Вживання риби населенням світу (по доповіді ФАО 2020 р.)

AvatarОпубліковано at 24.01.2021
480 0

Вживання риби населенням світу (по доповіді АО 2020 р.)

Протягом більше 60 років темпи зростання видимого вживання12 видів риби в світі значно перевищували темпи зростання населення. У 1961-2017 роках загальний обсяг її споживання в середньому становив 3,1% на рік, випереджаючи темпи річного приросту населення (1,6%). Середньорічні темпи зростання цього показника (тобто загальної пропозиції), випереджали і швидкість росту споживання всіх інших тваринних білків – м’яса, яєць, молока і таке інше. (В середньому 2,1% на рік), м’яса всіх наземних тварин в сукупності (2,7% в рік) і в розбивці по групах (м’ясо великої рогатої худоби, баранина і козлятина, свинина), за винятком птиці, споживання якої збільшувалася на 4,7% в рік. Споживання харчової риби на душу населення збільшилася з 9,0 кг (в еквіваленті живої ваги) в 1961 році до 20,3 кг в 2017 році, тобто в середньому росло приблизно на 1,5% на рік, при цьому річне зростання загального споживання м’яса за цей період становив 1,1%.

За попередніми розрахунками, споживання риби на душу населення в 2018 році склало 20,5 кг. Зростання споживання було обумовлено не тільки збільшенням обсягів виробництва, а й цілим рядом інших факторів. Це розвиток технологій, що відносяться до етапів переробки, холодильного ланцюга, транспортування і збуту; зростання доходів населення світу, який тісно пов’язаний з підвищенням попиту на рибу та рибопродукти; скорочення втрат і псування продукції; і підвищення обізнаності споживачів про користь риби для здоров’я. Водна флора і фауна відрізняються широким різноманіттям. Склад риби також вкрай неоднорідний і залежить від її виду, способу переробки і дистрибуції. Риба і рибопродукти не належать до числа висококалорійних продуктів; вони цінуються як джерело високоякісних білків і незамінних амінокислот.

Продовольчі баланси (ПБ) ФАО представляють собою комплексну, консолідовану методику щорічної оцінки структури забезпечення країн продовольством і його використання. Складання продовольчих балансів відповідно до діючої методикою ФАО передбачає щорічне узагальнення статистичних даних по різних секторах на основі наявної інформації.

Риба і рибопродукти представлені в ПБ не як окремі товари, а як сукупність видів і продуктів. Близько 2400 вироблених видів і близько 1000 товарів, що надходять на ринки, розбиті на 8 основних груп зі схожими біологічними характеристиками відповідно до розробленої ФАО Міжнародної стандартної статистичної класифікації тваринного і рослинного світу водного середовища.

Це такі групи: прісноводні і діадромні риби, донні риби, пелагічні риби, інші морські риби, ракоподібні, молюски, за винятком головоногих, головоногі, та інші водні тварини.

Первинні дані про виробництво в секторах промислового рибальства і аквакультури і про торгівлю також об’єднуються в 8 основних груп по 11 видам продукції в розбивці по видах переробки, якій вони піддаються (свіжа або охолоджена необроблена, заморожена необроблена, свіжа або охолоджена в вигляді філе, заморожена в вигляді філе, оброблена з метою тривалого зберігання, консервована, готова до вживання, перероблена в борошно і масло і т.д.). Потім складаються баланси продуктів за календарний рік по країнам. Розрахунки виконуються за такою формулою, однаковою для кожної групи первинних і перероблених рибопродуктів: внутрішнє виробництво (промислове рибальство та аквакультура) мінус продукція, призначена для нехарчового використання (в тому числі використовувана для виробництва рибного борошна і риб’ячого жиру і спрямовується на інші нехарчові цілі), мінус експортована харчова риба, плюс імпортована харчова риба, плюс або мінус зміни в запасах.

Потім до відповідної кількості кожного продукту застосовуються спеціальні коефіцієнти складу їжі і визначається кількість в ньому калорій, білків і жирів. Дані перетворюються в первинний еквівалент (еквівалент живої ваги, тобто ваги риби на момент вилову) з використанням спеціальних технічних коефіцієнтів перерахунку, що дозволяє отримати зіставні статистичні дані, виражені в загальних одиницях, які можна застосувати до всіх країн світу. Отриманий результат відповідає загальному мабуть споживання харчової риби, яке може бути виражено в показниках на душу населення в розбивці по країнах.

