Умови сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 2 – мета, цілі, пріорітети, підходи, прогнози)

Умови сталого розвитку галузі рибного господарства України (Частина 1 – мета, цілі, пріорітети, підходи, прогнози)

Мета та стратегічні цілі

Виходячи з того, що сучасний стан галузі рибного господарства України знаходиться у довготривалому занепаді, а також додаткові обставини негативного впливу світових фінансово-економічних і політичних чинників на економіку та соціальний фон країни, можна констатувати, що відродження галузі в цих вкрай несприятливих умовах неможливе без прийняття «Стратегії розвитку галузі рибного господарсттва України до 2030 р.» в якій передбачатиметься повномасштабні радикальні кроки держави по організаційній (структурній) перебудові галузі на тлі створення найбільш сприятливого законодавчого простору.

Головною метою (місією – концептуальному наміру рухатися у визначеному напрямку) «Стратегії розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р.» є забезпечення сталого розвитку рибного господарства країни по трьох основних напрямках:

1. Розвиток рибогосподарського комплексу (аквакультура, марикультура, рибопереробка, допоміжні підприємства інфраструктури торгівля рибопродуктами) та рибопромислового комплексу країни (рибопромисловий флот та портова інфраструктура).
2. Підвищення соціально-економічних складових галузі.
3. Відновлення рибогосподарського потенціалу водних об’єктів України, їх екології, біорізноманіття водних біоресурсів, досягнення головних маркерів екологічного стану водойм.

Стратегічні цілі «Стратегії розвитку галузі рибного      господарства України до 2030 р.» (конкретизація місії у формі, яка доступна для управління процесом їх реалізації):

Модернізація галузі (структурна, повномасштабна), з розробкою необхідної законодавчої платформи, пристосованої до сучасних умов господарювання і яка забезпечить оптимальні умови розвитку галузі рибного господарства України.

Формування та реалізація державної політики у сфері рибного господарства відповідно до міжнародних зобов’язань України, рекомендацій Комітету рибного господарства продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та кращих практик Європейського Союзу.

Гармонізація галузевого законодавства України до норм ЄС.

Втілення нового підходу до управління галуззю.

Підвищення соціальної відповідальності та культури промислового та любительського рибальства, а також рибництва.

Розвиток галузевої науки, проведення науково-дослідних робіт, розробка та впровадження новітніх технологій та інновацій в галузі рибного господарства.

Впровадження комплексу заходів щодо посилення міжнародного співробітництва у напрямку управлінням водних біоресурсів.

Зосередження в єдиному управлінському центрі залишків усіх державних рибогосподарських підприємств і підприємств інфраструктури.

Створення колективних суб’єктів на крупних природних і штучних водоймах.

Створення на водосховищах Дніпровського каскаду та інших крупних водоймах спеціальних природних рибних заказників.

Розвиток аквакультури на внутрішніх водоймах.

Розвиток марикультури на Азовському та Чорному морях.

Сприяння розвитку морських і океанічних рибопромислових підприємств.

Сприяння розвитку сучасних рибопереробних підприємств

Розвиток в Україні мережі оптово-роздрібної торгівлі.

Розвиток селекційно-генетичного та племенного напрямку роботи в рибництві.

Відновлення роботи допоміжних підприємств галузі.

Інтеграція у світові процеси: прісноводне, морське, океанічне рибальство, вирощування риби і морепродуктів у внутрішніх водоймах, збереження і транспортування риби, переробка та її реалізація,  експорт та імпорт рибопродукції, галузева наука, відновлення біорізноманіття водойм, тощо.

Контроль державою доцільності ввезення окремих видів імпортної рибопродукції з обґрунтуванням митних тарифів (лише для поповнення асортименту).  

Проведення  такої стратегічної структурної перебудови галузі,  яка сприятиме створенню справжнього власника виробництва, зацікавленого у випуску максимальної кількості якісної рибної продукції для національного та зовнішнього ринку.

Оптимізація оподаткування національного виробника рибопродукції.

Розробка  інструментів реструктуризації підприємств.

