш як 1000 га  водойм таких як став Березанського лиману (відгороджена частина Березанського лиману 980 га), який має відповідні можливості для доместикації і утримання осетрових ремонтно-маточних стад або задіяти інші рибовідтворювальні заводи (державні або комерційні).

На Азовському морі вилов осетрових риб заборонений в 1999 році. На Чорному морі  заборонений вилов осетрів з 1978 року. Проте вилов осетрових риб браконьєрами продовжується і дотепер. Їх чисельність знаходиться нижче межі виживання. Відтворювальні потужності осетрових заводів  не дозволяють навіть зупинити падіння чисельності, не кажучи вже про можливість самостійного природного самовідновлення.

Треба негайно добитися від держави офіційної відміни заборони на відтворення білуги. Затримання цієї постанови матиме тяжкі наслідки для популяції зникаючої ціннішої риби наших вод, яка сама не може знайти відповідні умови для природного нересту.

Після руйнування греблі Каховської ГЕС і затоплення осетрового заводу державі необхідно прийняти рішення по його відновленню. Однак фінансових ресурсів для цього у держави на найближчі 10 років не буде. Тому необхідно розглянути  питання спільного використання осетрокого заводу з ТРК на підставі державно-приватного партнерства (Закон України “Про державно-приватне партнерство від 01.07.2010 р. № 2404-VI).

Враховуючи надскладне становище в осетрівництві, ресурси держави та необхідність повного відновлення осетрового потенціалу України, державі необхідно негайно приступити до розробки Закону України “Про відновлення осетрових видів риб у водоймах України” (дивись видповідний розділ).

Необхідно також зауважити, що без змінення ставлення кожної людини країни до необхідності відродження осетрівництва і галузі рибного господарства в цілому – ніяке відродження рибогосподарського потенціалу водойм та інтенсивний, сталий, довготривалий розвиток рибного господарства України неможливі!

Відновлення камбальних видів риб

В останні кілька десятиліть відбувалось різке зменшення кількості промислових стад цінної морської риби  камбали-калкан. Десятилітня заборона промислового лову камбали трохи збільшила популяцію, але суттєво не вплинула на процеси її відновлення тому, що заходів штучного відтворення впроваджено в цей час не було.

Головними причинами зниження популяції є:

Руйнація дна моря траловими знаряддями лову.

Активний промисел дрібних видів риб (кілька, тюлька, хамса,  тощо), які складають кормову базу камбали-калкан.

Підвищення попиту на камбалу калкан на Європейському ринку що привело до масового незаконного її вилучення ННН-рибальство (незаконне, неконтрольоване, непідзвітне).      

За даними наукових досліджень і прорахунків біомаса статевозрілих особин 8-10-ти річного віку Чорноморської камбали калкан для повноцінного щорічного відновлення повинна складати не менш як 25.000 тонн. Зараз ми маємо стадо в Чорномо морі з відповідними ваговими параметрами не більш як 2000 тонн. Тому не можна очікувати реальних результатів зростання популяції за рахунок її самовідтворення.

Щоб відновити природну популяцію камбали необхідно:

Посилити контроль вилучення та експорту камбали-калкан користувачами.

Ввести 5 річну заборону на вилов камбали-калкан.

Визначити в Чорному та Азовському морях найбільш придатні місця для нересту та розвитку молоді камбали-калкан і ввести на них заборонні заходи щодо промислового лову в цих районах.

Розпочати будівництво нових заводів по відтворенню камбали-калкан на узбережжі Азовського та Чорного морів, потужністю не менш як 25 млн. штук/рік (п’ятачків 1÷5 грамів) та підрослих  личинок  ≥500 млн. штук/рік кожний з використанням сучасних та ефективних технологій (УЗВ, басейни, штучне годування, тощо).

Розпочати пошук принципово нових технологій вирощування молоді камбали-калкан у водоймах поблизу моря, які мають сприятливі умови для вирощування.

Відновлення в повному обсязі камбальних видів риб в Азово-Чорноморському басейні при наявності необхідного фінансування і впровадженні передових  технологій вирощування надасть можливість  вже через  5  років збільшити видобуток цінної експортної риби до 1000 тонн/рік.

Відновлення піленгасу

Піленгас, основна харчова ніша якого знаходиться в донних шарах детриту, при оптимальному зарибленні дуже позитивно впливає на  загальний іхтіологічний стан водойм.

Зважаючи на те, що піленгас за останнє десятиліття став однією з основних промислових риб Азово-Чорноморського басейну, основним завданням «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» по піленгасу буде значне, у декілька разів збільшення його популяції в водоймах України.

За умов штучного отримання посадкового матеріалу піленгасу в Азово-Чорноморському басейні (не менш як 250.000.000 штук/рік), промислові запаси цих риб можуть бути за 5-7 років суттєво збільшені.

