Вдосконалення управління рибоводством (по матеріалах ФАО 2022 р. ) (Частина 2)

Опубліковано at 03.04.2023
320 0

Вдосконалення управління рибоводством (по матеріалах ФАО) (Частина 2)

Екосистемні аспекти. У 2003 р. Комітет ФАО з рибного господарства (КРХ) прийняв як всеосяжну основу для регулювання та розвитку рибного господарства екосистемний підхід до рибальства (ЕПР), у якому закладено низку важливих принципів:

По-перше, необхідно керувати всіма видами рибних ресурсів, для цього їх необхідно оцінювати;

По-друге, при управлінні необхідно виявляти обережність та враховувати особливості кожної рибогосподарської системи;

По-третє, оцінка рибних ресурсів, так і управління ними повинні здійснюватися із залученням широкого кола сторін та з урахуванням наявних знань і безпосередньо та збалансовано поширюватися на екологічні, соціальні та економічні аспекти сектора.

Ці принципи та необхідність враховувати взаємозв’язки та взаємозалежність між різними компонентами екосистеми та забезпечувати баланс між екологічними, економічними та соціальними вигодами були визнані більшістю організацій та форумів, займаються питаннями управління рибальством. Проте впровадження ЕПР змінить управління рибальством тільки в майбутньому, і в регіонах та країнах зберігаються диспропорції щодо екологічних, соціальних та економічних аспектів.

Для управління рибальством відповідно до ЕПР необхідно виявити відповідні елементи екосистеми та визначити зв’язки між ними. Це можна здійснити у разі високорозвиненого масштабного рибальства, але представляє важке завдання у контексті багатовидового рибальства, за яким практично немає даних, особливо мало масштабного рибальства. 

Хоча потреби в інформації, необхідної дляз астосування ЕПР, набагато суттєвіші, ніж при регулюванні та оцінці рибальства «традиційними» методами, можна розробляти нові навички та інструменти, а також міждисциплінарні підходи, які стануть основою для ретельного аналізу та продуманого управління.

Результати керування можна вимірювати за допомогою простих показників (бажано розроблених при участі зацікавлених сторін)  Рибалки та інші зацікавлені сторони мають багаті знання та досвід, які можуть безпосередньо застосовуватися в управлінні рибальством. Відповідальні суб’єкти повинні приділяти особливу увагу допомозі у впровадженні підходів та процесів управління, припускають широку участь сторін та заснованих на співпраці, таких як спільне управління або Цивільна наука, щоб розширювати можливості зацікавлених сторін шляхом розвитку їхнього потенціалу та скорочення числа конфліктів та забезпечуючи застосування методів адаптивного керування.

Це ефективний спосіб досягнення стійкості, екологічної, соціальної та економічної – в умовахмінливого середовища. Права володіння та користування, інші права  та спільне управління рибними ресурсами та водними екосистеми можуть використовуватися для вирішення широкого діапазону громадських завдань, що стосуються підвищення благополуччя людей та встановлення рівноправності між різними зацікавленими сторонами, але при цьому необхідно вживати заходів до того, щоб несталося незворотного погіршення стану систем, є джерелом цих послуг. ЕПР покликаний забезпечити об’єктивний, збалансований облік екологічних, соціальних та економічних завдань, які можна вирішити за допомогою рибних ресурсів та водних екосистем.

Для його впровадження необхідно залучати до взаємодії та участі у визначенні пріоритетності цілей та прийняття управлінських рішень широке коло зацікавлених сторін. Добровільні керівні принципи відповідального регулювання питань володіння та користування земельними, рибними та лісовими ресурсами в контексті національної продовольчої безпеки та Добровільні керівні принципи забезпечення стійкого маломасштабного рибальства у контексті продовольчої безпеки та викорінення бідності грають Важливу роль у досягненні триєдиної мети.

Ці документи допомагають зрозуміти, хто, як і коли повинен брати участь у постановці цілей та прийнятті управлінських рішень – не тільки в рибальстві, але і в інших секторах, що функціонують в цьому середовищі. Вони дозволяють прояснити взаємозв’язки та відносини між особами, групами та організаціями, зацікавленими у водних біоресурсах, тобто визначити, як переплітаються інтереси, та відкрити шлях для конструктивного діалогу, співпраці та загальних рішень.

