Десятиліття по відновленню екосистем та проблематики біорізноманіття (по матеріалах ФАО 2022 р.) (Частина 1).
Рибальство, аквакультура та Десятиліття ФАО-ЮНЕП з відновлення екосистем, проголошене Генеральною Асамблеєю ООН у березні 2019 р. Десятиліття ООН з відновлення екосистем, яке розраховане на термін з 2021 по 2030 є загальносвітовою ініціативою щодо відродження екосистем та послуг, що надаються ними.
Серед його завдань – відновлення довкілля та видів, які є компонентами екосистем, з метою забезпечити продуктивність соціально-екологічних систем та їх несприйнятливість до впливу існуючих та прогнозованих стресів (таких як глобальна зміна клімату, зростання забруднення навколишнього середовища, деградація і фрагментація довкілля та стрес, пов’язаний із ринками).
Відновлення екосистем є основним компонентом роботи з досягнення цілей у сфері сталого розвитку (ЦСР), що стосуються ліквідації злиднів та забезпечення продовольчої безпеки, а також цілей Ріо-де-Жанейрських конвенцій.
У посланні Генерального секретаря ООН з нагоди Всесвітнього дня навколишнього середовища, опублікованому у червні 2021 р. говорилося таке: “Деградація довкілля вже зараз негативно позначається на добробуті 3,2 млрд осіб, тобто на 40% людства. На щастя, Земля має стійкість. Але їй потрібна наша допомога. У нас ще є час, щоб усунути завдані нами збитки. Саме тому… ми оголошуємо Десятиліття Організації Об’єднаних Націй з відновлення екосистем”. (ООН, 2021b).
Генеральна Асамблея доручила ФАО та Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) очолити здійснення цієї десятирічної ініціативи з урахуванням інтересів широкого кола сторін та на принципах ефективності та економічності.
На першому етапі ФАО та партнери допомогли світовому співтовариству точніше визначити результат Десятиліття, якого воно прагне досягти, наполягаючи на прагматичній концепції відновлення екосистем з повним урахуванням інтересів людей та їх дій щодо збереження ресурсів планети.
Відновлення – це процес звернення назад деградації екосистем, таких як ландшафти, водно-болотні угіддя та океани, з метою відновлення їх екологічної функціональності, іншими словами, розробка заходів політики та підтримка дій щодо підвищення продуктивності екосистем на користь задоволення потреб суспільства та збереження їх функцій заради життя.
Цих цілей можна досягти шляхом як створення умов для природного відновлення надмірно експлуатованих екосистем, так і активного втручання для сприяння відновленню природи з використанням активних та гнучких підходів до управлінню.
Для відновлення екосистем необхідні політика та практичні методи, спрямовані не лише на рішення традиційного завдання з відновлення дикої природи але й на відтворення «первинної дикої природи».
Ця робота включає покращення екосистем у районах, де люди живуть, працюють і виробляють продукти харчування. Це необхідно, щоб задовольнити зростаючу потребу у продовольстві в умовах, коли вплив людини на природу відчувається вже повсюдно.
Більш здорові екосистеми з багатим біорізноманіттям приносять більше користі та більш стійкі до змін. Оздоровлення водних систем підвищить продуктивність водних та рибних ресурсів та їх здатність зберігатип арникові гази. Визначене таким чином завдання вирішуватиметься з опорою на новий комплекс із десяти керівними принципами відновлення екосистем, розроблених ФАО, ЮНЕП, Міжнародним союзом охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Комісією з питань управління екосистемами та Товариством відновлення екології з належним урахуванням потреб та сподівань людей.
ФАО визнає масштабність завдання щодо відновлення прибережних та морських екосистем та екосистем внутрішніх водойм, мета якого в ряді районів полягає в тому, щоб звернути назад довгострокову негативну зміну біорізноманіття. Під час розробки політичних механізмів та сприяння роботі щодо відновлення ФАО має змінити підхід до відновлення різноманітних водних екосистем. Враховуючи динамічність водних систем суші, моря та ландшафтів та тісний взаємозв’язок між їх елементами, ФАО допомагає узгоджувати поліцентричні підходи до управління на всіх рівнях, що включають різні дії щодо збереження та сталого виробництва, вживані численними суб’єктами, секторами та юрисдикціями.
