НАУКОВО-ПРАКТИЧНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ГРОМАДСЬКА РАДА ПРИ ДЕРЖРИБАГЕНТСТВІ

КОМІТЕТ З ПИТАНЬ ЗАКОНОДАВСТВА

НАУКОВО-ПРАКТИЧНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

«Організація та регулювання рекреаційного рибокористування на водоймах спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ)»

 

Розробник: Комітет з питань законодавства Громадської ради при Держрибагентстві.

Призначення: наукове, правове та організаційне обгрунтування збалансованого здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ, підготовка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання на виконання Закону України від 13 жовтня 2026 року № 5018-IX.

Статус: аналітичний документ громадськості з проєктами нормативно-правових пропозицій, призначений для експертного розгляду, громадського обговорення та подальшого опрацювання уповноваженими державними органами.

ПАСПОРТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Об’єкт дослідження: суспільні, правові, економічні та екологічні відносини, що виникають під час здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах, які експлуатуються за режимами СТРГ.

Предмет дослідження: нормативно-правові та організаційні механізми поєднання любительського, спортивного, підводного рибальства, риболовного туризму й рекреаційно-реабілітаційних заходів із виробничою, природоохоронною та відтворювальною діяльністю СТРГ.

Мета дослідження: розроблення науково обгрунтованого, юридично визначеного та практично здійсненного порядку рекреаційного рибокористування, який забезпечуватиме реалізацію законних прав громадян, охорону водних біоресурсів, збереження економічних інтересів користувачів СТРГ та належне виконання їхніх виробничих програм.

Нормативно-правова основа: Конституція України, Водний кодекс України, закони України у сфері рибного господарства, охорони навколишнього природного середовища, Закон України від 13 жовтня 2026 року № 5018-IX, Правила любительського рибальства, чинні нормативно-правові акти щодо СТРГ та інші акти, що регулюють відповідні правовідносини.

Методологія: системний правовий аналіз, порівняльне дослідження, науково-біологічне та еколого-економічне обгрунтування, аналіз практики функціонування СТРГ, оцінювання ризиків, узагальнення пропозицій фахівців і заінтересованої громадськості.

Очікуваний результат: підготовка комплексного дослідження, проєкту Порядку здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ, типових положень для включення до режимів рибогосподарської експлуатації водних об’єктів та пропозицій щодо необхідних нормативно-правових змін.

ВСТУП

Рекреаційне рибокористування є важливою складовою суспільного використання водних біоресурсів, організації відпочинку населення, розвитку риболовного туризму, спортивного рибальства, оздоровлення та соціальної реабілітації громадян.

Водночас значна частина рибогосподарських водних об’єктів України використовується суб’єктами господарювання на підставі встановлених режимів СТРГ, які передбачають виконання науково обгрунтованих заходів із зариблення, охорони, відтворення, вирощування та вилову водних біоресурсів.

Поєднання зазначених напрямів діяльності потребує чіткого правового регулювання.

Відсутність належної визначеності щодо умов здійснення рекреаційного рибокористування може призводити до конфліктів між громадянами та користувачами СТРГ, ускладнювати виконання виробничих програм, створювати ризики для відтворення рибних запасів і реалізації законних прав учасників відповідних правовідносин.

Особливого значення набувають питання використання водних біоресурсів, відтворених за рахунок коштів користувачів СТРГ, визначення допустимих обсягів їх рекреаційного вилову, просторового та сезонного розмежування різних видів рибальства, забезпечення охорони водойм, державного контролю та відповідальності.

Основний принцип дослідження – забезпечення справедливого балансу між законними правами громадян на рекреаційне рибокористування та правами й обов’язками користувачів СТРГ щодо охорони, відтворення і господарського використання водних біоресурсів.

Рекреаційне рибокористування не повинно створювати необгрунтованих перешкод для виконання затверджених виробничих програм СТРГ. Водночас діяльність користувачів СТРГ не може бути підставою для безпідставного обмеження передбачених законодавством прав громадян.

З огляду на прийняття Закону України від 13 жовтня 2026 року № 5018-IX виникла необхідність комплексного дослідження зазначених відносин, визначення правових механізмів їх регулювання та підготовки відповідної нормативно-правової бази.

Метою цього дослідження є не встановлення переваг одного виду рибокористування над іншим, а формування єдиної, науково обгрунтованої та юридично узгодженої системи правил їх співіснування.

За результатами дослідження передбачається розробити проєкт Порядку здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ та відповідні положення для включення до режимів рибогосподарської експлуатації водних об’єктів.

Підготовлений документ має стати основою для фахового обговорення, громадської експертизи та подальшої нормотворчої роботи Держрибагентства й інших уповноважених органів державної влади.

Принципове зауваження. На цьому етапі цей документ є результатом громадської ініціативи та ще має пройти фахове обговорення.

РОЗДІЛ 1.

СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИ СПІЛЬНОГО РИБОКОРИСТУВАННЯ

 

1.1. Види рекреаційного рибальства та їх суспільне значення

Рекреаційне рибокористування є багатофункціональним напрямом використання водних біоресурсів і пов’язаної з рибальством діяльності, що поєднує відпочинок, спорт, туризм, оздоровлення, реабілітацію, екологічну освіту та розвиток територіальних громад.

З урахуванням попередніх науково-аналітичних напрацювань для цілей цього дослідження пропонується розширена класифікація 20 основних видів, форм і напрямів рекреаційного рибокористування:

1. Любительське рибальство– вилов риби для особистих потреб і відпочинку.
2. Спортивне рибальство– змагання, чемпіонати, турніри.
3. Морське рекреаційне рибальство – рибальство в морських водах.
4. Підводне рибальство– дозволені форми підводного вилову.
5. Риболовний туризм– організовані рибальські подорожі та відпочинок.
6. Реабілітаційне рибокористування– фізичне, психологічне та соціальне відновлення, насамперед ветеранів війни.
7. Освітньо-пізнавальне рибокористування– екологічна освіта та вивчення водних екосистем.
8. Сімейне, дитяче та молодіжне рибокористування– сімейний відпочинок, виховання молоді.
9. Інклюзивне рибокористування-= доступне рибальство для осіб з інвалідністю та маломобільних громадян.
10. Культурні рибні господарства рекреаційного спрямування– організоване рибальство, відпочинок і супутні послуги.
11. Берегове рибальство– рибальство з доступних берегових ділянок.
12. Рибальство з плавзасобів – рибальство із дозволених плавзасобів.
13. Трофейне рибальство– спеціалізоване рибальство на великі екземпляри риб.
14. Рибальство «спіймав – відпусти» – повернення виловленої риби у водойму.
15. Традиційне та етнокультурне рибальство– збереження місцевих рибальських традицій.
16. Рибальські фестивалі та громадські заходи – організоване дозвілля і популяризація відповідального рибальства.
17. Навчальні рибальські програми– школи рибальства, практичні заняття, майстер-класи.
18. Екологічно-пізнавальні маршрути– екскурсії та спостереження за водними екосистемами.
19. Природоохоронне волонтерство– участь громадян в охороні водойм, відтворенні рибних запасів та екологічних заходах.
20. Комплексні туристично-рекреаційні програми– поєднання рибальства з туризмом, відпочинком, культурою та місцевими послугами.
21. Культурні рибні господарства (КРГ) –перспективна організаційна форма рекреаційного рибокористування, що передбачає спеціально облаштовані ділянки водойм для любительського та спортивного рибальства, риболовного туризму, сімейного відпочинку, оздоровчих, реабілітаційних і освітніх програм.

У межах СТРГ КРГ можуть розглядатися як окремий напрям розвитку господарської діяльності з організацією додаткового зариблення, рекреаційної інфраструктури та добровільних платних послуг.

Створення КРГ не повинно порушувати законні права громадян на загальне водокористування, змінювати правовий статус водойми або перешкоджати виконанню виробничої програми СТРГ.

Порядок створення, функціонування та взаємодії КРГ із користувачами СТРГ потребує окремого нормативного визначення.

Запропонована класифікація має науково-організаційний характер, охоплює як безпосередній вилов водних біоресурсів, так і пов’язані з ним рекреаційні заходи. Окремі напрями можуть поєднуватися між собою; їх застосування на водоймах СТРГ визначається відповідно до законодавства та особливостей конкретного водного об’єкта.

Суспільне значення рекреаційного рибокористування виходить далеко за межі вилову риби. Воно сприяє оздоровленню та реабілітації громадян, розвитку спорту, туризму, місцевого підприємництва, екологічної культури й соціальної інтеграції.

Основний принцип – забезпечення законних прав громадян на загальне водокористування та рекреаційне рибальство за умови збереження водних біоресурсів, дотримання природоохоронних вимог і законних інтересів користувачів СТРГ.

1.2. Особливості виробничої діяльності СТРГ: зариблення, вирощування, охорона та вилов

Спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) здійснюють комплексну рибогосподарську діяльність на підставі науково-біологічного обгрунтування та встановленого Режиму рибогосподарської експлуатації водного об’єкта.

Їхня діяльність поєднує зариблення, вирощування, охорону, вилов водних біоресурсів та підтримання рибопродуктивності водойм.

Значна частина господарських результатів залежить від обсягів зариблення, виживаності риби, природної кормової бази, екологічних умов та тривалості виробничого циклу.

Неконтрольований рекреаційний вилов зменшує сформовані рибні запаси, порушувати ресурсний баланс і негативно впливати на виконання виробничих програм СТРГ.

Тому обсяги рекреаційного вилову необхідно враховувати в загальному балансі використання водних біоресурсів без порушення законних прав громадян.

1.3. Конфлікти інтересів, обмеженість водних біоресурсів та необхідність узгодженого регулювання

Основна проблема полягає в одночасному використанні обмежених водних біоресурсів для рекреаційного рибальства та виробничої діяльності СТРГ за недостатньої нормативної визначеності умов їх співіснування.