При аналізі представлених в Продовольчому балансі (ПБ) даних важливо враховувати, що вони відображають “середня кількість продуктів, доступних для споживання людиною”, а не обсяг фактично з’їденого продовольства. Останнє можна відстежувати тільки за допомогою інших методів аналізу і обстежень, таких як обстеження домашніх господарств або індивідуальні обстеження споживання продуктів харчування. Дані про продукцію нетоварного і любительського рибальства, а також про обсяг транскордонної торгівлі між деякими країнами, що розвиваються можуть бути неповними, що може вести до заниження оцінки рівня споживання.

Дані ПБ широко використовуються для аналізу заходів політики і прийняття рішень, для оцінки самозабезпеченості і обсягу задоволення потреб в харчуванні, а також служать основою для прогнозування попиту на продовольство.

Крім того, вони представляють собою корисний інструмент моніторингу змін в наявності і використанні риби і рибопродуктів в країні, виявлення змін в структурі споживаних видів і визначення частки риби в загальному обсязі продовольства, а також частки одержуваних з риби тваринних білків і білка в цілому.

Крім того, вони дозволяють простежити зв’язки між виробництвом риби (в промисловому рибальстві та аквакультурі) та її використанням, що робить їх надійним інструментом додаткової і перехресної перевірки якості зібраних даних.

За результатами побудови продовольчих балансів можна судити про якість зібраних даних. Тому ФАО постійно вживає заходів щодо підвищення якості використовуваних статистичних даних і докладає зусиль для реалізації при розрахунку ПБ оптимальні методи, найбільш точні дані про склад продуктів харчування і найнадійніші коефіцієнти перерахунку. В останні роки додаються серйозні зусилля по збільшенню числа платформ та інструментів, за допомогою яких користувачі можуть отримати доступ до даних, що публікуються в ПБ по рибному господарству, амінокислот, поживних мікроелементів, таких як вітаміни і мінерали.

У 2017 році риба забезпечувала в середньому всього близько 35 калорій на душу населення в день, а в країнах, а там, де їй традиційно віддається перевага (наприклад, в Ісландії, Норвегії, Республіці Корея і Японії) і де утруднений доступ до альтернативних джерел білка (наприклад, в Гренландії, на Фарерських островах і в ряді малих острівних держав, що розвиваються, таких як Кірібаті, Мальдівські Острови, Острови Кука і Токелау) – 100 калорій.

Її роль як джерела високоякісних тваринних білків, поживних мікроелементів, які є найважливішими складовими різноманітного і здорового раціону, набагато помітніше. Рибний білок займає найважливіше місце в раціонах жителів ряду густонаселених країн, де споживання білка в цілому невисоко. Для багатьох країн риба є фінансово доступним джерелом тваринного білка, який часто не тільки дешевше інших його джерел, а й краще з точки зору місцевої і традиційної кухні.

У 2017 році населення планети отримало з риби близько 17% тваринного білка і 7% всього спожитого білка. Приблизно 3,3 млрд людей отримали з неї майже 20% тваринного білка в перерахунку на душу населення.

У Бангладеш, Гамбії, Гані, Індонезії, Камбоджі, Сьєрра-Леоне, Шрі-Ланці та інших країнах частку риби доводилося 50% і більше сумарного споживання білків тваринного походження.

Середньодобове споживання загального жиру, що надходить з риби, також відносно невелике – близько 1,2 г на душу населення. Але риба є важливим джерелом корисних для здоров’я довголанцюжкових жирних кислот омега-3, незамінних амінокислот, вітамінів (А, В, D) і таких мінералів, як залізо, кальцій, цинк і селен.

Унікальний харчовий склад риби робить її цінною складовою здорового, різноманітного раціону, навіть якщо вона споживається в порівняно невеликих кількостях. Найбільш важлива її роль для багатьох країн з низьким рівнем доходів і дефіцитом продовольства. В найменш розвинених країнах, раціон харчування населення в основному складається з відносно невеликого числа основних продуктів, які не забезпечують достатню кількість основних амінокислот, вітамінів, мікроелементів і корисних для здоров’я жирів.