Співпраця неминуче вимагає компромісів, що означає відмову від одних складових сектора на користь інших. Проте визнання прав володіння та користування, а також прав доступу до рибних ресурсів, використання цих та інших пов’язаних з ними ресурсів рибаками та рибальськими громадами допомагає побачити важливість взаємодії та зв’язків між потребами людини, які відносяться до більш якісного продовольства, підвищенню доходів та рівня життя (у тому числі пов’язаних з рибальством), підтримці стану водних екосистем та підвищенню ефективності виробництва.

Рибальство у внутрішніх водоймах. Рибальство у внутрішніх водоймах незмінно ведеться в середовищі з багатоцільовим використанням і часто вважається другорядною діяльністю в порівнянні з побутовим водокористуванням, промисловістю, гідроенергетикою та сільським господарством, з якими пов’язані зберігання, забруднення води та функціонування яких веде до деградації та руйнування природних водних екосистем.

Управління рибальством увнутрішніх водоймах у цьому контексті представляє собою складне завдання, оскільки державні рибогосподарські органи, як правило, не регулюють діяльність за межами рибогосподарського сектору, а до складу відповідних відомств можуть входити, зокрема, департаменти та міністерства, відповідальні за водні ресурси, сільське господарство, лісове господарство, охорону здоров’я, охорону навколишнього середовища, туризм та різні видобувні галузі.

Тому на різних рівнях необхідні спільні зусилля різного масштабу, які мають бути взаємопов’язані. На центральному рівні може бути створено міжвідомчий механізм для вирішення міжсекторальних питань, що становлять національний інтерес, таких як продовольча та харчова безпека та досягнення ЦСР. На місцевому рівні може діяти Комітет з управління водними ресурсами за участю фермерів, рибалок, лісокористувачів та місцевих органів влади, який буде приймати рішення про необхідні дії щодо регулювання місцевих водних ресурсів та справедливому розподілу вигод та витрат.

Такий цілісний підхід на різних рівнях допомагає взяти до уваги більш масштабні, довгострокові проблеми та перспективні багатосекторальні рішення цих проблем. Він знижує кількість конфліктів, особливо між різними підсекторами рибного господарства та між рибним господарством та іншими секторами, оскільки для його застосування потрібно точно формулювати потреби, що належать до рибальства у внутрішніх водоймах та здоров’ю екосистем в цілому, а також переконливо обґрунтовувати ці потреби з точки зору економіки, охорони навколишнього середовища та екології.

Роль керівників у сфері рибного господарства полягатиме в тому, щоб відстоювати інтереси сектора для отримання підтримки та доступу до фінансових ресурсів з боку урядів, донорів, неурядових організацій та приватного сектору

Ефективні моніторинг та забезпечення виконання. Успішне функціонування системи обов’язкових та необов’язкових міжнародних документів, визначальних відповідальне управління рибальством,  неможливо гарантувати без ефективного моніторингу, контролю та спостереження, забезпечення виконання регулюючих документів, посилення міжвідомчої координації на національному рівні та розширення обміну інформацією.

Необхідно сформувати культуру дотримання норм і правил та забезпечення виконання законодавчих актів. У зв’язку з цим необхідно приділяти більше уваги:

– забезпеченню виконання планів та протоколів;

– нарощуванню потенціалу та навчання;

– аналізу ризиків для цілеспрямованих дій;

– обміну інформацією та забезпеченню виконанню регулюючих документів.

Необхідні скоординовані заходи щодо сприяння державам, що розвиваються, у підвищенні ефективності їх механізмів розвитку,

Ця координація може бути забезпечена через Глобальний портал ФАО розвитку потенціалу. Необхідність міжвідомчої співпраці та координації часто ігнорується, незважаючи на Глоссарій, який включає визначення ризиків, прогалин, які неодноразово виявлялися на національному рівні.

Необхідні зусилля щодо створення формалізованих міжвідомчих механізмів, чия мета полягатиме в наступному у:

i) визначенні мандатів та ролі відповідних відомств;

ii) з’ясуванні, чи є в наявності об’єднаних ресурсів, активів та інформації;

ii) встановленні чітких процедур для економічно ефективного застосування положень відповідних міжнародних документів, що регулюють відповідальне управління рибальством.

Незважаючи на те, що збір та розповсюдження інформації визнаються важливими, при виконанні регулюючих документів, ними часто нехтують.

Щоб управління рибальством було ефективним, відповідні органи повинні мати достатню інформацію виконання своїх повноважень. Але інформація часто недоступна або надається у такому форматі і за такий часовим інтервалом, що стає марною.

Міжнародна спільнота працює над створенням структури для глобального обміну інформацією, яка має усунути бар’єри, пов’язані з конфіденційністю, використання даних з комерційними цілями, безпекою, відсутністю стандартизації та своєчасністю.