Першочергового врегулювання потребують:

1. Визначення науково допустимого річного рекреаційного вилову та його частки в загальному ресурсному балансі водойми.
2. Урахування результатів зариблення, природного відтворення та потреб виробничої програми СТРГ.
3. Визначення доступних берегових ділянок, місць рибальства та умов їх використання.
4. Дотримання нерестових заборон, сезонних обмежень і вимог охорони водних біоресурсів.
5. Регулювання дозволених знарядь лову, їх кількості, видового складу та добових норм вилову.
6. Організація обліку рекреаційного вилову, інформування рибалок, контролю та врегулювання спорів.

Вирішення цих питань потребує єдиного нормативного Порядку, який встановлюватиме загальні правила спільного рибокористування, а конкретні умови для кожної водойми визначатимуться з урахуванням її науково-біологічних характеристик та Режиму СТРГ.

Усі обмеження повинні мати законні підстави, бути обгрунтованими, пропорційними та зрозумілими громадянам.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 1

Рекреаційне рибальство та виробнича діяльність СТРГ можуть ефективно співіснувати за умови науково обгрунтованого розподілу допустимого вилову, просторового й сезонного регулювання, чіткого визначення прав та обов’язків сторін.

Принцип комплексності нормативно-правового регулювання

Рекреаційне рибокористування є багатофункціональною сферою, що охоплює 21 визначений дослідженням напрям, кожен із яких має власні організаційні, соціальні, економічні та природоохоронні особливості.

Розроблення нормативно-правових актів щодо рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ без комплексного аналізу всіх 21 напряму не забезпечить належного врахування потреб суспільства, користувачів СТРГ та вимог охорони водних біоресурсів.

Комплексність дослідження та врахування особливостей усіх визначених напрямів мають бути обов’язковою методологічною умовою нормотворчої роботи.

РОЗДІЛ 2.

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА МЕЖІ РЕГУЛЮВАННЯ

 

2.1. Права громадян і користувачів СТРГ відповідно до чинного законодавства

Стаття 47 Водного кодексу України гарантує громадянам право на безоплатне загальне водокористування, включно з любительським і спортивним рибальством, з дотриманням встановлених законодавством вимог та обмежень.

Користувачі спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) здійснюють рибогосподарську діяльність, спрямовану на відтворення, охорону, вирощування та раціональне використання водних біоресурсів відповідно до законодавства і встановлених умов господарювання.

Право громадян на рибальство не означає необмеженого вилову.

Право користувача СТРГ на господарську діяльність не надає йому повноважень довільно обмежувати загальне водокористування.

Правове регулювання має забезпечувати баланс суспільних, природоохоронних і виробничих інтересів.

2.2. Закон № 5018-IX, Водний кодекс, Правила любительського рибальства та Режими СТРГ

Правову основу спільного рибокористування становлять Водний кодекс України, законодавство про рибне господарство, Правила любительського рибальства, а також інші чинні нормативно-правові акти.

Правила любительського рибальства, затверджені наказом Мінагрополітики від 19.09.2022 № 700, визначають дозволені знаряддя і способи лову, добові норми, видові та розмірні обмеження, нерестові заборони, особливості рибальства з берега і плавзасобів.

Закон України від 13.10.2026 № 5018-IX «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства» передбачає нові правові засади інвестиційної діяльності у СТРГ, збереження прав громадян на загальне водокористування та регулювання любительського і спортивного вилову. Його положення застосовуватимуться відповідно до встановлених строків набрання чинності.

Режими рибогосподарської експлуатації водних об’єктів визначають особливості господарської діяльності СТРГ. Їх використання для регулювання рекреаційного рибальства можливе лише в межах законодавства та встановлених повноважень.

Необхідно нормативно узгодити загальні правила рибальства, науково допустимі обсяги вилову, виробничі програми СТРГ та особливості рекреаційного використання кожної водойми.

2.3. Законні підстави обмежень, нормативні прогалини та пропозиції щодо їх усунення

Рекреаційне рибокористування може обмежуватися виключно на законних підставах, зокрема для охорони водних біоресурсів, забезпечення природного відтворення, безпеки громадян та виконання інших установлених законодавством вимог.

Нормативного уточнення потребують:

1. Визначеннямаксимально допустимого річного рекреаційного вилову з урахуванням природних запасів, зариблення та виробничих програм СТРГ.
2. Встановленняумов використання берегових ділянок, рибальства з плавзасобів та просторового розмежування рекреаційної і виробничої діяльності.
3. Узгодження сезонних обмежень, нерестових заборон, дозволених знарядь, способів і норм вилову.
4. Визначення умов рибальства за принципом «спіймав — відпусти», організованого туризму та функціонування культурних рибних господарств.
5. Створенняналежних умов для соціального, інклюзивного та реабілітаційного рибальства без порушення обов’язкових природоохоронних вимог.
6. Організаціяобліку рекреаційного вилову, інформування громадян, моніторингу та контролю відповідно до законних повноважень.

Пропонується розробити єдиний Порядок рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ, який охоплюватиме всі 21 напрям, визначений дослідженням, із розмежуванням власне вилову риби та пов’язаних рекреаційних заходів.

Порядок має встановлювати загальні правові й організаційні вимоги, а науково обгрунтовані особливості конкретних водойм повинні враховуватися у відповідних Режимах СТРГ у межах законодавства.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 2

Ефективне нормативно-правове регулювання рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ можливе лише за умови комплексного врахування всіх його напрямів, науково обгрунтованого ресурсного навантаження, законних прав громадян та виробничих інтересів господарств.

Фрагментарне регулювання, яке не враховує специфіки окремих напрямів рекреаційної діяльності, не може бути достатньою основою для формування цілісної системи спільного рибокористування.

Правова основа редакції: стаття 47 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР, Закон № 5018-IX від 13.10.2026 № 5018-IX, Правила любительського рибальства (наказ № 700)

 

 

РОЗДІЛ 3.

НАУКОВО-БІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МАКСИМАЛЬНО ДОПУСТИМОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО ВИЛОВУ НА ВОДОЙМАХ СТРГ

 

3.1. Оцінка рибних запасів, природного відтворення, результатів зариблення та виробничих потреб СТРГ

Основою регулювання рекреаційного вилову є наукова оцінка стану водних біоресурсів конкретної водойми, їх видового складу, чисельності, біомаси, природного відтворення та результатів зариблення.

При цьому враховуються виробнича програма СТРГ, обсяги господарського вилову, потреби збереження природних популяцій, екологічний стан водойми та обов’язкові природоохоронні обмеження.

Рекреаційний вилов повинен розглядатися як складова загального ресурсного балансу водойми, а не як додаткове необмежене вилучення риби.

3.2. Оцінка фактичного щорічного рекреаційного вилову

Для обгрунтування нормативів необхідно визначити фактичні річні обсяги рекреаційного вилову за видами риб, сезонами, способами рибальства та окремими водоймами СТРГ.

Оцінюванню підлягають кількість рибалок і риболовних відвідувань, середній улов, обсяги вилученої та повернутої у водойму риби, а також можливі втрати після її відпускання.

Дослідження доцільно проводити на двох рівнях: загальнодержавному – для оцінки масштабів рекреаційного рибокористування; на водоймах СТРГ – для визначення фактичного впливу на їхні рибні запаси.

Проведення зазначеного дослідження передбачається окремим науковим завданням. До отримання перевірених результатів фактичні обсяги вилову не можуть підмінятися умовними розрахунками.

3.3. Визначення загального науково допустимого річного вилову

Допустимий річний вилов визначається для кожного виду водних біоресурсів з урахуванням стану запасів, природного поповнення, результатів зариблення, екологічних ризиків та необхідності довгострокового збереження рибопродуктивності водойми.

До загального допустимого вилучення включаються всі передбачені законом види вилову, які впливають на відповідні запаси.

Для видів, що потребують особливої охорони, рекреаційне вилучення може бути повністю заборонене.

Допустимий річний вилов не можна визначати лише за загальною біомасою риби або обсягами зариблення без оцінки стану окремих популяцій.

3.4. Теоретичне обгрунтування максимально допустимої частки рекреаційного вилову

Для попереднього оцінювання допустимого рекреаційного навантаження пропонується порівняти три розрахункові сценарії — 10%, 15% і 20% від загального науково обгрунтованого допустимого річного вилучення водних біоресурсів.

Умовний приклад: науково допустиме річне вилучення становить 100 тонн, середній обсяг риби, вилученої одним рибалкою за одне відвідування, – 2 кг.

Показник	Сценарій 10%	Сценарій 15%	Сценарій 20%
Рекреаційний вилов, т/рік	10	15	20
Риболовні відвідування за рік	5 000	7 500	10 000
Залишок допустимого вилучення для інших видів вилову, т	90	85	80

 

Усі показники умовні та наведені виключно для демонстрації методики розрахунків.

Розрахункова кількість відвідувань визначена за припущення, що середній обсяг вилученої риби становить 2 кг за одне відвідування. Вона не враховує додаткових втрат після повернення риби у водойму та не визначає допустиму одночасну кількість рибалок.

Наведені сценарії не підтверджують екологічної безпечності відповідних обсягів вилову. Остаточні показники повинні визначатися окремо за видами риб із урахуванням природних запасів, результатів зариблення, фактичного рекреаційного та господарського вилову, сезонності й природоохоронних обмежень.

Жодна із запропонованих часток не може застосовуватися як універсальний норматив без відповідного наукового обгрунтування для конкретної водойми СТРГ.

3.5. Визначення допустимої кількості рибалок та риболовних відвідувань

Допустиме рекреаційне навантаження визначається не лише масою виловленої риби, а й кількістю риболовних відвідувань, тривалістю рибальства, способами лову та концентрацією рибалок на окремих ділянках.

Розрахунки повинні встановлювати:

допустиму кількість риболовних відвідувань за рік;

орієнтовну кількість рибалок одночасно на окремих ділянках;

розподіл навантаження за сезонами;

вплив рибальства з берега та плавзасобів;

відповідність прогнозованого вилову науково допустимим обсягам.

