Оцінка поживності рибних комбікормів (Частина 46)
Інтегральна оцінка поживності корму в цілому, що особливо важливо при розробці складу рецептур комбікормів, може бути отримана при сукупному аналізі комплексу розрахункових показників та результатів біологічних випробувань.
При проведенні останніх визначається перетравність та ефективність використання рибами окремих поживних речовин, необхідних для забезпечення активного росту та корму загалом. У скороченому варіанті оцінка будується на результатах спостережень за зростанням і виживанням риб, обліку кількості корму, що поїдається, і його витрат на приріст маси, а також одержуваної продукції.
Постановку експериментів з оцінки поживності комбікормів для риб пропонується здійснювати так:
– групи риб, однорідних за походженням, масою, розміром, віком та фізіологічним станом, поміщають у басейни або акваріуми з регульованими або нерегульованими умовами середовища, або в ставки;
– число риб, кількість варіантів і ступінь повторності залежать від завдань досвіду;
– при вилові риб з природних водойм проводять антипаразитарну обробку, після чого їх витримують протягом 3-5 днів без годування;
– тривалість випробувань обумовлюється завданнями роботи, але обов’язково має бути передбачений двотижневий попередній період, необхідний для акліматизації риб до умов досвіду;
– при необхідності період випробувань може бути розбитий на окремі додаткові облікові періоди, після закінчення кожного періоду, беруть проби риб на хімічний аналіз;
– годування починають поступово, доводячи кількість корму від 0,2% маси риб до норми, контролюючи його поїдання;
– в залежності від поставлених завдань норма годування варіює у необхідних межах при неодмінному контролі поїдання корму;
– для визначення добових раціонів в акваріальних умовах крім обліку кількості корму, що вноситься, необхідний збір нез’їдених залишків, які через певний час після годівлі збирають в ємності, сушать, зважують і враховують по сухій масі;
– під час роботи з новими видами сировини при постановці рибоводно-біологічних дослідів обов’язковою умовою є виконання варіанта з монодієтою, що дозволяє виявити індивідуальні властивості випробуваного компонента та їх зміни при зберіганні чи новій технології виготовлення;
– для оцінки ступеня впливу на поживність комбікорму новий компонент вводиться до його складу шляхом часткової та повної заміни аналогічної сировини з відомою поживністю або у вигляді добавок.
З цією ж метою можна використовувати “Метод оцінки впливу окремих інгредієнтів на поживну цінність раціону для риб”, який передбачає заміну випробуваного компонента інертною речовиною. Для цього можна використовувати окис хрому у кількості 2-15%.
Для отримання об’єктивних даних про поживність корму дуже важливим є облік способу його виготовлення, режиму годівлі та техніки роздачі.
Вибираючи спосіб виготовлення експериментальних партій комбікормів необхідно враховувати характер харчування риб. Наприклад, для бентосоїдного коропа, що вирощується в ставках і басейнах, найбільш прийнятні гранули, виготовлені способом вологого пресування або екструзії, з водостійкістю не менше 30-40 хв, що дають найменші втрати поживних речовин у воді.
При проведенні дослідів з коропами в садках на теплих водах в умовах оптимальних температур, коли активність харчування риб висока, можливо використання звичайних гранул сухого пресування, для форелі, що схоплює корм в товщі води, можуть застосовуватися не тільки гранульовані, але і пастоподібні корми.
Перед початком годівлі та після закінчення дослідів відбирають середню пробу корму та риб (10-30 прим.) для хімічних аналізів.
Характеристика зростання та виживання риб. Зростання є узагальненим показником, що відображає умови вирощування та повноцінність годівлі риб. Спостереження зростання риб ведуть щодекадно, проводячи контрольні облові. При вирощуванні риб у ставках місце, кількість ділянок і час вилову риб вибирають залежно від площі та форми ставка з урахуванням особливостей кожної водойми (зазвичай їх три чи чотири). Кількість відловлених риб залежно кількості посаджених має становити 1-5%.
Для характеристики інтенсивності зростання використовують показники абсолютного, відносного та середньодобового приросту, а також коефіцієнти масонакопичення.Абсолютний приріст. Розраховують по різниці між початковою та кінцевою масою риб.
Відносний приріст. Характеризує інтенсивність зростання риб у порівнянні з початковою масою або в середньому за період і виражається у відсотках:де М0, Мt – середня маса риб на початку та наприкінці періоду відповідно.Середньодобовий приріст, чи питома швидкість, зростання (Cw). Показує відсоткову зміну маси риб за добу періоду. Для цього в формулу вводиться його тривалість (t) на добу:Якщо питома швидкість зростання риб перевищує 10%, що зазвичай спостерігається на ранніх постембріональних стадіях розвитку, у розрахунках використовують різницю натуральних логарифмів кінцевої та початкової маси риб:Коефіцієнт масонакопичення Кm.
При великих відмінностях у початковій масі риб між варіантами досвіду застосовують цей показник.
Виживання риб. Виражається у відсотках від загальної кількості спостережуваних риб.
Смертність. Це абсолютна чи відносна кількість риб, що загинули за етап чи весь період вирощування.
Оцінка продуктивної дії корму. Будується на зіставленні комплексу показників: швидкості зростання риб та їхньої кінцевої маси; одержуваної рибопродукції, витрат корму та їх вартості, ефективності використання поживних речовин та енергії корму на приріст маси риб.
Крім того, бажано знати якість продукції, що вирощується. Останнє визначається з урахуванням маси риб, їхнього хімічного складу (в основному білків, жирів, води), коефіцієнта вгодованості та індексу м’язів (тобто їх відносного вмісту в тілі риб, %).