Докладаються зусилля з розробки міжнародних інструментів, таких як Глобальний реєстр рибальських суден та Глобальна система обміну інформацією. Угоди про заходи держави порту, яка в даний час знаходиться на етапі експериментального застосування, при необхідності – з метою модернізації чи розробки регіональних та національних систем, а також встановлення зв’язків або забезпечення синергії між цими системами та системами інших державних установ, уповноважених керувати секторами,що використовують водні ресурси.

Вимір ефективності управління. Управління рибальством передбачає формування системи відповідних умов науково обґрунтованих цілей, що досягаються за допомогою конкретних стратегій, правил та інструментів.

Одним із його елементів є система стимулювання дотримання вимог та моніторингу, що забезпечує можливості адаптації управління до непередбачуваних відхилень від планів. Ефективні системи керування можуть забезпечити отримання соціальних та економічних вигод та підтримку сталого виробництва рибних ресурсів, а також функціоналу та структури екосистеми, від якої вони залежать. При ефективному управлінні рибальством рибні запаси перевищують цільові рівні або відновлюються, що забезпечує їх стійке виробництво.

Однак для оцінки та вимірювання ефективності управління простих показників стійкості запасів недостатньо.

Хоча системи управління так різноманітні, як і види регульованих рибних ресурсів, для ефективного управління рибальством необхідні чотири основні елементи:

i) правова база для забезпечення законності повноважень з управління; ii) відповідна інституційна структура;

iii) інклюзивні процеси ухвалення рішень з урахуванням інтересів широкого коласторін;

iv) механізми виконання правил, моніторингу їх ефективності та забезпечення підзвітності.

Кожен елемент включає дії та стратегії, які повинні бути адаптовані до конкретних районів, у яких ведеться діяльність рибальських господарств.

Було зроблено кілька спроб розробки та впровадження систем виміру ефективності управління рибальством, у тому числі управління у виняткових економічних зонах, таких як компонент “Ефективність управління рибальством”, Індекс здоров’я океана та Індекс управління рибальством.

Ці ініціативи мають як спільні риси (наприклад, критично важливими для них були названі схожі елементи систем управління), і відмінності (наприклад, в одних системах розглядалися конкретні рибні запаси, інші мали національне охоплення). Також дані ініціативи показують різну ефективність у плані отримання загальної інформації про системи управління регіонального та загальносвітового рівнів. Проте, для вимірювання ефективності на місцевому рівні, яке допомагає національним органам виявляти переваги та недоліки прийнятих ними процесів управління, необхідні конкретні зусилля країн щодо збору інформації з різних джерел із залученням широкого кола зацікавлених сторін.

Не менш важливо, що у будь-якій системі, призначеної для оцінки ефективності управління, потрібно враховувати контексти, у яких функціонують рибогосподарські системи. Наприклад, Інструмент моніторингу ходу заходів екосистемного підходу до рибальства (ЕПР) допомагає країнам відстежувати прогрес та досягнення у застосуванні ЕПР, а також виявляти прогалини та проблеми у випадках, коли для підвищення ефективності управління рибальством у країні потрібні активніші зусилля.

Для ефективного впровадження цих систем знадобляться додаткові зусилля щодо підвищення якості даних та інформації, а також щодо забезпечення інклюзивності, підзвітності та прозорості, щоб в режимі реального часу давати уявлення про становище з досягненням цілей та показників та здійсненням стратегій управління рибальством з погляду різних сторін.

(Дивись далі Частину 3)

 

Мегалодон

Ветеран галузі рибного господарства

Схожий пост

Десятиліття, присвячене науці про океан в інтересах стійкого розвитку 2021-2030 рр. (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2)

Створено - 04.03.2023 0
Десятиліття, присвячене науці про океан в інтересах стійкого розвитку 2021-2030 рр. (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 2) Комітет з рибного…

Рибальство у внутрішніх водоймах (по матеріалах ФАО 2022 р.)

Створено - 10.02.2023 0
Рибальство у внутрішніх водоймах (по матеріалах ФАО 2022 р.). Продуктивність та стійкість до зовнішніх впливів екосистем внутрішніх водойм насамперед визначається факторами довкілля, найбільш важливими…

Вдосконалення управління рибоводством (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Чстина 3)

Створено - 21.02.2023 0
Вдосконалення управління рибоводством (по матеріалах ФАО) (Частина 3) Передові практичні методи інновації та технології, спрямовані на вдосконалення управління рибальством. Технічні досягнення відіграють важливу…