При цьому кількість унікальних рибалок, загальна кількість відвідувань і кількість рибалок, які одночасно перебувають на водоймі, є різними показниками та мають оцінюватися окремо.

3.6. Вплив просторових, сезонних обмежень і способів рибальства

Наукове обгрунтування рекреаційного навантаження повинно враховувати нерестові заборони, охоронні ділянки, місця природного відтворення, виробничі зони СТРГ та інші встановлені законодавством обмеження.

Окремому аналізу підлягають рибальство з берега і плавзасобів, дозволені знаряддя, тривалість рибальства, видові обмеження та принцип «спіймав – відпусти».

Рибальство з поверненням риби у водойму не прирівнюється до повної відсутності впливу на запаси, оскільки можливі травмування, стрес і загибель частини відпущеної риби.

Центральним завданням наукового дослідження є встановлення того, яку частку загального науково допустимого річного вилучення водних біоресурсів може становити рекреаційний вилов на конкретній водоймі СТРГ, щоб одночасно забезпечити реалізацію прав громадян, природне відтворення, збереження результатів зариблення та економічну життєздатність рибогосподарського підприємства.

Для соціального, інклюзивного та реабілітаційного рибальства можуть обгрунтовуватися спеціальні організаційні умови без порушення обов’язкових нерестових та інших природоохоронних заборон.

3.7. Наукові критерії встановлення та перегляду допустимого навантаження

Максимально допустимий рекреаційний вилов визначається окремо для кожної водойми СТРГ з урахуванням:

1. Фактичного стану та динаміки рибних запасів.
2. Природного відтворення і результатів зариблення.
3. Загального науково допустимого вилучення за видами риб.
4. Фактичного рекреаційного та господарського вилову.
5. Нерестових, просторових і сезонних обмежень.
6. Виробничих програм СТРГ та екологічних ризиків.

Показники переглядаються щорічно за результатами моніторингу, а за істотного погіршення стану запасів — позачергово.

Наукові висновки є підставою для підготовки відповідних пропозицій, а обов’язкові правила та обмеження встановлюються уповноваженими органами відповідно до законодавства.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 3

Максимально допустиме рекреаційне навантаження на водойми СТРГ має визначатися науково, диференційовано за видами риб і конкретними водоймами, з урахуванням фактичного вилову, природного відтворення, зариблення, виробничих потреб та екологічних обмежень.

Порівняння сценаріїв 10%, 15% і 20% є інструментом попереднього аналізу, а не підставою для автоматичного встановлення нормативів.

Остаточні рішення повинні спиратися на результати спеціального дослідження фактичного щорічного рекреаційного вилову та наукової оцінки рибних запасів.

Оцінювання повинно охоплювати чисельність, біомасу, видовий і віковий склад рибних запасів, їх зміни за попередні роки та тенденції відновлення або скорочення за результатами наукових досліджень і систематичного моніторингу.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФАКТИЧНОГО ЩОРІЧНОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО ВИЛОВУ ТА ЙОГО ВПЛИВУ НА РИБНІ ЗАПАСИ ВОДОЙМ СТРГ УКРАЇНИ

Предмет, висновок і межі доказовості

Проведений аналіз показує головне: станом на листопад 2026 року в Україні немає репрезентативної загальнодержавної системи обліку фактичного рекреаційного вилову у внутрішніх водоймах, а окремого національного масиву даних щодо рекреаційного вилову саме на водоймах СТРГ не виявлено.

Наявні українські дослідження є цінними, але переважно локальними, сезонними або регіональними; їх не можна статистично коректно екстраполювати на всю Україну чи на всю сукупність СТРГ.

Українські науковці прямо вказують на необхідність уніфікованої методики збору даних, а монографія 2022 року узагальнює дослідження окремих дніпровських водосховищ та водойм Дніпропетровської, Запорізької й Харківської областей, а не національну вибірку.

Поширене в публікаціях твердження про «близько 10 млн рибалок» не є результатом сучасного державного статистичного перепису рибалок і не може використовуватися як база для розрахунку вилову без перевірки участі, частоти риболовлі та структури вибірки.

FAO також характеризує рекреаційне рибальство як сектор, який часто недообліковується, зокрема у країнах Східної Європи, і зазначає, що рекреаційний вилов у внутрішніх водах може бути суттєвим, але часто не потрапляє до офіційної статистики. Саме тому FAO рекомендує не замінювати вимірювання експертними припущеннями, а створювати вибіркові системи обліку вилову та рибальського зусилля.

Отже, найбільш обґрунтований висновок цього етапу дослідження такий: спочатку необхідно створити систему вимірювання фактичного рекреаційного вилову, а вже потім визначати допустиме навантаження, частку рекреаційного вилучення та нормативні механізми його регулювання.

Наявні українські дані та їхня репрезентативність

Найбільш фундаментальним українським джерелом є монографія Р. Новіцького, М. Максименка, Г. Гончарова та Д. Кобякова «Любительське рибальство в Україні» 2022 року. Вона узагальнює матеріали 1992-2022 років, включаючи дані щодо Каховського, Дніпровського, Кам’янського та інших водосховищ, а також водойм кількох областей. Автори розробили методику оцінювання відвідуваності, інтенсивності рибальства й вилову та запропонували враховувати любительський вилов при розрахунках допустимого використання водних біоресурсів. Це найбільш придатна українська методологічна база, але вона, нааль, не є всеукраїнською статистичною панеллю.

У 2022 році І. Бузевич, Р. Новіцький, М. Максименко, і О. Христов запропонували уніфіковані методичні підходи до збору інформації про любительське рибальство.

Матеріал ґрунтувався на польових спостереженнях 2003-2022 років на Каховському, Дніпровському, Кам’янському та Печенізькому водосховищах і притоках. Автори прямо визначили перспективою створення єдиної методики для кількісного обліку любительського рибальства у водоймах України.

Окремі польові роботи показують, наскільки сильно рекреаційне навантаження змінюється залежно від сезону, дня тижня та способу лову. Наприклад, дослідження зимового рибальства на Печенізькому водосховищі та Сіверському Дінці охопило 336 уловів; у суботу кількість рибалок була приблизно у 1,8 раза більшою, ніж середньотижнева, а сумарний вилов у вихідні був співмірний з виловом за п’ять будніх днів. Середній вилов суттєво відрізнявся за знаряддями: від близько 0,8 кг на жерлицю до 3,3 кг на зимову вудку за день. Це добре демонструє, чому просте множення «кількості рибалок × 3 кг» дасть статистично ненадійний результат.

Водночас опубліковані українські роботи не дають підстав установити єдину середню норму фактичного вилову для всієї країни. Локальна водойма, зимовий сезон, вихідний день або водойма з високою рибопродуктивністю можуть давати в рази інші показники, ніж середні по країні. Науково правильним є стратифіковане оцінювання, а не перенесення локальних величин на національний рівень. Українська фахова література фактично приходить до такого самого висновку.

Особливо суттєва прогалина стосується СТРГ. Держрибагентство підтверджує, що Режим СТРГ може регламентувати строки лову, знаряддя, обсяги вилучення та любительське рибальство, а на водоймах СТРГ мають бути передбачені місця для любительського рибальства. Однак відкритої національної статистики, яка б системно показувала кількість рекреаційних відвідувань, видовий склад і масу вилову на кожному СТРГ, у відкритих джерелах не виявлено.

Важливим є й правовий перехід 2024-2026 років. Інструкція 2008 року про СТРГ була скасована наказом Мінагрополітики № 2012 від 9 липня 2024 року. Це означає, що при підготовці нового Порядку не можна механічно посилатися на стару Інструкцію як на чинне джерело повноважень.

Наданий користувачем проєкт глави про рекреаційне рибокористування містить перспективні конструкції – електронний облік, зонування, «спіймав – відпусти», КРГ, соціальні режими, – але він є проєктним матеріалом, а не чинним нормативним актом; тому його положення про спеціальні дозволи, локальні ліміти чи повноваження користувача СТРГ потребують окремого законодавчого забезпечення.

Чинна правова рамка станом на листопад 2026 року

Стаття 47 Водного кодексу України закріплює загальне водокористування громадян, серед іншого купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське та спортивне рибальство, яке здійснюється безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без спеціального дозволу. Водночас Кодекс передбачає можливість законних обмежень загального водокористування з природоохоронних, санітарних, безпекових та інших установлених законом підстав.

Чинні Правила любительського рибальства затверджені наказом Мінагрополітики № 700 від 19 вересня 2022 року; після змін 2023-2024 років документ має назву «Правила любительського рибальства» і станом на 2026 рік є чинним. Правила регулюють знаряддя й способи лову, добові норми, мінімальні розміри, місця й строки заборон, спортивне рибальство, підводне полювання та використання суден.

Для більшості видів риб добова норма становить 3 кг та одну особину, що відповідає мінімально дозволеному розміру; у звичайний період дозволяється до семи гачків на одного рибалку. У нерестовий період на ділянках, які органом рибоохорони не закриті для рибальства, дозволено ловити з берега гачковими знаряддями з не більш як двома гачками або спінінгом з однією штучною приманкою. Рибальство на нерестовищах під час заборони не дозволяється.

Ці добові величини є максимально дозволеними нормами, а не оцінкою фактичного середнього улову. Тому використання 3 кг як середнього улову для розрахунку річного рекреаційного вилову було б методологічною помилкою. Фактичний середній улов повинен бути виміряний шляхом вибіркового спостереження.

Окремого уточнення потребує Закон України № 5018-IX «Про стимулювання економічного розвитку галузі рибного господарства». Він був ухвалений 13 жовтня 2026 року та офіційно опублікований 21 жовтня 2026 року. Сам Закон встановлює набрання чинності з дня, наступного за днем опублікування, крім окремих положень із відкладеним строком; отже, за текстом Закону основна його частина мала набути чинності 22 жовтня 2026 року.