При вирощуванні риб у ставках бажані такі додаткові характеристики, як кількість комбікорму, що не використовується рибами, яке можна визначити по різниці між витратами комбікорму, що вноситься в ставки і поїдається рибами. Ці характеристики ґрунтуються на визначенні добових раціонів риб та вмісту в них комбікорму та природної їжі, що докладно викладено у наших методичних вказівках. Розраховується на одиницю площі або обсягу рибоводних ємностей як абсолютний приріст маси риб за весь період вирощування:
R = Mt Kt-M0 K0, де K0, Kt – кількість посаджених і виловлених риб відповідно.
Витрати кормів. Витрати корму на одиницю приросту маси риб є показником, що відображає ефективність використовуваної технології вирощування та годівлі. У індустріальних господарствах, крім якості корми та техніки годівлі, великий вплив цей показник надає ступінь насичення води киснем, температура і стан середовища.
У ставкових умовах величина цього показника також залежить від якості комбікорму, системи нормування і техніки годування, що застосовується; температури води, а також стану природної кормової основи. При цьому розрізняють витрати внесеного в став комбікорму і з’їденого рибами (справжні витрати, або кормові коефіцієнти).
Витрати корму розраховуються за окремий період або загалом за досвід: як відношення кількості корму (або окремих поживних речовин та енергії), внесеної в ємність, де вирощується риба, до одиниці приросту маси:3 = Eв/R, де Єв – кількість внесеного корму, кг; R – Отримана продукція, кг.
Кормовий коефіцієнт Кк. Є відношенням кількості корму, з’їденого рибами, до приросту одиниці маси (синоніми: витрати з’їденого корму, або справжні витрати корму). Цей показник менше витрат корму, що вноситься на величину втрат від механічного розсіювання та екстракції, що виникають при попаданні корму у воду і в процесі харчування риб, а також в результаті його неповного поїдання.
Середньодобовий раціон (Рk) можна визначити з використанням «Методичних вказівок щодо оцінки ефективності застосування комбікормів у ставкових господарствах на основі визначення добових раціонів риб».
Облік кількості комбікорму, з’їденого рибами, методично дуже складний, особливо у випадках, коли нез’їдені залишки падають на дно і поєднуються з екскрементами, а ставках також і з мулом, або може бути винесені зі струмом води. У дослідах з фореллю в умовах акваріумів та басейнів з відомою часткою припущення можна використовувати метод прямого обліку заданого корму, нез’їдених залишків та виділених екскрементів. Найбільш точно кількість з’їденого корму можна визначити з використанням автогодівниць.
Якщо експерименти проводили в ставках і великих ємностях, реконструювати спожиту їжу можна на основі періодичних цілодобових спостережень за індексами наповнення травного тракту з подальшою реконструкцією з’їденого корму за коефіцієнтами його перетравності.
Із загальної кількості внесеного корму слід відняти нез’їдені рибами залишки та його сумарні втрати при роздачі через розпорошення на повітрі та розмивання у воді. У рибоводній практиці під терміном “кормовий коефіцієнт” зазвичай розуміють відношення кількості корму, внесеного в ставок, до загального приросту маси риб за вирахуванням тієї частини приросту, яка теоретично отримана за рахунок природної кормової бази:Кк = Ек/(R – ΔRe), де Ек – загальна кількість внесеного або з’їденого комбікорму; R – загальна продукція риб; ΔRe – приріст риб, отриманий за рахунок природної їжі.
Приріст за рахунок природної їжі зазвичай приймається приблизно за зональними нормативами; можливе його експериментальне визначення, але цього необхідні спеціальні наукові дослідження.
Оцінка перетравновті корму. Коефіцієнт (або показник) видимої перетравності корму (Apparent digestibility coefficient, Da). Це різниця між кількістю з’їдених рибами поживних речовин корму та речовин, виділених з екскрементами, віднесена до з’їденого корму.
Як було зазначено в главі 2, застосування терміна “видима” обумовлено присутністю в екскрементах, крім неперетравлених залишків, травних соків, епітелію, що злущується, ферментів, мікрофлори, ендогенних виділень.
Разом вони занижують реальну перетравність їжі. Експериментальні визначення виконуються відносно легко під час використання методу інертних речовин. Сутність методу – введення в корм у певних кількостях неперетравних (інертних) речовин. За їх концентрацією в кормах та екскрементах судять про кількість поживних речовин, що всмокталися в кишечнику. Головна перевага методу порівняно з класичним «балансовим» – відсутність потреби повного обліку з’їденого корму та виділених екскрементів.
Як інертна речовина, або маркера, найбільш зручний окис хрому (Cr2О3). Вона не бере участь у процесах обміну, не затримується в травному тракті, рівномірно виділяється з екскрементами, відсутня у воді, ґрунті, повітрі, порівняно легко та точно визначається при хімічному аналізі.
Розрахунки ведуть за такою формулою: Кп = 100 – (Пе / Пк · Ік / Іе) · 100%, де Кп – коефіцієнт видимої перетравності корму або окремих поживних речовин, % з’їденого; Пк і Пе – відсотки поживної речовини в кормі та екскрементах відповідно; Ік та Іе – відсотки інертної речовини в кормі та екскрементах відповідно.
Засвоєні поживні речовини. Є різницею між кількостями переварених рибами речовин і виділених через зябра і нирки газоподібних і рідких продуктів. Ці виділення, в кількісному відношенні є продуктами неповного обміну спожитого білка, методично складно визначаються, тому для характеристики поживних властивостей корму в основному використовуються показники перетравності.
(Дивись далі Частину 47)
