Торгівля продукцією промислового рибальства та аквакультури (по матеоіалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)
Торгівля може впливати на продовольчу безпеку чере зрізні канали, най безпосереднішим з яких є перенесення поживних речовин. Імпортовані африканськими країнами у великих об’ємах дрібні пелагічні види з низькою питомою вартістю багаті поживними речовинами, зокрема мікроелементами.
Експорт видів з більш високою питомою вартістю, таких як тунець, креветки та головоногі молюски, та імпорт видів, багатих поживними речовинами, представляє собою вигідний обмін із погляду харчування. Надходження від експорту також допомагають забезпечувати зайнятість та доходи і тому можуть позитивно впливати на продовольчу безпеку. Зростання доходів підвищує фінансову доступність продовольства, а покращення доступу до харчової продукції з водних біоресурсів та поживного раціону може знижувати тяжкість відсутності продовольчої безпеки та неповноцінного харчування. Каталізаторами розвитку торгівлі стали створення Світової організації торгівлі (СОТ) та підписання багатосторонніх, договорів.
В останні десятиліття Митний союз Європейського союзу, Північноамериканська угода про вільну торгівлю, Асоціація держав Південно-Східної Азії, Спільнота з питань розвитку Півдня Африки та Американський спільний ринок, грають найважливішу роль у зростанні світової торгівлі в цілому та торгівлі рибопродуктами зокрема. Положення багатьох цих організацій стосуються не лише умов торгівлі, а також регулювання рибних ресурсів та простежуваності, що може сприяти підвищенню ефективності інституційного нагляду за загальними ресурсами та стійкості управління рибальством.
Уряди традиційно використовували тарифні заходи як засоби забезпечення доходів від торгівлі, захисту вітчизняних виробників від міжнародної конкуренції, а також заходів покарання, які вживаються проти інших країн у контексті торгових суперечок.
СОТ класифікує продукти з водних біоресурсів як промислові товари, тому є предметом переговорів про доступ на ринки не сільськогосподарської продукції.
Ескалація тарифів залишається серйозною перешкодою для доступу багатьох країн до продуктів на ряд високо прибуткових ринків та для розширення регіональної торгівлі. Технічні бар’єри у торгівлі – це нетарифні бар’єри, які можуть включати будь-які норми, вимоги або стандарти, що накладають додатковий тягар на учасників торгівлі. Це можуть бути як обов’язкові вимоги чи норми, так і добровільні стандарти щодо рибопродукції (стандартина продукція, санітарні та фітосанітарні заходи, процедури ліцензування імпорту та правила походження товарів, а також вимоги до маркування).
Торгівля рибопродукцією, що швидко псується також регулюється митними та дозвільними процедурами.
За оцінками Конференції ООН з торгівлі та розвитку, до продукції рибальства та аквакультури застосовується в середньому в 2,5 рази більше заходів, обмежень та правил, ніж до промислових товарів. Основними заходами, що забезпечують дотримання правил безпеки харчових продуктів та заходів боротьби з незаконним, неповідомленим та нерегульованимрибним промислом (ННН-промислом) є простежуваність та документування улову. Екомаркування та схеми сертифікації допомагають інформувати покупців та споживачів про те, що продукцію отримано з ефективно регульованих промислових районів.
Ескалація тарифів – це встановлення більш високих імпортних мит на напівфабрикати, ніж на сировину. На готову продукцію, як правило, встановлюються ще вищі тарифи. Застосування такої практики захищає вітчизняні переробні галузі та перешкоджає розвитку переробних підприємств у країнах походження сировини (визначення ґрунтується на глосарії СОТ). накладати додатковий тягар на експортерів. Тому вкрай важливо, щоб встановлювалися справедливі баланси між забезпеченням доступу на ринок та захистом споживачів та ресурсів.
Важливими передумовами для досягнення цього балансу є міжнародне співробітництво при розробці, оцінці та подальших зусилляї, спрямованих на сприяння дотриманню вимог шляхом оптимізації процедур та гармонізації стандартів. Положення Угоди ФАО про заходи держави порту щодо запобігання, стримування та ліквідації незаконного, неповідомленого танерегульованого промислу дозволяють країнам запроваджувати торгові обмеження в портах ввезення, щоб уникнути вивантаження продукції, отриманої в результаті ННН-промислу, тим самим також сприяючи захисту споживачів та ресурсів. Очікується, що Угода СОТ 2017 р. про спрощення процедур торгівлі допоможе подолати певні труднощі, пов’язані з митними процедурами, та прискорити міжнародне переміщення товарів, видачу дозволів на їх вивезення за кордон та митне оформлення.