Держрибагентство наприкінці жовтня прямо повідомило, що Закон набрав чинності. Водночас картка нормативного документа на сайті Верховної Ради, проіндексована пошуком, досі містить технічну позначку «не набрав чинності». Для правового висновку доцільно виходити з офіційної публікації та припису самого Закону, одночасно зафіксувавши цю технічну неузгодженість у базі.

Закон № 5018-IX також встановлює перехідний режим для чинних Режимів СТРГ: режими, затверджені до набрання Законом чинності, продовжують діяти до закінчення строку, а їхні користувачі переходять до нової договірно-інвестиційної моделі за умовами, визначеними Законом. Це робить особливо актуальною розробку окремої нормативної методики рекреаційного використання, яка не створюватиме для користувача СТРГ повноважень, не передбачених законом.

Режим СТРГ не може самостійно скасувати або послабити обов’язкову нерестову заборону, дозволити заборонені законом знаряддя чи встановити повноваження приватного користувача, яких не передбачає закон. Він може конкретизувати науково обґрунтовані умови в межах компетенції, яку надають закон і підзаконні акти. Це принципово важливо і для реабілітаційного рибокористування: пільгові організаційні умови можливі, але не як виняток із обов’язкових природоохоронних заборон.

Наукова методика річного дослідження СТРГ

Міжнародна методологія дає дуже чітку вихідну конструкцію:

NOAA (National Oceanic and Atmospheric Administration) – Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США, федеральне державне відомство, у структурі якого діє Національна служба морського рибальства (NOAA Fisheries). Відомство має значний досвід наукового оцінювання рибних запасів та рекреаційного вилову із застосуванням вибіркових спостережень, опитувань рибалок і статистичних методів. Цей досвід доцільно врахувати під час розроблення національної методики оцінювання рекреаційного вилову на водоймах СТРГ України.

FAO/GFCM рекомендує аналогічний комбінований дизайн: off-site опитування для визначення участі та зусилля плюс on-site інтерв’ю/огляд улову для визначення CPUE, видів, утримання чи відпускання риби. Окремо рекомендується визначати цільову популяцію, особливо за відсутності повного реєстру рибалок, та застосовувати стратифікацію ймовірнісної вибірки.

Для України пропонується дворівнева стратифікована система.

На першому рівні формується реєстр усіх діючих СТРГ із характеристиками площі, басейну, регіону, типу водойми, видового складу, зариблення, виробничої спеціалізації, доступу до берега, наявності риболовного туризму та інтенсивності рекреації.

Сам реєстр є рамкою вибірки, а не джерелом оцінки вилову.

На другому рівні СТРГ діляться щонайменше за такими стратами: природна зона/басейн; площа; тип водойми; інтенсивність зариблення; наявність/відсутність промислового вилову; очікуване рекреаційне навантаження. Із кожної страти випадково відбирається достатня кількість водойм. Великі або унікальні водойми доцільно включати з імовірністю 1, тобто обстежувати обов’язково.

На кожній відібраній водоймі календарний рік ділиться на сезонні страти: зимова риболовля, переднерестовий період, нерестова заборона, післянерестовий весняно-літній період, літній пік, осінній період. Окремо стратифікуються будні/вихідні, день/вечір за потреби, берег/човен, організоване/неорганізоване рибальство. Таке розбиття виправдане українськими даними, які показують значну різницю між буднями й вихідними та між різними знаряддями лову.

Для кожної вибіркової зміни фіксуються: кількість рибалок на водоймі або секторі; час початку й завершення риболовлі; берег/човен; кількість і тип знарядь; види; число риб; фактична маса й довжина; утримано/відпущено; причина відпускання; приблизний час поводження з рибою; ознаки травмування; участь у спортивному, туристичному, реабілітаційному чи іншому заході.

Систематичне спостереження має поєднуватися з короткими інтерв’ю на виході з водойми, тому що лише самоопитування створює ризик помилок пам’яті та соціально бажаних відповідей. FAO та NOAA саме тому поєднують різні джерела інформації.

Оцінювати потрібно окремо за видом, а не лише загальну масу. Не можна застосовувати один універсальний коефіцієнт післявідпускної смертності до всіх видів.

Дослідження catch-and-release показують широкий діапазон результатів залежно від виду, температури, глибини, типу гачка, місця зачеплення, тривалості виважування та поводження з рибою. Тому для українських видів слід використовувати видоспецифічні літературні значення або окремі експериментальні дослідження; якщо таких даних немає, показник позначається як невідомий і аналізується сценарно.

Щоденники рибалок доцільно використовувати як додаткове джерело, але не як єдине. Добровільні учасники, ймовірно, відрізняються від середнього рибалки за активністю та дисципліною, тому їхні дані треба калібрувати за незалежними польовими спостереженнями. NOAA аналогічно використовує ваги та коригування вибірки для компенсації різної ймовірності участі й відповіді.

Для підвищення точності на великих водоймах доцільно застосувати фото-/відеооблік або безпілотні літальні апарати там, де це законно й безпечно, насамперед для оцінки кількості рибалок на довгих берегових ділянках. Українські методичні роботи вже розглядають авіаційний/дистанційний облік як перспективний елемент польових досліджень.

Мінімальна структура даних

Блок	Обов’язкові змінні	Призначення
Зусилля	дата, час, тривалість, кількість рибалок, берег/човен	оцінка відвідувань
Улов	вид, кількість, маса, довжина	видовий та ваговий вилов
Доля улову	утримано/відпущено	реальне вилучення
Знаряддя	тип, кількість гачків	аналіз способу лову
Простір	сектор, зона, координатна прив’язка	навантаження на ділянки
Сезон	нерест/поза нерестом, робочий/вихідний	сезонна стратифікація
Тип рекреації	звичайне, спортивне, туризм, реабілітація тощо	уникнення подвійного обліку
Біологія	запас, зариблення, вікова/розмірна структура	оцінка впливу
Невизначеність	вага вибірки, SE, CV, 95% ДІ	доказовість оцінки

Польове дослідження має тривати не менше 12 послідовних місяців. В ідеалі перший рік слід вважати базовим, а систему далі продовжити як постійний моніторинг, тому що один рік не відображає міжрічної мінливості гідрології, температури, запасів і поведінки рибалок. FAO наголошує на довготривалих системах збору даних саме через мінливість рибальства.

Похибки, недооблік і приклади розрахунків

Для кожної оцінки вилову потрібно подавати не тільки число тонн, але й стандартну похибку, коефіцієнт варіації та довірчий інтервал. NOAA прямо підкреслює, що точність оцінок зростає з розміром вибірки, а дрібні домени та рідкісні види мають більшу невизначеність.

Основні джерела систематичної похибки: пропущене нічне рибальство; недоступні берегові сектори; небажання повідомляти улов понад норму; неправильне визначення виду; недооцінка невдалих поїздок; помилки пам’яті; неохоплені човнові рибалки; повторний рахунок одного рибалки під час переміщення; самовідбір активних рибалок у добровільні щоденники.

Ці ризики мають бути закладені у дизайн вибірки, а не описані постфактум як загальне застереження. Такий підхід відповідає FAO та NOAA.

Для недообліку можна застосовувати калібрувальні коефіцієнти лише після емпіричної перевірки. Наприклад, якщо незалежне відеоспостереження на контрольних ділянках показує, що польові зміни в середньому охоплюють 85% відвідувань, оцінка зусилля може коригуватися, але цей коефіцієнт не можна переносити на інші водойми без перевірки.

Ілюстративний приклад оцінювання:

Показник	Значення
Оцінені відвідування за рік	20 000
Середній утриманий вилов за поїздку	0,80 кг
Середній відпущений улов	0,60 кг
Фактичне вилучення	16,0 т
Відпущено	12,0 т
При умовній післявідпускній смертності 5%	+0,6 т
Ілюстративна загальна рибальська смертність	16,6 т

 

5% у цьому прикладі – не норматив і не українська оцінка, а лише демонстрація формули. Реальний коефіцієнт має визначатися за видом, умовами та науковими джерелами.

Сценарії 10%, 15% і 20% та ресурсний баланс

Сценарії 10%, 15% і 20% доцільно залишити в дослідженні виключно як інструмент аналізу чутливості. Вони не мають нормативного статусу і не можуть автоматично застосовуватися ні до всіх водойм, ні до всіх видів. Ці числа вигадані лише для демонстрації алгоритму. Реальні значення мають походити з актуальної оцінки запасів конкретної водойми.

Така видова логіка критично важлива: загальна частка у 10% може бути прийнятною для одного виду й неприйнятною для іншого. Для ослабленої популяції допустимий рекреаційний вилов може становити 0%, навіть якщо інші види виловлюються інтенсивно. FAO підкреслює необхідність поєднання рекреаційного вилову зі станом запасів, а не лише з загальним тоннажем.

Зариблення саме по собі не дорівнює приросту доступного вилову: частина вселених особин гине, частина не досягає промислового розміру в поточному році, а ефект зариблення залежить від щільності, кормової бази, якості матеріалу й екосистеми. Тому норматив «рекреація = певний відсоток від кількості вселеної риби» науково неприйнятний без когортної оцінки виживання та росту.

Просторові, сезонні та соціальні режими

Рекреаційне навантаження на СТРГ доцільно регулювати щонайменше за п’ятьма координатами: обсяг, час, місце, спосіб і вид риби. Така модель значно точніша за одну загальну добову норму.

Під час нерестової заборони чинні Правила вже істотно звужують допустимий спосіб рибальства: на дозволених органом рибоохорони ділянках – з берега, не більше двох гачків або один спінінг з однією штучною приманкою.

Конкретні строки нерестової заборони можуть коригуватися органами рибоохорони в установлених Правилами межах на підставі науково-біологічних обґрунтувань.