Як наголошується в доповіді “Стан справ в області продовольчої безпеки і харчування в світі – 2019” (FAO et al., 2019), від недоїдання страждають близько 11% світового населення (понад 820 млн осіб); це більше, ніж у 2015 році (10,6%). Якщо в абсолютному вираженні більшість тих, хто недоїдає проживають в Південній Азії, то динаміка цього показника в Африці і, зокрема, в країнах Африки на південь від Сахари, свідчить про погіршення становища в області продовольчої безпеки в світі. Таке становище склалося під впливом цілої низки чинників, таких як зростання населення, конфлікти і нестабільність, нерівність доходів, злидні і неефективна політика в галузі харчування.

Робота по досягненню встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров’я цільових показників, що стосуються скорочення масштабів неповноцінного харчування в світі до 2030 року.

В світі спостерігається тенденція до поширеності проблем, пов’язаних з неповноцінним харчуванням, як анемія у жінок репродуктивного віку і ожиріння, в тому числі у дітей. У багатьох країнах, які розвиваються, так і в розвинених, посилюється проблема надмірного споживання продуктів з високим вмістом цукру і жирів, що роблять негативний вплив на здоров’я. Риба за різноманітними, цінними поживними властивостями, безпосередньо сприяє зниженню поширеності неповноцінного харчування і допомагає збалансувати раціон харчування за рахунок зниження його калорійності та підвищення вмісту в ньому поживних мікроелементів. Щоб за допомогою збільшення споживання риби знизити поширеність найбільш серйозних і широко поширених форм недостатності харчування в країнах, що розвиваються, зокрема дефіциту заліза, йоду, вітаміну А і цинку, необхідні ефективні заходи політики в області харчування. Споживання всіх частин риби дрібних видів, чия голова, кістки і шкіра багаті поживними мікроелементами, приносить найбільш відчутну користь.

Крім того, воно допомагає скорочувати відходи і підвищувати продовольчу безпеку світового населення.

Дослідження показали, що регулярне споживання риби не тільки допомагає задовольняти основні потреби в харчуванні, а й несе користь для здоров’я. Зокрема, її вживання вагітними жінками і дітьми раннього віку сприяє повноцінному когнітивному розвитку плода і дитини на найважливішому етапі його зростання (в першу 100 днів). Крім того, доведено благотворний вплив споживання риби на психічне здоров’я людини і її важлива роль в профілактиці серцево-судинних захворювань, інсульту і вікової дегенерації сітчатки очей.

За глобальними даними про фактичне споживання риби ховаються значні відмінності на рівні регіонів – як між країнами, так і всередині країн. Річний обсяг споживання риби на душу населення коливається на рівні від менш 1 кг до понад 100 кг; такі відмінності пояснюються впливом культурних, економічних і географічних чинників, включаючи відстань до місць вивантаження улову і об’єктів аквакультури і доступ до них. Багато в чому у зв’язку з цими особливостями в острівних державах, таких як Ісландія, Кірібаті, Мальдівські острови та  інших, кількість споживаної риби може в сотні разів перевищувати обсяг її споживання в багатьох державах, що не мають виходу до моря, таких як Монголія, Таджикистан і Ефіопія. Незважаючи на те, що завдяки нововведенням в області логістики та інфраструктури виробничо-збутових ланцюжків доступ до рибопродуктів, який видобувається і переробляється за тисячі кілометрів від цих країн, стає все легше, але споживання риби в них до сих пір не перевищує 1 кг/рік.

Крім того, відмінності в споживанні риби багато в чому залежать від рівня доходів, наявності та ціни.

Не менш важливі такі фактори, як клімат, охоплення ринку, особливості демографічного стану в регіонах, щільність і якість транспортної та розподільчої інфраструктури.

Унікальний харчовий склад риби робить її цінною складовою здорового, різноманітного раціону, навіть якщо вона споживається в порівняно невеликих кількостях. Найбільш важлива її роль для багатьох країн з низьким рівнем доходів і дефіцитом продовольства (СНДДП) і найменш розвинених країн (НРС), раціон харчування населення яких в основному складається з відносно невеликого числа основних продуктів, які не забезпечують достатню кількість основних амінокислот, вітамінів, мікроелементів і корисних для здоров’я жирів.

У розвинених країнах річне видиме споживання риби на душу населення зросло з 17,4 кг в 1961 році до пікового рівня в 26,4 кг в 2007 році, а потім стало поступово знижуватися і в 2017 році склало 24,4 кг. У країнах, що розвиваються цей показник нижче, хоча і тут спостерігається його значне підвищення: в 1961 році він становив 5,2 кг, а в 2017 році – вже 19,4 кг, що відповідає середньорічним темпам зростання в 2,4%.