Стратегічними цілями розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р. потрібно вважати будівництво такої нової інноваційної моделі устрою галузі, яка притаманна умовам України і яка зможе гарантовано забезпечити створення сприятливого законодавчого, нормативно-правового, фінансово-економічного, адміністративного, виробничого простору для стрімкого розвитку національного виробництва конкурентоспроможної, якісної рибопродукції на ринках України та поза її межами, створення обʼєктивних передумов для соціально-економічного розвитку підприємств галузі, традиційних рибопромислових регіонів, відновлення екології та природоохоронних складових водоймів на фоні зростання їх рибогосподарського потенціалу зі збереженням всього видового природного біорізноманіття риби та інших водних біоресурсів, тощо.

Пріоритетні напрями стратегічного розвитку галузі, очікувані результати та показники їх досягнення

Загальний, недеталізований план досягнення головної мети (місії), який охоплює певнийий проміжок часу в «Стратегії розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р.», розділений на три частини:

1. 1. Короткостроковий період до 2023 р. (включно).
2. 2. Середньостроковий період до 2026 р. (включно).
3. Довгостроковий період до 2030 р. (включно).

Під час реалізації стратегії необхідно ефективно використовувати наявні ресурси для досягнення головної мети.

Чітко сформульована стратегія ефективно діє в ситуації, коли для прямого досягнення головної мети недостатньо наявних законодавчих, фінансових, виробничих, адміністративних та інших ресурсів.

«Стратегії розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р.» повністю відповідає Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» (№ 2411-VI від 08.07.2018) та усім зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції.

Напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на короткостроковий період до 2023 р. (включно):

1. Законодавство – розробка нових Законів України:

– «Доктрина розвитку галузі рибного господарства України до 2050 р.».

 – «Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.».

–  «Про будівництво рибопромислового флоту України».

 – «Про марикультуру».

– «Про збереження осетрових видів риб».

– «Про збереження видового біорізноманіття риби та інших водних біоресурсів»

– «Про відновлення рибогосподарських водойм України».

2. Вдосконалення діючих Законів України:

– «Про аквакультуру».

– «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

3. Розробка нової та вдосконалення діючої нормативно-правової бази галузі.
4. Розвиток рибопромислового флоту України:

–   Програмне-цільове прогнозування за допомогою інтегрування цілей, рішень галузевих проблем, мінімізація ризиків, гармонізація ресурсів і завдань, оптимізація економічних та адміністративних важелів управління, тощо (реалізація стратегії відновлення та розвитку рибопромислового флоту України повинна створити економічні передумови для сталого довгострокового нарощування об’ємів виробництва рибопродукції).

– Визначення основних напрямків формування державної політики в області інноваційного оновлення і розвитку рибопромислового флоту з урахуванням стратегічних цілей галузі.

–  Проектування майбутнього рибопромислового флоту України:

– Проектування рибопромислового флоту Азово-Чорноморського басейну як єдиної української рибопромислової ескадри з урахуванням загально допустимого вилову у виключній (морській) економічній зоні України.

– Боротьба за водні біоресурси Світового океану на фоні наслідків  загальноекономічної кризи (змусять Україну шукати нові підходи до  стратегічного планування розвитку рибопромислового суднобудівництва та пошуку нових перспективних рибопродуктів з нових видів водних біоресурсів з високими фінансовими показниками промислу).

5. Створення об’єктивних передумов щодо значного підвищення інвестиційної привабливості рибогосподарських, рибопромислових, рибопереробних та інших підприємств галузі для залучення значних фінансових засобів у їх розвиток.
6. Проектування нових (типових) високотехнологічних рибогосподарських підприємств, які працюватимуть на Установках замкненого водопостачання (УЗВ), а також нових садкових лініях (типових) для вирощування цінних та промислових видів риб.
7. Використання компенсаційних коштів за нанесення збитків рибному господарству України при будівництві енергетичних об’єктів.
8. Вдосконалення роботи Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) – прийняття нової ідеологічної платформи для розробки рекомендацій Держрибагентству, виходячи з того, що не можна у своїх подальших кроках опиратися на стару корупційну схему надання та контролю Режимів СТРГ, яка себе повністю дискредитувала і не може з моральної точки зору надалі функціонувати.
9. Створення суб’єктів рибогосподарської діяльності, які спроможні організувати ефективну рибогосподарську експлуатацію крупних природних і штучних водойм країни на максимально можливому рибогосподарському рівні (створення Консорціумів рибопромислових підприємств каскаду Дніпровських водосховищ (690 000 га) складе всі передумови для стрімкого розвитку рибного промислу на 50 % загальної площі водогосподарського фонду України).
10. Боротьба з ННН-рибальством, охорона водних біоресурсів.
11. Розвиток марикультури:

