Частка продукції аквакультури у сукупному обсязі продукції рибальства та аквакультури
У 2020 році частка штучно вирощених водних тварин у загальному обсязі світового промислового рибальства та аквакультури становила 49,4%, а у 2022 році вже 50,9%. У багатьох країнах обсяг продукції аквакультури вже протягом тривалого часу перевищує обсяг продукції промислового рибальства. Це особливо помітно в країнах, де виробляється значна частка продукції аквакультури, таких як Китай, Індія, В’єтнам і Бангладеш. Також це характерно для деяких країн із невеликим обсягом виробництва, які мають обмежені ресурси для промислового рибальства, наприклад Йорданія та Лесото.
У 2022 році в 45 країнах обсяг продукції аквакультури перевищив вилов у секторі промислового рибальства. Ще в десяти країнах частка аквакультури становила 40–50% від загального обсягу продукції. Серед них, у порядку спадання виробництва, – Індонезія, Норвегія, Чилі, Таїланд і Бразилія. Водночас у багатьох інших країнах, особливо з низьким рівнем доходу, обсяги аквакультури залишаються незначними. Тому важливо активно розвивати цю сферу в країнах, які мають відповідний потенціал.
Аквакультура у внутрішніх водоймах
У 2022 році у внутрішніх водоймах було вирощено 59,1 млн тонн водних тварин, що становить 62,6% від загального світового обсягу продукції аквакультури. З цього обсягу 89,7% припадало на кісткових риб, 8,7% – на ракоподібних, а решта – на інші групи водних організмів.
У більшості регіонів, окрім Азії, ракоподібні, молюски та інші види, такі як водяні черепахи й жаби, розводяться в незначних обсягах. Види, що не належать до риб, здебільшого вирощуються у Східній та Південно-Східній Азії.
В аквакультурі у внутрішніх водоймах застосовується широкий спектр методів і технологій виробництва. Вони відрізняються за інтенсивністю використання ресурсів, рівнем технічної та управлінської складності, а також ступенем інтеграції з іншими видами економічної діяльності. Найбільш поширеним є вирощування кісткових риб та інших видів у штучних земляних ставках. Останнім часом у господарствах, де виробництво ведеться у ставках, активно впроваджуються технічні нововведення, що підвищують ефективність виробництва та зменшують вплив на навколишнє середовище.
Наприклад, у багатьох провінціях Китаю, а меншою мірою – у В’єтнамі, Колумбії, Мексиці, Узбекистані, Бангладеш та Єгипті – використовуються ставкові системи вирощувальних каналів, які забезпечують вищу продуктивність і зменшують накопичення рибних відходів у воді. Ще одне нововведення – кластерне очищення стічних вод у рибних господарствах за допомогою штучних боліт та недорогих фільтрів для повторного використання води.
Морська та прибережна аквакультура
Морська аквакультура (марикультура) передбачає утримання водних організмів у морській воді протягом усього виробничого циклу або лише на етапі дорощування. У першому випадку види вирощуються з дикого генетичного матеріалу, і весь цикл виробництва відбувається в морі – так, наприклад, виробляють морських мідій. У другому випадку певний вид спочатку вирощується у наземних інкубаторах, іноді навіть у прісній воді, а в марикультурі здійснюється тільки його дорощування – такий метод використовується, зокрема, для вирощування сьомги.
Об’єктами прибережної аквакультури зазвичай є штучні ставки на суші або в припливно-відпливних зонах. Вони відіграють важливу роль у житті населення прибережних регіонів багатьох країн, що розвиваються, особливо в Азії та Латинській Америці, забезпечуючи їх засобами до існування, робочими місцями та сприяючи економічному розвитку.
У 2022 році в морській і прибережній аквакультурі було вироблено 71,1 млн тонн продукції, зокрема 35,3 млн тонн водних тварин і 36,4 млн тонн водоростей. У таблиці 4 наведено дані про виробництво продукції марикультури та прибережної аквакультури в 2022 році за регіонами та основними групами видів.
Формування окремої статистики щодо продукції марикультури та аквакультури в прибережних солонуватих водах – традиційно складне завдання, оскільки в національних звітах про виробництво ці два види часто об’єднуються. Це особливо характерно для країн, де кісткові риби вирощуються і в морській, і в прибережній воді.
На глобальному рівні морські водорості та молюски переважно вирощуються в морській воді, а ракоподібні – у прибережних ставках і басейнах із солонуватою водою. За наявними даними, на садкову марикультуру припадає приблизно 65% загального обсягу світового виробництва кісткових риб, що вирощуються як у морських, так і в прибережних водах.
Виробництво продукції аквакультури з використанням і без використання кормів
У 2021–2022 роках виробництво продукції аквакультури з використанням кормів продовжувало випереджати виробництво без відгодівлі. У глобальному масштабі частка продукції аквакультури без використання кормів у загальному обсязі штучно вирощуваних водних тварин у 2000 році становила 39,7%, у 2020 році – 27,6%, а у 2022 році – 26,9%.
При аналізі внутрішніх або прибережних багатовидових полікультурних систем розмежувати дані щодо виробництва видів із відгодівлею та без неї складно. Це пов’язано з тим, що корми, призначені для видів, які вирощуються з відгодівлею, особливо швидкорозчинні порошкові або гранульовані корми, можуть також споживати фільтратори.
Наприклад, у деяких регіонах Азії для кінцевої відгодівлі двостулкових молюсків, таких як венерки та морські черенки, що розводяться у прибережних ставках, спеціально використовують підготовлені корми у вигляді дрібних частинок.
Штучно вирощувані водні види та різноманіття
У глобальний набір статистичних даних ФАО щодо виробництва продукції аквакультури за 1950–2022 роки, опублікований у березні 2024 року, включено 731 статистичну одиницю, відому під технічною назвою “видова позиція”.
Це більше, ніж у 2022 році, коли до такого набору даних було включено 652 одиниці. Це 564 водні види, ідентифіковані на видовому рівні, 7 міжвидових гібридів кісткових риб, 99 груп видів, ідентифікованих на рівні роду, і 61 група видів, ідентифікованих на рівнях родини або вище.
До 564 таксономічно визнаних штучно вирощуваних видів входять 368 видів кісткових риб (що належать до 200 родів), 88 видів молюсків, 62 види ракоподібних, 32 види водоростей, 2 види ціанобактерій, 7 видів морських безхребетних, 3 види жаб і 2 види водних черепах.
Попри величезне різноманіття штучно вирощуваних водних організмів, загальний обсяг продукції аквакультури на глобальному, регіональному та національному рівнях переважно формується невеликою кількістю “основних” видів.