Розвиток торгівлі продукцією з водних біоресурсів у довгостроковій перспективі залежить не тільки від основних економічних та демографічних показників, а й від змін у торговельній політиці. Однак на більш короткому часовому обрії динаміка торгівлі залежить від цілого ряду різних факторів. По-перше, становище у торгівлі продукцієюз водних біоресурсів, як і в торгівлі в цілому, багато в чому визначається економічною кон’юнктурою.
Обсяг споживання цієї продукції позитивно корелює з рівнем доходу, таким чином, періоди економічного спаду обсяг торгівлі нею відчутно скорочується.
Серед інших важливих факторів – геополітичні зміни, динаміка курсу валют, витрати та затримки, пов’язані з логістикою, а також серйозні потрясіння, що впливають на пропозицію, такі як спалахи захворювань та кліматичні явища. Наприклад, останніми роками на торгівлю продукцієюз водних біоресурсів вплинули дві великі політичні події. По-перше, напруженість у відносинах між США та Китаєм, двома найбільшими торговими партнерами у світі, призвела до того, що у 2018 р. сторони запровадили тарифи, що позначилися на торгівлі певними продуктами рибальства та аквакультури
Китай є основним постачальником риби в США. Однак торгова війна між головними стейкхолдерами ринку рибопродукції у світі дала перевагу виробникам з Латинської Америці, які збільшили постачання рибопродукції на міжнародні ринки.
На даний час зберігається невизначеність щодо особливостей структури торгівлі у майбутньому. Цілу низку проблем для міжнародної торгівлі рибопродукцією створила пандемія COVID-19. Крім того, внаслідок пандемії обсяг світового експорту продукції зводних біоресурсів у вартісному вираженні у 2022 р. впав на 6%.
До цього у 2019 році обсяг знизився на 2,1% в порівнянні з максимумом, досягнутим у 2018 р.
Після відновлення виробництва в секторі рибальства та аквакультури та відкриття міжнародних ринків у 2022 р. обсяги торгівлі знову зросли. Суттєвішому зростанню обсягів перешкоджав консервативний підхід до планування постачання. Відповідно до індексу цін на рибу, її ціна у 2022 р. підвищилися на 7,2% порівняно з 2020 р. Розрахункові дані за перші два місяці 2022 р. показують, що в цей період ціни були на 19% вище, ніж у той самий період 2021 р.
Основні товари, що є предметом торгівлі. Продукти, що є предметом торгівлі рибальства та аквакультури різноманітні за видами, походженням, формі продукту, упаковці та способу збереження. Це перешкоджає збору узгодженоїі точної торгової статистики, але змушує зробити висновок про важливість такої статистики для розуміння комплексного ринку.
Статистику торгівлі складають митні служби та статистичні органи країн та територій, що беруть участь у торгівлі. Кодування та класифікація товарів здійснюються відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС). Цією системою займається Всесвітня митна організація.
На найвищому рівні дезагрегації у системі становлені шестизначні коди, прив’язані до конкретних категорій товарів, які мають узгоджено застосовувати всі звіти. Окремі країни та території можуть вводити довші коди, що дають можливості класифікувати товари на нижчих рівнях агрегування.
Відмінності між аквакультурою та рибальством не зводяться до виробничого процесу. Вони різняться за структурою підприємств та галузі, мають різні виробничі ресурси, фактори ризику та наслідки для навколишнього середовища, мають також різні вимоги до інфраструктури.
Кожен із перерахованих факторів надає специфічний вплив на динаміку та розвиток світової торгівлі. Майже 90% рибопродукції поставляється на ринки у замороженому або охолодженому вигляді. У 1976 р. свіжі продукти становили 5,8% від кількості продаваної продукції з водних біоресурсів. У 2020 р. вже 11,5%. Завдяки розвитку повітряних вантажоперевезень виріс експорт свіжої продукції високого класу, такої як штучно вирощувані лососеві та промислові придонні види кісткових риб. Пандемія COVID-19 звернула цю тенденцію назад, що було пов’язано із закриттям закладів громадського харчування та зміною купівельної поведінки споживачів на тлі обмежень, пов’язаних із ізоляцією. Однак нині сплеск попиту на такі продукти, як консервований тунець, що спостерігався на початку пандемії, згасає, та очікується відновлення довгострокових тенденцій.
У 2022 р. 7% сукупного експорту продукції з водних біоресурсів (за винятком водоростей) у вартісному вираженні довелося на рибу, за якою слідували ракоподібні (23%), молюски та інші водні безхребетні (10,9%). З 2013 р. товаром, що найбільше продається у вартісному вираженні є лососеві. У 2022 р. на їх мчастку припадало близько 19% загального обсягу. На креветки припадало близько 16%, тунці, пеламіди та вітрильникові – 9,7%, тріска, хек та пікша – 9,6 кальмари, каракатиці та восьминоги – 6,8%.
(Дивись продовження у частині 3)