Це необхідно, оскільки завдання щодо покращення взаємовідносин людей з іншими аспектами природи можна вирішити лише в тому випадку, якщо всі суб’єкти, включаючи міжнародні та національні органи влади, місцеві органи управління, приватний сектор, наукові кола та громадянське суспільство, об’єднають зусилля щодо впровадження перспективних,д довгострокових рішень, спрямованих на зверненнятому втрати екосистемних послуг.
Що можуть зробити ФАО та ЮНЕП, щоб допомогти покращити відносини світової спільноти з природою, щоб екосистеми допомагали людям у вирішенні нагальних проблем, що стоять перед людством сьогодні? Практична підтримка починається з того, що ФАО та партнери характеризують відправні точки для відновлення водних систем, щоб діяльність вписувалася в широкий діапазон відновлювальних заходів.
Десятиліття надає можливість створення мереж та партнерств по всьому світу та налагодження контактів між ними, зміцнюючи тим самим зв’язок між відновленням, наукою та політикою. Партнери ООН організують форум для надання допомоги в планованої та поточної роботи з відновлення у рамках зусиль ФАО зі сприяння «блакитної» трансформації країн.
Передбачається, що скоординоване та ефективне відновлення внаслідок перетворень, спрямованих на підвищення продуктивності та стійкості водних систем до 2030 р. дозволить створити мільйони нових робочих місць і принесе понад 7 трлн $, що допоможе викорінити бідність та голод (ООН, 2021b). Для виробництва харчової продукції із водних біоресурсів нерідко необхідно приділяти більш пильну увагу відновленню екосистем, що підтримують це виробництво, включаючи мангрові ліси, підводні морські луки та рифи, а також реабілітації наземних водозборів та водно-болотних угідь. Крім цього, необхідно оптимізувати управління водними біоресурсами, які самі по собі є основним компонентом біорізноманіття водних систем. Безпосередні відновлювальні заходи у цьому контексті включають зусилля з мінімізації впливу побічних ефектів людської діяльності на структуру та функції екосистем. Зокрема, необхідно відновлювати рибні запаси і знижувати негативний вплив рибальства на довкілля. У секторі аквакультури, функціонування якої часто передбачає зміну природних систем для забезпечення максимальних обсягів виробництва, основна увага приділяється відновленню структури та функцій екосистем для забезпечення населення продовольством, мінімізації впливу, забруднення, відходів та спалахів хвороб водних тварин. В цьому щодо просування аквакультури екстрактивних видів або впровадження інноваційних систем, таких як інтегрована мультитрофна аквакультура, є перспективні рішення.
У наступне десятиліття ФАО має надавати сприяння у підвищенні обізнаності та підтримку особам, які приймають рішення, в отриманні наукової інформації та технічних ноу-хау для відновлення водних екосистем, пов’язаних з рибальством та аквакультурою. Зокрема, необхідні обмін інформацією про нові технологічні досягнення, сприяння співпраці, нарощуванню потенціалу, освіті та підготовці кадрів, а також забезпечення кроків до того, щоб рішення у всіх сегментах виробничо-збутових ланцюжків, одним з елементівяких є водні системи, приймалися ввідповідно до місцевих особливостей відновлення екосистем суші та морських ландшафтів з використанням найбільш якісної науково-консультативної підтримки.
Рибальство та аквакультура та Глобальна рамкова програма в області біорізноманіття на період після 2020 р. У 2022 р. і в найближче десятиліття до зусиль підтримці та відновленню соціально-екологічних систем буде прикута увага міжнародної спільноти, оскільки Сторони Конвенції про біологічне різноманітності спільно розробляють план роботи, що створить умови для реалізації розробленої ними Концепції на період до 2050 р. “Життя в гармонії з природою”.