В Африці, річне споживання риби на душу населення збільшилася з 6,1 кг в 1961 році до 12,6 кг в 2017 році, тобто в середньому росло на 1,3% в рік. В останні 20 років темпи зростання цього показника підвищилися в середньому до 2,9% в рік, що пояснюється головним чином зростанням виробництва та імпорту риби, зокрема дрібних пелагічних видів, низкою африканських держав. У СНДДП, де річне споживання риби на душу населення підвищився з 4,0 кг в 1961 році до 9,3 кг в 2017 році, зростання було досить стабільним (близько 1,5%).

Незважаючи на порівняно низький рівень споживання риби в країнах, що розвиваються і в СНДДП, частка одержуваного з неї білка в раціоні харчування їх населення вище, ніж в розвинених країнах. У 2017 році в НРС на частку риби припадало близько 29% спожитого тваринного білка, в країнах, що розвиваються – 19%, а в СНДДП – 18%. В даний час цей показник вище, ніж в 1961 році, але в останні роки його зростання сповільнилося через зростання споживання інших тваринних білків.

У розвинених країнах частка риби в споживанні тваринного білка стабільно росла з 12,1% в 1961 році до 13,9% в 1989 році, а потім стала знижуватися і до 2017 року склала 11,7%, тоді як споживання інших тваринних білків продовжувала зростати .

У минулому істотна частка світового споживання риби припадала на Японію, Сполучені Штати Америки та Європи. У 1961 році на ці три ринки в сукупності поставлялася майже половина (47%) харчової риби в світі. У 2017 році на них припадало вже всього близько однієї п’ятої (19%) від загального обсягу споживання харчової риби, який становив 153 млн тонн, в той час як на Азію – 71% (в порівнянні з 48% в 1961 році). Особливо помітно зросла частка Китаю: в 1961 році вона становила 10%, а в 2017 році – вже 36%. У 2017 році в Північну і Південну Америку поставлялося 10% всієї харчової риби, в Африку – 8%, а в Океанію – менше 1%. Настільки значне зниження частки ринків розвинених країн стало результатом системних змін в рибній галузі. У їх числі – зростаюча роль азіатських країн у виробництві риби (зокрема, за рахунок аквакультури), урбанізація і стрімке зростання населення в країнах з економікою, що формується і частки їх громадян, що належать до середнього класу і мають досить високі доходи, особливо в Азії.

З 1961 року обсяг споживання риби на душу населення в Азії в середньому збільшувався на 2% в рік. У Латинській Америці та Африці споживання риби на душу населення в зазначений період також зростала швидше, ніж на великих традиційних ринках – в обох на 1,3%, проте базові показники в цих регіонах були нижче. У Європі та Північній Америці обсяг споживання риби на душу населення збільшувався менш, ніж на 1% (0,8% і 0,9% відповідно), а в Японії він знижувався на 0,2% в рік. Останнім часом темпи зростання споживання на душу населення на останніх трьох ринках продовжують знижуватися.

При стабілізації споживання риби на душу населення на ринках, що розвиваються можливе зростання попиту у вартісному вираженні, який свідчить про те, що ринок рухається шляхом переорієнтації на дорогі товари з високою доданою вартістю, а не збільшення кількості споживаних продуктов.

На регіональному та континентальному рівнях найменше риби на душу населення споживається в Африці: в 2014 році споживання досягло максимального рівня в 10,5 кг, а до 2017 року знизилося до 9,9 кг (таблиця 16). При цьому в межах континенту споживання риби на душу населення також варіювалося: якщо в Західній Африці воно становило 12 кг, то в Східній Африці – всього 5 кг. Найсуттєвіше зростання цього показника був відзначений в Північній Африці: з 2,9 кг в 1961 році до 14,7 кг в 2017 році, тоді як в країнах Африки, розташованих на південь від Сахари, воно залишалося незмінним, а в ряді країн навіть знижувався.

Низький рівень споживання риби в країнах Африки на південь від Сахари обумовлений цілою низкою взаємопов’язаних факторів: так, чисельність населення тут зростає більш високими темпами, ніж пропозиція харчової риби; виробництво риби не збільшується в зв’язку з інтенсивною експлуатацією ресурсів промислового рибальства; а сектор аквакультури практично не розвинений.