Для СТРГ доцільно передбачити картографічне зонування: рекреаційні берегові сектори; сектори, де за наявності правових підстав дозволено рибальство з човна; нерестові й відтворювальні зони; виробничі ділянки; місця проведення організованих заходів; безбар’єрні ділянки для осіб з інвалідністю. Зонування повинно спиратися на НБО/наукову оцінку та встановлюватися тільки в межах законних повноважень.

Принцип «спіймав – відпусти» доцільно застосовувати як один з інструментів зниження вилучення, але не вважати його «нульовим виловом» у біологічних розрахунках. Наукові огляди показують, що смертність після відпускання може істотно змінюватися залежно від умов, тому облік має включати кількість відпущених риб і, за можливості, видоспецифічну оцінку їхньої смертності.

Для реабілітаційного, ветеранського, інклюзивного та соціального рибальства можна і доцільно передбачати організаційні преференції: кращий доступ до облаштованих місць, резервовані сектори, безбар’єрні настили, супровід, спеціальні години, безкоштовні чи пільгові додаткові послуги. Однак немає наукової чи правової підстави автоматично послаблювати для цих програм обов’язкові нерестові заборони, мінімальні розміри, заборону охоронюваних видів та знарядь лову.

Культурні рибні господарства та організований риболовний туризм доцільно включити до майбутньої моделі як окремі форми організації рекреаційного рибокористування. Проте створення КРГ, видача приватним суб’єктом «дозволу» на загальне рибальство або запровадження обов’язкового платежу за саме право загального водокористування потребують чіткої законодавчої підстави і не можуть бути виведені лише з Режиму СТРГ. Це особливо важливо з огляду на статтю 47 Водного кодексу.

Попередню класифікацію 21 напряму рекреаційного рибокористування доцільно формально затвердити до початку польового етапу. Для статистичного обліку напрями слід поділити на: діяльність із вилученням риби; catch-and-release; діяльність без вилову. Одна й та сама поїздка може мати кілька соціальних характеристик – наприклад, «ветеранська + спортивна + берегова», – але її вилов не повинен сумуватися три рази.

Практичні висновки для Порядку рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ Наявна доказова база достатня для того, щоб уже зараз визначити структуру майбутнього регулювання, але недостатня для встановлення єдиного національного відсотка рекреаційного вилову. Тому до отримання результатів репрезентативного річного дослідження 10%, 15% і 20% повинні залишатися сценаріями, а не нормативами.

Майбутній Порядок доцільно побудувати за такою логікою: загальні права громадян → загальні природоохоронні правила → наукова оцінка запасу конкретної водойми → допустиме рекреаційне навантаження за видами → просторове й сезонне зонування → моніторинг фактичного вилову → щорічний перегляд. Режим СТРГ має конкретизувати параметри конкретного водного об’єкта, але не створювати нових приватних владних повноважень.

До Порядку доцільно включити обов’язковий мінімальний набір даних, які СТРГ і органи державного управління збирають за уніфікованою формою: число риболовних відвідувань; берег/човен; вилов за видами і масою; утримано/відпущено; спортивні/туристичні/соціальні заходи; зариблення за видами і кількістю; господарський вилов; результати контрольних іхтіологічних досліджень. Це дозволить через кілька років перейти від разового дослідження до часових рядів.

Доцільно також установити тригер перегляду: якщо фактична рекреаційна смертність певного виду наближається до встановленої для нього допустимої частки або показники запасу погіршуються, уповноважений орган на підставі наукових даних має коригувати допустиме навантаження, місця, строки чи способи рибальства. Зворотна логіка теж важлива: якщо запас стійкий, рекреаційне навантаження невисоке, а контроль ефективний, немає підстав запроваджувати зайві обмеження.

Ключовий науково-практичний висновок: Україна вже має достатню методологічну базу для запуску репрезентативного обліку, але поки не має достатньої емпіричної бази для достовірної загальнодержавної оцінки щорічного рекреаційного вилову встановлення кніверсального відсотка для СТРГ, що відповідає FAO/GFCM та статистичним принципам NOAA.

РОЗДІЛ 4.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО РИБОКОРИСТУВАННЯ НА ВОДОЙМАХ СТРГ

 

4.1. Територіальна організація рибальства

Територіальна організація рекреаційного рибокористування передбачає визначення доступних берегових ділянок, місць організованого рибальства, зон природоохоронних обмежень та ділянок виробничої діяльності СТРГ.

Розмежування здійснюється з урахуванням стану рибних запасів, нерестовищ, місць зариблення, особливостей виробничих процесів, безпеки громадян та законодавчо гарантованого права на загальне водокористування.

Для кожної водойми доцільно розробляти схему рекреаційного використання із зазначенням дозволених місць рибальства, ділянок з особливими умовами та зон, де вилов заборонено на встановлених законом підставах.

Територіальні обмеження повинні мати належне правове і наукове обгрунтування та не створювати безпідставних перешкод для реалізації прав громадян.

4.2. Часові та сезонні обмеження

Рекреаційне рибокористування організовується з обов’язковим дотриманням установлених законодавством нерестових заборон, строків охорони водних біоресурсів, обмежень на зимувальних ямах та інших природоохоронних вимог.

Під час нерестових обмежень рибальство допускається виключно на незаборонених ділянках, з берега, гачковими знаряддями з кількістю гачків не більше двох на одного рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою.

Строки проведення організованих заходів, змагань, туристичних і реабілітаційних програм визначаються з урахуванням законодавчих обмежень, сезонного навантаження на водойму та безпеки учасників.

Організаційні рішення користувачів СТРГ не можуть скасовувати або послаблювати обов’язкові природоохоронні заборони.

4.3. Знаряддя, способи та норми вилову

Знаряддя і способи рекреаційного рибальства, кількість гачків, добові норми вилову, мінімально дозволені розміри риби та видові обмеження визначаються Правилами любительського рибальства й іншими чинними нормативно-правовими актами.

Науково допустиме навантаження на водойму СТРГ повинно враховувати особливості рибальства з берега та плавзасобів, інтенсивність вилову, видовий склад уловів і вплив різних способів рибальства на рибні запаси.

За результатами наукових досліджень можуть розроблятися пропозиції щодо додаткових обмежень для окремих водойм, ділянок або видів риб. Їх запровадження можливе виключно у встановленому законодавством порядку.

Дотримання загальних добових норм вилову не замінює необхідності оцінювання сукупного річного рекреаційного навантаження на водойму.

4.4. Рибальство за принципом «спіймав – відпусти»

Рибальство за принципом «спіймав – відпусти» розглядається як один зі способів рекреаційного рибокористування, спрямований на зменшення безпосереднього вилучення риби з водойми.

Його організація повинна передбачати застосування способів лову, які мінімізують травмування риби, скорочення часу перебування риби поза водою та обережне повернення життєздатних особин у природне середовище.

При цьому необхідно враховувати можливі втрати риби після відпускання, особлнересту та за високої інтенсивності рибальства.

Повернення риби у водойму не означає повної відсутності впливу на рибні запаси, тому цей спосіб рибальства також потребує наукового оцінювання й обліку.иво за несприятливих температурних умов, під час

4.5. Спеціальні умови для соціального, інклюзивного та реабілітаційного рибальства

Соціальне, оздоровче, інклюзивне та реабілітаційне рибокористування має важливе суспільне значення як форма доступного відпочинку, спілкування з природою, соціальної взаємодії та підтримки психологічного благополуччя.

Особлива увага приділяється ветеранам війни, особам з інвалідністю, людям, які проходять відновлення після травм і захворювань, дітям, молоді, людям старшого віку та іншим громадянам, які потребують додаткової організаційної підтримки.

Пропонується передбачити такі спеціальні організаційні умови:

1. Облаштування безбар’єрних берегових ділянок і безпечних місць рибальства.
2. Створення адаптованої інфраструктури для осіб з обмеженою мобільністю.
3. Організація індивідуального та групового супроводу учасників.
4. Проведення спеціалізованих оздоровчих, соціальних і реабілітаційних програм.
5. Забезпечення можливості сімейного рибальства та участі супроводжуючих осіб.
6. Залучення громадських, ветеранських, благодійних та інших організацій.
7. Розвиток добровільних партнерських програм із користувачами СТРГ.

Окремо пропонується передбачити можливість організації реабілітаційного рибальства в період нерестових обмежень виключно на ділянках, де рибальство дозволене законодавством, із дотриманням установлених вимог до знарядь і способів лову.

Спеціальні організаційні умови можуть відображатися у документах, що регулюють діяльність конкретного СТРГ, за наявності належних правових підстав.

Принципове положення: максимально можливий розвиток соціального, оздоровчого та реабілітаційного рибокористування має забезпечуватися без послаблення обов’язкових природоохоронних заборон і перевищення науково допустимого навантаження на водойму.

4.6. Організація культурних рибних господарств (КРГ)

Культурні рибні господарства рекреаційного спрямування (КРГ) пропонується розглядати як організаційну модель розвитку облаштованого рибальства, туристичних, освітніх, оздоровчих та інших рекреаційних послуг. У межах СТРГ така модель може передбачати додаткове зариблення, облаштування спеціальних місць рибальства, створення берегової інфраструктури, організацію змагань, сімейного відпочинку та інших рекреаційних заходів.

Створення КРГ потребує визначення його правових засад, джерел фінансування, умов взаємодії з користувачами СТРГ, порядку надання добровільних платних послуг та обліку вилову.

Організація КРГ не повинна автоматично змінювати правовий режим водойми, обмежувати гарантоване законодавством загальне водокористування або запроваджувати обов’язкову плату за здійснення цього права.

Платні послуги доцільно пов’язувати з додатковими умовами комфортного, організованого відпочинку, використанням спеціальної інфраструктури та іншими послугами, що надаються на законних підставах.

4.7. Облік, інформування та контроль

Ефективне регулювання рекреаційного рибокористування потребує систематичного обліку риболовних відвідувань, фактичних уловів, видового складу риби, сезонного навантаження та впливу рекреаційної діяльності на водні біоресурси.