     – Пошук в північно-західній частині Чорного моря ділянок акваторії, які придатні для марикультури (Ягорлицька, Тендрівська, Кархінітська  затоки, Березанський та Тилігульський лимани, узбережжя від Очакова до Вілково).

     – Проектування нових (типових) марикультурних рибних господарств.

12. 12. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм їх екології, природного біорізноманіття водних біоресурсів, досягнення головних природоохоронних маркерів екологічного стану водойм.
13. Розвиток аквакультури (підвищення якості риби та якості процесів рибопереробки).
14. 14. Вдосконалення кадрової політики Держрибагентства в галузі, боротьба з корупцією.
15. Створення державного холдингу «Риба України» із залишок державних підприємств галузі для більш ефективного керування малими малоефективними підприємствами.
16. Охорона водних біоресурсів у Чорному морі – придбання Держрибагентством спеціалізованого плавзасобу для охорони в 200 мильній виключній (морській) економічній зоні України водних біоресурсів, в тому числі цінних (камбали-калкан, осетрові види риб).

Пріоритетні напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на короткостроковий період до 2023 р. (включно):

1. Розробка нової законодавчої бази для розвитку рибного господарства та вдосконалення вже діючої.
2. Відновлення рибопромислового флоту України (океанічного, флоту Азово-Чорноморського басейну, флоту внутрішніх водойм України).
3. Вдосконалення роботи Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ).
4. Створення консорціумів рибопромислових підприємств на каскаді Дніпровських водосховищ.
5. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм, екології водойм, всього природного біорізноманіття іхтіофауни.

 Напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на середнєстроковий перід до 2026 р. (включно):

1. Розвиток рибопромислового флоту України.

– Боротьба України на міжнародній арені за залишки водних біоресурсів Світового океану – ресурсне забезпечення рибопромислового флоту України (теоретичне гарантоване). Залежатиме від політичного, економічного, ресурсного та інших складових, але в межах: по Світовому океану – не менш як 500 тис. тонн/рік (без урахування крилю ≥ 250 тис. тонн/рік), у виключних економічних зонах іноземних держав – 100 тис. тонн/рік, по Азово-Чорноморському басейну – 100 тис. тонн/рік.

– Поглиблення  двосторонніх зв’язків з прибережними державами, які мають значний невикористаний біологічний ресурс (Перу, Нова Зеландія, Марокко, Мавританія Намібія, Ангола, тощо).

– Зміцнення позицій України в міжнародних організаціях (ФАО, риболовних НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, наукової організації — ІКЕС), а також необхідно вступити до SPRFMO (риболовної організації південної частини Тихого океану. тощо).

– Будівництво науково-дослідного судна океанічного класу для комплексних, системних досліджень стану запасів морських гідро біонтів, вивчення гідрометеорологічних факторів промислового середовища та розрахунку можливого вилову.

– Будівництво крупнотоннажних суден експедиційних рибопромислових ескадр, враховуючи необхідність їх одночасного початку роботи, доцільно проводити, розміщуючи закази в декількох країнах в тому числі і в Україні (проектування експедиційної ескадри треба здійснити з позиції її як єдиного рибопромислового комплексу зі всіма виробничими зв’язками та інфраструктурним забезпеченням). Рибопромислові експедиційні ескадри – це складний сучасний високотехнологічний комплекс, який повинен комплектуватися не тільки риболовними суднами, які приносять прямий прибуток, а й допоміжними функціональними елементами виробничого забезпечення: пошуковими, транспортними суднами, плаваючими рибними заводами, танкерами-заправниками, науковими суднами, тощо.

– Будівництво нового рибопромислового флоту Азово-Чорноморського басейну та рибопромислового флоту внутрішніх водойм України, нових портів та порто пунктів з інфраструктурою.