Іншими причинами низького споживання риби є низький рівень доходів, незадовільно функціонує інфраструктура, що відноситься до етапів вивантаження, зберігання і переробки продукції, і відсутність каналів дистрибуції та збуту, необхідних для комерціалізації рибопродуктів. Разом з тим можна припустити, що фактичні цифри в Африці вище, ніж наведені в офіційній статистиці, з огляду на неповний облік продукції натурального рибальства і деяких видів малого рибного промислу, а також неофіційною транскордонної торгівлі.

Загальні тенденції, які зумовили зростання споживання риби в світі в останні десятиліття, супроводжувалися корінними змінами в тому, як споживачі вибирають, купують, готують і споживають рибопродукти. Що стала наслідком лібералізації торгівлі та розвитку технологій переробки та перевезення харчових продуктів глобалізація ринку риби та рибопродуктів привела до подовження товаропровідних ланцюгів: продукт може проводитися в одній країні, перероблятися в інший, а споживатися в третій. Міжнародна торгівля сприяла ослабленню впливу географічного положення та низького рівня місцевого виробництва, допомогла розширити ринки збуту багатьох видів і надати споживачам більш широкий вибір.

Значна частка споживання в ряді регіонів припадає на імпортовану рибу: в Європі і Північній Америці цей показник становить 70-80%, а в Африці раніше становив 40%, а в 2017 році знизився до 35%; причиною такого становища є стійкий попит, в тому числі на види, що видобуваються в інших регіонах, на тлі застою або скорочення місцевого виробництва. Завдяки імпорту споживачі отримали доступ до видів риби, які виловлюються або вирощуються в регіонах, що знаходяться далеко від місць продажу, а на регіональних і місцевих ринках з’явилися нові види і продукти. Вибір на рівні окремого споживача розширився, але асортимент продукції, пропонованої в різних країнах і регіонах світу, стає все більш однорідним. Міжнародна диверсифікація джерел продукції і розвиток технологій консервації дозволяють певною мірою компенсувати сезонне скорочення пропозиції окремих видів на деяких ринках.

В умовах, що склалися порушення в постачанні, при яких на ринках скорочується пропозиція основних видів, позначаються на значній кількості споживачів на географічно розкиданих ринках. Зростання обізнаності споживачів в питаннях стійкості, законності, безпеки і якості веде до підвищення затребуваності систем забезпечення простежуваності та схем сертифікації зростаючого асортименту риби та рибопродуктів.

У багатьох країнах на моделі і масштаби споживання риби вплинула урбанізація. У 2007 році чисельність населення міст перевищила половину світового населення і продовжує зростати. У 2018 році в світі налічувалося вже 33 мегаполісу (міста з населенням понад 10 млн осіб); більше 15 з них знаходяться в країнах, що розвиваються (UN DESA, 2018).

Городяни, як правило, мають більш високий наявний дохід; вони можуть дозволити собі купувати харчові продукти, які є джерелом тваринних білків, в тому числі рибу, і частіше харчуватися не вдома. Крім того, інфраструктура міських районів дозволяє більш ефективно зберігати, розподіляти і реалізовувати рибу і рибопродукти. В Африці, Азії і Латинській Америці швидко розвиваються гіпермаркети і супермаркети, і рибопродукти все частіше купуються через ці канали, а не у традиційних торговців рибою і на рибних ринках.

У той же час для міських жителів, які ведуть динамічний спосіб життя і все частіше відчувають брак часу, вкрай важливим міркуванням стає простота приготування їжі. На цьому тлі стрімко зростає попит на готові до вживання рибопродукти, якими торгують в зручній формі як підприємства роздрібної торгівлі, так і служби швидкого харчування.

Харчові переваги сучасного споживача, що живе в місті, обумовлені прагненням до здорового способу життя і досить високим інтересом до походження харчових продуктів. Ці тенденції продовжать впливати на моделі споживання риби як на традиційних, так і на ринках, що розвиваються і в майбутньому.

Виробники та продавці риби можуть змінювати пропозицію, реагуючи на зміну уподобань споживачів, але в першу чергу на те, які види і товари поставляються на ринки, впливають доступність природних ресурсів і біологічні фактори.

Значне нарощування масштабів аквакультури, яке почалося в середині 1980-х років, зумовило різке збільшення частки споживаної штучно вирощуваної риби і зниження частки риби, виловленої в природі, при цьому в різних країнах і регіонах перевага віддається різним видам; найвищі обсяги риби що вирощується, споживаються в азіатських країнах, які є її основними виробниками. З 2016 аквакультура стала основним джерелом риби для споживання людиною; при цьому в 1950 році її продукція становила всього 4%, в 1980 році – 9%, а в 1990 році – 19%. У 2018 році на неї припадало вже 52%, і можна очікувати, що в довгостроковій перспективі ця цифра зростатиме. Важливо відзначити, що ці цифри не відображають кількість фактично з’їденої риби.