Пропонується впроваджувати:

1. Вибірковий облік кількості рибалок і риболовних відвідувань.
2. Моніторинг уловів за видами риб, сезонами та способами рибальства.
3. Добровільні електронні й паперові щоденники рибалок.
4. Інформаційні стенди та доступні схеми дозволених місць рибальства.
5. Інформування щодо нерестових заборон, норм вилову та інших обмежень.
6. Узагальнення результатів моніторингу для щорічного перегляду допустимого рекреаційного навантаження.

Облік необхідно організовувати з дотриманням вимог законодавства щодо захисту персональних даних. Запровадження обов’язкової реєстрації або додаткових дозволів можливе лише за наявності законних підстав.

Державний контроль здійснюється уповноваженими органами в межах їхніх повноважень. Користувачі СТРГ можуть сприяти моніторингу та інформуванню громадян, не перебираючи на себе функцій державного контролю.

Результати моніторингу мають використовуватися для наукового оцінювання рекреаційного навантаження, своєчасного виявлення ризиків і підготовки обгрунтованих управлінських рішень.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 4

Організація рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ повинна забезпечувати збалансоване поєднання законних прав громадян, збереження водних біоресурсів і виробничих інтересів рибогосподарських підприємств.

Пріоритетними напрямами є територіальне впорядкування рибальства, дотримання природоохоронних вимог, наукове регулювання допустимого вилову, розвиток організованих рекреаційних послуг та створення максимально сприятливих умов для соціального, інклюзивного й реабілітаційного рибокористування.

Запропоновані організаційні механізми мають стати основою майбутнього Порядку здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ, а їх застосування до конкретних водойм повинно здійснюватися з урахуванням науково-біологічного обгрунтування, чинного законодавства та встановлених повноважень відповідних органів.

РОЗДІЛ 5.

НОРМАТИВНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ

 

5.1. Пропозиції щодо Порядку здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ

З метою забезпечення збалансованого використання водних біоресурсів пропонується розробити єдиний Порядок здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах спеціальних товарних рибних господарств (далі – Порядок).

Порядок має визначати правові, організаційні та науково-біологічні засади спільного рибокористування, забезпечувати реалізацію законних прав громадян, охорону водних біоресурсів і виконання виробничих програм СТРГ.

У Порядку доцільно передбачити:

1. Загальні положення:сферу застосування, основні поняття, права й обов’язки учасників рекреаційного рибокористування та користувачів СТРГ.
2. Напрями рекреаційного рибокористування:правові й організаційні особливості всіх напрямів, визначених дослідженням, із розмежуванням діяльності з виловом риби та без її вилучення.
3. Наукове забезпечення:порядок визначення допустимого рекреаційного навантаження за видами риб і конкретними водоймами на підставі науково-біологічних обгрунтувань.
4. Територіальну організацію:визначення місць рибальства, доступних берегових ділянок, природоохоронних і виробничих зон з урахуванням вимог законодавства.
5. Умови рибальства:застосування встановлених норм вилову, дозволених знарядь, видових, розмірних, сезонних та інших обмежень.
6. Соціальне та реабілітаційне рибокористування:організацію доступних місць, спеціальних оздоровчих, інклюзивних і реабілітаційних програм без послаблення обов’язкових природоохоронних заборон.
7. Організовані рекреаційні послуги: умови діяльності культурних рибних господарств, риболовного туризму, змагань та інших заходів із дотриманням прав громадян на загальне водокористування.
8. Облік і моніторинг:методи оцінювання кількості відвідувань, фактичного вилову, повернення риби у водойму та сукупного навантаження на рибні запаси.
9. Інформування громадян:оприлюднення умов рибальства, встановлених обмежень, доступних ділянок та порядку подання звернень.
10. Перегляд установлених умов:підстави, періодичність і процедури внесення змін за результатами наукового моніторингу.

Порядок має чітко розмежовувати обов’язкові норми законодавства та додаткові умови, які можуть установлюватися для конкретної водойми за наявності належних правових підстав.

Принципове положення: користувачі СТРГ не повинні самостійно запроваджувати заборони, платежі, обов’язкові дозволи чи інші обмеження поза межами повноважень, передбачених законодавством.

5.2. Типові положення для включення до Режимів рибогосподарської експлуатації водних об’єктів

Для практичного застосування загального Порядку пропонується розробити типовий підрозділ щодо рекреаційного рибокористування, який може включатися до чинних Режимів СТРГ у встановленому порядку.

З урахуванням нового законодавства відповідні положення також необхідно передбачати в науково-біологічних обгрунтуваннях та договорах про залучення інвестицій щодо рибогосподарської експлуатації водних об’єктів у СТРГ.

Типовий підрозділ має містити:

1. Загальну характеристику водойми, її рибних запасів і виробничої спеціалізації СТРГ.
2. Науково допустимий річний рекреаційний вилов за видами риб або інші науково обгрунтовані показники навантаження.
3. Визначення доступних місць рибальства, природоохоронних і виробничих ділянок.
4. Умови здійснення рекреаційного рибальства відповідно до чинних Правил любительського рибальства.
5. Заходи щодо запобігання негативному впливу на природне відтворення та результати зариблення.
6. Умови організації соціального, інклюзивного, реабілітаційного та організованого рибальства.
7. Порядок моніторингу рекреаційного навантаження й інформування громадян.
8. Підстави для наукового перегляду встановлених показників.

Доцільно передбачати додавання карти-схеми водойми із зазначенням відповідних ділянок, а також таблиці науково допустимого рекреаційного вилову за видами риб, якщо такі показники обгрунтовані дослідженнями.

Правовий статус Режимів СТРГ необхідно враховувати з огляду на перехід до нової договірної моделі господарювання. Раніше затверджені Режими застосовуються відповідно до перехідних положень законодавства, а для нових інвестиційних відносин відповідні умови мають бути узгоджені з договором, науково-біологічним обгрунтуванням та іншими обов’язковими документами.

Режим СТРГ, договір або інший документ не може самостійно скасувати нерестові заборони, змінити загальнообов’язкові природоохоронні вимоги чи встановити обмеження прав громадян, не передбачені законодавством.

5.3. Порядок погодження, впровадження, моніторингу та перегляду встановлених умов

Пропонується запровадити послідовний механізм підготовки, наукового обгрунтування, правової перевірки та практичного впровадження умов рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ.

Основні етапи:

Перший – наукове обгрунтування. Оцінювання рибних запасів, природного відтворення, результатів зариблення, фактичного рекреаційного та господарського вилову, визначення допустимого навантаження.

Другий – підготовка пропозицій. Розроблення умов рибальства для конкретної водойми, включно з територіальною організацією, природоохоронними заходами та моніторингом.

Третій – фахове і громадське обговорення. Залучення наукових установ, користувачів СТРГ, рибальських організацій, громадськості та заінтересованих органів влади.

Четвертий – правова перевірка та погодження. Встановлення відповідності запропонованих умов законодавству, перевірка повноважень суб’єктів і проходження передбачених нормативними актами процедур.

П’ятий – затвердження та впровадження. Прийняття рішень уповноваженими органами, внесення належних положень до відповідних документів та інформування громадян.

Шостий – моніторинг. Систематичне оцінювання фактичного рекреаційного вилову, стану рибних запасів, результатів зариблення й ефективності встановлених умов.

Сьомий – перегляд. Щорічне оцінювання встановлених показників та підготовка пропозицій щодо їх коригування. Позачерговий перегляд проводиться за науково підтвердженого істотного погіршення стану водних біоресурсів або інших обставин, що потребують невідкладного реагування.

Зміна обов’язкових умов здійснюється лише за передбаченою законодавством процедурою.

Розподіл відповідальності пропонується визначити таким чином:

Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм – координація підготовки й впровадження пропозицій, виконання повноважень відповідно до законодавства.

Мінагрополітики – нормативно-правове забезпечення, розгляд та затвердження документів у межах компетенції.

Наукові установи – проведення досліджень, розроблення методик і підготовка наукових висновків.

Користувачі СТРГ – надання виробничих даних, участь у моніторингу, виконання встановлених умов.

Громадська рада, рибальські й природоохоронні організації – фахове та громадське обговорення, підготовка пропозицій і громадський моніторинг.

Офіційне розроблення, погодження, затвердження нормативно-правових актів і державний контроль здійснюються виключно уповноваженими органами.

ВИСНОВОК ДО РОЗДІЛУ 5

Нормативне врегулювання рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ повинно грунтуватися на єдиному загальному Порядку, науково обгрунтованих умовах для конкретних водойм та прозорому механізмі їх погодження, впровадження й перегляду.

Наукові результати мають бути основою для визначення допустимого рекреаційного навантаження, проте набувати обов’язкового характеру вони можуть лише через передбачені законодавством правові механізми.

Розроблення нормативно-правових актів необхідно здійснювати з урахуванням усіх напрямів рекреаційного рибокористування, після завершення їх наукового аналізу, погодження класифікації та визначення особливостей практичного застосування.

Кінцевою метою є стврення правової системи, яка забезпечуватиме збереження водних біоресурсів, захист законних виробничих інтересів СТРГ, реалізацію прав громадян і максимально можливий розвиток соціального, оздоровчого та реабілітаційного рибокористування.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведений аналіз правових, науково-біологічних та організаційних засад рекреаційного рибокористування на водоймах спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) дозволяє сформулювати такі основні висновки та пропозиції.

1. Неприпустимість фрагментарного нормативно-правового регулювання

Комплексне нормативно-правове регулювання рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ має формуватися на основі всебічного науково-практичного дослідження всіх двадцяти одного (21) напряму рекреаційного рибокористування з урахуванням їх особливостей, взаємозв’язків, суспільного значення та впливу на водні біоресурси.

Фрагментарне розроблення нормативно-правових актів, що залишає поза належним аналізом окремі напрями рекреаційного рибокористування, є методологічно необгрунтованим і не повинно прийматися за основу комплексного державного регулювання.