– Будівництво нових рибопереробних підприємств.

2. Створення об’єктивних передумов щодо значного підвищення інвестиційної привабливості підприємств галузі для залучення значних фінансових засобів у розвиток підприємств галузі.
3. Продовження створення суб’єктів рибогосподарської діяльності, які спроможні організувати ефективну рибогосподарську експлуатацію крупних природних і штучних водойм країни на максимально можливому рибогосподарському рівні.
4. Боротьба з ННН-рибальством, охорона водних біоресурсів.
5. Розвиток марикультури.

– Будівництво і експлуатація нових  господарств марикультури.

– Будівництво допоміжних підприємств марикультури (виробництво кормів для морських риб та інших гідробіонтів, садків, сіток, інвентарю, спецодягу, спеціалізованих плавзасобів, тощо).

6. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм їх екології, біорізноманіття водних біоресурсів, досягнення головних маркерів екологічного стану водойм (відновлення популяції осетрових видів риб в водах України згідно прийнятому закону України).
7. Розвиток аквакультури:

– Будівництво нових комбікормових заводів та інших допоміжних підприємств.

– Підвищення якості риби та якості процесів рибопереробки.

8. Будівництво об’єктів логістичної інфраструктури галузі (живорибних баз, рибних баз, спеціалізованих рибних магазинів, тощо).
9. Розвиток прикладної рибогосподарської науки:

– Будівництво нового Селекційно-генетичного племінного центру рибництва.

– Відновлення роботи Науково-дослідного інституту економіки галузі рибного господарства (маркетингові дослідження, економіка).

Пріоритетні напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на середнєстроковий період до 2026 р. (включно):

1. Відновлення рибопромислового флоту України (океанічного, флоту Азово-Чорноморського басейну, флоту внутрішніх водойм України).
2. Розвиток марикультури на узбережжі Чорного моря.
3. Розвиток аквакультури (УЗВ, садкові лінії, водойми, басейни).
4. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм, екології водойм, всього природного біорізноманіття водних біоресурсів.
5. Розвиток прикладної рибогосподарської науки.

Напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на довгостроковий перід до 2030 р. (включно) принципово не відрізняються від попередніх двох етапів з однією відмінністю.

Пріоритетні напрямки стратегічного розвитку галузі рибного господарства України на довгостроковий період до 2030 р. (включно):

1. Відновлення рибопромислового флоту України
2. Розвиток марикультури та аквакультури.
3. Відновлення рибогосподарського потенціалу водойм, екології водойм, всього природного біорізноманіття водних біоресурсів.

Нові підходи та інструменти реалізації державної політики, їх відповідність зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції

Досягнення головної мети «Стратегії розвитку галузі рибного господарства України до 2030 р.» – забезпечення сталого розвитку рибного господарства країни, можливе за умов правильного визначення підходів щодо досягнення поставлених стратегічних цілей та надання обʼєктивного фахового  обґрунтування вибору необхідного інструменту державної політики.

Перший напрямок головної мети – розвиток рибогосподарського та рибопромислового комплексу країни може бути реалізованим перш за все за рахунок:

Збільшення інноваційної привабливості підприємств галузі, яка досягається:

розробкою необхідної законодавчої платформи;

зміна умов оподаткування;

підготовкою фахового рівня керівників та працівників підприємств;

наявністю виробництва достатньо великої потужності;

інтеграція підприємств в регіональний та галузевий технологічний цикл виробництва;

наявністю адміністративної, правової, методичною, кадровою та іншої підтримки Держрибагентством підприємств галузі;

прозорістю ведення фінансово-економічно звітності, тощо.

Розвиток рибопромислового флоту (будівництво нових суден та портової інфраструктури).

Розвиток підприємств аквакультури, марикультури, рибного промислу, рибопереробки, допоміжних підприємств, комбікормових виробництв, живорибних баз, рибних баз, підприємств логістичної інфраструктури, оптово-роздрібної торгівлі, тощо.

Збереження водойм, їх раціональне використання, збільшення риби та інших водних біоресурсів.