Три цілі Конвенції –
i)збереження біологічної різноманітності;
ii) стійке використання компонентів біорізноманіття;
іiii) забезпечення справедливого та рівноправного розподілу вигод від генетичних ресурсів – багато в чому перегукуються з Порядком денним у сфері стійкого розвитку на період до 2030 р..Поряд із зростанням чисельності населення, тривалості життя та доходів на душу населення у світі вже тривалий час спостерігається зниження біорізноманіття. Навантаження, пов’язане зі зростанням населення, урбанізацією, нестійкими моделями споживання та виробництва, забрудненням навколишнього середовища, поширенням інвазивних чужорідних видів та зміною клімату, що негативно впливає на здатність екосистем надавати послуги, які підтримують життя.
Прийнята 1992 року КБР координує багатосторонні екологічні угоди, що допомагає країнам у вивченні зниження біорізноманіття та спробах звернути його назад шляхом сприяння прийняттю та реалізації відповідних документів на директивному та законодавчому рівні. Ця робота пов’язана з певними труднощами, оскільки, незважаючи на деякі досягнення, що вселяють оптимізм, сторонам Конвенції найчастіше не вдається вирішувати завдання, поставлені в рамках двох останніх десятирічних ініціатив.
У жовтні 2021 р. 193 учасники КБР оновили свої плани роботи та завершили розробку нового комплексу цілей та завдань КБР до 2030 р., які були об’єднані в так звану Глобальну рамкову програму в галузі біорізноманіття на період після 2020 р. (Рамкова програма на період після 2020 року розроблялася в ході комплексних консультацій зучастю Сторін КБР, представників наукових кіл, неурядових організацій (НУО) та цивільного товариства).
На цих консультаціях визначалися її формат та зміст, а також цілі та завдання в області взаємодії людей із природою на наступне десятиліття. Після консультацій було заплановано остаточні переговори та прийняття Глобальної рамкової програми в галузі біорізноманіття на період після 2020 р. на Конференції ООН з питань біорізноманіття в Куньміні, Китай (29 серпня –11 вересня 2022 р.).
Передбачається, що Рамкова програма на період після 2020 р. стане каталізатором зміни загальноприйнятих підходів у всіх сегментах суспільства, включаючи сектор рибальства та аквакультури. КБР, що розробляється глобальна довгострокова концепція у сфері збереження біорізноманіття спрямована на вирішення потрійного завдання:
1. забезпечити прийняття та здійснення Рамкової програми на період після 2020 р. більш широким навколо суб’єктів, щоб стимулювати більш широку участь у вирішенні проблем та пошуку рішень щодо збереження біорізноманіття;
2. забезпечити відповідність ресурсів для реалізації змін масштабності завдань, зазначених у Рамкову програму на період після 2020 р.;
3. перекласти цю десятирічну ініціативу в практичну площину, зробивши її реалізацію живим процесом, який буде побудований на отриманні та використанні практичного досвіду і зростаючих масштабах, буде піддаватися точному вимірювання та супроводжуватися продуманою комунікацією.
Для ведення діяльності у сфері рибальства та аквакультури потрібно знати стан біорізноманіття у водних системах та визначати основні проблеми та можливості для дій щодо підтримки або відновлення біорізноманіття так, щоб зберегти його функції. Функціонування екосистем має вирішальне значення для виробництва харчової продукції з водних біоресурсів, що є джерелом засобів для існування, пов’язаних з виробничо-збутовими ланцюжками у рибальстві та аквакультурі.