До завершення такого аналізу проєкти нормативно-правових актів щодо комплексної організації рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ не слід рекомендувати до затвердження.

Для кожного напряму необхідно встановити потребу у спеціальному регулюванні, можливість застосування загальних правил або відсутність необхідності регулювання вилову риби, якщо відповідна діяльність не передбачає вилучення водних біоресурсів.

Остаточний перелік і класифікація всіх напрямів мають бути погоджені в межах науково-практичного дослідження.

2. Необхідність наукового визначення допустимого рекреаційного вилову

Рекреаційний вилов є складовою загального використання водних біоресурсів і повинен враховуватися в ресурсному балансі кожної водойми СТРГ.

Максимально допустимі обсяги рекреаційного вилову необхідно визначати за видами риб на основі оцінки стану запасів, природного відтворення, результатів зариблення, виробничих програм та екологічних обмежень.

Єдині нормативи рекреаційного вилову для всіх водойм СТРГ без належного наукового обгрунтування встановлювати недоцільно.

3. Проведення спеціального дослідження фактичного щорічного рекреаційного вилову

Пропонується організувати окреме наукове дослідження фактичних щорічних обсягів рекреаційного вилову водних біоресурсів у внутрішніх водоймах України та безпосередньо на водоймах СТРГ.

Дослідження повинно охоплювати кількість рибалок, риболовних відвідувань, видовий склад, обсяги вилову, сезонні особливості, способи рибальства та можливі втрати риби після повернення у водойму.

Результати мають стати доказовою основою для розроблення нормативів допустимого рекреаційного навантаження.

Сценарії 10%, 15% і 20% від загального науково допустимого вилучення доцільно використовувати виключно для порівняльного аналізу, а не як заздалегідь установлені нормативи.

4. Забезпечення балансу прав громадян та законних інтересів СТРГ

Нормативне регулювання повинно забезпечувати реалізацію прав громадян на загальне водокористування, дотримання природоохоронних вимог і захист законних виробничих інтересів користувачів СТРГ.

Обмеження рекреаційного рибальства мають запроваджуватися виключно за належних правових підстав, а їх наукове обгрунтування повинно враховувати особливості конкретних водойм.

Не допускається довільне обмеження прав громадян або послаблення обов’язкових природоохоронних заборон рішеннями користувачів СТРГ.

5. Пріоритетний розвиток соціального, оздоровчого та реабілітаційного рибокористування

Пропонується визначити розвиток соціального, інклюзивного, оздоровчого та реабілітаційного рибокористування одним із пріоритетних напрямів організації рекреаційної діяльності на водоймах СТРГ.

Особливу увагу необхідно приділити ветеранам війни, особам з інвалідністю, громадянам, які потребують психологічного та фізичного відновлення, дітям, молоді й людям старшого віку.

Передбачити створення безбар’єрної інфраструктури, організованих програм відпочинку, супроводу та співпраці користувачів СТРГ з громадськими й ветеранськими організаціями.

Максимальний розвиток таких програм повинен забезпечуватися без порушення природоохоронного законодавства та перевищення науково допустимого навантаження на водойми.

6. Розвиток організованого рекреаційного рибокористування

Доцільно розробити правові та організаційні засади діяльності культурних рибних господарств, риболовного туризму, освітніх, спортивних і сімейних програм.

Визначити умови додаткового зариблення, створення рекреаційної інфраструктури, надання добровільних платних послуг та їх взаємодії з виробничою діяльністю СТРГ.

Організація таких послуг не повинна порушувати законодавчо гарантовані права громадян на загальне водокористування.

7. Розроблення єдиного Порядку рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ

За результатами комплексного дослідження пропонується розробити Порядок здійснення рекреаційного рибокористування на водоймах спеціальних товарних рибних господарств.

Порядок має визначати загальні правові засади, наукові критерії допустимого навантаження, організацію рибальства, особливості окремих рекреаційних напрямів, облік вилову, моніторинг та механізми перегляду встановлених умов.

Порядок повинен забезпечувати єдині принципи регулювання із можливістю науково обгрунтованої диференціації умов для конкретних водойм СТРГ.

8. Урахування рекреаційного рибокористування в документах СТРГ

Пропонується розробити типовий підрозділ щодо рекреаційного рибокористування для включення у встановленому законодавством порядку до чинних Режимів рибогосподарської експлуатації водних об’єктів.

З урахуванням розвитку договірної моделі діяльності СТРГ відповідні положення необхідно також передбачати в науково-біологічних обгрунтуваннях та інших документах, що визначають умови рибогосподарської експлуатації.

Режими СТРГ та інші документи не можуть самостійно скасовувати заборони або змінювати обов’язкові вимоги, встановлені законодавством.

9. Запровадження постійного наукового моніторингу

Необхідно створити систему регулярного оцінювання рекреаційного навантаження на водойми СТРГ, яка охоплюватиме фактичний вилов, стан рибних запасів, результати зариблення, природне відтворення та екологічні ризики.

Результати моніторингу мають використовуватися для щорічного перегляду науково допустимих показників і підготовки обгрунтованих пропозицій щодо вдосконалення регулювання.

Обов’язкові правила та обмеження повинні встановлюватися і змінюватися виключно уповноваженими органами у передбаченому законодавством порядку.

10. Організація спільної наукової та нормотворчої роботи

Пропонується організувати фахове опрацювання результатів дослідження за участю Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, профільних наукових установ, Громадської ради, користувачів СТРГ, рибальських і природоохоронних організацій.

Першочерговими завданнями визначити остаточне погодження класифікації напрямів рекреаційного рибокористування, затвердження програми необхідних наукових досліджень, підготовку методики визначення допустимого вилову та розроблення пропозицій до нормативно-правових актів.

Офіційне розроблення, погодження та затвердження нормативно-правових актів здійснюються відповідними уповноваженими органами.

ЗАГАЛЬНИЙ ПІДСУМКОВИЙ ВИСНОВОК

Рекреаційне рибокористування на водоймах СТРГ необхідно розглядати як комплексну суспільно значущу діяльність, що поєднує любительське і спортивне рибальство, туризм, оздоровлення, реабілітацію, освіту, охорону природи та інші форми (усього їх 21 форма) взаємодії людини з водним середовищем.

Його нормативно-правове регулювання повинно грунтуватися на комплексних наукових дослідженнях, достовірних даних щодо фактичного вилову, обгрунтованих показниках допустимого навантаження та забезпеченні балансу прав громадян і законних інтересів користувачів СТРГ. Принципова позиція дослідження: спочатку – всебічне наукове обгрунтування всіх напрямів рекреаційного рибокористування, після цього – формування цілісної, узгодженої та практично здійсненної нормативно-правової системи.

Реалізація запропонованого підходу створить передумови для збереження водних біоресурсів, підвищення ефективності діяльності СТРГ, зменшення конфліктів між учасниками рибокористування та розвитку доступного рекреаційного середовища в Україні.

Кожна із 21 форми рекреаційного рибокористування має власні організаційні, соціальні, економічні та природоохоронні особливості, що потребують окремого наукового аналізу. При цьому частина форм передбачає безпосередній вилов риби, а інші пов’язані з відпочинком, оздоровленням, реабілітацією, освітою та охороною природи без вилучення водних біоресурсів. Тому їх нормативно-правове регулювання має бути диференційованим, взаємоузгодженим і відповідати фактичному впливу кожної форми на водну екосистему.

ДОДАТОК 1.

ПРОЄКТ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО РИБОКОРИСТУВАННЯ НА ВОДОЙМАХ СПЕЦІАЛЬНИХ ТОВАРНИХ РИБНИХ ГОСПОДАРСТВ (СТРГ)

Проєкт для фахового обговорення

1. Загальні положення

1.1. Цей Порядок визначає організаційні засади рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ, спрямовані на забезпечення прав громадян, охорону водних біоресурсів та узгодження рекреаційної діяльності з виробничими програмами господарств.

1.2. Рекреаційне рибокористування для цілей цього Порядку охоплює любительське, спортивне, туристичне, соціальне, оздоровче, реабілітаційне, освітнє та інші напрями використання рибогосподарських водойм для відпочинку і суспільно корисної діяльності.

1.3. Особливості напрямів рекреаційного рибокористування визначаються за результатами комплексного науково-практичного дослідження та погодження їх класифікації.

1.4. Здійснення рекреаційного рибокористування регулюється відповідно до законодавства України, зокрема Водного кодексу, законодавства про рибне господарство та Правил любительського рибальства.

1. Права громадян і користувачів СТРГ

2.1. Громадяни реалізують право на загальне водокористування, включно з любительським і спортивним рибальством, у межах та на умовах, визначених законодавством.

2.2. Користувачі СТРГ здійснюють господарську діяльність відповідно до чинних правових підстав, науково-біологічного обгрунтування, Режиму або договору про залучення інвестицій.

2.3. Регулювання вилову водних біоресурсів користувачами СТРГ здійснюється лише в межах прав, передбачених законодавством.

2.4. Обмеження доступу до берегів, запровадження додаткових дозволів, обов’язкових платежів та інших умов допускаються виключно за наявності належних правових підстав.

III. Наукове регулювання рекреаційного вилову

3.1. Максимально допустимий рекреаційний вилов визначається науково для кожної водойми та окремих видів риб з урахуванням:

стану і динаміки рибних запасів;

природного відтворення та результатів зариблення;

загального науково допустимого вилучення;

фактичного рекреаційного й господарського вилову;

виробничих програм СТРГ;

природоохоронних обмежень та екологічних ризиків.

3.2. Розрахункові сценарії частки рекреаційного вилову – 10%, 15% і 20% – використовуються для порівняльного аналізу та не є універсальними нормативами.

3.3. Наукові рекомендації щодо допустимого вилову застосовуються через передбачені законодавством механізми встановлення відповідних умов.