Сприяння Держрибагентством створення єдиних технологічних ланцюжків для всіх підприємств галузі по напрямках і призначенню для більш ефективного використання наявних природних, виробничих, фінансових, кадрових та інших ресурсів галузі (Закон України «Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.»).

Другий напрямок головної мети – підвищення соціально-економічних складових галузі може бути реалізованим за рахунок:

Покращення умов праці працівників рибогосподарського комплексу, а також заробітних плат (підвищення загальних об’ємів виробництва рибопродукції, покращення стану економіки підприємств галузі).

Створення умов для унеможливлення виникнення ННН-рибальства (вдосконалення нормативної правової бази рибальства, посилення покарання за злочини на водних об’єктах, тощо).

Розвитку рекреаційних напрямків використання рибогосподарських водойм.

Зменшення соціальної напруги на водоймах комплексного використання (складання відповідних договорів між рибогосподарськими та риболовними підприємствами з органами місцевого самоврядування на спільне використання водойм).

Розвитку традиційних рибопромислових регіонів (створення нових робочих місць в рибному господарстві та суміжних з ним галузях).

Третій напрямок головної мети – відновлення рибогосподарського потенціалу водних об’єктів України може бути реалізованим за рахунок:

Розробки Закону України «Про збереження видового біорізноманіття риби та водних біоресурсів».

Розробки Закону України «Про розвиток рибного господарства України до 2030 р.».

Розробки Закону України «Про збереження осетрових видів риб».

Розробки Закону України «Про відновлення рибогосподарських водойм України».

Покращення рибогосподарськими підприємствами екологічних та природоохоронних показників на всіх водоймах, які вони використовуватимуть.

Посилення контролю з боку Держрибагентства за дотриманням підприємствами галузі законів України відносно відновлення рибогосподарського потенціалу водних об’єктів. а також всіх екологічних та природоохоронних нормативів.

Застосування всіх необхідних адміністративних інструментів впливу на порушників, які дозволені законодавством.

Усі запропоновані інструмент державної політики відповідають зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції.

Прогноз впливів, цільовий стан та показники, які його характеризують

Реалізація «Стратегії розвитку галузи рибного господарства України до 2030 р.» суттєво вплине на сферу державного управління та галузевої політики.

Перш за все успіх реалізації стратегії залежатиме від змінення ідеологічних підходів в управлінні галуззю. На зміну старої неефективної системи управління галуззю, коли всі її підпозділи практично функціонували в режимі ручного, а значить корупційного управління, повинна прийти нова більш вдосконала система.

Ідеологія  нової системи управління галуззю рибного господарства повинна грунтуватися виключно на законодавчому та нормативно-правовому регулюванні всіх (або більшості) управлінських рішень по організаційних, адміністративних, кадрових, наукових, виробничих, фінансово-економічних та інших питаннях.

Для одночасного повномасштабного розвитку всіх підрозділів галузі на період її стратегічного планування необхідна повна мобілізація всього кадрового потенціалу Держрибагентства.

Керівництво галуззю повинно ретельно підійти до подбору кадрів, які спроможні в умовах повного занепаду рибного господарства максимально ефективно працювати на його розвиток.

Для реалізації стратегії в Держрибагентстві повинна  бути створена спеціальна група (команда розвитку) на постійній основі із фахівців усіх напрямків (законодавство, рибопромисловий флот, рибний промисел, СТРГ, аквакультура, марикультура, рибопереробка, якість рибопродукції, охорона водних біоресурсів, екологія і природний захист водойм, наука, громадська підтримка, міжнародна співпраця, тощо) і складатися із працівників Держрибагентства, наукових організацій галузі, членів Громадської ради при ДАРГ, фахівців галущзі та інших, які спроможні внести свій посильний внесок у реалізацію стратегії.

Команда розвитку галузі рибного господарства повинна бути достатньо мотивована на виконання головної мети та стратегічних цілей, досягнення яких повинно відбутися за будь яких обставин у визначений час.

Для реалізації стратегії буде мало лише зусиль керівництва Держрибагентства і команди розвитку.

Для цього необхідні зусилля перш за все керівництва держави (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України), яке повинно затвердити нову законодавчу платформу галузі та забезпечити умови для реалізації стратегії розвитку, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке повинно постійно реалізовувати екологічну та природоохоронну політику в галузі, усіх працівників рибного господарства та всього народу України.