Загальновизнаним недоліком рамкових документів КБР у минулому було недостатньо повне сприяння всебічного обліку біорізноманіття у всіх секторах в районах, де воно піддається найбільшактивної дії. Відповідаючи на запитання (1) слід зазначити, що найважливішим завданням для виробничих секторів, таких як рибальство та аквакультура, є облік проблематики біорізноманіття при розробці всіх стратегій та заходів. Важливо, що в описовій частині Рамкової програми на період після 2020 р. має бути знову посилено твердження про те, що насправді люди є частиною природи, а не існують окремо від неї. За такого підходу люди і біорізноманіття знаходяться у взаємовигідних відносинах, коли дії людей щодо забезпечення сталого управління природними ресурсами можуть забезпечити стійкість соціально-екологічних систем до поточних антропогенних та природних навантаженнь.
На тридцять четвертій сесії Комітетуз рибного господарства в 2021 р. рекомендовано сприяти широкому впровадженню узгоджених механізмів у рамках екосистемного підходу як елементів Рамкової програми на період після 2020 р., оскільки таким чином можна створити більш цілісну структуру для підготовки та здійснення позитивних змін у водних системах на користь людей та природи.
Щоб відповісти на запитання (2), світовій спільноті необхідно знайти кошти, які воно буде вкладати у своє економічне та соціальне зростання на користь досягнення цілей Рамкової програми на період після 2020 р. КБР моженадавати допомогу в цій роботі, визначивши збільшення обсягу екосистемних послуг як основне благо для суспільства. Таким чином вона допоможе зміцнити взаємозв’язок між відновленням біорізноманіття, економічною вигодою та засобами для існування.
В умовах, коли максимальний розмір Глобального екологічного фонду, з якого фінансується здійснення багатьох природоохоронних конвенцій вже досягнуто і не було збільшено, вирішити проблему мобілізації фінансових ресурсів можна, звернувшись до статті 21 КБР, яка передбачає формування спеціального фінансового механізму на підтримку заходів щодо забезпечення всебічного обліку.
На рівні урядів країни можуть змінити співвідношення між наслідками шкідливих субсидій та позитивними стимулами, оскільки на субсидії, які можуть завдати шкоди біорізноманіттю, виділяється у п’ять разів більше коштів, ніж на інструменти, що створюють сприятливі умови для біорізноманіття.
Крім того, існують можливості ширше задіяти державно-приватні партнерства, необхідні для фінансування застосування продуманих, амбітних, розрахованих на тривалу перспективу підходів, що дозволяють збільшити обсяг екосистемних послуг або звернути назад тенденціюдо їхньої втрати.
Щодо питання (3), то ФАО визнає, що відновлення після деградації навколишнього середовища, зазвичай відбувається повільно. Щоб відбулися позитивні зміни в управлінні рибальством та аквакультурою, знання, отримані з нових, різноманітних джерел, повинні бути переведені в площину політики. Це дозволить створити умови для розробки та впровадження нових підходів до керівництва. Виправлення помилок минулого, як правило, передбачає поетапні зміни впідходах до управління на місцевому та центральному рівнях, для чого потрібна ініціатива як знизу, так і зверху, часто одночасно в обох напрямках.
Для збереження та відновлення природи вкрай необхідні практичні, цілеспрямовані рішення з урахуванням місцевого біокультурного контексту, пропоновані новаторами на місцях та місцевими жителями, які працюють у водоймах чи поруч із ними.
Тому КБР має впровадити динамічний та гнучкий процес, який у майбутнє десятиліття можна буде адаптувати до нових рішень, запропонованих спеціалістами-практиками на місцях. Зокрема, у роботі будуть ширше використовуватися інформаційні технології та штучний інтелект, які будуть удосконалюватися завдяки стрімкому розвитку технологій машинного навчання та глибокого навчання. ФАО допомагає суб’єктам, що займаються питаннями рибальства та аквакультури, у розробці та використанні нових технологій.
Прикладами такої допомоги стали 28–30 червня 2021 р. форум з питань штучного інтелекту та вебінар з реєстрації глибоководних уловів.Генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) заявив, що сума щорічно потенційно шкідливих субсидій, що виділяються, становить 500 млрд.$, тоді як обсяг позитивних стимулів – 78-91 млрд.$.
(Дивись далі Частину 2)