3.4. До отримання належного наукового обгрунтування застосовуються чинні загальнообов’язкові правила й обмеження.

1. Територіальна та сезонна організація

4.1. Організація рекреаційного рибальства здійснюється з урахуванням доступності берегових ділянок, місць нересту, охоронних зон, виробничих операцій СТРГ та безпеки громадян.

4.2. Для конкретної водойми може розроблятися карта-схема рекомендованих місць рибальства, ділянок організованого відпочинку та територій, щодо яких діють установлені законодавством обмеження.

4.3. Під час нерестових та інших природоохоронних обмежень рибальство здійснюється виключно у дозволених місцях, у визначені строки та дозволеними знаряддями.

4.4. Додаткові просторові й сезонні обмеження запроваджуються лише за належних правових підстав.

1. Соціальне, оздоровче та організоване рибокористування

5.1. На водоймах СТРГ заохочується розвиток соціального, інклюзивного, оздоровчого, реабілітаційного та сімейного рибокористування.

5.2. Для ветеранів війни, осіб з інвалідністю та інших громадян, які потребують підтримки, можуть організовуватися спеціальні програми, доступні місця рибальства, супровід та адаптована інфраструктура.

5.3. Організація таких програм не передбачає послаблення обов’язкових природоохоронних заборон.

5.4. Культурні рибні господарства, риболовний туризм, змагання та інші організовані заходи здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням прав громадян на загальне водокористування.

5.5. Добровільні платні послуги можуть надаватися на законних підставах і не повинні підміняти гарантоване законом безоплатне загальне водокористування.

1. Облік, моніторинг та інформування

6.1. З метою наукового оцінювання рекреаційного навантаження організовується збір інформації про кількість риболовних відвідувань, видовий склад та обсяги вилову.

6.2. Доцільно використовувати вибіркові спостереження, добровільні щоденники рибалок та інші науково обгрунтовані методи обліку.

6.3. Обов’язкова реєстрація громадян або додаткова звітність можуть запроваджуватися лише за наявності відповідних правових підстав.

6.4. Користувачі СТРГ забезпечують інформування громадян про встановлені умови рибальства та обмеження в обсязі, передбаченому законодавством.

6.5. Державний контроль здійснюють уповноважені органи відповідно до їх компетенції.

VII. Погодження, впровадження та перегляд умов

7.1. Науково обгрунтовані пропозиції щодо рекреаційного рибокористування опрацьовуються за участю наукових установ, користувачів СТРГ, представників громадськості та заінтересованих органів.

7.2. Встановлення обов’язкових умов здійснюється уповноваженими органами за визначеними законодавством процедурами.

7.3. Показники допустимого навантаження підлягають щорічному науковому оцінюванню. За істотного погіршення стану рибних запасів проводиться позачерговий аналіз.

7.4. Зміна обов’язкових правил та обмежень здійснюється виключно у встановленому законодавством порядку.

VIII. Прикінцеві положення

8.1. Цей проєкт Порядку підлягає доопрацюванню за результатами комплексного дослідження всіх напрямів рекреаційного рибокористування, включно з науковою оцінкою фактичного вилову.

8.2. Положення Порядку не можуть суперечити законам України та іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

8.3. Затвердження Порядку здійснюється відповідним уповноваженим органом за наявності передбачених законодавством повноважень і після проходження необхідних процедур.

Кінцева мета Порядку – створення цілісної правової системи рекреаційного рибокористування, що забезпечує збереження водних біоресурсів, законні права громадян та ефективну діяльність СТРГ.

………………………………

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

ТИПОВИЙ ПІДРОЗДІЛ РЕЖИМУ СТРГ ЩОДО РЕКРЕАЦІЙНОГО РИБОКОРИСТУВАННЯ

Проєкт для фахового обговорення

1. Загальні положення

Рекреаційне рибокористування на водоймі СТРГ здійснюється відповідно до законодавства України, Правил любительського рибальства та встановлених правомірних умов використання водних біоресурсів.

Організація рибальства повинна забезпечувати права громадян, охорону водних біоресурсів і виконання виробничої програми господарства.

2. Науково допустимий рекреаційний вилов

Допустимі обсяги рекреаційного вилову визначаються за видами риб на підставі науково-біологічного обгрунтування з урахуванням природного відтворення, зариблення, господарського вилову та екологічних обмежень.

Відповідні показники включаються до документів СТРГ лише в межах повноважень і процедур, передбачених законодавством.

3. Територіальна організація рибальства

Доступні місця рибальства, ділянки організованого відпочинку, охоронні та виробничі зони зазначаються на карті-схемі водойми.

Установлення обмежень здійснюється виключно на законних підставах із забезпеченням прав громадян на загальне водокористування.

4. Умови здійснення рибальства

Знаряддя, способи, добові норми вилову, мінімальні розміри риб, нерестові заборони та інші обов’язкові вимоги визначаються чинним законодавством.

Спеціальні умови для конкретної водойми застосовуються лише за наявності відповідних правових підстав.

5. Соціальне та реабілітаційне рибокористування

Передбачається сприяння розвитку доступного рибальства для ветеранів, осіб з інвалідністю, дітей, молоді та інших категорій громадян. Можуть облаштовуватися безбар’єрні місця рибальства, проводитися оздоровчі й реабілітаційні заходи та організовуватися супровід учасників.

6. Організоване рекреаційне рибокористування

Риболовний туризм, культурні рибні господарства, змагання та інші організовані заходи можуть розвиватися на законних підставах за умови забезпечення прав громадян і збереження водних біоресурсів. Надання додаткових платних послуг не повинно порушувати гарантовані законодавством права на загальне водокористування.

7. Облік та моніторинг

Користувач СТРГ сприяє здійсненню наукового моніторингу рекреаційного вилову, кількості відвідувань і стану рибних запасів. Отримані дані використовуються для підготовки пропозицій щодо щорічного перегляду допустимого рекреаційного навантаження.

8. Перегляд умов

Умови рекреаційного рибокористування переглядаються за результатами наукових досліджень, моніторингу та змін законодавства.

Внесення змін до Режиму або інших обов’язкових документів здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Основний принцип: рекреаційне рибокористування є складовою загального використання водних біоресурсів водойми СТРГ та організовується без порушення прав громадян, природоохоронних вимог і законних виробничих інтересів господарства.

У Законі № 5018-IX від 13.10.2026 передбачено право інвестора регулювати любительський і спортивний вилов водних біоресурсів із забезпеченням загального водокористування.

ФОРМУВАННЯ СПІЛЬНОГО БАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО РИБОКОРИСТУВАННЯ ВСІМА ЗАІНТЕРЕСОВАНИМИ СТОРОНАМИ

Однією з найважливіших цілей цього науково-практичного дослідження є формування єдиного науково обгрунтованого розуміння сутності, суспільного значення, можливостей і меж рекреаційного рибокористування на водоймах СТРГ серед усіх заінтересованих сторін: державних органів, науковців, користувачів СТРГ, рибалок-любителів, спортивних і громадських організацій, представників туристичної галузі, природоохоронної спільноти та організацій соціального й реабілітаційного спрямування.

Сьогодні кожна із зазначених сторін має власні законні інтереси, практичний досвід і бачення використання водних біоресурсів. Для громадян водойма насамперед є місцем відпочинку та реалізації права на рибальство; для користувачів СТРГ – об’єктом тривалої виробничої діяльності, зариблення, охорони та інвестицій; для науковців і природоохоронців – складною водною екосистемою, яка потребує збереження та раціонального використання. Відсутність узгодженого розуміння цих інтересів створює передумови для конфліктів, взаємної недовіри та суперечливих нормативних рішень.

Завдання дослідження – не надати перевагу інтересам однієї сторони, а сформувати спільну доказову основу, на якій можливе справедливе узгодження прав, обов’язків і відповідальності всіх учасників рибокористування. Для цього необхідно комплексно дослідити всі 21 напрям рекреаційного рибокористування, визначити їх особливості, суспільну користь, фактичний вплив на водні біоресурси та можливості розвитку без порушення законних виробничих інтересів СТРГ.

Особливого значення набуває перехід від протиставлення інтересів до спільного управління обмеженим природним ресурсом. Громадяни повинні мати реальну можливість користуватися водоймами відповідно до законодавства; користувачі СТРГ – належні умови для здійснення виробничої діяльності та захисту законних інвестицій; держава – науково обгрунтовані механізми регулювання; суспільство – збережені водні екосистеми, доступний відпочинок і розвиток рекреаційних послуг.

Важливо, щоб результати дослідження стали предметом відкритого фахового обговорення, під час якого різні позиції оцінюватимуться не за відомчою чи груповою належністю їх прихильників, а за відповідністю законодавству, достовірним науковим даним, екологічній безпеці та довгостроковим суспільним інтересам.

Метою є не штучна одностайність, а досягнення обгрунтованого професійного консенсусу щодо принципів організації рекреаційного рибокористування. Відмінності у поглядах можуть зберігатися, проте вони не повинні перешкоджати виробленню спільних, зрозумілих і практично здійсненних правил.

Кінцевим результатом дослідження має стати не лише наукове обгрунтування майбутніх нормативно-правових актів, а й формування спільної позиції держави, науки, користувачів СТРГ, рибальської та громадської спільноти щодо збалансованого розвитку рекреаційного рибокористування в Україні. Саме така позиція може забезпечити суспільне прийняття, правову визначеність і практичну результативність майбутнього регулювання.

Що я вважаю особливо важливим: ми повинні переконати фахівців, що наше дослідження – це не чергова спроба встановити обмеження для рибалок або додаткові обов’язки для користувачів СТРГ.

Це спроба створити спільну наукову та правову основу, яка дозволить сторонам перестати сперечатися про те, кому належить перевага, і почати предметно домовлятися про те, як забезпечити збереження риби, права громадян та економічну життєздатність господарств.

Саме в цьому є з найважливіша практична цінність цієї роботи.

…………………………..