У форватері стратегічного розвитку галузі всі прийняті рішення та реальні зміни фінансово-економічних, адміністративних, кадрових, виробничих, соціальних, екологічних та інших обставин спричинять появу зацікавлених фізичних та юридичних причетних осіб, які певною мірою залежатимуть від підприємств рибного господарства  або можуть впливати на їх діяльність (так звана група впливу – стейкхолдери- джерело вимог).

Стейкхолдери –  люди чи організації, які матимуть права, частку, вимоги чи інтереси стосовно підприємств галузі, що задовольняють їхнім потребам або очікуванням, можуть впливати на діяльність підприємств.

Розуміння того, хто є стейкхолдером відносно до рішень, що приймаються, має бути виявленим Держрибагентством (або його підрозділами) заздалегідь.

Стейкхолдери можуть як зовнішними (органи державної влади, громадські організації, ЗМІ). так і внутрішніми (працівники підприємств) і не проявляти себе до прийняття рішень. Однак, щойно рішення буде оголошене або реалізоване, всі, кого хоч якось воно зачіпає, висловлять не тільки свою думку (частіше негативну), а й будуть наполегливо чинити супротив не тільки реформам, а й навіть незначним змінам.

Розуміння коріння цього соціально-психологічного явища та інструментів відповідної протидії допоможуть уникнути або пом’якшити негативні наслідки такого явища.

Зацікавлені сторони можуть бути як позитивними (що підтримують діяльність), так і негативними (що творять опір діяльності підприємств галузі, або матимуть свій зиск із атак на таку діяльність).

 Ключові стейкхолдери та іх інтереси

      Підприємства галузі рибного господарства України за допомогою розробленої Держрибагентством та підтриманої керівництвом держави «Стратегії розвитку галузі рибного господарства до 2030 р.» повинні в указаний термін:

      Забезпечити продовольчу безпеку та незалежність держави в секторі рибопродукції (на 50 %).

      Підвищити якість і конкурентоспроможність своєї рибопродукції на світовому ринку та збільшити її експортний потенціал.

     Вивести галузь рибного господарства України з тіні.

    Забезпечити досягнення соціально-економічних стандартів  по всіх напрямках розвитку галузі (довести споживання рибопродукції до 20 кг/рік на 1 людину).

      Відновити рибогосподарський, екологічний та природоохоронний стан водойм, їх видове біорізноманіття.

 Прогнозні валові показники

галузі рибного господарства України до 2030 р.

                                                                                                                  тисяч тонн

Прогнозні показники стратегічного розвитку галузі рибного господарства України к 2030 р.:

1. Законодавство. Повне забезпечення галузі рибного господарства необхідною законодавчою та нормативно-правовою базою.
2. Розвиток рибопромислового флоту України:

 створення політичних, фінансово-економічних та інших передумов сталого довгострокового;

 – нарощування рибопромислової ескадри для здійснення експедиційного лову у відкритих частинах Світового океану (програмно-цільове прогнозування, мінімізація ризиків, гармонізація сировинних ресурсів і завдань, оптимізація економічних та адміністративних важелів управління, проектування нових високотехнологічних рибопромислових суден, постійна боротьба за водні біоресурси Світового океану тощо);

– будівництва рибопромислового флоту Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм України;

– поглиблення  двосторонніх зв’язків з прибережними державами, які мають значний невикористаний біологічний ресурс;

– зміцнення позицій України в різних міжнародних організаціях (ФАО, риболовних НАФО, АНТКОМ, НЕАФК, наукової організації ІКЕС, SPRFMO;

– будівництво науково-дослідного судна океанічного класу для комплексних, системних досліджень стану запасів морських гідро біонтів, вивчення гідрометеорологічних факторів промислового середовища та розрахунку можливого вилову.