 Відтворення піленгасу в межах «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» можливо такими засобами:

Створення сприятливих умов для природного відтворення, шляхом проведення меліоративних робіт у Молочному лимані (постійне розчищення гирла) та інших водоймах де проходить природний нерест піленгасу (звісно, після закінчення війни з рф і розподілу Азовського моря на українську та російську частини).

Здійснення більш ефективного комплексу заходів щодо несанкціонованого (прихованого) та браконьєрського вилову (ННН-рибальство).

Відтворення молоді на всіх рибовідтворювальних заводах, ділянках і морських фермах. Доцільно також підрощувати молодь у ставках і затоках поблизу лиманів і морів, де б вони могли за літо набирати до 20 грамів ваги і бути недосяжними для хижаків.

Піленгас дуже пластична риба, яка може пристосовуватися до різноманітних умов водного середовища, навіть прісної води. Тому державі доцільно розглянути питання дозволу на вселення піленгасу у водосховища Дніпровського каскаду.

Розведення піленгасу як цінної харчової риби не потребує великих коштів, але впровадження ТРК заходів щодо його відтворення може суттєво вплинути на загальну промислову ситуацію Азово-Чорноморського басейну та внутрішній водойм.

Відтворення судаку

Судак цінна промислова риба. Загальна вагова частка судаку у загальному улові раніше складала приблизно 5-10%. В останні роки неконтрольований вилов судаку  майже знищив промислові  його запаси у більшості водойм України.

Хижацький вилов судака  в Азовському морі при повній відсутності меліоративних і відтворювальних заходів, привів до розмноження по всій акваторії моря дрібного бичка, який складав раніше його основний харчовий раціон. Така заміна цінної промислової риби на дрібну відбувається по всіх без винятку водоймах України.

Вагові показники статевозрілих особин судака в останні роки по  всіх водоймах знизилися з 2-3 кг до 0,8-1,2 кг (під час війни вагові показники судаку збільшаться за рахунок відсутності промислового лов)..

В «Програмі відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.»  щодо збереження та відновлення цієї важливої меліоративної і харчової риби, яка має промислове значення в усіх рибогосподарських водоймах України, повинна передбачити низку рибоводних та організаційних заходів щодо:

Введення трирічної заборони на вилов судаку по всіх водоймах України, або суттєве зменшення квот.

Проведення інтенсивних меліоративних заходів щодо поліпшення його природного відтворювання.

Організації штучного вирощування зарибку на рибоводних заводах та риборозплідниках у промислових масштабах (вирощування товарного судаку в штучних умовах неможливо у зв’язку з біологічними особистостями виду).

 Введення державою заборонних заходів щодо обмеження промислового вилову, а також впровадження ТРК низки ефективних меліоративних та відтворювальних заходів  в межах , «Програми відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.» дозволить за 7 років  відновити популяції цієї цінної промислової риби у водоймах України.

Враховуючи видове різноманіття риб в водоймах України, важливість збереження оптимального їх співвідношення «Програма відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.»  має передбачити загальні положення і принципи відтворення, які стосуються більшості промислових та цінних видів риб.

Основні промислові водойми повинні мати окремі  Програми відновлення водойм де будуть прописані конкретні заходи щодо поліпшення загального стану водних біоресурсів такі як:

Організація рибних заказників і рибних заповідників.

 Введення заборони лову риби на окремих ділянках водойми які мають сприятливі умови щодо нересту, вирощування молоді та нагулу.

Боротьба з будь якими проявами (ННН-рибальства).  

Проведення природоохоронних заходів.

Проведення відтворювальних заходів на містах нересту.

Організація нових форм рекреаційного рибальства.

Створення ТРК Служби оперативного контролю за охороною, використанням та відтворенням водних біоресурсів.

Відтворення різноманіття водних біоресурсів.

«Програма відновлення водних біоресурсів України до 2030 р.»  стане дієвим знаряддям відновлення водних біоресурсів України та їх раціонального використання в майбутньому по забезпеченню продовольчої безпеки та незалежності України у секторі рибопродукції.

 Громадські галузеві організації,

Громадська рада при Держрибагентстві, ЗМІ

 Громадяни та їх об’єднання інші громадські формування, Громадська рада при Державному агентстві меліорації та рибного господарства України, засоби масової інформації у встановленому законом порядку мають право і повинні:

 брати участь в розгляді місцевими радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з використанням і охороною водойм, їх експлуатації, відтворенням риби та інших водних біоресурсів, тощо;

 виконувати роботу по використанню і охороні водойм та відтворенню водних біоресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян за погодженням з місцевими радами та іншими державними органами;

 брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних біоресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

 проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, які пов’язані з використанням водойм у порядку, що визначається законодавством;

 проводити громадську антикорупційну експертизу  законодавчих проєктів документів;

 здійснювати громадський контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів;

 одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об’єктів, джерел забруднення та використання вод, про плани і заходь щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

 подавати до суду позов про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та нецільового використання водойм;

 здійснювати інші функції щодо використання і охорони водойм та відтворення водних біоресурсів відповідно до законодавства.

Контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів полягає в забезпеченні дотримання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Державний контроль за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів здійснюється, Міндовкіллям та іншими державними органами відповідно до законів Україні.

Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною водойм та відтворенням водних біоресурсів визначається Воднім Кодексом та іншими актами законодавства.

Саме діючи громадські галузеві організації повинні першими «бити у всі дзвони», коли наступають критичні моменти, в яких влада або бездіяльна, або її дії навмисно направлені проти потреб держави, всупереч чинного законодавства (особливо це стосується ганебних кадрових призначень, примусового створення корупційних схем у різних сферах діяльності галузевих підрозділів Держрибагентства, некомпетентних наказів, тощо).

Регіональні громадські організації галузі повинні приймати активну участь у роботі “Координаційних рад з питань функціонування рибогосподарських комплексів” в областях і АР Крим і буди авангардом у рішенні всіх регіональних питань розвитку. 

Вони повинні відслідковувати всі дії, які відбуваються у регіонах і приймати відповідні організаційні та інші заходи для усунення всіх недоліків роботи з боку рибогосподарських підприємств.

Їх спільні зусилля з рибогосподарськими організаціями і владою повинні максимально сприяти інтенсивному розвитку  рибного господарства.

Дуже ефективним напрямком діяльності громадських організацій є активна їх участь у проведенні  рейдів по охороні водойм (в якості громадських інспекторів) від браконьєрів та порушників екологічного законодавства, участь у проведенні рейдів по ринках, місцях продажу нелегально виловленої риби, нелегальних цехів по переробки риби.

В разі неможливості вирішення питання на регіональному рівні, громадські організації повинні повідомляти  про це Громадську Раду Держрибагентства та інші громадські організації галузі засоби мосової інформації (ЗМІ).

Важливою подією у роботі громадськості повинна стати робота  Інтелектуального центру розвитку рибного господарства.

Але його створення і плідна робота щодо сприяння відродження водойм і розвитку рибного господарства України зможе принести свої плоди у разі спільної роботи Громадської спілки “Національна асоціація виробників продукції аквакультури і рибальства “Риба України” .

Робота  цієї громадської організації повинна бути спрямована на консолідацію інтелектуальної складової процесу модернізації моделі комплексної експлуатації українських водойм, надання об’єктивних оцінок досягнень у сфері відродження водойм, внесків пропозицій у розробку окремих інноваційних проектів, поліпшення роботи організаційної складової процесу відродження, та інше.

Громадська Рада при Держрибагентстві повинна активізувати свою повсягденну роботу, чітко відстежувати усі рухи керівництва Держрибагентства, оперативно надавати їм свою професійну оцінку, підключати у разі потреби інші громадські організації галузі, добиватися відповідних фахових або наукових експертиз, надавати свої пропозиції щодо розгляду різних питань, спрямованих на поліпшення функціонування рибогосподарського комплексу України і таким чином дієво і позитивно впливати на розвиток всієї галузі.

Громадська рада при Держрибагентстві повинна:

сприяти врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної, регіональної політики;

проводити відповідно до законодавства громадський моніторинг  діяльності органу виконавчої влади;

готувати експертні пропозиції, висновки, аналітичні матеріали з питань формування та реалізації державної політики;

– готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу.

Засоби масової інформації. Значний вклад у виховання населення (особливо підліткової молоді) екологічного світосприймання, дбайливого, турботного відношення до національних природних багатств України, популяризації вживання рибопродуктів власного виробництва можуть внести засоби масової інформації (ЗМІ).

Висновки.

Результативна модернізація рибного господарства України до 2030 р. можлива лише за умов створення в Україні Транснаціональної рибної корпорації, яка візьме на себе основний тягар:

– Будівництва і експлуатації рибопромислового флоту Світового океану, Азово-Чорноморського басейну, внутрішніх водойм України.

– Організації единого технологічного ланцюжка виробництва рибопродукції від формування ремонтно-маточних стад промислових видів риб, інкубації ікри, вирощування рибопосадкового матеріалу, вирощування товарної риби, її збереження переробка, реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках.

– Організація рибогосподарської діяльності СТРГ.

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Обгрунтування необхідності розробки Закону України ” Про відновлення рибогосподарських водойм”

Створено - 13.04.2020 0
Обґрунтування необхідності розробки Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм» Водойми України (33837 водойм, загальною площею біля 1.322.000 га, половина  Азовського…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів)

Створено - 18.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 9 – різноманіття водних біоресурсів) Новому…

Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 3 – промисел в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах України)

Створено - 16.05.2020 0
Що робити новому керівництву Держрибагентства для забезпечення сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 3 – промисел в Азово-Чорноморському басейні…