Якщо враховувати тільки тканини, що їх вживають в їжу, виключаючи, наприклад, раковини і інші неїстівні частини (які залежать від традицій), то промислове рибальство залишається основним джерелом їстівної риби, оскільки частка штучно вирощуваних двостулкових молюсків і ракоподібних перевищує частку виловлюються в природному середовищі, однак розрив між першими і другими скорочується.

Домінування продукції аквакультури на світових ринках риби істотно змінює моделі збуту і споживання риби. У рибництві виробничі процеси контролюються більш ретельно, ніж в промисловому рибальстві, і створюються умови для вертикальної і горизонтальної інтеграції товаропровідних ланцюгів. Завдяки розвитку аквакультури риба з’явилася на ринках регіонів і країн, де доступ до культивованих видів був обмежений або повністю відсутній. Найчастіше вона продається за нижчими цінами, що допомагає покращувати харчування і підвищувати продовольчу безпеку населення.

Нарощування виробництва продукції аквакультури, в першу чергу креветки, лосося, двостулкових молюсків, тиляпии, коропа і сома (включаючи Pangasiusspp.), Зумовило стабільне зростання споживання на душу населення цих груп видів в останні роки.

У період з 1990 року, коли почалося зростання виробництва, по 2017 рік найвищими темпами зростали обсяги споживання на душу населення прісноводних і діадромних риб (3,9%), ракоподібних (2,9%) і молюсків, за винятком головоногих (2, 7%).

Зростання споживання категорій посвідок, в які в основному входить риба, виловлюється в природних умовах (головоногі, пелагічні, донні та інші морські риби), в цей період був нульовим або від’ємним. Споживання на душу населення зростало в середньому на 0,1% на рік.

У 2017 році понад дві третини споживаної продукції становили кісткові риби. При цьому частка кісткових риб (прісноводних і морських) в загальному обсязі пропозиції харчової риби скоротилася до 74% (в 1961 році вона становила 86%). Зокрема, в період 1961-2017 років знизилася частка морської риби (з 69 до 34%) і зросла частка прісноводних і діадромних риб (з 17 до 40%), ракоподібних (з 5 до 10%) і молюсків, крім головоногих (з 7 до 13%). У найбільшій кількості у 2017 році споживалися прісноводні і діадромні риби (8,1 кг на душу населення); споживання пелагічних риб склало 3,1 кг, молюски, за винятком головоногих, споживалися в кількості 2,6 кг, ракоподібні – в кількості 2,0 кг, донні риби – в обсязі 2,8 кг, інші морські риби – в кількості 1, 0 кг, головоногі – в обсязі 0,5 кг, а інші водні тварини і безхребетні – в обсязі 0,2 кг.

Слід зазначити, що, якщо взяти за основу для тих же розрахунків не обсяги, а цінність, результати будуть зовсім іншими, оскільки значна частина прісноводних видів, наприклад короп, мають низьку цінність, а ракоподібні, такі як креветка і омар – вельми високу. В даний час в ПБ не вноситься інформація про морських водоростях та інших водних рослинах, більшість з яких вирощується в штучних умовах, але вони є важливими компонентами національної кухні в багатьох частинах Азії, зокрема в Східній Азії.

У число культивованих видів входять червоні водорості норі (види Pyropia і Porphyra), які використовуються для загортання суші, японська ламінарія (Laminaria japonica), яка в висушеному або маринованому вигляді є популярною закускою в Східній Азії, і морські водорості Eucheuma, використовувані в харчовій промисловості і як інгредієнт косметичних продуктів. Морські водорості містять мікроелементи (наприклад, залізо, кальцій, йод, калій і селен) і вітаміни (в першу чергу А, С і В12) і є єдиним джерелом натуральних довголанцюжкових жирних кислот омега-3, крім риби.

Що ж нам заважає сти теж саме???????????????????????????

Avatar

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Продукты товарного осетроводства

Створено - 27.03.2019 0
Продукты товарного осетроводства В настоящее время в Украине наметилась некоторая тенденция развития товарного осетроводства. Начали появляться мелкие осетровые рыбохозяйственные предприятия,…