3. Створення об’єктивних передумов щодо постійного підвищення інвестиційної привабливості рибогосподарських, рибопромислових, рибопереробних та інших підприємств галузі для залучення значних фінансових засобів у їх розвиток.
4. Будівництво нових рибовідтворювальних комплексів за рахунок компенсаційних коштів за нанесення збитків рибному господарству України при будівництві промислових та енергетичних об’єктів.
5. Робота Спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) на максимально можливому технологічному та виробничому рівні із забезпеченням відновлення та збереження всього видового біорізноманіття водних біоресурсів.
6. Викорінення ННН-рибальства та, ефективна охорона водних біоресурсів в континентальних водоймах України та Азовському і Чорному морях.
7. Охорона водних біоресурсів у Чорному морі в 200 мильній виключній (морській) економічній зоні України – недопущення ННН-рибальства цінних водних біоресурсів з боку іноземних риболовних суден.
8. Розвиток марикультури:

– експлуатація північної частини акваторій Чорного моря (від Криму до Дунаю);

 – будівництво і експлуатація нових  господарств марикультури.

– будівництво допоміжних підприємств марикультури (виробництво кормів для морських риб та інших гідробіонтів, садків, сіток, інвентарю, спецодягу, спеціалізованих плавзасобів, тощо).

9. Робота консорціумів рибопромислових підприємств на всіх водосховищах Дніпровського каскаду водосховищ, значне збільшення ефективності рибогосподарської експлуатації водойм аквакультури.
10. Відновлення більшості рибогосподарських водойм їх екології, біорізноманіття водних біоресурсів, досягнення головних маркерів екологічного стану водойм (відновлення популяції осетрових видів риб в водах України згідно прийнятому закону України).
11. Робота державного холдингу «Риба України» як підприємства, яке повинно стати головним організатором єдиного технологічного ланцюжка по всій Україні (формування ремонтно-маткових стад промислових видів риб, їх інкубація, вирощування рибопосадкового матеріалу, товарної риби, перевезення, зберігання живорибних,та рибних базах, рибопереробка, оптово-роздрібна торгівля).
12. 12. Розвиток аквакультури:

– будівництво нових високотехнологічних рибогосподарських підприємств, які працюватимуть на Установках замкненого водопостачання (УЗВ);

– будівництво нових садкових ліній для вирощування цінних та промислових видів риб;

– інтенсифікація вирощування риби за рахунок її годування повнораціонними комбикормами, підвищення якості риби та якості процесів рибопереробки;

– експлуатація нових комбікормових заводів та інших допоміжних підприємств;

– підвищення якості риби та якості процесів рибопереробки.

13. Вдосконалення кадрової політики Держрибагентства, яка повинна спрямовуватися на підборі найкращих в професійному та моральному плані на умовах чесного неупередженого відкритого конкурсного відбору, максимально можливе знищення корупції в галузі.
14. Експлуатація нових рибопереробних підприємств, які працюють по Міжнародній системі якості ISO 9000-22000.
15. Експлуатація нових об’єктів логістичної інфраструктури галузі (живорибних баз, рибних баз, спеціалізованих рибних магазинів, тощо).
16. Розвиток прикладної рибогосподарської науки:

– експлуатація нового Селекційно-генетичного племінного центру рибництва (формування, утримання державних племінних ремонтно-маткових стад промислових та цінних видів риб, вирощування від них рибопосадкового матеріалу для  рибогосподарських підприємств галузі, виведення високопродуктивних порід промислових видів риб);

– робота відновленого Науково-дослідного інституту економіки галузі рибного господарства (маркетингові дослідження, економіка);

– науковий супровід (прикладний) робіт консорціумів рибопромислових підприємств каскаду Дніпровських водосховищ, СТРГ, рибогосподарських, рибопереробних, допоміжних  та інших підприємств галузі.

17. Організація проведення масштабної кампанії на постійній основі по формуванню екологічного та природоохоронного святогляду у населення України, особливо у дітей із спрямованостю на охорону водоймів, недопущення ННН-рибальства, збереження та відновлення всього природного біорізноманіття іхтіофауни (спільно з природоохоронними організаціями країни, молоддю та ЗМІ).
18. Організація проведення масштабної кампанії на постійній основі по формуванню у населення культури споживання риби та морепродуктів.

Сталий розвиток галузі рибного господарства Украни можливий лише за умов створення необхідної законодавчої платформит в державі.

Інших альтернатив – НЕМАЄ!!!